Перша половина ХХ ст. ознаменувалася серйозними зрушеннями у багатьох сферах людського буття, передусім політиці, ідеології, економіці, культурі, науці, техніці та медицині. Глобальним політичним наслідком перетворень стали воєнні та революційні потрясіння, зокрема, Перша світова війна і Революція 1917 р. в Російській імперії. В умовах частих політичних та світоглядно-ідеологічних трансформацій головним носієм і виразником національної ідентичності виступала науково-творча інтелігенція. Її діяльна участь в політичних, соціально-економічних та культурних процесах в Україні 19171921 рр. дозволяє віднести її до особливого суспільного прошарку та фундаментального інтелектуального ресурсу. Висока суспільна свідомість і патріотизм, вірність моральним ідеалам, притаманна представникам інтелектуальної спільноти, сприяли згуртуванню зусиль, слугували мотивацією їх громадсько-суспільної активності та благодійних ініціатив. В період Першої світової війни більшість представників науково-творчої інтелігенції підключилися до благодійної роботи у "Відділі допомоги населенню" Всеросійського Земського союзу. Члени організації надавали армії та населенню суттєву допомогу як доброчинного та господарсько-економічного характеру. Серед діяльних членів Союзу варто згадати Євгенію Юріївну Спаську - видатного етнографа, мистецтвознавця, етнолога. Історик за фахом, у воєнний час вона переорієнтувала власну діяльність у медичну галузь - опанувала професію хірургічної сестри [1, арк.1]. Здобувши базові медичні знання, Є.Ю. Спаська вирушила на Південно-Західний фронт, в Галичину та Буковину. Інтерес до історико-культурної спадщини Західної України, бажання зберегти її автентичне розмаїття зблизив Є.Ю. Спаську з народними художниками - членами Всеросійського земського союзу: Л.А. П'яновським, Є.І. Прибильською, А.Х. Середою,

О.В. Поліновою, І.І. Мозалевським. Разом з митцями Спаська активно долучилася до збиральницької роботи - проводила бесіди з населенням, старанно занотовувала, описувала та перемальовувала узори і орнаменти, за можливості - купувала вироби народних майстрів. Всеросійський земський союз підтримав їх подвижницькі ініціативи та забезпечив відправлення зібраних матеріалів у Київський міський художньо-промисловий і науковий музей. Зібрані предмети церковно-культового вжитку та народного мистецтва, завдяки мистецтвознавцям М.Ф. Біляшівському і Д.М. Щербаківському, були внесені до фондів та введені до експозиції вищезгаданого музею. Вони сприяли формуванню цілісного образу українського мистецтва, демонстрували єдність розвитку української культури, спростовували міф про меншовартість західноукраїнського мистецтва.

У 1917 р. Є.Ю. Спаська повернулася в Київ та продовжила працювати у "Відділі допомоги населенню". За запрошенням О.І. Приби - льської вона оселилася в "квартире. помещицы А.В. Семиградовой. на Софийской площади" [4, арк.1]. У квартирі Семиградової в той час проживали відомі культурні діячі: музикант - брати Шуцмани, Роза Зарицька, художник Василь Штейн і т.д. "Жила эта "коммуна" весело и дружно. К нам на "Софиевскую на огонек приходили друзья Евг. Ив. [Прибильської - авт.] и Розы [Зарицької - авт.] - художники, музыканты, среди которых были такие талантливые, как Бутомо-Названова: Роза была ее любимым аккомпаниатором. Были и другие певцы, художники, фамилии которых я забыла. Так что музыки, пения, разных инсценировок было вдоволь!" [4, арк.1].

Захоплення народною культурою сприяло участі Є.Ю. Спа - ської у "секции прикладного искусства" під керівництвом О.І. Прибильської.". В секции работали хорошие специалисты, киевские художники - В. Меллер, Прибыльская, Маргарита Генке, Спасская. Мы устраивали выставки народного искусства, мастерские вышивок и керамики. На Крещатике появились огромные декоративные панно с украинским орнаментом" - пізніше згадував один з учасників зібрань, письменник та громадський діяч І.Г. Епенбург [3]. Крім того, Спаська відвідувала вечори творчої інтелігенції: "С Евгенией Ивановной [Прибильською - авт.] я часто бывала в "студии Экстер" - ее друга и художницы. Там часто собирались ученики и ученицы Экстер, разные другие художники, музыканты, писатели. Оживленные споры, доклады происходили там постоянно!" [4, арк.1]. Мистецькі заходи та зібрання сприяли збагаченню світогляду Є.Ю. Спаської, формуванню інтересу до вивчення та збереження історико-культурних надбань України, сприяли її активному включенню до тогочасних науково-творчих кіл.

На одному з творчих вечорів Є.Ю. Спаська познайомилася з Іллею Григоровичем Еренбургом. "Часто бывал там [на собраниях - авт.] и Илья Григорьевич, иногда выступал и он, но чаще сидел молча, покуривая свою неизменную трубку. Вот, однажды, говорит мне Евгения Ивановна: - Знаешь, кто о тебе спрашивал сегодня? Илья Григорьевич! Что за парнишка с вами приходит и сидит возле вас? А я ответила, что это вовсе не парнишка, а обрили тебя после сыпняка! Ты мой друг и товарищ по работе в Галиции у В.З.С. [Всероссийском земском союзе - авт.] в "Отделе помощи населению". Посмеялись и забыли" [4, арк.2].

Будучи активним громадським діячом, І.Г. Еренбург, як і Є.Ю. Спаська, опікувався проблемами евакуйованого населення. За дорученням Київського облвиконкому він займався". заботой об огромном количестве детей, - больных, голодных, полуживых и мертвых, которых свозят в Киев больше всего с Запада". В". этом неожиданном, незнакомом и трудном деле" Еренбург виявився менш компетентним, ніж Спаська, і тому звернувся до неї за допомогою:". от Евгении Ивановны он слышал о моей работе в Отделе помощи населению В.З.С., в Галиции, и что там приходилось заниматься разнообразной работой. Он же не знает с чего начать" [2, арк.2]. Є.Ю. Спаська відмовлялася, адже". именно такой работой с ребятами тоже не приходилось иметь дела и мне страшно, смогу ли я быть ему такой полезной?", проте І.Г. Еренбург наполягав:". - Вот и мне не приходилось. давайте попробуем" [4, арк.2]. Таким чином, значний досвід роботи Є.Ю. Спаської з евакуйованим населенням Західної України щодо їх адаптації в умовах воєнного часу здобув особливу цінність та сприяв їх зближенню з І.Г. Еренбургом.

Першочерговим завданням було встановлення рівня матеріально-побутового забезпечення евакуйованих дітей:". он [І.Г. Еренбург - авт.] стал рассказывать, что он успел узнать и увидеть за последние два-три дня! Страшный это был рассказ. уже сотни обездоленных, чуть живых, больных и мертвых детей привезены в Киев. / Мертвых, как он говорил, с самого вокзала на особом фургоне увозят на кладбища. / А о живых, полуживых, больных надо! Немедленно! позаботится!. Долго мы с ним беседовали, намечая все трудности в настоящем положении, намечая первоочередность мероприятий" [4, арк.2-3]. Ця розповідь глибоко вразила Є.Ю. Спаську, і вона вирішила". включится по мере сил в это неотложное дело".

З огляду на значну зайнятість за основним місцем роботи, Є.Ю. Спаська вечорами відвідувала порожні будинки на Лук'янівці, здійснювала описи будинків та житлових умов, аналізувала рівень їх придатності до використання. "О, какое же это было путешествие! Подлинное хождение по мукам! В жизни, в особенности во время войны, приходилось видеть много страшного, но этого "обследования" не могу сравнить ни с чем! И забыть этого невозможно!" - згадувала Спаська. Далі продовжувала:". Мертвых часть увозили с вокзала сразу на кладбище, но мертвых и из домов надо было увозить немедленно! А остальных, больных и полуживых, размещать по всем районам не только оборудованным, но и в совсем пустых, брошенных хозяевами домах! Совсем не приспособленных к жизни, этих изможденных, полуодетых, слабых, больных детей, растыкивали, как могли! Как попало! При недостатке оборудования, обслужи-вающего персонала, особенно на первых порах, набира - емого из случайных людей, - зрелище это было более, чем тяжелое!. Обо всем этом, как могла, быстро и обстоятельно, на "свежую голову". немедленно сообщала Илье Григорьевичу, описывая по ночам все, что видела в каждом "доме", и что, по моему, надо делать в первую очередь и к кому обращаться" [4, арк.3-4].

Першочергова потреба, на думку Є.Ю. Спаської, полягала у кваліфікованому медичному обслуговуванні, оскільки". больных и заразных было много". Проте, як зазначала Є.Ю. Спаська,". нуждались они [діти - авт.] решительно во всем: - и прежде всего их всех надо было вымыть, сжечь их лохмотья, одеть, накормить и лечить." [4, арк.3]. Подальше "налаживание быта" теж викликало труднощі: "подобрать обслуживающий персонал, наладить медицинское обслуживание" і т.д.

Розроблений Є.Ю. Спаською та І.Г. Еренбургом комплекс заходів сприяв порятунку життя сотень евакуйованих дітей, а згодом - покращенню побутових умов їх існування. Разом з тим зі спогадів стає зрозуміло, що в період співпраці між ними склалися дружні взаємовідносини. У мемуарах І.Г. Еренбург неодноразово зазначав, що настанови та практична допомога Є.Ю. Спаської були". очень полезны для упорядочения быта и медицинского обслуживания везде, во всех районах". Є.Ю. Спаська теж схвально відгукнулася на самовіддану роботу І.Г. Еренбурга. Як зазначала Євгенія Юріївна, вона у вищій мірі мала благодійний характер та сприяла забезпеченню". медобслуживания, и достаточного количества служащих и добровольцев. Именно благодаря его настойчивости и отзывчивости в Киеве многое было налажено для медицинского обслуживания и общего улучшения быта сотен несчастных сирот и полусирот военного времени" [4, арк.4]. Є.Ю. Спаська і надалі не полишала благодійну роботу: "Через некоторое время после этих моих первых обследований,. он [І.Г. Еренбург - авт.] нашел время выделить мне посильный по моему времени участок из нескольких новых домов на Лукьяновке, где я бывала часто после работы в течении двух месяцев, помогая неопытным "заведующим", чем могла, пока сама не захворала и уехала работать и лечится в Крым в "Красном кресте" [4, арк.4].

Початок ХХ століття припав на період Першої світової війни та революції і відзначався активізацією громадської доброчинності, розгалуженістю різних об'єднань та товариств у справі допомоги як військовослужбовцям, так і різним групам цивільного населення, котрі постраждали від наслідків кровопролитних боїв на фронті й соціально-економічних негараздів у тилу [2, с.22]. В рамках благодійної роботи громадських організацій особливого значення набувала діяльність наукової та творчої інтелігенції, що виступала головним виразником суспільних настроїв та інтересів. Їх благочинна діяльність мала національно-патріотичне забарвлення, слугувала прикладом мужності та сумлінного виконання громадянських обов'язків. Разом з тим благочинна робота сприяла зближенню та встановленню дружніх зв'язків між молодою та більш зрілою генерацією науковців і митців. В таких умовах відбулося знайомство Є.Ю. Спаської та І.Г. Еренбурга - творчих особистостей з різним рівнем досвіду, світоглядними установками та зацікавленнями. В умовах воєнного часу їх об'єднала спільна робота щодо порятунку найбільш незахищених категорій населення, а саме - дітей та підлітків. Результати їх співпраці слугують яскравим прикладом згуртування суспільства на гуманістичних засадах, глибокого патріотизму та самопожертви в ім'я служіння Батьківщині.

благодійна діяльність спаська еренбург

Література

1. Архівні наукові фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського, ф.48, од. зб.1. Спаська Є. Автобіографія. Алма-Ата, 1965 р. Х.2 арк.

2. Донік О. Всеросійський Земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності / О. Донік // УІЖ. - 2014. - № 3. - С.2237.

3. Эренбург И. Люди, годы, жизнь: воспоминания: в 3 т. / И. Эренбург.

4. Т.2, кн.4. - М.: Текст, 2005. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://royallib.com/book/erenburg ilya/lyudi godi gizn vospominaniya v treh tomah.html. - Назва з екрана.

5. Научно-исследовательский отдел рукописей Российской государственной библиотеки, ф.218, к.1400. Спасская, Евгения Юрьевна. "Мое знакомство с Ильей Григорьевичем Эренбургом (в Киеве в 20-х гг.)" - воспоминания, две редакции. 1971, ноября ІІ. Автограф и машинопись с подписью-автографом, авторской правкой и дополнениями.7 л.

Размещено на Allbest.ru