Єзуїтські панегірики як джерело до вивчення діяльності Товариства Ісусового у Станиславові (1715-1773 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄЗУЇТСЬКІ ПАНЕГІРИКИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА ІСУСОВОГО У СТАНИСЛАВОВІ (1715-1773 РР.)

Галина СТЕФАНЮК, Юрій КЛОНОВСЬКИЙ

Анотація

єзуїт джерело товариство ісусовий

У статті проаналізовано панегірики, що видавалися єзуїтами і є джерелом до вивчення діяльності Товариства Ісусового у Станиславові, охарактеризовано зміст та визначено їхню соціальну функцію у XVIII столітті. Досліджено панегірики, в яких відображено діяльність відомих меценатів та покровителів єзуїтів. Висвітлено функціонування Ордену єзуїтів у Станиславові, зокрема описано періоди його перебування у місті та внесок в культурно-освітню сферу.

Ключові слова: єзуїти, панегірик, джерела, костел, архів, Станиславів, колегіум, герб.

Аннотация

В статье проанализированы панегирики, издававшиеся иезуитами и являющиеся источниками для изучения деятельности Общества Иисуса в Станиславове, охарактеризовано содержание и определена их социальная функция в XVIII веке. Исследованы панегирики, в которых отражены деятельность известных меценатов и покровителей иезуитов. Освещены функционирование Ордена иезуитов в Станиславове, в частности описаны периоды его пребывания в городе и вклад в культурно-образовательную сферу.

Ключевые слова: иезуиты, панегирик, источники, костел, архив, Станиславов, коллегиум, герб.

Annotation

The article analyzes the eulogies that were published by the Jesuits and is the source of the study of the Society of Jesus in Stanislav, described their content and their social function defined in the XVIII century. Panehirnyky analyzed, reflecting the activities of known philanthropists and patrons of the Jesuits. Deals with the functioning of the Jesuits in Stanislav particular periods described his stay in the city and contribute to the cultural and educational sphere.

Keywords: Jesuits, panehirnyk, church, archive, Stanislav, college, emblem.

Виклад основного матеріалу

Основою історичного дослідження завжди є комплекс джерел, кожний вид якого по-своєму допомагає історику розкрити певну частину історичної реальності. Оскільки джерела у процесі наукового дослідження піддаються критичному аналізові, то вони стають особливим предметом історичного пізнання. Джерело, як зазначає М. Варшавчик, “є не лише свідченням про історичні факти, а й саме є історичним фактом, історичним явищем свого часу”¹. Тому вивчення історичних документів становить значний науковий та пізнавальний інтерес. В контексті зазначеного, панегірики, написані єзуїтами Станиславівського колегіуму, є документальною базою дослідження їхньої культурно-освітньої діяльності у місті. Навіть побіжна згадка про єзуїтів викликає зацікавлення та, водночас, досить складні й суперечливі асоціації у громадськості. Саме тому актуальність вивчення панегіриків як джерел не викликає сумніву, а проблематика заслуговує на окреме дослідження.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі панегіриків як документального матеріалу з проблем суспільної та культурно-освітньої діяльності Ордену єзуїтів у Станиславові.

Обрана тема частково знайшла відображення у працях В. Грабовецького², М. Вуянко³, І. Бондарева⁴, О. Масловської⁵, В. Фацієвича⁶ тощо. Тематика діяльності Ордену єзуїтів у Станиславові була цікавою і для польських дослідників, зокрема І. Кадильської⁷, С. Заленського⁸, Р. Пізановського⁹, А. Батлея¹⁰ та інших.

Важливим джерелом до вивчення діяльності єзуїтів у Станиславові є панегірик “Meridies Lechici Poli, luce publica inter Hynienaei taedas, declaratus lllustrissimis Neosponsis: Domino D. Stanislao Potocki, Capitaneo Haliciensi, Sniatinensi etc ac Marianna aszczowna Palatinide Belzensi, Reipublicae generi utriusque Domus serenissimus, in Minimae Societatis Stanislaopolitani Collegii umbra horam indicans felicissimam. Anno, quo mundus Divino sole refusit”¹¹. (Посередині Лехітії багатосвітня людність оповіщена між Гіменеями палаючим факелом, найяснішого новоодруженого пана галицького, снятинського капітана Станіслава Потоцького з белзькою та латинкою Маріанною Лящівною. Потіха Речі Посполитій і родові одному й другому. Найдостойніший дім у малому товаристві станиславівської колегії душі годинки вказували щасливому року, якою прикраса яснію чого Божого світла була в 1719 року).

Цікавим є те, що панегірик був написаний в честь одруження сина Йосифа Потоцького Станіслава з донькою підляського воєводи Мариною Лащівною. Цей історичний факт засвідчує також С. Заленський у своїй праці “Отці єзуїти в Станиславові”, зокрема, вказуючи: “На честь наречених шкільна молодь улаштувала “академію” з ораторськими виступами, декламаціями, співами, декораціями. Отці монахи тоді виголосили, а потім видрукували три панегірики, два - латинські прозою, третій - польський віршований і від імені колегіуму офірували молодій парі”¹².

Ще одним панегіриком, який також присвячений весіллю Станіслава Потоцького, є “Trabeatus Honoris Oriens publicae Serenitati praeludens, id est Illustrissimus Dominus D. Stanislaus a Potok Potocki, Haliciensis Capitaneus, simul honorissui, ac publicae felicitatis diem auspicans atq; panegyrico adoratus cultu a Stanislaopolitano Soc. Jesu Coliegio Anno Domini 1719” (Курільні штати достойних східних народів у провадженні почестей від вельможного пана галицького капітана Станіслава з Потоку Потоцького разом з його достойниками, а водночас задля громадського щастя, а також вшанованого панегіриком, виданим від станиславівської колегії ордену єзуїтів)¹³. Панегірик містить інформацію на 13 аркушах і надрукований у Львівській друкарні колегії єзуїтів. На другій сторінці міститься герб “Пилява” та латиномовні вірші, які адресувалися молодому подружжю. У віршах можна прослідкувати приязне ставлення єзуїтів до родини Потоцьких, до їхньої вірності і служіння їм.

Іншим джерелом, присвяченим вище зазначеній події, є “Zodyak Polski Poludniem Plomienczyka Hymeneuszowe zapalaiqcego pochodnie przy weselnym Akcie Janie Wielmozney Imci Panny Maryanny Laszczowny Woiewodzanki Belzkiey obiasniony rokuiqcemu szczqsliwie Apollinowi wesoe Konstellacye przyswieeaicy” (Польський Зодіак, який південним променем запалює Гіменеєві факели, освітлює шлюбну церемонію їхньої ясновельможності милості панни Вікторії Лящівни, воєводівни белзької, Аполлонові, який бажає щастя, веселі сузір'я присвічують)¹⁴. Панегірик містить вітальні вірші молодому подружжю, написані польською мовою. На звороті титульної сторінки зображений гербовий лев.

Варто зазначити, що панегірики в досліджуваний період присвячувались відомим людям або меценатам, які допомагали єзуїтам. Вони переважно написані латиною в прозовій формі і містять жалобні промови, в яких оспівувалась і возвеличувалася особа, в честь якої був написаний документ.

Цінним джерелом сьогодні залишається панегірик “Leo In Coelesti Sphaera Ultra humanae sortis orbitam Proventus Post fatale occasum Illustrissimae Excellenti8simae Dominae D. Mariannae de Laszciis Potocka Haliciensis, Koomiensis &c. Capitaueae In Sideruni Corona Serenior. Inter suprema Parentalia аd immortalem perennaturi Nominis gloriam Propositus, a Contestante altissimum dolorem Devinctissimo Collegio Stanislaopoliensi” (Лев в небесному колі, а людська дорога провадить до старості. Після фатальної смерті вельможної пані капітанової галицької та коломийської, екселенції Вікторії з Лящів Потоцької, яка в небесній короні перебуває поміж похвальним богослужінням до безсмертності іменем достойної похвали за покликом безмірного жалю, висловлене)¹⁵. Вказане джерело приурочене отцям-єзуїтам Львівської друкарні Товариства Ісусового та до дня смерті дружини Йосифа Потоцького Вікторії Лещинської. На звороті титульної сторінки - герб “Правдич” з латиномовними віршами.

Відзначимо, що Вікторія Потоцька за час свого життя досить активно допомагала єзуїтам у їхній діяльності. Досить часто у джерелах можна прочитати, що єзуїти її називали своєю матір'ю. Панегіриком, що присвячувався її похорону, є “Wieniawa nayiasnieyzch Leszczynskich w zwyciqskim zyciu JW. Imci Pani Wiktoryi z Leszczynskich Potockiey” (Венява найясніших Лещинських у переможному житті її милості ясновельможної пані Вікторії з Лещинських Потоцької, воєводини і генералової Київських земель, старости Варшавської, Лежайської, Снятинської, Коломийської... через ясно світлу “Пиляву” на чотириденній похоронній церемонії у Станиславівському єзуїтському костелі єзуїтів, ординарієм пресвітлої Станиславівської колегіати о. Йосипом Ігнацієм Лохманом, виголошена 16 липня 1732 р.) ¹⁶. На звороті титульної сторінки джерела - герб “Огенчик” з польськими віршами. Даний документ було прочитано у день похорону Вікторії Потоцької у Станиславівському єзуїтському костелі Святого Духа і Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії єзуїтським ординарієм о. Ігнатієм Лохманом. Проповідь написана у поетичній формі і розповідає про життя Вікторії та її щедрі фундації під час будівництва костелу, в якому за заслуги її було й поховано.

Цікаві відомості містить панегірик “Capitis Aeternus Dolor Fatum Illustrissimae Excellentissimae Dominae Victoriae de Leszczyniis Potocka Generalis Terrarum Kijoviae Palatinae, Varsaviensis, Sniatynensis. Lezayscensis, Kolomiensis &c. Capitaneae publico luctu comploratum veniente in dolentium partem magnam minimae Societatis Jesu Collegio Stanislaopolitano anno quo caput nostrum Christus in humanis doluit”¹⁷ (Схилена під смутком долі голова ясновельможної пані Вікторії з Лещинських Потоцької - генералової Київських, Варшавських, Лежайських, Коломийських земель). Тут міститься інформація про смерть Вікторії Потоцької та описано церемонію похорону, яку проводили єзуїти. Цей панегірик видали самі єзуїти в знак поваги та жалоби за великою меценаткою єзуїтів, яка спричинилася до багатьох фундацій у побудові єзуїтського костелу Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії.

У Національній бібліотеці України імені В. Вернадського у фонді рукописів зберігається панегірик у чотирьох аркушах з польськомовними віршами, які за змістом атрибутовано як частину вітального твору “Fortuna swiata polskiego zkolligowaniem imion y Pilawow...”¹⁸, написаного з нагоди укладеного 1742 р. шлюбу представників двох гілок роду Потоцьких: Францішка Салезія (1700 - 1772), в подальшому волинського та київського воєводи, прозваного “маленьким королем Русі” (“krolik Rusi”), сина згаданого вище Юзефа Феліціана Потоцького та Анни Ельжбети (бл. 1723-1772), дочки смоленського, пізніше київського та познанського воєводи Станіслава Потоцького (1698-1760) та спадкоємиці родинного спадку її матері Маріанни з Лащів (бл. 1700-1731). Свої привітання нареченим висловив єзуїтський колегіум у Станіславові і резиденція Товариства Ісуса в м. Лащув (Laszczow, Польща). У фрагменті текст набрано курсивом, а для виділення імен, прізвищ, назв гербів використано великі літери (прямим шрифтом), а із художніх елементів текст прикрашає кінцівка. Ймовірно цей панегірик, як і інші, складався з двох частин, оскільки з бібліографії відомо, що вищеназвані Станіславівський єзуїтський колегіум і Лащівська резиденція Товариства Ісуса з тієї ж нагоди й у тому ж видавництві надрукували також привітання латинською мовою “Caelum Poloniae benedictionibus Pilavarum.”¹⁹, однак в нас не було можливості порівняти ці два панегірики на предмет подібних рис у їхньому оформленні.

Панегірик “Ozdoba Swiata Polskiego w Jasnie Wielmoznych Potockich Imieniu, Niesmiertelnych Zaslug Koron^ otoczona. JWJM. Panny Katarzyny Potockiey, Staroscianki Grabowieckiey, w herbownym Pilawie zlotey fortunie poprzysi^zona, JWJP. Stanislawa Kossakowskiego. Kasztelanica Podlaskiego, rodowitym piercieniem wieczney zaslubiona przyiasni, przy applauzach Hymeneusza, od obligowanego Jasnie Wielmoznemu Domowi Collegium Stanislawowskiego Soc. Jesu ogoszona” ²⁰ (Окраса польського світу в ясновельможному імені Потоцьких, оточене вінцем безсмертних заслуг її ясновельможної милості Катерини Потоцької, старостівни грабовецької, в гербовій “Пиляві”, присягла в золотій фортуні його ясновельможній милості пана Станіслава Коссаковського, каштеляна підляського, заручена родовим перснем вічної приязні, при оплесках Гіменея від Станиславівського колегіуму єзуїтів, який усім зобов'язаний ясновельможній родині, проголошена року Божого 1744 р.). Це джерело написане польською мовою в честь одруження Станислава Потоцького та Катерини Потоцької. На звороті зображені герби “Пилява” та “Сліповрон”, після яких на 12 сторінках містяться вітальні вірші нареченим, а також представлені інші промови, що виконувалися студентами станиславівського єзуїтського колегіуму.

Даній події присвячений інший панегірик “Aetas aurea Regno Poloniarum in Hymenaeo... Stanislai Kossakowski... nec non... Catharinae Potocka... a Collegio Stanislaopoliensi elogiori obiti periodo...”²¹. Епіталама “Aetas aurea Regno Poloniarum in Hymeneo - Вік золотий для королівства польського”, написана в Станіславському єзуїтському колегіумі, віншує Станіслава Косаківського (1721-1761 рр.), каштеляна кам'янецького та Катерину з роду Потоцьких, майбутню власницю міста Станіславова. Прикметно, що нареченій, попри її належність до більш знатного роду Потоцьких, присвячено значно менше уваги. Катерину називають перлиною з родового Потоку, яку наречений “відшукав і вставив до свого золотого персня”. З часом вона буде відомою завдяки гострому розуму, влучним і доречним висловлюваннями, у тому числі й з приводу тогочасної політики і політиків. Катерина мала глибоку антипатію до Росії і її прихильників, яку не приховувала навіть під загрозою примусового розпродажу своїх багатств та після часткової їх конфіскації.

Текст настільки густо насичений міфологемами, символами, історизмами, крізь які досить важко дістатися до реальних подій, що це дає підстави говорити про залишкові риси бароко в літературі цього періоду: “Ні золотому емпорію Арабії, ні блискучим й очищеним вогнем межам Антиподів, ні Античності Сатурновим вікам королівство Сарматське не заздрить. Ані в Юпітера не випрошує срібних днів, щоб у коштовний вік жила Польща. Бо у вашому, найясніші молодята, шлюбі з'єднанням душ щасливішу нитку за Тимотеєву світ польський виткав.

Безперечно, джерелом до вивчення функціонування єзуїтського колегіуму, є панегірик “Patriae Fulcrum Dignitatum Apex, Religionis Decus Pilaya. In lllustrissimo Excellentissimo Domino Ignatio a Potok Potocki Capitaneo Haliciensi, Sub primum Honoris ingressum Prono Elogio Adoratus, a Devinctissimo Fundatrici Domui, Nomini, Honorique. Collegio Stanislaopoliensi. Anno Ab Increata Justitia in terns susceptae mortalium causae” (Родинна підпора достойна величі, велика набожність та краса Пиляви. В світлі найдостойніший Ігнацій Поток Потоцький капітан Галицький. Прихильник і фундатор колегії станиславівської)²³. Панегірик присвячений фундатору станиславівського єзуїтського колегіуму Ігнацію Потоцькому, який тривалий час допомагав утримувати при колегіумі музичну бурсу. Щорічно він передавав чимало коштів, щоб учні мали можливість навчатися грі на музичних інструментах. У панегірику також зазначено, що учні часто влаштовували вистави та концерти, під час яких читали вірші, присвячені Ігнацію Потоцькому.

Важливе значення для висвітлення теми має панегірик “Luctus multiplex ex unica jactura viri toga, sago, religione, maximi; celsissimi domini, domini Josephi in Zbaraz et Niemirow Potocki castellani cracoviensis, supremi copiarum Regni Ductoris, Sniatyensis, Lezayscensis etc. Praefecti; Funebri eiusdem laudatione nonnihil delinitus a delentissimo, gratiisq; sui Fundatoris devinctissimo Collegio Stanislaopolensi Societatis Jesu. Anno Domini 1751”. (Розмаїтне світло у зв'язку з втратою мужа і громадянина, войовника і захисника віри, ясновельможного пана Йосифа на Збаражі і Немирові Потоцького - каштеляна краківського, верховного проповідника королівського війська, префекта снятинського і лежайського. Поховання того самого славного, певною мірою чарівника, у болісній і вдячній своїй фундації божественної колегіати у Станиславівському Товаристві єзуїтів)²⁴. Вказаний документ, присвячений похорону Йосифа Потоцького, виданий станиславівськими єзуїтами у Львівській друкарні колегії ордену єзуїтів. На звороті титульної сторінки зображений герб - “Пилява” з латинськими віршами. Панегірик складається з трьох частин. У частині першій - “Йосиф Потоцький - великий чарівник війни” - акцентовано увагу на військові походи Й. Потоцького та перелічено визначні та переможні його битви. Частина друга має назву “Йосиф Потоцький - сенатор великої тоги”, а третя - “Йосиф Потоцький - найвищий релігійник”. Зокрема, у третій частині документу основна увага приділяється меценатській діяльності Потоцького, перелічено його фундації на будівництво єзуїтського костелу Святого Духа і Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії, а також будівництво єзуїтського колегіуму.

На 15-ти аркушах написаний панегірик “Luclus sine mensura, immensoe jacluroe oequalis, morte Cel. D. Josephi in aureo Potok Potock...” (Невимовний жаль, рівний невимірній утраті зі смертю його ясновельможної милості пана Йосипа на Золотому Потоці Потоцького. завданий усій Вітчизні та її милості ясновельможній пані Людвіці з Мнішків Потоцькій, каштеляновій краківській, великій гетьманівній коронній, старостині волемовській. найжалобнішій після померлого чоловіка дружині. Від осиротілого по своїм фундаторі і протекторі Станиславівського єзуїтського колегіуму)²⁵. На початку міститься прозова передмова до Людвіки з Мнішків Потоцької, а далі йдуть польські вірші.

У панегірику “Pietas Domus Potocciae.” (Відданість роду Потоцьких...) написані промови станиславівських єзуїтів під час похорону Станіслава Потоцького, в одній із яких єзуїти згадують про Гелену Замойську, дружину воєводи: “При житті свого мужа обсипала щедрою рукою деяких юнаків, які навчались у станиславівській колегіаті. З неменшим старанням дбала про забезпечення злиденної половини шляхетних дівчат, які всюди перебували. Веліла навчати їх найкращих манер і вирощувала так щедро, що деякі годувались навіть у достатку”²⁶.

Панегірик “Zalosna Strata Oyczyzny Oyca, Starodawnego Domu...” (Жалібна втрата батька Вітчизни, окраси стародавнього роду, слави лицарства зі смертю його ясновельможної милості пані Олені із Білого Орла, висловлена її ясновельможній милості пані Олені із Замойських, воєводині познанській, жалобній по своєму найдорожчому чоловікові дружині. Від уболіваючого над смертю фундатора і оборонця свого колегіуму єзуїтів)²⁷, надрукований на 8-ми аркушах. На звороті титульної сторінки зображений герб “Єліта” з вісьмома польськими віршами, в яких оспівувалась велич постаті Станіслава Потоцького та його меценатська діяльність у підтримці єзуїтів. Також в ньому знаходимо вірші, адресовані дружині Гелені Замойській з приводу втрати чоловіка. Вони написані польською мовою і несуть в собі величальний та жалібний характер. У них також єзуїти згадують інших членів родини Потоцьких, які фінансово допомагали розбудовувати єзуїтський костел та підтримували функціонування колегіуму для навчання молодої шляхти.

Ридай Польщо, так жаль каже, утратила ти пана,

Яка велика для твоєї цілості з такої втрати рана.

З нього гонор, свобода, вікопомна слава,

Коли зброєю був “Єліта”, перемогою - “Пилява”.

Про цей панегірник також згадує і С. Заленський, а саме: “Колегіум єзуїтський на щорічні іменини свого “доброчинця і протектора” проводив заходи у своєму костьолі й академію шкільної молоді. Щоразу з'являлися в цій залі два панегірники, складені невідомими проповідниками. Ці панегірники на кількаденних панахидах виголошували в колегіаті, а потім друкували в Станиславівському колегіумі. Один із них, написаний польською мовою, подаровано вдові небіжчика, також “доброчинниці і протекторці” Ордену й опікунці убогих учнів Гелені із Замойських. Другий, латинський, присвячений illustrisimae proli in funere parentis sui moestissimae, тобто дітям, а було їх від двох дружин дев'ятеро”²⁸.

Характеризуючи панегірики, варто зазначити, що переважна більшість досліджуваних видань відзначається двомовністю, використанням латинської та польської мов або одночасно у межах твору, або нарізно в двох частинах видання. Практично всі частини творів видані з окремими титулами або шмуцтитулами, зазначені в бібліографії як окремі видання. На нашу думку, наведені вище численні спільні риси таких видань дозволяють об'єднати їх та класифікувати як дві різномовні частини вітальних творів. Більшість панегіриків присвячені саме родині Потоцьких. Шлюбні панегірики, загалом, є багатоаспектним джерелом для історикокраєзнавчих, історичних та філологічних досліджень і є джерельною базою до вивчення суспільної та культурно-освітньої діяльності станиславівських єзуїтів.

Література

^{1. 1} Варшавчик М. Я. Джерело історичне / М. Я. Варшавчик // Джерелознавство історії України: Довідник. К.: Київський ун-т ім. Т. Шевченка, 1998. С. 40.

2. Грабовецький В. Сторінки літопису Івано-Франківського Катедрального собору Святого Воскресіння / В. Грабовецький. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. 185 с.

3. Вуянко М. Монастирі Івано-Франківська (Станиславова). Перша половина ХХ ст. / М. Вуянко. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998. 216 с.

4. Боднарєв І. Перші студенти Станиславова / І. Боднарєв // Західний кур'єр. 2009. 23 квітня.

5. Масловська О. Провісники науки та релігії / О. Масловська // Рідна земля. 2008. 26 вересня (№40). С. 11.

6. Фацієвич В. Місто Станиславів та його церкви / В. Фацієвич // Шематизм на 1903 рік. Станиславів, 1903. С. 19.

7. Kadulska I. Teatr jezuicki XVIII I XIX w. w Polsce z antologi^ dramatu / I. Kadulska. Uniw, Gdanskiego. Gdansk, 1997. 315 s.

8. Zaleski S. Historya zniesienia zakonu Jezuitow i jego zachowanie na Bialej Rusi / S. Zaleski. Lwow, 1874. 221 s.

9. Piyanowski R. Drugi etap prebywanie ojcow Jezuitow w Stanislawowie / R. Piyanowski. Krakow, 2000. 118 s.

10. Betlej A. Dawny kostol p. w. Sw Stanislawa Kostki oraz rezudencja jezuitow w Stanislawowie / A. Betlej // Akademia Ignatianum Wydawnictwo WAW. Krakow, 2013.

11. Meridies Lechici Poli, luce publica inter Hynienaei taedas, declaratus lllustrissimis Neosponsis: Domino D. Stanislao Potocki, Capitaneo Haliciensi, Sniatinensi etc ac Marianna aszczowna Palatinide Belzensi, Reipublicae. generi utriusque Domus serenissimus, in Minimae Societatis Stanislaopolitani Collegii umbra horam indicans felicissimam. Anno, quo mundus Divino sole refusit 1719. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1719. 48 s.

12. Заленський С. Отці єзуїти в Станиславові / С. Заленський. Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 2010. С.48.

13. Trabeatus Honoris Oriens publicae Serenitati praeludens, id est Illustrissimus Dominus D. Stanislaus a Potok Potocki, Haliciensis Capitaneus, simul honorissui, acpublicae felicitatis diem auspicans atq; panegyrico adoratus cultu a Stanislaopolitano Soc. Jesu Coliegio Anno Domini 1719. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1719. 13 s.

14. Zodyak Polski Poludniem Plomienczyka Hymeneuszowe zapalai^cego pochodnie przy weselnym Akcie Janie Wielmozney Imci Panny Maryanny Laszczowny Woiewodzanki Belzkiey obiasniony rokui^cemu szcz^sliwie Apollinowi wesoe Konstellacye przyswieeaicyfolio, k. 7. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1748. 39 s.

15. Leo In Coelesti Sphaera Ultra humanae sortis orbitam Proventus Post fatale occasum Illustrissimae Excellenti8simae Dominae D. Mariannae de Laszciis Potocka Haliciensis, Koomiensis &c. Capitaueae In Sideruni Corona Serenior. Inter suprema Parentalia Ad immortalem perennaturi Nominis gloriam Propositus, a Contestante altissimum dolorem Devinctissimo Collegio Stanislaopoliensi Soe: Jesu. Anno 1732. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1732. 54 s.

16. Wieniawa nayiasnieyzch Leszczynskich w zwyci^skim zyciu JW. Imci Pani Wiktoryi z Leszczynskich Potockiey Woiewodziny y Jeneralowey ziem Kiiowskiev Warszawskiev Lezaiskiev Sniatvnskiey Kolomviskiev etc Starosciny przez Jasnie Oswieconego Pilaw§ na 4-dniowym akcie pogrzebowym w kosciele Stanislawowskim Societatis Jesu kazaniem X. Jozefa Ignacego Lochmana tegoz Zakonu wywyzszony Roku 1732, dnia 18 lipca - Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1732. 145 s.

17. Capetis Acternus Dolor Fatum illusstrissimae exellentissimae Dominae Viktoriae de Leszczyniis Potocka Generalis Terrarum Kijoviae Palatinae. Varsaviensis, Sniatunensis, Lezauscensis, Kolomiensis etc. Capitaneac publiko luctu comploratum. Veniente in Dolentium Parter Magnam Minimae Societatis Jesu Collegio Stanislaopolitano. Anno Quo Caput nostrum Christus in humanis doluit 1732. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1732. 316 s.

18. Fortuna Orbis polonici e colligalione noniinum et Pilavorum III. Excel. DD.in Polok Francisci Potoсki Inciso ris Resni, Capitanei belzensis elz et III. Excel. DD. Annoe Polok, Palalinidis smolenscensis, in honorem Palrioe oeslimala inhymoeneo integrilalisReipublicoe jurala, a Collegio slanislaopolitano et Residentia laszczovi ensi S. J. promulgata anno aureee felicilatis mundi 1742. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1742. 36 s.

19. Caelum Poloniae benedictionibus Pilavarum in illustrissimi excellentissimi Domini D. Francisci a Potok Potocki incisoris regni, capitanei belzensis, rubieszowiensis, opalinensis, robczycensis etc. ac illustriss. excell. D. D. Annae Potocka illustrissimi palatini smolensciae lectissimae filiae hymeneo ad vota singulorum consulatuum a Collegio Stanislaopoliensi, et residentia laszczoviensi Soc. Jesu prono cultu adoratum anno quo Caeli unione hypostatica sociati terris 1742. Leopoli: Typis Collegii Soc: Jesu, 1742. 50 s.

20. Ozdoba Swiata Polskiego w Jasnie Wielmoznych Potockich Imieniu, Niesmiertelnych Zaslug Koron^ otoczona. JWJM. Panny Katarzyny Potockiey, Staroscianki Grabowieckiey, w herbownym Pilawie zlotey fortunie poprzysi^zona, JWJP. Stanislawa Kossakowskiego. Kasztelanica Podlaskiego, rodowitym piercieniem wieczney zaslubiona przyiasni, przy applauzach Hymeneusza, od obligowanego Jasnie Wielmoznemu Domowi Collegium Stanislawowskiego Soc. Jesu ogoszona. R. P. 1744. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1744. 205 s.

21. Aetas Aurea Regno Poloniarum in Hymenaeo Illustriss. Excellentiss. Domini D. Stanislai Kossakowski Castelanidae Podlachiae. Patricio desponsata Annulo necnon Illustrissimae Excellentissimae Dominae D. Catharinae Potocka Illustrissimi Capitanei Grabovecensis lectissimae filiae ad Illustriss. Pilava jurata a Collegio Stanislaopoliensi Soc. Jesu elogiori obiti periodo. Anno praetiosae aetatis in unione hypostatica. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1744. 320 s.

22. Там само. S.15.

23. Patriae Fulcrum Dignitatum Apex, Religionis Decus Pilaya. In lllustrissimo Excellentissimo Domino Ignatio a Potok Potocki Capi taneo Haliciensi, Sub primum Honoris ingressum Prono Elogio Adoratus, a Devinctissimo Fundatrici Domui, Nomini, Honorique. Collegio Stanislaopoliensi. Anno Ab Increata Justitia in terris susceptae mortalium causae 1754. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1754. 125 s.

24. Luctus multiplex ex unica jactura viri toga, sago, religione, maximi; celsissimi domini, domini Josephi in Zbaraz et Niemirow Potocki castellani cracoviensis, supremi copiarum Regni Ductoris, Sniatyensis, Lezayscensis etc. Praefecti; Funebri eiusdem laudatione nonnihil delinitus a delentissimo, gratiisq; sui Fundatoris devinctissimo Collegio Stanislaopolensi Societatis Jesu. Anno Domini 1751. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1751. 42 s.

25. Luclus sine mensura, immensoe jacluroe oequalis, morte Cel. D. Josephi in aureo Potok Potock Castellani cr acoviensis supremi copiarum Regni Ducis, lazayscensis etz Capitanei, toli Patrioe inflictus et Gel. D. Ludovi coe e Mniszech Potocka, Castellaneoe cracoviensi elz dolenlissimoe post obitum maiti Consortis a suo Funda tore et Proteclore orbalo Collegio stanislaopolilano S. J. declaratus. Leopoli: typ. S. J., 1751.

^{26. 26}' Pietas Domus Potocciae; in Fnuere Illustrissimi Domini Domini Stanislai in Zbara & Niemirow Potocki, Palatini Posnaniensis, Panegyri publica Orbi Universo proposita Illustrissimae Proli in funere Parentis sui maestissimae pro solatio afflicti pectoris dedicata a Collegio Stanislaopoliensi Soc. Jesu. Anno Christi 1760. Leopoli: Typis Acad. S. R. M. Coli. Soc. Jesu. S. u., 1760.

27. Zalosna Strata Ojczyzny Ojca, Starodawnego Domu ozdoby Rycerstwa chwaly, z mierci lasnie Wielmoznego JMci Pana Stanislawa na Zlotym Potoku Potockiego. Woiewody Poznanskiego, Kawalera Orderu Orla Bialego, Jasnie Wielmozney JMCi Pani Helenie z Zamoyskich Potocki, Woiewodzinie Poznanskiey Zalosnej po Nayukochanszym M§zu Swoim Malzonce wyrazona od ubolewai^cego nad zmierci^ Fundatora y Protektora swoiego Collegium Stanislawowskiego Societatis Jesu. Roku Panskiego 1760. We Lwowie, w Drukarni Akademickiey JKM. Soc. Jesu. Leopoli: Typis Collegii Soc. Jesu, 1760. 96 s.

28. Заленський С. Отці єзуїти в Станиславові / С. Заленський. Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 2010. С. 48.

Размещено на Allbest.ru