Главная Коллекция "Revolution" История и исторические личности Організація мисливства та рибальства у Богородчанському повіті середини ХІХ - початку ХХ ст.

Організація мисливства та рибальства у Богородчанському повіті середини ХІХ - початку ХХ ст.

Характеристика діяльності організації громадських мисливських організацій у Богородчанському повіті середини ХІХ - початку ХХ століття. Дослідження їх впливу на організацію мисливського господарства на території повіту. Добування мисливських видів тварин.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 25.08.2018
Размер файла 31,7 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 649.1

Організація мисливства та рибальства у Богородчанському повіті середини ХІХ - початку ХХ ст.

Олег Проців

Анотація

громадський мисливський господарство

Розглядається діяльність організації громадських мисливських організацій у Богородчанському повіті середини ХІХ - початку ХХ століття. Висвітлюється їх вплив на організацію мисливського господарства на території Богородчанського повіту.

Ключові слова: Богородчанський повіт, Галичина, мисливство, полювання, законодавство.

Аннотация

Рассматривается деятельность общественных охотничьих организаций в Богородчанском уезде середины XIX - начала ХХ века. Освещается их влияние на организацию охотничьего хозяйства на территории Богородчанского уезда.

Ключевые слова: Богородчанский уезд, Галичина, охота, охотничье законодательство.

Annotation

It is considered organization activity of public hunting organizations in Bogorodchany County in the middle nineteenth and early twentieth century. It is highlighted their effect on the organization of hunting at the territory of Bogorodchany County.

Keywords: Bogorodchany County, Halychyna, hunting, legislation.

Одним із видів промислів та відпочинку було й залишається мисливство. Вагоме значення дичини як продукції харчування у Богородчанському повіті відзначав С. Павлік. Він вказував, що дичина складала 10% від всього споживання м'яса1. Тогочасні статистичні дані відзначали, що у 1897 році із Богородчанського повіту поштою вивезено 6 кг дичини, тоді як жодного кілограма не було ввезено2. Радник лісів п. Густав Летнер представив урядову статистику добутої у Галичині у 1878 році дичини: у Богородчанському повіті добуто 2 ведмеді3, у 1879 році - 17 кабанів, 3 вовки та 6 ведмедів4. У 1882 році серед усіх повітів Галичини відмічалось, що найбільше у Богородчанському повіті добуто дичини: 30 кабанів, 5 ведмедів, 1 вовка, 2 рисі5. У період з 1885 по 1901 рік у повіті добували від 11 до 55 голів козулі. Щороку в середньому у повіті добувалось близько 200-600 зайців, 20 кабанів, 300 перепілок, 20 диких качок (детальніше про чисельність добування дичини представлено у таблиці 1).

Таблиця 1. Добування дичини у Богородчанському повіті з 1885 по 1901 р.р.6-11

1885-1893 рр.

1887

1888

1898

1900

1901

Олень

2

8

9

11

Козуля

249

25

21

11

55

62

Заєць

2392

263

315

286

564

654

Кабан

140

11

14

17

38

41

Ведмідь

1

1

Вовк

2

1

2

Рись

13

1

2

1

Лисиця

605

55

65

108

217

25

Куниця

79

16

1

31

28

32

Тхір

86

17

1

1

5

6

Видра

22

1

2

1

Дикий кіт

2

1

Борсук

20

2

2

10

19

21

Глухар

7

2

Тетерук

93

6

11

Рябчик

322

32

106

15

50

49

Фазан

1

Куріпка

450

59

210

11

81

75

Перепілка

2425

168

400

74

93

97

Вальдшнеп

755

75

45

140

362

358

Бекас

215

26

60

3

9

17

Дика гуска

37

10

1

2

Дика качка

151

24

20

2

7

16

Орел, яструб, сокіл

1214

36

30

227

925

917

Сова

140

15

17

3

126

126

У мисливському сезоні 1921/1922 р.р. у Богородчанському повіті добуто 33 кабани12.

Зприходом після Першої світової війни в Галичину Другої Речі Посполитої точний облік добутої дичини у розрізі повітів занедбується. На відміну від сучасного часу, при якому ефективність ведення мисливського господарства визначається кількістю облікованої дичини державними чиновниками, ефективність ведення мисливського господарства у Галичині початку ХХ ст. визначалась фактично добутою під час колективних полювань дичиною. Кращим господарством вважалось те, в якому мисливець за день добув більше дичини. Власникам мисливських господарств, які старались опублікувати результати полювань у спеціалізованих мисливських періодичних виданнях, історики завдячують можливістю отримати інформацію про ефективність ведення мисливських господарств, вправних мисливців тощо.

Так, згадка про проведення полювань у Богородчанському повіті датована 1904 роком. У статті “Відомості із Богородчанського повіту” йшлось про мисливське господарство, розташоване у селі Лисець. Площа господарства складала 8400 моргів, яких 4400 моргів - ліси, а 4000 моргів - польові угіддя. Угіддя знаходились на території гмін Старий Лисець та Посіч. Вказувалось, що у господарстві велику увагу звертали на знищення хижаків, за їх добування віддавна виплачували винагороду.

Для ефективнішого добування хижаків тут використовували матеріальне стимулювання грошовими преміями. Завдяки тому, що за кожну добуту голову рисі виплачувались премії у розмірі 20 крон, у цьому господарстві за період з 1890 по 1895 рік її було добуто 10 голів і повністю знищено. Для зменшення популяції лисиці її виловлювали з нір. Зокрема, лише у 1904 році із нір викопано 15 молодих лисиць, а старих було відстріляно при норі. Відзначалось, що зважаючи на таку боротьбу із хижаками, значно піднялась чисельність козуль.

У статті “Мисливські звіти” (1900 р.) вказувалось, що у 4. 11.1900 р. у селі Лисець, де власником мисливських угідь був граф Едмунд Шакі, барон Стефан Яшенський добув оленя (роги - чотирнадцятка)14, а у статті “Кореспонденція” (1905 р.) описано полювання у с. Старий Лисець, 3 грудня 1904 року, що відбулось на площі, у 300 моргів. Було проведено 6 нагінок і добуто 28 зайців, 2 лисиці, 1 рябчика. Королем полювання, тобто, мисливцем, який добув найбільше трофеїв, був генерал-майор Нахоцький: сам добув 9 зайців15. Часопис “Ловець” (1910 р.) описував випадок на полюванні біля села Лисець в урочищі “Литовичі”, де було добуто великого дикого кота. Тварина була довжиною 128 см і висотою 42 см16. У цьому ж часописі описувались полювання в урочищі “Мочари” біля Богородчан. Зокрема, полювання 20 грудня 1913 року на площі 400 моргів, коли було добуто 26 зайців, 3 лисиці, одну козулю,17 а 28 січня 1922 року добуто 67 зайців, 1 лисицю на площі двісті моргів. Цей мисливський ревір знаходився у власності графа Шонборна.

Відзначався у повіті добрий стан дичини завдяки старанням комісара поліції Ельснера, який організовує рейди18. Тогочасні дослідники мисливства Богородчанського повіту відзначали, що східна частина повіту до села Старуня є низинною частиною повіту. Полювання тут проводилось переважно на зайця, куріпку, перепілку, вальдшнепа. В цій частині практично відсутні болотні птахи та козулі. Однак, великої шкоди мисливству завдають браконьєри.

Добування мисливських видів тварин у мисливському господарстві у Лисці (1894-1903 рр.)13

міом jhutfodg

ш

уЧ

ГГ

н

1Л

гН

СО

см

1Л

см

СП

гН

СМ

со

СП

СП

уЧ

СО

уЧ

1Л

00

уЧ

инсдоэ jhuVodg

СП

1Л

уЧ

тН

см

уЧ

ш

уЧ

ID

см

см

1Л

1Л

со

о

СО

Г*-

см

СО

СМ

СМ

исіонт

А ми і д

уЧ

уЧ

уЧ

со

ID

Амииисд

Куниці

Кам'яна

Аилшд

Амт и eg

Лісова

Ани ид

уЧ

СП

ID

уЧ

уЧ

СМ

СМ

ID

CM

Амілі и eg

уЧ

СМ

уЧ

уЧ

in

HMAadog

Аніїї/д

СМ

СО

см

уЧ

уЧ

см

уЧ

уЧ

Ам іліи eg

Лисиці

СО

О

уЧ

ш

СО

СМ

Аніїї/д

ID

1Л

00

Г4*

я

Я

Я

Я

ч-

я

СО

Я

Аміліиед

СМ

см

00

00

я

1Л

1Л

1Л

ТІМ ИИИИН

см

уЧ

со

43Md

СП

уЧ

уЧ

ш

емоАі pmitf

СО

тЧ

эемэд

см

см

uoHmt'qi/eg

S

ID

СМ

CM

СО

§

3

ш

СО

уЧ

1Л

СП

Я

S

1Л

00

см

1Л

CMUjdA»

СМ

Ш

уЧ

00

см

ID

MKhQKd

уЧ

1Л

1Л

уЧ

ID

уЧ

MAdaiai

СМ

уЧ

см

см

г>.

ID

Я

qti)BЈ

тГ

*D

Я

00

н

r-i

н

уч

1Л

см

9

Я

уЧ

тЧ

СО

СМ

исд ем HHHHdoH^o

см

СМ

h eg ем HjHtfodio

уЧ

уЧ

rf

ID

mcqcm иимиї/од

уЧ

уЧ

СМ

СМІЛІ CD ¦ Ы/Асоя

qtioiiucD- и/Лсоя

гН

СО

О!

1Л

уЧ

СМ

уЧ

5

СИ КУЮ ЯН01/0

qioiAio q н ot/o

уЧ

уЧ

СМ

Hjd

1894

1895

1896

1897

1898

1899

1900

1901

1902

9061

Всього

Інша частина повіту є лісистою і тягнеться від села Старуня в бік гір Сивулі та Середньої. В цій частині повіту є багато ведмедів, оленів, глухарів, козуль. Тут також краще ведеться мисливське господарства, а саме: підгодовують дичину та охороняють її від браконьєрства. Вказувалось, що найгірше мисливське господарство ведеться у Солотвино, власником якого є барон Лібіг. Причиною такого стану є те, що він проживає у Чехії і контролює лише власні нафтові промисли у Биткові, а до мисливства у нього руки не доходять. Відзначалось, що ліси у Богородчанському повіті були у власності сім'ї графів Потоцьких і Коссаковських, а пізніше при поділі Польщі перейшли у власність Шакі, Штадіонів і барона Лібіга. З 1911 року ліси повіту в основному знаходились у власності графа Жищевського19. Відзначалось, що 9 тис. моргів поля у повіті було продано греко-католицькому єпископу Хомишину, який вів зразкове мисливське господарство20. У статті “Іванівка” відзначалось, що у 20-тих роках ХХ ст. у Богородчанському повіті було 55 тис. моргів лісу, в яких щорічно рубали біля 125 тис. м3 деревини. Зокрема, до фундації сиріт Митрополита Шептицького у Посічі відносились 3614 моргів лісу, графині Кристини Шьонборн у Богородчанах належало 6412 моргів. Частина лісів (42 тис. моргів лісу) належала барону Яну Лібігу і спілці з Рейхенберга у Чехії, отцям До- мініканам - 2334 моргів21.

На відміну від теперішніх непрозорих підходів надання у користування мисливських угідь у Галичині та Другій Речі Посполитій мисливські угіддя надавались на конкуретних засадах. У пресі публікували оголошення про організацію аукціону. Зокрема, у 1914 році надрукували оголошення про можливість оренди права полювання у ревірі Лисець для відстрілу 2 оленів, 4 козуль за ціною 2 тис. крон22.

Do wydzierzawienia rewir Lysiec

pow. Bohorodczanski, odstrzai 2 jeleni oraz 4 rogaczy pod- czas rykowiska; wygodnie urz^dzony dom w Srodku lasu; latwy dostqp. Ccna 2000 koron. -- Zgloszenia przyjmuje

Stanistaw Kietczewski, dominium Oszczbw, poczta Dothobyczdw, gub. Chelmska.

А 26 вересня 1924 року староста Богородчанського повіту звернувся до Малопольсь- кого мисливського товариства, вказавши, що низка мисливських спілок шукає для оренди права полювання кваліфікованих орендарів права полювання у селах: Бугрівці на площі 2016 га, Дзвиняч - 902 га, Горохолино - 3458 га, Космач - 1349 га, Кричка - 1074 га, Монастирчани - 1053 га, Раковець - 692 га, Росільна - 2219 га, Солотвина - 1795 га, Заріччя - 138 га. Пропозиції щодо оренди пропонували направляти керівництву Богородчанського повіту23.

Практично будь-яка професійна діяльність людини потребує об'єдання з метою відстоювання власних інтересів через вплив на органи влади та лобіювання корисних для певної професійної групи законів тощо. Мисливці завжди були, є і, напевно, в подальшому залишаться вищою суспільною стратою, саме тому їм вдається ефективно відстоювати власні інтереси. Після прийняття у 1875 році Першого мисливського закону Галичини у Львові у 1876 році утворюється “Галицьке мисливське товариство”, яке поширювало свою діяльність на всю Галичину. На перших зборах товариства, які відбулись 24 квітня 1876 року, його головою обрано визначну особистість свого часу - графа Володимира Дідушицького. Вже через два роки товариство з 10 січня 1878 року починає видавати журнал “Ловець”. На противагу сучасним мисливським товариствам, Галицьке мисливське товариство не ставило собі за мету самостійно вести мисливське господарство, а лише лобіювати в цілому інтереси мисливства Галичини. До основних обов'язків членів товариства належала підтримка статутних вимог. При вступі у товариство передбачалась сплата вступного внеску у розмірі 2 злотих та щорічного внеску - 5 злотих24.Dzieriawa polowan

L. 18081/4.

Starostwo Bohorodczany, dnia 26. wrzesnia 1924.

Do Matopolskiego Towarzystwa towieckiego

we Lwowie.

Wydzialy Spdtek lowieckich nizej nazwanych grnin, poszukujq ukwalifikowanych dzierzawcdw w celu wydzier- zawienia im tamtejszycli okr?g6w polowania, wynoszq- cych w gminie: Bogrdwce 2016 ha, 5 a, 51 ms; Dzwi- niaczu 902 ha, 78 a, 24 m!; Horocholinie 3458 ha, 21 a, 42 ma; Kosmaczu 1349 ha, 90 a, 42 ms; Kryczce 2364 ha, 62 a, 34 ms; Krzywcu 1074 ha, 37 a, 96 in3; Manaster- czanach 1056 ha. 11 a, 11 m*; Rakowcu 692 ha, 90 a, 98 m3; Rosulnej 2219 ha, 36 a, 28 m!; Sototwinie 1795 ha, 85 a, 51 m!; Zarzeczu 138 ha, 11 a, 12 m! powierzchni gruntu.

Powyzsze okr?gi mogq byi wydzierzawone z wol- nej r?ki natychmiast.

Majqcy ch?i wydzierzawienia mogq zgtaszac- si? po bliisze informacje u przewodniczqcych Wydzialdw Spdlek lowieckich nazwanych gmin lub tez w tutejszem Staro- stwie pisemnie lub osobiScie.

Zawiadamiajqc о tem, upraszam о powiadomienie tamt. P. T. czlonk6w.

Starosta.

Практично у всіх 74 повітах Галичини були організовані філії цього мисливського товариства. Його представники (делегати) розподіляли повіт на ділянки, в яких вони здійснювали нагляд у галузі мисливства. Історія зберегла імена членів товариства, які репрезентували його у Богородчанському повіті. У 1883 році громадський нагляд відповідно до рішення зборів у Богородчанському та Надвірнянському повіті здійснював Гжегож Глуховський25. У 1897 році керівником лісів у Лисці був Ян Слама, а Людвік Гапари - секретарем повітової ради26. У 1913 році керівником Богородчанської філії Галицького мисливського товариства стає Ян Врла27, у цьому ж році до товариства вступив Йозеф Пленкєвич з Богородчан28, а у 1914 році - Людвік Радванський з Богородчан29. Відповідно до списку членів Галицького мисливського товариства у 1914 році у Богородчанському повіті налічувалось семеро осіб, а саме: Гроєдлер Антоній з Солотвино, Кінчик Зиґмунд, Моравіцкий Антоній, Радванський Людвік з Богородчан, Шупік Едвард та барон Лібіг - керівник управління лісів з Солотвино та Сейнер Томаш з Лисця, Ян Врла з Старих Богородчан. Асоційованим членом було Мисливське товариство з Богородчан30. Новій владі - Другій Речі Посполитій, не сподобалась назва “Галицьке” і, щоб затерти українську ідентифікацію, його перейменовують на “Малопольське мисливське товариство”. Першим керівником філії Малопольського мисливського товариства у повіті був керівник місцевого суду Кордасєвич31. У період з 1924 по 1934 р.р. членами Малопольського мисливського товариства у Богородчанському повіті були Владислав Думанський з Горохолина, Єжи Фабрицій з Богородчан, Зигмунт Кужвель з Порогів32-36.

Уперше товариство, що орендувало мисливські угіддя у Богородчанському повіті, було організовано у Солотвино у 1879 році. Ініціаторами створення товариства були Станіслав Янишевський і Францішек Хесс. Відповідно до статуту кожен член товариства сплачував по 5 золотих за оренду права полювання. Крім того, додатково члени товариства були зобов'язані сплачувати членські внески у розмірі 8 золотих. Товариство обирало керівництво, яке складалось з семи осіб. До керівництва товариства входили керівник та бухгалтер, і лише ці двоє мали право представляти товариство у виконавчій та судовій владі. Кожен член товариства повинен був самостійно або через свої підопічних слідкувати за виконанням вимог мисливського законодавства. Члени товариства або запрошені гості мали право полювати на угіддях товариства лише після отримання сертифікату, який видавав керівник товариства. Сертифікати були іменними, передача їх іншим особам була заборонена. Кожен член товариства мав право полювати самостійно або із своїм гостем на хижаків та перехідну (перелітну) дичину відповідно до визначеного мисливським законом часу. На мисливських тварин, які постійно знаходяться в мисливських угіддях товариства, можна було полювати в дні, визначені при голосуванні на відкритих зборах товариства, але кількість днів не повинна була перевищувати двох днів на тиждень. Товариство визначало план полювання на мисливський сезон, який доводили кожному члену товариства. У плані вказували дату колективних полювання на кожних мисливських угіддях. План було складено так, що на одних і тих самих мисливських угіддях не полювали більше двох разів. Враховуючи, що мисливський закон забороняв відстріл самиць козуль, при відстрілі самиці козулі винуватець повинен був сплатити штраф у розмірі 5 золотих. Дичина, добута на полюванні, ставала власністю мисливця, який її добув. Номера на полюванні визначались шляхом жеребкування. Добута обслугою дичина розподілялиась між членами товариства відразу після проведення полювання між членами полювання шляхом жеребкування, в якому брали участь лише ті мисливці, які в цей день взагалі нічого не відстріляли. Всі члени товариства зобов'язувались боротись з браконьєрством, відбирати у браконьєрів зброю, а порушників передавати відповідним органам. Для боротьби з браконьєрством у товаристві був фонд для преміювання. Особам, які конфіскували у браконьєрів зброю, платили по 2-3 золотих за кожну конфісковану одиницю зброї. У випадку добування хижої тварини обслугою її виставляли на аукціон, а ліснику виплачували премію, решта грошей йшла до каси товариства. Керівником полювання обирали мисливця, який найкраще знав мисливські угіддя. За порушення правил на членів товариства накладався штраф - 1 золотий, а за повторне порушення - 2 золотих. За несплату штрафу виганяли з товариства. Було передбачено, що товариство існувало на термін укладання договорів про оренду права полювання. У 1879 році товариство уклало угоди про оренду права полювання до 1883 року у селах Солотвино, Дзвиняч, Заріччя, Яблунька, Кричка, Кривець, Раковець, Пороги і Бугрівка за ціною 32 золотих 40 центів, Битків, Манява, Монастирчани, Маркова, Бабче, Глибока, Хмелівка, Розсільна і Космач - за 54 золотих 50 центи, Жураки -5 золотих, Старуня -10 злотих 20 центи. Головою товариства у 1879 році було обрано Гесса, касиром Ходола, заступниками голови товариства були Фабріци та Ковінський. Серед членів товариства - Адам Бжезіцкі, Станіслав Янішевський, Антоні Весел, Адольф Фабріци, Францішек Хесс, Еміл Шупік, Мейсвер, Йозеф Шмідт, Кароль Яутшке, Едуард Шупік, Міхал Ковінські, Леопольд Ятске, Йозеф Ходола37.

Література

1 Pawlik S. Handel zwieryzn^, rybami i rakami w Galicyi // Lowiec. - 1899. - № 1. - S. 2-6.

2 Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. - Lwow, 1898. - T. XVII, zeszyt I. - S. 33-49.

3 Kronika // Lowiec. - 1880. - № 2. - S. 30.

4 Konika // Lowiec. - 1881. - № 1. - S. 14.

5 Wykaz ubitej w Galicyi w roku 1882 zwierzyny wedlug podan c. k. Starostw // Lowiec. - 1883. - № 6. - S. 99.

6 Mysliwstwo na wystawie Paryskiej // Lowiec. - 1900. - № 24. - S. 2.

7 Wykaz zwierzyny, ubitej w ci^gu roku 1887 // Lowiec. - 1888. - № 8. - S. 134.

8 Wykaz zwierzyny, ubitej w ci^gu r. 1888 zestawiony na podstawie dat urz^dowych przez G. Lettnera, radc§ lasowego //Lowiec. - 1889. - № 7. - S. 110.

9 Statystyka ubitej zwierzyny // Lowiec. - 1900. - № 3. - S. 37.

10 Wykaz ubitej zwierzyny w r.1900 // Lowiec. - 1903. - № 13. - S. 150.

11 Statystyka ubitej zwierzyny // Lowiec. - 1903. - № 14. - S.162.

12 Zestawienie ilosci dzikow ubitych we wschodniej Malopolsce w sezonie l92l/l922 // Lowiec. - 1922. - № 7. - S. 10.

13 Korespondencye // Lowiec. - 1904. - № 23. - S. 295-296.

14 Sprawozdania lowieckie // Lowiec. - 1900. - № 22. - S. 342.

15 Korespondencye // Lowiec. - 1905.- № 1. - S. 9.

16 Korespondencje // Lowiec. - 1910. - № 6. - S. 68.

17. Wrla Jan Korespondencje // Lowiec. - 1914.- № 3. - S. 33.

18 Brogowski Jan. Korespondencje // Lowiec. - 1922. - № 3. - S. 8.

19 Mateijaly do memorjalu w mysl odezwy Wydzialu Oalic. Tow. low. umieszczonej w nr. 12. 1914 roku // Lowiec. - 1914. - № 15-17. - S. 196.

20 Graf Stanislalw Korespondencje // Lowiec. - 1929. - № 7 - S. 113.

21 Iwanowka // Lowiec. - 1924. - № 2. - S. 27.

22 Lowiec. - 1914.- № 18-19. - S.212.

23 Lowiec. - 1924. - № 11. - S. 174.

24 Проців О. Р. Діяльність Галицького мисливського товариства в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Проблеми вивчення й охорони тваринного світу у природних і антропогенних екосистемах : матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 50-річчю з часу опублікування регіонального зведення “Животный мир Советской Буковины” (м. Чернівці, 13 листопада 2009 р.). - Чернівці : ДрукАрт, 2010. - С. 216-222.

25 Kal^darz mysliwski i rybacki na rok 1888. - Lwow : Galicyjskie towarzystwo lowieckie, 1888. - S. 100-101. Lista delegatow powiatowych // Lowiec. - 1897. - № 2. - S. 21.

26 Sprawy Towarzystwa // Lowiec. - 1913. - № 7. - S. 87.

27 Sprawy Towarzystwa // Lowiec. - 1913. - № 9. - S. 107.

28 Sprawy Towarzystwa // Lowiec. - 1914. - № 12. - S. 152.

29 Spis czlonkow i delegatow Galicyjskiego towarzystwa lowieckiego wedle powiatow. - Lwow: polonia, 1914. - S. 6.

30 Brogowski Jan. Korespondencje // Lowiec. - 1922. - № 3. - S. 8.

31 Sprawy Towarzystwa. Sprawozdanie z posiedzenla Wydzialu M. T. L. w dniu 12. wrzesnla 1928 r. // Lowiec. - 1924. - № 11. - S. 174.

32 Protokul posiedzenia Wydzialu Wykonawczego w dniu 15 marca 1929 roku. // Drobiazgi mysliwskie // Lowiec Polski. - 1929. - № 15. - S. 239.

33 Poradnik kalendarz mysliwski na1930 rok / pod red. Ejsmonda J. - rok III. - Warszawa : Sklad glowny, 1930. - S 203.

34 Protokol posiedzenia Wydzialu Wykonawczego z dnia 27 czerwca 1934 r. // Lowiec. - 1934. - № 22 - S. 179.

35 Kalendarz mysliwski na 1934 rok. - Warszawa: Polski zwi^zek Stowarzyszen lowieckich, 1934. - S. 264. Janiszewski S. Towarzystwo mysliwskie Solotwinskie // Lowiec. - 1879. - № 6. - S. 83-85.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены