Росіяни в етнічній структурі населення Південно-Східної України (за матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОСІЯНИ В ЕТНІЧНІЙ СТРУКТУРІ НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВСЕСОЮЗНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1926 РОКУ)

Наталя Малярчук

Донецький державний університет управління

Статтю присвячено вивченню кількісних характеристик російської етнічної спільноти Південно-Східної України у 1926 році, тобто ще до початку форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, які суттєво вплинули на етнодемографічні процеси в УСРР. На основі аналізу матеріалів Всесоюзного перепису населення 1926 року встановлюється чисельність російського населення Південно-Східної України, визначається його питома вага серед людності регіону (в сільських та міських поселеннях, у найбільших містах, окремих округах), з'ясовуються особливості розміщення, визначаються округи, в яких було сконцентровано переважну більшість росіян.

Автор робить висновок, що у 1926 році на південному сході УСРР було зосереджено абсолютну більшість усього російського населення республіки (як міського, так і сільського). Росіяни були другою за чисельністю етнічною групою, поступаючись кількісно лише українцям, які становили тут абсолютну більшість, та найчисленнішою національною меншиною регіону. Таку саму позицію вони посідали як серед міського, так і серед сільського населення Південно-Східної України, з тією лише різницею, що частка російського населення в міських поселеннях була значно вищою, ніж у сільських.

Росіяни не складали більшості в жодній із сімнадцяти південно-східних округ, кількісно поступаючись українцям, а в Першомайській окрузі - і євреям. Проте серед міського населення найбільш розвинених у промисловому та інфраструктурному плані округ (Сталінської, Луганської, Маріупольської, Миколаївської, Мелітопольської та Одеської), а також серед населення великих міст (Дмитрівське, Сталін, Миколаїв, Одеса, Луганськ, Херсон) росіяни становили більшість. Найбільшими російські громади були в Одесі, Харкові та Дніпропетровському. У сільській місцевості жодної з округ росіяни не складали більшості серед населення.

Російське населення нерівномірно розподілялося між південно-східними округами УСРР, оскільки трохи більше як половину росіян регіону було зосереджено у чотирьох округах: Харківській, Луганській, Сталінській, Одеській. Майже половину всього російського міського населення південного сходу України було сконцентровано у трьох округах: Харківській, Сталінській і Одеській. Найбільшими російськими сільськими громадами відзначалися Луганська, Харківська та Мелітопольська округи, в яких були цілі райони компактного проживання росіян.

Ключові слова: росіяни, українці, Південно-Східна Україна, міське населення, сільське населення, Всесоюзний перепис населення 1926 року.

The russians in the ethnic population structure of the South-Eastern Ukraine (based on All-Soviet Union census materials of 1926)

The article is devoted to the study of the Russian ethnic community of South-Eastern Ukraine quantitative characteristics in 1926 that was before the beginning of industrialization and collectivization, which significantly influenced the ethno and demographic processes in the Ukrainian SSR. Based on the materials' analysis of the population census in 1926, the number of Russian population in South-Eastern Ukraine, its share in the region population (in rural and urban settlements, in large cities, in separate districts), the accommodation features, the districts where the overwhelming majority of Russians were concentrated have been determined.

The author concludes that in 1926 the absolute majority of the entire Russian population of the republic (both urban and rural) was concentrated in the southeast of the Ukrainian SSR. Russians were the second largest ethnic group in the region (conceding quantitatively only to Ukrainians, who formed the absolute majority here) and the largest national minority. The same position they occupied among the urban and the rural population of South-Eastern Ukraine, with the only difference is that the share of the Russian population in urban settlements was much higher than in rural ones.

The Russians did not constitute the majority among the population in any of the seventeen southeastern districts, quantitatively conceding to the Ukrainians and in the Pervomaisky district to the Jews as well. However, among the urban population of the most developed in the industrial and infrastructural districts (Stalin, Lugansk, Mariupol, Nikolaev, Melitopol and Odessa), as well as among the population of large cities (Dmitrievsk, Stalin, Nikolaev, Odessa, Lugansk, Kherson), Russians accounted for the majority. A significant number of Russians were concentrated in Odessa, Kharkov and Dnepropetrovsk. In rural areas, in none of the district Russians made up the majority among the population.

The Russian population was unevenly distributed among the southeastern districts of the Ukrainian SSR, since a little more than half of it was concentrated in four districts: Kharkov, Lugansk, Stalin, and Odessa. Almost half of all Russian urban population in the southeast of Ukraine was concentrated in three districts: Kharkov, Stalin and Odessa. In the Lugansk, Kharkov and Melitopol districts there were entire regions where the Russian rural population was living densely.

Key words: Russians, Ukrainians, South-Eastern Ukraine, urban population, rural population, All-Soviet Union population census of 1926.

Русские в этнической структуре населения Юго-Восточной Украины (по материалам Всесоюзной переписи населения 1926 года)

Статья посвящена изучению количественных характеристик русской этнической общности Юго-Восточной Украины в 1926 году, то есть еще до начала форсированной индустриализации и сплошной коллективизации, которые существенно повлияли на этнодемографические процессы в УССР. На основе анализа материалов переписи населения 1926 года устанавливается численность русского населения Юго-Восточной Украины, определяется его удельный вес среди населения региона (в сельских и городских поселениях, в крупных городах, отдельных округах), выясняются особенности размещения, определяются округи, в которых было сконцентрировано подавляющее большинство русских.

Автор делает вывод, что в 1926 году на юго-востоке УССР было сосредоточено абсолютное большинство всего русского населения республики (как городского, так и сельского). Русские были второй по численности, после украинцев, этнической группой в регионе и самым многочисленным национальным меньшинством. Такую же позицию они занимали как среди городского, так и среди сельского населения Юго-Восточной Украины, с той лишь разницей, что доля русского населения в городских поселениях была значительно выше, чем в сельских.

Русские не составляли большинства среди населения ни одного из семнадцати юго-восточных округов, количественно уступая украинцам, а в Первомайском округе - и евреям. Однако среди городского населения наиболее развитых в промышленном и инфраструктурном плане округов (Сталинском, Луганском, Мариупольском, Николаевском, Мелитопольском и Одесском), а также среди населения крупных городов (Дмитриевска, Сталина, Николаева, Одессы, Луганска, Херсона) русские составляли большинство. Значительное количество русских было сосредоточено в Одессе, Харькове и Днепропетровске. В сельской местности ни одного из округов русские не составиляли большинства среди населения.

Русское население неравномерно распределялось между юго-восточными округами УССР, чуть больше его половины было сосредоточено в четырех округах: Харьковском, Луганском, Сталинском, Одесском. Почти половина всего российского городского населения юго-востока Украины была сконцентрирована в трех округах: Харьковском, Сталинском и Одесском. В Луганском, Харьковском и Мелитопольском округах были целые районы, в которых компактно проживало русское сельское население.

Ключевые слова: русские, украинцы, Юго-Восточная Украина, городское население, сельское население, Всесоюзная перепись населения 1926 года.

російський етнічний південний східний

Проблема усебічного вивчення російської етнічної спільноти України на різних історичних етапах набула у наш час особливої актуальності. Незважаючи на те, що етнічна історія нашої країни в цілому, та історія окремих національних меншин, що проживають на її теренах, зокрема, стала предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців, історія найчисельнішої етнічної меншини - російської, нажаль, вивчена недостатньо. Особливу зацікавленість викликають кількісні характеристики цієї етнічної спільноти в Південно- Східному макрорегіоні України, що відрізняється строкатим етнічним складом населення, певна частина якого зазнала русифікації. Джерелом дослідження є Всесоюзний перепис населення 1926 року. Він дозволяє з'ясувати місце росіян в етнічній структурі Південно-Східної України ще до початку форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, які суттєво вплинули на етнодемографічні процеси в УСРР.

Питання щодо чисельності та питомої ваги росіян у структурі населення УСРР у 1920-ті рр. частково розглядалося в працях присвячених розвитку соціально- та етнодемографічних процесів у республіці [1], у дослідженнях етнічного складу губернських та окружних міст [2] або окремих регіонів України [3]. Вітчизняними дослідниками було здійснено аналіз соціально-демографічних характеристик російського населення окремих частин Південно- Східної України: Донбасу та Слобожанщини [4], але чисельність і питома вага росіян серед людності усього Південно-Східного макрорегіону, його округ, сільських та міських поселень, не стали предметом окремої наукової розвідки.

Мета дослідження: на основі аналізу кількісних характеристик російського населення Південно-Східної України визначити його місце в етнічній структурі досліджуваного регіону.

Географічними межами дослідження є територія Південно-Східної України, яка охоплює сучасні Харківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Херсонську області, а в 1926 році ця територія поділялася на 17 округ: Харківську, Озюмську [Н. М.: назви округ у статті подаються відповідно до перепису], Куп'янську, Луганську, Старобільську, Артемівську, Сталінську, Маріупольську,

Мелітопольську, Запорізьку, Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Зінов'ївську, Криворізьку, Першомайську. У географічні межі дослідження не увійшов Крим, оскільки на той час він не перебував у складі УСРР, а також Автономна Молдавська СРР, яка хоча і входила до 1940 р. до складу УСРР, але не була повністю етнічною українською територією.

Усі підрахунки ґрунтуються на даних 12 [5] та 13 [6] томів Всесоюзного перепису населення 1926 р., які вміщено у табл. VI «Людність за національністю, рідною мовою та письменністю», зокрема, на відомостях щодо національного складу сімнадцяти округ південного сходу України, а також їхніх міських та сільських поселень.

За даними Всесоюзного перепису населення 1926 року на південному сході України мешкало 2 087 550 росіян, що становило 77,9 % від усього російського населення УСРР (2 677 166 ос.). Росіяни майже рівномірно розподілялися між містом та селом з незначною перевагою міського населення (у містах мешкало на 6 626 росіян більше ніж у селах).

Росіяни були другою за чисельністю етнічною групою регіону, становлячи 18 % населення і кількісно поступаю- чись лише українцям, частка яких дорівнювала 71 %, тоді як питома вага представників усіх інших національностей складала у сукупності лише 11 %. Серед мешканців жодної з сімнадцяти округ Південно-Східної України росіяни не становили більшості. Найвищою їхня кількість була серед населення Луганської округи - 43 %. У Сталінській окрузі їхня частка дорівнювала 34,3 % населення, у Мелітопольській - 25 %. У решті округ росіяни становили менше чверті населення: у Харківській - 23%, Одеській - 23,3 %, Артемівській - 20 %, Маріупольській - 19 %, Миколаївській - 18 %, Куп'янській - 15,8 %, Озюмській - 15 %, Запорізькій та Херсонській по 11 %, Дніпропетровській та Старобільській по 10 %, Зі- нов'ївській - 9 %, Криворізькій - 5 %, Першомайській - 3 %. Звертає на себе увагу той факт, що майже у всіх округах Південно-Східної України росіяни були другою за чисельністю етнічною спільнотою, кількісно поступаючись українцям, які становили абсолютну більшість населення: від 52 % до 89 %, за винятком Одеської округи, де українське населення утворювало відносну більшість - 41,4 %. У Першомайській окрузі росіяни посідали третю позицію - 3 % від загалу, кількісно поступаючись не лише українцям, частка яких серед населення округи дорівнювала 87 %, але і євреям, які становили 6 % населення округи (див. таблицю 1).

Російське населення нерівномірно розподілялося між південно-східними округами УСРР. Трохи більше як половину росіян регіону було зосереджено у чотирьох округах: Харківській - 17 %, Луганській - 13 %, Сталінській - 11 %, Одеській - 10 %. Решта російського населення Південно-Східної України, проживала у тринадцяти округах: Мелітопольській 9 %, Артемівській - 7 %, Дніпропетровській -6 %, Миколаївській - 4 %, Маріупольській - 4 %, у Зінов'ївській, Куп'янській, Запорізькій, Херсонській та Озюмській по 3 %, Старобільській - 2 %, у Криворізькій та Першомайській округах по 1 % (див. діаграму 1).

Таблиця 1