Нормативно-регламентаційні джерела з історії діяльності ордену єзуїтів у східнослов’янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст.

У статті розглянуто інформативні можливості нормативно-регламентаційних документів з історії діяльності ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст. Виявлено, що зазначений вид джерел має великі інформативні можливості щодо вивчення устрою та діяльності ордену єзуїтів: територіальної організації, внутрішньої структури, ієрархії членів, методів роботи, створення й роботи домів, регламентації діяльності. Однак самооцінка діяльності та здобутків у зазначених джерелах не відображає об'єктивних впливів на різні сфери життя, значення та наслідків роботи ордену для регіону.

Ключові слова: Товариство Ісуса; східнослов'янський регіон; нормативно-регламентаційні джерела з історії ордену єзуїтів; інформативні можливості документів.

Постановка проблеми. Включення України в загальноєвропейські процеси інтеграції вимагає врахування історичного досвіду взаємодії та взаємовпливу західноєвропейської та української культур. У цьому зв'язку значний інтерес викликає діяльність ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст. Оскільки джерела, які висвітлюють проблему, докладно не вивчені, ми не маємо належного уявлення про орден, його цілі, методи й результати діяльності, а тим більше про те, що найбільш важливо для східнослов'янського регіону, - про вплив єзуїтів на історичний процес. Тому так важливо розглянути інформативні можливості нормативно-регламентаційних джерел.

Мета роботи - проаналізувати інформативні можливості документів нормативно-регламентаційного виду щодо історії діяльності ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст.

Аналіз досліджень і публікацій. Джерельну базу проблеми діяльності ордену єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI - першій половині XVII ст. вивчало не так багато дослідників, а предметом спеціального вивчення зазначена проблема була в поодиноких публікаціях [13], а тим паче окремо мало розглядався такий вид документів Товариства Ісуса, як нормативно-регламентаційні [15, с. 71]. Є окремі праці, де в частині вивчення документів розглядалася історія створення й збереження нормативно-регламентаційних джерел ордену [24, с. 9-13], вивчалися окремі сфери роботи єзуїтів в інші періоди діяльності Товариства [1, с. 17-24]. Отже, дослідники мало уваги приділяли інформативним можливостям зазначеного виду джерел.

Виклад основного матеріалу. Нормативно-регла- ментаційні джерела - це документи, що впорядковують діяльність ордену з боку його керівників та Римської курії. Їх можна розділити на документи католицької церкви (документи Папської курії та священнослужителів католицької церкви) і на документи власне Товариства Ісуса. Серед нормативно-регламентаційних документів є статут Товариства Ісуса ("Конституції" І. Лойоли), листи й приписи генеральних настоятелів ордену, постанови Генеральних конгрегацій Товариства Ісуса, шкільний статут ("Ratio studiorum et institutiones scholasticae Societatis Jesu"), реляції, булли й бреве римських пап щодо ордену тощо. Призначені ці документи всім домам в особі місцевих керівників чи всім членам ордену для безумовного виконання.

Документів Папської курії й священнослужителів католицької церкви багато. Саме папа Павло III видав буллу про затвердження Товариства Ісуса 27 вересня 1540 року а підтвердив Юлій III від 21 червня 1550 р. [21]. Курія видавала булли для підтримки ордену та його проектів. Значно розширила права й привілеї ордену булла "Велика хартія", видана Павлом III у 1549 р. [11]. Булли дозволяють простежити виникнення домів ордену і зміни в діяльності єзуїтів. Так, булли Папи Римського Григорія XIII від 29 жовтня 1579 року та 24 квітня 1582 року затверджують створення Віленської єзуїтської академії й колегіуму для вихідців із регіону. Кілька булл курії підтверджують права уніатів, на яких мав вплив і орден [16, с. 27]. Про великий авторитет окремих членів ордену говорять бреве Папи Римського Григорія XIII єзуїтові А. Поссевіно від 17 серпня 1580 року і 18 березня 1581 р. [14, с. 142, 215].

Документи католицької церкви розкривають плани та спільні проекти курії й ордену. Наприклад, це інструкції єзуїтові А. Поссевіно від 27 березня 1581 року і від 25 березня 1582 року запис про грошову видачу А. Поссевіно на дорожні витрати та інші документи [14, с. 90, 228]. Коли Папа Римський Григорій XIII послав у Москву Антоніо Поссевіно як посередника, курія докладно інструктувала єзуїта [5, с. 220-228].

Для дослідження має інтерес "Індекс заборонених книг", документ, який широко використовувався орденом і доповнювався самими єзуїтами [1, с. 88].

У 1960-1963 роках були видані перші три томи доку- ментів, які відбивають взаємини Польщі й Литви з Ватиканом у XVI-XVIII ст. Однак публікували документи вибірково з метою виправдання місії Ватикану в східнослов'янський регіон. Так само чинив єзуїтський історик П. Пірлінг, публікуючи документи з історії відносин Росії з Ватиканом у XVI-XVIII ст. У 1950-60-ті роки XX ст. у Римі видавалися збірники документів, які відбивали політику Конгрегації пропаганди віри щодо Білорусії й України [10, с. 18]. Спеціальний збірник матеріалів з історії Берестейської унії, виданий Ватиканом у 1970 році, був покликаний переконати, що ініціатива унії виходить не від єзуїтів чи курії, а з православного середовища [16, с. 44]. Ті документи, що безпосередньо не призначалися єзуїтам, а загалом визначали діяльність католицької церкви, є важливими та доволі інформативними джерелами для вивчення діяльності Товариства Ісуса як складової частини католицької церкви.

Отже, документи Римської курії були засобом допомоги ордену, мали характер доручення чи наказу вищого керівного органу підлеглій структурі.

Документи ордену єзуїтів можна розділити на такі підгрупи: документи нормативного характеру; документи керівників, спрямовані членам чи домам ордену з конкретних справ; звіти, повідомлення й офіційні листи єзуїтів керівникам; документація домів; майнові й фінансові документи.

Документи ордену нормативного характеру - це джерела, які характеризують Товариство Ісуса, його устрій і правила, що визначали діяльність усіх єзуїтів і домів в усьому світі: статут ("Конституції"), постанови (канони, декрети) Генеральних Конгрегацій, розпорядження генерала (ординації), "Положення про навчальні заняття Товариства Ісуса" (Ratio studiorum).

Статут містить принципові положення діяльності Товариства, права й обов'язки єзуїтів і домів ордену [9]. Автор "Конституцій", засновник ордену Ігнатій Лойола зайнявся написанням статуту в 1541 році, а оприлюднив у 1558 р. Зміст статуту неодноразово змінювався іншими генералами. Більшість доповнень стосується прав та обов'язків генерала [3, с. 70]. Аналіз "Конституцій" дозволяє вивчити відмінності ордену від інших чернечих орденів (у структурі, устрої, підготовці членів), проаналізувати принципи та методи діяльності, виявити причини успіхів та невдач у його керуванні.

Принципи роботи ордену дисципліну й підпорядкування єзуїтів керівникам Товариства розкривають правила, що розробив І. Лойола. "Правила скромності" складаються з 13 пунктів, які вчать членів ордену як варто поводитися, розмовляти, вдягатися, яку міміку використовувати [7].

Особливе значення для характеристики сутності ордену й підготовки його членів мають "Духовні вправи" [8] - комплекс заходів ідеологічного й психологічного впливу на людину для створення ідеального єзуїта. Документ складається з прологу ("Початок і основа") і "Чотирьох тижнів", у яких викладені детальні способи впливу на світогляд і психіку людини [20, с. 130-131, 137-139, 143]. Ці документи винятково важливі для вивчення причин успіху ордену щодо релігійного впливу й поширення католицтва, тому що дозволяють дослідити методи його діяльності, регламентацію дій єзуїта, методику вироблення слухняності й способи створення єзуїтами сприятливого враження про орден у суспільстві.

Для всіх шкіл ордену існували єдині правила - "Положення про навчальні заняття Товариства Ісуса" (Ratio studiorum") [18], які являють собою комплекс правил, укладених у 1586 р. У 1591 році був виданий текст для обговорення, а в 1599 році побачив світ його остаточний варіант, що надалі вдосконалювався [24, с. 10]. "По ложення... " дає уявлення про обсяг навчальних занять, визначає повноваження в управлінні колегіумами керівників ордену, встановлює обов'язки викладачів щодо доктрини, способу читання лекцій, порядку занять, обов'язків студентів-єзуїтів. Отже, указаний документ дозволяє вивчати єзуїтську систему освіти.

Один із документів, "Monita privata Societatis Iesu" ("Таємні наставляння") [12], орден заперечує як власний. За версією Товариства, цей документ - антиєзу- їтський твір, написаний колишнім єзуїтом Г Загоров- ським у відповідь на його вигнання з ордену в 1612 р. Г. Загоровський стверджував, що це таємна інструкція генерала. Книгу було опубліковано вперше в Кракові в 1614 році, а згодом перекладено іспанською, португальською й російською мовами [25, с. 147-148]. Документ складається з 16 розділів, назви яких говорять про напрямки діяльності Товариства Ісуса. Якщо цей документ не є таємною інструкцією генерала ордену, а роботою Г. Загоровського, це не зменшує значення історичного джерела, більшість положень якого підтверджується іншими документами. На жаль, цей документ мало використовується сучасними дослідниками, але він, безумовно, є корисним для вивчення методів діяльності ордену

Крім загальних документів для всіх єзуїтів, керівники ордену видавали інструкції, розпорядження й рішення щодо конкретних членів чи домів ордену з визначених проектів і напрямів діяльності. Зокрема, серед таких документів є інструкція віце-провінціала Польської провінції Ф. Суньєро (січень 1573 р.) єзуїтові Петру Скарзі для виконання доручення [2, с. 70-72]. Подібні інструкції дозволяють проаналізувати механізм створення домів та організацію діяльності ордену в регіоні.

Крім загальних правил для всіх єзуїтських навчальних домів, існували й особливі інструкції для колегіумів регіону, вироблені у зв'язку з особливостями роботи в ньому Так, у 1582 році А. Поссевіно розробив правила колегіуму для дітей слов'ян [16, с. 28]. У 1613 році для Луцького колегіуму було розроблено інструкцію, що полегшувала дітям православних жителів перехід у католицтво й роботу єзуїтів [22, с. 104-105]. Саме існування цих інструкцій говорить про особливості роботи ордену в регіоні й дозволяє вивчити пристосування єзуїтської методики до конкретних умов.

Взаємодія керівників ордену з підлеглими здійснювалася через прямі вказівки й листи. Керівники провінцій давали розпорядження підлеглим із різних питань, про що свідчать листи ректорам Ярославського й Львівського колегіумів. Наприклад, листи до Львівського колегіуму щодо статуту ордену єзуїтів [23, ф. 140, оп. 1, спр. 111, арк. 2-25; спр. 123, арк. 1-2] дозволяють проаналізувати роботу керівників ордену проблеми конкретних домів.

Про способи впливу ордену на верхівку суспільства розповідають інструкції єзуїтів для окремих церковних діячів. Дуже ретельно описує дії у справі поширення унії інструкція, отримана митрополитом Михайлом Рогозою [6]. Цей документ неодноразово привертав увагу дослідників і викликав неоднозначні оцінки щодо його вірогідності й значення [19, с. 48]. Документ дійсно вплинув на дії М. Рогози, оскільки положення інструкції частково підтверджуються діяльністю митрополита, відомою за іншими документами. орден єзуїт східнослов'янський

Велике значення для розкриття діяльності ордену мають звіти, повідомлення й офіційні листи всіх єзуїтів керівникам про свою роботу. Ці документи зберігаються в архівах ордену є публікації цих джерел, здійснені самим Товариством [24, с. 9-10]. Окремі фрагменти звітів можна зустріти у творах єзуїтів [4]. Деякі повідомлення та звіти є в працях дослідників, збірниках документів, наприклад, звіт А. Поссевіно про виконання релігійної місії у Москві [17]. Ці джерела дозволяють простежити виконання всіх доручень ордену в конкретних домах, виявити досягнення й недоліки в роботі, систему керівництва всією структурою домів тощо. Але найважливіше те, що в цих документах видатні єзуїти висловлювали ідеї щодо реалізації цілей Товариства. Так, Ан- тоніо Поссевіно пропонував список робіт католицьких теологів для поширення ідеї унії серед українців, а Петро Скарга - способи введення унії у східнослов'янському регіоні [2, с. 122-123]. Ці пропозиції дозволяють вивчати методи Товариства як в окремих справах, так і взагалі в роботі ордену, що дає можливість простежувати і внутрішні процеси в Товаристві, і його відносини з курією.

Велике значення має документація домів ордену (інвентарі, книги доходів і витрат) [24, с. 13-14]. Наприклад, збережені в ДЦІАУ міста Львова реєстри документів Львівського, Ярославського колегіумів і колегіуму с. Лящів [23, ф. 140, оп. 1, спр. 200, арк. 3-4 зв., арк. 5; спр. 297, арк. 1-5, спр. 298, арк. 1-34; ф. 132, оп. 1, спр. 1, арк. 386, спр. 902, арк. 1-4, спр. 997, арк. 1-3] дають змогу простежити процес створення єзуїтських колегіумів у цих містах і монастиря у Львові, частково їх матеріальне забезпечення, але не дають докладних фактів про функціонування домів. Частково ці документи не використовувалися, або мало аналізувалися дослідниками, тому їх застосування задля характеристики діяльності Товариства в Україні дозволить отримати більш повну картину сфер зацікавлень ордену методів релігійного впливу на населення та ролі ордену в регіоні.

ВИСНОВКИ