Сюжетні середники на українських шкіряних оправах XVI-XVIII ст.: питання іконографічного вивчення

Гальченко Елена Михайловна

Национальная библиотека Украины имени В. И. Вернадского

Сюжетные средники на украинских кожаных переплетах XVI-XVIII вв.: вопросы иконографического изучения.

Рассматривается история изучения в Украине сюжетных средников на украинских кожаных переплетах второй пол. XVI-XVIII вв. На основании коллекции оттисков сюжетных средников (протирок и фото), собранных автором, сделана попытка анализа по их видам, изменениям отдельных форм, времени появления и характеру расположения сюжетов на них. Определен перечень основных сюжетов, наиболее часто встречающихся на украинских средневековых переплетах, время появления и распространение отдельных сюжетов в конкретных регионах Украины. Предпринята попытка их систематизации (основные виды, типы и варианты). Рассмотрены проблемы, с которыми сталкиваются исследователи при описании, атрибуции и иконографическом изучении сюжетных средников на средневековых переплетах. Определены основные моменты, на которые следует обращать внимание при определении основных типов, вариантов или групп отдельного сюжета при его иконографической систематизации. Определены дальнейшие перспективы изучения сюжетных средников в Украине.

Ключевые слова: отделка украинских кожаных переплетов XVI-XVIII вв., форма средников книжных переплетов, сюжетные средники, иконография и типология сюжетов на украинских книжных переплетах.

Виклад основного матеріалу

Вплив західноєвропейських стилів на розвиток і характер художнього оформлення українських оправ др. пол. XVI - XVIII ст. відбувався опосередковано, через мистецтво країн, у межах яких у різний час перебувала частина українських земель (Литва, Польща, Угорщина, Австрія тощо). Взагалі у формуванні характеру і стилістики оформлення українських оправ зазначеного періоду взаємодіяли різні культурні впливи, що йшли із Заходу та Сходу.

Хоча українські шкіряні оправи, оздоблені тисненням, зовні є менш презентабельними за західноєвропейські, тим не менш вони становлять показовий об'єкт для дослідження нашої культури. Особливо цікавими є сюжетні середники книжкових оправ, але їхнє студіювання досі лишається чи не найменш вивченим напрямом в історії української книжності. Значною мірою ці дослідження стримує складність збирання інформації, адже значна частина рукописно-книжного надбання України переважно знаходиться в книгосховищах Росії та Польщі, і доступ до них через політичні та економічні чинники є досить обмеженим.

Перші спроби вивчення українських середньовічних оправ взагалі і їх художнього оздоблення зокрема в Україні датуються 20-30-ми роками ХХ ст. [30; 31; 32; 36], проте тільки на рубежі ХХ-ХХІ ст. вони стають більш-менш систематичними. Це час накопичення інформації про техніку виконання та оздоблення українських оправ. Вивчення ж форм середників та тематики сюжетів на них вчені торкалися побіжно [16-17; 29; 32; 40], а особливості іконографії виявлених сюжетів не досліджувалися зовсім, якщо не брати до уваги деякі спостереженя стосовно питань термінології, типології та уніфікації описання сюжетних зображень для баз даних [5; 7-9; 10; 11]. Певні зрушення в цьому питанні спостерігаються останнім часом [1; 2; 4-15; 18-27; 37], і все ж іконографія сюжетів на середниках вітчизняних оправ і досі залишається найменш дослідженою галуззю історії українського інтролігаторства.

Спроби зі створення альбому зі зразками відбитків тиснення, притаманних саме українським оправам, були розпочаті в рукописному підрозділі НБУВ ще в останній чверті ХХ ст., і на сьогодні він налічує понад 600 одиниць і продовжує поповнюватися Автор висловлює велику вдячність своїм колегам С. В. Зінченко та С. А. Волощенку за допомогу в поповненні альбому відбитками тиснень з українських оправ.. Обсяг наукової статті не дозволяє висвітлити всі аспекти вивчення цього питання, тому обмежимося оглядом стану сучасних досліджень та проблемами, з якими стикаються дослідники при вивченні сюжетних пластин-кліше на українських оправах.

Середина XVI ст. є умовною межею появи на українських землях нової західноєвропейської техніки оправлення (готична оправа), яка з др. пол. XVI ст. стає превалюючою на цих землях, чому значною мірою сприяли як політичні (здійснення політики ополячення та покатоличення української політичної та культурної еліти, отримання освіти в університетах Кракова, Праги, Болоньї, Віттенберга, Базеля, Лейдена [37, c. 88] тощо), так і економічні чинники (поширення книгодрукування сприяло впровадженню західноєвропейської (готичної) техніки оправлення, яка виявилася більш економічною у порівнянні зі старою візантійською). Разом з поширенням нової техніки оправлення значні зміни відбуваються і в декоративному оздобленні українських оправ: широко впроваджуються нові види тиснення (золотом та сріблом), змінюються схеми розміщення тиснення на кришках оправ, а в повсякденний ужиток інтролігаторів входять нові види інструменту для тиснення (кліше, накатки), який на той час можна було вільно придбати на ярмарках Кракова, Гданська, Львова [41, с. 69]. Досить скоро поряд із запозиченим європейським інструментом з'являється інструмент власного виробництва, і саме він вирізняє українські оправи поміж інших і дозволяє атрибутувати їх за національною приналежністю.

Залежно від місця розташування розрізняють два види кліше: середник та косинець. Перший використовували для тиснення прикрас у центрі

кришки, а другий - у внутрішніх кутах рамок, що йшли по периметру кришок. На відміну від косинців, середники на українських шкіряних оправах XVII - XVIII ст. відзначаються великою різноманітністю як за зовнішнім виглядом (формою, розмірами, технікою та якістю виконання гравіювання на кліше), так і за тематикою зображень на них. Всі зібрані відбитки середників систематизувалися автором спочатку за формою середників, а вже потім була зроблена спроба встановити наявні на них сюжети для подальшого іконографічного дослідження.

Середники на українських книжних оправах можуть мати просту (овал, прямокутник, ромб, квадрат, восьмикутник, коло) або складну, яку важко пов'язати з конкретними геометричними фігурами, геометричні форми. Аналіз виявлених на сьогодні форм середників за часом їх створення показав, що деякі з них були більш уживаними в одних регіонах і зовсім не зустрічалися в інших (див. табл.).

Як видно з наведеної таблиці, овальні середники були найбільш поширені на українських оправах. Їх розмір (співвідношення висоти до ширини) не був сталим і змінювався з плином часу: в більшості виявлених середників він відповідає співвідношенню 3/2, з XVIII ст. їхня форма стає більш видовженою зі співвідношенням 2/1,5, а на лаврських оправах др. пол. ХУІІІ ст. вони набувають значного розміру - від 105x90 мм до 112x105 мм, а їхня форма наближається до кола і має співвідношення 1,25/1 або 1,1/1.

Другою за поширеністю формою є кибалковий середник, що має складну криволінійну форму, в основі якої лежить прямокутник або квадрат з фігурними виступами (навершія) в середній частині на всіх його чотирьох сторонах. За їх подібність до кибалки - головного убору заміжніх жінок в Україні за часів середньовіччя - П. Курінний назвав подібний середник кибалковим [30]. Його форма не лишалася сталою, з плином часу навершія набували все більш примхливих форм, а у ХУІІІ ст. зовнішній контур зазначеного середника набуває складних криволінійних форм, але основа - прямокутник з навершіями - проглядає і в них, хоча в багатьох випадках прямі кути перетворюються на заокруглені, а іноді й зливаються з навершіями і дійсно починають нагадувати «ромбовидну рамку із зигзагоподібними сторонами». Саме таку назву дав подібним середникам грецький книгознавець Христос Афанасіадіс [42].

Розміри кибалкових середників залежали від формату та призначення книги. Найчастіше середники великого формату зустрічаються на Євангеліях: їхня висота може досягати 12-14 мм, і зазвичай вони розташовуються в центрі кришки, а навколо, заповнюючи внутрішній простір обрамлення між середником і кутиками, містяться середники менших розмірів і форм (кибалкові, овальні, квадратні, ромбовидні) та басми наповнення.

Кибалкові середники були традиційними для інтролігаторської майстерні КПЛ¹. Саме через посередництво друкарні КПЛ вони розповсюджувалися Україною та поза її межами [15, с.195], на що вказують окремі зразки подібних середників, виявлені на оправах грецьких [42, іл. 1а, 2а, 4а, 6а, 7а, 9а, 14а, 15а, 16а, 17а, 19а, 20а, 21а, 39а] та сербських [39, с. 118, 119, 149, 150] рукописних книг. Деякі з них як за формою, так і за композицією сюжету дуже близькі до виявлених київських зразків і різняться між собою тільки дрібними деталями. Можливо саме середники з оправ КПЛ були зразками для їх створення.

На оправах українських стародруків О. О. Гусєвою виявлені середники досить специфічної конфігурації, які вона назвала «особыми силуэтными очертаниями Распятия с предстоящими и Богоматери с Младенцем» [16, с. 147]. Спочатку їх назвали силуетними, але згодом було визнано більш доцільною назву «контурні» середники. Вони бувають тільки двох видів - ¹ На сьогодні в колекції автора 120 зразків середників цієї форми, і переважна більшість них має лаврське походження. це «Розп'яття» та «Мати Божа з Немовлям у повний зріст на півмісяці» - і відтискувалися зазвичай в парі: на верхній кришці «Розп'яття», а на нижній - «Мати Божа на півмісяці». Сюжет «Розп'яття» міг відтискуватися на оправах і самостійно, без парного середника [5]. Іконографічне вивчення цього типу середників має певні складності через невеликі розміри (від 28 х 18 до 41 х 21 мм) та незадовільну збереженість.

Середники у формі восьмикутника, кола, квадрата та серця є найменш поширеними на українських оправах (2,9% від загальної кількості). Їхнє використання мало досить короткий проміжок часу, і зображувалася на них переважно Богородиця.

Сюжетні композиції середників зазвичай займають весь їх внутрішній простір. Лише для кибалкових (XVIII ст.) та ромбовидних (XVII ст.) середників відомі випадки, коли сюжети в середині них розміщуються в геометричних фігурах іншої форми (прямокутник, овал, восьмикутник) [15, рис. 91]. Простір між контуром середника і геометричною фігурою в середині нього заповнювався переважно рослинним орнаментом та голівками херувимів або серафимів. На львівських оправах др. пол. XVII - поч. XVIII ст. виявлено ромбовидні середники, що мають три медальйони в середині, які облямовуються рослинними паростками: два на оправах друкарні М. Сльозки [4] та один - Львівського Свято-Успенського Ставропігійного братства [27, с. 61-63, іл. 25]. Вони розрізняються як формою медальйонів (на двох - в центрі великий овальний та два маленькі округлі зверху та знизу від нього, на одному - медальйони мають форму шестикутників різного розміру), так і сюжетами, розміщеними в них. Зараз не можна сказати, наскільки вони були поширені, але їх наявність є прямою вказівкою на львівське походження оправи.

За тематикою всі виявлені середники можна умовно розділити на орнаментальні, геральдичні та сюжетні. Останні становлять переважну більшість - 78,1% від загальної кількості виявлених, і саме вони будуть цікавити нас у першу чергу.

Сюжетні середники на українських оправах мають релігійну тематику, і їхня іконографічна атрибуція й досі лишається найбільш складним питанням. Одна з головних причин - це їхні невеликі розміри. Середники висотою від 90 до 150 мм зустрічаються не так часто (виняток становлять прямокутні середники, для яких висота у 100-140 мм - досить звичне явище), найчастіше їхні розміри коливаються між 40 та 80 мм заввишки, але трапляються середники й менших розмірів (до 28 мм). Зазвичай розміри зображених на них персонажів доволі дрібні, а при незадовільному збереженні відбитків розгледіти, хто на ньому зображений, доволі проблематично.

Якщо на іконах та книжкових мініатюрах велику допомогу у визначенні сюжетів може надати колір вбрання зображуваних персонажів, то для сюжетних середників такої суттєвої підказки не маємо, бо їхні відбитки, в залежності від виду застосованого тиснення, мають один колір - коричневий (сліпе тиснення), золотистий (тиснення золотом), сріблястий або чорний (тиснення сріблом). У цьому випадку атрибутувати окремих персонажів може допомогти аналіз вбрання, жестів та атрибутів, що їх супроводжують, а також пояснюючі написи (див. табл.), типологія яких у загальних рисах співпадає з систематизацією, запропонованою М.С. Трубачовою для написів на іконах [33, с. 61-62]:

Якщо на іконах наведення абревіатур імен Ісуса Христа і Божої Матері обов'язкове, то на сюжетних середниках це правило постійно порушується: 2/3 від загальної кількості з них зовсім не мають підписів біля їх зображень. Це стосується як одноосібних, так і багатофігурних зображень. Виняток становлять тільки сюжети - «Розп'яття» та «Мати Божа з предстоячими Антонієм та Феодосієм», на яких, крім імен зображених осіб, часто наводяться й різні супровідні написи.

Написи на зображеннях виконувалися церковнослов'янською, грецькою та латинською мовами. В них широко застосовувалася контрактура, тобто скорочене написання слів. У розшифровуванні таких написів може стати в нагоді довідник В. В. Філатова та Ю. Б. Камчатнової [34]. Іноді, доволі рідко, на середниках трапляються супровідні тексти, які, на перший погляд, видаються безглуздими. Насправді це помилка гравера: текст на кліше був відтворений у прямому, а не в зворотному (дзеркальному) вигляді, як зазвичай робиться на кліше. Щоб прочитати подібний текст, його достатньо піднести до дзеркала, і все стане зрозуміло.

При роботі з відбитками виявилося, що ідентичні розміри та контури мають т. зв. двобічні середники - кліше, на яких зображення нанесено з обох боків (один з подібних середників свого часу довелося досліджувати співробітникам відділу образотворчих мистецтв НБУВ [37]). Як правило, один відбиток наносили на верхню кришку, інший - на нижню. Саме на більшості з них виявлені підписи граверів, які ставилися тільки з одного боку кліше, - на сюжеті, що відтискувався на верхній кришці оправи. Фіксація подібних подвійних відбитків кліше дозволить збільшити кількість підписних середників, що різалися конкретними граверами. Підписи граверів виявлені тільки на середниках оправ КПЛ та чернігівських друкарень [17, с. 148].

За кількістю сюжетів середники на оправах поступаються іконам і книжковим гравюрам, але сьогодні виявлено близько 70 сюжетів, на яких зображуються як окремі персонажі Ісус Христос, Богородиця з немовлям Ісусом та одноосібно, в повний зріст, цар Давид, св. Варвара, архангел Михаїл, так і цілі біблійні сюжети з життя Богородиці та страстей Христових. ^{1 2}

Зразками для появи нових та варіантів вже існуючих сюжетів на середниках українських оправ правили гравюри українських стародруків (а відомі випадки, коли зображення середників є копіями ксилографій, використаних у самих виданнях [17, с. 147]), були також чудотворні ікони як православної, так і католицької редакції, що отримали значне поширення на українських землях з XVII ст. Наслідком католицьких впливів стала поява нових іконографічних сюжетів на середниках - це Богородиця на півмісяці в повний зріст одноосібно та разом з немовлям Ісусом, Коронування Божої Матері, Новозавітна Трійця тощо.

Незважаючи на велику кількість виявлених сюжетів, частота їх вживання може бути різною, а окремі сюжети зустрічаються тільки на середниках певних форм. Наприклад, сюжет «Богородиця сім мечів» міститься тільки на овальних та серцеподібних середниках, а «Христос у чаші зі знаряддями мук» - на прямокутних. Навіть побіжне порівняння виявлених сюжетних середників на українських тиснених оправах показало, що одні й ті самі іконографічні сюжети на середниках найчастіше представлені декількома типами і великою кількістю варіантів, які значною мірою різняться між собою як формою та розмірами середника, технікою виконання та рівнем майстерності граверів, які їх створили, так і деталями представленого сюжету. І, як наслідок, одні й ті самі іконографічні типи можуть мати значні відмінності в деталях, що дозволяє віднести їх до окремих підтипів одного типу. Без фіксації цих особливостей неможливо чітко ідентифікувати тип і варіант середника за словесним описанням.

Серед найбільш популярних сюжетів - «Розп'яття» (30,8%), «Матір Божа з Немовлям» (20%) та «Пантократор» (10%)Вони мають велику кількість типів, підтипів та варіантів і загалом становлять 60% від загальної кількості виявлених сюжетних середників та розрізняються між собою як формою і розмірами середника, так і деталями представленого сюжету. Подібне явище спостерігається для більшості з виявлених сюжетів.

Систематизацію сюжетних середників було розпочато з сюжету «Розп'яття» як найбільш уживаного [5; 9; 10; 11]. Він зустрічається як на богослужбових книгах, так і на творах церковних письменників і навіть на підручниках релігійних навчальних закладів. На російських шкіряних оправах цей сюжет вживають тільки при оздобленні Євангелій.

В основу типології сюжету «Розп'яття» було покладено форму середника і кількість предстоячих біля хреста. Усі виявлені середники систематизуються спочатку за формою середника (кибалкові, овальні, ромбовидні, прямокутні, контурні), а далі в межах кожної форми - за іконографічним типом. Усе розмаїття виявлених середників з цим сюжетом можна умовно розділити на дві великі групи залежно від наявності або відсутності постатей предстоячих біля хреста: «Розп'яття без предстоячих» та «Розп'яття з предстоячими». Кожна група, в свою чергу, поділяється на кілька основних типів. Виявлені типи, в свою чергу, можна поділити на варіанти, які до значної міри різняться між собою як розмірами і конфігурацією середника, так і кількістю деталей у представленому варіанті сюжету, а також характером заповнення фону, поданням постатей Христа та предстоячих. Крім того, окремі типи можуть поділятися на окремі групи, що відрізняються між собою тільки деякими дрібними деталями, наприклад, розмірами або формою дахів, куполів, вікон та дверей у будівлях середньовічного міста при збереженні загальної композиції зображення [9; 10]. Найбільше число варіантів виявлене для типів «Розп'яття» з двома і чотирма предстоячими, що характерні переважно для кибалкових та овальних середників др. пол. XVI - перш. пол. XIX ст. Від XVIII ст. ці типи сюжету з'являються на ромбовидних середниках, але за кількістю виявлених варіантів вони значно їм поступаються. Типи «Розп'яття з одним предстоячим» та «Розп'яття з чашею» (на першому зображений розп'ятий Ісус Христос у начересельнику з кінцями, що майорять; біля підніжжя зліва від хреста - уклінна постать, а праворуч - чаша; інший тип відрізняється від попереднього тільки відсутністю уклінної постаті біля підніжжя хреста) характерні тільки для контурних середників і на середниках інших форм не виявлені.

При визначенні підтипів та варіантів одного й того типу потрібно звертати увагу саме на окремі деталі, якими вони відрізняються один від одного. Цих дрібних відмінностей може бути досить багато, і визначити відразу, які з них можуть стати визначальними для конкретного підтипу або варіанту, неможливо.

Для полегшення виділення основних ознак (відмінностей), характерних для кожного з виявлених варіантів, складалися довідкові таблиці у вигляді анкети, в якій фіксувалися, крім зображення сюжету (фото, протирка, контурний рисунок), вживана назва сюжету та його різновиди, що зустрічаються в джерелах, перелік обов'язкових (визначальних) і змінних ознак, притаманних кожному виявленому типові сюжету, його докладний словесний опис, час виникнення і поширення в Україні із зазначенням підстав, шифри всіх одиниць зберігання, на яких виявлено середник з фіксованим сюжетом. Це дозволяло уточнити, на що, в першу чергу, звертати увагу при ідентифікації певних сюжетів незалежно від форми сюжетних середників.

Для сюжету «Розп'яття» визначено сім основних ознак, за якими можуть розрізнятися варіанти у виділених типах: форма хреста, на якому був розіп'ятий Ісус; зображення визначальних персонажів типу (Христос та предстоячі); форма їхніх німбів; фон зображення; додаткові (супутні) постаті та атрибути; солярні знаки; пояснювальні тексти, що супроводжують зображення [10]. Анкета значно спростила визначення відмінностей у різних варіантах, завдяки ній було виявлені нові типи «Розп'яття» та варіанти іконографічних типів, невідомих у православній церковній іконографії. Найбільшу кількість варіантів виявлено саме для цього сюжету. Встановлено, що на середниках досить часто зустрічаються окремі деталі (католицькі німби, терновий вінець, чотири цвяхи тощо), характерні для католицької редакції сюжету «Розп'яття».

Взагалі вже сьогодні можна з упевненістю сказати, що католицький елемент посідає значне місце в іконографії переважної більшості українських сюжетних середників, що вказує на західноєвропейське походження як деяких середників, так і ряду сюжетів на них. Особливо це стосується зображень Богородиці на півмісяці. Цей сюжет, поряд із сюжетом «Розп'яття», характерний саме для контурних середників, дуже зрідка - для овальних та прямокутних. Основою для його появи став алегоричний тип Богоматері в образі апокаліптичної дружини, характерний для саме для західного середньовічного мистецтва. Виявлено кілька різних підтипів та варіантів даного типу Богородиці, що в літературі називаються по-різному: «Апокаліптична Богородиця», «Непорочне зачаття», «Богородиця цариця небесна». Основною ознакою цих зображень є постать Божої Матері в повний зріст на півмісяці, в короні та з німбом з 12-ти зірок, але саме наявність або відсутність немовляти Ісуса у неї на руках та інші змінні атрибути (процвілий жезл або лілея в неї в руках та хмари, змій або сонце під ногами) дозволяють більш-менш чітко визначити типи цього сюжету, але через невеликі розміри середників, їхню погану збереженість та нечіткість деяких відбитків не завжди можна встановити окремі деталі сюжету, щоб визначити, про який з типів або варіантів йдеться. Тоді при описуванні просто зазначають «Богородиця на півмісяці», і таких відбитків найбільше. На сьогодні виявлено п'ять типів цього сюжету, але вони потребують уточнення зображених деталей з допомогою довідкових таблиць. Вивчення цього сюжету підтверджує, наскільки важливими є будь-які деталі та спостереження, що в майбутньому можуть стати в нагоді у визначені назви сюжетів, що не мають чітких зображень.

Маємо також з упевненістю стверджувати, що використання в роботі запропонованих довідкових таблиць не тільки допоможе при ідентифікації певних сюжетів, а й значно полегшить роботи з атрибуції сюжетних середників, що мають погану збереженість.

Роботи з вивчення сюжетних середників українських оправ ще тільки розпочалися. Але вже зараз можна стверджувати, що середники - це дуже цікаві як за формою, так і змістом зразки українського прикладного мистецтва, що потребують подальшого детального дослідження.

Список використаних джерел

1. Боднар Н. Острозькі оправи кириличних стародруків // Історія музейництва та пам'яткоохоронної справи в Острозі та на Волині. Острог, 2011. Вип. 3. С. 440-447.

2. Волощенко С. Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання: каталог - К., 2017. 504 с.: іл.

3. Г альченко О. М. Атрибуція та визначення первинно сті оправи при описуванні кириличних рукописних книг XVI ст.: спостереження кодиколога // Рукописна та книжкова спадщина України. 2013. Вип. 17. С. 332-355.

4. Гальченко О. М. Деякі спостереження стосовно оздоблення та конструкції видавничих оправ друкарні Михайла Сльозки // До джерел: зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя: в 2-х т. К. ; Львів, 2004. Т 1. С. 810-827.

5. Гальченко О. М. Контурні середники на українських оправах XVIIXVIII ст. // Рукописна книга з Пересопниці: зб. ст. учасників II наук. симпозіуму «Рукописна книга в Україні», 7-8 листоп. 2014 р. Рівне ; Пересопнивд, 2014. С. 11-16.

6. Гальченко О. М., Зінченко С. В. Оздоблення оправ рукописних євангелій XVI ст. // Рукописна та книжкова спадщина України. К., 2010. Вип. 14. С. 155-178: іл.

7. Гальченко О. М. Питання уніфікації описань сюжетних зображень для бази даних «Оправи кириличних книг XIV-XVIII ст.» // Наук. пр. НБУВ. К., 2013. Вип. 37. С. 392-401.

8. Гальченко О. М. Специфіка іконографічного дослідження оздоблення українських середньовічних оправ // Адаптація завдань і функцій наукової бібліотеки до вимог розвитку цифрових інформаційних ресурсів: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 8-10 жовт. 2013 р.). К., 2013. С. 254-256.

9. Гальченко Е. М. Сюжет «Распятия» на сюжетных средниках украинских тисненых переплетов XVI-XVIII вв. // Музейные библиотеки в современном обществе: Книжный переплёт. Проблемы изучения: науч.-практ. конф. (8-10 апр. 2014 г.): тез. докл.). М., 2014. С. 7-8.

10. Гальченко О. М. Сюжет «Розп'яття» на сюжетних середниках українських тиснених оправ XVI-XVIII ст. та уніфікація описання для БД // Рукописна та книжкова спадщина: зб. наук пр. К., 2014. Вип. 18. С. 597-620.

11. Гальченко О. М., Зінченко С. В. Сюжети середників шкіряних оправ з майстерні Києво-Печерської Лаври: спроба іконографічного вивчення // Рукописна та книжкова спадщина України. К., 2012. Вип. 16. C. 268-304.

12. Гальченко О. М. Сюжетні середники на українських оправах другої половини XVI - XVIII ст.: перспективи вивчення // Кторюграфиш та джерелознавчі проблеми історії України: книга в історії і культурі. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2012. С. 147-160.

13. Гальченко E. М. Сюжетные средники на украинских переплётах XVIXVIII вв.: типология и атрибуция // Вестник Екатеринбургской духовной академии. 2014. Вып 1 (7). С. 184-192.

14. Гальченко E. М. Сюжетные средники на украинских переплетах второй половины XVI-XVIII ст.: история и перспективы изучения // Здабьіткі: дакументальныя помнікі на Беларусі. Мінск, 2013. Вып. 15. С. 203-210.

15. Гальченко О. М. Тиснення як основний вид оздоблення вжиткових оправ // Гальченко О. М. Оправа східнослов'янських рукописних книг та стародруків в Україні. К., 2005. С. 186-209.

16. Гусева А. А. Украинский переплет XVII-XVIII вв. // Книга: исследования и материалы. 1997. Сб. 74. С. 143-154.

17. Гусева А. А. Украинский переплёт XVH-XVHI ст. // Гусева А. А. Идентификация экземпляров украинских изданий кирилловского шрифта второй половины XVI-XVIII вв.: метод. рекомендации. М.: РГБ, 1997. С. 43-51.

18. Желєзняк О. О. Оправи та обкладинки кириличних стародруків з друкарні Почаївської Успенської лаври // Рукописна та книжкова спадщина України. Вип. 18. К., 2014. С. 72-80.

19. Заболотна Н. Маргіналії та видавничі оправи стародруків - додаткові джерела до вивчення історії діяльності друкарень // Наук. пр. НБУВ: зб. Вип. 31. К., 2011. С. 249-258.

20. Заболотна Н., Желєзняк О. Старообрядницькі почаївські книги з фондів відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. I. Вернадського: особливості примірників, історія побутування // Рукописна та книжкова спадщина України. Вип. 17. 2013. С. 239-249.

21. Зінченко С. В. Візантійсько-балканські впливи на розвиток інтролігаторства в монастирях та церквах Київської митрополії XIV-XVII ст.: дис.... наук. ступ. к. іст. н. Спеціальність 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни». Львів, 2007. 324 с.

22. Зінченко С. В. Візантійсько-балканські впливи на розвиток інтролігаторства в монастирях та церквах Київської митрополії XIV-XVII ст.: автореф.. наук. ступ. к. іст. н. Львів, 2007. 20 с.

23. Зінченко С. В. Найдавніші українські оправи зі збірки Національного Музею у Львові // Наук. пр. НБУВ. К.: НБУВ, 2000. Вип. 4. С. 112.

24. Зінченко С. В. Оправи візантійської конструкції, що виготовлялися в інтролігаторських майстернях при монастирях Львівської та Перемишльської єпархій XV-XVII ст. // Рукописна і стародрукована книга: зб. праць Міжнар. конф. (XIII Федоровський семінар) «Рукописна і стародрукована книга», Львів, 23-25 квітня 2004 р. Львів, 2006. С. 113-141.

25. Зінченко С. В. Суперекслібриси архієпископа Львівського Яна Анджея Прухницького (матеріали до вивчення та реконструкції давніх бібліотек XVIXVIII ст.) // Наук. пр. НБУВ. К.: НБУВ, 2003. Вип. 10. С. 192-211.

26. Зінченко С. В. Суперекслібриси Львівського магістрату XVI-XVIII вв. // До джерел: зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. К. ; Львів, 2004. С. 828-846.

27. Кириличні стародруки у фондах бібліотеки Отців Васіліян при СвятоОнуфріївському монастирі у Львові XVI-XIX століть: каталог / уклад. С. Волощенко. Жовква: Місіонер, 2015. 204 с.: іл.

28. Кирме К. К., Кюльв Э. П., Реймо Х. К., Сумматавет Э. Т. Краткий очерк истории художественной обработки кожи // Технология художественных изделий из кожи: учебн. для худож.-промышл. училищ и училищ приклад. искусства. М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1982. С. 3-24.

29. Клепиков С. А. Из истории украинского переплета ХУП-ХУШ вв. // История книги и издательского дела: сб. науч. тр. Ленинград: БАН СССР, 1977. С. 53-61.

30. Курінний П. Лаврські інтролігатори XVH-XVHI ст. К., 1926. С. 5-39.

31. Модзалевський В. Л. Дещо про давніх інтролігаторів // Наше минуле. К., 1918. Ч. 2. Стб. 1675-1676.

32. Сіверська В. К. Мистецтво оправи книг на Україні в XV-XVII ст. // Історичні джерела та їх використання. К., 1966. С. 280-285.

33. Трубачева М. С. О происхождении и некоторых свойствах надписей на иконах // Древнерусское искусство: исследование и реставрация. М., 1985. С. 61-80.

34. Филатов В. В., Камчатнова Ю. Б. Наименования и надписи на иконных изображениях: справочник для иконописцев. Изд. 2-е. М.: ПРО-ПРЕСС, 2006. 352 с.

35. Функе Ф. Переплёт // Функе Ф. Книговедение: ист. обзор книжн. дела. М.: Высш. школа, 1982. С. 266-283.

36. Широцький К. В. Наше стародавнє інтролігаторство // Книгарь. К., 1919. Ч. 17. Стб. 1031-1036.

37. Юхимець Г М. Атрибуція інструментів лаврських інтролігаторів XVII ст. як аспект роботи над каталогом колекції гравірувальних дошок українських друкарень з фондів ЦНБ // Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційнонаукові системи: тези доп. Міжнар. наук. конф., Київ, 10-12 жовт. 1995 р. К., 1995. С. 90-91.

38. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. K.: Генеза, 1997. 312 с.: іл.

39. Jанц З. Кожни повези српске Ьирилске кшиге од XII до XIX века. Београд: ШИП «Србща», 1974. 172 с.: іл.

40. Klepikov S. A. Historical Notes on the Ukrainian Bookbinding // The Book Collector. London, 1966. Vol. 15, № 2. P. 135-142.

41. Rozycki E. Z dzejow ksi^zki we Lwowie w XVII wieku: Stadia nad introligatorstwem i handlem ksi^zk^. Katowice: Museum Sl^skie, 1991. 271 s.

42. ABavaaiaSn^ Xp^aто<; Zuvayroyq РірХюбєпкюу біакоарцпкгоу бєратюу as єХХцуїка хєірбурафа каї лакаїа svxuna // Дєкхю тои іаторікои каї паХаюурафікои архєюи 1988-1992. AB'qva, 1994. Z. 647-714.

Размещено на Allbest.ru