Написи та епіграми на двох іконах грецького художника Теодора Пулакіса з колекції Національного музею імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві

Євген Костянтинович Чернухін,

Анотація

Розглядаються форма й зміст грецьких записів та епіграм на двох іконах Теодора Пулакіса - «Свыше пророцы Тя предвозвъстиша» і «Друге Пришестя». Частина записів є за своєю функцією номінативно-індикативною, інші слугують вербальними додатками до зображень осіб або подій. Серед останніх - прямі цитати зі Святого Письма, перифрази з літургічних текстів і творів св. Отців, а також вислови невідомого походження.

Ключові слова: Теодор Пулакіс, іконопис, грецькі написи, епіграми, літургійні тексти, патристика.

Annotation

The form and contents of Greek inscriptions and epigrams on two complex, judging from their composition, icons “From above the Prophets” and “The Second Coming” have been thoroughly analyzed. Part of them are of nominative-indicating nature and name characters, their general characteristics or places of events. The other inscriptions served as certain verbal additions to depicted persons or events. The inscriptions are written and depicted on special charts or rolls usually held by persons. Among the written texts we distinguish direct citations from the Scripture, word combinations from liturgical or patristic texts, some expressions of unknown origin and epigrams. Both icons preserve the original signatures of the painter. Special attention is given to the protective epigram on the roll held by the Archangel from the icon “From above the Prophets”, which can be compared to several other similar inscriptions on the pictures or frescoes of various artists.

Key words: Theodor Pulakis, iconography, Greek inscriptions, epigrams, liturgical texts, patristics.

Аннотация

Рассматриваются форма и содержание греческих записей и эпиграмм на двух сложных в композиционном отношении иконах «Свыше пророцы Тя предвозвЪстиша» и «Второе Пришествие». Часть записей имеет номинативно-индикативный характер и называет поименно действующих персонажей, их обобщенные характеристики или же место события. Другие записи представляют собой некие вербальные дополнения к изображениям лиц или событий, описанных на хартиях или свитках в руках действующих лиц. Среди этих записей находятся прямые цитаты из Священного Писания, перифразы из литургических текстов и творений св. Отцов, высказывания неизвестного происхождения и эпиграммы. На обеих картинах сохранились подписи самого мастера. Особое внимание уделено рассмотрению эпиграммы-оберега на свитке в руках Архангела на картине «Свыше пророцы Тя предвозвЪстиша», имеющей ряд аналогий на картинах и фресках других художников.

Ключевые слова: Теодор Пулакис, иконопись, греческие записи, эпиграммы, литургические тексты, патристика.

Виклад основного матеріалу

На цей час у фондах Національного музею імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві (далі - Музей) зберігаються 11 картин, що належать до різних періодів візантійського та поствізантійського церковного живопису. Дві з них були написані знаним критським художником Теодором Пулакісом (1617-1692), творчість якого акумулює різні тренди середини XVII ст. - від мистецтва його рідного о. Крита до західноєвропейських художніх напрямів, зокрема фламандської та італійської шкіл. До нашого часу дійшло чимало картин Теодора Пулакіса - грецькі мистецтвознавці нараховують 60 лишень підписаних ним творів, але зберігаються вони в музеях, колекціях, церквах різних держав [1, с. 248-256; 2].

Перше моє знайомство з картинами Теодора Пулакіса було доволі несподіваним і by correspondence, тобто «заочним». Наприкінці 1990-х років до мене за посередництвом посольства Грецької Республіки в Україні звернулися грецькі дослідники з проханням зробити фотографії з двох ікон Теодора Пулакіса, що за їхніми відомостями перебувають у колекції київського Музею західного та східного мистецтв. На жаль, в тому складному перехідному періоді, в якому на той час перебувала держава, і за умов надмірної фіскалізації усіх соціальних відносин домовитися з керівництвом Музею щодо надання відповідної інформації грецькій стороні не вдалося. Очевидно, що позитивна відповідь на запит від закордонних колег вимагала від музейних співробітників певних рухів у бік сховища, де десятки років вкривалися порохом скарби минулих століть, а також вирішення делікатного питання оплати послуг.

Удруге «питання Пулакіса» виникло значно пізніше - 2013 року науковий співробітник Музею Олена Вікторівна Живкова звернулася до мене з проханням надати консультацію щодо записів на двох іконах критського майстра, що нарешті привернули увагу київських мистецтвознавців. Мій тодішній висновок був доволі невтішним: записи не містили якихось невідомих чи бодай історичних даних, які могли б «заінтригувати» широкий загал. Пройшло ще декілька років, і ось нарешті керівництво Музею збагнуло, що всі без винятку картини мають бути не тільки описані для внутрішнього користування, але й час від часу оприлюднюватися для пересічних громадян, а відтак виникла необхідність у прочитанні й перекладі всіх грецьких епіграм. До того ж останні декілька років Музей систематично організовує виставки з різної тематики, відтак сподіваємося побачити невдовзі й візантійські картини.

Отож наразі маємо вже підготовлені ґрунтовні описи картин Теодора Пулакіса «Свыше пророцы Тя предвозв'Ьстиша» (дерево, темпера, 189 х 164 см, Інв. № 221 ЖК. З колекції Богдана та Варвари Ханенків) і «Друге Пришестя» (дерево, темпера, 190 х 105 см, Інв. № 222 ЖК. З колекції Богдана та Варвари Ханенків), котрі, сподіваємося, увійдуть до світової скарбнички мистецтвознавчих досліджень творчості цього своєрідного грецького майстра.

У даній статті розглянемо лише самі записи та епіграми на двох названих іконах Автор висловлює щиру подяку співробітникам Музею імені Богдана та Варвари Ханенків за можливість опрацювати записи на іконах Теодора Пулакіса, а також російському історику й візантиністу Андрію Виноградову за слушні поради в пошуку джерел і витоків окремих записів та епіграм., посилаючись, звичайно, також і на самі образи, або «лики», християнського пантеону, не зазіхаючи, однак, на мистецтвознавчий їхній аналіз. Тема записів на іконах в якості наукового дослідження не є поширеною в історіографії вітчизняного мистецтвознавства. Зазвичай дослідники обмежуються розглядом конкретних записів у контексті вивчення тієї чи іншої картини або творчості майстра. Утім, у російській історіографії є одна значна праця, в якій зібрана велика кількість записів на іконах давньоруських або російських авторів [3]. Оскільки ці записи вочевидь мали бути кальками із записів на іконах візантійської традиції або ж, принаймні, перекладами з грецьких біблійних або патристичних джерел, то ними можна користуватися для порівняння із записами на іконах Теодора Пулакіса задля встановлення першоджерел або порівняння їхнього функціонального (дидактичного) навантаження. Так само корисними для нас є давні компілятивні праці грецьких ченців стосовно іконопису в цілому, де завжди приділялася увага питанню супутніх або пояснювальних записів до іконописних сюжетів. Низку таких праць переклав з грецької мови для видання в «Трудах Киевской Духовной Академии» відомий російський візантиніст і церковний діяч Порфирій Успенський (1804-1885) [4]. Найвідомішою серед них є так звана «Ермінія, або порадник з церковного живопису» [5], останнім укладачем якої був святогорський ієромонах Діонісій з Фурни, або Фурноаграфіот (бл. 1670 - бл. 1745) [6]. Один зі списків «Ермінії», складений у першій половині ХІХ ст. в Руському монастирі св. Пантелеймона, що на Св. Горі Афон, зберігається в ІР НБУВ (ф. 301, № 393) [7, с. 185-186]. Пройте найсучаснішим і найдотичнішим до нашої теми є корпус візантійських епіграфічних записів, підготовлений A. Ронбі [8].

Загальна кількість записів, складених, природно, грецькою мовою і розглянутих під час підготовки опису ікон Теодора Пулакіса з колекції Музею, доволі значна: 20 - на іконі «Свыше пророцы Тя предвозв'Ьстиша» і 48 - на іконі «Друге Пришестя». історіографія епіграма ікона пулакіс

Як це можна побачити й на інших іконах, в тому числі руських або українських, вирізняються, насамперед, дві категорії записів. Перші - індикативні, або дейктичні, вказівні, що нібито «висять» на тлі картини поряд із зображеннями і пояснюють глядачеві, на що, власне, він дивиться. Це, передусім, відомі літери або скорочення на кшталт кириличних ІХ (Ісус Христос), БМ (Божа Матір) тощо. Такі записи виконують роль дороговказів, щоби людина розуміла, про що йдеться, або ж не плутала святих, позаяк їхні художні образи часто доволі схожі один на одного. Таких записів на розглянутих картинах чимало - 7 з 20 на першій картині, і 26 з 48 на другій. Окремо, також на загальному тлі, містяться авторські підписи, по одному на кожній з картин. Отже, лишаються ще 12 записів на першій картині і 21 на другій, такі, що за своїми функціями суттєво відрізняються від індикативних. Саме їх ми й розглянемо детальніше.

Подібні «наративні» записи на іконах несуть певне дидактичне або роз'яснювальне навантаження і зазвичай розміщені в окреслених і усталених традицією місцях: на «хартіях» (прямих аркушах) або стрічкахсувоях, що звисають донизу або розгортаються догори чи вбік, а також у розкритих книжках, що символізують Біблію або Новий Заповіт. Як правило, такі хартії, книжки або стрічки-сувої тримають у руках особи, зображені художником, але трапляються й окремо розміщені «рамкові» малюнки з текстами.

Теодор Пулакіс належить до майстрів, що часто вдавалися до зазначених текстуальних інтерполяцій: чимало його відомих картин рясніють різного роду записами, утворюючи нібито театральну сцену, на якій його персонажі висловлюють свої особисті думки. Оскільки картини Теодора Пулакіса являють собою багатопланові композиції, що вимагають значних розмірів, то й самі записи теж «великі». Літери, звичайно, різняться за розмірами, але в середньому складають десь 5-6 см заввишки, що нібито полегшує нам їхнє прочитання. При написанні літер майстер скористався двома основними способами, або стилями, грецького письма. Перший є епіграфічним, або лапідарним, і передбачає зображення винятково «великих», тобто прописних літер (у рукописах їм відповідає унціал, або маюскул), з намаганням утулити якнайбільше їх в одиницю простору, пов'язуючи літери між собою як у вертикальній, так і в горизонтальній площинах. Так утворюється «в'язь», поширена також у давній кириличній графіці. Другий спосіб походить від так званого курсивного письма, або мінускула, - власне так писали греки за доби Теодора Пулакіса на колишніх візантійських теренах. В обох випадках грецька традиція дозволяє вживати титла, скорочення та особливі знаки для передання збігу певних літер, зазвичай диаграфів, стандартних закінчень тощо.

У нашому випадку майстер не був послідовним у додержанні стилю письма: посеред рядка «лапідарного» стилю можна натрапити на типовий курсив і навпаки. Найчастіше це стосується різного роду курсивних «дописок» закінчень, зазвичай над рядком епіграфічного типу, або ж, навпаки, прописних скорочень посеред «малого» курсивного письма. Здається, що ця «суміш» була наслідком невизначеності автора щодо розмірів майбутніх записів і, як наслідок, - намагання завершити їх будь-яким чином. Треба додати, що майстер мав свої особисті уподобання щодо зображення форми окремих літер, не надто поширені в тогочасній культурі, а також копіював записи з рукописів або друкованих видань, не поширюючи, однак, їхній стиль на інші записи на тій самій іконі. Приємною особливістю записів є майже суцільне дотримання правила поставлення діакритичних знаків - придихів і наголосів. Водночас треба зауважити, що діакритика, проставлена над прописними епіграфічними літерами, загалом суперечить граматичній (але не іконографічній) традиції і не відтворюється в сучасному друці (вона має передувати літерам). З огляду на правопис, тексти Теодора Пулакіса не дуже вирізняються серед пересічних текстів тієї доби - вони є далекими від граматичної досконалості, але з чітким поділом на слова й фонетично цілком зрозумілими.

Як наслідок, читання записів на іконах Теодора Пулакіса є доволі складним для осіб, не обізнаних з різновидами грецького письма, тобто з грецькою палеографією, і мовою літургічних текстів. У записах, що наведені далі, ми намагалися зберегти своєрідність написів на іконах, використовуючи доступні технічні можливості. Відтак, великі «унціальні» літери передані в друці прописними, а малі «мінускульні» -- відповідно малими літерами. Усі скорочення (лексичні й графічні) вміщені в дужки й передані малими літерами за нормами класичного правопису, натомість оригінальний текст подано в «дипломатичній» редакції. Розміщення записів у різних «рядках» позначається вертикальною рискою, у випадку «книжних» сторінок - двома. Таким чином, презентовані записи набули вигляду доволі незвичного й строкатого, але їх можна легко читати, не звертаючись до посібників з грецької палеографії.

Українські тексти у випадку цитування Святого Письма наведені за перекладами Івана Хоменка, в інших випадках - за церковно-слов'янськими літургічними джерелами або в перекладі автора статті.

Назва першої з ікон потребує деяких пояснень. Зазвичай такі ікони відносять до типу - «Тобою радіє». У нашому випадку ця назва буде дещо умовною, оскільки випливає з узагальненої іконописної традиції зображення Богоматері. У грецькій традиції поширені ікони так званого «літургічного» типу, зокрема Avw0ev ol Профт|таі - «Свыше пророцы [Тя предвозвЬстиша]», побудовані як ілюстрації до тих чи інших рядків з богослужебних текстів. З плином часу такі «літургічні» теми входили й до розлогіших композицій, зокрема до ікон «Похвала Богородиці» і «Тобою радіє». Хай там як, але всі три ікони базуються на словах тропаря з піснеспіву - канона Пророкам константинопольського патріарха Германа: «Свыше пророцы тя предвозвЬстиша, Отроковице: стамну, жезлъ, скрижаль, кивотъ, свЬщникъ, трапезу, гору несЬкомую, златую кадильницу и скинію, дверь непроходимую, палату, и лЬствицу, и престолъ Царевъ» (Avw0ev ol Проф^таї стє лрокатт|ууєіЛагу, axdpvov, pdpbov, пЛака, KipWTov, Лих^ач. TpdneCav, opog aAaTopnTov, xpuoouv 0upiaTr|piov каі oK^v^v, пйЛ^ d5i65euTov, паЛатюу каі кЛірака каі 0povov той раоїЛєшд). Таким чином, Богоматір з пророками утворює центральну композицію на іконах вказаного типу, навколо якої вибудовуються інші групи, що підносять Їй хвалу [9; 10].

На картині Теодора Пулакіса відсутні слова з названого канона Германа. Натомість художник помістив на верхньому полі ікони обабіч центрального зображення два індикативні записи червоною фарбою «Свята Трійця» (Н АГІА ТРІАЕ) і «Божественне Блаженство» (Н 0ЕІА МАКАРЮТНЕ), перший з яких цілком очевидно стосується зображеної на центральному верхньому полі Трійці, а другий при бажанні можна сприймати за авторську назву. Утім, треба пам'ятати, що вміщення на іконах їхніх назв не є обов'язковим, а вжитий автором вираз стосується швидше Трійці, аніж загальної композиції ікони. Ще декілька записів на іконі є також указівними. Вони стосуються назви осіб, що вітають Богородицю. Це: АПОЕТО | ЛОІ Апостоли; ПРОФНТАІ Пророки; ОЕЮІ Преподобні; МАР'1'YPEE | rYNAI | КЕЕ Жінки-мучениці; ОЕІАІ | rYNAI | КЕЕ Праведні жінки.

Картина «підписна», внизу зазначено: 0єоЬюрои поиЛакр -- «Теодора Пулакіса». Звернімося, однак, до дидактичних записів на іконі. Свята Трійця зображена в образах Ісуса Христа з розгорнутою книжкою, де читаємо: ої аууєЛої! xwv oupav I wv I Ьіа I navxog II рЛєпои I ctl то про I awnov I той пахрод I рои - «Ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця» (Мат. 18, 10); Бога Отця (Саваоф) із сувоєм у лівій руці, на якому слова: OYTOE EETIN О YIOE MOY | О АГАПНТОЕ EN Q EYAOKHEA - «Це - мій улюблений Син, що я його вподобав» (Мат. 17, 5); і Святого Духа у вигляді білого голуба в спрощеній октаграмі (восьмикутна зірка) на тлі променистого сяйва.

Нижче від Трійці зображена головна тема ікони - Пресвята Богородиця в оточенні п'яти пророків та одного з патріархів, кожний з яких тримає в руці сувій, на розгорнутій частині якого записані їхні слова, що нібито предвіщали Її появу. Ця тема є головною для ікон перелічених типів, але кількість пророків, їхній склад, а тим більше зміст записів можуть бути різними. У нашому випадку художник не називає імен пророків, тому мусимо доповнити його, виходячи зі змісту текстів і предметів, тобто «знаменій», котрі вони презентують. Отже (з лівого боку до низу і потім з правого), зображені:

Мойсей: Em MEN EI^N EE BATON АКаАТАФ(Хєкдот) -- «Я ж бо бачив тебе купиною неопалимою».

Аарон: Em AE PAB5ov toN X(picxo)N AN0(фEAEAN E(e) EIA(ov) - «Я ж бо бачив тебе патерицею, що Христом розквітла».

Яків: Em AE E(e) EIA(ov) ой(ра^оМ^КА КЛНМАКА -- «Я ж бо бачив тебе сходами до неба (небомірними)».

Ісая: Em Ає ЛАВІАА AN0paKОФ6Pov КаЖ^ка -- «Я ж бо кліщами вугільними вінчував».

Єремія: ОAОN EE EIAОN AKai^Ewng К^РН -- «Путтю тебе бачив справедливості, Діво».

Захарія: Em AE ЛYXNIAN EПTAФQTON Eє EIAОv -- «Я ж бо бачив тебе світильником семисвічковим».

Як бачимо, попри особливий відбір пророків і патріархів, їхні заяви загалом укладаються в канонічні межі й побудовані на відомих у літературі літургічних словосполученнях [3, с. 105, 90, 84, 98, 96; 4, с. 146-149, 282;

5, с. 557--558; 8, с. 105-110]. Вони порівняно спрощені й одноманітні за браком місця або через якісь інші причини. Не дуже поширеним є словосполучення «путь справедливості», але вважати його за випадкове не можна, оскільки воно нам відоме ще за однією картиною Теодора Пулакіса («Тобою радіє»), що зберігається в музеї Бенакі в Афінах. В інших історичних варіантах запису слово «справедливість» зазвичай відсутнє. До прикладу, в «рекомендованому» записі в «Настановах» Діонісія Фурноаграфіота читаємо: «Азъ тя видЬхь, отроковице ДЬво, новаго Израиля путеводящую по стезямъ жизни» [4, с. 146; 3, с. 557]. У скорочених варіантах запису: 'Obov стє eibov 'Істра^Л Kopn («Путтю Тебе бачив, донька Ізраїлю») [5, с. 198].

По праву руку від Богородиці розміщена група Апостолів, а по ліву - Ієрархів. Серед останніх вирізняються три особи, що тримають сувої із записами догматичного змісту. З богословського погляду, у першому ряду Ієрархів мають бути Три Святителі - св. Василій Великий, св. Григорій Богослов та св. Іоанн Золотоуст. Справді, ці зображення більш-менш відповідають традиційним: св. Іоанн Золотоуст на першому місці, св. Григорій Назіянзин - другий. Обидва тримають у руках сувої з написами. Але третя постать - подвижника св. Василія Великого - не має сувою. Натомість третій сувій знаходиться в лівій руці св. Іоанна Дамаскіна, зображеного четвертим.

Усі три записи на сувоях розкривають тему сходження Святого Духа і певним чином корелюють з тематикою творів цих св. Отців, віддзеркалюючи їхній особистий внесок у розв'язання даного богословського питання. Так, «мораліст» св. Іоанн Золотоуст стверджує тезу апофатичну за формою: оїба оті то nv(kvy)a то ayiov єк tov І п(ат)рдс єкпорєиє(таі) тд 6є пас ovk єпі І отауаі - «Знаю, що Святий Дух від Отця походить, але ж як саме, не збагну».

Св. Григорій Богослов, продовжуючи тему, проголошує, відповідно до свого вчення про Трійцю: єїс щм в(єд)с І о avapxog І п(ат)цр ц архц І navT(av) о vide І к(аі) тд ovk єк тцс І архцс аААа І avv тц архц І каі уєта тцс І архцс єк tov па І трдс єкпорєио І уєvov ayiov І тєдуа - «Єдин нам Бог, без початку Отець, початок усього Син і той, що не від початку, але разом із початком і з початком від Отця походить, Святий Дух». Вислів щодо іманентності та одночасності походження Святого Духа від Отця в цьому твердженні передається двома різними конструкціями з прийменниками ctuv і рєта, що трохи ускладнює переклад вислову українською мовою, якою ми змушені фактично повторити той самий вислів.

Підсумовує тему св. Іоанн Дамаскін: о 5є п^єі>)уа тд ayiov єк тои І п(ат)р(о)с єкпорєоєтаї каі kv тф иіф І 5lауєvєl - «Дух бо Святий від Отця походить і в Сині перебуває».

Пресвяту Богородицю вітають ще чотири групи обабіч Неї: Мученики, Преподобні, Мучениці і Преподобні жінки, але всі вони мовчазні - без хартій або сувоїв. Одначе на нижньому полі, посеред святого жіноцтва, знаходиться чи не найцікавіша фігура цієї композиції. За своїм розміром вона дещо більша за Богоматір, а тому привертає увагу глядача. Це - одне з безтілесних створінь, у канонічному іконографічному вбранні, з крилами. Особливістю малюнку є колір зображення - яскраво-полум'яний. Золотом виконані лише сяйво навколо голови, окремі деталі верхнього одягу й ремінці сандалій. Усе інше палає вогнем. Подібні полум'яні особи зустрічаються й на інших картинах Теодора Пулакіса.

У нашому випадку йдеться, очевидно, про охоронця раю, на що вказують і місце його розташування - своєрідний італійський портик, що має символізувати браму до раю, і меч у правій руці. Згадаємо й настанову Діонісія щодо змалювання вигнання з раю Адама та Єви: «ихъ гонитъ шЬстокрылый крылатый ангелъ, держащій въ рукахъ своихъ два огненныхъ меча» [4, т. 1, с. 528. ].

А ось у лівій руці цього створіння сувій з епіграмою:

opag ре tov а І иЛор прод ра І хпр I тіор, ^іфрфброд І Дараход еїрі I трд пиЛрд tov Гойр ар(еи)5ю[д] І еіаеЛ0рр роиЛр I 0Фта, сттре^ш I катаитой t^v апа I 0pv каі то Цфод «Ти бачиш до битви готового духа,

Мечоносець я нездоланий при брамі.

На того ж, хто схоче увійти безсоромно, зверну я мечів моїх леза і вістря».

Запис зроблений книжною грецькою мовою, написання літери «V» у формі «ц» навряд чи є забаганкою автора, це радше вказує на дотримання особливостей тексту, що був ним скопійований. Загалом текст за мовними ознаками є так званим дванадцятискладовим віршем, характерним для візантійської поетичної традиції. В основі художнього образу, звичайно, біблійне твердження про одного з Херувимів і меч на шляху до Древа життя (Буття 3, 23-24). На позначення меча замість біблійного терміна, вжитого свого часу перекладачами Старого Заповіту (рорфаіа - тракійський меч без гарди, що колись завдавав страху римським легіонерам), на сувої вжиті два грецькі слова. Перше з них (р апа0р) у давньогрецькій мові не мало значення бойового меча - це, радше, лезо, хоча саме це слово зустрічаємо в давньому вислові «Дамоклів меч». Згодом це слово породило новогрецьке (то апа0і) - будь-який меч, шабля, шпага тощо. Друге слово (то ^іфод) було відомим у Давній Греції як назва короткого меча, часто з характерним розширеним лезом у середині. Зрештою, це слово теж вийшло з ужитку, але збереглося в складі грецьких слів «фехтування» та деяких похідних (^іфо|лахіа, ^іфаокіа). Зображений на малюнку короткий полум'яний меч нагадує саме той давній грецький ксифос, але з хрестовидною гардою типу «метелик» з дещо перебільшеними і стилізованими раменами на кшталт «риб'ячого хвоста», яку ми зустрічаємо на всіх картинах Теодора Пулакіса, і яка нагадує нам про так званий «мальтійський хрест».

Охоронець брами. Фрагмент ікони «Свыше пророцы». Дерево, темпера 189 х 164 см

Подібні охоронці добре відомі в іконографії. Діонісій з Фурни радить зображати архангела Михаїла з мечем і хартією на виході з церкви до притвору. На хартії має бути запис: «Божій воєвода єсмь, мечъ носяй, и входящихъ сюда со страхомъ стрегу, защищаю, заступаю, покрываю, съ нечистымъ же сердцемъ входящихъ грозно посЬкаю мечемъ симъ» [3, с. 18; 4, т. 4, с. 433]. Ще два варіанти запису містяться в грецькому виданні «Ермінії» [5, с. 231, с. 283].

Проте Теодор Пулакіс запозичує свій текст з інших джерел. По-перше, вірогідно, що він бачив запис на стіні церкви св. Георгія Меченосця (ХІІІ ст.) в поселенні Аподулу, яке знаходиться між містами Ретимно та Іракліон на його рідному Криті. Цей запис супроводжує кінну постать св. Георгія з мечем і за своїм змістом є оберегом давнього монастиря. У записі п'ять силлабічних рядків, перший і останній майже ідентичні записові на іконі Теодора Пулакіса. Наводимо епіграму в сучасній правописній ре-

Запис на сувої охоронця брами. Фрагмент ікони «Свыше пророцы»

Оррд ід'єфілпоу прод paxnv evavxiwv ^ьфпфоро^ bopaxi KaGwnALCTpevog єфород єірі т^д pov^g т^д evGabe el хьд pouA^G^ той аЬікг|стаі wbe сттрє^ц) кат'айтой xo bopu каі то Јіфод Бачиш мене, вершника до битви готового,

Мечоносця. Списом озброєний Охоронець я цього монастиря.

Як схоче хтось його скривдити, зверну проти нього списа й меча.

Відомі й інші варіанти епіграми, але характеризують вони вже архангела Михаїла. Це, до прикладу, - запис на хартії архангела на іконі з колекції Грецького інституту в Венеції. Збереглися два перші рядки¹:

Орфд рє tov auAov прод paxpv evavTiwv ффрфород Ь'араход пєАю трд пиАрд [8, с. 156]

Бачиш мене безтілесного, готового до битви,

З мечем бо, непереможний, вартую біля брами.

Ще одну епіграму наводить А. Орландос у своєму «Архіві візантійських пам'яток». Тут бачимо збіг із записом на картині Теодора Пулакіса майже по всіх позиціях:

Орад рє то onAov прод paxpv evavTiov ффрфород Ьараход Цей і наступний записи оберегу наведені так, як вони були прочитані й видані їхніми дослідниками. Тут є очевидним неправильне прочитання або зображення літери «м» у слові араход - «непереможний». єіроі трд пиАрд tov youv ^аіЬод єLaєA0єlv роиАєі0^та сттрєфю кат'аитои t^v ana0pv каі то Јифод [11, с. 89] Бачиш мене озброєного до битви,

Мечоносець бо я, [непереможний], біля брами.

Коли ж хто нахабно захоче пройти, зверну проти нього меч і ксифос.

Нарешті ще одна ікона св. архангела Михаїла, написана в XVII ст., зі схожою епіграмою зберігається в колекції Митрополичого Дому (Греція, м. Мітіліні, інв. номер K/14n ЕВА/83/25). На сувої в руці архангела записаний оберіг монастиря, подібний до згаданаго вище запису в церкві св. Георгія Мечоносця:

«OPAE ME TON AYAON ПРОБ MAXHN ENANTION. ЕІФНФОРОЕ A' AMAXOE HMI THE ШАЛЕ ETIMOE HMI, THE MONHE THE EN0AAE OETIE BOYAY0H TOY AAHKHEE OC[...] AE ETPETO KAT' AYTOY TO S№OE KAI THN EnA0HN».

Бачиш мене безтілесного, готового до битви.

Мечоносець бо я непереможний при брамі,

Готовий Тут також бачимо наслідки помилкового читання або копіювання слова єфород - «охоронець», як це засвідчують інші, давніші записи. я цього монастиря.

Коли хто схоче скривдити його,

Зверну проти нього ксифос і меч.

Отже, очевидно, що Теодор Пулакіс зустрічав ці або ж подібні до них записи і скористався з них у міру свого розуміння мови, уміння читати епіграфічні записи або довіри до того, хто ці записи для нього готував. Реконструювати першотвір, з якого черпали наступні переписувачі запису, наразі важко. Виходячи з очевидних помилок, що представлені в усіх наведених епіграмах, а також відновлюючи ключові слова, що надалі вряди-годи зникали або ж перетворювалися на якісь інші, можна припустити, що попервах йшлося про «вершника», «захисника-охоронця», готового до «бою з мечоносцями», або ж і самого «мечоносця», котрий вартує коло «брами» й погрожує небажаним гостям «списом і мечем». На мій погляд, в історії зображення та епіграми первинною була іпостась охоронця церкви або іншого сакрального середовища у більш-менш фольклорному мовному оточенні, а сполучення його з образом архангела Михаїла - охоронця Раю з'явилося пізніше.

Наступна ікона дещо складніша за композицією. Її авторська назва - Н ДЕТТЕРА TOY Х(рістх)(ои) ПАР(ои)ЕІА - «Друге Пришестя Христа». Попри це її можна також називати «Страшний суд», оскільки значну частину композиції складають зображення Вогняної річки й Печі Вогню, де відбувають покарання грішники. Ці останні зазвичай відсутні на картинах типу «Друге Пришестя».

На картині також чимало персонажів і загалом 40 написів. 28 з них указівні, один - авторський. Як указівні ми розуміємо назви окремих персон (О ПРОФНТНЕ | НЛІАЕ Пророк Ілля; О ПРОФНТНЕ | ENQX Пророк Єнох; І(пстойд) N(aCwpaiog) В(астіЛєид) I(oubaiwv) Ісус Назарянин Цар Юдеїв; MAPTYPEE Мученики, О ANTIXPI(gt)OE Антихрист; ОІ АІРЕТІКОІ Єретики); предметів (ZYTOE AIKAIQEYNHZ Терези справедливості; Н ФЛоГШН РОМФАІА Полум'яний меч); місця події (ПОТАМОЕ ПУРШОЕ Вогняна річка; КАМІКОЕ ПУРОЕ Піч Вогню), а також назви явищ (O ВРІГМОЕ TON I obovxwv Скрегіт зубів, Н ANd(CTx)AEIE T(wv) NeKPov Воскресіння мерців) або носіїв гріхів (О YПEPНФАN | О(^) Пихатий; О МОІ | ХО(^) Перелюбник; О ФІЛАРГС | РОЕ Скнара; ОІ АІРЕТІКОІ Єретики; О ГАЕТРІМар | ГО(^) Ненажера; ТО nAPaNoMov АNДPОГY | NОv Незаконне подружжя; О ПОРЫОЕ Облудник; О ПЛЕО№КТНЕ Жадібний; О АКЕЛЕНМ^Ы Жорстокий; О АДІКОКРІТНЕ Несправедливий суддя; ОІ Ґ(єи)ДоМАР'ТУРє<; Брехливі свідки). В одному випадку запис є зверненням грішника: ПаТЕР АВРААМ ЕЛЕНЕОЫ МЕ - «Отче Аврааме, помилуй мене». Усі ці записи, як уже ми бачили на попередній іконі, розміщені на загальному тлі поблизу до відповідних тем або персоналій. З філологічного погляду, вони є сталими термінами або словосполученнями грецького літургічного або богослужебного дискурсу.

Ця ікона теж підписана майстром: Колод Каі. стлоиЬ^ І 0єюЬоР(ои) лоиАакп І єк ТНд пєРІФНМ(ои) NHa(ou) крг| І т^д - «Труд і стараність Теодора Пулакіса з відомого острова Крита».

Решта записів на іконі - різної складності повчальні, або дидактичні наративи, серед яких ми розрізняємо прямі біблійні цитати, опосередковані або компілятивні, а також вислови невизначеного походження. Усі ці записи знаходяться в книжках і стрічках-сувоях. Книжок, власне, тільки п'ять. На центральному полі попід ногами Ісуса Христа, що спирається на земну кулю, розміщена «Книга живих», яку підтримують два янголи. У книзі заповнена одна сторінка записами в стовпчик:

М(^тп)Р 0(eo)Y Богоматір / О ПРОДРОМод Предтеча / АПО(ст) ОЛОІ Апостоли / ПРОФНТАІ Пророки / ІЕРАРХАІ Ієрархи / МАРТУРЕЕ Мученики

А ось праворуч від Христа в руках євангелістів Луки та Іоанна - книжки з їхніми власними цитатами:

ЕПЕІДН І ПЕР ПоЛЛОІ І EniXeiPnEAN І ANaTASAE0AI ІІ ДІНГІЕШ І ПЕРІ TON І ПєПЛНРОФо І P(Јi)|aeN(wv) EN H(piv) - «Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами» (Лук. 1, 1)

EN АРХН І HN О ЛОГОЕ І КАІ О ЛО І ГОЕ HN ІІ ПРОЕ TON І 0EON К(аі) І 0Еод HN О І ЛОГОЕ - «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог» (Іо. 1, 1).

Навпроти них, ліворуч, відповідно, розміщені інші апостоли, серед них Матвій і Марко з книжками, в яких читаємо:

ВІВЛОЕ І ГЕЫЕЕЕ І ОЕ І(псто)Т Х(рістто)Т І ТІ(ой) ДА(иІ)Д ІІ ТІ(ой) АВРА І AM АВРА І AM ЕГЕ І NIEAI - «Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама, Авраам був батьком» (Мат. 1, 1-2).

АРХН ТОТ І (єй)АГЕЛІ(ои) І І(поо)Т Х(рістто)Т ТІ І ОТ ТОТ ІІ 0(єо)Т ОЕ І ГЕГРАПТО І Ev ТОІЕ ПРо І ФНТАІЕ - «Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано у пророків» (Мар. 1, 1-2).

Записи, розміщені на горизонтальних стрічках, здебільшого тематичні, тобто створюють підтексти для загальної теми Воскресіння або Суду. Перша з них, у лівому верхньому куті ікони, нібито передає одне з послань автора устами ангелів:

ІДОТ КНРТКЕЕ НМ(єі)Е ЕЈ ОТ(р^)(ои)д ВOQMEN І МН ТІЕ А^0рюл^ ПЛANH0(єi)TQ ТОІЕ АШІХРІ(стт)(ои) ^(єи)ДєЕІ ТєРАЕІ - «Ось ми, вісники, з небес закликаємо: нехай ніхто з людей не буде ошуканим брехливими знаменнями Антихриста».

Тема Антихриста, відома з давніх давен, але не надто поширена в іконографії, здається, була для Теодора Пулакіса на той час актуальною.

Можливо, через чергове очікування кінця світу, що мало свої регулярні прецеденти, починаючи від перших часів становлення християнства. Однією із супутніх до цього явища ознак вважалася поява «несправжніх чудес».

Ця ж група червонокрилих і чорнокрилих янголів передає ще два послання: АШ(от)ЖОШАІ ОІ NEKPOI K(ai) ErEP0HEONTAI ОІ Ev Т(оід) MNHMIOIE - «Воскреснуть мерці і встануть у гробах»; і ще одне: АРПАГШОШАІ EN ШФЕЛАІЕ (єі)Е АПАШЖШ Т(ои) К(иріо)Г - «Вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господові» (Павла 1 Сол. 4, 17).

Паралельна група янголів, у протилежному куті, також несе послання щодо воскресіння мерців, побудовані на словах пророка Ієзикиїля: ТА О(от)А І ТА SHPA АК(ои)ЕАТЕ Л6ГОN К(иріо)Г K(ai) Еє ATTov ЕАРКа ЕКФиЕАТЕ - «Сухі кістки засохлі, слухайте слово Господнє та самі тіло породіть» (пор. Ієзик. 37, 4); EniETNa4(ei) К(ирю)Е EABaQ0 АПо TON xEEEaPwv ANEM(wv) Та ПЛ^0^ THE rHE - «Покличе Господь Саваоф від чотирьох вітрів населення землі» (пор. Ієзик. 37, 9).

Постать Ісуса Христа в горішній частині ікони розміщена під стрічкою, що витікає з його піднятої правої руки з євангельским словом до «благословенних»: Д(єй)ТЕ ОІ (eu^OrHMENoi Т(ои) ПATPОE М(ои) KЛHPОNоMHEATE ^v HTOIMaEMENHN HM^v ВAEІЛ(є^)Av І АПо КАТАВоЛ^д KOEp(ou) - «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мат. 25, 41). Натомість у лівій руці Ісуса Христа розгортається донизу сувій з суворою доганою: ПОР(єи)Ест0Е І АП'ЕМои ОІ КATH І РАМШої (ei)E ТО ПОТ І ТО AЮNІоv ТО ШОІ І MaoME^N тО ДІА І ВОЛю К(аі) TОІE АГГЕ І Лоїд АТТОТ EЩє^)NaEa І ГАР К(аі) (ой)К ЕДОКАтє рої І ФАГ(є!^ EД№nEA І К(аі) (ой)К EПоTІEA І ТЕ ME - «Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його, бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви не напоїли» (Мат. 25, 41-42).

Суворе ставлення Сина до грішників намагається вгамувати Богородиця, у правій руці якої стрічка з написом: EE ІКєТЕТО ІЕ M^u) MEOE EEw ТО TQN XP^^^N^ ГЕЩєі) - «Благаю тебе, Сине мій, будь поблажливим до християнського роду».

Між тим, тему пришестя Антихриста продовжує пророк Єнох у крайньому полі ліворуч від Христа. Він тримає хартію з написом: rNQ(oT) ОN Е(от)0 І ПАШІ ТО mEMw І OE О АШІХРІ(от)Од І Щ(єі) E^^TOv І ТОЕ (ой)К Оr(рavюl)E І 0ATMAEІ - «Нехай знає весь світ, що Антихрист прийде, ошукуючи чудами не небесними».

Розглянута вище «Книга живих» подається на тлі запису на стрічці: EФОEОN ЕПоїЖаТЕ EM ^u^ON ІІ TON АДєЛФ^ M^u) TON єЛаХІ(стт)шгу EMol ЕПоіНЕАтє - «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, - ви мені зробили» (Мат. 25, 40).

У центрі картини, як і в розглянутій вище композиції ікони «Пророцы свыше», на першому місці за розміром - архангел. Проте на цей раз у «природних» кольорах, з чорними крилами, але також із мечем і стрічкою з написом, побудованим на словах Одкровення: ІДОТ EPXETAI О ТЮЕ Т(ой) AN(0pwn)(ou) Т(ой) оПоДОТОаі I EKA(ctt)Q КАТА ТА ЕРГА AYTOY - «Ось іде син Людини, щоб віддати кожному, яка робота його» (пор. Одкр. 22, 12).

Звернімо увагу на меч у правій руці архангела. На цей раз це не прямий короткий меч, а вигнута шабля на кшталт східних. А ось гарда та сама, що й раніше, з двома «риб'ячими хвостами», що майже ідентичні раменам хреста на грудях архангела. Тут доречно зауважити, що полум'яний янгол з вогняним мечем також присутній на картині, але він невеличкий за розміром, безіменний, а назву має тільки його караючий короткий меч, спрямований проти грішників на узбережжі Вогняної річки. Ще один дуже схожий меч тримає янгол у правому верхньому куті картини.

Ліворуч від архангела звернена до нього постать у чорному клобуці з великою розгорнутою хартією з євангельським записом: КЕ ПОТЕ I EE (ei^oMEN I Щєі^юуТА Н Ді I ^юуТА Н ЈeNov I Н TYMNoN Н А I ct0EN^ Н Ev Фи I ЛАКН K(aL) (ou) I ДІНКОМЕА I MEN Eoi - «Коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?» (Mar. 25, 44).

Праворуч, біля його ніг, знаходиться постать Авраама з дитиною в лівій руці і стрічкою в правій. На стрічці запис: ТEКNov MNНст0НТІ ОТІ АШЛАВєд ТА АГА0А E(ou) Ev ТН СОН EOY I К(аі) ЛаСАРод OMoiwg ТА КАКА - «Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого так само, як і Лазар свої лиха» (Лук. 16, 25). Завершує композицію постать Антихриста.

Отже, на прикладі двох ікон Теодора Пулакіса ми бачимо, як у живопису були сполучені образотворчі та патристичні підходи, а головні богословські сюжети картин підтримані дотичними цитаціями зі Св. Письма, перифразами з творів св. Отців, висловами або епіграмами невстановлених авторів.

Список використаних джерел

1. ЕиууопоиЛод АуЬрєад. Ехє&іаст^а юторіад тг|д 0рг|°кєитік^д (шурафік^д |аєта Tr|v АЛшогу. А0^аі, 1957. MoY [44], - 380, [3] ст.: про|аєт., 72 єік.

2. ВокотопоиЛод navay^^g Л. EiKoveg т^д KepKupag. AG-qvai: Морфштіко 'ISpupa EGviK^g TpanxZng, 1990. ку', 426, [3] ст.: elk.

3. Филатов В. В., Камчатнова Ю. Б. Наименования и надписи на иконных изображениях. М., ПРО-ПРЕСС, 2006. 352 с.

4. Порфирий Успенский. Ерминия, или наставление в живописном искусстве, составленное иеромонахом и живописцем Дионисием Фурнографиотом. 17011733 гг. // Труды КДА. К., 1868. Т 1. С. 269-315; Т. 2. С. 494-563; Т 4. С. 355-445.

5. Aюvuo^оu той Јк Фоupva 'Ep|jr|VEia xqg Zwypa^>LKf|g xexvqg Kal Kupiai aux^g dvєкSотaL пгрут, єк5і5о|дєиг| |ДЕта проЛоуои vPv то npwTOv пЛ^^ Kaxd то п^ототип^ auT^g KE^|JEvоv / йпо A. ПaпaSопойЛоu-KEpa|Jєwg. AanavELg rqg AuTOKpaTOpiKf|g 'PwoiKf|g ApxaюЛоyLкqg T^ipEi^g. 'Ev ПЕтроипоЛЕї imp. Kirschbaum, B., 1909. 351, [1] ст.

6. Aiovumog о єк Фоируа каї то spyov тои: Kapnsvqoiov, 11-14 Октюррюи 1996: практика / прбХоуод МптролоНтои Kаpпєvna^ou МкоХаои ; єтцєХєіа Пауауіютои Krov. ВХа%ои. Абфуаі: Ієра Мг|тр6поХід Kapяєvr|aю'u, 2003. 657 p.: ill., facsims., plans.

7. Чернухін Є. Грецькі рукописи у зібраннях Києва: каталог. К. ; Вашингтон, 2000. 378 с.

8. Byzantinische Epigramme in inschriftlicher Uberlieferung. Bd. 2: Byzantinische Epigramme auf Ikonen und Objekten der Kleinkunst: Nebst Addenda zu Band 1 “Byzantinische Epigramme auf Fresken und Mosaiken” / Erstellt von Andreas Rhoby ; Hrsg. von Wolfram Horandner, Andreas Rhoby, Anneliese Paul. Wien: OAW, 2010. 539 S.: Ill. (Veroffentlichungen zur Byzanzforschung ; Bd. 23) (Denkschriften Osterr. Akad. der Wiss. Philos. Hist. Kl ; Bd. 408).

9. Палацааторакг|д Tvrog. H evra^n Trov лpoєlкov^aєюv тг|д ©єотбкои каї тцд Тфюацд тои Етаирои ає sva Кютило єlкovoypaфlк6 кйкЕо aTov Аую Гєюрую Biavvou Крцтцд // ДєХтаоу Хріатіауікцд ApxaюXoylкцg Eтаlpє^ag. Т 14 (1987-- 1988). Пєрюбод Д'. A9^va, 1989. Е. 315-328.

10. Драубакцд №к6Хаод. То єlкovoypaфnцєvo 9єца «Avro9ev оі профцтаї» ає тolxoypaф^a тцд Mєy^aтng №к6Хаод Ааирад тои Ауюи Ороид // Дє^тіт' Хріатіауікцд ApxaloXoylкцg Eтаlpє^ag. Т. 20 (1998). Пєрюбод Д'. Етц pvfpn тои Дпцптрют> І. ПШ,а (1907-1995). A9^va, 1999. Е. 195-200.

11. ОрХаубои Avaaтaa^ou K. Apxє^ov Trov PuZavTivrov pvn^tov тцд ЕХХабод. Пєрюби^ айуурацца. Т6цоі Z (1951), H (1955 / 1956), © (1961).

Размещено на Allbest.ru