Уманський державний історичний архів: документ про його знищення 1941 року та обсяг втрат

The article focuses on still little known national historical and documentary institution called Uman State Historical Archive and in particular on the unexplored fact of humanitarian catastrophe of regional scale during the Second World War - destruction of the funds of the archive in July 1941. Among other things, the article shows the number of lost documents which were kept there, and in particular it presents one unique document which was written at the end of 1944 about this tragic event: “Act on the amount of material damages and losses”, which shifts all the blame on to the bombardment of the institution by the German forces. Also, it analyzes whether these evidences are true.

Key words: Uman State Historical Archive, Uman, Western Cherkashchyna, Second World War, historical and cultural losses, sourceknowledge, Uman Region.

Всіляко вітаючи факт заснування нового історичного часопису «Уманська старовина», не можна обійти увагою украй дошкульної та болючої для історичних студій Західної Черкащини проблеми евристики першоджерел - в першу чергу документальних та архівних. Найбільшою - і часто непоборною, складністю для місцевого дослідника є те, що документи з історії цього регіону зберігаються практично виключно в архівах та рукописних зібраннях Києва, Черкас, Львова, Санкт-Петербурга, Москви, Варшави та Кракова. Окрім того, доволі багато навіть фундаментальних історичних сюжетів західночеркаського історичного наративу з часом виявилися спотвореними саме через неознайомленість дослідників із першоджерелами. Саме тому, на наше переконання, є конечна потреба надання місця в цьому науковому часописі для окремої едиційної рубрики, яка представляла б результати пошуку нових історичних джерел (передовсім унікальних) та, що найважливіше - їхні публікації задля більш якісного студіювання історії цього краю.

Однак описана ситуація із першоджерелами Уманського регіону була не завжди. Так, цього року минає 70 років з часу закінчення Другої світової війни; і поза Шталагом-349 «Уманська яма», масовими розстрілами мирних громадян, вивезенням гітлерівцями фондів Уманського краєзнавчого музею, місто Умань внаслідок неї зазнало пережило ще одну справжню гуманітарну катастрофу місцевого масштабу. Так, здається, місцевими дослідниками дуже рідко згадувалося про іншу непоправну втрату для історико-документальної спадщини в першу чергу для Уманщини - загибель фондів Уманського державного історичного архіву влітку 1941 року. Саме тому вельми символічно, що першим опублікованим в «Уманській старовині» документом, буде документ про трагедію УДІА.

Уманський державний історичний архів (1930-1941, також часом мав назву - Уманська філія Київського облархіву), його діяльність та доля, на жаль, дотепер практично не стали предметом зацікавлення дослідників. Ба більше: про нього, як доводиться говорити, якщо і йшлося взагалі, то переважно лише про знищення. Власне це й не повинно дивувати - 1941 року архів згорів, слід гадати, включно зі своєю внутрішньою документацією. Лише дослідниця архівної справи на Черкащині Тетяна Клименко у своїх кількох публікаціях торкалася історії УДІА (щоправда, на жаль, здебільшого з вказаних публікацій важко збагнути походження наведеної інформації про) [7, 10; 4, 9; 8, 45-47; 1, 12; 5, 123-124]. Тим більше нічого не було дотепер відомо ані про його місцезнаходження в Умані, ані про його очільників, ані про кількісні параметри архівних фондів та їхні назви. Слід водночас зазначити, що із фондами УДІА встигли попрацювати окремі дослідники та навіть, як сталінські історики Ісаак Мінц та Юхим Городецький, змогли навіть включити його документи до свого збірника джерел [3, с. 236, с.239].

На щастя, у фондах Державного архіву Київської області вдалося знайти документи, які висвітлюють діяльність УДІА і, зокрема, нижчеподаний документ - акт, котрий засвідчував факт знищення архіву 30-31 липня 1941 року. Вказаний документ є актом, укладеним 25 грудня 1944 року в Уманю комісією для оцінення розміру матеріальної шкоди у складі капітіна Чепи, завідуючого міськ-ВНО Микити Десятника, викладача історії Уманського учительського інституту, представника т.зв. Комісії «сприяння» Надзвичайній Комісії Олександра Бурбураса та виконуючого обов'язки завідуючого Уманським міським державним архівом. За словами звіту, будівля архіву зайнялася начебто від влучення в неї запалювальної бомби у результаті повітряного бомбардування та артилерійського обстрілу міста гітлерівцями 30-31 липня 1941 року. Втім, якихось певних доказів останнього не наводилося, що разом певними синхронними фактами наводить на певні сумніви стосовно правдивості його свідчень.

Сприйняти цей документ для історика розумом неймовірно важко (особливо, коли читаєш списки безпосередніх архівних фондів, якими свого часу диспонував архів). За сухими цифрами прихована втрата незмірно вища, аніж обсяг відповідної кубатури паперу та матеріальних втрат - втрачено цілий документально-наративний «шар» історичної пам'яті, який нині практично не відтворити й на 25-30 відсотків.

Згідно з даними публікованого звіту, хронологічно справи Уманського державного історичного архіву охоплювали період 1756-1923 рр. та налічували 2154 фондів. Аналогічну кількість фондів наведено у одному з довідкових видань [9]. Тетяна Клименко помилково визначає - безперечно через власну описку чи помилку в першоджерелі, кількість фондів у 1154 одиниць [6, с.138-139; 5, с.123]. Водночас, слід сказати, що наведені у акті збитків цифри є не цілком точні (вони віддзеркалюють положення лишень на 1 січня 1941 року). Так, згідно зі звітом за перший квартал 1941 року директора УДІА Йосипа Голобородька, станом на 1 квітня 1941 року в архіві налічувалося вже 2196 врахованих та заінвентаризованих фондів із загальною кількістю 310001 справа (з яких 264.439 заінвентаризованих) та 32.507 нерозібраних справ. З огляду на сталу динаміку попереднього часу з активного оформлення нових справ та формування нових фондів, станом на кінець червня кількість фондів у архіві цілком могла сягнути 2.220-2.240, а справ - 315 тисяч... Незрозумілим, щоправда, залишається походження вказаної цифри щодо тисячі кілограмів розсипу та інформації стосовно датування найраніших датованих з-посеред документів архіву 1756 роком.

У архіві мала зберігатися документація міських, повітових, волосних, районних та сільських установ Уманського повіту часів Імперії Романових та СССР, Уманської округи Київської області, а також місцевих духовних установ і Києво-Подільських військових поселень тощо (Водночас Тетяна Клименко спочатку стверджує, що хронологія документів, котрі потрапили до фондів УДІА, розпочиналася з початку XVIII століття [8, с.45], а потім - що вони охоплювали період 1753-1935 рр. [5, с.124]). Як наслідок, знищення УДІА спричинило знищення багатющого фактографічного «фундаменту» історії Умані та нинішньої Західної Черкащини. Саме факт відсутності документації багатьох колишніх установ регіону - а особливо періоду 1917-1941 років, має своїм наслідком проблемність студіювання для сучасних дослідників історії міст, містечок, сіл та установ цього терену зазначеного часу (зокрема, такої актуальної нині проблематики Голодомору 1932-1933 рр.). За нашими попередніми підрахунками нині можна сказати, що за допомогою опосередкованих даних збережених звітних матеріалів архіву цілком реальною є можливість здійснити описову реконструкцію щодо принаймні близько 500-600 фондів Уманського ДІА, що охоплювали період з-перед 1917 року за кількома параметрами - назва фонду, хронологічні межі, кількість справ та метраж архівних справ). Також можна попередньо сказати, що ті справи та фонди по Умані та Уманському повіту, які нині зберігаються у Державному архіві Черкаської області, є саме залишками колишніх фондів УДІА.

З директорів архіву у 1937-41 роках відомі, до прикладу, Гром, Йосип Голобородько та тимчасово виконуючий його обов'язки Затхєєв. Приміщення архіву знаходилося у будівлі колишнього уманського готелю «Бельвю», по вул. Радянській, 9, поруч з колишнім готелем «Франція». Нині цей будинок не існує (вочевидь, його було розібрано під час війні чи невдовзі по ній), і зараз на ньому місці існує свого роду «прохід» поміж сучасним готелем «Умань» та недобудованим житловим комплексом «Перлина Умані» по вул. Радянській, 11. Відомий знавець уманських будинків Владислав Давидюк про колишню будівлю УДІА нічого не говорить взагалі, вірогідно так само через брак інформації про неї [2, с.13].

З іншого боку, є підстави припускати, що до справи знищення УДІА німці не були причетні. Так, практично напередодні того, як згорів уманський архів і за дуже схожих обставин був знищений архів у Білій Церкві 1941 року, а також теж згоріло принаймні одне приміщення архівосховища Черкаської філії Київського обласного державного архіву [7, с.10]. Тож, з огляду на подібність «почерка», цілком можливо існувала особлива таємна інструкція обласного УНКВД, котра санкціонувала знищення таких архівних установ.

Опублікований документ кожного науковця, хто провів не один рік за архівними пошуками та відрядженнями, поза сумнівом навряд чи залишить байдужим, а то й справить болюче відчуття розпачу від усвідомлення обсягу втрати: усвідомлення того, скільки безцінних історичних джерел - понад триста тисяч самих лишень архівних справ та понад дві тисячі сформованих (!) архівних фондів пішло за вогнем у небуття і що тим більше це все знаходилося безпосередньо в Уманю! Для кожного вдумливого дослідника Уманщини на довгі роки безперечно залишиться мовчазне запитання - «А що там саме було з документів, за отими сухими цифрами?».

При публікації першоджерела стиль та орфографію оригінального документа збережено, скорочення - розкрито.

ДОКУМЕНТ

1944 р., грудня 25. - Акт про розмір матеріальної шкоди та збитків, заподіяних спаленням Уманського державного історичного архіву внаслідок, як йдеться, бомбардування та артилерійського обстрілу міста німецькими військами 30-31 липня 1941 року.

Державний архів Київської області. Ф. Р-907. - Оп. 6. - Спр. 11. - Арк. 36.

А К Т

1944 г. декабря 25 дня гор[од] Умань, Киевской области.

Мы ниже подписавшиеся Начальник Уманского ГО НКВД Капитан Госбезопасности ЧЕПА, заведующий Уманского ГО Народного образования Десятник Никита Макс[], преподаватель Истории СССР Уманского учительского института (пропущено прізвища викладача Ляховського -- прим. вид.), представитель комиссии содействия Чрезвычайной Комиссии Бурбурас Александр Игнат[], исполняющий] обязанности] заведующего Уманского городского Государственного Архива Матченко З. А., составили настоящий акт в нижеследующем:

В Уманском Государственном Историческом Архиве в гор[оде] Умань ул. Советская дом №-9, к началу войны на хранении находились документальные материалы с 1756 г. по 1935 г. с общим количеством фондов - 2154, единиц хранения 305227 и 1000 кгр. документальных материалов в россыпи. Фонды до революционных (!) учреждений уездных, волостных и сельских административных, культурных и хозяйственных учреждений и организаций, фонды частных имений, фирм, заводов и пр. фонды дореволюционных учреждений периода гражданской войны, фонды Уманских окружных и уездных учреждений и организаций, фонды районных и сельских учреждений и организаций, бывш. Уманского округа, фонды колхозов, совхозов, предприятий и прочих организаций.

В результате воздушной бомбардировки и артеллирийского (!) обстрела немецко-фашистскими (!) (войсками) гор[ода] Умань 30-31 июля 1941 г. здание Уманского Государственного Исторического Архива было подожжено зажигательной бомбой и пожаром были уничтожено (!) все документальные материалы Уманского Государственного Исторического Архива с 1756 г по 1935 г. в количестве 2154 фонда (!), 305227 единиц хранения и 1000 кгр. документальных материалов (!) находившихся в россыпи.

Погибшие документальные материалы Уманского Государственного Исторического Архива представляли большую ценность для исторической науки, для изучения истории борьбы Украинского народа против польских колонизаторов, против помещичье-крепостного и капиталистического гнета, за победу Великой Октябрьской Социалистической революции, за построение безклассового социалис(т)ического общества, они также отображали Экономическое (!) и культурное развитие Уманского округа.

Учетно-справочный аппарат Уманского Государственного Исторического Архива также погиб.

Все имущество Уманского Государственного Исторического Архива, балансовая стоимость которого выражается в сумме 43.979 рубл[ей] полностью погибло. Балансовая стоимость сгоревшего здания Уманского Государственного Исторического Архива выражается в сумме 294.876 руб.

Общая сумма материального ущерба составляет триста тридцать пятьдесят пять руб: 338.855 руб.

ПРЕДСЕДАТЕЛЬ КОМИССИИ НАЧАЛЬНИК УМАНСКОГО ГО НКВД Капитан Госбезопасности (підпис) /ЧЕПА/

Зав. Уманского Горотдела Наробраза (підпис М. Десятника)

Преподаватель Уманского Учительского Института Доцент (Ляховский) представитель комиссии содействия Чрезвычайной Государств. комисии (підпис) (Бурбурас)

И[сполняющий] Обязанности] Зав.Уманского Городского Госархива (підпис) /МАТЧЕНКО/

Печать исполкома (печатка виконкому Уманської Міської Ради Депутатів трудящих)

Подписи:

Председатель Исполкома (підпис) (Давыденко)

Секретарь исполкома (!) (підпис) (Россоха)

Акт зарегистрирован в книге актов по учету ущерба за №135 от 27 декабря 1944 года Секретарь Исполкома

Настоящий акт зарегистрирован в Отделе Госархивов УНКВД по Киевской области 9го января 1945 г. за № 32.

НАЧАЛЬНИК ОТДЕЛА ГОСАРХИВОВ УНКВД ПО КИЕВСКОЙ ОБЛАСТИ (підпис)

КАПИТАН ГОСБЕЗОПАСНОСТИ /ОЛЕЙНИК/

Джерела та література