Публікації українських вчених-емігрантів на сторінках часопису студіум православного богослов’я Варшавського університету "Elpis" (1926-1937 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публікації українських вчених-емігрантів на сторінках часопису студіум православного богослов'я Варшавського університету “Elpis” (1926-1937 рр.)

Студіум православного богослов'я Варшавського університету (1925-1938) - один з цікавих культурно-освітніх феноменів міжвоєнної Польщі. Історія його заснування та функціонування M. Lenczewski, ks., Studium Teologii Prawoslawnej Uniwersytetu Warszawskiego, Rocznik Teologiczny ChAT, z. 1-2 (1974) 53-126; M. Lenczewski, ks., Studium Teologii Prawosiawnej na Uniwersytecie Warszawskim w latach 1927-1939, Warszawa 1992, 96 s.; А. Портнов, Студіум православного богослов'я Варшавського університету (1925-1939), Український архео-графічний щорічник, вип. 10/11, К. 2006, с. 386-397. А. Портнов, Наука у вигнанні: наукова і освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919-1939), Х. 2008, c. 107-154. відображає всю складність та заплутаність ситуації, в якій перебувала Православна Церква в ІІ-й Речі Посполитій. Навіть сама ідея створити православний богословський факультет у католицькій країні, з'явилась внаслідок болісного пошуку компромісу між потребою Варшавської митрополії мати свій вищий навчальний заклад та бажанням держави максимально контролювати процес підготовки богословів (як мінімум - задля того, щоб мати впевненість в їхній лояльності до польської держави). Відповідно, буквально кожен крок (вибір програми і мови викладання, підбір викладачів тощо) був пов'язаний з різного роду утрудненнями. Так, стандартна програма викладання в дореволюційних духовних академіях (а саме на них початково орієнтувалась церковна влада) не могла бути автоматично “допасована” до університетських вимог. Митрополія тривалий час не могла також виконати вимогу проводити викладання богословських дисциплін польською мовою: митрополиту Діонисію (Валединському) довелося навіть писати спеціального листа з цього приводу до Міністерства ісповідань та народної освіти Archiwum Akt Nowych, Ministerstwo wyznan religijnych i oswiecenia publicznego (AAN MWRiOP), sygn. 1107, к. 26-29. Лист митрополита Діонисія до міністра ісповідань та народної освіти Б. Міклашевського (26.03.1924).. Непросто було й знайти відповідних викладачів, адже вони мали бути не лише апробовані університетом (у сенсі відповідності кваліфікації), але й пройти перевірку у міністерстві ісповідань. Останнє ж ретельно вивчало біографії претендентів та наводило довідки на предмет їхньоїполітичної благонадійності. Далеко не всі з тих богословів, що їх пропонувало керівництво митрополії, “витримували” подібну перевірку Так, наприклад, не отримали дозволу на переїзд до Польщі відомий російський богослов Ніколай Глубоковський (1863-1937) та професор Київської Православної богословської Академії Михайло Оксіюк (1884-1961). Дет. див.: А. Стародуб, Митрополит Георгій (Яро- шевський) як ініціатор започаткування вищої православної богословської освіти в Польщі, Київська Академія, 10 (2011) 198-211; А. Стародуб, Професори КДА та православний богословський факультет у Варшавському університеті, Пам'ятки України, 1 (2014) 14-21.. В силу різних обставин, наявність досвіду роботи у російській вищій духовній школі було не “плюсом”, а “мінусом” для кандидатів (урядовці сумнівались у лояльності таких осіб, а фактичний керівник Студіум, митрополит Діонисій Про діяльність митрополита Діонисія як керівника Студіум див.: Р. Кикинець, Организация православного духовного образования в Польше, “Его Блаженству, Блаженнейшему Дионисию, митрополиту Варшавскому и Волынскому и всея Польши в день его юбилеев: 20-летнего епископства и 10-летнего митрополитства”, Варшава, 1933, c. 58-60; M. Bendza, Metropolita Dionizy jako kierownik Studium Teologii Prawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego, Rocznik Teologiczny ChAT, z. 1 (2000) 39-52., який не був знаним богословом і ніколи не викладав у вищій духовній школі, волів залишатись беззастережним авторитетом серед викладачів богословських дисциплін).

Складнощами супроводжувалась і організація видання друкованого органу Студіум - часопису “Elpis” (грецькою - “Надія”) На титульній сторінці назва подавалась грецькою мовою - `“ВЛИГ”..

Наприклад, хоча формально його видавцями вважались Варшавський університет та Священний Синод Православної автокефальної Церкви в Польщі Починаючи з 1932 часопис виходив з підтитулом, в якому вказувалось, що він видається “przez metropolis Djonizego przy wspoludziale profesorow Studium Teologji Prawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego”., однак фінансування Всього вийшло 11 томів “EЛПE” (1926, 1927 (2 випуски), 1928, 1931, 1932 (починаючи з цього року щорічник виходив у двох зошитах), 1933, 1934, 1935, 1936, 1937. Середній обсяг тому - 180-200 сторінок, наклад - 800 екземплярів. Дет. див. статтю о. Хенріка Папроцького у відновленому у 1999 році часописі “Elpis” (видається кафедрою православного богослов'я університету у Білостоці): Н. Paprocki, ks., Bibliografia czasopisma teologicznego “Elpis" 1926-1937, Elpis, 1 (1999) 27-43. майже повністю залежало від дотацій міністерства ісповідань AAN MWRiOP, sygn. 1262 (Organ Studium Teologii Prawostawnej Uniwersytetu Warszaw-skiego “Elpis”: subsydia).. Відповідно, коли урядовці не виділяли кошти, часопис (друкувався у Синодальній друкарні) або не виходив, або його вихід серйозно затримувався. Так, п'ятий “rocznik” (1931) вийшов аж через три роки після четвертого (1928) У 1930-38 роках виходило ще три періодичні видання, пов'язані зі Студіум: “Путь правды” (вийшло 2 випуски, у 1930 і 1934 роках), видавцем якого було “Коло православних студентів- богословів Варшавського університету”, “Вестник Братства православных богословов в

Польше” (протягом 1934-1938 рр. вийшло 10 номерів цього часопису) та “Nasza mysl” (підтитул: “Pismo wychowankow Panstwowego Intematu dla studentow Teologii Prawoslawnej Uniwersytetu Jozefa Pilsudskiego”, виходило у 1937-1939 рр.) Дет. див.: A. Kurylowicz, Prawosiawne oficyny wydawnicze w II Rzeczypospolitej, s. 205; С. Мишкарьова, Освітньо- виховна діяльність Братства православних богословів у Польщі (1934--1938 рр.), Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, 1 (2014) 269-275..

На початковому етапі керівництву Студіум вдалося відстояти право публікацій у часописі статей не лише польською, але й російською, французькою та українською мовами. Однак, на початку 1930-х, відсоток російсько- та україномовних статей зменшився, а від 1935 року “Elpis” друкувався виключно польською Окремі автори помилково вважають, що тотально польськомовними були 13 зошитів “Elpis”. Див.: Н. В. Самосюк, Православные синодальные издания в культуре Западной Беларуси, 1921-1939 годы, Вестник Полоцкого государственного университета, 2012 (серия Е), с. 156.. Багатомовність видання дезорієнтує окремих польських дослідників, частина з яких зараховує щорічник Студіум до російськомовної преси A. R. Sulawka, Rosyjska i rosyjskojqzyczna prasa religijna w II Rzeczypospolitej, Kultura - Media - Teologia, 10 (2012) 60, 70-71., тоді як інші, з огляду на велику кількість статей у щорічнику українською, вважать його одним з умовно “українських” видань E. Wiszka, Prasa: emigracji ukrainskiej w Polsce: 1920-1939, Torun 2001, s. 147-148. A. Kurylowicz, Prawosiawne oficyny wydawnicze w II Rzeczypospolitej [в:] P. Chomik, A. Mironowicz, U. Pawluczuk (red.), Prawosiawne oficyny wydawnicze w Rzeczypospolitej, Bialystok, 2004, s. 201-211; I. Choinski, Wydawnictwa i prasa prawosiawna w Polsce w 1918-1939 [в:] Koscioi prawosiawny w Polsce dawniej i dzis, red. nauk. L. Adamczuk, A. Mironowicz, Warszawa 1993, s. 146-152. A. Mironowicz, Koscioi prawosiawny na ziemiach polskich w XIX i XXwieku, Bialystok, 2005, s. 197.. Ще одна група авторів обходить питання “мовно-культурних” орієнтацій “Elpis”, підкреслюючи його унікальне місце серед видань релігійних та етнічних меншин у ІІ-й Речі Посполитій . І лише в поодиноких публікаціях зроблено спробу розглянути часопис у контексті загального розвитку наукової періодики (зокрема - теологічної) 1918-1939 років G. Wrona, Polskie czasopisma naukowe w latach 1918-1939, Krakow, 2005, s. 146. Часткова бібліографія суто богословських публікацій (патристичні дослідження) див.: H. Paprocki, ks (oprac.), Patrystyczna zawartosc czasopisma “Elpis" [1926-1937], Vox Patrum 10, z. 19 (1990) 1007-1011..

Журнал складався з таких умовних “секцій”:

1) Статті викладачів факультету науково-богословської та церковно-історичної тематики;

2) Рецензії на труди з богослов'я , церковної історії, державно- церковних взаємин;

3) Офіційні звіти про діяльність Студіум за кожен академічний рік Звіти про діяльність Студіум публікувались також у вигляді окремих брошур. Перший такий звіт (за 1925-1932 рр.) було опубліковано в 1932: Sprawozdanie z dziatalnosci Studium Teologii Prawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego za lata akademickie 1925--1932, przed- stawione przez Kierownika Studium Teologii Prawostawnej, Prof. Zw. Mag. Sw. Teologii Prawostawnej, Ksfdza Metropolis Djonizego (Waledynskiego), na posiedzeniu Kolegium Wyktadajqcych Studium z dnia 1-go lipca 1932 roku, Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) I-LXII. У 1933-37 публікувались звіти за відповідний академічний рік. та інша інформація про події в житті Студіум (затвердження Тимчасового Статуту Студіум Statut Tymczasowy Studium Teologii Prawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego, Elpis, r. II (1927) 203-207., урочистості з нагоди річниць з дня заснування Uroczystosc obchodu drugiej rocznicy otwarcia Studium Teologii Prawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego, Elpis, r. III (1928) 87-96. тощо);

4) Рецензії на дипломні роботи студентів Студіум;

5) Некрологи (найчастіше оформлені у вигляді спогадів про покійного (“wspomnienia posmiertne”);

6) Анонс змісту наступного номера.

На сторінках “Elpis” було опубліковано праці Івана Огієнка (1882-1972) Про цей період життя та діяльності Огієнка дет. див.: М. Ковальський, Персональна справа Івана Огієнка в Архіві Нових Актів у Варшаві, Український історик, 1-4 (Нью-Йорк 1995) 259-267; Г. Купріянович, Варшавський період у житті та діяльності Івана Огієнка (1926-- 1940 рр.), [в:] Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: науковий збірник: серія історична та філологічна, [редкол.: О. М. Завальнюк (гол. ред.), Є. І. Сохацька (відп. ред.) та ін.], Кам'янець-Подільський, 2011, вип. VIII, с. 92-135. (викладав на Студіум у 1926-1931 роках) Справа професора І. Огієнка збереглась серед особових справ викладачів Студіум: AAN MWRiOP, sygn. 4692 (Ogijenko Jan, 1925-1932)., В'ячеслава Заїкина (1896-1941) (працював у Варшавському університеті у 19261927 роках, деякий час виконував функції технічного редактора видання) Про В. Заїкина, у тому числі - й про його роботу в Варшаві: А. Портнов, В'ячеслав Заїкин: історик із багатьма обличчями, Збірник Харківського історико-філологічного товариства, Х. 2004, т. 10, с. 89-112; А. Портнов, Наука у вигнанні: наукова і освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919--1939), Х. 2008, с. 131-134., Василя Біднова (1874-1935) (працював у Варшаві останні 6 років життя) Про “варшавський” період життя та діяльності В. Біднова див.: А. Портнов, Василь Біднов: з Катеринослава до Варшави, Вісник Дніпропетровського університету: Історія та археологія, 10 (2002) 196-198; А. Портнов, У пошуках “українського Гайдельбергу": штрихи до наукової діяльності Василя Біднова (1918--1930-ті роки), Краєзнавство, 1-4 (2003) 133-134; В. І. Ульяновський, Василь Біднов, Історіографічні дослідження в Україні, К. 2003, вип. 12, с. 303-340., Олександра Лотоцького (1870-1939) Особова справа проф. О. Лотоцького: AAN. MWRiOP, sygn.4086 (Lotocki Aleksander; 1928-- 1938). (викладав наСтудіум у 1928-1938 рр.)²³ Про життя та діяльність О. Лотоцького у 1929--1939 рр. див.: І. Коровицький, Олександр Лотоцький у Варшаві в рр. 1929--39 [в:] Лицар праці і обов'язку: Зб., присвячений пам'яті Олександра Лотоцького-Білоусенка, Торонто; Нью-Йорк, 1983, с. 74--83; О. О. Дудко, Польський період життя і діяльності Олександра Лотоцького (1928--1939 рр.), UCRAINICA POLONICA, К.; Житомир, 2008, вип. 2, с. 172--182. та Дмитра Дорошенка (1882--1951) Особова справа проф. Д. Дорошенка: AAN MWRiOP, sygn.2254 (Doroszenko Dymitr; 1935-- 1938). (професор Варшавського університету у 1936--1938 рр.) Про наукову та викладацьку діяльність Д. Дорошенка у Вашавському університеті та Українському науковому інституті див.: Д. Бурім, Варшавський період життя і діяльності Д. І. Дорошенка (1936-1939), Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів, К. 1999, т. 4, с. 283--296..

Жоден з них не був фаховим теологом (у сенсі наукової спеціалізації). Більше того, богословську освіту мали лише Олександр Лотоцький (випускник КДА 1896-го року, кандидат богослов'я) та Василь Біднов (закінчив київську академію в 1902 році, у 1909-му Радою КДА йому було присуджено ступінь магістра богослов'я). Відповідно, переважна більшість наукових розвідок, опублікованих українськими вченими-емігрантами в часописі Студіум, торкались проблем історії Церкви, церковного права, мистецтва та літургіки. Так, проф. І. Огієнко на сторінках “Elpis” опублікував розвідки про українську вимову богослужбових текстів І. Огієнко, Українська вимова богослужбового тексту вXVII віці, Elpis, r. І (1926) 9--32. та практику вживання мов у богослужіннях слов'янських церков І. Огієнко, Богослужбова мова в слов'янських церквах: збірка рецензій на нові видання,

Elpis, r. V (1931) 189--217.. Публікації в часописі відображають, з одного боку, спеціалізацію Огієнка на Студіум (він викладав граматику церковно-слов'янської мови та кирилічну палеографію), а з другого -- дають уявлення про наукові знахідки та творчі зацікавлення вченого за межами суто філологічних студій. Наприклад, одна зі статей Огієнка була присвячена долі книги “Синод Луцький 1638 p.” Це видання, в якому описано перебіг та рішення Синоду Острозько- Луцької єпархії 1638 року, вважалось втраченим, однак вченому вдалось знайти його примірники в Публічній бібліотеці Варшави І. Огієнко, Загублений кременецький стародрук: “Синод Луцький" 1638 р., Elpis, r. V (1931) 86--92.. Ще одна публікація Огієнка стосувалась історії художніх розписів каплиці Св. Трійці в Люблінському замку І. Огієнко, Люблінські написи 1418р., Elpis, r. IV (1928) 65--72.. Серед статей Огієнка є й науково- популярні (наприклад - нарис історії розвитку церковно-слов'янської мови) І. Огієнко, Історія церковно-слов'янської мови: короткий науково-популярний нарис, Elpis, r. V (1931) 20-37..

Цікаво, що одна зі статей професора (“Оповідання ченця Хороброго про письмена слов'янські”), яка вперше з'явилась на сторінках “Elpis” (у третьому випуску, 1927 рік), була наступного року опублікована також і в “Записках Історично-Філологічного Відділу ВУАН” І. Огієнко, Оповідання ченця Хороброго про письмена слов 'янські, Записки Історично- Філологічного Відділу, К. 1928, кн. XVI, с. 26-47. М. Тимошик, Українознавчі проекти видавництва "Наша Культура" у Варшаві (20--30-ті роки ХХ ст.) та їх актуальність для сучасності, Studia Ucrainica Varsoviensia, 3 (2015) 377-388.. Обставини, за яких був здійснений київський “передрук” - остаточно не з'ясовані .

На іншу статтю Огієнка (про варіанти кириличної графіки XXVII ст.) відгукнувся відомий польський історик Казімєж Ходиніцький (рецензія опублікована в віденському часописі “Ateneum Wilenskie”) K. Chodynicki, "Wzory pism cyrylickich X--XVII w. Seminarjum Paleografii Cyrylickiej Studjum teologiiprawostawnej Uniwersytetu Warszawskiego", J. Ogijenko, Odbitka z "Elpis" 1927, ks. II- III: [recenzja], Ateneum Wilenskie, r.4, z. 12 (1927) 225-227..

Олександр Лотоцький, який очолював на Студіум кафедру історії православних церков у слов'янських країнах та Румунії, опублікував у часописі статті, присвячені проблемам церковно-правних основ створення Помісних церков О. Лотоцький, Церковно-правові основи автокефалії, Elpis, r. V (1931) 58-71., а також особливостям українського архієрейського Служебника О. Лотоцький, Український Архиєратикон, Elpis, r.VI, z. 1-2 (1932) 129-183.. Більшість “великих” публікацій Лотоцького “варшавського” періоду (“Українські джерела церковного права”, “Автокефалія”, 4 томи спогадів) виходили в серійних виданнях Українського наукового інституту Бібліографію публікацій О. Лотоцького див.: В. Швидкий, Олександр Лотоцький (1870-1939 рр.): бібліогр. покажчик, Молода нація, 1 (2003) 198-250. Частину публікацій Лотоцького “варшавського” періоду в ній не відображено., натомість в “Elpis” він, переважно, розміщав невеликі за обсягом рецензії Г. Михайленко, Рецензування як складова інтелектуальної біографії Олександра Лотоцького, Scriptorium Nostrum, 1 (2014) 51-69..

У фокусі уваги Лотоцького-рецензента опинялись, насамперед, три групи публікацій: монографічні дослідження, присвячені історії Православної церкви в давній ПольщіKosciolprawosiawny w Polsce w epoce sejmu wielkiego, 1788--1792,1--XII + 1--272. W-Wa, 1935. Nakladem Warszawskiej Metropolji Prawosiawnej, Elpis, г. VIII, z. 1-2 (1935) 307-313; Prof. A. Lotocki, Janusz Wolinski. Polska i kosciol Prawosiawny, zarys historyczny, Lwow, 1936, str. 150, Elpis, r. IX, z.1-2 (1936) 227-230., книги та брошури про А. Стародуб, Публікації українських вчених-емігуантів... актуальну на той час ситуацію в сфері державно-церковних взаємин , а також публікації про релігійні рухи в ІІ-й Речі Посполитій (протестантські деномінації, Польський народний костел та ін.) A. L., Dr. St. Piekarski. Wyznania religijne w Polsce. Warszawa. 1927; Wikt. Piotrowicz. Z zaganien wyznaniowych w Polsce. Wilno. 1930, Elpis, r. V (1931) 181-183; A. L., Suchenek- Suchecki Henryk. Panstwo a Cerkiew Prawosiawna w Polsce i w panstwach osciennych. Warszawa. 1930, Elpis, r. V (1931) 183-184. А. L., Ks. Dr. Stefan Grelewski. Sekty religijne w Polsce. -- Radom. -- 47 s., Elpis, r. VII, z. 2 (1933) 156-157; A. L., Ks. Dr. Stefan Grelewski. Kosciol Narodowy w Polsce, jego zasady, organizacja i rozwoj, wydanie drygie rozszerone, Sandomiez, 1936. Str. 36, Elpis, r. XI, z. 1-2 (1937) 262-263; A. L., І. Власовський. Сучасний українсько-євангелицький рух. Кремянець. 1936. Str. 94 (odbitka z “Церква і нарід ” za 1936 r.), Elpis, r. XI, z. 1-2 (1937) 263-264; A. L., Zygmunt Wolski, Sigdzia Sqdu Apelacyjnego w Poznaniu; Walka Badaczy Pisma swiqtego o zniszczenie obecnegoporzadku swiata, Poznan, 1936. Str. 59, Elpis, r. XI, z. 1-2 (1937) 264-265..

Вчений відгукнувся на нарис історії російського богослов'я авторства проф. Н. Глубоковського A. Lotocki, Глубоковскій Н., проф. Русская богословская наука в её историческом разви-тии и новейшем состоянии. Варшава, 1928, Elpis, r. V (1931) 178-180., а також на огляд правового становища та адміністративного устрою нових автокефальних православних церков (автор - болгарський протоієрей С. Цанков) A. Lotocki, Цанков Стефан, протопресвитер, проф. Положението и уредбата на найновите православии церкви. Софія, 1929, Elpis, r. V (1931) 180-181. А. L., Орлеанский Н. Закон о религиозных объединениях Р.С.Ф.С.Р. Издательство “Безбожник”. Москва. 1930, Elpis, r. V (1931) 184.. Відслідковування дослідником ситуації, в якій перебувала Церква в СРСР також знайшла своє відображення в окремих його оглядах-рецензіях.

Доробок інших українських викладачів Студіум на ниві рецензування - значно скромніший. Так В'ячеслав Заїкин (викладав латинську мову та, деякий час, історію церков у слов'янських країнах та Румунії) опубліковував рецензію на праці українських вчених з церковно- історичної тематики, які вийшли друком протягом 1920-1927 років Z.W., Najnowszeprace ukrainskie z historii kosciola (1920--1927), Elpis, r. III (1927) 102-111., а також огляд досліджень про життя та творчість філософа Григорія Сковороди В. Заїкін, Нові праці про українського релігійного мислителя Гр. Сковороду, Elpis, r. II (1927)180-191.. Заїкин є також автором рецензії на публікацію ще одного українця (випускника 1930 р., пізніше - викладача Студіум)(уродженцем якого він був) знаходилось у складі Польської держави. Дет. про нього див.: Є. В. Федоренко, Коровицький І, Енциклопедія Сучаcної України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5918. ІванаКоровицького (1907-1991) W. Zaikin, Korowicki І.: Stan kaznodziejstwa prawoslawnego na przelomie w. w. XVI--XVII w panstwie litewsko-polskim. "Elpis" (Warszawa) R. IX: 1935 zesz. 1, s. 241--280: [recenzja], Ateneum Wilenskie, r. XIII, z. 2 (1938) 296-298. W. Zaikin, Chrzescijanstwo w Europie Wschodniej w polowie X-go wieku, Elpis, r. I (1926) 47-93, 107-164; r. II (1927) 57-68, 73-86. Prof. D. Doroszenko, [Рецензія на історичний нарис Б. Крупницького "Теофан Прокопович і шведи" (Жовква, 1934. - 14 с.)], Elpis, r. X, z.1-2 (1936) 230-231., присвячену історії православного проповідництва в польсько-литовській державі наприкінці XVI - на початку XVII-го століть (опублікована в “Ateneum Wilenskie”). Найбільша ж за обсягом робота В. Заїкина в “Elpis” була опублікована в перших двох випусках часопису. Присвячена вона початковому етапу поширення християнства у Східній Європі .

Дмитро Дорошенко, який долучився до викладання на Студіум тільки в 1936 році (очолив кафедру загальної історії Церкви), є автором рецензії на історичний нарис Б. Крупницького “Теофан Прокопович і шведи . Окрім інавгураційного викладу, присвяченого оцінці місця історії Церкви у всесвітній історії Prof. D. Doroszenko, Miejsce dziejow Kosciola w historii powszechnej. Wyklad inahuracyjny, wygloszony w dniu 29.IV. 1936 na Uniwersytecie J. Pilsudskiego w Warszawie, Elpis, r. XI, z. 1-2

(1937) 70-84., найбільшою за обсягом його публікацією у виданні був некролог знаного чеського історика Ярослава Бідла (1868-1937) (виданий також окремою брошурою) D. Doroszenko, Profesor Jarosiaw Bidlo (1868-1937), Warszawa 1937, [I] 29 s..

Василь Біднов (очолював на Студіум кафедру загальної історії християнських церков та літургіки) опублікував на сторінках “Elpis” дві церковно-історичні розвідки: про життя та творчість Адама Зерні- кава (культурного діяча, письменника і православного богослова др. пол. XVII ст., німця за походженням) В. Біднов, Адам Зернікав і його догматичні трактати, Elpis, r. VIII, z. 1 (1934) 151-174. та московського митрополита Макарія (Булгакова) (1816-1882) В. Біднов, Московский Митрополит Макарий (Булгаков), Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) 222-273.. На ці публікації вийшли короткі рецензії Михайла Антоновича (1910-1954) M. Antonowytsch, Moskauer Metropolit Makarij (Bulhakov) 1816 bis 1882 by W. Bidnow, Jahrbticher ftir Kultur und Geschichte der Slaven. Neue Folge, Bd. 9, H. 4 (1933) 631. та Івана Мірчука (1891- 1961) I. Mirtschuk, Adam Zernikav i joho dohmatycni traktaty by W. Bidnov, Jahrbticher ftir Kultur und Geschichte der Slaven, Neue Folge, Bd. 10, H. 3/4 (1934) 600-601. в часописі “Jahrbticher fur Kultur und Geschichte der Slaven” (видавався в Бреслау (нині - Вроцлав)).Ще одна велика за обсягом публікація Біднова (про історію дзвонів та дзвонарства) мала науково-популярний характер⁵ .

Найбільший інтерес викликають, втім, спогади-некрологи про професорів дореволюційних духовних академій. Зокрема, на сторінках “Elpis” було опубліковано продовження умовної серії спогадів про професорів КДА В. Біднов, Дзвони: короткий історичний нарис, Elpis, r. V (1931) 96-117. В. Біднов, Володимир Завітневич, ЗНТШ, т. CXLIX, Л., 1928, c. 218-221; В. Біднов, Професор Київської духовної академії С. Т. Голубєв (з нагоди 10-х роковин його смерті),

Духовний Сіяч, 12-14 (1930).. Учений відгукнувся на повідомлення про смерть останнього ректора Академії єпископа Василя (в миру - Дмитрія Богдашевського, 1861-1933) W. Bidnow, Preoswiszczennyj Episkop Wasilij Bohdaszewski (wspomnienie posmertne), Elpis, r. VII, z. 2. (1933) 120-129. та професора Василя Екземплярського (1875-1933) W. Bidnow, Wasilij Iljicz Ekzemplarski (wspomnienie posmertne), Elpis, r. VII, z. 2 (1933) 130-133., загалом позитивно оцінивши творчий доробок і особистість обох богословів (у “старій” КДА Богдашевський та Екземпляр- ський вважались антагоністами).

Ще один текст, який також належить перу Біднова, - некролог Костянтина Харламповича (1870-1932) В. Біднов, К. В. Харлампович (1870-1932), Elpis, r. VII, z. 2 (1933) 106-119.. Цей вчений формально не був пов'язаний з КДА (навчався та викладав у Санкт-Петербурзькій та Казанській духовних академіях). Однак сфера його наукових зацікавлень (Харлампович є автором класичної розвідки “Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь”) та останнє десятиліття життя були тісно пов'язані з Україною.

У студентів залишились позитивні враження про лекції та семінари Василя Біднова. Зокрема, його, серед інших професорів, виокремив автор першого нарису з історії Студіум о. Миколай Ленчевський (1912-2003) (випускник 1936 року) Ks. M. Lenczewski, Studium Teologii Prawoslawnej na Uniwersytecie Warszawskim w latach 1927-1939, s. 49-50.. В IX томі “Elpis” (1937) був опублікований нарис про життя та творчість самого Біднова А. Lotocki, Pamiqci prof. Wasyla Bidnowa, Elpis, r. IX, z. 1-2 (1937) 282-301., який написав О. Лотоцький Лотоцький опікувався організацією поховання В. Біднова і увічненням його пам'яті (AAN MWRiOP, sygn. 1111, k. 236)..

Лотоцький є автором ще одного тексту такої ж тематики - присвяченого українському історику, археологу і культурно-громадському діячеві протоієрею Юхиму Сіцинському (1859-1937) А. Lotocki, Protoierej Eufemiusz Sicinski, Elpis, r. XI, z. 1-2 (1937) 202-208.. Ці публікації займають важливе місце в творчій спадщині Лотоцького - автора біографічних розвідок Г. Михайленко, Біографічні нариси у творчій спадщині Олександра Лотоцького, Півд. архів: Зб. наук. праць: Іст. науки, Херсон, 2008, вип. XXVIII-XXIX, с. 248-256..

Значний інтерес становлять численні рецензії українських вчених на дипломні роботи випускників Студіум.

З одного боку, вони дають уявлення про тематику наукових студій, на яку орієнтували студентів. Наприклад, О. Лотоцький керував роботами, присвяченими історії Православної церкви в Україні у першій (студент П. Дубицький) та другій (студент П. Романюк) половині ХVШ ст. Під керівництвом ученого студенти працювали над розвідками про церковний устрій Балканських (Е. Фотіадіс, С. Ніколіч) та Грузинської церков (В. Озеров). Загалом, тематика робіт, науковими керівниками яких були українські вчені, була подібною до тієї, яка розроблялась у дореволюційній КДА. Серед дещо “нетипової” для Студіум Втім, наприкінці ХІХ - поч. XX ст., подібна тематика розроблялась у російських духовних академіях, у тому числі - в КДА. Дет. див.: О. О. Крижанівська, Наукова розробка історії масонства у Київській духовній академії другої половини XIX -- початку ХХст., Історіографічна спадщина науки історії України (погляд з кінця XX ст.). Матеріали Все-української наук.-освітньої конференції, присвяч. 300-річчю народження Якова Марковича; 130-річчю народження Михайла Грушевського; 60-річчю існування Інституту історії України НАНУ (м. Глухів, грудень 1996 р.), К., 1996, с. 24-25. тематики можна відзначити розвідку М. Ліхотвор-Ліхачев- ського про масонський рух у Росії за часів імператора Олександра І Recenzje Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego, o pracy p. Mikolaja Lichotwor-Lichaczewskiego p. t. "Wolnomularstwo w Rosji za czasow Aleksandra I (1803--1822)", Elpis, r. VII, z. 2 (1933) XXXVI-XXXVII..

З другого боку, згадки в звітах про роботу Студіум та короткі рецензії на дипломні роботи дозволяють прослідкувати витоки контактів між окремими церковними діячами. Наприклад, проф. І. Огієнко (майбутній митрополит Іларіон) консультував студента Г. Шретера (1901-1962) (з 1938 - єпископ Польської автокефальної православної церкви Тимофій, у 1961-1962 - митрополит Варшавський та усієї Польщі). Шреттер підготував дослідження “Вплив реформації на появу перекладів Св. Письма українською мовою”.

Типовий відгук-рецензія на студентські роботи складалась з оцінок та зауважень двох професорів. Наприклад, І. Огієнко разом з О. Лотоць- ким оцінювали цілу низку робіт, темою яких були як питання ранньої історії слов'янських країнCXXIV-CXXXII; Recenzja Prof. z. D-ra Jana Ogijenko oraz Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego o pracy p. Teoktysta Skorobackiego p. t. “Praojczyzna Siowian”, Elpis, г. VI, z. 1-2 (1932) CXLII-CXLIV., взаємини Православної та УніатськоїА. Стародуб, Публікації українських вчених-емігрантів...церков , історії окремих церковно-адміністративних одиниць та інституцій (як в Україні, так і в сусідніх країнах) Recenzja Prof. z. D-ra Jana Ogijenko, oraz Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego, o pracy ks. Mikoiaja Garwasiuka p. t.: “Michai Slozka i jego wydania”, Elpis, r. VII, z. 2 (1933) XLIV- XLV; Recenzja Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego oraz Prof. z. mag. Jana Ogienko o pracy p. Anatola Tyminskiego p. t. “Powstanie Unji Cerkiewnej w panstwie Polsko-Litewskiem”, Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) CXIII-CXXIV; Recenzje Prof. z kand. Aleksandra Lotockiego, oraz Prof. z. mag. Jana Ogijenko o pracy p. Wiodzimierza Baranowa p. t. “Odnowienie Prawosiawnej Hierarchji Cerkwi Ukrainskiej napoczqtku wieku XVll-go", Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) XC-XCI. Recenzja prof. Z. Mag. Jana Ogijenko oraz Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego o pracy p. Michaia Kucewicza p. t. “Drukarnia Poczajowska”, Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) CVII-CIX; Recenzja Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego oraz Prof. D-ra Jana Ogijenko o pracy p. Velicu Dudu p. t. “Powstanje Metropolji Moldawskiej”, Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) CLIII-CLIV.. Історія Православної церкви в давній Речі Посполитій була темою, де “перетинались” наукові зацікавлення В. Біднова та О. Лотоцького Recenzja Prof. z. kand. Aleksandra Lotockiego oraz Prof. z. mag. Wasyla Bidnowa o pracy p. Kalinika Halija p. t. “Prawo patronatu w Cerkwi Prawosiawnej w Polsce ”, Elpis, r. VI, z. 1-2 (1932) CLIV-CLV. Більшість дослідників зосереджується на роботі українських дослідників в Українському науковому інституті. Лише в окремих роботах їхня діяльність у 1920-1930-х рр. розглядається в більш широкому контексті. Див. напр.: А. Serednicki, W krqgu wspoipracy uczonych polskich i ukrainskich w Warszawie (1925--1939): (z historii Studium Teologii Prawosiawnej UW i Ukrainskiego Instytutu Naukowego), Rocznik Teologiczny ChAT XXXVI, r. 36, z. 1-2 (1994) 197-211; R. Potocki, Ukrainski Instytut Nuakowy w Warszawie (1930-1939) -- jego wkiad do nauki i kultury ukrainskiej i polskiej, Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze, 6-7 (1998) 257-266..

Таким чином, тривалий час роботи саме українські викладачі Студіум визначали “обличчя” видання. “Піком” присутності українців на сторінках часопису були 1931 та 1932 роки. У V та VI випусках були статті та рецензії одразу трьох професорів-українців - І. Огієнка, О. Лотоцького та В. Біднова.

Размещено на Allbest.ru