Особливості перебування військовополонених у психологічному просторі ідеологічної обробки в ході проведення антитерористичної операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБУВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ ІДЕОЛОГІЧНОЇ ОБРОБКИ В ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Широбоков Ю.М.

Постановка проблеми. Зміни, що стались та відбуваються на сході нашої держави, висувають нові вимоги до підготовки кадрів у Збройних Силах України. Як показує військова практика, готувати військовослужбовців необхідно не тільки до впливу стрес-факторів сучасного бою, а й на випадок потрапляння у полон [11]. В цих умовах гостро стає проблема «промивки мозків» військовополоненим з метою схиляння їх до співробітництва з ворогом [15]. Дуже важливим стає питання дослідження психологічних особливостей ідеологічної обробки військовослужбовців, захоплених у полон в зоні проведення антитерорис- тичної операції. Праць, спеціально присвячених вивченню особливостей ідеологічної обробки військовослужбовців, захоплених у полон в ході антитерористичної операції (далі - АТО), в сучасній психологічній літературі недостатньо [10], тому сама проблема залишається невирішеною: відсутні чіткі уявлення про динаміку ідеологічного впливу на військовополонених, його структурні та функціональні компоненти, не розкрито зв'язок видів сучасного полону з процесом ідеологічної обробки військовополонених [2; 3; 5; 6; 8; 9; 12; 13; 15].

Таким чином, актуалізація питань ідеологічної обробки полонених зумовлює необхідність проведення самостійного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз війн останнього століття дає можливість встановити, що особливу увагу ворогуючі сторони приділяють роботі з військовополоненими. Основна її мета - змінити їх вороже ставлення до країни противника та схилити до співпраці [14].

Досліджуючи проблему ідеологічної роботи з військовополоненими Першої світової війни, І. Срібняк в своїх дослідженнях виділяє процес створення українського гуртка серед російських офіцерів в таборі військовополонених в Австро-Угорщині. Таким чином він підкреслює ескалацію революційних настроїв серед військовополонених, їх ідеологічну спрямованість на підтримку роботи Спілки визволення України [9].

У своїх дослідженнях В.П. Галицкий відмічає, що Радянсько-Фінська війна, яка проходила в складній міжнародній обстановці, була швидкоплинною та показовою щодо низької ефективності ідеологічної обробки військовополонених. Серед фінських військовополонених проводилася інтенсивна ідеологічна робота, яка містила: проведення тематичних бесід відповідно до планів політичного загону табору; бесіди з поточних питань міжнародного та внутрішнього положення Радянського Союзу; поширення літератури фінською мовою та її обговорення; читка газет фінською мовою з подальшим обговоренням їх змісту; організація пересувних бібліотек; демонстрація кінофільмів з відповідними поясненнями та коментарями; створення активу військовополонених; цілеспрямоване та всебічне вивчення полонених за допомогою бесід з ними (групових та індивідуальних); використання листів та заяв військовополонених з різних питань; пропаганда Фінської народної армії та схиляння військовополонених до вступу до її лав і т.п. Однак спроба використовувати фінських військовополонених в досягненні політичних та ідеологічних цілей не принесла бажаного успіху з причини їх нечисленності та короткочасного перебування у радянському полоні. [2]. Також слід зазначити, що ідеологічна робота серед фінських військовополонених велася недостатньо професійно в силу відсутності необхідної кількості політичних працівників зі знанням фінської мови [5].

Я. йеИпеІ у своїх дослідженнях, вказує на те, що всі ці недоліки були враховані в політичній роботі серед військовополонених Другої Світової війни, коли політорга- нам довелося переконувати німецьких солдат, що російський полон - це не тортури та смерть, а навпаки, збереження життя та повернення додому після завершення війни. Полонені вважали, що після допитів та катувань вони будуть розстріляні або замордовані на сибірських рудниках [12].

У своїх дослідженнях органів радянської пропаганди у роки Другої світової війни О. Куцька виділяє використання демократичних організацій полонених: румунську «Національний блок», італійську «Союз гарібальдійців», національний комітет «Вільна Угорщина», австрійський антифашистський союз і особливо національний комітет «Вільна Німеччина», а також «Союз німецьких офіцерів» на чолі з генералом Зейдлі- цем [8]. На її думку, рух «Вільна Німеччина», який отримав визнання в багатьох країнах, був наймасовішим та впливовим. Його відділення та групи діяли у всіх таборах військовополонених. До 1945 г. майже 90% німецьких солдатів, понад 7 тисяч офіцерів та 51 генерал приєдналися до цього руху.

Центрами роботи з військовополоненими стали тилові табори. Для роботи в них були спрямовані агітбригади, до складу яких входили письменники, художники, кінооператори. Вони проводили індивідуальні та колективні бесіди з військовополоненими, організовували вечори запитань та відповідей, читали лекції, поширювали політичну та художню літературу. Велику допомогу надавали емігранти з Німеччини. Так, посади вихователів у таборах були укомплектовані в основному німецькими антифашистами. Спільно з ними члени агітаційних та пропагандистських бригад проводили з військовополоненими збори, мітинги, конференції.

Ефективність діяльності німецьких антифашистів значно підвищилася після залучення до неї генерал-фельдмаршала Ф. Паулюса, який здався у полон під Ста- лінградом. Саме Ф. Паулюс у 1944 р. публічно виступив із заявою, в якій сказав: «<...> Німеччина повинна усунути Адольфа Гітлера та встановити нове державне керівництво, яке закінчить війну <...>». Ця заява, широко поширена на фронті та у Німеччині, п ривернула пи льн у увагу вій ськовослуж- бовців вермахту. Як свідчили самі полонені, всюди в частинах солдати та офіцери обговорювали її всупереч суворій забороні командування [7].

У повоєнні роки чільну роль в табірному самоврядуванні зайняли представники антифашистського активу. A. Lehmann так описує типового антифашистського функціонера: «<...> З однаково легким серцем вони йшли як в СС, так і в антифашистський актив. Вони добре виглядають, хочуть добре жити та досить розумні, щоб вивчити необхідну термінологію» [13].

Поведінка членів «антифа» багато в чому пояснюється психологічним феноменом, описаним Ф. Зімбардо: полонені, наділені владою, ототожнювали себе з табірною адміністрацією та ревно виконували її функції [4]. Для військовополонених також була характерна закономірність, виявлена Б. Беттельхаймом: полонені, які тривалий час перебували в таборі, були більш лояльні до табірної адміністрації, ніж ті, які тільки що потрапили в табір [1]. військовополонений війна політичний табір

Японські військовополонені, які поверталися з СРСР додому після Другої світової війни були настільки розпропагандовані в «комуністичному дусі», що досить довго представляли собою об'єкт серйозної турботи японського уряду. Тому що багатогранна ідеологічна робота з японськими військовополоненими в таборах передбачала як трансформацію тих традицій, що існували в японській армії, так і динаміку їх національно-психологічних якостей. Ідеологічна обробка полонених проводилася таким чином. Спочатку радянські фахівці організовували та навчали актив з числа лояльних японських солдат та офіцерів. Потім цей актив боровся за скасування обов'язкових поклонів убік імператорського палацу, а також п'яти мілітаристських гасел, які в японській армії прийнято вимовляти хором після вечірньої переклички. Багато з них стали активістами комуністичної партії Японії, це призвело до того, що влада створювала навіть спеціальні табори для японців, які повертаються із полону з СРСР [6].

Під час війни в Кореї місцеві цілком ефективно працювали з військовополоненими в таборах. Політичне та військове керівництво США було стурбоване тим, що багато хто з 7 тисяч американських солдат, які потрапили в полон, піддалися впливу пропаганди противника. За свідченням Ю. Кін- кідса, «майже кожен третій американський полонений в Кореї був винен у співпраці з ворогом, а 23 з них, побувавши в таборах китайських добровольців, навіть відмовилися повернутися на батьківщину». Після припинення вогню, який перервав військові операції в Кореї, великій групі розвідників, психіатрів та психологів було доручено виявити причини небувалого рівня зради військової присяги серед військовополонених [15].

У роки війни у Кореї методи переформування поведінки (переконання) військовополонених були детально опрацьовані та сьогодні досягли високих технологічних форм. Досить сказати про те, що до кінця корейської війни 70% американських військовополонених, число яких в Китаї досягало 7190 осіб або зізналися в скоєнні злочину, або поставили свої підписи під закликами припинити війну в Азії. Більш того, багато хто з них не відмовився від своїх зізнань і після повернення в США [3].

Таким чином, особливості перебування військовополонених у психологічному просторі ідеологічної обробки в умовах сучасного військового конфлікту вивчені недостатньо та потребують більш детального дослідження в умовах проведення ан- титерористичної операції.

Постановка завдання. Завдання дослідження - розглянути проблему військового полону та основні характеристики психологічного середовища ідеологічної обробки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Опитування 107 військовослужбовців, що пережили ситуацію військового полону, свідчать про те, що у сучасних умовах ідеологічний вплив на психіку полонених військовослужбовців в зоні проведення АТО на сході нашої країни спрямовувався не стільки на зміст постулатів політичної системи так званих ЛНР та ДНР, скільки на фактори, пов'язані з військово-політичним протистоянням Донбасу та України. Крім того, війська супротивника, за свідченнями респондентів, можна умовно розділити на три види: військовий підрозділ, який укомплектований військовослужбовцями діючої армії суміжної країни, професійні найманці та бандформування, що сформовані з представників кримінальних кіл та місцевих жителів, що і визначає види сучасного полону, кожний з яких має свої особливості перебування військовополонених у психологічному просторі ідеологічної обробки.

Маніпулювання свідомістю військовослужбовців у полоні починається з першої стадії, а саме з моменту захоплення. Саме у цій стадії військовослужбовець, вперше переживає вітальну фазу полону. За свідченнями 96,3% опитаних військовослужбовців, саме пряма загроза життю створює умови звуження свідомості у ситуації полону та стає підставою подальшого ідеологічного впливу на психіку військовополонених.

Другою стадією полону, за свідченнями військовослужбовців, що пережили таку ситуацію, є транспортування військовополоненого від місця захоплення до місця постійного утримання або допиту, яка також характеризується переживанням вітальних реакцій, бо саме в ході конвоювання військовополоненого можуть вбити з різних причин: тяжкий фізичний стан, спроба втечі, супротив тим, хто утримує, небезпека викриття та ін. За даними опитування, усі підрозділи намагаються використовувати цю стадію для фізичного виснаження полонених. Їх часто перевозять з місця на місце, водять пішки до нових місць утримання, пересаджують з однієї ями до іншої.

Наступною стадією полону, яка використовувалася для ідеологічної обробки військовополонених, за свідченнями 84,1% опитаних, можна вважати перший допит, бо тут військовослужбовець також переживає вітальну фазу, бо розуміє, що власна поведінка під час допиту може стати смертним вироком як для нього, так і для товаришів, разом з якими його було захоплено.

Саме під час допитів на полоненого здійснюється максимальний психологічний тиск, саме тут його намагаються психологічно «зламати» та змусити повідомляти певну інформацію, схилити до співробітництва та подальшої провокаційної діяльності або давати необхідні свідчення проти своїх товаришів та командирів. Ця стадія так само має свої особливості, які визначаються видом підрозділу, який проводить допит військовополоненого.

Респондентів, яких допитували у військовому підрозділі, за свідченнями 40,2%, в основному жорстоко били. У більшості випадків це робилося, на думку опитаних, з метою залякування та фізичного подав- лення спротиву військовополонених, а також для подальшого схиляння їх до співробітництва. До деяких військовослужбовців, які пережили ситуацію військового полону (15%) за їх свідченням застосовувалися такі способи впливу, як роздягання, приниження, позбавлення їжі, сну та катування різними способами. За свідченнями 60,7% опитаних, під час допиту військові, які їх утримували, формували у військовополонених почуття сорому та провини за скоєні вчинки у ході бойових дій.

Основою допиту професійними найманцями опитані (6,5%) відмічали саме залякування та знущання, особливо військовослужбовці відмічали, що «надломам» психіки військовополонених сприяли тортури: ампутації пальців, цілих кінцівок, зв'язування колючим дротом, зґвалтування, кастрації тощо. Навіть якщо полонений просто був свідком такого вчинку, на думку тих, хто пережив таку ситуацію, це дуже сильно пригнічувало психіку та поведінку та дуже знижувало особистісну здатність протистояти ідеологічному впливу ворога.

Військовополонені, яких допитували представники бандформувань (15,9%), серед характерних особливостей ідеологічної обробки виділяли наступні: визначення перспектив наживи на сім'ї військовополоненого, у разі неможливості отримання викупу, за свідченнями 7,5% опитаних, по відношенню до таких застосовувалося насилля та статеві збочення, що призводило до особистісних змін та формування тяжкого почуття сорому. Іноді у процесі знущань проводилася відеозйомка, а потім цим шантажували полонених, погрожуючи викласти ці матеріали у соціальних мережах.

Утримання військовополонених, на думку опитаних, які пережили дану ситуацію, пов'язане з наступною, четвертою стадією полону - адаптацією.

Стадія адаптації так само має свої характерні особливості ідеологічної обробки у залежності від того, яким підрозділом утримувався полонений. Так, опитувані, яких утримували військові підрозділи (43%) у таборах для військовополонених, показали, що для ідеологічної обробки військові підрозділи активно використовували заходи, спрямовані на роботу з групою, це: виявлення лояльних військовослужбовців; використання «підсадних качок»; відокремлення офіцерів від солдат; створення різного роду організацій серед військовополонених антиукраїнського або антиурядового спрямовання; залучення військовополонених для виступів по телебаченню Російської Федерації, яке транслюється на аудиторію супротивника, для випуску інформаційно-пропагандистських матеріалів у соціальних мережах; опитування військовополонених з метою отримання інформації про морально-політичний стан противника та іншої розвідувальної інформації; схиляння військовополонених до участі у бойових діях на боці ворогуючої сторони; формування настроїв поразки через деморалізованих полонених. Обов'язковою умовою утримання військовим підрозділом були господарські роботи як спосіб розплати за провину перед населенням, військовополонених возили на прибирання вулиць, розбирання завалів та ін. Такі ідеологічні впливи призводили до того, що військовополонені від терпимості до нових цінностей та зразків поведінки переходили до прийняття нових цінностей та норм саме табірного середовища, але, на думку опитаних, для них був характерний адаптаційний конфлікт: найчастіше зовнішня поведінка не відповідала внутрішнім переконанням військовослужбовця.

Характерною особливістю утримання підрозділом професійних найманців були розташування військовополонених для проживання в ямах (20,5%) та підвальних приміщеннях (15%). Військовополонених часто перевозили, кожного разу оголошували про розстріл та постійно імітували розправи, в ході переміщень не годували, забороняли спати та залучали для транспортування вантажів та інших робіт. Знущання та катування під час утримання полонених в ямах були спрямовані на нав'язування військовослужбовцям нових систем цінностей та форм поведінки через залякування, тортури та відмову від власних переконань в обмін на їжу та воду. Тих полонених, які не витримували та «ламалися» використовували у пропагандистських провокаціях на місцевому телебаченні, а тих, хто демонстрував мужність, прилюдно знищували.

За свідченнями військовослужбовців, яких утримували у полоні представники бандформувань, у більшості (І0,3%) цими підрозділами застосовувалися приміщення камерного типу, для цього використовувалися споруди, які відносилися до пенітенціарної системи держави, а також ями та підвали. Ідеологічні впливи характеризувалися нав'язуванням прийнятих у кримінальному соціумі систем цінностей. Крім того, серед особливостей утримання усі опитані відмічають різке розмежування відношення до військовополонених - до тих, хто надавав гарантії викупу ставилися лояльно, тих військовослужбовців, які не могли стати об'єктами наживи через низькі матеріальні статки «ламали» з метою схиляння до військових злочинів по відношенню до інших військовополонених.

Останньою, п'ятою стадією можна вважати повернення з полону, а саме отримання військовослужбовцем повідомлення про його обмін та подальше пересування до лінії розмежування ворогуючих сторін та безпосередньо повернення до свого підрозділу або лікувального закладу. Ця стадія, за свідченням опитаних, також має свої особливості ідеологічних впливів.

Так, 71% військовослужбовців, які пережили ситуацію полону та обмінювалися військовими підрозділами, вказують на те, що саме можливість повернення військовослужбовця до розташування своїх військ використовується як основний предмет торгу, 1,9% опитаних свідчать, що погодилися на те, щоб підписати звернення до своїх, визнати участь у військових злочинах та навіть дати інтерв'ю в обмін на свободу. Також, опитані свідчать, що до самої відправки їх намагалися схилити до провокацій, співробітництва та навіть пропонували зрадити своїй присязі та перейти на бік ворогуючої сторони, мотивуючи тим, що нібито військовослужбовці, які побували у полоні, за українським законодавством це злочинці.

Таким чином, перебування військовополонених у психологічному просторі ідеологічної обробки в ході проведення антите- рористичної операції має свої особливості на кожній стадії полону: захоплення військовослужбовця у полон; транспортування; перший допит; адаптація; повернення військовослужбовця з полону.

Висновки з проведеного дослідження. 1. Сучасний полон поділяється на три види: військовий підрозділ, професійні найманці та бандформування, кожні з яких створюють своє психологічне середовище ідеологічної обробки військовослужбовців, яке має свої особливості.

2. В умовах проведення антитерорис- тичної операції сучасний військовий полон можна розділити на п'ять стадій: перша - захоплення у полон створює умови звуження свідомості за рахунок залякування; друга - транспортування полоненого до місця утримання використовується для фізичного виснаження військовополонених; третя - перший допит військовополоненого, особливостями якого є нанесення побоїв з метою залякування та фізичного подавлен- ня спротиву полонених, а також формування у військовополонених почуття сорому та провини за скоєні вчинки у ході бойових дій (військовий підрозділ), застосуванням тортур, насилля, вбивства полонених з метою пригнічення психіки та зниження осо- бистісної здатності протистояти ідеологічному впливу ворога (професійні найманці) та приниження і насилля над полоненими в ході допиту, відеозйомка цього процесу та подальший шантаж з метою формування тяжкого почуття сорому (бандформу- вання); четверта - адаптація полонених під час утримання в таборах для військовополонених, приміщеннях камерного типу,ямах та підвалах, яка характеризується спробами виявлення лояльних військовослужбовців; використанням «підсадних качок»; відокремленням офіцерів від солдат; створенням різного роду організацій серед військовополонених антиукраїнського або антиурядового спрямовання; залучення військовополонених для виступів по телебаченню та для випуску інформаційно-пропагандистських матеріалів у соціальних мережах (військовий підрозділ), нав'язуванням полоненим нових систем цінностей та форм поведінки через залякування, тортури та відмову від власних переконань в обмін на їжу та воду (підрозділ професійних найманців), нав'язуванням прийнятих у кримінальному соціумі систем цінностей (представники бандформувань). При цьому для військовополонених був характерний адаптаційний конфлікт: зовнішня поведінка військовослужбовців не відповідала їх внутрішнім переконанням; остання п'ята стадія - повернення з полону військовослужбовців має характерні відмінності, а саме - можливість повернення військовослужбовця до розташування своїх військ використовується як основний предмет торгу щодо співробітництва з ворогом та переходом на бік противника.

Література

1. Беттельхайм Б. Индивидуальное и массовое поведение в крайних ситуациях / Б. Беттельхайм // Дружба народов, 1992. - № 11-12. - С. 115.

2. Галицкий В.П. Финские военнопленные в лагерях НКВД (1939-1953гг.) / В.П. Галицкий - М.: Издательский дом «Грааль», 1997, кн. 1. - 248 с.

3. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л. Доценко - М. : Речь, 2003. - 3-е изд. - 304 с.

4. Казакова О.Ю. Границы междисциплинарности: термины, дефиниции, понятия / О.Ю. Казакова // Российская история, 2010. - № 5. - С. 6-18.

5. Катасонова Е.Л. Японские военнопленные в СССР: большая игра великих держав / Е.Л. Катасонова. - М.: Институт востоковедения РАН: Крафт+, 2003. - 431 с.

6. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / под общ. ред. А.Е. Тараса. - Мн.: Харвест, 1999. - 448 с.

Анотація

Статтю присвячено проблемі військового полону. Розглянуто основні характеристики психологічного середовища ідеологічної обробки.

Ключові слова: військовослужбовці, військовополонені, полон, стадії військового полону, психологічне середовище ідеологічної обробки, антитерористична операція.

Статья посвящена проблеме военного плена. Рассмотрены основные характеристики психологической среды идеологической обработки.

Ключевые слова: военнослужащие, военнопленные, плен, стадии военного плена, психологическая среда идеологической обработки, антитеррористическая операция.

The article deals with the problem of military captivity. The basic characteristics of the psychological environment of ideological manipulation have been stated.

Key words: servicemen, prisoners of war, captivity, stage of military captivity, psychological environment of ideological manipulation, the anti-terrorist operation.

Размещено на Allbest.ru