Ф.П. Дуссик – особистий лікар гетьмана України К.Г. Розумовського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ф.П. Дуссик - особистий лікар гетьмана України К.Г. Розумовського

В.Г. Нікітін, М.І. Терех

Анотація

Ф.П. Дуссик - особистий лікар гетьмана України К.Г. Розумовського

В.Г. Нікітін, М.І. Терех

На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях лікаря Ф.П. Дуссика - особистого лікаря гетьмана України графа К.Г. Розумовського. Подаються дані про деякі хвороби гетьмана.

Ключові слова: лікар, Батурин, надвірний радник, гетьман, надгробний пам'ятник.

Аннотация

Ф.П Дуссик - личный лекарь гетмана Украины К.Г. Разумовского

Никитин В.Г., Терех Н.И.

На основании исторических источников исследуется жизненный путь лекаря Ф.П. Дуссика - личного доктора гетмана Украины, графа К.Г. Разумовского. Наводятся сведения о некоторых заболеваниях гетмана.

Ключевые слова: лекарь, Батурин, надворный советник, гетман, надгробный памятник.

Annotation

F.P. Dussik - the personal doctor of the Hetman of Ukraine Kyrylo Rozumovskyi

Nikitin V.H., Terekh M.I.

On the basis of historical sources briefly examines the life of doctor F.P. Dussik, personal physician Hetman s count of K. Rоzumovskii. Some diseases of the Hetman are also analyzed.

Key words: doctor, Baturyn, court counsellor, Hetman, a funerary monument.

Зміст

У 1794 р. після угамування політичних пристрастей, мотивуючи погіршенням стану здоров'я (так було насправді), гетьман України, граф Кирило Григорович Розумовський відходить від державних справ, складає повноваження Президента Академії наук і повертається знову до Батурина, на Україну. Тут він проведе останні роки життя і зробить ще немало добрих справ.

Із графом до Батурина переселяється і його особистий лікар Ф. Дуссик. Він замінив доктора медицини француза Ді Фаї і лікаря Ено, які літом 1761 р. "приехали в Батурин, приглашённые из Франции Разумовским" [1, 265].

Відомо, що у 1796 р. в Батурині, при графському дворі, працювали "доктор Гунт англичанин, живущий по контракту; доктор немец надворный советник Дуссик; лекарь Дуссик, сын доктора..." [2, 472].

Ряд дослідників, зокрема О. Васильчиков [2], Я. Чистович [4], О. Грандо [5], В. Різниченко [12] згадували у своїх працях прізвище Ф. Дуссика. Розширити знанння про діяльність особистого лікаря гетьмана К.Г. Розумовського.

Фома (Хома) Петрович Дуссик (народився 1765 року, помер 20 грудня 1801 року) - онімечений чех, який спочатку працював лікарем в австрійській службі (армії). Звільнившись у 1782 р., він приїхав до Полоцького намісництва в Городнецький повіт, потім - у Рязанське намісництво [3, 46]. 23 липня 1784 р. Ф. Дуссик здобув право "лекарской практики", і з цього часу перебував при генерал-фельдмаршалі К.Г. Розумовському [4, ^ХІІ]. Культ науки і культури, який сповідався в гетьманський родині, сприяв піднесенню творчих сил придворного лікаря. У березні він 1785 р. звернувся до Медичної колегії за дозволом скласти докторський екзамен і в травні того ж року здобув ступінь доктора медицини. Цього року ним була підготовлена наукова праця "Об астме" (це - рукопис латинською мовою) [5, 76]. Фома Петрович мав трьох синів - Михайла, Олександра та Фому.

Фома та Михайло Дуссики пішли по батьківським стопам, отримали диплом лікаря. У 1806 р. Фома Фомич працював в Московському відділенні Державного асигнаційного банку лікарем [6, 504]. Через декілька років він отримав чин штаб-лікаря і у 1821 р. обійняв посаду інспектора при "Физикате в Сан -Петербурге" Міністерства внутрішніх справ [7, 335].

Був нагороджений орденами "Святой Анны 2-ой степени, Владимира 4-ой степени, алмазными знаками Святой Анны" та мав звання "штаб-лекарь" [8, 72]. лікар дуссик гетьман розумовський

Михайло Фомич після смерті свого батька та графа Кирила Розумовського переїхав із Батурина до Санкт-Петербургу і з 1807 р. став працювати доктором у VI Межевій канцелярії.

Третій син - Олександр - мав військове звання прапорщика і проходив службу в Єгерському полку 4-ї гвардійської піхотної бригади [9, 180].

Голодне і холодне сільське дитинство К.Г. Розумовського наклало відбиток на його фізичний стан і здоров'я, "нагородивши" складною, важкою, невиліковною і хронічною хворобою - ревматизмом, яка, за влучним висловом, "лиже суглоби і кусає серце". В листі до імператриці Єлизавети Петрівни в серпні 1757 р. Кирило Григорович просить дозволу повернутися у вересні до столиці, оскільки "сырой и гнилой воздух" Глухова шкодить його здоров'ю: "Болезнь в правом боке, которая началась уже у меня более четырех лет и почти всего меня высушила, перестала было на несколько месяцев, как я себя отдал в руки доктору Крузу, а ныне чувствительно опять показался. Ежели же мне остаться осень и зиму в Глухове, то самовидец тому Бог, что она меня преодолеет" [10, 28]. Він ще наголошує, що його хвороба, "кажеться, не по летам моим к гробу меня ведет" [11, 536].

Пристойні умови проживання у зрілому віці дали можливість останньому гетьману успішно боротися і стримувати розвиток хвороби, прожити досить довге, як на той час, життя - 74 роки, 9 місяців і 22 дні. Але ускладнення хвороби і розвиток нових недуг (поліартриту, серцево-судинної недостатності, подагри, астми тощо) даватимуть про себе знати протягом усього життя, а в останні 19 років змусять взятися за милиці, заберуть можливість писати листи і навіть підписувати документи.

Надвірний радник, доктор медицини Ф. Дуссик постійно знаходився при К. Розумовському протягом 18 років і став його улюбленцем. Між ними склались особливі стосунки: спересердя гетьман лаявся, називаючи лікаря "ослом", "дурнем", "козлом", але тут же відходив і мирився, бо без нього не міг обходитись ні хвилини. В родинній хроніці гетьмана Дуссик відомий під іменем Чубук. Так у в листі від 21 січня 1791 р. до сина Андрія Кирило Григорович пише: "Нога моя в тому ж самому стані, лише Чубук каже, що вона краще, але Чубук дурак, как лошадь..." [2, 449].

Останні роки життя К. Розумовський страждав від хвороб суглобів і судин нижніх кінцівок, які практично не піддавались лікуванню.

На початку 1800 р. син гетьмана, Андрій, приїхав до Батурина з Відня. У листі до своєї дружини він розповідає: "Я имел несказанное счастье застать доброго батюшку в гораздо лучшем состоянии, чем я предполагал. Он обедает за столом со всеми, ест с большим апетитом и это, как кажется, ему не вредит, но зато почти уже не ходит. Он с трудом передвигается. опираясь одной рукой на костыль, а другою на своего камердинера. Ноги его стянуты в бинтах, что несомненно способствует их онемению. Батюшка носит бандажи и на руках. Дурные соки бросились к оконечностям и слава Богу, это освободило грудь и он уже давно не страдает одышкою." [2, 470]. Син, не маючи медичної освіти, декілька разів з повною впевненістю із радістю повторює: "Батюшка гораздо бодрее. С наступлением весны ноги его поправляються".

У лютому 1800 р. дійсний статський радник Ніколаєв після відвідин Розумовського доповів Київському генерал-губернатору А.А. Беклешову: "В местечке Батурине нашел я графа Кирилла Григорьевича без ног и ходить он не может, а возят его в колясочке. Также на левой руке у кисти, на суставе, большая шишка, отчего худо и рукой владеет" [2, 471].

Такий стан здоров'я графа підтверджує і син Андрій в листі до своєї дружини: "Батюшка почти не владеет ногами, с ним делается одышка и он очень страдает, когда, едва передвигаясь, с помощью костылей, пройдет несколько шагов. Он страдает даже сидя. Доктор говорит, что общее состояние здоровья удовлетворительно, что не только он может еще прожить несколько лет, но даже можно бы было помочь местному страданию, ежели бы он согласился на путешествие к минеральным водам" [2, 473].

Про поїздку до Карлсбаду (Карлових Вар) пише і сам хворий: "Чубук меня уговаривает в Карлсбад шествие предпринять, почитая весьма сіе полезным здоровью моему. Я еще не решился на сіе." [2, 468].

Незважаючи на всі заходи, стан здоров'я гетьмана стрімко погіршувався. Погодившись на поради лікаря Дуссика, він почав збиратись до Карлсбада. Для поїздки у Лондоні була замовлена і доставлена до Батурина розкішна, позолочена, з гербом гетьмана карета. Поїздка зірвалась. До цього додалась інша біда - 20 грудня 1801 р. раптово помер вірний, улюблений, нерозлучний лікар Дуссик. Це був справжній удар для хворого, він ледве пересувався за допомогою милиць і камердинерів.

Фому Петровича Дуссика поховали на скиті Батуринського Миколо-Крупицького монастиря, "верстах в одинадцяти від Батурина" [12, 21]. Над могилою на мурованому цегляному фундаменті був встановлений пам'ятник, виготовлений з монолітного сірого граніту з горельєфним скульптурним зображенням.

У своїй науковій доповіді "Поховання Хоми Дуссика на території скитка Батуринського Миколо-Крупицького монастиря" на ХІ Батуринських читаннях (2011 р.) науковий співробітник НІКЗ "Гетьманська столиця" А.І Потребенко наголосила на можливості встановлення приблизних розмірів надгробку. Виходячи із розмірів середньостатистичної надгробної плити, довжина її має бути близько 170 см, висота - 100 см, ширина - 60 см. Верхня та нижня частини надгробка оздоблені виступаючими карнизами. Передня частина гробниці прикрашена ліпниною у вигляді звисаючої тканини флер - покривала забуття. Бокова частина плити прикрашена двома сонцями-квітками, що у надгробній символіці виступають не тільки символом небесного світила, а і воскресіння. На флері зображені фігури двох римських жінок в античному одязі, які стоять на раковинах і підтримують руками епітафію: "Под сим каменем положено тело почившего раба Божия господина надворного советника, медицины доктора Фомы Петровича Дуссика, скончавшегося в Батурине 1801 года декабря 20 дня. Жития его было 36 лет. Да почиет с миром" [13, 237].

Дослідник Батуринського краю В. Різниченко побував на могилі лікаря 14(27) липня 1914 р. Під враженням побаченого у своїй книзі він запише: "Широкі - Батуринські степи!.. Не мало крови пролилось на них за кращу долю України, не мало забутих, самотних могил розкидано на їх безкраїх просторах.... До сеї категорії належить і могила "наддворного советника, медицины доктора Фомы Петровича Дуссика. Нікому з широкого українського громадянства вона не відома; забута, закинута, далека від усяких культурних, освічених центрів, позбавлена якої-небудь охорони перед атмосферичними явищами природи і хижацькою рукою некультурної людини, швидко-швидко доживає вона свого і так уже недовгого віку: розбивається і зникає на все горелєфна орнаментація її, їзтірається єпітафія і т. п." [12, 17].

Рис. Могила придворного гетьманського лікаря Хоми Дуссика біля Батурина

Тоді ж дослідник зробив фотографію, а потім виготовив "листовні картки", які називались "Могила придворного гетьманського лікаря Хоми Дуссика біля Батурина". Декількома роками раніше, у 1910 р., батуринський фотограф Микола Бокань також сфотографував надгробок, і його світлина зберігається у фондовій колекції НІКЗ "Гетьманська столиця". На ній бачимо пам'ятник, його оздоблення та місце розташування на цвинтарі, де довкола видніються хрести, чагарники та дерева.

Пророкування В. Різничека, що "міцний зуб часу і безпощадна рука вандала ні перед чим не зупиняються і все руйнують на своєму шляхові...", збулись [12,24]. Пройшли роки, і вже на кладовищі немає пам'ятника, загубилась серед поховань і могила придворного гетьманського лікаря Хоми Петровича Дуссика. Дякуючи українському історику Василю Федоровичу Різніченку, маємо хоча б опис надгробного пам'ятника Хоми Петровича.

Посилання

1. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 2. Полк Нежинский. - К., 1898. - 559 с.

2. Васильчиков А.А. Семейство Розумовських. - СПб., 1880. - Т. І. - 601 с.

3. Медицина в Україні. Видатні лікарі XVIII першої половини XIX ст. Біобібліографічний словник. Додатковий випуск І. - К., 2002. - 196 с.

4. Чистович Я. История первых медицинских школ в России. - СПб., 1883. - 1034 с.

5. Грандо О. Визначні імена в історії української медицини. - К., 1997. - 246 с.

6. Месяцеслов и общий штат Российской империи на 1833 год. Часть первая. - СПб., 1832. - 800 с.

7. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи, на лето от Рождества Христова 1807. Часть первая. - СПб., 1806. - 262 с.

8. Российский медицинский список. Изданный Медицинским департаментом Министерства внутренних дел на 1827 год. - СПб., 1826. - 406 с.

9. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи, на лето от Рождества Христова 1822. Часть первая. - СПб., 1821. - 486 с.

10. Болотина Н.Ю. Последний гетман Малороссии и Войска Запорожского - граф Кирилл Григорьевич Разумовский // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя, 2009. - Вип. XXVI. - С. 27-32.

11. Васильчиков А.А. Семейство Разумовских / Осмнадцатый век. Исторический сборник, издаваемый Петром Бартеневым. Книга вторая. - М., 1869. - 604 с.

12. Різниченко В.Ф. На могилі придворного гетьманського лікаря Хоми Дуссика біля Батурина // З минулого Батурина. - К., 1916. - С. 40.

13. Опис пам'ятника на могилі особистого лікаря К. Розумовського Х. Дуссика в Батуринському Крупицькому Миколаївському монастирі, 1801 р. // Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів. Вид. 2-е, доповн. - Чернігів, 2012. - С. 882.

Размещено на Allbest.ru