Ніжинська фортеця в часи Північної війни 1700-1721 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніжинська фортеця в часи Північної війни 1700-1721 рр.

К.А. Желєзко

Актуальність дослідження історії ніжинської фортеці ХVІІ-ХVІІІ ст. зумовлена посиленням уваги в Україні до охорони історико-архітектурної спадщини та краєзнавчих розвідок. На сьогодні дослідженням ніжинської фортеці в часи Північної війни 1700-1721 рр. займалися історики М. Бережков, В. Дядиченко, Ф. Ласковський, Ю. Москаленко та інші. Питання використання полонених шведів на будівельних роботах у фортецях в Україні, зокрема в Ніжині, вивчала Г. Філіпова.

Ніжинська фортеця, збудована польською владою у 1618 р., за час свого існування перебувала у складі декількох держав та під управлінням різних чиновників. Так, у 1648 р., з початком Національно-визвольної революції під проводом гетьмана Б. Хмельницького, польські залоги були витіснені з Ніжина. З того часу фортеця знаходилася у віданні полковника Ніжинського козацького полку. Але, починаючи з 1659 р., управлінням фортецею почали займатися московські воєводи відповідно до підписаної Переяславської угоди між українським гетьманом Ю. Хмельницьким та московським царем Олексієм Михайловичем. З того часу на території фортеці також розміщувався загін московських стрільців. Ніжинська фортеця в другій половині ХVІІ ст. успішно витримала декілька штурмів та облог. Втім, в останній чверті ХVІІ ст., фортеця не підтримувалася в належному стані, оскільки, зважаючи на зміну в геополітичному становищі країни, зникла військова загроза для регіону. Московська адміністрація не займалася відновленням та реконструкцією ніжинської фортеці,і такий стан речей зберігався до початку ХVІІІ ст.

У зв'язку з новою військовою загрозою від Швеції цар Петро І наказав підготувати країну до війни, у тому числі і прикордонні фортеці. Так, 1700 р. до Києва, Чернігова, Переяслава та Ніжина було відправлено французького інженера Лямота де Шампі разом з перекладачем Григорієм де Рівером для огляду й створення креслень фортець згаданих міст [8, с. 419-420]. Наразі не встановлено, чи були дані креслення фортеці м. Ніжина втілені у життя. Натомість відомо, що 24 лютого 1700 р. цар віддав наказ про модернізацію наявних фортець Московського царства, зокрема в Ніжині цитадель мала вміщувати 600 чол. (в Переяславі 200 чол.). Коли саме і хто буде займатися даними фортифікаці- ями мало визначатися пізнішим царським указом [4, с. 88-89]. Отже, зважаючи на географічне розташування Ніжина, московський цар Петро І розглядав ймовірність нападу шведських військ на ніжинську фортецю, тому наказав привести її в належний стан, щоб царські війська могли витримати штурм. Варто згадати наявні архівні документи, які свідчать, що в той час, незважаючи на те, що будівництвом фортець в Києві, Переяславі, Ніжині та Чернігові керували воєводи, міщани звільнялися від участі в будівельних роботах [17, с. 14].

Наявний короткий опис структури укріплень міста тих часів. Так, за записками о. Леонтія за 1701 р. в Ніжині «два укріплення, одне земляне, а острог дерев'яний» [15, с. 382]. Таким чином, мова йде про земляні вали навколо «Старого міста» та дерев'яний замок в його центрі.

Роботи по відбудові та розширенню оборонних споруд м. Ніжина проводились московськими ратними людьми в 1704-1705 роках. Був полагоджений та обкладений дерном вал, зроблена гребля завдовжки 15 сажнів і завширшки в 1 сажень,побудовані додаткові вежі, полагоджені порохові склади тощо [5, с. 473].

Продовження Північної війни 1700-1721 рр. стимульовано московську владу до збільшення війська та подальшої модернізації фортеці. У той час, як зазначає дослідник Ф. Ласковський, «Фортеця Ніжина... складалася з 5 фронтів, чотири з яких, розташовані до полю, мали бастіонні нариси з дуже малими бастіонами, а прирічковий фронт складався з вала... з двома виступами. Профілі укріплення, в багатьох відношеннях, розміру зовсім не відповідали ні цілі, ні призначенню довготривалих укріплень» [8, с. 505-506].

У 1706 р. загальне командування важливими фортецями в Україні було доручено київському воєводі князю Д. Голіцину. В чолобитній, датованій 1706 р., він писав: «Велено мені бути на вашій царській службі в Києві воєводою і доглядати того міста Києва і міст же Чернігова, Ніжина і Переяслава фортеці». На виконання царського наказу Д. Голіцин оглянув усі фортеці та запаси бойового спорядження і провіанту, що там зберігалися [5, с. 467].

Важливість ніжинської фортеці для Лівобережжя підтверджує універсал, виданий гетьманом І. Мазепою 15 листопада 1708 р. після його виступу проти Московського царства. Він забороняв козакам Веркіївської сотні слухати наказ царя щодо посилення московського гарнізону в ніжинській фортеці. Гетьман пише: «Ніжинська московська фортеця цілому полку Ніжинському тяжка.». Вочевидь, він мав на увазі важкість взяття її штурмом а також розташування там московського гарнізону, і тому просив веркіївських козаків залишатися на своїх місцях і не переходити на бік московських військ [13, с. 413].

5 січня 1709 р. цар Петро І наказав канцлеру графу Г. Головкіну відправити грамоту гетьману Івану Скоропадському, обраному 11 листопада 1708 р., з наказом прибути до Ніжина і розташувати там свою ставку. Ставка гетьмана знаходилася в місті протягом січня-лютого 1709 р. [3, с. 308]. Відомо, що в острозі ніжинської фортеці утримувалися схоплені прибічники І. Мазепи із старшини і шляхти. Сюди ж Г. Головкін відправив схоплену в дорозі дружину гетьманського керуючого О. Бистрицьку (родичка І. Мазепи) [14, с. 216]. Розміщення гетьманської резиденції в Ніжині після спалення московською армією Батурина підтверджує важливість ролі міста та всього Ніжинського полку для Гетьманщини.

З листа київського губернатора Д. Голіцина до керуючого Посольським приказом графа Г. Головкіна, датованого 25 січня 1709 р., дізнаємося про перебування в ніжинській фортеці 284 чол. ратного гарнізону та додатково надісланих двох полків під командуванням Вестова та Нечаєва, а також наявність 40 гармат та мортир і 628 пудів пороху [10, с. 204].

Існує легенда, що у 1709 р. ніжинські козачки, переодягнувшись у чоловічий одяг, врятували місто від шведів. Наявні кілька її варіантів, що різняться в дрібницях. У «Дамському журналі» за серпень 1829 р. була вміщена невелика повість «Козацькі шапки», написана викладачем Гімназії Вищих наук князя Безбородька

І. Кулжинським. У 1873 р. в Санкт-Петербурзі вийшла друком книга «Геройський подвиг ніжинських козачок часу імператора Петра Великого в 1709 р.» авторства А. Тупалова.«Русский инвалид» за 1903 р. опублікував статтю В. Перцова «Геройський захист Ніжина козачками в 1708 р. Історична легенда» (№ 4 від 14 травня). Як аналізує дослідник М. Бережков, подібні легенди зустрічаються і в інших містах Московського царства. Більше того, згадані твори містять багато помилок і неточностей в датах, подіях і фактах [1, с. 3-16]. До того ж історик Є. Тарле в своїй праці вказує: «... в Ніжині шведів не було.» [12,с. 259]. Також О. Рігельман пише: «Мазепа, який [шведському] королю був вожатим, вів його в міста Ромни і Гадяч, шляхом, що не проходив містом Ніжином., через перебування в ньому російських сил» [11, с. 552]. Тому з достовірністю можна стверджувати, що шведські війська не штурмували ніжинську фортецю.

У 1708-1709 рр. Петро І провів адміністративну реформу Московського царства, яка скасовувала посаду воєводи. Тепер комендант керував фортецею та московським гарнізоном в ній. З часом коменданти не тільки займалися справами фортеці та охорони її міста, а все частіше виступали в ролі арбітрів конфліктуючих сторін полкової еліти, що дало їм змогу втручатися в місцеве управління [6, с. 194-196]. Комендантом ніжинської фортеці в часи Північної війни був князь Кольцов-Масальський, який займав цю посаду до 1724 р. [7, с. 63; 19, арк. 8].

В жовтні-листопаді 1709 р. Ніжин став ледь не першим містом, куди за рішенням київського генерал-губернатора Д. Голіцина були відправлені підводи з полоненими шведами на будівельні роботи на території фортеці. Полонених могли залучати до заготовки дубових колод, а також до безпосереднього ремонту та будівництва фортечних споруд. Шведи, ймовірно, перебували в Ніжині до 1711 р. [16, с. 74-76].

З джерел дізнаємося, що будинки на території ніжинської фортеці знаходились в поганому стані, і тому за коменданта Кольцова-Масальського в 1710 р. був побудований комендантський двір силами солдат гарнізону та будівельних майстрів [19, арк. 8]. Не виключено, що полонені шведи також могли брати участь у будівництві комендантського будинку. Восени 1711 р. знову проводилися роботи по зміцненню укріплень міста Ніжина [5, с. 475]. У 1712 р. на території ніжинської фортеці було збудовано продовольчий магазин. У будівельних роботах брали участь козаки полку [5, с. 485].

У 1714 р. під управлінням інженер-полковника Бреклінга проводилися подальші роботи по реконструкції ніжинської фортеці. Проект мав на меті збільшити розміри п'яти бастіонів, щоб надати фортечним ровам профіль, що мав забезпечувати кращу флангову оборону. Втім, робота по оновленню фортеці просувалися повільно та час від часу призупинялася [8, с. 506]. Так, 27 листопада 1719 р. ніжинський полковник Петро Толстой повідомляв московську адміністрацію про тимчасове припинення ремонту ніжинської фортеці [18, арк. 1-3]. Таким чином, за 6 років, згідно звітних планів 1720 р., було завершено роботи тільки по бастіону зі сторони річки та майже завершено будівництво сусіднього з ним бастіону з напільного боку; решта частина фортифікацій ще не оновлювалася [8, с. 506].

Маємо опис фортеці м. Ніжина за 1718 р. Так, згідно відомостей Київського губернського управління «Ніжинського гарнізону фортеця земляна. В ній кам'яний погреб, та палатка кам'яна, в якій знаходиться порохова казна. Два амбари дерев'яних, в яких зберігаються полкові припаси та провіант» [2, с. 70]. Цей же документ повідомляє про наявність 188 солдатів та 3 офіцерів. Артилерійський парк нараховував 82 гармати різного типу [10, с. 205].

Варто згадати про будівництво важливої споруди на території ніжинської фортеці в останній рік Північної війни (1721) - кам'яної церкви Богоявлення Господнього, «котрої раніше в замку не було», більш відомої під назвою «Замкова». Однойменна дерев'яна церква існувала і раніше [9, с. 97-98]. Напроти храму розташовувалися кам'яний церковний погреб та двір коменданта [15, с. 382].

Отже, ніжинська фортеця за часи Північної війни 1700-1721 рр. зазнає масштабних реконструкцій та відбудов. Тепер оборонні укріплення міста знову були здатні витримати можливий напад ворожого війська. Московська влада збільшує кількість війська, розташованого на території замку, та забезпечує його необхідними зброєю і продовольством. Більше того, в управлінні фортецею на зміну воєводам приходять коменданти. Протягом хоч і нетривалого часу в Ніжині перебувала резиденція гетьмана І. Скоропадського, що засвідчує як важливість ролі міста у цій військовій кампанії, так і його відновлення після масштабної руйнації від пожежі та грабунку московською армією Г. Ромодановського в 1668 році. Таким чином, нова військова загроза з боку шведської армії сприяла зростанню важливості ніжинської фортеці в обороноздатності Чернігово-Сіверщини.

Посилання

ніжинський фортеця архітектурний спадщина

1. Бережков М. Нежинские придания, относящиеся к 1709-му Полтавскому году. (Речь, читанная в годичном собрании Нежинского учебного Общества при Институте князя Безбородко, 14 сентября 1909 г.) // Сборник Историко-Филологического Общества при институте кн. Безбородко в Нежине. - Нежин: Типо-Лит. насл. В.К. Меленевского, 1910-11. - Т. VH. - С. 3-16.

2. Бондар О.М. Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в XV-XVIII ст.: ілюстрований довідник. - К.: Видавець Олег Філюк, 2015. - 178 с.

3. Гуржій О.І. Іван Скоропадський. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2004. - 312 с.

4. Дополнения к актам историческим, собранные и изданные археографическою комиссией. Т. 12. - СПб, 1872. - 424 с.

5. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII - початку XVIII ст. / Відп. ред. І.О. Гуржій. АН УРСР. Інститут історії. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - 532 с.

6. Календар 2000-го року «Чернігівщина - земля козацька». Автор і упорядник І. Корбач. - К.: Видання Чернігівського земляцтва, 1999. - 768 с.

7. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Том ІІ. Полк Нежинский. - К., 1893. - 521 с.

8. Ласковский Ф. Материалы для истории инженерного искусства в России. Т. 2. - СПб, 1861. - 642 с.

9. Москаленко Ю.С. Ніжинський замок // Ніжинська старовина. - Вип. 6(9). - Ніжин, 2008. - С. 96-98.

10. Погода Ю.В., Иванюк Я.Г. Полтавская баталия: Крепости и герои. - М., 2009. - 384 с.

11. Рігельман О.І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П.М. Саса, В.О. Щербака. - К.: Либідь, 1994. -768 с.

12. Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. - М.: Изд-во социально-экономической литературы, 1958. - 480 с.

13. Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Ред. Сохань П. - НТШ, Київ-Львів, 2006. - 801 с.

14. Уривалкін О. Загадки історії. Лівобережна Україна та Ніжинський полк з сер. XVII до кін. XVIII ст. - К.: ТОВ Наука-сервіс, 2001. - 276 с.

15. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Стародубский, Мглинский, Новозыбковский, Глуховский и Нежинский уезды. - Чернигов: Губернская типография, 1873. - Кн. 7. - 440 с.

16. Філіпова Г.В. Відправлення шведських полонених з Києва до Ніжина в 1709 році // Ніжинська старовина. - Вип. 23(26). - Ніжин, 2017. - С. 73-77.

17. Філіпова Г.В. Укріплення Києва напередодні Північної війни: проект Лямота де Шампі // Питання історії науки і техніки - № 3 (39). - 2016. - С. 12-18.

18. Центральний державний історичний архів України в місті Києві (далі - ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 456, 3 арк.

19. ЦДІАК, ф. 59, оп. 1, спр. 3976, 10 арк.

Размещено на Allbest.ru