Середньопалеолітична Стоянка Рубань у Закарпатті: стратиграфія, хронологія, індустрія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Середньопалеолітична Стоянка Рубань у Закарпатті: стратиграфія, хронологія, індустрія

Палеолітична Стоянка Рубань була відкрита у 2005 р. Закарпатською палеолітичною експедицією Археологічного музею ІА НАНУ. Вона розташована на території кар'єру колишнього Затисянського хімзаводу, за 800 м на північ від східної околиці с. Горбки Виноградівського р- ну Закарпатської області в урочищі Рубань та на відстані приблизно 2 км на південний схід від стоянки Королево (рис. 1).

Дослідження пам'ятки проводилися у 2005-- 2008 рр. За цей час загалом відкрито 136 м² площі.

На момент відкриття місцезнаходження земляними роботами кар'єру була знята верхня частина відкладів, у зв'язку з чим археологічний шар залягав на глибині від 20 до 50 см (в залежності від «падіння» геологічних горизонтів по схилу). Усі ці обставини унеможливлювали чітко визначити геологічну позицію шару та його вік. Попередньо була навіть запропонована гіпотеза про приналежність цього шару до MIS 6 (Kulakovska, Usik 2011, p. 134).

СТРАТИГРАФІЯ

З метою встановлення стратиграфічного положення культурного шару на стоянці Рубань необхідно було провести геологічне вивчення четвертинних відкладів вздовж всієї стінки кар'єру та кореляцію з позицією шару у розкопі. З цією метою у 2016--2017 рр. було поставлено 15 геологічних розчисток (рис. 2), що і дало змогу чітко визначити характер відкладів зі знахідками.

Стінка кар'єру проходить вздовж давнього схилу до балки, на якому давніші червоноколірні відклади вниз за схилом поступово зрізуються молодшими (рис. 3). Стратиграфічне розчленування ускладнюється тим, що у напрямку вниз за схилом верхня частина стінки кар'єру (голоценові та верхньоплейстоценові відклади) зрізана розробками кар'єру та руйнується природними схиловими процесами. Загалом потужності ґрунтів скорочені за рахунок накладання одного педогенного процесу на матеріал попереднього ґрунту, або через розмиви на схилі.

Зупинимося докладніше на описах кількох розчисток, які презентують повну картину послідовності відкладів на пам'ятці.

Інтерпретацію ґенези відкладів, найдеталь- ніший опис і варіанти кореляції подаємо на прикладі найглибшої розчистки 7, яка закладена у середній частині кар'єру з відслоненнями червоноколірних відкладів.

Розчистка 7 (рис. 4).

0,0--0,03 м -- hl -- гумусовий горизонт сучасного ґрунту, частково зрізаний у ході експлуатації кар'єру;

0,03--0,10 м -- hl (bg) -- елювійований (Е) горизонт сучасного ґрунту, сформований на матеріалі бузького лесу (bg) -- попелясто-сірий, пухкий, середньосуглинковий, із клиновидними структурами, що відходять від його нижньої межі. Останні є свідченнями кріогенних процесів, властивих холодному бузькому етапу, і є доказом, що голоценове ґрунтоутворення розвивалося по матеріалу верхньоплеистоценових відкладів; 0,10--0,35 м -- hl (vt) -- елювійовано-ілювіЙ- ований (IE) горизонт сучасного ґрунту, сформований на матеріалі витачівського кліматолі- ту -- світло-бурий із світло-сірими плямами і клинами, що проникають із верхнього горизонту, зумовлюючи неоднорідне плямисте, загалом світле забарвлення, ущільнений, важкосуглин- ковий, із дрібними примазками і конкреціями гідроксидів марганцю, перехід донизу помітний за різким збільшенням кількості конкрецій.

Рис. 1. Вид з космосу на стоянки: Королево, Королево II, Рубань

Рис. 2. Вид з космосу: Рубань, зачистки

Ознаками формування цього ґрунту на давнішому верхньоплейстоценовому матеріалі є виразна кріогенна плитчаста текстура;

0,35--0,45 м -- pl_3(; -- ініціальна фаза ґрунтоутворення заключної стадії прилуцького педогенезу, під час формування відкладів якої, завдяки різким змінам гідротермічного режиму, відбулося надзвичайне збагачення шару дрібними залізисто-марганцевими конкреція- ми («дробовинами»). Лише окремі конкреції досягають розміру понад 1 см. Матеріал світло- бурий, пронизаний сизими тріщинами, важко- суглинковий, ущільнений, перехід донизу за зменшенням кількості конкрецій. У розрізі Королево-Гострий Верх цей прошарок віднесений до верхів верхньоприлуцького ґрунту (Адаменко, Гродецкая 1987), а П. Езартсом (Haesaerts, Koulakovska 2006) -- до холодної фази на переході від педокомплексу -- аналогу 5 МІС до холодного етапу -- аналогу 4 МІС;

0,45--0,80 м -- pl_3b -- бурий лісовий ґрунт -- забарвлення подібне до перекривних ґрунтів, але більш однорідне буре, важкосуглинковий, ущільнений, призматичний, проте без чітко вражених колоїдних плівок на гранях структурних окремостей (процеси оглинення in situ), із окремими дрібними залізисто-марганцевими примазками і конкреціями, перехід до низу помітний. Можемо попередньо корелювати цей ґрунт із підстадією МІС 5а (Rousseau et al. 2001);

0,80--1,20 м -- pl₃ -- темно-бурий лісовий ґрунт, коричнювато-бурого забарвлення, важ- косуглинковий, дуже щільний, із чіткою горі- хувато-призматичною структурою, із дрібними залізисто-марганцевими конкреціями та із великою кількістю широких вертикальних патьоків гідроксидів марганцю чорного кольору (у верхній частині довжиною до 10 см, у нижній -- до 15--20 см). Розбитий тріщиннимиструктурами нової генерації, виповненими сизим матеріалом, у верхній частині шириною до 15 см. Ґрунт має вторинну кріогенну плитчасту текстуру. Це свідчить про існування фази кріогенезу між часом формування ґрунтів pl₃ і pl_p а саме стадіалу pl₂ -- еквіваленту МІС 5b. Сам же ґрунт plj корелюють із МІС 5с (Rousseau et al. 2001);

1,20--1,65 м -- kd -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій, найяскравішого помаранчево- бурого забарвлення, дуже щільний, важкосуг- линковий, із прекрасно вираженою горіхува- то-призматичною структурою, із глянцевими червонуватими плівками колоїдів на гранях структурних окремостей, без значної кількості новоутворень, що свідчить про стабільний гідротермічний режим. Перехід униз поступовий. Таким чином, у цьому розрізі, як і у розрізі Королево-Гострий Верх (Haesaerts, Koulakovska 2006), простежуються три ілювійовані горизонти (Bt) лісових ґрунтів, із яких нижній, кайда- цький, зіставляється із МІС 5е; 1,65--1,92 м -- zv -- жовто-бурий лісовий ґрунт теплих фацій, відрізняється від покривного світлішим жовтувато-бурим забарвленням i неоднорідністю його у зв'язку із появою виразних тріщин до гл. 1,80 м, виповнених блакитно-сизим матеріалом (вірогідно кріогенез дніпровського етапу). Важкосуглинковий до легкоглинистого, щільний, призматичний, із жовтими глянцевими плівками колоїдів за гранями структурних окремостей; перехід донизу різкий, ерозійний, підкреслений горизонтальною тонкою верствою. Жовто-бурі ґрунти у розрізі Королево-Гострий Верх корелюють (Haesaerts, Koulakovska 2006) із ґрунтами 7-- 11 стадій, хоча можливо у розрізі Рубань представлено лише ґрунт 7 стадії, що зрізає під- стельні верстви. Будова вищеописаного розрізу подібна до такої іншого розрізу Закарпаття -- стоянки Сокирниця І (Герасименко 2006);

Рис. 3. Вид на стоянку Рубань з південного заходу

Рис. 5. Рубань, розчистка 11

1,92--2,15 м -- lb + sl -- схилові відклади фази ерозійного врізання лубенського часу, представлені грудками бурувато-коричневого ґрунтового матеріалу, темнішого за покривний, і сизого суглинку сульського часу. Складений оглеєною глиною, нижня межа різка, ерозійна, нахилена вниз за давнім схилом;

2,15--2,45 м -- sl -- блакитно-сизий, лег- коглинистий, в'язкий, крупнопризматичний, із рідкими плямами червонувато-бурого кольору -- делювіальний суглинок, сформований із частковим перевідкладенням підстельно- го ґрунту, перехід донизу чіткий, тріщинний (кріогенний);

2,45--2,95 -- mr -- червонувато-бурий ґрунт, яскравого червоно-бурого кольору, піщаний важкий суглинок (піщаниста глина?), розбита на блоки (на усю видиму потужність) вертикальними та косо нахиленими тріщинами, виповненими сизим покривним матеріалом, який, на відміну від запіщаненого шорсткого ґрунтового матеріалу, є в'язким. У середині кожної тріщини (шириною до 10 см) простежується тонка гумусова жилка, що свідчить про закладання структур як первинно-ґрунтових жил. Характерною рисою мартоноського кліматолі- ту, що відрізняє його від всієї покривної товщі, є наявність карбонатів у вигляді пунктуації.

На другій ступені кар'єру відслонюється червоноколірний піщано-глинистий алювій із включенням гальки та гравію, тобто -- відслонення верхньої частини кар'єру розташовані на мартоносько-сульській, VII терасі.

Будова розрізу вказує на розвиток ерозійних процесів на схилі, починаючи із лубенського етапу. Також мали місце врізи завадівського, кайдацького, витачівського етапів (відсутність добре виражених тилігульського, дніпровського, удайського кліматолітів) і скорочення розрізу бузького та витачівського кліматолітів. Подібну картину, проте із деякими відмінами, можна простежити у інших розчистках кар'єру.

Зокрема, у вищих частинах давнього схилу меншим є зріз бузького і витачівського кліма- толітів, а місцями -- повніша будова розрізу загалом.

Рис. 4. Рубань, розчистка 7

Розчистка 11 розташована у найвищій частині кар'єру (рис. 5). У ній первинна денна поверхня, фіксована тонким шаром еродованого гумусового горизонту, знаходиться на глибині 1,40 м під відвалами кар'єру, складеними знятим матеріалом голоценових ґрунтів (переважно елювійованим горизонтом лесовидного габітусу). Нижче будова відкладів наступна:

0,0--0,40 м -- hl -- білястий пухкий Е горизонт голоцену (вторинно елювійований бузький лес);

0,40--0,80 м -- світло-бурий ущільнений І горизонт голоцену (вторинно ілювійований витачівський ґрунт), розбитий на всю потужність жилами, виповненими матеріалом Е горизонту (кріогенез бузького часу);

0,80--0,90 м -- ud -- лесовидний суглинок, середній, безструктурний, із окремими залізисто-марганцевими конкреціями, із досить чіткими нерівними (тріщинними) межами;

0,90--1,20 м -- plg -- рівень дрібних залізисто-марганцевих конкрецій, що перетинається широкими жилами, виповненими світлим лесо- подібним матеріалом удайського кліматоліту;

1,20--1,60 м -- pl₁ -- бурий ґрунт із чорними марганцевими патьоками на всю його потужність, із залізисто-марганцевими конкреціями, розбитий на блоки жилами удайського кріогенезу, виповненими лесом. Нижня границя чітка, місцями порушується тими ж тріщинними структурами;

1,60--2,0 м -- kd -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій, яскравого бурого забарвлення, дуже щільний, горіхувато-призматичний, із помаранчево-червонуватими плівками колоїдів заліза за гранями структурних окремостей. У його верхню частину заходять марганцеві па- тьокі.

таким чином, верхноплейстоценова частина розрізу тут краще збережена, ніж нижче за схилом (розчистка 7), головно за рахунок краще виражених бузького і витачівського кліма- толітів.

Розчистка 13 розташована дещо нижче за схилом (рис. 6). Тут зберігся профіль сучасного ґрунту наступної будови:

0,0--0,40 м -- hl -- гумусово-елювійований (He) горизонт коричнювато-сірого забарвлення, легкосуглинковий, пухкий, нижня межа поступова;

0,40--0,50 м -- hl (bg) -- елювійований (E) горизонт, білясто-сірий, середньосуглинковий, неущільнений, перехід вниз чіткий, нерівний -- за тріщинами, виповненими його матеріалом;

0,50--0,80 м -- hl (vt) -- ілювійовано-елю- війований (ІЕ) горизонт світло-бурий, ущільнений, важкосуглинковий, розбитий на всю потужність жилами світлого матеріалу, розширеними у верхній частині, далі шириною до 5--7 см, перехід донизу поступовий;

0,80--0,85 м -- ud -- лесовидний суглинок, важкосуглинковий, безструктурний, із поступовими межами;

0,85--1,0 м -- pl_3(; -- прошарок із густими дрібними залізисто-марганцевими конкреція- ми, перехід донизу поступовий;

1,0--1,60 -- pl_3b -- бурий лісовий ґрунт із такими генетичними горизонтами: Н (1,0-- 1,25 м) світло-коричнювато-бурого забарвлення, важкосуглинковий, призматичний, розбитий ґрунтовими жилами іншої генерації, ніж у витачівському ґрунті, які відкриваються під підошвою прошарку pl₃, себто виповнені сизим неґрунтовим матеріалом стадіалу pl₂. Містить незначну кількість залізисто-марганцевих конкрецій; IH (1,25--1,60 м) яскраво-бурий, із помаранчевими відтінками забарвлення, важ- косуглинковий, із міцною горіхувато-призма- тичною структурою, із поодинокими дрібними марганцевими конкреціями та вузькими сіро- колірними жилами;

1,60--1,80 м -- pl₁ (?) -- другий горизонт надзвичайного збагачення залізисто-марганцевими конкреціями (розміром до 1 см) ґрунтового матеріалу бурувато-коричневого кольору, важ- косуглинкового, щільного, розбитого жилами, виповненими бурим матеріалом перекривного ґрунту (заповнив відкриті тріщини, що можливо сформувалися у стадіал pl₂).

З іншого боку, у розрізі Королево-Гострий Верх другий горизонт накопичення залізисто- марганцевих конкрецій віднесено до переходу від ґрунту, еквівалентного 7 МІС, до холодного дніпровського етапу (Haesaerts, Koulakovska 2006). Можна припустити варіант, що яскраво- бурий І горизонт ґрунту pl_3b є редукованим кай- дацьким ґрунтом, а ґрунт pl₁ (?) -- представляє верхи потягайлівського горизонту. Цей варіант залишається валідним для другого рівня залізисто-марганцевих конкрецій і в інших розчис- тках;

1,80--2,0 м -- kd (zv?) -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій, із жовтими відтінками забарвлення, призматичний, важко-суглинковий до легкоглинистого, щільний, із жилами, виповненими блакитно-сизим матеріалом, примазки гідроксидів марганцю поодинокі.

Рис. 6. Рубань, розчистка 13

Розчистки 9 і 8, мають глибину 1,35 і 1,45 м (відповідно), а за характеристиками кліматолітів, подібні до описаних у попередніх роз- чистках. Проте в обох із названих розчисток горизонт Не голоценового ґрунту є частково зрізаним, Е горизонт заходить на гл. 0,4--0,5 м, а верхній горизонт залізисто-марганцевих конкрецій залягає у розчистці 9 в інтервалі 0,80-- 1,0 м, у розчистці 8 -- в інтервалі 0,60--0,80 м, тобто потужність витачівського кліматоліту зменшується у розрізах, розташованих нижче за схилом. У розчистці 9 ґрунт pl₁ із марганцевими патьоками та вторинною кріогенною плитчатістю досягає гл. 1,25 м і підстилається кайдацьким бурим лісовим ґрунтом теплих фацій яскраво-бурого забарвлення, не розкритим розчисткою на всю потужність. У розчистці 8, найближчій до основної розчистки 7, будова розрізу є найподібнішою до неї. Ґрунт pl₁ залягає в інтервалі 1,0--1,35 м, а між ним і верхнім шаром Fe--Mn конкрецій, як і в розчистці 7, є бурий лісовий ґрунт pl_3b.

Розчистка 5 (рис. 7). Розташована дещо нижче за схилом від розчистки 7, і гумусовий та елювійований (трансформований bg лес) горизонти сучасного ґрунту тут повністю зденудо- вані. Відслонюється наступний розріз:

0,0--0,2 м -- hl (трансформований vt кліма- толіт) I горизонт сучасного ґрунту -- світло-бурий, із сизими плямами, важко- суглинковий, ущільнений, із рідкими «дробовинками» та пунктацією Fe--Mn гідоксидів, перехід до низу за появою густих залізисто-марганцевих конкрецій;

,2--0,3 м -- pl_3c -- перехідний горизонт, надзвичайно збагачений залізисто-марганцевими конкреціями. Конкреції тут крупніші, ніж у вищих частинах схилу (до 2 см у діаметрі), що пов'язано із більшим надходженням сполук заліза та марганцю у нижчі гіпсометричні позиції. Плямами простежується лесовий матеріал (ud?), на контакті із яким і формувалися конкреції. Межі чіткі, нерівні;

0,3--0,8 м -- pl_3b -- бурий лісовий ґрунт із генетичними горизонтами Н (0,3--0,4 м) та І (0,4--0,8 м). Н горизонт має світло-коричневе забарвлення, містить залізисто-марганцеві конкреції (у значно меншій кількості, ніж перекривний шар), перетинається вузькими довгими жилами, виповненими блакитно-сизим матеріалом, що заходять на всю глибину горизонту, нижня межа помітна; І горизонт є щільним, важкосуглинковим, бурого забарвлення, що є яскравішим, ніж у цьому ж ґрунті у розчистці 7; кількість марганцевих конкрецій різко зменшується у порівнянні із покривними шарами, перехід вниз чіткий, нерівний, за широкими (до 15 см у гирловій частині) тріщинами, виповненими яскраво-бурим матеріалом, що розсікають ґрунт pl_r Як зазначалося вище, вони свідчать про існування фази кріогенезу Р¹₂.0,8--1,25 м -- pl_b -- темно-бурий ґрунт: коричневий, важкосуглинковий, щільний, містить багато залізисто-марганцевих конкрецій (проте менше, ніж у верхньому конкреційному горизонті), на всю товщу розбитий жилами, виповненими яскраво-бурим матеріалом ґрунту pl₃ і сизим глейовим матеріалом, до гл. 0,95 м простежується вторинна кріогенна плитчатість, із гл. 0,95 м починаються патьоки гідроксидів марганцю (менш виразні, ніж у розчистці 7), перехід донизу поступовий;

Рис. 7. Рубань, розчистка 5

1,25--1,55 м -- kd -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій (його І горизонт, верхня частина профілю перероблена прилуцьким ґрунтоутворенням), яскраво-бурий із помаранчевим відтінком та із мармуроподібністю забарвлення (містить мережу тонких сизих жил, зокрема, горизонтально спрямованих), щільний, горіху- вато-призматичний, із червонуватими колоїдними плівками за гранями окремостей, із пун- ктацією гідроксидами марганцю, перехід униз поступовий;

1,55--1,85 м -- zv -- жовто-бурий лісовий ґрунт, дуже яскравого жовто-бурого забарвлення, але без червоних колоїдних плівок за гранями окремостей, важкосуглинковий до легкоглинистого, розбитий субвертикальними жилами, виповненими сизим неґрунтовим матеріалом, щільний, кількість марганцевої пунктації різко зменшується, перехід униз помітний;

1,85--2,10 м -- lb (?) -- коричнювато-бурий ґрунт -- темніший за забарвленням від за- вадівського, із сизими плямами оглеєння, лег- коглинистий, в'язкий, призматичний.

Розчистка 1 (рис. 8).

0,0--0,2 м -- hl -- He горизонт голоценового ґрунту, коричнювато-сірий, легкосуглинковий, пухкий, перехід донизу чіткий;

0,0--0,3 м -- hl (vt) -- І (ілювійований) горизонт голоценового ґрунту, сформований на матеріалі витачівського ґрунту, бурий, серед- ньосуглинковий, ущільнений, перетинається жилами сизого неґрунтового матеріалу, перехід донизу чіткий за появою конкрецій;

0,3--0,4 м -- pl_3c -- рівень густо розташованих дрібних залізисто-марганцевих конкрецій, проте деякі з них досягають 2 см в діаметрі;

0,4--1,25 м -- pl_3b -- бурий лісовий ґрунт із такими генетичними горизонтами: Н (0,4-- 0,8 м) -- бурувато-коричневий, важкосуглин- ковий, ущільнений, із незначною кількістю марганцевих примазок і «дробовинок», перетинається досить широкими тріщинами, виповненими сизим матеріалом (ud), які відкриваються від поверхні ґрунту; перехід вниз поступовий; І (0,8--1,25 м) -- світло-бурий, важкосуглинко- вий, щільний, із глейовими плямами та примазками гідроксидів марганцю, із плитчастою посткріогенною текстурою, підкресленою горизонтальними плівками гідроксидів марганцю, перехід вниз чіткий;

1,25--1,50 м -- pl_b -- темно-бурий лісовий ґрунт, бурувато-коричневий, важкосуглин- ковий, щільний, горіхувато-призматичний; в інтервалі 1,25--1,40 м -- густі залізисто-марганцеві конкреції (дещо більшими за розмірами, ніж у верхньому конкреційному шарі), в інтервалі 1,40--1,50 м -- патьоки гідроксидів марганцю; із тонкими звивистими жилками, виповненими сизим матеріалом; перехід вниз різкий, нерівний, ерозійний;

1,50--1,80 м -- kd -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій, яскраво-бурого забарвлення, важкосуглинковий, щільний, горіхувато-при- зматичний, із колоїдними плівками за гранями окремостей та із глейовими плямами.

Розчистка 1А (рис. 9: 2).

0,0--0,18 м -- vt -- нижня частина еродованого ґрунту, бурого, важкосуглинкового, ущільненого, із жилами, виповненими пухким світло-сизим матеріалом. Інші розрізи кар'єру продемонстрували, що це є матеріал бузького горизонту, трансформований елювіально-глейовими процесами голоценового ґрунтоутворення. Перехід вниз за появою залізисто-марганцевих новоутворень;

0,18--0,30 м -- р1_3с -- верхній перехідний горизонт заключної стадії ґрунтоутворення, виповнений величезною кількістю залізисто- марганцевих конкрецій, особливо в інтервалі 0,18--0,25 м;

0,30--0,85 м -- pl_3b -- бурий лісовий ґрунт, бурого, але неоднорідного забарвлення, розчленований блакитно-сизими вертикальними жилами, що починаються у конкреційному горизонті, в інтервалі 0,30--0,55 м темніший (Н горизонт), до низу -- освітлений; важкосуг- линковий, щільний, із призматичною структурою, має плитчасту посткріогенну текстуру, підкреслену марганцевими плівками (товщина плитки 1 см), а також містить незначну кількість марганцевих конкрецій, нижня межа чітка, дуже нерівна, із тріщинами-карманами глибиною до 15 см;

Рис. 8. Рубань, розчистка 1

0,85--1,0 м -- pl₁ -- еродований темно-бурий ґрунт -- коричневий, важкосуглинковий, горі- хувато-призматичний, виповнений залізисто- марганцевими конкреціями, із невиразними патьоками марганцю, перехід униз чіткий;

1,0--1,65 м -- kd -- бурий лісовий ґрунт теплих фацій, яскраво-бурий, із червонувато-бурими відтінками забарвлення, дуже щільний,

Рис. 9. Рубань, розчистки: 1 -- 1Б; 2 -- 1А

Рис. 10. Рубань, розкоп 1, стратиграфія південної стінки

призматичний, із колоїдними плівками на гранях, із покривного ґрунту заходять патьоки чорних гідроксидів марганцю (до гл. 1,30 м) і жили, виповнені сизим неґрунтовим матеріалом, вторинно кріогенно плитчастий.

Розчистка 1Б, розкоп біля місцезнаходження артефактів (рис. 9: 1).

0,0--0,3 м -- vt -- низи ілювійованого горизонту ґрунту. Ознаки ілювіальних процесів, як видно із будови інших розчисток, пов'язані також із голоценовим ґрунтоутворенням.

Рис. 11. Рубань, нуклеуси: 1 -- радіальний; 2--3 -- на відщепах

На фото розрізу 2016 р. видно елювійовано-гумусовий горизонт голоценового ґрунту коричневого забарвлення і лінзи елювійованого горизонту світло-сизого забарвлення, від якого відкриваються вертикальні тріщини, виповнені цим матеріалом (доказ кріогенезу бузького часу, відклади якого були змінені процесами елю- віювання у голоцені);

0,3--0,5 м -- р1_3с -- горизонт залізисто-марганцевих конкрецій, досить крупних (до 2 см у діаметрі) і густо розташованих, особливо у верхній частині. Вмісний седимент є неоднорідний за забарвленням: жили світло-сизого матеріалу перетинають бурий ґрунт, перехід до низу поступовий за зниженням вмісту конкрецій;

0,5--1,2 м -- pl_3b -- бурий лісовий глейовий ґрунт, бурий із вохристими плямами, перетинається жилами сизого забарвлення, важко- суглинковий, щільний, із плівками гідроксидів марганцю, перехід униз чіткий;

1,2--1,45 м -- pl1 -- темно-бурий ґрунт, темніший за забарвленням від покривного, важ- косуглинковий, дуже щільний, із конкреціями і плівками гідроксидів марганцю і вторинної плитчастою кріогенною структурою.

Розкоп 1 ( 2007 р) (рис. 10). У розкопі І чітко простежується, що культурний горизонт залягає у верхах перехідного горизонту залізисто- марганцевих конкрецій pl_3c. Таким чином, вік цього горизонту відповідає переходу від прилуцького до удайського етапів, тобто від MIS 5а до MIS 4, тобто 74--64 тис. років тому.

АРХЕОЛОГІЧНА КОЛЕКЦІЯ

Колекція нараховує понад 900 предметів. У зібранні присутні всі категорії артефактів, характерні для повного циклу первинної обробки сировини та виготовлення знарядь.

У первинному розколюванні переважає радіальна, перехресна та під-перехресна системи розколювання. В колекції присутні нуклеуси Ком- бева, а також ортогональні, поздовжні та біпоз- довжні (?) (рис. 11). Найчастіше заготовками для нуклеусів слугували гальки, зрідка -- фрагменти галькової сировини та відщепи. Більшість ударних площадок на нуклеусах вкриті кіркою, підправлені одним--двома знаттями -- поодинокі.

Більша частина відколів представлена відщепами. Незначна кількість пластин та їх морфологія вказує на те, що їх походження не має ознак цілеспрямованого виробництва. Серед відщепів досить поширені укорочені відщепи, ширина яких перевищує довжину. Зазвичай вони мають довгу та широку ударну площадку, вкриту кіркою. слід відмітити, що підправлені (двогранні, багатогранні, фасетовані) площадки не характерні для цієї індустрії.

Відзначимо, що в індустрії стоянки Рубань відсутні будь які технологічні риси використання методу левалуа. Натомість в первинному розколюванні превалють нелевалуазські методи отримання заготовок в доцентровому, перехресному, підперехресному напрямках, а також метод Комбева (Усик 2003, с. 170--186; Вотякова 2015, с. 24). Паралельний принцип поздовжнього та поперечного розколювання носить досить випадковий характер. Пластинчастий компонент практично відсутній. Іноді в технологічному процесі присутня практика підправки відбивних площадок та тильної сторони нуклеусів досить широкими негативами.

Вторинна обробка. Більшість знарядь оформлялась лускуватою, часто ступінчастою ретушшю типу Кіна чи напів-Кіна. Зустрічається зубчаста обробка робочого краю.

ТИПОЛОГІЯ

Типологічний набір складають, переважно, скребла (рис. 12). Відмічена невелика кількість знарядь зубчасто-виїмчастої групи та відщепи з ретушшю. Серед скребел поздовжні, поперечні та діагональні опуклі представлені виразними серіями. Найчастіше вони виготовлені на досить масивних первинних та напів- первинних коротких відщепах. Здебільшого ці знаряддя мають спинку (протилежний робочій частині) край. Найчастіше такою є ударна площадка відколу або край нуклеуса.

Яскравою серією репрезентовані скребла з високим робочим краєм, оформленим ступінчастою лускатою ретушшю, нанесеною у 2-- 3 ряди (ретуш типу Кіна), та спинкою, яка має залишки кірки. Такі зразки можна віднести до специфічного типу скребела типу Кіна чи напів-Кіна. В колекції звертає на себе увагу скребло кутове, робочі краї якого оформлені також ретушшю Кіна. На вентральній стороні відмічено потоншення типу Комбева.

Зубчасті та виїмчасті знаряддя поодинокі.

Дані техніко-типологічного аналізу збірки стоянки Рубань дозволяють відносити її до кола нелевалуазьких, не пластинчастих та не- фасетованих середньопалеолітичних індустрій. У типології спостерігається абсолютне домінування скребел, робочий край яких найчастіше оформлений лускатою ступінчастою ретушшю, яка підходить під визначення ретуші «напів- Кіна» та «Кіна». Сукупність вищеназваних ознак дозволяє порівнювати цю колекцію з комплексом шару II стоянки Королево (Kulakovska, Usik 2011, p. 134, Вотякова 2017, с. 36).

Подібна індустрія відома на стоянці Малий Раковець PV (шар 2) (Sitlivyj, Ryzov 1992, p. 313; Кулаковська 2003, с. 12). Серія артефактів із місцезнаходжень в околицях с. Рокосово (Рокосово II, IV, VI) також може бути віднесена до цього кола пам'яток (Вотякова 2012, с. 27).

Таким чином, наразі у Закарпатті (рис. 13) відомо кілька пам'яток, об'єднаних спільними техніко-типологічними рисами і віднесених до одного хронологічного діапазону -- MIS 5а -- MIS 4.

Найбільш показовою є колекція шару II Королево, яка свого часу була визначена як «ша- рант типу Кіна» Одному із авторів (Л. К.) сьогодні видається при-йнятнішим термін мустьє типу Кіна. (Кулаковська 2001).

У середині минулого століття Ф. Борд виділив чотири середньопалеолітичні групи / техноком- плекси, одна з яких була названа шарантською та включала два типи: тип Кіна та тип Фер- расі (Bordes 1961). Шарант типу Феррасі характеризується, в першу чергу, левалуазьким методом розколювання. Більш своєрідним видається тип Кіна, якому притаманні такі риси: нелевалуазьке (дископодібне, дольове тощо) розколювання, домінування скребел у типологічному наборі, зокрема, оформлених лускатою східчастою ретушшю (Кіна та напів-Кіна), відсутність / випадковість двобічнооформлених знарядь (Bordes 1961). З часом з'явилися нові терміни, як от атиповий шарант, східний ша- рант, шарант з мікокським впливом, мустьє мікокського різновиду (Lumley 1971; Kozlovski 1990--91; Farizy 1995; Richter 1997; Turq 2000), додавалися нові ознаки (розколювання типу Кіна) (Bourguignon 1997) чи Тар (Geneste et all 1997). Все ж основна суть цього явища, а саме, наявність своєрідних скребел, не змінювалася. Індустрії типу Кіна, більшою мірою, характерні для палеоліту Франції, Бельгії, Італії, окремі риси можна прослідкувати у Німеччині, Угорщині, Словаччині, Польщі, на Кавказі та Близькому Сході (Ябруд) (Bourguignon 1997). У Східній Європі подібні матеріали наразі невідомі. Найбільш східним їх проявом можна вважати саме закарпатський регіон, де шарант типу Кіна існує у своєму більш спрощеному варіанті, який можна попередньо назвати закарпатським варіантом технокомплексу шарант типу Кіна.

ЛІТЕРАТУРА

палеолітичний стоянка рубань

1.Адаменко, О.М., Гродецкая, Г.Д. 1987. Антропоген Закарпатья. Кишинев: Штиинца.

2.Герасименко, Н.П. 2006. Динаміка палеоекологічних обстановок на стоянці Сокирниця (Закарпаття). В: Кулаковська, Л В. (ред.). Європейський середній палеоліт. Київ: Шлях, с. 32-61.

3.Вотякова, О.Л. 2012. Техніко-типологічний аналіз індустрій Рокосовських місцезнаходжень в Закарпатті. Донецький археологічний збірник, 16, с. 7-28.

4.Вотякова, О.Л. 2015. Техніко-типологічний аналіз матеріалів шару II стоянки Королево на Закарпатті. Археологія і давня історія України, 3 (16), с. 22-34.

5.Вотякова, О.Л. 2017. Типологічна специфіка та аналіз вторинної обробки знарядь шару II стоянки Королево на Закарпатті. Археологія і давня історія України, 3 (24), с. 20-37.

6.Кулаковская, Л.В. 2001. Шарантские традиции в среднем палеолите стоянки Королево. Карпатіка, 13, с. 7-12.

7.Кулаковська, Л.В. 2003. середньопалеолітичні варіації на заході України. В: Кулаковська, Л.В. (ред.). Варіабельність середнього палеоліту України. Київ: Шлях, с. 10-31.

8.Усик, В.И. 2003. Проблемы интерпретации методов расщепления среднепалеолитического слоя ІІ стоянки Королево (Закарпатье). Археологический альманах, 13, с. 170-186.

9.Bordes, F. 1953. Essai de classification des industries «mousteriennes». Bulletin de la Societe prehis- torique frangaise, 7--8, р. 457-466.

10.Bordes, F. 1961. Typologie du Paleolithique an- cien et moyen. Bordeaux: Institut de Prehistoire de l'Universite de Bordeaux.

11.Bourguignon, L. 1997. Le Mousterien de type Quina- nouvelles definitions d'une entite technique. Ph. D. Dissertation. Paris: X-Nanterre.

12.Farizy, C. 1995. Industries charantiennes a influences micoquiennes, l'exemple de l'Est de la France. Paleo, 1, p. 173-179.

13.Geneste, J.-M., Jaubert, J., Lenoir, M., Meignen, L., Turq, A. 1997. Approche technologique des Mous- teriens Charentiens du Sud-Ouest de la France et du Languedoc oriental. Paleo, 9, p. 101-142.

14.Haesaerts, P., Koulakovska, L. 2006. La sequence pedosedimentaire de Korolevo (Ukraine transcarpa- tique): contexte chronostratigraphique et chronologique. В: Кулаковська, Л. В. (ред.). Європейський середній палеоліт. Київ: Шлях, с. 21-37.

15.Kozlowski, J. K. 1990--91. Le Charantien d'Europe Centrale et la place de la technique Pontinienne. Qua- ternaria Nova, 1, p. 605-620.

16.Kulakovska, L., Usik, V. 2011. Palaeolithic of Transcar- pathian region (Ukraine): chronology and cultural variability. In: Gozhik, P. F., Gerasimenko, N. P. (eds.). The Quaternary studies in Ukraine. Kyiv: Foliant, р. 129-140.

17.Lumley-Woodyear, (de) H. 1971. Le Paleolithique inferieur et moyen du Midi Mediterraneen dans son cadre geologique. Galla Prehistoire, II. Paris: Centre national de la recherche scientifique.

18.Richter, J. 1997. Sesselfelsgrotte III. Der G-Schich- ten-Komplex der Sesselfelsgrotte. Zum Verstandnis des Micoquien. Saarbrucken. Quartar-Bibliothek, 7.

19.Rousseau, D.-D., Gerasimenko, N., Matviishina, Zh., Kukla, G. 2001. Environmental changes in the Middle Ukraine loess belt during past 130 000 years. Quaternary International, 56, p. 349-356.

20.Sitlivyj, V., Ryzov, S. 1992. The late Middle Palaeolithic of Malyj Rakovets IV in Transcarpathia. Ar- chaologisches Korrespondenzblatt, 22, p. 301-314.

21.Turq, A. 1989. Approche technologique et economique du facies Mousterien de type Quina. Societe prehis- torique frangaise, 86 (8), p. 244-256.

Размещено на Allbest.ru