Національна бібліотека України імені В.I. Вернадського як науково-інформаційний центр організації управління знаннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна бібліотека України імені В.I. Вернадського як науково-інформаційний центр організації управління знаннями

Тетяна Гранчак,

д-р наук із соціальних комунікацій, старш. наук. співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Анотація

Обґрунтовано функціонування Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як науково-інформаційного центру організації управління знаннями. Окреслено й охарактеризовано напрями участі бібліотеки в організації управління знаннями. Розкрито підходи до налагодження і комплексного використання бібліотекою мережевих зв'язків інформаційно-телекомунікаційного і соціально-психологічного характеру у формуванні середовища, сприятливого для генерування та використання нових знань, їх подальшої трансляції від покоління до покоління.

Ключові слова: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, національна бібліотека, управління знаннями, знаннєві ресурси, науково-аналітична діяльність, СІАЗ.

Annotation

Doctor of Social Communications, Senior Researcher, Vernadsky National Library of Ukraine

VERNADSKY NATIONAL LIBRARY OF UKRAINE AS THE SCIENTIFIC AND INFORMATION CENTER OF THE ORGANIZATION OF KNOWLEDGE MANAGEMENT

The functioning of Vernadsky National Library of Ukraine as a scientific information center of knowledge management is substantiated. The directions of the library's participation in knowledge management are outlined and characterized. Approaches to the establishment and complex use by the library of network communications of information and telecommunication and socio-psychological nature in the formation of an environment conducive to the generation and use of new knowledge, their subsequent transmission from generation to generation are revealed.

Keywords: Vernadsky National Library of Ukraine, national library, knowledge management, knowledge resources, scientific and analytical activity, SIAZ.

В умовах інформаційного перенасичення сучасного світу дедалі більше актуалізується питання ефективного управління інформацією, перетворення її на знаннєвий ресурс, використання якого дає змогу на якісно новому рівні вирішувати будь-які завдання суспільного розвитку. У науковій літературі, присвяченій розгляду сучасних інформаційних процесів, дедалі частіше з'являється термін «управління знаннями» (англ. knowledge management), під яким, зазвичай, розуміються систематичні процеси зі створення умов для виявлення і продукування знань, необхідних для людської діяльності, їх збереження і ефективного використання.

Академік М. Туріянська розглядає два підходи до розуміння змісту поняття «управління знаннями»: персоніфікований, або інтуїтивістський, та інформаційний, або технологічний [12, с. 194]. При першому підході, основна увага приділяється головним носіям знання - людям, їх умінню налагоджувати пошук знань, акумулювати та ділитися ними, що є запорукою підвищення інтелектуального потенціалу організації. У рамках другого підходу управління знаннями розглядається як організований на програмно-технологічній основі порядок роботи з інформаційними ресурсами для сприяння доступу до знань та їх використання. Знання тут розуміються як точна і достовірна інформація з певної проблеми, а управління знаннями передбачає побудову ефективної інформаційно-пошукової системи, здатної надати релевантну відповідь на запит.

Отже, обидва підходи до тлумачення управління знаннями виокремлюють комунікаційну складову цього процесу, його орієнтованість на посилення когнітивного потенціалу організації - сукупність її можливостей щодо інтелектуального опрацювання інформації, вироблення й ефективного використання на цій основі нових знань.

З огляду на сказане, особливої актуальності набуває визначення можливостей використання у процесі управління знаннями в масштабах соціуму науково-аналітичного та інформаційно-комунікаційного потенціалу таких інституцій, як наукові бібліотеки, у першу чергу національного рівня. Адже національні бібліотеки є центрами зосередження вироблених у процесі суспільного розвитку і зафіксованих у документах знань національної спільноти, організованих у найбільш зручний для їх використання спосіб, а також - платформами перетину різновекторних комунікаційних потоків: комунікації на державному рівні, міжособистісної та міжгрупової комунікації, комунікації між користувачем і документом тощо.

При цьому бібліотеки мають тисячолітній досвід функціонування як середовища збереження, циркуляції та вироблення документованої наукової інформації, яка є відображенням результату інтелектуальної діяльності людини і, зокрема, академічного знання.

У зарубіжному бібліотекознавстві діяльність бібліотек у контексті управління знаннями досліджувалась такими науковцями, як Х. Даланд [14], Е. Семертзакі [17], Х.-В. Лі [15], Д. М. Матараццо і С. Д. Коноллі [16], С. Абрем [13], О. Олейнік [5] та ін. З вітчизняного фахового наукового доробку у цьому контексті варто згадати монографічне дослідження К. Лобузіної [3], яке висвітлює процес управління знаннями в бібліотечній практиці у контексті створення бібліотечно-інформаційних ресурсів, але залишає нерозкритими комунікаційні аспекти і напрями участі бібліотечних інституцій в управлінні знаннями, специфіку участі в організації управління знаннями окремих бібліотек.

Мета статті - окреслити й охарактеризувати з позицій комунікативістики напрями участі в управлінні знаннями однієї з найбільших національних бібліотек світу - Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ).

Виходячи з комунікаційної природи знання, логічним є розгляд участі бібліотеки в управлінні знаннями в контексті реалізації нею комунікаційної функції, в результаті здійснення якої створюються умови для діалогічної взаємодії:

1) між документом і користувачем, на основі чого відбувається трансляція попереднього і формування нового знання;

2) між користувачем і бібліотечним працівником, у результаті чого з'являється нове знання стосовно інформаційних потреб користувача, виробляються знання і розуміння перспектив розвитку бібліотечного фонду - інформаційної основи задоволення користувацьких інтересів;

3) між користувачем та іншим користувачем, між бібліотечними працівниками, в результаті чого відбувається синергізація і формалізація знання.

Як засвідчує досвід НБУВ, за час функціонування бібліотеки в статусі національної в новітній період, її участь в організації управління знаннями виразно проявляється в трьох напрямах.

Перший - це створення умов для виявлення, збереження, продукування знань, необхідних для життєдіяльності української нації, забезпечення до них широкого доступу. Ідеться про сприяння зростанню інтелектуального капіталу нації - сукупних інтелектуальних здатностей людей, наявних у них неформалізованих (неявних) і формалізованих (явних) інформації та знань, які відіграють роль «колективного мозку», що функціонує на основі мережевих зв'язків інформаційно-телекомунікаційного та соціально-психологічного характеру. За О. Сербіним, «жорстких (формальних) і м'яких (неформальних) мереж» [11, с. 354]. Цей напрям передбачає створення умов для задоволення інформаційних потреб як кожного окремого громадянина, який може навіть не бути формальним користувачем бібліотеки (не мати читацького квитка), так і цілих інституцій, громадських об'єднань і організацій, наукових установ, закладів освіти, політичних партій, органів державної влади тощо.

Другий напрям участі НБУВ в організації управління знаннями проявляється у сприянні формуванню когнітивного підґрунтя різнорівневої управлінської діяльності: починаючи від центральних органів державної влади і закінчуючи органами місцевого самоврядування, включно з управлінськими структурами різних інституцій, підприємств та організацій, наукових структур, установ, зокрема Президії Національної академії наук. Діяльність бібліотеки в цьому напрямі передбачає створення умов для виявлення, вироблення та ефективного використання знань, необхідних для ухвалення рішень, в першу чергу, вищими органами державної влади.

Третій напрям пов'язаний з продукуванням та ефективним використанням фахових знань у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи.

Визначальним чинником реалізації НБУВ своєї участі в організації управління знаннями виступає кумуляція в бібліотечному фонді зафіксованих в документованому вигляді духовно-інтелектуальних надбань людства, необхідних для розвитку нації. Примітно, що саме таке завдання 100 років тому ставили перед собою засновники бібліотеки: вона повинна була «задовольняти: а) загальнонаукові вимоги і б) спеціально-українські (Ucrainica), беручи останні в най- ширшому розумінні - і як краєві (відомості про Україну як край з кожного погляду), і як національні (відомості про український народ за межами України, наприклад, в Америці)» [8, с. 373]. Особливий наголос було зроблено на необхідності кумуляції в бібліотеці інформації, необхідної для ефективної роботи законодавчого органу Української держави - Сейму, для чого, за ініціативою академіка В. І. Вернадського, передбачалося створити в структурі бібліотеки спеціальний відділ [9, с. 385]. Такі рішення відображають стратегічне бачення участі бібліотеки в процесі управління знаннями вже під час її заснування. Утім, повною мірою реалізація такого бачення відбулася лише після здобуття Україною незалежності і відновлення у 1996 р. національного статусу бібліотеки.

Сьогодні НБУВ є однією з найбільших бібліотек світу, її фонд налічує понад 15,5 млн одиниць зберігання. Це - унікальне зібрання джерел інформації, що включає книги, періодику, рукописи, стародруки, документи на нетрадиційних носіях інформації та ін. Наявні бібліотечно-інформаційні ресурси бібліотека намагається організувати в найбільш зручний для використання спосіб. У першу чергу, йдеться про систему електронних каталогів та інтернет-путівників - каталог книжкових видань, каталог журналів та продовжуваних видань, каталоги історико-культурних фондів, каталоги окремих фондів бібліотеки, фондові каталоги архівних документів, скановані каталоги (імідж-каталоги) історико-культурних фондів, традиційні карткові каталоги, тематичний інтернет- навігатор - включно з каталогами бібліотек установ Національної академії наук України, представлених на офіційному веб-порталі НБУВ.

Додатково бібліотекою періодично надається доступ до передплачених баз даних, зокрема станом на 15.12.2017 р. - до електронних продуктів на платформі EBSCO, зокрема до баз даних: ACADEMIC SEARCH COMPLETE; INSPEC; GreenFILE; Library, Information Science & Technology Abstracts (LISTA); до передплачених електронних продуктів на платформі Web of Science - Web of Science Core Collection, SciELO Citation Index (1980-2017), Derwent Innovations Index (1963-2017), Korean Journal Index (1980-2017) та ін.; до повнотекстового архіву видавництва Institute of Physics Publsihing.

На встановлення комунікаційного зв'язку в системі «користувач - потрібний йому документ» спрямована науково-бібліографічна діяльність бібліотеки:

• створення бібліографічних покажчиків, наймасштабнішими серед яких за останній час стали тематичні бібліографічні посібники «Світова економічна криза: причини, наслідки, шляхи подолання: бібліогр. покажч. (2008-2012)» (2015 р.) та «Схід і Південь України: час, простір, соціум: у 2 т. Т. 2. Матеріали до бібліографії» (2016 р.);

• розроблення інструкцій щодо користування електронними базами даних, зокрема з користування базами даних EBSCO, Web of Science, пошуковою системою WinSPIRS;

• традиційне та електронне довідково-бібліографічне обслуговування користувачів.

Результати науково-бібліографічної діяльності бібліотеки є когнітивним інструментом для встановлення комунікації між користувачем і потрібним йому документом. Поряд з цим ефективною інформаційно-телекомунікаційною платформою для здійснення такої комунікації стали знаннєві електронні бібліотечні ресурси, організовані на основі технології інтелектуального доступу до документованої інформації «в систему знань за допомогою нових підходів до використання бібліотекознавчих методів і комп'ютерних технологій» [3, с. 3].

Упровадження в практику НБУВ технологій інтелектуального доступу до інформації бібліотечних фондів знайшло свій вияв у створенні таких знаннєвих бібліотечних ресурсів, як меморіальна електронна колекція «Т. Г Шевченко», інтегрований меморіальний ресурс «В. І. Вернадський», інформаційний портал «Наука України: доступ до знань». З 2013 р. НБУВ розпочала реалізацію проекту зі створення на основі технологій інтелектуального доступу до інформації фундаментальної електронної бібліотеки «Україніка» [6]. Нині «Україніка» - це зведений електронний бібліографічний ресурс, функціонування якого спрямоване на ефективну організацію і використання документові спадщини України, забезпечення комфортного доступу користувачів до науково-довідкових, бібліографічних і текстових ресурсів різними мовами, незалежно від місця видання, про Україну, український народ та інші народи, які жили або живуть на території сучасної України. Варто наголосити, що проект за задумом не лише має надати доступ до документів або їх цифрових копій, а «...надати користувачам електронної бібліотеки (ЕБ) знання про Україну, її народ, його історію, традиції та культуру, розбудовану політичну націю, сформовану нею державу; матеріали про природне, географічне середовище, демографічний, економічний, соціальний, освітній, науковий потенціал України, здобутки української нації, її місце у світовому цивілізаційному розвитку» [2]. Як наголошує К. Лобузіна, створюваний єдиний бібліотечний простір дає змогу користувачу отримати на своєму робочому місці на екрані комп'ютера необхідну джерельну базу для вирішення наукових, творчих та практичних завдань, тоді як за допомогою традиційних засобів пошуку на це витрачалися дні та роки [3, с. 200].

Сьогодні НБУВ в контексті створення умов для виявлення, збереження, продукування знань, необхідних для життєдіяльності української нації та зростання її інтелектуального капіталу, забезпечення широкого доступу до цих знань організована триступенева система мережевих зв'язків інформаційно-телекомунікаційного характеру між користувачами і потрібними їм документами:

1 ступінь - система каталогів, інтернет-путівників, передплата доступу до баз даних;

2 ступінь - результати науково-бібліографічної діяльності;

3 ступінь - створення знаннєвих бібліотечно- інформаційних ресурсів.

Участь НБУВ у формуванні когнітивного підґрунтя різнорівневої управлінської діяльності відбувається як шляхом поповнення фонду відповідними документами політико-правового характеру, так і шляхом підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів та здійснення наукових досліджень, у першу чергу, на замовлення органів державної влади.

Потреби владних структур у налагодженні управління знаннями у сфері урядування спричинили появу бібліотек, які визначаються Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій (ІФЛА) як бібліотеки урядових департаментів, до яких належать будь-які бібліотечні установи, що створені і повністю підтримуються урядовими структурами для їх першочергового обслуговування. За класифікацією ІФЛА, до бібліотек урядових департаментів слід відносити також національні бібліотеки, оскільки вони засновуються державою. В «Рекомендаціях для бібліотек урядових департаментів» ІФЛА визначено основне завдання таких бібліотек: «Бібліотеки урядових департаментів надають інформацію політичним діячам, урядовим службовцям і, іноді, широкій громадськості. Важливо, що бібліотеки урядових департаментів організовуються і управляються таким чином, щоб збирати і надавати найбільш необхідну інформацію тим, хто ухвалює урядові рішення, державним службовцям і широкій громадськості» [10].

При цьому, широке впровадження в суспільну практику електронних технологій - радіо, телефонного зв'язку, ТБ, а згодом Інтернету - призвело до стрімкого зростання обсягів інформації та інтенсифікації інформаційно-комунікаційних обмінів, що спричинило виокремлення в структурі бібліотек урядових департаментів спеціальних інформаційно-аналітичних відділів та служб, для яких головною метою діяльності стало забезпечення необхідного інформаційного супроводу процесу ухвалення управлінських рішень.

У структурі НБУВ таким підрозділом є Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ), створена 1992 р. для введення в широкий суспільний обіг матеріалів бібліотечних фондів, моніторингу й опрацювання стрімко зростаючих інформаційних потоків, удосконалення інформаційно-аналітичного обслуговування суспільних інститутів України. Виокремлення в складі бібліотеки спеціального підрозділу для забезпечення інформаційної підтримки діяльності законодавчих, виконавчих та інших органів держави виявилось можливим лише після проголошення у 1991 р. незалежності України: завдяки підтриманій Президією Академії наук України ініціативі тодішнього генерального директора, академіка О. С. Онищенка було ухвалене рішення про створення в структурі бібліотеки спеціального підрозділу, орієнтованого на зміцнення співробітництва з органами державної влади України.

Аналогами СІАЗ у зарубіжних бібліотеках є Дослідницька служба Конгресу Бібліотеки Конгресу, Бюро дослідницької та правової інформації Національної парламентської бібліотеки Японії, Довідковий відділ з права й ухвалення рішень Національної Бібліотеки Китаю, Інформаційно-аналітичний відділ Президентської бібліотеки Республіки Білорусь тощо.

СІАЗ - науковий підрозділ, діяльність якого полягає у підготовці інформаційно-аналітичної та аналітико-прогностичної продукції на базі використання інформації друкованих та електронних ЗМІ, всіх видів фондів НБУВ, інших відкритих джерел; предметом спеціальної наукової уваги СІАЗ є дослідження електронних інформаційних технологій у бібліотечній сфері.

Пріоритетними напрямами розвитку Служби нині є: використання новітніх інформаційних технологій, передових методів моніторингу й обробки інформації; посилення аналітичної і прогнозної складової в інформаційно-аналітичних матеріалах; розроблення теоретичних та науково-практичних питань бібліотечного обслуговування на основі впровадження електронних інформаційних технологій. Серед замовників інформаційно-аналітичної продукції підрозділу - центральні та регіональні управлінські структури, наукові установи, громадські організації, широке коло користувачів, котрі володіють електронними інформаційними технологіями.

Упродовж тривалого часу співробітниками СІАЗ здійснювалась підготовка, видання і поширення на замовлення владних структур таких інформаційно- аналітичних продуктів, як «Конституційний процес в Україні: політико-правові аспекти діяльності»; «Україна: події, факти, коментарі»; «Соціальні мережі як чинник інформаційної безпеки»; «Резонанс»; «Шляхи розвитку української науки»; «Безпека підприємництва»; «Регіони сьогодні» та інших спеціальних видань.

Останнім часом суспільна потреба в осмисленні комунікаційних аспектів соціально-політичних трансформацій, загальних тенденцій розвитку інформаційного простору, зокрема його наукового сегмента, особливостей функціонування інформації в мережевому середовищі спричинила розроблення та видання нових інформаційно-аналітичних продуктів СІАЗ - «Шляхи розвитку української науки», «Соціальні мережі як чинник інформаційної безпеки», «Проблеми інформатизації» тощо.

Етапи становлення СІАЗ до 2006 р., спочатку - як відділу інформаційно-аналітичного забезпечення органів законодавчої, виконавчої та судової влади, а з 1995-го, після ухвалення Бюро Президії НАН України відповідної постанови, - як Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади [7], були детально проаналізовані та охарактеризовані беззмінним керівником Служби, доктором історичних наук, професором В. М. Горовим [1], який окреслив шляхи адаптації СІАЗ до впровадження інтернет-технологій, переведення виробничих процесів на без паперову основу; залучення нових замовників продукції СІАЗ; розширення спектру проблематики досліджень і пов'язане з цим урізноманітнення асортименту інформаційно-аналітичних продуктів.

Сьогодні специфіка роботи СІАЗ зумовлюється стрімким розвитком мережевих технологій, нарощуванням наукоємності інформаційної продукції, активізацією процесу суспільної модернізації, посиленням глобальних інформаційних впливів та пов'язаними з цим загостренням інформаційного протистояння і необхідністю вироблення ефективних інструментів (методик, інструкцій, інших алгоритмів) протидії інформаційній агресії.

Характерними ознаками нинішнього періоду розвитку Служби стало активне використання в її діяльності інформації соціальних медіа; забезпечення інтернет-присутності Служби - розроблення і створення веб-сайта та інтернет-представництв СІАЗ у соціальних мережах; просування наукового та інформаційно-аналітичного продукту в мережевому середовищі.

Сучасний розвиток Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади відбувається у руслі передових тенденцій інформаційно-аналітичного обслуговування аналогічних структур кращих бібліотек світу. Сьогодні СІАЗ спільно з іншими аналітичними підрозділами НБУВ - Фондом Президентів України, Національною юридичною бібліотекою - функціонує у складі Центру дослідження соціальних комунікацій, створеного у 2017 р.

Враховуючи посилення інформаційного складника в сучасних суспільно-політичних конфліктах, можна стверджувати, що отримані СІАЗ результати науково-аналітичних досліджень сучасних інформаційних процесів створюють надійне науково-методичне підґрунтя для вироблення ефективної державної політики у сфері забезпечення національного інформаційного суверенітету. Вони можуть розглядатися як наукоємні бібліотечно-інформаційні продукти, покликані сприяти ухваленню ефективних управлінських рішень.

Широкий спектр суспільно-політичних проблем, що перебувають у центрі уваги співробітників Центру, досвід опрацювання інформаційних матеріалів різних форм і жанрів (включно з електронною інформацією), різноманітність інформаційно- аналітичних послуг, котрі надаються користувачам, науково-методичні напрацювання, спрямовані на підвищення ефективності інформаційно-аналітичного обслуговування, проведення роботи з вивчення запитів на інформаційно-аналітичні послуги та гнучке реагування на ці запити дають підстави визначати аналітичні підрозділи НБУВ як ефективних навігаторів політико-інформаційних потоків у суспільному сегменті управлінської діяльності.

Участь НБУВ у продукуванні й ефективному використанні фахових знань у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи пов'язана з її функціонуванням як науково-інформаційного центру, що проводить комплексні дослідження питань бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, джерелознавства, документознавства, архівознавства, біо- графістики, кодикології та кодикографії, історії книжкової культури, інформатики, соціальних комунікацій, збереження, консервації і реставрації документів; методології, методики й організації створення національної бібліографії України, повних бібліографій документів національних меншин України; формування і збереження національного бібліотечного фонду України; удосконалення бібліотечно-бібліографічної класифікації, каталогізації; розвитку комп'ютерних технологій інформаційно-бібліотечної діяльності [4].

На базі НБУВ сформувались і успішно розвиваються наукові школи О. С. Онищенка, Л. А. Дубровіної, Г. І. Ковальчук, В. М. Горового, традиції яких забезпечують високий рівень підготовки наукових кадрів за спеціальностями 27.00.03. - Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство та 27.00.02. - Документознавство, архівознавство. Створенню умов з виявлення, вироблення та ефективного використання галузевих знань, розвитку професійного потенціалу інформаційної, бібліотечної та архівної справи сприяє функціонування на базі НБУВ відкритої 1993 р. аспірантури та діяльність двох спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, організованих в НБУВ у 1993-му та 2010 р. Бібліотека також є базою для проходження практики студентами спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» вищих навчальних закладів Києва.

Ефективною платформою наукової комунікації в галузі бібліотечної справи є наукові конференції, семінари, круглі столи, читання, що організовуються НБУВ. Обмін досвідом, фаховими знаннями, дискусії в процесі підготовки наукових кадрів, проведення різних наукових заходів спричиняють синергетичний ефект, сприяють у підсумку генеруванню нових ідей та започаткуванню нових напрямів досліджень.

Отже, в контексті створення умов для продукування й ефективного використання фахових знань у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи НБУВ виступає вузлом наукової комунікації на основі мережевих зв'язків соціально-психологічного характеру, які вибудовуються в процесі безпосередньої, прямої комунікації і проявляються у вигляді особистих професійних контактів, зв'язків, що утворюються між окремими науковцями і працівниками у трудових колективах та між колективами.

Формалізації неявних знань та інформації, що з'являються в результаті такої комунікації, їх поширенню і впровадженню в бібліотечну практику сприяє науково-видавнича діяльність НБУВ і вибудовування зв'язків інформаційно-телекомунікаційного характеру: видання наукових монографій, науково-теоретичного та практичного журналу «Бібліотечний вісник» (з 1993 р.), низки збірників наукових праць: «Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития» (з 2000 р.), «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» (з 1998 р.), «Рукописна та книжкова спадщина України: археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів» (з 1993 р.), «Українська біографістика» (з 1996 р.), «Українсько-македонський науковий збірник» (з 2005 р.), «Слов'янські обрії: збірник наукових праць» (з 2006 р).

Діяльність НБУВ щодо створення умов для продукування й ефективного використання фахових знань у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи порівняно з іншими напрямами участі бібліотеки в організації управління знаннями відбувається найбільш комплексно, із формуванням мережевих зв'язків як інформаційно-телекомунікаційного (наприклад, у вигляді доступу до матеріалів періодичних фахових видань, монографій, бібліографічних ресурсів тощо), так і соціально-психологічного характеру (наукові конференції, круглі столи, семінари і т. п.). Сьогодні на часі - вивчення і впровадження цього досвіду НБУВ в напрямах створення умов для формування когнітивного підґрунтя різнорівневої управлінської діяльності, а також виявлення, збереження, продукування знань, необхідних для зростання інтелектуального капіталу української нації. Доповнення комунікації, що здійснюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій в Інтернет-середовищі, формуванням реального (офлайнового) бібліотечного інформаційного простору соціально-психологічного характеру (організація семінарів для представників органів державної влади, громадських обговорень, міждисциплінарних конференцій, ділових ігор, брейн-рингів, мозкових штурмів тощо), в якому можлива безпосередня комунікація між різними експертами, представниками органів державної влади і громадських організацій, фахівцями з різних галузей знань, бібліотечними працівниками, сприятиме підвищенню ефективності участі НБУВ в організації управління знаннями, розкриттю її інформаційно-комунікаційного потенціалу, формуванню середовища, сприятливого для генерування та використання нових знань, їх подальшої трансляції від покоління до покоління.

Отже, напрями участі НБУВ в організації управління знаннями дають підстави визначати її як сучасний інфополіс, науково-інформаційний центр, що бере участь в організації управління знаннями шляхом створення умов, сприятливих для зростання інтелектуального капіталу української нації, виявлення, створення, поширення знань, необхідних для її життєдіяльності, надання доступу до таких знань; створення когнітивного підґрунтя управлінської діяльності, виявлення, ефективного використання та вироблення знань, необхідних у процесі ухвалення рішень; організації умов для продукування й ефективного використання фахових знань в галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Напередодні 100-річного ювілею НБУВ досвід діяльності інституції засвідчує її здатність успішно адаптуватися до реалій трансформаційного періоду, давати ефективні відповіді на суспільні запити в умовах переходу до суспільства знань.

бібліотека телекомунікаційний соціальний знання

Бібліографічні посилання

1. Горовий В. Служба інформаційного аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1992-2006): етапи становлення. Офіційний веб-портал Державної архівної служби України. 2006.

2. Електронна бібліотека «Україніка» / Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.

3. Лобузіна К. Технології організації знаннєвих ресурсів у бібліотечно-інформаційній діяльності: монографія. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. К., 2012. 252 с.

4. Науково-дослідна діяльність НБУВ. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського: офіційний веб-портал.

5. Олейник О. Н. Управление знаниями в процессах обеспечения качества услуг библиотечно-информационных центров: автореф. дис.... канд. пед. наук. Казань, 2013. 22 с.

6. Попик В. Створення фундаментальної електронної бібліотеки «Україніка» як складник формування національного гуманітарного інформаційного простору. Бібліотечний вісник. 2014. № 6. С. 3-7.

7. Про створення Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади в Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського НАН України: постанова Бюро президії Національної академії наук № 334-Б від 14.12.1995 р. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського: офіційний веб-портал.

8. Протокол І-й організаційного засідання Комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави в Київі 23 серпня 1918 р. Володимир Іванович Вернадський і Україна.

9. Т 1, кн. 1: Володимир Іванович Вернадський. Науково-організаційна діяльність (1918-1921) / НАН України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського, Ін-т історії України; ред. кол.:

10. Г. Загородній, О. С. Онищенко (голова), В. А. Смолій [та ін.]; уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, С. М. Кіржаєв [та ін.]. K., 2011. 699 с. С. 373-374.

11. Протокол № 14 К[оміте]ту Н[аціональн]ої б[ібліоте]ки Української держави 18 жовтня 1918 року. Володимир Іванович Вер- надський і Україна. Т. 1, кн. 1: Володимир Іванович Вернадський. Науково-організаційна діяльність (1918-1921) / НАН України, Коміс. НАН України з наук. спадщини акад. В. І. Вернадського, Нац. б-ка України імені В.І. Вернадського, Ін-т історії України ; ред. кол.: А. Г. Загородній, О. С. Онищенко (голова), А. Смолій [та ін.] ; уклад.: О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, М. Кіржаєв [та ін.]. K., 2011. 699 с. С. 385-386.

12. Рекомендации для библиотек правительственных департаментов / под ред. Н. Болт и С. Бёрдж. Гаага: штаб-квартира ИФЛА, 2008. 65 с.

13. Сербін О. Система управління знаннями як складова нау- котворення. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Київ. 2011. Вип. 32. С. 349-356.

14. Туріянська М. М. Комунікації в системі управління знаннями. Вісник економічної науки України. 2011. № 2. С. 194-196.

15. Abram S. Post Information Age Positioning for Special Librarians: Is Knowledge Management the Answer? Information Outlook. 1997. V. 1, № 6. P. 18-25.

16. Daland H. Managing knowledge in academic libraries. Are we? Should we? LIBER Quarterly. 2016. 26(1). p. 28-41.

17. Lee H.-W. Knowledge Management and the Role of Libraries. 3rd China-US Library Conference website. 2005.

18. Matarazzo J. M., Connolly S. D. (Eds). Knowledge and special libraries. Boston: Butterworth Heinemann, 1999. 280 р.

19. Semertzaki E. Special Libraries as Knowledge Management Centres. Chandos Publishing, Witney, Oxford, 2011. 336 р.

20. Horovyi, V. (2006). Sluzhba informatsiino-analitychnoho zabez- pechennia orhaniv derzhavnoi vlady Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V I. Vernadskoho (1992-2006): etapy stanovlennia [Service of Information and Analytical Support of the State Authorities of V I. Vernadsky National Library of Ukraine (1992-2006): stages of formation]. Official Web-portal of the State Archives Service of Ukraine.

21. Elektronna biblioteka «Ukrainika» [Electronic library «Ukra- inika»]. V I. Vernadsky National Library of Ukraine.

22. Lobuzina, K. (2012). Tekhnolohii orhanizatsii znannievykh resursiv u bibliotechno-informatsiinii diialnosti [Technologies of organization of knowledge resources in library and information activity]. Kyiv [in Ukrainian].

23. Naukovo-doslidna diialnist NBUV [Research activity of VNLU]. V I. Vernadsky National Library of Ukraine: official web-portal.

24. Oleinik, O. N. (2013). Upravlenie znaniiami v processakh obespecheniia kachestva uslug bibliotechno-informacionnykh centrov [Knowledge management in the processes of ensuring the quality of services of library and information centers]. Extended abstract of candidate's thesis. Kazan [in Russian].

25. Popyk, V. (2014). Stvorennia fundamentalnoi elektronnoi bib- lioteky «Ukrainika» yak skladnyk formuvannia natsionalnoho hu- manitarnoho informatsiinoho prostoru [Creation of a fundamental electronic library «Ukrainika» as a component of the formation of the national humanitarian information space]. Bibliotechnyi visnyk, 6, 3-7.

26. Pro stvorennia Sluzhby informatsiino-analitychnoho zabez- pechennia orhaniv derzhavnoi vlady v Tsentralnii naukovii bibli- otetsi im. V. I. Vernadskoho NAN Ukrainy (1995) [About the creation of the Service of Information and Analytical Support of the State Authorities in V. I. Vernadsky Central Scientific Library of the National Academy of Sciences of Ukraine]: Resolution of the Bureau of the Presidium of the National Academy of Sciences № 334-B of 14.12.1995. V. I.

27. Onyshchenko, O. S., Dubrovina, L. A., Kirzhaiev, S. M. (Аuth.-comp.), Zahorodnii, A. H., Onyshchenko, O. S. (head), Smolii, V A. (Eds.) (2011). Protokol I-i orhanizatsiinoho zasidan- nia Komitetu dlia zasnuvannia Natsionalnoi biblioteky Ukrainskoi Derzhavy v Kyivi 23 serpnia 1918 r. [Protocol 1st of Organizing Committee Meeting for the Establishment of the National Library of the Ukrainian State in Kiev, August 23, 1918]. Volodymyr Iva- novych Vernadsky and Ukraine. NAS of Ukraine, Committee for Scientific Heritage of Academician V. I. Vernаdsky, V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, Insitute of History of Ukraine. Vol. 1. Book 1, pp. 373-374. Kyiv.

28. Onyshchenko, O. S., Dubrovina, L. A., Kirzhaiev, S. M. (Auth.- comp.), Zahorodnii, A. H., Onyshchenko, O. S. (head), Smolii, V A. (Eds.) (2011). Protokol № 14

29. Bolt, N., Burge, S. (Eds.) (2008). Rekomendacii dlia biblio- tek pravitelstvennykh departamentov [Recommendations for libraries of government departments]. The Hague, IFLA Headquarters.

30. Turiianska, M. M. (2011). Komunikatsii v systemi upravlinnia znanniamy [Communication aspects of knowledge management]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy. -- Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2, 194-196.

31. Abram, S. (1997). Post Information Age Positioning for Special Librarians: Is Knowledge Management the Answer? Information Outlook, 6, 18-25.

Размещено на Allbest.ru