Однією з найчисельніших груп скляного посуду перших століть нової ери, що трапляється при розкопках античного міста Ольвія, є столовий посуд. Найбільшу кількість нараховує посуд для пиття, що з І ст. набув широкого розповсюдження в античному світі. Скляні кубки, чаші, ритони, канфари, різнячись розмаїттям форм і технікою виконання, так проникли у побут мешканців Ольвії, що становили серйозну конкуренцію посуду з інших матеріалів.

В ольвійській колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України зберігаються 10 фрагментів посуду з прозорого з ледь жовтуватим відтінком скла, прикрашених гравірованими смугами, насічками та шліфованими фасетками у вигляді кругів і овалів. За формою та особливостями декору вони належать до чаш - фіал з напівсферичним тулубом (рис.1-4). Всі вони походять з розкопок цитаделі (ділянка Л) під керівництвом Р.И. Ветштейн у 1964-1966 і 1969 рр., зокрема з приміщення громадської споруди другої половини II - середини III ст., зруйнованої під час пожежі (Ветшнейн 1967; 1972) Загалом ольвійська колекція нараховує понад 50 фрагментів чаш-фіал і кожного року поповнюється. Один фрагмент зберігається у Державному Ермітажі (Сорокина 1965, с. 214, рис. 6: 5), ще чотири - в Національному музеї історії України. Фрагменти такого посуду постійно трапляються на ділянці Р-25 у південно-східній частині Верхнього міста. .

Особлива роль у вивченні фіал з Північного Причорномор'я належить Н.П. Сорокіній (1965, с. 208-210; 1982), в основу досліджень якої лягли матеріали Танаїса, Ольвії та городища Алма - Кермен. Зауваживши, що найближчі аналогії чашам з Північного Причорномор'я походять з майстерень Кельна (римське місто Colonia Agrippinensis), дослідниця назвала їх "фіали кельнського типу" (Сорокина 1965, с. 208).

Дійсно, залишки потужних склоробних печей, а також численні знахідки фіал у самому Кельні та у сміттєвих нашаруваннях кастелів Зальцбурґа і Цуґмантеля стали доказом виробництва такого посуду в долині Рейна. Посуд зі шліфованим декором виготовлявся цими найбільшими в Європі майстернями приблизно з середини II по кінець IV ст. (Fremersdorf 1939, s.6; 1967, taf.75; Яценко 2006, с.134; Weinberg, Stern 2009, p.95). На сході Римської імперії у другій половині II - середині III ст. аналогічні фіали випускав інший склоробний центр - Дура-Европос (Калат-ес-Салахія, Сирія), який припинив існувати у 256 р. під час сасанід - ських завоювань (Clairmont 1963, р.65-68, fig.2, 3; Weinberg, Stern 2009, р.96).

Рис. 1. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

Подібність фіал двох згаданих центрів простежується у загальних прийомах декорування поверхні шляхом шліфування та гравірування, ідентичних схемах декору, а також однорідності скла (Clairmont 1963, р.65, 66; fig.2, 3; Fremersdorf 1967, Taf.35, 72, 75, 76, 79, 80, 84; Сорокина 1982, с.40-42; Яценко 2006). Водночас деякі дослідники вказують на можливість виготовлення такого посуду і в інших склоробних майстернях Римської імперії, зокрема на території Паннонії (Pirling 1967/68, s.34; Barkoczi 1986, s.166-189). Та практично у кожному випадку функціонування їх тісно пов'язується з місцями дислокації римських військових формувань.

У 2006 р.О.Г. Яценко опублікувала детальну типологію чаш-фіал з Танаїса. На основі морфологічних ознак і пропорцій вона виділила три варіанти форми чаш і шість груп за прийомами орнаментації їхньої поверхні. У групах IV і V дослідниця вказала декілька схем орнаменту (Яценко 2006, с.131-133). Нині ця праця є найґрунтовнішою, а простежені у ній закономірності комбінацій орнаментів уможливлюють реконструювати вигляд посудини навіть за окремим фрагментом. Користуючись типологією О.Г. Яценко, надамо детальну характеристику фрагментів фіал з Ольвії, що зберігаються у фондах Інституту археології НАН України.

Фрагмент тулуба (0-64/1727). Придонна частина декорована гравірованою смугою. Товщина стінок 1,5-2,0 мм. Діаметр на рівні гравірованої смуги 90 мм (рис.1: 1, 1А). Належить до форми І, орнаментальної групи IV скляних фіал із Танаїса (Яценко 2006, с.131, 132; табл. І: 11-16; II: 17-19, 23-25).

Фрагмент вінець фіали з частиною тулуба (0-65/1576). Вінця ледь відігнуті, з дещо піднятим зашліфованим краєм. Середня частина тулуба декорована рядком вертикальних насічок, облямованих гравірованими смугами. Діаметр вінець - 100 мм, товщина 2 мм (рис.1:

Форма І, орнаментальна група V (схема А). Оформлення нижньої частини таких посудин передбачає наявність круглих / овальних шліфованих фасеток або їхніх комбінацій (рис.1: 2А; Яценко 2006, с.131-133; табл. III: 30-33).

чаша фіала ольвія античний скляний посуд

Рис. 2. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

Фрагмент тулуба (0-65/1577). Придонна частина декорована двома орнаментальними поясами вертикальних (зверху) і горизонтальних (знизу) шліфованих овалів, розмежованих гравірованою смугою. Товщина стінок 2-3 мм. Діаметр на рівні гравірованої смуги 90 мм (рис.2:

1). Така комбінація декору придонної частини, як правило, спостерігається у фіал форми І, орнаментальної групи V (схема А). Верхню частину таких посудин прикрашено одним або двома рядками вертикальних насічок, розташованих у шаховому порядку (рис.2: 1А, 1Б; Яценко 2006, с.131-133; табл. Ill: 30, 31).

Фрагмент тулуба (0-65/1417). Нижня частина була прикрашена двома орнаментальними поясами шліфованих кругів (зверху) і горизонтальних овалів (знизу). Пояс із круглих фасеток обрамлений гравірованими смугами. Товщина стінок 2,5 мм. Діаметр на рівні верхньої гравірованої смуги - 140 мм (рис.2: 2). Форма І, орнаментальна група V (схема А). Можливі два основні варіанти реконструкції: 1 - з одним рядком вертикальних насічок у верхній частині (рис.2: 2А); 2 - з двома рядками вертикальних насічок (рис.2: 2Б), розташованих у шаховому порядку (Яценко 2006, с.131-133; табл. III: ЗО, 31).

Рис. 3. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

Фрагмент фіали з ледь відігнутими вінцями, що характеризуються трохи піднятим, дещо нависаючим над тулубом зашліфованим краєм, оздобленим гравірованою смугою (О - 64/1725). Середня частина тулуба прикрашена пояском вертикальних насічок, розташованих у шаховому порядку. Діаметр вінець 130 мм, товщина 2 мм (рис.3:

1). Належить до форми І, орнаментальної групи V (схема С). Нижня частина таких чаш декорувалася поясом шліфованих кругів, обрамлених зверху і знизу рядами горизонтальних насічок (рис.3: 1А). Денце (рис.3: 1Б) також могло бути орнаментоване шліфованими овалами або кружками (Яценко 2006, с.131-133; табл. V: 49-53; див. також: Jacenko 2005, abb.3: 38, 39).

Фрагмент тулуба (0-66/429). Нижня частина прикрашена рядком горизонтальних насічок (зверху) і трьома рядками вертикальних овальних фасеток. Товщина стінок 3 мм. Діаметр на рівні верхнього ряду овалів 100 мм (рис.3: 2). Аналогічне оформлення придонної частини притаманне фіалам форми II, орнаментальної групи V (схема В). Верхня частина таких посудин декорувалася поясом вертикальних смуг, розташованих у шаховому порядку (рис.3: 2А; Яценко 2006, с.131-133, табл. IV: 40).

Рис.4. Ольвія, фрагменти фіал

Фрагмент фіали, декорованої двома рядками шліфованих кругів, розмежованих поясом з двох гравірованих смуг (О-69/1616). Круглі фасетки нижнього ряду, під яким є ще одна гравірована смужка, чергуються з видовженими вертикальними насічками. Товщина стінок 3 мм (рис.4:

1). Подібний декор загалом відповідає орнаментальній групі V (схема D) чаш з Танаїса (Яценко 2006, с.132, 133; табл. VI: 62). Однак танаїські екземпляри відрізняються від ольвійського зразка наявністю горизонтальних насічок, які зверху і знизу завжди обрамлюютъ вертикальні насічки між круглими фасетками. Орнаментальна схема, яку маємо на фрагменті з Ольвії, поки що не трапилась і серед опублікованих матеріалів інших пам'яток.

Фрагмент фіали, придонна частина якої декорована двома рядками горизонтальних шліфованих овалів, розмежованих тонкою гравірованою смугою (0-65/200). Фасетки нижнього ряду облямовані врізними півовалами, що примикають до гравірованої смуги. Товщина стінки 2,5 мм (рис.4: 2). Повні аналогії цьому різновиду орнаменту нам невідомі.

У Північному Причорномор'ї цілі форми шліфованих фіал трапляються вкрай рідко. Одна з них, можливо, з некрополя Пантікапею, зберігається у Державному Ермітажі (Кунина 1997, илл.183-184, кат.333). Н.3. Куніна датує її III-IV ст. (1984, с.158-159, табл. Ill: 21). Ще дві цілі форми з Північного Причорномор'я з невідомих пунктів зберігаються в Одеському археологічному музеї (Сорокина 1978, с.273, рис.3:

1) і в Музеї збройних сил України у Києві.

Фрагменти шліфованих фіал знайдено у Пантікапеї під час розкопок на горі Мітридат (Висоцька 1964, с.17) і досліджень верхнього зольника 2 II - першої половини III ст. біля підніжжя цієї ж гори (Голофаст 2006, с.312, рис.3: 2). Фрагментарні знахідки походять з римської цитаделі Херсонеса, римського шару Тіри і склоробної майстерні другої половини II - початку III ст. на городищі Алма-Кермен (Висоцька 1964, с.16, 17, 20, рис.9: 30, 31; Сон І988, с.49, 50, рис.2: 3, 4, 6, 7; 3: 7). Дві фраг - ментовані фіали виявлено у будинку 30 Гор - гіппії, що загинув у пожежі приблизно 240 р. (Алексеева, Сорокина 2007, с.27). Однак найбільшу кількість таких чаш (понад 200 профільних частин) нині зафіксовано у шарах, житлових і господарських комплексах другої половини - середини III ст. Танаїса ¹. Крім знахідок на городищі, дві фіали походять із поховань танаїського некрополя (Яценко 2006, с.130).

У II-III ст. фіали набули широкого розповсюдження і на території Римської імперії (Isings 1957, р.114-116, Form 96b; Barkoczi 1988, s.64, taf. IV: 39, 41-43; Rutti 1991, s.271; Lierke 1999, s.107-109, abb.273; Weinberg, Stern 2009, p.96, fig.13, pi. 19), і поза її межами (Eggers 1951, s.180, typ 216). Про популярність такого посуду свідчать також імітації зі срібла (Schulz 1953, taf. XXV: 1; XXXVI: 1).

Оскільки знахідки фіал зафіксовано на пам'ятках із залишками власного склоробства (Алма-Кермен, Танаїс, Горгіппія), окремі дослідники дійшли висновку, що виробництво їх було налагоджене і в північнопонтійському регіоні. Зокрема, Т.М. Висоцька (1964, с. 20) вважала, що фіали з Алма-Кермену були виготовлені у місцевій склоробній майстерні та пов'язувала її діяльність з перебуванням на городищі загону XI Клавдієвого легіону. Проте Н.П. Сорокіна (1982, с.41), наголошуючи на фрагментарності знахідок, заперечувала місцеве їх виробництво. На її думку, знайдені в Алма-Кермені уламки були лише скляним ломом для виготовлення у цій майстерні інших форм посуду.

Та головним аргументом на користь виготовлення таких чаш у Північному Причорномор'ї стали дві незвичні знахідки з Танаїса. 1964 р. у приміщенні "І" знайдено ліпний виріб у вигляді плошки (рис.5:

1), всередині якої є відбиток половини скляної фіали з насічками, кругами та овалами (Алексеева, Арсеньева 1966, с.176). У 1988 р. у підвалі "М" виявлено ліпний виріб у вигляді чаші на ніжці (рис.5: 2) також з відбитком нижньої частини фіали, прикрашеної кругами і насічками (Арсеньева, Науменко 1992, с.21; рис.96:

1). На думку К.М. Алексеєвої та Т.М. Арсеньєвої, яких підтримали Н.П. Сорокіна і С.В. Науменко, ці вироби є формами для виготовлення фіал зі шліфованим декором. Вони висунули гіпотезу, згідно з якою в процесі видування посудини у форму орнамент на поверхні фіали відбивався на гарячому склі, а потім доопрацьовувався (Сорокина 1965, с. 208; Алексеева, Арсеньева 1966, с.176; Арсеньева, Науменко 1992, с.21). Пізніше Н.П. Сорокіна і К.М. Алексеєва навели ще один аргумент на користь виробництва фіал у Північному Причорномор'ї, але вже за матеріалами Горгіппії. У руїнах будинку 30 (підвал 116) разом з уламками двох фіал виявлено вісім кружків діаметром 1,0-1,2 см, зроблених зі стінок скляних посудин. Дослідниці припускають, що такими кружками на сирій глині ліпної форми викладалася схема візерунка, а отриманий на видутому виробі відбиток ретельно шліфували (Алексеева, Сорокина 2007, с.27-28, 39, табл.16: 3; 22: 8) У будинку 27 також знайдено два скляні кружки, але більшого діаметра. Проте їх використання для подібних потреб не розглядалося (Алексеева, Сорокина 2007, с. 44, табл. 32: 7, 8). Крім того, тільки одну знайдену в Горгіппії фіалу прикрашено шліфованими кругами, а на другій шліфованим кругом оздоблено лише денце. Серед матеріалів цієї пам'ятки також є глеки зі шліфованим орнаментом. Однак жоден з них не був декорований кругами. .

Проте Ю.Л. Щапова (1983, с.158-159), піддавши сумніву подібні способи виготовлення фіал, переконливо аргументувала, що їх виготовляли в техніці вільного видування без застосування форми, а декор наносили без попередньої схеми способом шліфування на поверхні вже готового виробу. До її доводів слід додати також зауваження О.Г. Яценко (2006, с.135-

136). Дослідниця звернула увагу на загнутий край плошки з приміщення "І" (рис.5:1), що завадив би видути у цю "форму" будь-який скляний виріб. Однак думка про виробництво фіал у майстернях Танаїса із застосуванням форм все ж устигла укоренитись у літературі (Rau 1972, s.116, fig. З, 4; Weinberg, Stern 2009,р.94, 95).

Ознайомлення з іншими опублікованими матеріалами Танаїса показало, що тут знайдено й інші глиняні вироби, для декорування яких використовувалося скло. Так, у приміщенні "ІМ" садиби 14 (розкопки 1988 р.) виявлено глиняний виріб на ніжці з відбитком придонної частини фіали, прикрашеної кружками (рис.6: 3). Декор виробу доповнено насічками по краю та численними проколами, зокрема й по відбитку фіали. Автори публікації вважають його штампом (Арсеньева, Науменко 1992,с.49, рис.86:

1). Із приміщення "КЖ" садиби 15 (розкопки 1984 р.) походить глиняний виріб циліндричної форми з квадратною заглибиною зверху, куди вставлена стінка скляної посудини (рис.6:

1). Його визначено як підставку (Там само, с.55, рис.88). На подвір'ї садиби 13 (розкопки 1984 р.) знайдено глиняний виріб (рис.6: 2) зрізано-конічної форми із вмазаним у сиру глину скляним денцем (Там само, с.45, рис.89:1) Такі вироби траплялися у Танаїсі й раніше (Арсеньева, Шелов 1974, с. 135; табл. XIV: 1, 2). . Призначення цих предметів залишається незрозумілим. Проте деякі припущення, принаймні для виробу з відбитком фіали, знайденому в підвалі "М" (рис.5: 2), все ж можна зробити. Аналогічні або подібні форми ліпної кераміки трапляються на багатьох пам'ятках римського періоду Північного Причорномор'я (рис.7), зокрема у Танаїсі (Арсеньева, Науменко 1992, с. 20; рис.86: 2, 6; 87: 1,5) і Ольвії (Бураков 1976, с.114, табл. XII: 8-11; Крапивина 1993, с.107; рис.44: 6,8). Особливо багато їх знайдено в сарматських і пізньоскіфських комплексах, де їх вважають курильницями або світильниками (Пуздровский 2007, с.128, 157, рис.81: 3, 7, 10; 85: 1-3,6). Не виключено, що виріб з підвалу "М", прикрашений відбитком фіали, мав таке само призначення.

Таким чином, надійних підстав стверджувати, що фіали виготовляли у північнопонтій - ському регіоні, нині немає. Тож пріоритетним продовжує вважатись їхнє рейнське (Кельн) і сирійське (Дура-Европос) походження. Також не можна виключати їх виготовлення у майстернях Паннонії.

Судячи з численних знахідок імпортних виробів, у римський період до Ольвії надходила продукція з більшості районів античного світу, зокрема із Сирії та західних центрів (Крапивина 1993, с.128, 137, 145, 152; Крыжицкий и др. 1999, с.289-295). Та все ж, найвірогідніше, більшість товарів з віддалених місць потрапляла сюди через посередництво південнопонтій білого кольору, що свідчить про схожий хімічний склад скла. Припускаємо, що вони є продукцією одного виробничого центра, найвірогідніше, Кельна.

О.Г. Яценко (2006, с.136) з-поміж інших гіпотез доставки фіал у Танаїс припустила участь у тому сарматів, які кочували у цей час на степових просторах між Танаїсом і Дунаєм. Однак слід завважити, що з сарматських пам'яток Північного Причорномор'я середини II-III ст. походить лише одна така фіала - з поховання 1 кургану 3 біля с. Семенівка Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. (Дзигов - ский 1981, с.121). Цілком вірогідно, до сарматів вона потрапила з найближчого античного центру - Тіри.

Рис. 6. Глиняні вироби з Танаїса, для оздоблення яких Було використане скло: 1 -- приміщення «КЖ» садиби 15; 2 -- подвір'я садиби 13; 3 -- приміщення «ІМ» садиби 14 (за: Арсеньева, Науменко 1992)

Рис. 7. Ліпна кераміка римського часу з пам'яток Північного Причорномор'я: 1 -- Танаїс, садиба 21, підвал «КЕ»; 2 -- Усть-Альмінський некрополь, могила 846; 3 -- Ольвія (за: Арсеньева, Науменко 1992; Крапивина 1993; Пуздровский 2007)

Розповсюдження таких чаш у Тірі співпадає з піком її економічного піднесення наприкінці II - середині III ст., пов'язаного з дислокацією римського гарнізону із загонами I Італійського, V Македонського і XI Клавдієва легіонів, а також зі зростанням обсягів посередницької торгівлі (Сон 2002, с.128). Активне надходження імпортного, зокрема й скляного, посуду до Тіри в цей час може бути пов'язане з імператорським рескриптом 201 р. Септимія Севера, який підтвердив право безмитної торгівлі деяким громадянам Тіри. Схожими привілеями могли користуватись і заможні ольвіополіти (Зубарь 1993, с.38, 40).

В Ольвії знахідки фіал концентруються на території цитаделі, через що Н.П. Сорокіна (1982, с.41) пов'язала їх з перебуванням тут римського гарнізону. Попри те, що атрибуція цієї ділянки як римської цитаделі та громадського будинку як Преторію, залишається дискусійною (Зубарь, Сон 2007, с.158-160), присутність в Ольвії у 160-170-х рр. вексиля - ції I Італійського, V Македонського і XI Клавдієва легіонів під командуванням центуріона XI Клавдієва легіону не викликає сумнівів (Крапивина 1993, с.149; Зубарь, Сон 2007, с.157, 160, 164). Римські військовослужбовці зі складу І Італійського легіону, І Кілікійської та, можливо, II Бриттонської когорт перебували у місті до середини III ст. (Зубарь, Крапивина 1999, с.76, 77; Зубар, Козуб 2002; 2004; Зубарь, Сон 2007, с.183). Безперечно, розміщення римського гарнізону сприяло проникненню в Ольвію елементів провінційно-римської культури, зокрема особливих форм керамічного та скляного посуду.

Нагадаємо, що функціонування склоробної майстерні в Алма-Кермені, де уламки фіал становили частину скляного лому, також пов'язується з перебуванням на городищі загону XI Клавдієвого легіону (Висоцька 1964, с.16-17, 20, рис.9: 30, 31). У Танаїсі поки немає прямих вказівок присутності римських збройних формувань. Однак О.Г. Яценко (2006, с.136) припускає, що фіали могли потрапляти сюди внаслідок контактів населення міста з римськими військовими підрозділами.

Отже, не можна не погодитися з Н.П. Со - рокіною, Т.М. Висоцькою та О.Г. Яценко, що найактивніше використання чаш-фіал у Північному Причорномор'ї пов'язано з присутністю римських військових контингентів. У Ольвії на користь цього свідчить концентрація популярних форм скляного посуду для пиття саме на тих ділянках, де власне і могли розміщувалися солдати гарнізону. На це ж вказує і верхня дата використання фіал в Ольвії - середина III ст. Цей час характеризується шаром руйнацій і подальшого запустіння міста (Ветшнейн 1972, с.171-174; Крапивина 1993, с.10-12, 154). Саме тоді через готську загрозу на Дунаї римські військові формування починають залишати Північне Причорномор'я (Зубарь, Сон 2007, с.184). Очевидно, незабаром Ольвія була зруйнована варварами під час Скіфських / Готських війн (Зубарь, Сон 2007, с.184-186; Крапивина 2013, с.79).

Після буремних подій середини III ст. мода на оздоблення скляного посуду шліфованим декором не зникає. Втілюючись у нових різноманітних формах, вона продовжує розвиватися і далі, доживаючи до V століття.

Література

1. Алексеева, Е.М., Арсеньева, Т.М. 1966. Стеклоделие Танаиса. Советская археология, 2, с.176-188.

2. Алексеева, Е.М., Сорокина, Н.П. 2007. Коллекция стекла античной Горгиппии. Москва: Интербук-бизнес.

3. Арсеньева, Т.М., Науменко, С.А. 1992. Усадьбы Танаиса. Москва: ИА РАН.

4. Арсеньева, Т.М., Шелов, Д.Б. 1974. Раскопки юго-западного участка Танаиса. Античные памятники Нижнего Подонья, 1, с.123-211.

5. Бураков, А.В. 1976. Козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. Киев: Наукова думка.

6. Ветштейн, Р.И. 1967. Раскопки в центре римской цитадели в Ольвии в 1965-66 гг. Археологические исследования в Украине в 1965-66 гг., I, с.134-137.

7. Ветшнейн, Р.Й. 1972. Розкопки римської цитаделі в Ольвії в 1969 р. Археологічні дослідження на Україні, 4, с.171-174.

8. Висоцька, Т.М. 1964. Про виробництво скла в пізньоантичному Криму. Археологія, XVI, с.7-20.

9. Голофаст, Л.А. 2006. Стекло из раскопок зольника римского времени у подножия горы Митридат в Керчи. Боспорские исследования, XI, с.309-330.

10. Дзиговский, А.Н. 1981. Сарматские памятники II-III вв. в низовьях Днестра. В: Мезенцева, Г.Г. (ред. ). Древности Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с.116-125.

11. Зубарь, В.М. 1993. Северное Причерноморье и Септимий Север. Вестник древней истории, 4, с.3444.

12. Зубарь, В.М. 2002. О некоторых особенностях экономического развития Ольвии в I - середине III вв. н.э. В: Толочко, П.П. (ред. ). Северное Причерноморье в античное время. К 70-летию С.Д. Крыжицко - го. Киев: ИА НАНУ, с.57-66.

13. Зубар, В.М., Козуб, Ю.I. 2002. Нова епітафія римського легіонера з Ольвії. Археологія, 2, с.102-109.

14. Зубар, В.М., Козуб, Ю.І. 2004. Нові надгробки з латинськими епітафіями з Ольвії. Археологія, 3, с.23-33.

15. Зубарь, В.М., Крапивина, В.В. 1999. О римском гарнизоне Ольвии в середине III в. Vita Antiqua, 2, с.76-83.

16. Зубарь, В.М., Сон, Н.А. 2007. Северо-Западное Причерноморье в I-IVвв. н.э. Симферополь. Материалы по археологии, истории и этнографии Таври - ки, Supplementum 3.

17. Крапивина, В.В. 1993. Ольвия. Материальная культура I-IV вв. н.э. Киев: Наукова думка.

18. Крапивина, В.В. 2013. Позднеантичный период истории Ольвии Понтийской. Вестник древней истории, 1, с.77-94.

19. Крыжицкий, С. Д, Русяева, А.С., Крапивина, В.В., Лейпунская, Н.А., Скржинская, М.В., Анохин, В.А. 1999. Ольвия. Античное государство Северного Причерноморья. Киев: ИА НАНУ.

20. Кунина, Н.3.1984. К вопросу о западном импорте стекла на Боспор. Труды Государственного Эрмитажа, XXIV, с.147-164.

21. Кунина, Н.3.1997. Античное стекло в собрании Эрмитажа. Санкт-Петербург: АРС.

22. Пуздровский, А.Е. 2007. Крымская Скифия II в. до н.э. - III в. н.э. Погребальные памятники. Симферополь: Бизнес-Информ.

23. Сон, Н.О. 1988. Скляні посудини з Тіри. Археологія, 63, с.47-56.

24. Сон, Н.А. 1993. Тира римского времени. Киев: Наукова думка.

25. Сон, Н.А. 2002. Об основных тенденциях социально-экономического развития Тиры в I - середине III вв. В: Толочко, П.П. (ред. ). Северное Причерноморье в античное время. К 70-летию С.Д. Крыжиц - кого. Киев: ИА НаНу, с.121-131.

26. Сорокина, Н.П. 1965. Стеклянные сосуды из Та - наиса. В: Шелов, Д.Б. (ред. ). Древности Нижнего Дона. Москва: Наука, с. 202-238.

27. Сорокина, Н.П. 1978. Античное стекло в собрании Одесского археологического музея. В: Карыш - ковский, П.О. (ред. ). Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с.267-274.

28. Сорокина, Н.П. 1982. Стеклянная посуда как источник по истории экономических связей Причерноморья и локального стеклоделия первых веков н.э. В: Талис, Д.Л. (ред. ). Археологические исследования на юге Восточной Европы. Москва, с.40-42. Труды ГИМ, 54.

29. Щапова, Ю.Л. 1983. Очерки истории древнего стеклоделия. Москва: МГУ.

30. Яценко, Е.Г. 2006. Стеклянные чаши-фиалы второй половины II - середины III в. н.э. из Танаиса. В: Журавлев, Д.В. (ред. ). Северное Причерноморье в эпоху античности и средневековья. Москва, с.130152. Труды ГИМ, 159.

31. Яценко, С.А. 1997. Германцы и аланы: о разрушениях в Приазовье в 236-276 гг. Stratum plus, с.154-163.

32. Barkoczi, L. 1986. Geschliffene Glaser aus der er - sten Halfte des 3. Jhs. in Pannonien. Archaeologiai ertesito, 113, s.166-189.

33. Barkoczi, L. 1988. Pannonische Glasfunde in Un - garn. Budapest. Studia Archaeologica, IX.

34. Clairmont, Ch. W. 1963. The glass vessels. Excavations at Dura-Europos. New Haven. Dura-Europos Publications, Final Report IV, part V.

35. Eggers, H. - J. 1951. Der romische Import im freien Germanien. Atlas der Urgeschichte. Hamburg: Ham - burgisches Museum fur V5lkerkunde und Vorgeschich - te, I.

36. Fremersdorf, F. 1939. Erzeugnisse Kolner Manu - fakturen in den Funden von Kastell Saalburg und Zugmantel. Saalburg: Eigenverlag. Saalburg Jahr - burh, IX.

37. Fremersdorf, F. 1967. Die romischen Glaser mit Schlif, Bemalung und Goldauflagen aus Koln. K5ln: Verlag der L5we, H. Reykers. Die Denkmaler des romischen K5ln, VIII.

38. Isings, C. 1957. Roman Glass from Dated Finds. Groningen; Djakarte: J. B. Wolters.

39. Jacenko, E.G. 2005. GlasgefaBe der R5merzeit und Spatantike aus Tanais. Eurasia Antiqua, 11, s.277-312.

40. Lierke, R. 1999. Antike Glastopferei: ein vergessenes Kapitel der Glasgeschichte. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.

41. Pirling, R. 1967/68. Neue Funde romischer Glaser aus Krefeld-Gellep. Berlin: Gebr. Mann. K5lner Jahr - buch fur Vor - und Fruhgeschichte, 9.

42. Rau, G. 1972. K5rpergraber mit Glasbeigaben des 4. nachchristlichen Jahrhunderts in Oder-Weichsel - Raum. Acta Praehistorica et Archaeologica, 3, s.109214.

43. Rutti, B. 1991. Die Romischen Glaser aus Augst und Kaiseraugst. Augst: R5mermuseum. Forschungen in Augst, 13/2.

44. Schulz, W. 1953. Leuna. Ein germanischer Bestat - tungsplatz der spatromischen Kaiserzeit. Berlin: Akad - emie-Verlag. Deutsche Akademie der Wissenschaften zu Berlin, I.

45. Weinberg, G.D., Stern E.M. 2009. Vessel Glass. New Jersey: The American school of classical studies at Athens. The Athenian Agora, XXXIV.

Размещено на Allbest.ru