До наукового обігу вводяться ліпні світильники, що походять із Тіри і зберігаються у наукових фондах Інституту археології ПАН України і Білгород - Дністровському краєзнавчому музеї. Представлені різними формами, вони використовувалися з IV ст. до н. е. до IV ст. н. е.

Ключові слова: Північне Причорномор'я, антична епоха, Тіра, ліпні світильники.

Основний зміст дослідження

Ліпна кераміка, що походить з розкопок Тіри, датується переважно першими століттями нашої ери. Саме тоді вона поповнювалася новими формами і новими орнаментальними мотивами. Доволі значну групу таких виробів становлять ліпні світильники, які досі спеціально не досліджувалися. Саме їм присвячено цю публікацію.

Традиційно вважається, що ліпні світильники - прості, зазвичай грубуваті за формою і не декоровані - виготовлялись місцевим людом. Вони вирізняються і за технологією виробництва, тож становлять окрему групу. Ліпні світильники почали з'являтись на античних поселеннях від раннього часу, а саме за класичного періоду, та побутували й надалі, що певною мірою позначилося не лише на технології виготовлення їх, а також динаміці форми.

Незначна кількість таких світильників на поселенні за певного хронологічного періоду може слугувати надійним індикатором того, що виготовлення ліпних форм було спорадичним явищем і вказує на деякий брак гончарних освітлювальних приладів. Натомість зростання їхньої кількості упродовж якогось періоду може певною мірою свідчити про економічне становище поселення і про занепад його зв'язків із зовнішнім світом. На прикладі Ольвії можна впевнено стверджувати, що місцеве виробництво світильників становило найбільшу частку за доби еллінізму і протягом римського часу. Це явно пов'язано з тим, що з кінця III ст. до н. е. Ольвія переживала глибоку воєнно-політичну та, як наслідок, економічну кризу, через що суттєво скоротилася кількість довізних світильників і вагоме місце посіла місцева продукція. Іншими словами, імпортна продукція заміщувалась якоюсь мірою власним освітлювальним приладдям.

Ліпні світильники з Тіри, що зберігаються у наукових фондах ІА НАН України, розміщені у двох колекціях: № 152 (розкопки Л.Д. Дмитрова) і № 53 (розкопки А.І. Фурманської) - і нараховують 26 цілих виробів і фрагменти ще кільканадцяти. Опрацьовано також ліпні світильники з розкопок Тіри, що зберігаються у фондах і експозиції Білгород-Дністровського краєзнавчого музею, зокрема з давніших колекцій. Окремі світильники з фондів Музею опубліковано П. Нікореску (Nicorescu 1933,р.595, fig.114-117) і Н.О. Гаврилюк (2010,с.38-39).

За формою та, відповідно, датуванням світильники можна розподілити на декілька типів.

Напівзакриті одноріжкові світильники (рис.1: 3-5) - 7 од. Фонди ІА НАНУ: БД-46/613, БД-58/1187, БД - 60/36, БД-62/256; фонди БДКМ: А-1875, А-1403, А-1404. За формою і характерним видовженим ріжком вони подібні до світильників елліністичного часу (Nicorescu 1933, р.595, fig.117; Фурманська 1962, рис.14:3). Декілька екземплярів схожі на світильники "глекоподіб - ного" типу, з високим тулубом і вертикальною ручкою, широко відомі на Боспорі та в Ольвії, що датуються IV-II ст. до н. е., деякі форми побутували і в І ст. до н. е.: Пантикапей (Кругликова 1957, с.306, рис. І: 9), Гермонаса (Коровина 2002, табл.18: 12), інші міста Боспору (Журавлев 2010, с.270), а також Ольвія (Марченко 1988, рис.32: 7; Шейко 2015).

ліпний світильник тіра археологія

Рис. 1. Ліпні світильники з Тіри: 1, 2 -- тип 2; 3--5 -- тип 1; 6, 7 -- тип 4; 8--11 -- тип З 1,2) ¹. У Тірі вони відомі що з ручкою, що без неї. На відміну від решти ліпних виробів, доволі грубих, поверхня їх трохи залощена. Найраніші аналогічні світильники знайдено в некрополі Золоте у похованнях II-І ст. до н. е. і 1. Фонди ІА НАНУ: БД-58/10, БД-59/1008; фонди БДКМ: А-7464.

Напівзакриті одноріжкові світильники (З од.), що за формою нагадують чобіток (рис.1:21, 24; Крапивина 1993, с.124, рис.74: 2-4). Протє значнішого поширєння такі світильники набули на Боспорі у І-III ст. (Гайдукєвич 1958, с.44, рис.32: 1, 4; Кастанаян 1958, с.278, рис.4: 2; 1981, с.52-53, рис.11: 3; с.84, 99, рис.23: 3).

Рис. 2. Ліпні світильники з Тіри, тип З

Відкриті одноріжкові "човникоподіб - ні" світильники (рис.1:8-11;2). Кількісно (32 од.) вони пєрєважають у матеріалах і ст. до н. є. (Корпусова 1983, с. 103, табл. XXV: 18; XXVII: 1). Знахідки таких світильників у нєкрополі Бєляуса (Дашєвская 2014, табл. 32: 17), а також у Танаїсі (Арсєньєва 1988, табл. 28: 1, с. 93) дають можливість датувати їх пєршою половиною І ст. н. є. Подібні світильники знайдєно під час дослідження Ольвії та Козирського поселення ольвійської хори і датова-но II--III ст. (Бураков 1976, с. 89, табл. VI:20)

Рис. 3. Ліпні світильники з Тіри, тип 5

Тіри ¹ (Nicorescu 1933, р.595, fig.114-116). Зазвичай такі світильники мали вертикальну масивну ручку-виступ, що продовжувала тулуб виробу. Проте трапляються світильники без подібної ручки або, як на одному з наших екземплярів (рис.2: 5), ручка мала вигляд невеликого стилізованого валикоподібного наліпу. Аналогічний виріб знайдено у Кітеї і датовано II-IV ст. (Молев 2010, табл.85:4, с.225). Деякі екземпляри мають вертикальну петле - подібну ручку, круглу в перетині. Світильники такого зразка у Тірі знайдено серед матеріалів І-III ст. і пізньоантичного часу (Кравченко, Корпусова 1975, с.39, рис.12: 6; 13: 2). Додамо, що чіткіше подібні світильники датуються, а саме серединою II - першою половиною III ст., за знахідками у закритих комплексах - похованнях некрополю Ніконія (Бруяко, Дзиговс - кий, Секерская 2008, рис.68: 1-4, с.95, 123 - 124). Знахідки з Козирського поселення на хорі Ольвії також дають можливість датувати їх II-III ст. (Бураков 1976, с.89, табл. VI: 22, 23). За матеріалами Танаїса такі вироби датуються серединою III ст. (Арсеньева 1988, табл.36:5, с.91-92). Такий тип світильників був найпоширенішим також на Боспорі упродовж V ст. (Кастанаян 1958, с.278, рис.4: 1; 1981, с.52, рис.11: 2; с.82, 84, рис.17: 1, 2, 8-10).

Відкриті "човникоподібні" світильники з перемичкою біля ріжка (рис.1: 6,7). У Тірі їх відомо два Фонди ІА НАНУ: БД-59/480, БД-53/1249. . Як і вироби попереднього типу, вони мають вертикальну ручку-виступ.

Рис.4. Ліпний світильник з Тіри, тип 6

Аналогічні світильники знайдено в Ніконії, Ольвії, Тірітаці, Ілураті й Танаїсі, вони датуються І-III ст. (Бураков 1976, с.89, табл. VI: 20; Кас - танаян і981, с.82, рис.17: 7; с.101, рис.23: 5; Арсеньева 1988, табл.40: 1-5, с.96; Крапивина 1993, с.124, рис.73: 4; 74: 1; Бруяко, Дзигов - ский, Секерская 2008, с.58, рис.31:1).

Відкриті масивні дворіжкові "човнико - подібні" світильники (рис.3: 1-4) Фонди ІА НАНУ: БД-50/11319, БД-53/1104, БД - 58/958, БД-63/4. . Порівняно з Ольвією, де знайдено поки лише один такий світильник (Буйських та ін. 2015, с.139), у Тірі вони становлять доволі значну кількість (4 од.). Ріжки загострені, вертикальна ручка відбита. Відсутність її ускладнює визначення цілої форми виробів. У Ольвії такий світильник датовано за матеріалами закритого комплексу першою половиною II ст. н. е. (Буйських та ін. 2015, с.139). Не виключено, що так слід датувати і наші світильники.

Рідкісні форми ліпних світильників. Сюди віднесено три знахідки. Два світильники Фонди БДКМ: БД-63/165, А-1407. нагадують аттичні одноріжкові напівзакриті чорнолакові світильники елліністичного часу з видовженим ріжком і високим тулубом. Такі чорнолакові світильники добре відомі в Ольвії, а також за межами Північного Причорномор'я і датуються третьою чвертю IV - першою чвертю III ст. до н. е. Вони зіставні з Howland Type 25А (Howland 1958) Афінської агори і широко представлені у різних регіонах античного світу. Це Сабрата в Лівії, кінець III ст. до н. е. (Joly 1974, tav.1: 2,6), Кітіон на Кіпрі, IV - перша чверть III ст. до н. е. (Oziol 1993, fig.245: 627), Пергам (Schafer 1968, taf.53: К3), Караніс, Єгипет (Shier 1978, pi.10:1), Аттика, середина IV ст. до н. е. (Szentleleky 1969, № 7 - 9а), Тарсус (Goldman, Jones 1950, pi.93:1), Кенхрени у Коринфі, рубіж IV - III ст. до н. е. (Williams 1981, pi.1: 6, 7,12), Македонія, IV - III ст. до н. е. (Грозданова 1987, Табл. XVI:1) і кінець IV - середина III ст. до н. е. (Caminneci 1988, tav. X: 7), Істмія (Anderson-Stojanovic 1993, pi.61: 46; 64: 86), Афіни, храм Дванадцяти богів (Gadbery 1992, pi.110: е). Зважаючи на це, можна припустити, що світильники з Тіри були місцевою ліпною реплікою довізного типу і датуються вищезгаданим часом - приблизно IV-III ст. до н. е.

Третій світильник (рис.4:1) доволі оригінальний. Це відкритий світильник на високому піддоні, розділений на чотири секції, з високою центральною втулкою, з не наскрізним отвором зверху. Через відсутність аналогій його складно датувати. Подібний світильник, проте розділений на три секції та без втулки у центрі вмістилища, походить з Родоса (Bailey 1975, pi.76: Q 364, p.161) і датується 600 р. до н. е. Можна лише припускати, що наш світильник належить до пізнішого часу, ніж решта поданих тут світильників, на що вказує центральна втулка з отвором зверху, куди могли вставляти свічку.

Крім описаних, як світильники могли використовувати невеличкі ліпні посудини. У Тірі виявлено одноручні (іноді дворучні) чаші відкритого зразка, так зв. дакійські, котрі традиційно датуються І ст. до н. е. - III ст. н. е., а також чашечки на високій циліндричній ніжці. На таке їхнє призначення вказують виразні сліди закіптявленості всередині (Бураков 1976, с.113-114; Гаврилюк 20і0, с.38). Про наявність у Північно-Західному Причорномор'ї ліпних світильників на ніжці згадується у праці про Ніконій римського часу (Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с.58, рис.32). Аналогічні ліпні світильники на високій ніжці добре відомі на Боспорі, де їх датовано III-IV ст. (Каста - наян 1981, с.84, рис.17:5; с.98-99, рис.23: 8, табл. XL:1,2).

Підведемо підсумок. У розвитку форм ліпних світильників Тіри відзначимо дві тенденції. Перша - античний вплив, виражений у місцевому наслідуванні елліністичних так зв. гончарних світильників, а саме, аттичних чорнолакових напівзакритих одноріжкових IV-III ст. до н. е. та напівзакритих IV-II ст. до н. е. з типовим видовженим ріжком. Друга тенденція - поява місцевих відкритих ліпних світильників, що вирізняються простотою форми та відсутністю декору. Якщо виробництво напівзакритих ліпних світильників все ж потребувало певних професійних навичок, то відкриті ліпні зразки міг виготовити власне будь - хто і в домашніх умовах, на що вказує їхня простота, одноманітні і консервативні форми. Додамо, що саме відкритих човникоподібних світильників знайдено в Тірі найбільше.

Ліпні світильники не були продукцією масового виробництва і не призначалися для широкої торгівлі. Виготовлені з грубого крихкого глиняного тіста, здебільшого без спеціальної обробки поверхні, вони і після випалу не набували особливої міцності, тож не могли конкурувати з гончарними світильниками, - витонченими, легкими, гарно орнаментованими. Та попри все ліпними світильниками, хай і не масово, користувалися на великій території від Північно-Західного Причорномор'я до Боспору протягом IV ст. до н. е. - IV ст. н. е.

Наостанок завважимо, що ліпні світильники, на відміну від певних типів ліпного посуду, не можуть бути етнокультурним визначником. їх могли виготовляти і використовувати що місцеві елліни, що представники варварського чи греко-варварського населення, які контактували між собою. У періоди політичної та економічної дестабілізації, занепад ремесла і торгівлі міг спричинити потреби у виробництві ліпного посуду, зокрема й світильників.

Література

1. Арсеньева, Т.М. 1988. Светильники Танаиса. Москва: Наука.

2. Бруяко, И.В., Дзиговский, А.Н., Секерская, Н.М. 2008. Никоний римской епохи. Одесса: СМИЛ.

3. Буйських, А.В., Кузьміщев, О.Г., Новиченкова, М.В., Шейко, І.М., Чечуліна, І.О. 2015. Дослідження в південно-східній частині римської цитаделі Ольвії. Археологічні дослідження в Україні 2014 р., с.138-140.

4. Бураков, А.В. 1976. Козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. Киев: Наукова думка.

5. Гаврилюк, Н.А. 2010. Лепная керамика Тиры. В: Крыжицкий, С.Д. (ред. ). Тира - Белгород - Аккерман (материалы исследований). Одесса: Печатный дом, с.11-46.

6. Гайдукевич, В.Ф. 1958. Илурат. Итоги археологических исследований 1948-1953 гг. Материалы и исследования по археологии СССР, 85, с.9-148.

7. Грозданова, В. 1987. Споменици од хеленистич - киот период во ср Македонща. Скоще: Универзитет Кирил и Методиу

8. Дашевская, О.Д. 2014. Некрополь Беляуса. Симферополь: Феникс.

9. Журавлев, Д.В. 2010. Светильники второй половины III в. до н.э. - IVв. н.э. Киев: Мистецтво.

10. Кастанаян, Е.Г. 1958. Лепная керамика Илура - та. Материалы и исследования по археологии СССР, 85, с.266-282.

11. Кастанаян, Е.Г. 1981. Лепная керамика боспорс - ких городов. Ленинград: Наука.

12. Коровина, А.К. 2002. Гермонасса. Античный город на Таманском полуострове. Москва: Государственный музей изобразительных искусств им.А.С. Пушкина.

13. Корпусова, В.Н. 1983. Некрополь Золотое (к этнокультурной истории европейского Боспора). Киев: Наукова думка.

14. Кравченко, Н.М., Корпусова, В.М. 1975. Деякі риси матеріальної культури пізньоримської Тіри. Археологія, 18, с. 20-42.

15. Крапивина, В.В. 1993. Ольвия. Материальная культура I-IV вв. н.э. Киев: Наукова думка.

16. Кругликова, И.Т. 1957. Ремесленное производство простой керамики в Пантикапее в VI - III вв. до н.э. Материалы и исследования по археологии СССР, 56, с.96-138.

17. Марченко, К.К. 1988. Варвары в составе населения Березани и Ольвии во второй половине VII - первой половине I в. до н.э.: по материалам лепной керамики. Ленинград: Наука.

18. Молев, Е.А. 2010. Боспорский город Китей. Керчь: АДЕФ-Украина. Боспорские исследования, Supplementum 6.

19. Фурманська, А.I. 1962. Розкопки Тіри в 1958 р. Археологічні пам'ятки Української РСР, XI, с.122137.

20. Шейко, I.М. 2015. Світильники "глечикоподібного" типу з Ольвії. Laurea, I: Античный мир и средние века: чтения памяти профессора В.И. Кадеева. Материалы, с.59-64.

21. Anderson-Stojanovic, V. R. 1993. A Well in the Ra - chi Settlement at Isthmia. Hesperia, 62, 3, p.257-302.

22. Bailey, D. M. 1975. A Catalogue of the Lamps in the British Museum. Greek, Hellenistic and Early Roman Pottery Lamps. London, I.

23. Caminneci, V. 1988. Le Lucerne greche. Agrigento, 10, p.72-75.

24. Gadbery, L. M. 1992. The Sanctuary of the Twelve Gods in the Athenian Agora: a Revised View. Hesperia, 61, 4, p.447-490.

25. Goldman, H., Jones, F. F. 1950. The Lamps. Excavations at Gozlu Kule, Tarsus. Princeton, 1, p.84-109.

26. Howland, R. H. 1958. Greek Lamps and Their Survivals. Princeton. The Athenian Agora, IV.

27. Joly, E. 1974. Lucerne del Museo Di Sabratha. Roma.

28. Nicorescu, P. 1933. Fouilles de Tyras. Dacia, 3-4, p.557-601.

29. Oziol, T. 1993. Les Lampes. In: Les Niveaux Hel - tenistiques. Paris: Rue de medicis, p.295-310.

30. Schafer, J. 1968. Tonlampen. In: Schafer, J. Hellenis - tische Keramik aus Pergamon. Berlin: Valter de Gru - yter, S.119-153.

31. Shier, L. 1978. Terracotta Lamps from Karanis, Egypt. Michigan.

32. Szentleleky, T. 1969. Ancient Lamps. Amsterdam.

33. Williams, H. 1981. Kenchreai: Eastern Port of Corinth. Leiden.

Размещено на Allbest.ru