Українська мова в національній політиці Австро-Угорської імперії

Освітній закон 14 травня 1869 р. вирішення питання про мову навчання у школі і про вивчення краєвої мови доручав регіональній шкільній владі [12, с. 56]. Таким чином, в Галичині це повноваження переходило до Крайової шкільної ради, що розпочала свою роботу 24 січня 1869 р. Навчальні плани, введені розпорядженням Крайової шкільної ради від 7 березня 1893 р., зобов'язували педагогів навчати учнів другої краєвої мови таким чином, щоб вони досягли рівня володіння нею, як рідною [1, с. 46].

Розпорядження міністрів внутрішніх справ, віросповідань і освіти, юстиції, фінансів, торгівлі і сільського господарства, а також оборони краю і громадської безпеки щодо урядової мови в Королівстві Галіції і Лодомерії разом з Великим Королівством Краківським від 5 червня 1869 р. передбачало використання польської мови в краї органами виконавчої та судової влади у внутрішньому діловодстві й листуванні з не військовими органами влади та урядами [25, с. 67]. Німецька мова надалі мала використовуватися, зокрема, для урядових фінансових документів, пошти, телеграфу, а також промислових закладів, підпорядкованих центральному керівництву [25, с. 68]. Розпорядження Міністерства юстиції від 11 серпня 1869 р. №9973 звертало увагу вищого апеляційного суду у Львові на те, що «назви судових установ та написи в приміщеннях адміністративних будинків суду, на території юрисдикції якого мешкають українці, мають бути, окрім німецької і польської, також українською мовою; на подання та заяви, внесені українською мовою, мають бути рішення і ухвали, підготовлені тією ж мовою; документи про державну реєстрацію права власності на землю виготовляються мовою, якою була внесена заява про таку реєстрацію; крім того записи в книгах про реєстрацію права власності теж записуються мовою, якою внесена заява про реєстрацію права власності» [8, с. 57]. Цей документ дублював положення Розпорядження

Міністерства юстиції від 9 липня I860 р. №10.340, яке визначало, що в судовому окрузі Галичини та Буковини польська і руська мови є «краєвими мовами» [8, с. 53, с. 57]. Згідно з розпорядженням I860 р. судочинство мало здійснюватися тією мовою, якою було подано до суду подання або усну заяву, а органи судової влади були зобов'язані «в службових зносинах використовувати усно або письмово, під час судового процесу, зрозумілу для сторони мову» [5, с. 29; 8, с. 53]. Роз'яснення сенату 1876 р. передбачало можливість вносити подання та скарги у повітові суди «місцевою мовою». Це право зберігалося упродовж 10 років, а надалі було обмежене вимогою складати усі письмові матеріали судової справи державною мовою [5, с. 31].

Ситуація з мовою у адміністративних органах влади та судочинстві, яка склалася в Галичині була подібною, до тієї, що мала місце в деяких інших регіонах держави. Зокрема, після 1867 р. у Трієсті німецька, словенська та італійська мови мали статус краєвих мов, але в міській раді фактично використовувалася лише італійська. У судочинстві використання цих мов не завжди відповідало законодавству, адже італійська мова займала панівне становище, німецька зберігала свої позиції, а словенська більшою мірою почала використовуватися лише після 1900 р. [18, с. 103]. При цьому, дослідники зазначають, що центральна влада використовувала у Трієсті словенську мову як інструмент для послаблення впливу місцевої італомовної еліти [29, с. 25]. Аналогічну ситуацію можна спостерігати й у Галичині, де українська мова використовувалася для балансування впливу польськомовної еліти.

Питання забезпечення прав на використання української мови в Галичині порушувалося тогочасними українськими правниками перед місцевою крайовою владою та центральними органами влади на постійній основі, оскільки для цього були необхідні законодавчі підстави. На думку А. Джяджьо «Державний Трибунал своїми рішеннями, які впроваджували в життя засади ст. 19 Конституції не тільки впливали на перебіг процесів національного розвитку народів монархії Габсбургів, але також стабілізували внутрішньо-політичну ситуацію у багатонаціональній державі» [22,с. 143].

Закон «Про урядову мову автономних влад» від 9 квітня 1907 р. передбачав, що «внутрішньою урядовою мовою крайового Відділу є польська мова» (§ 1). Внутрішньою урядовою мовою повітових і громадських представницьких органів визначалася та мова, яка зазвичай вживалася цими органами, а її зміна могла бути впроваджена голосуванням трьох четвертей членів представництв (§ 2). Закон вимагав приймати подання та листи до органів влади польською, німецькою та руською мовою (§ 3), але відповіді надавати тією мовою, яку зазвичай вживає повітове представництво (§ 4) [28, с. 39-40].

У Буковині більшість населення розподілялася між двома мовними групами: українською та румунською (обидві мови мали статус краєвих). Значним також був відсоток німецькомовного населення (таб.2). Л. Ткач відмічає, що однією з особливостей мовного середовища Буковини була кількамовна компетенція значної частини місцевого населення [14], володіння ним двома або трьома мовами [15, с. 521]. На думку О. Огуя в умовах багатомовності німецька розмовна мова Буковини (Buchenlandisch; Bukowiner Deutsch; Bukowinerisch) стала мовою міжетнічної комунікації («Lingua franca») [11, с. 123].

Таблиця 2 Розподіл населення Буковини за розмовною мовою (перепис 1910 р.) [20, с. 54-55]

Отже, у межах Австрійської частини Австро- Угорської імперії українська мова мала статус краєвої мови, що дозволяло її вільно використовувати у більшості мовленнєвих сфер, вона була мовою науки й освіти, літератури, публікації періодичних видань, у тому числі вузькоспеціалізованих, а також перекладених законодавчих документів. Офіційний урядовий вісник, який виходив німецькою та польською мовою упродовж деякого часу виходив і українською. Документи опубліковані в польськомовному виданні «Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem» (виходив із 1866 p.) в окремі роки перекладалися на німецьку та українську мови й публікувалися у «Віснику законів і розпоряджень крайових для Королівства Галіції і Лодомерії» [23, с. 153-154]. Українська мова в Галичині та Буковині використовувалася, хоч і обмежено, у судочинстві. Крім того, українською мовою можна було виголошувати промови в Австрійському парламенті.

Мовна політика Угорського королівства, до складу якого входило Закарпаття, переважно базувалася на Законі «Про рівноправність національностей» 1868 р., освітніх законах 1868, 1879, 1883 та 1907 років. У багатомовному Угорському королівстві 23% населення знали дві або більше мов, водночас більшість угорців, словаків, румун, русинів, сербів і хорватів, тобто 79, 46, 75, 86, 82 і 88% відповідно не говорили іншою мовою окрім своєї рідної [24, с. 281]. Згідно перепису 1910 р. населення Закарпаття включало у себе наступні етномовні групи: українців (русинів) - 55,54%, угорців - 30,66%, німців - 10,54%, румунів - 1,90%, словаків - 1,05% [17, с. 16].

25 листопада 1868 р. було прийнято Закон «Про рівноправність національностей» №XLIV. Згідно з його положеннями, мовою парламенту та головних установ була визначена угорська, однак закони також потрібно було видавати і мовами інших національностей (§ 1). У містах та селах мовою діловодства мала бути найбільш поширена мова (§ 21). Законом також надавалося необмежене право користуватися рідною мовою з місцевими органами влади, в судочинстві, освіті, церкві (§ 7, § 23, § 24) [17, с. 29; 24, с. 283]. Церква мала право вільно використовувати власну мову у веденні документації та у церковних судах, а також засновувати початкові школи й обирати мову викладання у них [24, с. 283]. Положення закону зобов'язували державних службовців використовувати не тільки угорську мову, але й інші мови Угорського королівства. Місцеві чиновники повинні були володіти мовами національностей, що також входило в обов'язки суддів, вироки яких мали оголошуватися мовою, якою володів той, кого цей вирок стосувався [24, с. 283-284]. Державна влада мала право визначати мову навчання у школах, але з урахуванням забезпечення рідномовної освіти громадян, які проживають у значній кількості разом [24, с. 284]. Закон проголошував, що «... усі громадяни Угорщини, згідно з основними принципами Конституції, у політичному відношенні творять одну націю, неподільну єдину мадярську націю, її рівноправними членами є усі громадяни вітчизни, до якої б національності вони не належали» [4, с. 152]. Таким чином, закон 1868 р. декларував демократичні засади прав мов кожної національності в Угорському королівстві та можливостей їх використання, але водночас відображав ідеологічну концепцію єдиної угорської політичної нації. Дослідники наголошують, що «закон про національності 1868 р. мав суттєву ваду - відсутні були механізми його реалізації, гарантії його дієвості, що зводило нанівець ліберальний характер цього закону» [4, с. 153].

Один із найвагоміших напрямів реалізації засад мовної політики Угорського королівства був спрямований на освіту. Закон №XXXVIII 1868 року про народну школу і реформу освіти передбачав обов'язкову рідномовну початкову освіту для дітей у віці від 6 до 12 років у державних народних школах [4, с. 155]. Цей закон також гарантував церковним конфесіям право на відкриття початкових шкіл та вибір мови викладання у них. Підручники та «Газету для народных учителей» видавали сімома мовами, у тому числі й русинською. Щоправда, з середини 1870-х рр. газета друкувалася лише угорською [17, с. 39; 4, с. 155].

Характерною рисою державної мовної політики на Закарпатті в другій половині XIX та на початку XX ст. була поступова, але неухильна мадяризація. Маючи на меті створення єдиної угорської нації, влада Королівства намагалася звести відмінності між етнічними групами в регіоні до конфесійних. З цією метою вже у 1860-х рр. українське населення Закарпаття почали окреслювати термінами «мадяри греко-католицького обряду/ віри», «мадяри, що розмовляють по-руськи», «греко-католицький народ» тощо [7, с. 331]. Влада активно

намагалася ввести у церковному богослужінні угорську мову, запровадити в церковних книгах, молитовниках, а також у шкільному навчанні в церковних школах замість кириличного алфавіту латиницю [7, с. 327], щоправда, не всі подібні спроби завершувалися успіхом [4, с. 162].

У 1879 р. викладання угорської мови в усіх навчальних закладах народної освіти стало обов'язковим, а вчителі зобов'язані були на достатньому рівні володіти угорською мовою, щоб забезпечити викладання у молодшій школі [24, с. 288]. Було заборонено викладання у школах історії та географії мовами національних меншин [4, с. 162]. Водночас, у 1881 р. було скасовано іспит з русинської мови у випускних класах шкіл, а у 1889 р. обов'язкове вивчення руської мови у церковних школах [4, с. 162]. Відповідно до Закону №ХХХ 1883 року викладання угорської мови та літератури у середніх школах для учнів різних національностей стало обов'язковим [17, с. 39]. З 1891 р. законодавство передбачало обов'язкове знайомство дітей з державною мовою навіть у неугорських дитячих садках [17, с. 39].

З середини 80-х років XIX ст. важливу роль у реалізації політики мовної мадяризації відігравали угорські культурно-освітні товариства, зокрема, «Товариство поширення мадярської мови», «Усеугорське шкільне товариство», «Мадярський шкільний гурток», які користувалися державною підтримкою [4, с. 166].

Суттєве розширення мережі шкіл з угорською мовою викладання було здійснене під час так званої міленіумної шкільної акції у зв'язку зі святкуванням тисячолітнього ювілею заснування Угорської держави [16, с. 640]. На початку XX ст. у більшості державних початкових шкіл основною мовою навчання стала угорська, деякі школи були облаштовані за змішаним принципом, у яких функціонували окремі класи для учнів з рідною угорською мовою, і для тих учнів, для яких рідною була інша мова. Ефективність мовної політики мадяризації у Закарпатті засвідчило суттєве скорочення шкіл з русинською мовою викладання з 571 у 1874 р. до 23 у 1907 р. [4, с. 163]. На рубежі ХІХ-ХХ ст. середніх та вищих закладів з русинською мовою викладання взагалі не було [16, с. 641].

Закон 1907 р. про правовий статус недержавних початкових шкіл вимагав, щоб дитина, для якої угорська мова не була рідною, після завершення нею чотирирічної школи могла доступно виражати думки угорською мовою усно та письмово. Закон також вміщував ідеологічні засади національної політики Угорського королівства й зобов'язував усі школи і усіх вчителів «незалежно від типу школи та від того, отримує вона державну допомогу чи ні, у душах дітей розвинути та підсилити свідомість відданості угорській вітчизні та належності до угорської нації, а також релігійно-морального мислення» [17, с. 42].

Слід відзначити також, що одним із інструментів мовної мадяризації в Угорському королівстві з кінця XIX ст. стала вимога зміни на угорську мову імен, прізвищ та назв населених пунктів.

У підсумку зазначимо, що не зважаючи на те, що мовна політика Дуалістичної монархії стосовно української мови мала базуватися на положеннях 19 ст. Конституції 1867 р., її практична реалізація у Цислейтанії та Транслейтанії мала суттєві особливості. Це було пов'язано з тим, що засади мовної політики держави Габсбургів визначали не лише загальноімперські законодавчі ініціативи, але й місцеві крайові документи. Мовна політика Угорського королівства базувалася й провадилася на ідеологічному переконанні влади про необхідність побудови «єдиної великої політичної угорської нації», і, як наслідок, вихідним у ній була поетапна мовна мадяризація громадян, у тому числі спрямована на україномовне(русиномовне) населення. Надання статусу урядової польській мові в Галичині, й, водночас, збереження у цьому регіоні крайового статусу за українською мовою негативно позначилося на функціонуванні останньої в адміністративному житті краю. Та все ж, особливо у порівнянні з Російською імперією, українська мова в Австро-Угорській монархії мала досить широкі можливості застосування. Вона була мовою наукових і навчальних публікацій, періодичних видань, використовувалася в освітньому процесі на усіх рівнях, а, до певної міри, й у судовій сфері. Ця ситуація безумовно позитивно позначилася на розвитку української мови у другій половині XIX - на початку XX ст.

Список використаних джерел

1. Гаврецька М. Й. Законодавче закріплення правового статусу української мови в Східній Галичині у другій половині XIX ст. / М. Й. Гаврецька // Часопис Київського університету права. - 2011. -№1.-С.43-47.

2. Гаврецька М. Й. Правовий режим української мови в органах самоврядування Східної Галичини в складі Австрії, Австро- Угорщини / М. Й. Гаврецька // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. -2014.-№10.- С.44-49.

3. Гаврецька М. Й. Правовий режим української мови у Східній Галичині (1848-1939 рр.): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / М. Й. Гаврецька; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. -К., 2015. -21 с.

4. Закарпаття в етнополітичному вимірі / М. Панчук, В. Войналович, О. Галенко, Т. Горбань та ін.; Редкол.: (голова) Ю. А. Левенець. -К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2008. - 682 с.

5. Кондратюк О. В. Щодо мовного питання здійснення судочинства на території Галичини у складі Австро-Угорщини / О. В. Кондратюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. -2014.-№1.- С.25-35.

6. Левицький К. Про права руської мови / К. Левицький. - Львів, 1896. - 32 с.

7. Майор Р. Політика мадяризації та її вплив на розвиток українського національного руху в Закарпатті в середині XIX - на початку XX ст. / Р. Майор // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. - 2013.-Т.23.-С.324-343.

8. Марковський В. Я. Правовий статус української мови в Австро-Угорській імперії / В. Я. Марковський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - №1.-С.48-61.

9. Національна політика Габсбургів на західноукраїнських землях у другій половині XIX - на початку XX ст. // У кігтях двоглавих орлів. Творення модерної нації. Україна під скіпетрами Романових і Габсбургів. - Харків: КСД, 2016.- С.274-305.

10. Огуй О. Мовна ситуація на Буковині в австрійський період: динаміка крайових мов у соціолінгвістичному аспекті (1774-1918 рр.)/О. Огуй // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. - Луцьк, 2013.- №20. - С.250-255.

11. ОгуйО. Формування німецьких колоній на Буковині у XVIII - XX століттях: соціально-економічні та мовні аспекти / О. Огуй // Етнічна історія народів Європи. - 2004. -Вип.16. - С.120-125.

12. Ступарик Б. М. Шкільництво Галичини (1772-1939) І Б. М. Ступарик. - Івано-Франківськ, 1994. - 143 с.

13. Тейлор А. Дж. П. Габсбурзька монархія 1809-1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / А. Дж. П. Тейлор. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. - 260 с.

14. Ткач Л. О. Мовна ситуація на Буковині в кінці XIX - на початку XX століття і розвиток української літературної мови: автореф. дне... д-ра філол. наук: 10.02.01 / Л. О. Ткач; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. - К., 2008. - 40 с.

15. Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ-ХХ ст. Частина 2: Джерела і соціокультурні чинники розвитку / Л. Ткач. - Чернівці: Книги - XXI, 2007. - 704 с.

16. Фединець Ч., Генці А. Мовна політика Австро-Угорської монархії: приклад історичного Закарпаття // Закарпаття 1919-- 2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Під ред. М. Вегеша, Ч. Фединець / Ч. Фединець, А. Генці. - Ужгород: Видавництво «Ліра», 2010. - С.638-647.

17. Черниченко С., Фединець Ч. Наш місцевий Вавилон: Історія мовної політики на території сучасного Закарпаття у першій половині XX століття (до 1944 року) / С. Черниченко, Ч. Фединець. - Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2014.-236с.

18. Czeitschner S. Discourse, hegemony and polyglossia in the judicial system of Trieste in the 19th century // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Susanne Czeitschner. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.69-105.

19. Die Ergebnisse der Volkszahlung vom 31. Desember 1910 im Reichsrate vertretenen Konigreichen und Landem. 1. Heft. Die summarischen Ergebnisse der Volkszahlung. - Wien: Aus der Kaiserlich- KoniglichenHof-und Staatsdruckerei, 1912, 72* s., 137 s.

20. Die Ergebnisse der Volkszahlung vom 31. Desember 1910 im Reichsrate vertretenen Konigreichen und Landem. 2. Heft des ersten Bandes. - Wien: Aus der Kaiserlich-Koniglichen Hof-und Staatsdruckerei, 1914, 53* s., 103 s.

21. Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. -351p.

22. Dziadzio A. Monarchia konstytucyjna w Austrii 1867-1914. Wladza - obywatel - prawo / A. Dziadzio. - Krakow: Ksi^garnia Akademicka, 2001. - 312 s.

23. Fellerer J. Discourse and hegemony: The case of the Ukrainian language in Galicia under Austrian rule (1772-1914) // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Jan Fellerer. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.107-166.

24. Maracz L. Multilingualism in the Transleithanian part of the Austro-Hungarian Empire (1867-1918): Policy and practice / Laszlo Maracz// Jezikoslovlje. 2012. - 13.2. - P.269-298.

25. Rozporz^dztnie Ministrow, Spraw Wewn^trznych, Wyznan і Oswiecenia, Sprawiedliwosci, Skarbu, Handlu і Rolnictwa, tudziez Obrony krajowej і Bezpieczenstwa publicznego z d. 5. Czerwca 1869. roku, 1. 2354., dotycz^ce j^zyka urz^dowego c. k. Wladz, Urz^dow і Sadow w Krolestwie Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem w sluzbie wewnetrznej і w korespondencyi z innemi wladzami // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1869. - Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukami rz^dowej, 1869.-S.67-69.

26. Ustawa oj^zyku wykladowym w szkolach ludowych і srednich Krolestw Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1867. -Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukamirz^dowej, 1867. - S.21-23.

27. Ustawa z dnia 15. lutego 1905 zmieniaj^ca niektore postanowienia ustawy z dnia 22. czerwca 1867 Dz. u. kr. Nr. 13. о j^zyku wykladowym w szkolach ludowych і srednich Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem II Dziennik urz^dowy c. k. Rady szkolnej krajowej w Galicyi. Redagowany w c. k. Radzie szkolnej krajowej. - Lwow, 1905. - S.477-478.

28. Ustawa z dnia 9. kwietnia 1907, о j^zyku urz^dowym wladz autonomicznych // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1907. - Lwow: Z drukami Wladyslawa Lozinskiego, 1907. - S.39-42.

29. Wallnig T. Language and power in the Habsburg Empire: The historical context // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Thomas Wallnig. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.15-32.

ЗО. Zasadnicza ustawa panstwowa z dnia 21 Grudnia 1867 г., о ogolnych prawach obywateli Panstwa dla krolestw і krajow // Przeklady Ustaw, Rozporz^dzen і Obwieszczen z Dziennika Praw Panstwa dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi, tudziez Wielkiego Ksi^stwa Krakowskiego. Rocznik 1867. - Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukarni rz^dowej, 1867. - S.491-495.

References

1. Gavrec'ka M. J. Zakonodavche zakriplennja pravovogo statusu ukrai'ns'koi' movy v Shidnij Galychyni u drugij polovyni XIX st. / M. J. Gavrec'ka // Chasopyc Kyi'vs'kogo universytetu prava. - 2011. -№l.-S.43-47.

2. Gavrec'ka M. J. Pravovyj rezhym ukrai'ns'koi' movy v organah samovrjaduvannja Shidnoi' Galychyny v skladi Avstrii', Avstro- Ugorshhyny / M. J. Gavrec'ka // Naukovo-informacijnyj visnyk Ivano- Frankivs'kogo universytetu prava imeni Korolja Danyla Galyc'kogo. - 2014.-№10.-S.44-49.

3. Gavrec'ka M. J. Pravovyj rezhym ukrai'ns'koi' movy u Shidnij Galychyni (1848-1939 rr.): avtoref. dys. ... kand. juryd. nauk: 12.00.01 / M. J. Gavrec'ka; NAN Ukrai'ny, In-t derzhavy і prava im. V. M. Korec'kogo.-K., 2015.-21 s.

4. Zakarpattja v etnopolitychnomu vymiri / M. Panchuk, V. Vojnalovych, O. Galenko, T. Gorban' ta in.; Redkol.: (golova) Ju. A. Levenec'. -K.: IPiEND im. I. F. Kurasa, 2008. - 682 s.

5. Kondratjuk О. V. Shhodo movnogo pytannja zdijsnennja sudochynstva na terytorii' Galychyny u skladi Avstro-Ugorshhyny / О. V. Kondratjuk // Naukovyj visnyk L'vivs'kogo derzhavnogo universytetuvnutrishnih sprav. -2014. -№1. - S.25-35.

6. Levyc'kyj K. Pro prava rus'koi' movy / K. Levyc'kyj. - L'viv, 1896. - 32 s.

7. Major R. Polityka madjaryzacii' ta i'i' vplyv na rozvytok ukrai'ns'kogo nacional'nogo ruhu v Zakarpatti v seredyni XIX - na pochatku XX st. / R. Major // Naukovi praci Kam'janec'-Podil's'kogo nacional'nogo universytetu imeni Ivana Ogijenka. Istorychni nauky. - 2013.-T.23.-S.324-343.

8. Markovs'kyj V. Ja. Pravovyj status ukrai'ns'koi' movyv Avstro- Ugors'kij imperii' / V. Ja. Markovs'kyj // Naukovyj visnyk L'vivs'kogo derzhavnogo universytetuvnutrishnih sprav. -2010.-№1.- S.48-61.

9. Nacional'na polityka Gabsburgiv na zahidnoukrai'ns'kyh zemljah u drugij polovyni XIX - na pochatku XX st. // U kigtjah dvoglavyh orliv. Tvorennja modemoi' nacii'. Ukrai'na pid skipetramy Romanovyh і Gabsburgiv. -Harkiv: KSD, 2016. - S.274-305.

10. Oguj O. Movna sytuacija na Bukovyni v avstrijs'kyj period: dynamika krajovyh mov u sociolingvistychnomu aspekti (1774-1918 rr.) / O. Oguj // Naukovyj visnyk Shidnojevropejs'kogo nacional'nogo universytetu imeni Lesi Ukrai'nky. Serija: Filologichni nauky. Movoznavstvo. - Luc'k, 2013.- №20. - S.250-255.

11. Oguj O. Formuvannja nimec'kyh kolonij na Bukovyni u XVIII - XX stolittjah: social'no-ekonomichni ta movni aspekty / O. Oguj // Etnichna istorija narodiv Jevropy. - 2004. - Vyp.l6.-S.120-125.

12. Stuparyk В. M. Shkil'nyctvo Galychyny (1772-1939) / В. M. Stuparyk. -Ivano-Frankivs'k, 1994. - 143 s.

13. Tejlor A. Dzh. P. Gabsburz'ka monarhija 1809-1918. Istorija Avstrijs'koi' imperii' ta Avstro-Ugorshhyny / A. Dzh. P. Tejlor. - L'viv: VNTL-Klasyka, 2002. - 260 s.

14. Tkach L. O. Movna sytuacija na Bukovyni v kinci XIX - na pochatku XX stolittja і rozvytok ukrai'ns'koi' literatumoi' movy: avtoref. dys... d-ra filol. nauk: 10.02.01 / L. O. Tkach; NAN Ukrai'ny, In-tmovoznav. im. O. O. Potebni. -K., 2008. - 40 s.

15. Tkach L. Ukrai'ns'ka literatuma mova na Bukovyni v kinci XIX-XX st. Chastyna 2: Dzherela і sociokul'turni chynnyky rozvytku / L. Tkach. - Chemivci: Knygy - XXI, 2007. - 704 s.

16. Fedynec' Ch., Genci A. Movna polityka Avstro-Ugors'koi' monarhii': pryklad istorychnogo Zakarpattja // Zakarpattja 1919-2009 rokiv: istorija, polityka, kul'tura / ukrai'nomovnyj variant ukrai'ns'ko- ugors'kogo vydannja / Pid red. M. Vegesha, Ch. Fedynec' / Ch. Fedynec', A. Genci. - Uzhgorod: Vydavnyctvo «Lira», 2010.- S.638-647.

17. Chemychenko S., Fedynec' Ch. Nash miscevyj Vavylon: Istorija movnoi' polityky na terytorii' suchasnogo Zakarpattja u pershij polovyni XX stolittja (do 1944 roku) / S. Chernychenko, Ch. Fedynec'. -Uzhgorod: Poligrafcentr «Lira», 2014. - 236 s.

18. Czeitschner S. Discourse, hegemony and polyglossia in the judicial system of Trieste in the 19th century // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Susanne Czeitschner. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.69-105.

19. Die Ergebnisse der Volkszahlung vom 31. Desember 1910 im Reichsrate vertretenen Konigreichen und Landern. 1. Heft. Die summarischen Ergebnisse der Volkszahlung. - Wien: Aus der Kaiserlich- KoniglichenHof-und Staatsdruckerei, 1912, 72* s., 137 s.

20. Die Ergebnisse der Volkszahlung vom 31. Desember 1910 im Reichsrate vertretenen Konigreichen und Landern. 2. Heft des ersten Bandes. - Wien: Aus der Kaiserlich-Koniglichen Hof-und Staatsdruckerei, 1914, 53* s., 103 s.

21. Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. -351p.

22. Dziadzio A. Monarchia konstytucyjna w Austrii 1867-1914. Wladza - obywatel - prawo / A. Dziadzio. - Krakow: Ksi^gamia Akademicka, 2001. -312 s.

23. Fellerer J. Discourse and hegemony: The case of the Ukrainian language in Galicia under Austrian rule (1772-1914) // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Jan Fellerer. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.107-166.

24. Maracz L. Multilingualism in the Transleithanian part of the Austro-Hungarian Empire (1867-1918): Policy and practice / Laszlo Maracz H Jezikoslovlje. 2012. - 13.2. - P.269-298.

25. Rozporz^dztnie Ministrow, Spraw Wewn^trznych, Wyznan і Oswiecenia, Sprawiedliwosci, Skarbu, Handlu і Rolnictwa, tudziez Obrony krajowej і Bezpieczenstwa publicznego z d. 5. Czerwca 1869. roku, 1. 2354., dotycz^ce j?zyka urz^dowego c. k. Wladz, Urz^dow і Sadow w Krolestwie Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem w sluzbie wewnetrznej і w korespondencyi z innemi wladzami // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1869. - Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukami rz^dowej, 1869.-S.67-69.

26. Ustawa oj^zyku wykladowym w szkolach ludowych і srednich Krolestw Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1867. - Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukarni rz^dowej, 1867. - S.21-23.

27. Ustawa z dnia 15. lutego 1905 zmieniaj^ca niektore postanowienia ustawy z dnia 22. czerwca 1867 Dz. u. kr. Nr. 13. о j^zyku wykladowym w szkolach ludowych і srednich Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem // Dziennik urz^dowy c. k. Rady szkolnej krajowej w Galicyi. Redagowany w c. k. Radzie szkolnej krajowej. - Lwow, 1905. - S.477-478.

28. Ustawa z dnia 9. kwietnia 1907, о j^zyku urz^dowym wladz autonomicznych // Dziennik ustaw і rozporz^dzen krajowych dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksi^stwem Krakowskiem. - Rocznik 1907. - Lwow: Z drukarni Wladyslawa Lozinskiego, 1907. - S.39-42.

29. Wallnig T. Language and power in the Habsburg Empire: The historical context // Diglossia and Power. Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire / Ed. Rosita Rindler Schjerve / Thomas Wallnig. - Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 2003. - P.15-32.

30. Zasadnicza ustawa panstwowa z dnia 21 Grudnia 1867 г., о ogolnych prawach obywateli Panstwa dla krolestw і krajow // Przeklady Ustaw, Rozporz^dzen і Obwieszczen z Dziennika Praw Panstwa dla Krolestwa Galicyi і Lodomeryi, tudziez Wielkiego Ksi^stwa Krakowskiego. Rocznik 1867. -Lwow: Z ces. krol. galicyjskiej Drukarni rz^dowej, 1867. - S.491-495.

Размещено на Allbest.ru