Его-документи про життя студентів Полтавського педінституту впродовж німецько-радянської війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)«1941/1945»:378

Его-документи про життя студентів Полтавського педінституту впродовж німецько-радянської війни

Лук'яненко О. В.,

кандидат історичних наук, ст. викладач, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка

Ілюструється буденне життя студентів педагогічного закладу Полтави у часи німецько-радянської війни 1941--1945 року. Застосування методу контент--аналізу дозволило проілюструвати тлумачення студентами вишу свого місця в окупованому краї та у пост--окупаційний час; виявити мотивацію різних стратегій поведінки молоді в екстремальних умовах. Розвідка написана у межах науково-дослідної роботи кафедри культурології ПНПУ імені В. Г. Короленка «Регіональні виміри повсякденної культури УкраїниХРІН--ХХ століть». окупований молодь війна

Ключові слова: повсякдення, студенти, німецько-радянська війна, вища педагогічна школа, колабораціонізм, остарбайтери.

Залишені в окупованій Полтаві, колишні студенти мали робити вибір вектору подальшого існування. Як ми уже визначали, із 1028 молодих людей, які навчалися у виші упродовж 1943-1953 рр., багато хто виїхав із обласного центру назад до рідних сіл. Інші переховувалися від вербовки до Третього Рейху [1]. У цій частині розвідки пропонуємо поглянути на долі тих освітян, які пішли на виробництво, аби вижити в умовах війни. Німецьке командування просто на дало вибору колишнім освітянам відсиджуватися без роботи. Згідно з постановою Полтавської міської управи від 31 жовтня 1941 р., непрацездатними визнали лише дітей до 16 р., жінок старше 55 р., чоловіки старше 60 р., інвалідів І та II груп та калік [2]. Колишнє студентство у своїй масі було від 18 до 22 років за окремими виключеннями, ы тому підпадало під обов'язкову трудову мобілізацію [3]. Та й вибору особливо не залишалося. Німці встановили жорсткі умови: ухиляння від роботи мало наслідком те, що людини оголошували саботажником. А за це позбавляли права користуватися засобами для існування, які розподіляли населенню окупованого міста. А у фіналі - навіть піддавали військовому суду [4]. Під «життьовими засобами» окупаційна влада визначали хліб та харчування в їдальнях. Однак, визначала у духові тоталітарної держави, що їх отримуватиме лише той, хто самовіддано, чесно, сумлінно працюватиме на своєму посту: «Порушники цього повинні бути позбавлені всіх засобів і видів допомоги з боку місцевих органів. Непідкорення, свавільство, ледарство - це зброя ворогів проти відновлення життя української нації» [5].

Заради справедливості, зазначимо, що новий режим встановив чітку сітку оплати праці, прирівнявши валюту за курсом 10 радянських карбованців до 1 марки [6]. Головнокомандувач півдня встановив так звані «тверді ставки» для робітників та робітниць, які обслуговували німецьку армію. Пропонувалася не лише фахова, але й статева та вікова диференціація. Згідно з оголошенням Полтавської міської управи, фахівці та майстри з досвідом роботи мали отримувати 2,5 карб, за годину праці. Фахівці та майстри (чоловіки та жінки) віком старше 20 років - 1,7 карб., віком 18-20 років - 1,4 карб., 16-18 років - 1,1 карб., менш 16 років - 80 копійок. Нас же цікавить інша графа, яка пропонувала оплату праці некваліфікованим робітникам, бо студенти педагогічного вишу вливалися саме у ці лави, опинившись у скруті. Так, помічник майстра старше 20 років отримував 1 карб, за годину роботи, 18-20 років - 80 кой., 16-18 років - 60 кой., а молодші за 16 років - 50 кой. Постанова визначала оплату праці жінок, які були придатні лише для легкої роботи: старші 20 років працювали за 80 кой. на годину, 18-20 років - за 70 кой., 16-18 років - 60 кой., молодші за 16 років - за 50 кой. Неоднозначним було прикінцеве положення, яке зауважувало, що збільшення ставок каралося законом, а ті, хто вимагав підвищення - розбавлялися волі, мали сплатити грошові штрафи, пройти через конфіскацію майна, а також звільнялися з виробництва із забороною подальшої роботи за фахом [7].

Багато першокурсників педінституту, провчившись лише два тижні, були мобілізовані на окопні роботи до с. Головач. Коли ж вони повернулися звідти 19 вересня, виш уже виїхав до Тюмені. А Полтава вже другий день як була окупована німцями. Молодь залишилася напризволяще. Наприклад, Ольга Носова в своїй автобіографії так і зазначила, що була змушена шукати роботу, бо «до останнього була на окопах в інституті» [8, арк. 2]. Уже поновлюючись у закладі після 1943 р., юнаки та дівчата були зобов'язані вказувати рід своїх занять в Райхскомісаріаті Україна. Серед 1028 автобіографій знаходимо свідчення, що 173 особи (16,8%) у роки німецько-радянської війни здебільшого підпадали під некваліфікованих категорію робітників різних установ. Хоча були й виключення.

Скажімо, за професією заробляли на життя лише 4% (7 осіб). Робили вони це уже не в обласному центрі, а роз'їхавшись по домівках, як студентка III курсу фізмату Тетяна Мартиненко із села Руновщина Зачепилівського району Харківської області [9, арк. 2]. Однак, робота у школі не була гарантією сталого заробітку. Скажімо, студентка мовноліту Марфа Шаповал пропрацювала у 1-4 класах школи с. Водяна Балка Диканського району менше року. У вересні 1942 р. її звільнили через зв'язок із радянськими партизанами [10, арк. 2]. Проте, кинути омріяну роботу того року довелося не лише їй. Уже 24 жовтня 1942 р. Рейхскомісар України Е. Кох видав розпорядження про закриття усіх шкіл та інститутів в Україні. Учні, старші 15 років, разом із викладачами мали бути відправлені на примусові роботи до Німеччини [11, арк. 59]. Тому не дивно, що студенти на кінець окупації уже працювали деінде. Так, філологиня Олександра Костянтинова починала вимушений трудовий шлях вчителькою, згодом - реєстратором учителів, а закінчила на будівництві шосейної дороги Крюків-Олександрія [12, арк. 3]. Любов Буцька після роботи біля дошки стала рахівником при станції залізниці у Козельщині [13, арк. 1], а Катерина Борисенко з Писарівщанської неповної середньої школи, щойно «погнали до Німеччини», влаштувалася чороноробочою у лісгосп Нових Санжар [14, арк. 3].

Умовною роботою за фахом можна вважати досвід студенти філфаку Євдокії Касян. Хоча вісімнадцятирічна дівчина одразу по окупації вийшла працювати в колгоспі рідного с. Жуки Тахтаулівської сільради на Полтавщині. Однак, переховуючись від вербовки, уже в Полтаві стала перекладачем при Полтавській районній управі [15, арк. 3]. Це був єдиний випадок, коли молодь повідомила, що офіційно була пов'язана з перекладацькою роботою. Хоча, вважаємо, що серед студентів, які вивчали іноземну мову у виші, багато хто виконував ці функції. І вже після війни, можливо, волів не згадувати, розтлумачуючи це як колабораціонізм. Деякою мірою пощастило залишитись у стінах рідного вишу студентці природничого факультету Надії Кіріловій. Дівчина була прийнята на роботу працівником ботанічного саду закладу, який продовжив умовне функціонування після окупації [16, арк. 2].

Унікальним був досвід студентки українського відділу Ірини Кошолапової. Дівчина в роки війни працювала ланковою разом із батьком-шахтарем на шахті «Гігант» у Сталінській області (що це за шахта, нам встановити не вдалося. Єдина копальня «Гігант» у Сталінські області була у поселенні Лідіївка. Але її потужності з початком війни вивезли на Урал [17]). Тут зробимо відступ і зауважимо на іншу цікаву деталь - сприйняття студенткою свого визволення. Називаючи строки роботи на шахті в автобіографії, І. Кошолапова зауважує: «поки чоловік на фронті не забрав мене у 1943». Наголосимо, що для дівчини був важливий факт, що за нею повернувся коханий, а не непереможна радянська армія [18, арк. 2]. Одиничним також був випадок Ірини Тимошеніус, яка явно від безвиході працювала на пошті у Полтаві простою сортувальницею листів [19, арк. 2]. Як і робота чотирьох студенток офіціантками.

Логічним вибором видається працевлаштування студента природничого факультету Тимофія Коцюби фельдшером цивільної санітарної станції у Кременчуці. Принаймні, юнак був обізнаний в анатомії [20, арк. 7]. Медицина годувала у війну й студентку філфаку Віру Бацагулу, яка влаштувалася медичною сестрою у госпіталі [21, арк. 1]. Ми знайшли лише два випадків роботи студентів педінституту у цій сфері. Вважаємо, що більшість могла приховувати таку роботу, маючи достатню підготовку, навіть кращу, ні першокурсниця В. Бацагула, яка не закінчувала жодних курсів польових медсестер, які були обов'язковими у виші у переддень війни. Ще двоє-стали працівниками аптек, помічниками фармацевтів.

Список використаних джерел

1. Лук'яненко О. В. Его-документи про життя студентів Полтавського педінституту впродовж німецько-радянської війни (ч.І) // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць. - К., 2017.

- Вип.126. - С.74-77.

2. Обов'язкова постанова полтавської міської управи від 31 жов¬тня 1941 р. // Голос Полтавщини. - 9 листопада 1941. - №5. - С.4.

3. Лук'яненко О. В. Біографічні документи як джерело відтворення повсякдення освітян УРСР // Біографічні документи в освіті: теорія і практика: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (25 квітня 2017 р.) [наук. ред. Л. В. Литвинюк]. - Полтава: ПОІППО, 2017. - С.98-101.

4. Відозва до населення міста Полтави та її околиць // Голос Полтавщини. - 4 грудня 1941. -№12. - С.2.

5. Наконечний П. Господарчі завдання поточної зими // Голос Полтавщини. - 4 грудня 1941. -№12. - С.4.

6. Рупеленко А. Більше творчої ініціативи // Голос Полтавщини. - 20 листопада 1941.- №8. - С.4.

7. Оголошення. Міська управа // Голос Полтавщини. - 27 листопада 1941.-№10.-С.4.

8. Архів Полтавського національного педагогічного універси-тету імені В. Г. Короленка (далі - АПНПУ). - Ф. Особові справи студентів стаціонару. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ, стаціонар рос. відділ №177-201. - Спр. Носенко Ольга Григорівна. - 4 арк.

9. Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Фізмат факультет. Стаціонар. - Спр. Мартиненко Тетяна Макарівна. - 2 арк.

10. Там само. - Оп. Випуск 1944 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ. Стаціонар №22-39. - Спр. Шаповал Марфа Яківна. - 4 арк.

11. Лахно В. І. Українські остарбайтери в Третьому Рейху та Радянському Союзі (1941-1953 рр.): історико-антропологічний аналіз на матеріалах Полтавщини. Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 - історія України; ПНПУ імені В. Г. Короленка. - Полтава, 2012. - 290 с.

12. АПНПУ. - Ф. Особові справи студентів стаціонару. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно- літературний відділ, стаціонар Укр. Відділ. - Спр. Константинова Олександра Трофимівна. -21 арк.

13. Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ. Рос. відділ. - Спр. Буцька Любов Андріївна. -Іарк.

14. Там само. - Оп. Випуск 1944 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ. Стаціонар. - Спр. Борисенко Катерина Яківна. - 3 арк.

15. Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Мовно-літературний відділ. Укр. відділ. Стаціонар. - Спр. Касьян Євдокія Іванівна. - 3 арк.

16. Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Природничий факультет. Стаціонар. - Спр. Кірілова Надія Іванівна. - 2 арк.

17. Акутин А. Донбасский лагерь военнопленных №280 в городе Сталино 1944-1954 гг. // URL: http://infodon.org.ua/stalino/ donbasskij-lager-voennoplennykh-n-280-v

18. АПНПУ. - Ф. Особові справи студентів стаціонару. - Оп. Випуск 1946 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Мовно- літературний відділ. Укр. відділ, стаціонар №254-286. - Спр. Кошолапова Ірина Костянтинівна. - 2 арк.

19. Там само. - Оп. Випуск 1949 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Фізико-математичний факультет. Фізичний відділ. Стаціонар. - Спр. Тимошеніус Ірина Данилівна. - 8 арк.

20. Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Природничий факультет, стаціонар №234-253. - Спр. Коцюба Тимофій Іванович. - 16 арк.

21. Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Педагогічний чотирирічний інститут. Мовно-літературний відділ. Рос відділ, стаціонар №287-320.- Спр. Бацагула Віра Федосіївна. -6 арк.

References

1. Luk'janenko О. V. Ego-dokumenty pro zhyttja studentiv Poltavs'kogo pedinstytutu vprodovzh nimec'ko-radjans'koi' vijny (ch.l) II Gileja: naukovyj visnyk: Zbirnyk naukovyh prac'. - K., 2017. - Vyp.126. - S.74-77.

2. Obov'jazkova postanova poltavs'koi' mis'koi' upravy vid 31 zhovtnja 1941 г. II Golos Poltavshhyny. - 9 lystopada 1941. - №5. - S.4.

3. Luk'janenko О. V. Biografichni dokumenty jak dzherelo vidtvorennja povsjakdennja osvitjan URSR // Biografichni dokumenty v osviti: teorija і praktyka: materialy Vseukrai'ns'koi' naukovo- praktychnoi'konferencii'(25 kvitnja2017r.) [nauk. red. L. V. Lytvynjuk]. -Poltava: POIPPO, 2017. - S.98-101.

4. Vidozva do naselennja mista Poltavy ta i'i' okolyc' // Golos Poltavshhyny. - 4 grudnja 1941. -№12.- S.2.

5. Nakonechnyj P. Gospodarchi zavdannja potochnoi' zymy // Golos Poltavshhyny. - 4 grudnja 1941. -№12.- S.4.

6. Rupelenko A. Bil'she tvorchoi' iniciatyvy // Golos Poltavshhyny.

- 20 lystopada 1941. - №8. - S.4.

7. Ogoloshennja. Mis'ka uprava // Golos Poltavshhyny. - 27 lysto¬pada 1941.-№10.-S.4.

8. Arhiv Poltavs'kogo nacional'nogo pedagogichnogo universytetu imeni V. G. Korolenka (dali - APNPU). - F. Osobovi spravy studentiv stacionaru. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Movno-literaturnyj viddil. stacionar ros. viddil №177-201. - Spr. Nosenko Ol'ga Grygorivna. - 4 ark.

9. Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Fizmat fakul'tet. Stacionar. - Spr. Martynenko Tetjana Makarivna. - 2 ark.

10. Tam samo. - Op. Vypusk 1944 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Movno-literaturnyj viddil. Stacionar №22-39. - Spr. Shapoval Marfa Jakivna. - 4 ark.

11. Lahno V. I. Ukrai'ns'ki ostarbajtery v Tret'omu Rejhu ta Radjans'komu Sojuzi (1941-1953 rr.): istoryko-antropologichnyj analiz na materialah Poltavshhyny. Dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01 - istorija Ukrai'ny; PNPU imeni V. G. Korolenka. - Poltava, 2012. - 290 s.

12. APNPU. - F. Osobovi spravy studentiv stacionaru. - Op. Vypusk

1945 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Movno-literatumyj viddil. stacionar Ukr. Viddil. - Spr. Konstantynova Oleksandra Trofymivna. - 21 ark.

13. Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Movno-literatumyj viddil. Ros. viddil. - Spr. Buc'ka Ljubov Andrii'vna. - 1 ark.

14. Tam samo. - Op. Vypusk 1944 r. Uchytel's'kyj dvorichnyj instytut. Movno-literaturnyj viddil. Stacionar. - Spr. Borysenko Kateryna Jakivna. - 3 ark.

15. Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Movno-literatumyj viddil. Ukr. viddil. Stacionar. - Spr. Kas'jan Jevdokija Ivanivna. - 3 ark.

16. Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Pryrodnychyj fakul'tet. Stacionar. - Spr. Kirilova Nadija Ivanivna. - 2 ark.

17. Akutin A. Donbasskij lager' voennoplennyh №280 v gorode Stalino 1944-1954 gg. // URL: http://infodon.org.ua/stalino/donbasskij- lager-voennoplennykh-n-280-v

18. APNPU. -F. Osobovi spravy studentiv stacionaru. - Op. Vypusk

1946 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Movno-literaturnyj viddil. Ukr. viddil. stacionar №254-286. - Spr. Kosholapova Iryna Kostjantynivna. - 2 ark.

19. Tam samo. - Op. Vypusk 1949 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Fizyko-matematychnyj fakul'tet. Fizychnyj viddil. Stacionar. - Spr. Tymoshenius Iryna Danylivna. - 8 ark.

20. Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Pryrodnychyj fakul'tet. stacionar №234-253. - Spr. Kocjuba Tymofij Ivanovych. -16 ark.

21. Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Pedagogichnyj chotyryrichnyj instytut. Movno-literaturnyj viddil. Ros viddil. stacionar №287-320. - Spr. Bacagula Vira Fedosii'vna. - 6 ark.

Размещено на Allbest.ru