Діяльність депутатських дворянських зборів Бессарабської губернії напередодні та під час Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет (Україна, Ізмаїл)

Діяльність депутатських дворянських зборів Бессарабської губернії напередодні та під час Першої світової війни

Захарова О. В.,

аспірантка кафедри української і всесвітньої історії та культури,

avrora0902@gmail.com

Анотація

історичний бессарабський губернія військовий

Дворянські губернські та повітові збори були основним органом вищого стану Російської імперії. З 20-х років XIX cm. дворянські збори розпочали діяльність і в Бессарабській губернії. Право на участь в зборах мали спадкові повнолітні дворяни чоловічої статі, які володіли нерухомістю або земельною власністю в рамках губернії. Як правило, на зборах вирішувалися корпоративні питання дворянства, а також обговорювалися актуальні проблеми розвитку регіону. Особливо активну роботу розгорнули Бессарабські дворянські депутатські збори напередодні та під час Першої світової війни. Основні питання, що вирішували аристократи краю в цей період -- участь в різноманітних доброчинних акціях та заходах, допомога постраждалим воїнам та їх родинам, збори пожертв на армію та повітряний флот.

Ключові слова: Бессарабія, дворяни, Перша світова війна, дворянські депутатські збори, самоуправління.

Annotation

Zakharova О. V., post-graduate student of the Department of Ukrainian and World History and Culture, Izmail State Humanitarian University (Ukraine, Izmail), avrora0902@gmail.com

Activity of Gentry Deputies Assemblies in Province Bessarabia before and During World War I

Gentry Provincial and District Assemblies represented a main public body of the higher class in Russian Empire. Gentry Assemblies commenced their activity in Province Bessarabia since 1820s. Right to take part in Gentry Assemblies was assigned to male adult gentry possessing real estate or land lots within the province. As a rule the assemblies dealt with corporate matters of gentry and regional developmentproblems. Activity ofBessarabian Gentry Assemblies increased before and during World War I. Essential matters dealt 'with by regional gentry included taking part in various charity actions, rendering support to persons suffered in the course ofcombatactions and theirfamilies, collectingfundsfor army and aircraft.

Keywords: Bessarabia, Gentry, World War I, Gentry Deputies Assemblies, Self-Governing.

Життя та діяльність дворянського стану привертала до себе увагу як істориків, які жили за часів існування дворянства, так і вчених сьогодні. Діяльність дворян є настільки різноплановою і важливою у всіх галузях суспільного та політичного життя держави. Стислий опис роботи дворянських депутатських зборів дав дослідник А. П. Карелін [3]. Останнім часом різноманітні аспекти життя та діяльності дворянства у південноукраїнських губерніях Російської імперії були висвітлені в роботах Н. С. Суревої, Л. Ф. Циганенко, М. І. Башли. Так, Н. С. Сурева в своїх дослідженнях акцентувала увагу на законодавчі аспекти введення посади губернського та повітового предводителів дворянства [9]. Л. Ф. Циганенко дослідила обов'язки предводителів дворянства, умови та можливості їх служби в рамках Катеринославської, Херсонської, Бессарабської губерній [10]. М. І. Башли проаналізувала систему діловодства бессарабських депутатських дворянських зборів початку XX ст. [2]. Однак залишилися ще окремі аспекти, що потребують подальшого розгляду і дослідження, особливо місце і роль депутатських дворянських зборів в подіях напередодні та під час Першої світової війни.

Після губернської реформи 1775-1875 рр. Російська імперія була поділена на губернії, а одним з основних адміністративних інститутів місцевого самоуправління стали дворянські депутатські збори. Аналогічна корпоративно-управлінська структура створювалася й на рівні повітів. Головою зборів був губернський (повітовий) предводитель дворянства. За указом 1766 р. повітовий дворянський предводитель свої повноваження виконував два роки, а його обрання проходило на повітових депутатських зборах [9].

Щодо губернських і повітових дворянських зборів - вони могли бути двох типів: звичайними та надзвичайними. Звичайні проводилися один раз в три роки й саме тут вирішувалися всі найважливіші корпоративні справи губернського нобілітету. Серед традиційних питань, що обговорювали дворяни під час засідань - звіти про виконання раніше прийнятих постанов, розкладки зборів на дворянські повинності, обрання на виборні посади (губернський і повітові предводителі, депутати, секретарі, засідателі дворянської опіки тощо). Надзвичайні дворянські збори скликалися за необхідності, для вирішення нагальних та невідкладних питань, але кожного разу лише з дозволу губернатора та відома МВС [3, с. 130].

Повітові дворянські збори займалися питаннями, пов'язаними з підготовкою до губернських зборів: перевіркою списків дворян повіту, з'ясуванням їх прав на участь у зборах, попереднім обговоренням окремих питань розвитку повіту тощо [10, с. 121].

Виборним правом користувалися лише спадкові дворяни, які були внесені до родовідної книги губернії, а відтак лише спадкові дворяни брали участь у вирішенні станових питань. Особисті дворяни формально входили до складу дворянських товариств і навіть були зобов'язані нести певні загально-дворянські повинності. Законодавство категорично відмовляло їм у праві участі в зборах. Самодержавство твердо дотримувалося такої позиції, незважаючи на клопотання деяких дворянських губернських депутатських зборів щодо дозволу участі в зборах особистих дворян [3, с. 132].

Особливе місце в корпоративній дворянській ієрархії належало предводителю дворянства. Посада вперше з'явилася ще в 1766 р., а з 1775 р. - вона набула постійного характеру та розповсюдження. Повітові предводителі дворянства обиралися нобілітетом повіту кожні три роки. На цю посаду міг претендувати спадковий дворянин, що мав чин не нижче надвірного радника та постійно проживав на території повіту. За твердженням дослідниці Н. Суревої, через посаду дворянського повітового предводителя держава встановлювала прямий адміністративний зв'язок з аристократією окремого повіту [9]. В обов'язки предводителів входило головування в повітових дворянських опіках, ведення списків дворян, видача різноманітних посвідчень, ініціювання благодійних справ. Предводителі вважалися на службі по виборам, але за свою роботу жалування не отримували [8, с. 74].

До складу губернських дворянських депутатських зборів входив губернський предводитель та депутати по одному від кожного повіту. Збори контролювали ведення губернських родовідних книг (по цьому питанню вони взаємодіяли з департаментом Герольдії Сенату), інші загально-губернські корпоративні питання [З, с. 133]. Таким чином, дворянські депутатські збори були органом корпоративної влади місцевого нобілітету губернії. Не вирішуючи жодного політичного питання, збори брали активну участь у вирішенні регіональних питань, пов'язаних з розвитком освіти, культури, благодійності тощо.

Бессарабські дворянські збори були органом дворянського самоврядування, який з'явився в краї після його приєднання до Російської імперії в 1812 р. За «Статутом Бессарабської області» (1818 р.) місцеві (переважно молдавські) бояри були прирівняні в правах до російських дворян, а відтак на них поширювалась дія таких документів, як «Установа для управління губерніями» (1775 р.), «Жалувана грамота дворянству» (1785 р.) тощо. Дворянські вибори та безпосередньо збори дворян у Бессарабії відбувалися у відповідності до загальноімперських законодавчих норм [1].

Особливості історичного розвитку бессарабських земель в XIX ст. - чисельні війни в регіоні (три російсько-турецькі війни, Кримська (Східна) війна), зміна офіційного підпорядкування територій (перехід від Туреччини до Росії, потім знову від Росії до Туреччини, входження частини Південної Бессарабії до складу Румунського королівства, повернення цих земель в 1878 р. Російській імперії), потужні колонізаційні потоки та внутрішня міграція населення з метою господарчого освоєння земель - все це сприяло виникненню певної специфіки як у господарчому, так і в соціальному розвитку краю, мало вплив й на формування дворянської верстви в регіоні. Наприкінці XIX ст. в Бессарабії діяли Бельцька, Оргєєвська, Сорокська, Хотинська, Кишинівська дворянські корпоративні організації. Виключення становив Ізмаїльський повіт, в якому не існувало своєї станової організації аристократів. Та незначна кількість дворян, які мешкали в повіті, були приписані та брали участь в роботі Бендерсько- Аккерманських дворянських повітових зборах. Всього в 1910 р. на території Ізмаїльського повіту мешкало 5 осіб, які за законом мали право участі в дворянських зборах. Це полковник Казимир Туреній (мешкав у Болграді), генерали Балабушка, Роговський, Барановський, які проживали в Ізмаїлі [6, арк. 11].

27 березня 1910 р. вКишиневі відбулося надзвичайне засідання депутатських дворянських губернських зборів, на якому розглядалося питання щодо використання коштів, отриманих з маєтків іноземних духовних установ, які були розташовані в регіоні. За рішенням зборів зібрані кошти вирішено було направити на допомогу армії та флоту.

На цьому ж засідання було заслухано доповідь бессарабського губернського предводителя про перенесення відділу Дворянського земельного банку з Одеси до Кишинева, а також про асигнування пожертвувань з дворянських сум Імператорському всеросійському аероклубу на підтримку розвитку повітряного флоту та будівництво повітряних апаратів [7, арк. 9]. Предводитель губернського дворянства зауважував, що повітряний флот має велике значення в сучасному світі, а ускладнення міжнародних відносин в Європі сприяє загальному озброєнню сусідніх держав та прискіпливій увазі з боку європейських урядів до розвитку саме військового повітряного флоту. О. М. Крупенський наголошував, що дворяни, як прогресивна верства імперії, повинні надати приклад всім іншим прошаркам населення у цьому питанні, так як питанню надання доброчинної допомоги в створенні військового повітряного флоту може бути оцінено як найвищий прояв патріотизму. Палка промова предводителя знайшла відклик у місцевого нобілітету, який погодився асигнувати 2000 руб. Імператорському всеросійському аероклубу на розвиток військового флоту. На цьому ж засіданні вирішувалися й поточні дворянські справи щодо продажу дворянських маєтків, купівлі та закладу землі, тощо [7, арк. 6].

Чергові надзвичайні дворянські губернські збори відбулися 15 жовтня 1910 р. Основне питання, яке потребувало вирішення - це обрання представників місцевої аристократії до складу міжвідомчої комісії у справах іноземних монастирських маєтків. Головував на цих зборах предводитель губернського дворянства О. М. Крупенський. Щодо складу комісії, від дворян губернії до неї було вирішено відправити О. М. Крупенського (предводителя губернського дворянства) та Д. М. Семиградова (заступника предводителя, члена Державної ради по виборах від Бессарабського земства) [7, арк. 7]. Пізніше інформацію про результати зборів було направлено на ім'я Бессарабського губернатора.

Окрім питань пов'язаних із підтримкою розвитку армії та повітряного флоту, фінансових справ, дворянські депутатські збори часто вирішували різноманітні доброчинні запити та звернення. Восени 1911 р., в зв'язку із підготовкою до спорудження пам'ятника Олександру II, бессарабські дворяни забажали взяти участь у зборі коштів на будівництво монументу та організацію урочистостей до дня 100-річного ювілею приєднання Бессарабії до Російської імперії. Участь в акції взяли 287 дворян губернії, які сплатили благодійні внески на вказані заходи [4, арк. 5].

Початок Першої світової війни призвів до зміни традиційних питань, що обговорювалися на засіданнях дворянських депутатських зборів. Відтепер головними питаннями стають проблеми мобілізації, евакуації, допомоги фронту і тилу. В журналах Бессарабських депутатських губернських зборів за 1914 р. містяться відомості про мобілізацію людських резервів, продовольчих ресурсів на потреби фронту; організацію евакуації державних та дворянських губернських органів влади, а також представників вищої дворянської аристократії разом з членами їх родин в тилові губернії; підвищення жалування дворянам, які залишаються працювати у прифронтовій губернії тощо. Окремі надзвичайні депутатські губернські збори розглядали питання щодо евакуації особових справ дворян губернії та родовідної книги Бессарабської губернії до Москви [5, арк. З, 6].

Окрім питань, пов'язаних з військовими потребами губернії та заходів щодо нормального забезпечення функціонування губернських органів влади у фронтових умовах, бессарабські нобілі не припиняли опікуватися різноманітними аспектами благодійної допомоги населенню Бессарабії. У 1914 - 1916 рр. дворянські губернські збори вирішували питання щодо організації та фінансової підтримки бессарабської філії загальноросійської організації допомоги хворим і пораненим воїнам. Щорічно розглядалися питання щодо виплати іменних стипендій окремим представникам бессарабської молоді, що навчалися в університетах імперії. Кілька разів обговорювалися питання організації благодійної діяльності губернського Дамського комітету [4, арк. 5, 7]. Не забували дворяни й про свої корпоративні справи: внесення до родовідної книги нових дворянських родів, надання допомоги вдовам та сиротам бессарабських дворян, видачу паспортів та інших документів місцевим нобілям тощо.

Дворянські губернські та повітові збори були основним органом станового самоуправління. На цих зборах дворяни Бессарабської губернії напередодні Першої світової війни вирішували всі поточні питання, які виникали у губернії. Із журналів засідань ми бачимо, що тут розглядали питання економічного, адміністративного характеру, які виникали у зв'язку із впровадженням політики капіталізму, а також питання проведення святкових заходів. Початок війни приніс нові проблеми та питання, які вимагали негайного вирішення. Такими питаннями були мобілізація та евакуація, благодійна діяльність дворян.

Список використаних джерел

1. Бессарабське дворянське депутатське зібрання // Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// ru.wikipedia.org

2. Башли М. І. Діяльність бессарабського дворянського депутатського зібрання: діловодний аспект / М. І. Башли // Гілея: Науковий вісник. -2017.-№116(1).-С.111-114.

3. Карелин А. П. Дворянство в пореформенной России 1861-1904 гг. Состав, численность, корпоративные организации / А. П. Карелин. - Москва: Наука, 1979. - 304 с.

4. Національний архів Республіки Молдова (далі НАРМ). - Ф.88. Депутатське дворянське зібрання. - Оп.2. - Спр.276: Справа депутатського дворянського зібрання з листуванням зі збору пожертвувань на потреби хворих і поранених воїнів. Короткі відомості про діяльність загальнодворянської організації з надання допомоги хворим і пораненим воїнам за час з 15 жовтня 1914 р. по 1 березня 1915 р. - 129 арк.

5. НАРМ. - Ф.88. Депутатське дворянське зібрання. - Оп.2. - Спр.275: Переписка з Бессарабським губернатором про мобілізацію всіх заходів та сил для війни 1914 р. та питаннями, які стосуються військового положенняз 17.07.1914р.по 12.04.1917р.-85арк.

6. НАРМ. - Ф.2. Канцелярія бессарабського губернатора. - Оп.1.

- Спр.9558: Переписка бессарабського громадянського губернатора з предводителем дворянства та Ізмаїльським справником про кількість дворян в Ізмаїльському повіті, які мають право на участь у дворянських зборах з вересня 1910 р. по 27 жовтня 1910 р. - 15 арк.

7. НАРМ. -Ф.2. Канцелярія бессарабського губернатора. - Оп.1.

- Спр.9059: Справа по другому столу канцелярії бессарабського губернатора про збори надзвичайних губернських дворянських зібрань у Кишиневі 12 березня 1910 р. - 21 арк.

8. Российское законодательство Х-ХХ веков в 9 томах. Т.9. Законодательство периода расцвета абсолютизма. - М., 1987. - 352 с.

9. Сурева Н. В. Повітові і губернські дворянські предводителі на півдні України (остання чверть 18 ст.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://istznu.org/dc/file.php?host_id=l&path=/page/ issues/7/./sureva.pdf.

10. Циганенко Л. Ф. Дворянство півдня України (друга половина XVIII ст. - 1917 р.): Монографія. - Ізмаїл, 2009. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru