Реакція міського населення Правобережної України на початок Першої світової війни: спроба ретроспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Реакція міського населення Правобережної України на початок Першої світової війни: спроба ретроспективи

Коляда І. А., доктор історичних наук,

професор кафедри методики навчання

суспільних дисциплін і тендерної освіти

факультету історичної освіти

Анотація

Висвітлено суспільні настрої в містах Правобережної України на початку Першої світової війни. На підставі аналізу вітчизняної історіографії радянського та сучасного періоду підкреслено, що порушена автором проблема є малодослідженою та суспільно і науково значимою і тому потребує переосмислення й сучасної наукової інтерпретації. Обрані автором географічні межі дослідження зумовлені важливим стратегічним значенням Правобережної України, одна частина якої за воєнної доби опинилася у прифронтовій зоні, а друга -- районом тилового забезпечення російських армій на Південно-Західному фронті. Автором встановлено, що настрої населення міст визначалися тісним поєднанням почуттів ейфорії і страху, й інтенсивність останнього залежала від розташування населеного пункту щодо лінії фронту, а їхнє загострення пов'язано було з участю в масових заходах: мобілізації, патріотичних маніфестаціях, молебнях тощо.

Ключові слова: Перша світова війна, Правобережна Україна, міста, суспільні настрої, мобілізація.

Annotation

Kolyada I. A., Doctor of Historical Sciences, Professor of the Department of Methodology of Social Studies and Gender Education of the Faculty of Historical Education of National Pedagogical Drahomanov University

The reaction of the urban population of the Right-bank Ukraine at the beginning of the First World War: an attempt of retrospective

The article highlight? public sentiment? in the towns of Right--Bank Ukraine at the beginning of the First World War. Based on the analysis of Soviet historiography of the Soviet and modern period, it is emphasized that the problem raised by the author is little studied, during the existence of the USSR it was the object of manipulation and, therefore, need? rethinking and modern scientific interpretation. The geographic scope of the researches chosen by the author is due to the important strategic importance of the Right-Bank Ukraine, one part of which appeared in the front--line zone in wartime, and the other -- by the logistics support area of the Russian armies on the South-Western Front. It was established that the sentiments of the population of towns was determined by a close combination of feelings of euphoria and fear, and the intensity of the latter depended on the location of the settlement with respect to the front line. Both the sefeelings were aggravated during participation in mass e-vents --mobilization, patriotic demonstration?, prayer services, etc.

Keywords: First World War, Right-Bank Ukraine, town?, public sentiments, mobilization.

Виклад основного матеріалу

Велика війна стала першим акордом кривавого XX століття, спричинивши крах старого світопорядку, поширивши практику втручання держав у раніше недоторкані сфери повсякденного життя й сформувавши нові уявлення про війну в тогочасному й наступних поколіннях. Актуальність дослідження суспільних настроїв населення, насамперед, міського, на самому початку Першої світової війни обумовлена тенденцією до переосмислення так званого «феномену 1914 р.» у сучасній українській історіографії, зокрема у регіоналістиці [1; 2; 3]. Наукова ретроспектива зазначених подій потребує критичного опрацювання першоджерел, залучення широкого методологічного базису та ознайомлення з теоретичними напрацюваннями провідних фахівців з історії Першої світової війни.

У 1914 р. Правобережна Україна за своїм військово- стратегічним значенням посідала одне із важливих місць серед регіонів Російської імперії. Це зумовлювалося рядом чинників. Серед яких варто виділити такі, як прикордонне розташування Волинської та Подільської губерній та наявність великого економічного, політичного і культурного центру - м. Києва, в якому розміщувалися Штаб Київського військового округу і чисельний військовий гарнізон. Тому у майбутній війні регіону відводилася ключова роль у здійсненні тилового забезпечення Південно-Західного фронту [4, с. 199].

На сьогодні суспільні настрої міського населення Правобережжя і України загалом на початку воєнної доби 1914-1918 рр. залишаються маловідомою сторінкою в українській історії. Так, у наукових працях радянської історіографії акцентувалося на проблематиці сприйняття робітничим класом світової війни як «імперіалістичної війни». Сформульована В. Леніним ідеологема про наявність у робітників «імунітету проти шовінізму» була домінуючою в радянській історіографії [5, с. 377], хоча критичне переосмислення її було започатковано незадовго до розпаду СРСР [6, с. 68]. У сучасній українській історіографії порушена нами проблема є малодослідженою. Здебільшого, акцентується увага на атмосферу, коли патріотичними настроями була охоплена переважна частина населення, які суттєво похитнулися через поразки російської армії в 1915 р. й спричинені війною економічні труднощі [7, с. 10; 8, с. 441].

У ставленні до війни авторитетний історик і політолог Оксфордського університету М. Сідел пропонує п'ять основних типів: «мілітаризм» (війна - соціальне благо саме по собі), «пацифізм» (війна - абсолютне зло, якому необхідно усіляко протистояти), «мирність» (війна - зло, яке можна уникнути, якщо це взагалі можливо), «дефенсизм» (війна - зло, прийнятне як менше зло, щоб захистити себе або свої життєві інтереси), «хрестовий похід»¹ (війна - моральний обов'язок). Якщо перші дві позиції є чітко вираженими, повністю протилежними, сталими і як правило перебувають у меншості, то три останні - характеризуються нестабільністю, часто накладаючись під час війни одна на одну, та чисельною більшістю [9].

У репортажі кореспондента житомирської газети «Наша Волынь», зробленому в перші дні війни, ми можемо виділити зазначені М. Сіделом типи: «Мирне сонне життя провінції сколихнулося: тихі вулиці наповнилися шумом та дзвоном, люди, що звикли повільно брести, позіхати годинами біля вітрин, тепер мчать вулицями з гарячковою швидкістю. Багато хто не знає, куди, навіщо біжить, але всі стурбовані. Зустрічають один одного, запитують якісь новини і тут же виникають, чи, точніше, імпровізуються незчисленні фантастичні чутки. З'явилися свої пророки та провісники - оптимісти та песимісти, одні передбачають усілякі жахи, інші кажуть, що війна - необхідна дезінфекція народів. Менше людей - легше жити буде! Така формула тих панів! Але таких, власне кажучи, мало. Більшість дивиться на світ Божий крізь копчене скло песимізму та зневіри! «Що день прийдешній мені готує?», - ось що читаєш в очах у кожного. Величезний натовп заполонив вулиці! Тут були матері, батьки, дружини, сестри та брати, що чекали своїх рідних із Військового Присутствія! Весь цей натовп знав, що йти на війну необхідно: б'ють наших братів-сербів. Маленька держава стогне в лапах величезного хижака! Але егоїстичне почуття все ж сильніше за свідомість справедливості! І всі ті матері, батьки скрикували, ламали руки, коли дізнавалися, що забирали їхніх синів!» [10, с. 3]. Зазначимо водночас, що зображена кореспондентом атмосфера перших воєнних днів у Житомирі тісно перегукується з мотивом малюнку відомого німецького художника «Мобілізація», яка передає настрій занепокоєння і відчаю серед людей, а не ентузіазм щодо вступу у війну їхньої держави [11, с. 23].

Якщо екстраполювати житомирський репортаж на інші міста регіону, можемо також констатувати про амбівалентне ставлення більшої частини міського населення до початку війни: це був своєрідний симбіоз ентузіазму і паніки. При цьому, останнє почуття було лише формою вираження хвилювання [1, с. 89] і воно, як справедливо зауважив С. Цвейг Австрійський письменник назвав це «колективним першим переляком від війни»., слугувало потужним об'єднуючим чинником, посилюючи загальний ентузіазм [12, с. 211].

Очевидно, паніка й тривога оминули лише глибоко аполітичних городян (байдужість до початку війни була поширеною, але не типовою) [9], і тих, хто мав міцне переконання у нетривалості війни з огляду на тогочасні досягнення в розвитку військової техніки. Представники цієї категорії вірили в міць гуманістичних ідеалів у християнських країнах Старої Європи, які не наважилися б на досягнення своїх політичних цілей ціною життя багатьох людей. Про існування таких «толстовських» настроїв Письменник Л. Толстой вважав, що XX ст. може стати століттям без воєн, оскільки війна суперечила людській природі. Див: Война и общество в XX веке: в 3 кн. Кн.1: Война и общество накануне и в период Первой мировой войны. - М.: Наука,2008.-С.21. серед інтелігенції, перебуваючи в ті дні у Вінниці, писала в спогадах С. Русова [13, с. 169]. Ця впевненість Грунтувалася також на тому, що на початку XX ст. великі європейські держави кілька разів упритул наближалися до військового зіткнення, але щоразу дипломатичними зусиллями вдавалося уникнути світового конфлікту [14, с. 73].

Серпень 1914 р. у державах Троїстого союзу і Антанти пройшов під акомпанементом проурядових акцій. Вуличні марші зазвичай йшли за одним і тим же маршрутом: урядові чи адміністративні будівлі, союзні консульства, будинок мера або місцевого воєначальника [1, с. 36]. Європейська і преса Правобережної України, зокрема, повідомляли, що в тих заходах брали представники усіх соціальних верств [8, с. 441]. І хоча створена газетами атмосфера войовничого ентузіазму через пошук спрощень та сенсацій призвела до міфологізації «духу 1914 р.» [1, с. 20] Як наслідок, деякі західноєвропейські історики ставлять під сумнів як репрезентативність, так і зміст вуличних акцій липня і серпня 1914 р., стверджуючи, що лише невелика меншість городян брала участь у публічних демонстраціях. Див.: Cities into Battlefields. Metropolitan scenarios, experience and commemorations ofTotal war/Ed. by S. Goebel & D. Keene. -Famham: Ashgate, 2011. - 256 р. [Електроннийресурс].-Режим доступу: https://books.google. com.ua/books?id=PIMcEt_F6rMC&pg=PA12&hl=ru&source=gbs_ toc_r&cad=3#v=onepage&q&f=false, той факт, що міські вуличні акції справили велике враження на сучасників з різних країн, дозволяє говорити про їхню масовість, принаймні в тих містах, в яких вони проходили. Киянину В. Шульгіну, наприклад, вони здалися нез'ясовним дивом, оскільки суперечили добре знайомій йому соціальній поведінці місцевого населення. Тому побачене він назвав не інакше, як «маревом» [15, с. 238]. С. Хафнер причину масової ейфорії в Берліні пояснював тим, що в ті дні пересічний міський мешканець мав можливості отримувати набагато більше розваг і емоцій, ніж у мирний час [16]. Прозаїк С. Цвейг згадував, як на початку війни мешканці Відня щиро вірили в те, що «переживають історичний момент, неповторну мить і кожен покликаний привести своє крихітне «я» в цю запалену масу, щоб очиститися від усякого себелюбства» [12, с. 211].

Характерною рисою масових патріотичних акцій у містах Правобережної України, особливо в тих, що були наближені до лінії фронту, було панування невизначеності та страху перед майбутнім над войовничим ентузіазмом. Так, у перші ж дні війни в Житомирі серед демонстрантів ширилися чутки щодо можливої військової загрози місту. Для заспокоєння натовпу волинський губернатор змушений був звернутися до нього із заспокійливою промовою, у якій наголошувалося, що «немає жодних підстав для хвилювань» [17, с. 3]. Драматизмом був сповнений молебень у Кам'янці-Подільському, проведений 4 серпня 1914 р. Перед його початком Подільський та Брацлавський єпископ Митрофан зачитав Височайший маніфест щодо оголошення Німеччиною війни Росії. Далі він розповів кам'янчанам про те, з яким «безмежним схваленням» стотисячний натовп на площі в Петербурзі відреагував на появу імператорського подружжя, а також висловив сподівання на втілення в життя слів з промови Миколи II: «Не укладу миру, поки жодного ворога не буде в моїй країні». Проте наприкінці молебню губернатор О. Ігнатьєв під час промови попросив у священнослужителів благословення на «сумний виїзд» Причина від'їзду губернатора полягала у наближенні до міста австро-угорських військ. із міста. Це посилило панічні настрої серед присутніх кам'янчан, які й до того усвідомлювали високу ймовірність австро-угорської окупації. Утеча з міста очільника губернії для багатьох послугувала прикладом [18, с. 3].

Таким чином, настрої населення міст Правобережної України на початку Першої світової війни відзначені значним емоційним сплеском, в якому поєднувалися взаємообумовлені патріотичне піднесення й панічні почуття невизначеності і страху перед труднощами, які породжує будь-яка війна. Аналіз зарубіжної історіографії засвідчує, що ці тенденції були визначальними для цивільного населення всієї Європі. У містах Правобережної України, розташованих у відносній близькості щодо фронту, де військова загроза становила як реальний, так і уявний характер, такі панічні настрої серед пересічних міщан вирізнялися особливою гостротою.

Список використаних джерел

суспільний настрій війна правобережний

1. Verhey J. The spirit of 1914. Militarism, Myth, and Mobilization in Germany / J. Verhey. Cambridge: Cambridge University Press, 2004. 284 p.

2. Capital cities at war: Paris, London, Berlin, 1914-1919 / ed. By J. Winter & J.-L. Robert. Cambridge: Cambridge University Press, 1997. 622 p.

3. ChickeringR. The Great War and urban life in Germany. Freiburg, 1914-1918 / R. Chickering. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 648 p.

4. Герасимов T. Ю., Романюк I. M. Подільські міста на порозі Першої світової війни // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. Матеріали XXVII Всеукраїнської Вінницької історико-краєзнавчої конференції 7-8 жовтня 2016 р. Вінниця: ФОП Корзун Д. Ю., 2016. С.198-205.

5. История Киева. В 3-х т., 4-х кн. Т.2. Киев периода позднего феодализма и капитализма / Под ред. В. Г. Сарбей. К.: Наукова думка, 1983. 463 с.

6. Комаренко О. Ю. Ставлення пролетаріату України до Першої світової / О. Ю. Комаренко // Український історичний журнал. 1989. №8. С. 68-76.

7. Джумига Є. Ю. Вплив Першої світової війни на повсякденне життя населення Одеси (1914 - лютий 1917 рр.) / Є. Ю. Джумига: автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01. «Історія України». Одеса, 2015. 16 с.

8. Вільшанська О. Л. Повсякденне життя і суспільні настрої населення / О. Л. Вільшанська // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна.К.: ТОВ «Видавництво «Кліо»» 2013. С. 441.

9. Gregory A. The last Great War. British Society and the First World War / A. Gregory. Cambridge: Cambridge University Press, 2008. 364 p. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://books. google.com.ua/books?id=VfjZAQAAQBAJ&pg=PT51&hl=ru&source =gbs_toc_r&cad=4#v=onepage&q&f=false.

10. За последние дни (Из городских скитаний) // Наша Волынь.1914.-22ИЮЛЯ. С. З.

11. State, society and mobilization in Europe during the First World War / Ed. by J. Home. Cambridge: Cambridge University Press, 1997. 308 p.

12. Цвейг С. Вчерашний мир / пер. с нем., предисл. Д. Затон- ского; вступ, статья К. Федина. М.: Радуга, 1991. 544 с.

13. Русова Софія. Мемуари. Щоденник. К: «Поліграфкнига», 2004. 544 с.

14. Ferro М. La Grande Guerre 1914-1918 / M. Ferro. Paris: Gallimard, 1969. 384 p.

15. Шульгин В. В. Последний очевидец: Мемуары. Очерки. Сны. М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2002. 588 с.: ил.

16. Хафнер С. История одного немца. Частный человек против тысячелетнего рейха [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://e-libra.su/read/318995-istoriya-odnogo-nemtca.html.

17. Патриотическая манифестация // Жизнь Волыни. 1914. 21 июля. С. З.

18. Во вторник... //Подолія. 1914.23 июля. С. З.

Размещено на Allbest.ru