Трагічна доля німців Житомирщини у 20-х - середині 30-х рр. XX ст.

Згідно з постановою ВУЦВК від 3 квітня 1930 р. на Житомирщині було створено Пулинський німецький національний район із центром у смт Пулини у складі ЗО сільрад [5, арк. 96]. Оскільки цей район був прикордонним, то на початку його існування та в наступні роки контроль з боку вищих партійних структур і особливо органів ДПУ-НКВС був посиленим.

Після згортання НЕПу і переходу в 1929 р. до політики примусової форсованої колективізації почалося економічне знищення заможного прошарку селянства, падіння продуктивних сил сільського господарства. Це позначилося на соціально-економічних процесах німецького села, в яких питома вага заможних господарств була досить високою. Німці-колоністи неохоче вступали в колгоспи і тому тиск на німецьких селян значно посилився [5, арк. 97].

У червні 1931 р. партійні структури КП(б) У вирішили розглянути питання «Про стан та роботу Пулинської райпарторганізації». Після цього було прийнято резолюцію, в якій зазначалося: «У Пулинському німецькому районі мали місце окремі прояви правоопортуністичної практики, недостатній натиск на куркуля, наявність в деяких колгоспах та окремих ланках радянського, кооперативного апарату куркульських елементів, слабка робота з біднотою» [6, арк. 9-11].

Районній парторганізації запропонували мобілізувати всі сили для наступу проти куркуля, викриття його «контрреволюційної роботи». Слід відмітити, що ще раніше, а саме 2 лютого 1930 р. з'явився наказ ОДПУ за №44121, який вимагав провести операцію з ліквідації контрреволюційного куркульського підпілля, діючих контрреволюційних і повстанських організацій, а також найбільш злісних одноосібників, які не бажали вступати в колгоспи. Цей наказ в першу чергу відчули на собі німці, які проживали в прикордонній смузі. їх виселяли, чіпляючи на них різні ярлики, такі як «політично- шкідливий і соціально-небезпечний елемент, активний агітатор проти радянської влади і її заходів, який підлягає виселенню за межі прикордонної смуги на Північ» [7, арк. 22]. Конкретні дані про виселенню німців представлені в таблиці 1 [7, арк. 1]. (авт. табл. О. Суліменко, Є. Тіміряєв, 2015).

7 лютого 1930 р. вийшов оперативний наказ ОДПУ за №42167, в якому зазначалося, що із районів суцільної колективізації, (які колективізовані на 50% і вище) повинні бути виселені за межі України у Східний край родини найбільш заможних куркулів. В цьому наказі

Виселення німців-колоністів за межі прикордонної смуги в березні 1930 р. зазначалося що арешти слід проводити в районах суцільної колективізації, але й в національних [8, арк. 2, 3]. Після видання цього наказу розпочався процес переселення німців з Пулинського району до східних регіонів СРСР (Сибір, Казахстан), а також в східні райони республіки (Харківська, Ворошиловградська області).

Трагічним для німців Житомирщини, як і для всього народу України, стали 1932-1933 рр. У першій половині 1932 р. в області, як і в інших регіонах республіки, розпочався голод. Німецьке населення в переважній більшості проживало в селах, а тому постраждало від голоду не менш, ніж українці. Німці жили краще українців, але голод «пройшовся» і по їхніх колоніях, траплялися і випадки канібалізму. Такий стан викликав занепокоєння в країнах Європи та зокрема в Німеччині. Поступово почала надходити допомога голодуючим. Сталінським урядом було прийняте рішення перешкодити будь-якій допомозі голодуючим з боку міжнародної громадськості. Було заборонено й саме слово «голод». Громадяни Німеччини збирали кошти, створювали товариства та комітети по наданню допомоги голодуючим. Цю допомогу фіксували органи ДПУ і це привело до трагічних наслідків для німців.

Партійний, радянський апарат на місцях змушував німців відмовлятися від «гітлерівської допомоги». Органи ДПУ арештовували організаторів цієї допомоги, насамперед пасторів, сектантських проповідників тощо. Зокрема на Житомирщині були піддані репресіям пастори: Уллє Г. І., Вурч Р. Ф., Шмідт Р. В. та ін.; кістери - Бух О. Г., Веденшталь Е. Ф., Вент Ю. Я. та ін.; проповідники баптистів - Міллер Г. І., Кляйн І. І., Мантлер А. П., Модерау Н. К.; проповідник адвентистів Кайзер Ф. Й. та ін. [4, р. 122-125].

На початку 30-х років ДПУ почало фабрикувати різноманітні справи про так звані, контрреволюційні повстанські, «фашистські організації». Однією з перших групових справ, сфабрикованих Житомирським міським відділом ДПУ була «Німецька контрреволюційна повстанська організація», яка діяла на території Яруньського, Ємільчинського і Новоград-Волинського районів, «викрита» в 1932 р. Формула звинувачення полягала в тому, що організація ставила перед собою мету «збройне повстання проти радянської влади» і проводила роботу по створенню еміграційно-повстанських настроїв серед німецько-польського населення Волині; організації економічного і політичного шпигунства на користь Німеччини і Польщі; здійснення опору і диверсій по відношенню до всіх заходів, які здійснює радянська влада, а також шкідництво в сільському господарстві.

Причина виникнення організації, на думку співробітників Житомирського міського відділу ДПУ, була викликана колективізацією і ліквідацією куркульства. В ході цих заходів ворожі радянській владі елементи об'єдналися для збройної боротьби. На думку співробітників ДПУ, ця організація існувала з 1931 року й мала 23 відділки: по Ярунському району - 13; по Ємільчинському - 3; по Новоград-Волинському - 7. Склад так званої німецької контрреволюційної організації за національним складом був таким: німці - 27 чол.; українців - 2; поляки - 2; росіяни - 2. Всього в ході «оперативно-розшукової роботи» в кінці 1932 р. було виявлено 80 членів цієї «організації», з них 33 чоловіки заарештовано. На основі постанови судової Колегії ДПУ УРСР від ЗО квітня 1933 р. були засуджені до ВМП (розстріл) - 2 чол.; на 10 років концтаборів - 7 чол.; на 5 років концтаборів - 3 чол.; на Північний край на 3 роки виселено - 14 чол. [9].

На початку 30-х рр. керівників ЦК КП(б)У все більше турбував прикордонний Пулинський район тодішньої Київської області, де проживало ЗО тис. німців і на думку партійного керівництва там активно діяли «фашистські елементи». За рішенням ЦК КП(б) У від 3 квітня 1934 р. була створена спеціальна комісія ЦК для обстеження Пулинського району. Комісія проаналізувала становище, яке склалося в колгоспах німецького району і прийшла до висновку, що причина всіх проблем є в «куркульській засміченості колгоспів». Цілий ряд секретарів сільрад «колишні куркулі, кістери, петлюрівці». В 1934 р. на засіданні секретаріату ЦК КП(б) У була прийнята постанова «Про Пулинський район». У ній відмічалося, що районна парторганізація байдуже поставилася до засміченості колгоспів «куркульським елементом», не розгорнула партійно-масової роботи та організаційно-господарського зміцнення колгоспів. Це створило можливості для антирадянської роботи в районі «куркульсько-фашистських» агентів [10, арк. 115]. Побоюючись подальших репресій, голоду німці Пулинського району у більшості випадків втікали до південних областей України, а то й за межі республіки. З 1 серпня 1933 р. по 15 березня 1934 р. у Пулинському районі було добровільно покинуто 826 господарств, із них - 537 одноосібних і 289 колективних. Це становило 14% від загальної кількості господарств району [11, арк. 57]. німець житомирщина радянський влада

З квітня 1934 р. на засіданні політбюро ЦК КП(б) У було розглянуто питання про німців-колоністів на Волині. У спеціальному повідомленні ДПУ України «Про масові виїзди на південь німців-колоністів з Волині» зазначалося, що в останній час серед німців- колоністів тут спостерігається потяг до переселення в південні області України. При цьому вказувалося, що «внаслідок поширення провокаційних чуток частина німців-колоністів разом із сім'ями виїжджає на станцію Житомир» [11, арк. 50-51]. У зв'язку з цим органи ДПУ вживали репресивних заходів по виявленню ініціаторів масових виїздів німців.

Впродовж 1934 р. тиск на німців-колоністів дедалі посилюється, їх звинувачують у шпигунсько-диверсійній роботі, називають фашистами. Партійно-державний апарат постійно непокоїв прикордонний Пулинський район, 20 жовтня 1934 р. С. В. Косіор зробив запит до Москви на дозвіл на виселення з прикордонних районів «злісного куркульського елемента» разом із сім'ями. За погодження Л. Кагановича політбюро ЦК КП(б)У 20 грудня 1934 р. прийняло постанову «Про переселення з прикордонних районів». Згідно з цим документом виселенню підлягали практично всі німці, оскільки вони офіційною владою кваліфікувалися як вороги народу. Щоб зміцнити прикордонну смугу «благодійними елементами», рекомендувалося провести вербування населення з Київської та Чернігівської областей. Так, фактично, розпочалася депортація німців до Карелії, Сибіру, Казахстану, Північного краю та інших територій СРСР. Частину німців передбачалося переселити до східних регіонів України, зокрема до Харківської і Донецької областей.

Згідно з постановою Президії ЦБК УСРР від 3 жовтня 1935 р. Пулинський (німецький) національний район було ліквідовано і утворено Червоноармійський район Київської області. В цьому ж році з розформованого Пулинського району розпочалося переселення німців, а в 1936 р. з інформації секретаря червоноармійського райпарткому Я. Г. Пуппе секретареві Новоград- Волинського окружного комітету КП(б)У О. Г. Абашу дізнаємося про підсумки переселення німців восени

1936 р. з 14 сіл цього району до Карагандинської області Казахстану. Конкретні дані подані в таблиці 2 [12, арк. 8-14]. (авт. табл. О. Суліменко, Є. Тіміряєв, 2015).

Якщо проаналізувати наведені вище дані, то, наприклад, з порівняно невеликої колонії Цвітянка було переселено 66 родин німців, а це 287 душ, тобто більша частина колоністів виїхало, і село практично занепало. Такі приклади можна подавати й по деяких інших селах.

Слід зазначити, що в період 1935-1936 рр. німців з Житомирщини висилали також на Бєломорбалтійський комбінат (ББК) до Карело-Фінської республіки. В органах ДПУ передбачалося створення оперативно- слідчих груп, які розглядали матеріали про виселення соціально-неблагонадійних елементів до Карелії. Доля цих людей складалася в основному трагічно, оскільки багато з них гинули від хвороб та важкого клімату, а пізніше ці переселенці загинули під час «великого терору». За неповними даними, з Житомирщини протягом 1935-1936 рр. до різних регіонів СРСР було вислано 1236 чол., в т.ч. 376 дітей. Найбільш німців було вислано з Новоград-Волинського - 237 чол. в т.ч. 87 дітей; Червоноармійського - 159 чол. в т.ч. 67дітей; Ємільчинського - 102 чол. в т.ч. 41 дитина [13].

Таблиця 2

Німці, які підлягають переселенню з Червоноармійського району в 1936 році

Таким чином, можна зробити впевнений висновок про цілеспрямовану і агресивну репресивну кампанію, розгорнуту керівними органами СРСР щодо етнічної німецької меншини України.

Список використаних джерел

1. Кулинич І. М., Кривець Н. В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні /1. М. Кулинич, Н. В. Кривець. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1995. - 272 с.

2. Arndt N. Die Deutschen in Wolhynien. Ein kulturhistorischer Uberblick I N. Arndt. - Wurzburg, 1994. - 96 s.

3. Kremring L. Verlorene Heimat Wolhynien / L. Kremring. - Neuffen - Wisent-heid, 2000. - 224 s.

4. Miller D. Under Arrest: Repression of the Russian Germans in the Zhytomyr Region, Ukraine, in the 1930s / D. Miller. - Printed in Zhytomyr, Ukraine by Volyn, - 2004. - 238 p.

5. ЦДАГО України. -Ф.1.- On.6. - Cnp.53.

6. ДАНСО -Ф.Р.-326. -On.l. -Cnp.167.

7. Архів УМВС по Житомирській обл. -Ф.8.- Cnp.l.

8. ЦДАГО України. -Ф.1.- Оп.7. - Спр.3190.

9. ДАЖО. - Ф.Р.-5013. - Спр.15240 в7т.

10. ЦДАГО України. -Ф.1.- Оп.7. - Спр.346.

11. Там само. -Ф.1. - Оп.6. - Спр.350.

12. ДАЖО -Ф.87- Оп.1. - Спр.111.

13. Архів УМВС в Житомирській області. Архівно-слідча справа на спецпереселенців. - №1-4374.

References

1. Kulynych I. М., Kryvec' N. V. Narysy z istorii' nimec'kyh kolonij v Ukrai'ni /1. M. Kulynych, N. V. Kryvec'. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 1995. - 272 s.

2. Arndt N. Die Deutschen in Wolhynien. Ein kulturhistorischer Uberblick I N. Arndt. - Wurzburg, 1994. - 96 s.

3. Kremring L. Verlorene Heimat Wolhynien / L. Kremring. - Neuffen - Wisent-heid, 2000. - 224 s.

4. Miller D. Under Arrest: Repression of the Russian Germans in the Zhytomyr Region, Ukraine, in the 1930s / D. Miller. - Printed in Zhytomyr, Ukraine by Volyn, - 2004. - 238 p.

Размещено на Allbest.ru