Репресований викладач Київського державного університету Машкевич Степан Гервасійович (Гарасьович)
Аналіз життєвого шляху викладача юридичного факультету Київського державного університету Машкевича Степана Гервасійовича. Дослідження причин його арешту та негативного ставлення чекістів до представників української науки та освіти у 1920-х - 1930-х рр.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.10.2018 |
Размер файла | 49,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Репресований викладач Київського державного університету Машкевич Степан Гервасійович (Гарасьович)
Ніколаєва Н. Б.
Пропоноване дослідження присвячене біографії репресованого у 1937 р. викладача історичного факультету Київського державного університету Машкевича Степана Гервасійовича (Гарасьовича).
Стан вивчення теми дослідження. Історіографія політичних репресій сталінської доби в Україні щороку поповнюється новими працями. З часу відновлення незалежності України у 1991 р. науковцями було опубліковано ряд важливих збірників документів про політичні репресії щодо викладачів та науковців м. Києва, де вперше було оприлюднено унікальні документи з колишніх радянських «спецхранів» [10; 15]. Серед найбільш важливих праць про долю репресованих київських викладачів та інтелігенції слід назвати дослідження І. Біласа [2], С. Білоконя [3], В. Заруби [6], Д. Табачника [14], Ю. Шаповала [16], О. Рубльова [8; 13], Л. Шевченко [11; 17], О. Юркової [18], В. Скопенка, В. Короткого, І. Тіщенко [11], К. Довганя [5], В. Нікольського [9], Н. Литвин [7] та багатьох інших. Про те, що зазначена тематика викликає значне зацікавлення у науковців свідчить факт, що про політичні репресії комуністичного режиму проти української інтелігенції у сталінський період історії XX століття вже опубліковано кілька тисяч наукових публікацій, які годі перелічити у цьому вступі [12]. Завдяки цим науковим працям українське суспільство вже знає досить багато про політичні репресії серед викладачів вищих навчальних закладів в роки сталінщини.
У процесі наукового аналізу проблеми попередніми дослідниками було з'ясовано причини, мотиви й ідеологічне підгрунтя терору, розв'язаного радянською владою проти викладачів КДУ в 1930-53 рр., виокремлено та проаналізовано специфіку і особливості поширення терору, встановлено безпосередній зв'язок із репресіями в УРСР і СРСР. Проте, на жаль, публікацій про репресованих викладачів все ще недостатньо, тому ця тема потребує подальшого наукового вивчення.
Завданням цього дослідження є за допомогою опублікованих та маловідомих документів НКВС та Комуністичної партії України детально з'ясувати життєвий шлях викладача історичного факультету Київського державного університету Машкевича С. Г. і обставини його засудження в 1937 р.
Основу джерельної бази статті складають матеріали архівної кримінальної справи на С. Г. Машкевича, яка зберігається в Галузевому державному архіві Служби Безпеки України [4]. Об'єктом дослідження є суспільно- політичні та ідеологічні процеси, що відбувалися в УССР у 1930-х рр., а також у роки Великого терору. Предметом дослідження є біографія викладача історичного факультету Київського державного університету Машкевича Степана Гервасійовича (Гарасьовича).
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що про життєвий шлях Машкевича С. Г. мало публікацій, його лише іноді згадують в окремих дослідженнях. Отже, ця стаття сприятиме введенню до наукового обігу інформації про його життєвий шлях і викладацьку роботу, суттєво доповнить досі недостатньо вивчену картину сталінських політичних репресій в Київському університеті.
Машкевич С. Г. народися у 1892 р. в поселенні (як тоді казали - посаді) Новий Архангельськ (тепер - Одеської області). Його батьки були селянами. До революції 1917 р. він працював робітником-слюсарем, згодом став навчатися. До арешту у 1937 р. займав посаду викладача і керівника кафедри історії Київського державного університету, був професором. Жив на вул. Короленка (тепер - Володимирська), б. 56, кв. 118. Був членом КП(б)У з 1920 до 1922 р., в анкеті зазначено, що вийшов з партії у 1922 р. у зв'язку з незгодою з НЕПом. Знову став членом ВКП(б) з 1927 р., звідки був виключений у 1937 р. партійним комітетом Київського державного університету незадовго до арешту. За національністю - українець, громадянин СРСР. У 1937 р. його родина складалась з дружини Каган Софії Хрисанівни, яка працювала науковим співробітником в бібліотеці АН УРСР, сина Володимира 7 років. Також мав братів та сестер: Машкевича Філіпа (Пилипа), який працював техніком заводу ім. Ворошилова (в справі згадано, що це був завод в м. Алчевську); Машкевича Василя, який працював керівником райвиконкому в місті Малині; Машкевича Миколу, який був студентом професійного технічного училища в м. Алчевську; Машкевича Івана, який працював агрономом совхозу в м. Єйськ; Машкевича Юрія, який працював водієм заводу ім. Ворошилова в м. Алчевську); Машкевич (Михальської) Кіри, інваліда на пенсії в м. Києві; Машкевич Олександри -вм. Малині на утриманні брата
Василя. Його мати - Машкевич Анна Карпівна жила в м. Малині з сином Василем і донькою Олександрою.
Діяльність С. Машкевича, як історика, нічим не могла завадити радянській владі. Але в роки масових політичних репресій серед істориків відбулись кілька хвиль арештів, багатьох з них стали обвинувачувати у «троцькізмі», різних «ухилах». У 1936-1937 рр. було заарештовано чимало студентів і викладачів КДУ, не оминула ця доля і С. Машкевича.
28 березня 1937 р. оперуповноважений 4 відділу УДБ НКВС УРСР Гречіхін розглянув матеріали про діяльність С. Машкевича і вирішив, що він «є учасником троцькістсько-націоналістичної терористичної організації». Цілком можливо, що на вченого у чекістів існувала окрема підбірка матеріалів, і за ним попередньо уважно стежили, фіксуючи його висловлювання. У той час достатньо було одного доносу з боку колег, або кількох власних необережних висловлювань, щоб потрапити під репресії НКВС. Гречіхін вирішив, що перебування С. Машкевича на волі може відбитися на ході слідства і тому постановив обрати мірою запобігання до обвинувачуваного утримання під вартою в тюремному підвалі (тюрподі) НКВС УРСР. Копія постанови була надіслана військовому прокурору Київського військового округу. Постанову затвердили помічник начальника 1 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР Агліцкій та помічник начальника 4 відділу УДБ НКВС УРСР Брук [4, арк. 1].
28 березня 1937 р. військовий прокурор Київського військового округу Перфільєв виніс постанову про арешт С. Машкевича. Він розглянув матеріали, надані 4 відділом УДБ НКВС УРСР і вирішив, що ними викладач університету С. Машкевич розвінчується, як «учасник троцькістської терористичної організації». Тому керуючись ст. 146 та 156 КПК УРСР і постановою ЦВК СРСР від 8 травня 1933 р. Перфільєв постановив обрати запобіжною мірою до С. Машкевича утримання в тюремному підвалі НКВС УРСР [4, арк. 2]. З квітня 1937 р. керівництвом НКВС УРСР було підписано ордер №57 на арешт С. Машкевича [4, арк. 3].
4 квітня 1937 р. співробітники УДБ НКВС УРСР Безпалько та Хаєт на підставі ордеру провели обшук в квартирі С. Машкевича на вул. Короленка (тепер - Володимирська), б. 18/56 (на перетині з бул. Т. Шевченка), кв. 118. Під час обшуку було вилучено паспорт С. Машкевича, партійний квиток, профсоюзний квиток, військовий квиток, 5 різних посвідчень, 2 чистих бланки радянської партійної школи, 1 пакет з різними мандатами, 2 примірник стенограм лекцій, 2 заяви в партійні органи, 6 фотокарток, 6 топографічних карт, пачку різних довідок про проходження служби, пачка листів, 99 різних книг, які підлягали вилученню, 1 французький журнал [4, арк. 4].
22 червня 1937 р. заступник наркома держбезпеки УРСР комісар держбезпеки 3-го рангу Іванов надіслав партійний квиток С. Машкевича секретарю Сталінського районного комітету КП(б)У [4, арк. 5]. Таким чином, його, по-суті, чекісти без суду і слідства викинули з членів Комуністичної партії, і чекати допомоги йому не було звідки.
14 квітня 1937 р. заступник начальника 1 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР лейтенант держбезпеки Малишев розглянув слідчі матеріали на С. Машкевича та виніс постанову про його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 54-8 та 54-1 КК УРСР з пред'явленням обвинувачення щодо участі в «контрреволюційній троцькістській терористичній організації». З постановою погодились начальник 1 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР Григоренко та помічник начальника 4 відділу УДБ НКВС УРСР Брук. Постанову було оголошено С. Машкевичу 17.04.1937 р. [4, арк. 6].
Треба сказати, що у справах на репресованих у 1937 р. людей часто можна побачити небагато протоколів. Хоча насправді чекісти їх допитували часто. Справа в тому, що таким тоді було діловодство радянських каральних органів: до справи додавалися лише ті документи, які підтверджували провину заарештованого, а все, що викликало сумніви - знищувалося. Таким чином, співробітниками НКВС фальсифікувалися кримінальні справи.
Подробиці фальсифікації справ добре можна прослідкувати за матеріалами протоколів допитів. В них сплелася правда і неправда, але смисл їх чекістами підведений до того, що заарештований був «ворогом радянської влади», і відповідно його слід суворо покарати. Перший вцілілий протокол допиту С. Машкевича датований 8 квітня 1937 р. Його допитував і обвинувачував в «контрреволюційній роботі» оперуповноважений 4 відділу УДБ НКВС УРСР молодший лейтенант держбезпеки Казакевич (через кілька років був засуджений за фальсифікацію справ в роки «Великого терору»). Другий вцілілий протокол допиту С. Машкевича зберігся за 5 травня 1937 р. Історик на цих допитах заявив, що він всі обвинувачення в «контрреволюційній діяльності» заперечує [4, арк. 10].
Але довго так тривати не могло. Цілком очевидно, що постійні допити з порушенням законності (тобто психологічний тиск, сумнозвісний безкінечний «конвеєр» допитів та побої) призвели до того, що С. Машкевич протримався трохи більше місяця, а потім, як і більшість заарештованих, вимушений був свідчити проти себе.
11 травня 1937 р. С. Машкевич (очевидно, під диктовку чекістів) написав заяву керівництву НКВС УРСР такого змісту: «Я був навесні 1933 р. завербований Л. Сахновським до троцькістської контрреволюційної організації в Київському державному університеті. Визнаю це своїм тяжким злочином перед партією та радянською владою і готовий виправити вчинений мною злочин викриттям ворогів радянської влади на слідстві. Детальні свідчення дам слідству про відому мені діяльність підпільної троцькістської організації та її учасників. Глибоко розкаююсь в участі в контрреволюційній троцькістській організації і прошу радянську владу врахувати це при винесенні мені вироку» [4, арк. 11-12].
13 травня 1937 р. оперуповноважений 4 відділу УДБ НКВС УРСР молодший лейтенант держбезпеки Казакевич знову допитав С. Машкевича про його «контрреволюційну діяльність». Він зразу ж запитав про подробиці «вербовки» в «контрреволюційну організацію». Далі С. Машкевич вимушений був говорити всякі нісенітниці, щоб опорочити себе, за заздалегідь продуманим чекістським сценарієм.
Щоб надати цій псевдокримінальній справі більш- менш належного вигляду, чекісти додали до неї витяги 3 протоколів допитів інших арештованих (свідків), які згадували у своїх свідченнях про С. Машкевича - Перлина Євгена Ісаковича від 29 серпня 1936 р. [4, арк. 19], Левіта Ошера Абрамовича від 31 березня 1936 р. [4, арк. 20-26], Кіллерога Михайла Марковича від 5 жовтня 1936 р. [4, арк. 27-37] та від 18 жовтня 1936 р. [4, арк. 38-46]. Всі вони наговорили нереальні розповіді про діяльність «троцькістської контрреволюційної організації» в КДУ. Отож, вже в червні 1937 р. чекісти зібрали цілком достатньо сфальсифікованих матеріалів для того, щоб готувати обвинувальний висновок та передавати справу на С. Машкевича на розгляд позасудових органів.
2 липня 1937 р. заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР комісар держбезпеки 3-го рангу В. Іванов затвердив обвинувальний висновок за справою №123 за обвинуваченням С. Машкевича Цей висновок був затверджений помічником генерального прокурора СРСР М. Рагінським 13 липня 1937 р. У документі зазначалося, що в процесі ліквідації органами НКВС УРСР «контрреволюційної троцькістської організації» в Україні була встановлена причетність до цієї «організації» історика С. Машкевича. На підставі цих даних 4 квітня 1937 р. С. Машкевич був заарештований і притягнутий до відповідальності. Чекісти написали, що проведеним «слідством» та «свідченнями» С, Машкевича було встановлено, що він з 1934 р. буцімто був активним учасником «контрреволюційної троцькістської організації», до якої його начебто завербував «троцькіст» Л. Сахновський - проректор Київського державного університету. Далі чекісти звинувачували С. Машкевича. що він використовував становище декана історичного факультету КДУ задля «насадження троцькістських кадрів» і «покривав протаскування троцькістських установок членами контрреволюційної організації», зокрема - викладачами КДУ Лозовиком, Ш. Германом, Левітом і іншими. Також звинувачували С. Машкевича, що він від Л. Сахновського знав про участь в «організації» викладачів КДУ Білярчика та Розанова. Далі йшли небилиці про те, що Л. Сахновський розповідав В. Машкевичу буцімто основним методом діяльності «троцькістської організації» є індивідуальний терор проти керівників Комуністичної партії, а С. Машкевич з цим начебто погоджувався.
На підставі всіх цих надуманих обвинувачень чекісти ставили у провину С. Машкевичу, що він був «активним учасником контрреволюційної троцькістсько-зіновїв- ської терористичної організації, яка 1 грудня 1934 р. вчинила вбивство С. М. Кірова і готувала подальші терористичні акти проти керівників Комуністичної партії та радянської держави». Також обвинувачували, що він «знав про терористичні установки організації», «використовував своє службове становище в КДУ для насадження троцькістських кадрів і покриття діяльності відомих йому членів троцькістської організації». Також автори обвинувального висновку - оперуповноважений 3 відділу УДБ НКВС УРСР молодший лейтенант держбезпеки Ліншиц, начальник 1 відділення 4 відділу УДБ НКВС УРСР старший лейтенант держбезпеки Борисов та заступник начальника 4 відділу УДБ НКВС УРСР старший лейтенант держбезпеки Герзон пропонували віддати С. Машкевича під суд Військової колегії Верховного суду СРСР в порядку постанови ЦВК СРСР від 01.12.1934 р. [4, арк. 50-52].
11 липня 1937 р., за день до судилища, С. Машкевичу було вручено копію обвинувального висновку [4, арк. 54].
11 липня 1937 р. у м. Києві відбулось закрите судове засідання виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР у складі: головуючий - диввоєнюрист Ричков, членами були бригвоєнюристи Зарінов та Козловський, секретарем - військовий юрист 3-го рангу Козлов. Суд тривав недовго. Звісно, що ніякого розуміння С. Машкевич не дочекався. Вироком цього судилища він був засуджений до вищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього особистого майна. У вироку повторювались всі ті ж самі обвинувачення, що й в обвинувальному висновку. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. Більше того, в силу Постанови ЦВК СРСР від 01.12.1934 р. вирок підлягав негайному виконанню [4, арк. 55-56].
За довідкою начальника 12 відділення 1 спецвідділу НКВС СРСР Шевельова, яка збереглася у справі, С. Машкевич був розстріляний 13 липня 1937 р. [4, арк. 57]. Скоріше за все, він похований у Биківні, де чекісти потаємно ховали жертв політичних репресій у масових безіменних могилах.
Справа на С. Машкевича була переглянута задля реабілітації лише після смерті Й. Сталіна. 14 березня 1956 р. Військова колегія Верховного суду СРСР у складі головуючого полковника юстиції Ухутта та членів полковників юстиції Чепіка та Журавльова прийняли висновок №4н - 03095/56, яким свій вирок від 13.07.1937 р. щодо С. Машкевича відмінила за новими обставинами і справу припинити за відсутністю складу злочину [4, арк. 61-62]. З травня 1956 р. Каган Софії Харитонівні в приймальні КДБ УРСР було оголошено реабілітацію С. Машкевича [4, арк. 63].
Чекісти заарештували і віддали під суд відданого Комуністичній партії викладача-історика, який досить довго старанно служив радянському режиму. Але він був такий не один - у 1937 р. подібних людей масово заарештовували в усьому СРСР. Таким чином, керівництво ВКП(б) проводило чистку неблагонадійних, всіх підозрілих їм людей. Шукали всіх, на кого могла впасти підозра про можливість причетності до «п'ятої колони». Не оминув цей процес і викладачів КДУ, який влада розцінювала як «кузню» майбутніх комуністичних кадрів. Отож всіх викладачів, навіть комуністів, запідозрених у « коливаннях», «ненадійності» - старалися звільняти з робити, заарештовувати та засуджувати.
Таким чином, арешти українських науковців і викладачів були спричинені суцільною провокацією радянських органів держбезпеки, з метою очищення країни від неблагонадійних. Цей процес був ініційований з самого верху, від керівництва ВКП(б).
Доля українського історика та викладача С. Машкевича була типовою, як і у багатьох інших українських вчених у 1930-х рр. Після тривалої праці у різних навчальних закладах, вже достатньо відомим спеціалістом він був заарештований та засуджений до розстрілу за явно надуманими обвинуваченнями, інспірованими співробітниками радянських каральних органів. У провину йому поставили «терористичні наміри», але справжньою причиною арешту слід вважати ненависть чекістів до всього, що було пов'язано з українством, тогочасним українським відродженням, в тому числі з українськими комуністами. Разом з ним були заарештовані і інші українські науковці, які розділили його долю. Тішить те, що сучасними істориками поступово вивчаються біографії репресованих в роки сталінського терору викладачів, що дозволяє побачити правдиву картину тогочасних подій.
викладач юридичний університет машкевич
Список використаних джерел
1. Бажан О., Данилюк Ю., Рубльов О. Історія під пресом ідеології П Зневажена Кліо: 36. на пошану акад. НАН України П. Тронька / Ін-т історії України НАН України; Редкол.: Ю. Данилюк (голов, ред.) та ін. -К., 2005. - С.3-74.
2. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х т. - К.: Либідь: Військо України, 1994. - Кн.1. - 422 с.; Кн.2. - 428 с.
3. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.): Джерелознавче дослідження. - К., 1999.-447 с.
4. ГДА СБУ. - Ф.6. - Спр.36113-фп.
5. Довгань К. Київський університет в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму (1933-1941 рр.). Автореф. дис.... канд. істор. наук. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.
6. Заруба В. Знищення київської школи істориків М. Грушев- ського: За матеріалами архіву ВУАН П Сучасність. - 1996. - №5. -С.105-116.
7. Литвин Н. Політичний терор 1920-30-х років щодо інтелігенції України в ідеологічному обґрунтуванні партійно- радянськими лідерами П Вісник Київського славістичного університету. Серія: Історія. -К.: КСУ, 2005. -№20. -С.111-119.
8. Михайло Марченко: [Документи] / Публ. О. Рубльова // Укр. іст. журн. - 1996. - №1. - С.119-129; №2. -С.92-116; №3. - С.66-77.
9. Нікольський В. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.). Історико- статистичне дослідження. - Донецьк: Видавництво Донецького національного університету, 2003. - 624 с.
10. Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937-1938 рр.: У 2-х т. / Упоряд.: С. Кокін та ін.; Відп. ред. Ю. Шаповал. - К.: Сфера, 2003.-Т. 1.-471 с.; Т.2.-С.473-1093.
11. Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В. Скопенко, В. Короткий, Т. Табенська, І. Тіщенко, Л. Шевченко. -Київ: Либідь, 2006.
12. Репресії в Україні. Бібліографічний покажчик / Упор. Є. Бабич, В. Патока. -К.: «Смолоскип», 2007. - 520 с.
13. Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914-1939). -К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - 648 с.
14. Табачник Д. Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні (кінець 20-х - 50-і рр.): Історичний та етнополітичний аспекти. Автореф. дис.... д-ра істор. наук / НАН України: Ін-т нац. відносин і політології. -К., 1995. - 103 с.
15. У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Ін-ту історії України НАН України: (1936-1956): 36. документів і матеріалів. У 2-х ч. / Упоряд.: Р. Пиріг та ін.; В. Смолій (відп. ред.). - К., 1996. - Ч.І. -- 146 с.;Ч.ІІ.-247с.
16. Шаповал Ю. Україна XX ст.: Особи та події в контексті важкої історії. - К.: Генеза, 2001. - 560 с.
17. Шевченко Л. Доля керівників Київського університету в 30-і рр. XX ст. // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. 36. статей / Ін-т історії України НАН України та ін.; Редкол.: П. Т. Тронько (відп. ред.) та ін. -К., 2002. -Вип.20-21. - С.511-527.
18. Юркова О. Київська історична школа М. С. Грушевського: доля науковців И 3 архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998.-№1/2. -С.263-280.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Політичні репресії комуністичного режиму проти української інтелігенції сталінського періоду. Життєвий шлях і діяльність репресованих ректорів Київського державного університету. Дослідження подробиць арешту і знищення ректорів, обставин їх реабілітації.
статья [24,6 K], добавлен 31.08.2017Життєдіяльність Луки (Войно-Ясенецького Валентина Феліксовича) архієпископа Сімферопольського і Кримського. По закінченні медичного факультету Київського університету працював хірургом, вніс багато нового в техніку операцій. У 1923 р. прийняв постриг.
реферат [23,9 K], добавлен 02.03.2009Історичний розвиток Болонського університету, який став ініціатором Болонського процесу, його зв'язок з Україною в минулому. Найвідоміші з творів Юрія Дрогобича. Праця на посаді ректору Болонського університету. Зв’язок України з Європою в системі освіти.
реферат [18,6 K], добавлен 27.12.2012Відкриття, історія розвитку та етапи становлення Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Особливості створення матеріальної бази закладу, національний і соціальний склад першого набору, процес вступу до університету.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 21.06.2011Короткий нарис життєвого шляху великого князя київського Володимира Мономаха, його місце в історії українського народу. Основні характерні риси Мономаха, що визначили напрямки його внутрішньої та зовнішньої політики. Війни з половецькими ханами.
реферат [17,8 K], добавлен 10.10.2010Історія Харківського національного університету є невід`ємною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. Створення університету за iнiцiативи видатного просвiтителя та вченого В. Н. Каразiна та подальший розвиток закладу.
реферат [25,7 K], добавлен 16.03.2008Біографічні відомості про народження та дитинство, сім'ю руського державного і політичного діяча з варязької династії Рюриковичів, князя новгородського. Завоювання Володимиром київського престолу, його походи. Увічнення пам'яті князя Володимира.
презентация [1,2 M], добавлен 12.11.2013Характеристика отаманщини як явища у період української визвольної революції 1917-1920 років. Обмеженість суверенітету УСРР на початку 20-х років ХХ ст. Діяльність Українського таємного університету у Львові. Ініціатори створення дивізії "СС - Галичина".
контрольная работа [26,1 K], добавлен 13.06.2010Основні події та етапи життєвого шляху М. Костомарова. Науково-громадська діяльність історика. Дослідження М. Костомарова, присвячені українському козацтву. Вклад вченого в історичну науку. Дослідження найважливіших проблем української історії.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 03.06.2009Лютнева революція в Росії та початок державного відродження України. Утворення Центральної Ради та I Універсал. Проголошення Української Народної Республіки. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Гетьманський переворот, директорія УНР.
реферат [31,4 K], добавлен 25.11.2010Становлення української діаспори в Казахстані, Грузії і Литві. Підйом національно-культурного руху представників східної діаспори після проголошення державного суверенітету України. Перспективи встановлення всебічних зв’язків з українським зарубіжжям.
реферат [21,3 K], добавлен 23.09.2010Особенности социального устройства в Сибири в конце XIX - начале ХХ веков. Понятие "малый город" и Сибирский округ в 1920-1930-е гг. Исследование особенностей малых городов Сибири в 1920-1930–е годы: Бердск, Татарск, Куйбышев, Карасук и Барабинск.
курсовая работа [34,2 K], добавлен 15.10.2010Питання державного самовизначення України. Українська республіка в часи Центральної Ради. Гетьманська держава, аналіз повноважень гетьмана. Директорія Української Народної Республіки, особливості діяльності її уряду. Західно-Українська Народна Республіка.
реферат [49,6 K], добавлен 27.08.2012Основні етапи життєвого шляху Г.Ю. Цезаря. Реформування релігійного, морального та соціального життя римського народу. Зміцнення північної границі Імперії. Побудова нового державного устрою. Розквіт архітектори, літератури та мистецтва в епоху Августа.
контрольная работа [32,5 K], добавлен 13.05.2019Семья Степана Разина. Причины, натолкнувшие его на мысль о восстании и завоевании городов. Методы расправы с воеводами, боярами, дворянами. Стратегические хитрости и уловки, используемые им в сражениях, описание битв. Отношение к атаману людей и власти.
реферат [46,3 K], добавлен 04.03.2011Вивчення й аналіз особливостей публікацій Віднянського, які є сучасним історіографічним нарисом, де піднімаються питання вивчення історії українсько-сербської співпраці. Дослідження аспектів діяльності Київського Слов’янського благодійного комітету.
статья [26,5 K], добавлен 17.08.2017Понятие тоталитарного режима и его признаки. Особенности его становления в Советском Союзе. Общественно-политическая жизнь в СССР в 1920-1930-е годы. Формирование авторитарного режима. Борьба за власть в партии. Репрессии 1930-х гг. История ГУЛага.
реферат [30,9 K], добавлен 25.03.2015Дослідження життєвого шляху Герасима Кондрат’єва. Аналіз аспектів діяльності та політичного світогляду полковника. Історичний спадок його роду. Висвітлення внеску роду перших переселенців в освоєння та протекцію земель в важких умовах XVII-XVIII століть.
реферат [24,8 K], добавлен 14.03.2013Характеристика причин проведення реформ: поразки Росії в Кримській війні, дефіциту державного бюджету. Аналіз ліквідації кріпосного права, принципів селянської реформи. Дослідження змін у судовій системі і судочинстві, в організації та побудові армії.
реферат [26,8 K], добавлен 01.05.2011Краткий биографический очерк и направления деятельности Гоголева С.Ф. Социально-политическое и экономическое положение молодой Республики в 1920–1930-е годы. С.Ф. Гоголев как нарком юстиции и Прокуратур Республики, его достижения на данном посту.
реферат [38,9 K], добавлен 14.03.2017