Праці та спогади сучасників Першої світової війни як джерело до вивчення фінансової політики російського окупаційного режиму в Галичині та Буковині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Праці та спогади сучасників Першої світової війни як джерело до вивчення фінансової політики російського окупаційного режиму в Галичині та Буковині

Орлик Світлана Владиславівна

кандидат економічних наук, доцент, докторант

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

У 2018 р. минає 100 років від закінчення Першої світової війни, наслідки якої мали відчутний вплив на подальші події та обумовили кризи ХХ ст. У останні десятиліття Велика війна 1914-1918 рр. та її наслідки все більше привертають увагу українських істориків. Вийшли у світ ряд фундаментальних досліджень цієї проблеми, опубліковано збірники документів та матеріалів. Водночас, ряд питань джерелознавчого характеру потребують більш детального дослідження, саме на цьому наголошують відомі сучасні вчені В. Великочий [1], І. Ільницький [2], Б. Кривошина [3], М. Литвин [4], О. Реєнт та Б. Янитттин [5].

Метою статті є проведення аналізу праць і спогадів сучасників Першої світової війни, зокрема щодо згадування ними впливу на соціально-економічне життя захоплених територій Галичини та Буковини фінансової політики російської окупаційної влади. У процесі аналізу таких праць звертається увага на висвітлення у них фактів грабежів, реквізицій та контрибуцій, які по суті сприяли підриву економічного стану населення і унеможливлювали ним сплату податків. Зважаючи, що грошова політка є складовою частиною загальної фінансової політики уряду Російської імперії, значна увага приділяється згадкам авторів відносно особливостей грошового обігу на окупованих територіях. Звертається увага на спогади сучасників щодо обігу алкогольних напоїв на окупованих територіях. Дане питання також знаходилося у площині фінансової політики російського уряду, який незважаючи на значні втрати для державної казни від акцизних податків на алкогольні напої, запровадив «сухий закон» не лише в Російській імперії, а поширив його на окуповані території Галичини і Буковини.

Вступ Російської імперії у Першу світову війну поставив перед її урядом важливе завдання - знайти фінансові ресурси для покриття військових витрат. Виконання даного завдання вимагало від уряду Російської імперії оперативної розробки та виконання комплексу заходів як загальної фінансової стратегії (плану) з обов'язковим урахуванням наявних економічних і фінансових ресурсів країни та умов ведення війни. При виборі фінансової стратегії урядом Російської імперії було взято за основу хибне прогнозування тривалості воєнних дій. Вважалося, що війна буде короткотерміновою, і всі фінансові проблеми можна буде вирішити звичними способами: емісією (випуском) нових державних кредитних і казначейських білетів, випуском короткотермінових казначейських зобов'язань на внутрішній ринок та отриманням достатньої кількості зовнішніх запозичень (кредитів) від країн-союзників. До дискусії щодо правильності вибору фінансової стратегії уряду активно долучалися відомі вчені часів Першої світової війни М.І. Боголєпова [6], М.В. Бернацького [7], П. Маслова [8], І.А. Михайлова [9], П.П. Мігуліна [10], Ф.А. Менькова [11], В.А. Мукосєєва [12], С.М. Прокоповича [13], М.М. Соболєва [14], П.Б. Струве [15], В.М. Твердохлєбова [16], М.І. Туган-Барановського [17-18], М.І. Фрідмана [19], А.І. Шингарьова [20], Л.Н. Яснопольського [21] та ін. У своїх працях, опублікованих переважно в окремих брошурах, тематичних збірниках, на шпальтах журналу «Новый экономист», щорічниках газети «Речь» тощо, вони розглядали питання загальної фінансової політики російського уряду, особливу увагу звертаючи на проблеми та вдосконалення грошового обігу, бюджетних відносин і реформи податкової системи, випуску військових позик з точки зору очевидців фінансово-економічних процесів, які відбувалися у Російській імперії під час війни. Вони прагнули, виконуючи власні дослідження, здійснити своєчасний економічний аналіз заходів уряду Російської імперії у фінансовій сфері та надавали науково обґрунтовані пропозиції щодо використання різних фінансових інструментів, спрямованих на мобілізацію додаткових ресурсів для забезпечення фінансування війни.

Значний масив змін до законів, які приймалися напередодні війни 1914 р. та початку 1915 р., потребували систематизації та коментарів фахівців. Так, у зв'язку зі значним підвищенням ставок податків та впровадженням нових податків у період війни податними інспекторами видавалися спеціальні брошури для платників податків із коментарями та календарями-довідниками [22]. Аналогічні брошури з упорядкованим законодавством та роз'ясненнями були підготовлені присяжним повіреним С.М. Левіним [23].

Формування і реалізація фінансової політики російського уряду на окупованих територіях Галичини і Буковини мала значні особливості, та знайшла певне відображення у працях та спогадах сучасників Першої світової війни. Неоціненний внесок у дослідження багатьох сторін життя населення Галичини під час російської окупації зробив видатний український історик І. Крип'якевич [24], який будучи сучасником тих подій, професійно описав діяльність цивільної російської влади на окупованій території. Особливу увагу вчений приділив фінансово-економічним процесам, які відбувалися у період першої окупації краю (серпень 1914 - червень 1915 рр.). Зокрема, ним висвітлено структуру російської адміністрації в Галичині та діяльність і роль Військового генерал-губернатора Г. Бобринського у реалізації фінансової політики російського уряду на окупованих територіях; процес створення Управління державним майном при Військовому генерал-губернаторові Галичини; впровадження нової податкової та банківської системи; особливості організації торгівлі та діяльності промислових підприємств (у т.ч. державних) різних галузей; організацію митної політики уряду Російської імперії на окупованих територіях та ін. Автор хоч і не був обізнаний зі стратегічними напрямками фінансової політики окупаційної влади, проте у своїй праці подавав цінну інформацію про безпосередню діяльність цієї влади, спрямованої на впровадження тих чи інших заходів фінансово-економічного характеру на захопленій території. Щодо організації оподаткування на окупованій території, зокрема у м. Львові, дослідник зазначав: «Перші вісти появилися про спосіб збирання податків у Галичині: проєктовано, щоби право збору передати міським і сільським громадам. І справді, у Львові ген.-губернатор лишив збір податків магістратові» [24, с. 35]. Але при цьому автор не уточнює, про які податки йшла мова, про державні чи про місцеві податки, які й раніше надходили до міського бюджету. Історикові І. Крип'якевичу, який хоч і був сучасником тих подій, проте не мав доступу до відповідних документів, важко було розібратися у складнощах податкової системи, яку планувала запровадити окупаційна влада. На початку окупації у сфері оподаткування панував цілковитий безлад, і навіть сама окупаційна влада не зовсім знала, як організовувати податкову систему, та очікувала відповідних інструкцій від Міністерства фінансів. Автор, щиро бажаючи розібратися у даному питанні, констатував, що «в дійсності податки - писано потім - стягуються тільки в деяких містах, що утерпіли менше з причин війни». До цього твердження сам робить уточнення (у зносці) про те, що і «се не зовсім вірне», оскільки мав приклади оподаткування у містах і селах, які були майже знищені війною. Дослідження І. Крип'якевича привело його до однозначного та беззаперечного твердження про те, що «російські власті на разі кермувалися австрійською податковою системою, але рішено в будучності провести основну реорганізацію» [24, с. 35], з яким ми повністю погоджуємося.

З метою узагальнення наукових праць відомого вченого М.І. Туган-Барановського та інших науковців дореволюційного періоду, роботи яких стосувалися проблем фінансової політики уряду Російської імперії періоду Першої світової війни, нами проведено ряд спеціальних досліджень [25-26].

Окрім спеціальних праць, присвячених різним аспектам фінансової політики російського уряду, у тому числі й на окупованих теренах Галичини й Буковини, існує нечисельна кількість мемуарів, спогадів, щоденників, листів сучасників того періоду, в яких, здебільшого, описувалося життя військових російської армії в умовах ведення бойових дій в Галичині й Буковині, наводилися вражаючі описи розорення місцевого населення та їхнє тяжке соціально-економічне становище і лише побіжно згадувалися деякі проблеми, пов'язані з фінансово-економічними питаннями, з якими автори стикалися на захоплених територіях. Зокрема, проблеми грошового обігу, контрибуції із захоплених міст, реквізиції та грабежі у місцевого населення, погіршення соціально-економічного життя окупованих населених пунктів, дорожнеча на місцевих базарах, магазинах, ресторанах, «цукернях», «друкарнях» та ін. Аналізуючи мемуари й щоденники того часу, ми звернули увагу і на проблему заборони продажу алкогольної продукції, яка значно скоротила надходження акцизу до імперського бюджету та була причиною закриття гуралень і спиртових заводів на окупованій території Галичини й Буковини, з подальшим розоренням їхніх власників.

Особливо цікавими є спогади високопосадових осіб, які не лише були учасниками тих подій, а й безпосередньо впливали на хід історичних подій. Зокрема, у спогадах російського полководця О.О. Брусилова, звичайно, більша частина була пов'язана з описом здійснення військових операцій та боїв російських військ на території Галичини і Буковини, але деколи згадувалися і факти економічного характеру, які виникали при контакті армії з місцевим населенням. Так, О. Брусилов зазначав, що при вступові російської армії, якою він командував, у м. Львів для «депутації від міського управління» він зробив заяву про те, що російські «війська мирних жителів чіпати не будуть; за все, що буде братися від жителів при необхідності, буде негайно оплачуватися російськими грошима за курсом, визначеним верховним головнокомандувачем. <.. .> Ніякої контрибуції на місто накладати не будуть, якщо жителі його будуть спокійними і слухняними» [27, с. 82-83]. При цьому він визнавав, що «особливо на початку, при переході через наші кордони, у Східній Галичині декілька міст було спалено, а садиби маєтків, котрі траплялися на шляху, більшою частиною були спалені й розграбовані; винними цього безладу була головним чином наша кіннота, котра йшла попереду, дуже часто і самі селяни, озлоблені проти поміщиків, а часто і тилові обозні частини <...> знаходилися і офіцери, здебільшого тилові, котрі не гидували займатися таким ганебним ділом і старалися направляти награбовані речі додому в Росію, але цих господ, як тільки мені вдавалося дізнатися про такі дії, я немилосердно передавав суду» [27, c. 111]. Писав у своїх мемуарах О. Брусилов і про складне фінансове становище Російської імперії, яка не могла забезпечити свою армію зброєю під час відступу з Галичини у 1915 р.: «В середині країни гвинтівок не було. <...> росли команди беззбройних солдат <...> дезорганізація нашої армії, через недостатність технічних засобів, все більше збільшувалася, і наша боєздатність з часом зменшувалася, а дух військ швидко падав» [27, с. 133].

Політичний діяч, П.М. Мілюков (Міністр внутрішніх справ Тимчасового уряду) у своїх спогадах також зазначав, що у 1915 р. «лише у квітні ми відчули всю серйозність положення на фронті Східної Галичини. Снаряди і озброєння, заготовлені на шість місяців, були витрачені» [28, с. 399]. Він підкреслював, що економічні й фінансові труднощі Російської імперії настали дуже швидко: значні емісії грошей призводили до росту цін на продукти першої необхідності та знецінюванні заробітної плати, одночасно зменшувався вивіз товарів через закриття кордонів, відбувалися інші негативні явища. Увесь цей безлад у країні відображався на армії (яка була голодною і слабо озброєною) - «армія втомилася, всі ці недоліки знижували її дух, а це не вело до перемоги» [28, с. 434].

Відомий діяч українського державотворення Дмитро Дорошенко згадує про своє призначення на посаду крайового Комісара Г аличини і Буковини (з 22 квітня 1917 р.) та зазначає, що «галицько-буковинське генерал-губернаторство було організоване, немов якась маленька держава, і мало всі галузі правління» [29, с. 113]. Приступивши до виконання обов'язків очільника захоплених російськими військами західноукраїнських земель, він установив, що «на чолі фінансової управи стояв Чамов, правління державними маєтками - Григорієв» [29, с. 113-114]. Після проведених співбесід з цими посадовими особами він прийняв рішення залишити їх на посадах, оскільки вони йому видалися фахівцями своєї справи, незважаючи на рекомендації князя Львова «не залишати каменя на камені» у нових призначеннях. Разом з тим, значну частину своїх споминів Д. Дорошенко присвятив опису тяжкого соціально-економічного становища місцевих жителів (особливо українців), які були вимучені війною і російською окупацією зокрема.

У листах і спогадах російських солдат траплялися описи проблем з купівлею продуктів у місцевого населення за російські гроші та з обміном російських грошей на німецькі чи австрійські. Так, в опублікованих О. Козельським «Записках батарейного командира», складених за листами, замітками і розповідями учасників війни, описувалися спогади військового, який спостерігав за обміном грошей російськими солдатами з військовополоненими німецькими солдатами: «три марки йшли за один рубль; германці не торгувалися. <...> 20 марок (золотом - С.О.) він (полонений - С.О.) пропонував обмінять за десять рублів і не інакше, як золотом» [30, с. 4]. Військовий корпусний лікар В.П. Кравков, який служив у XXV армійському корпусі 4-ї армії Південно-Західного фронту, брав участь у Галицькій битві, серпень-вересень 1914 р., згадував про придбання у галицького селянина десятка яєць, за які він просив 1 руб., а він йому заплатив «три монети по 20 геллерів», за що селянин йому був дуже вдячний [31, с. 52]. Враховуючи, що ціна 1 яйця у Львові (грудень 1914 р. - січень 1915 р) вартувала біля 0,02 ^ коп., то десяток коштував біля 25 коп. У переведенні на австрійські гроші за встановленим курсом ( 1 руб. = 3 кор.33 гел.) вартість 10 яєць мала коштувати 83 геллери, а російський лікар заплатив 60 геллерів, оплативши занижену суму, порівняно з вартістю продукту. Враховуючи, що придбання яєць відбувалося у селі, а не у м. Львові, а також той факт, що оплата була проведена не російськими грошима, а австрійськими копійками, що в ті часи було особливо важливим, бо цінилися металеві монети, то зазначену торговельну операцію можна вважати взаємовигідною. Наступна покупка корпусного лікаря В.П. Кравкова відбувалася 21 вересня 1914 р. у м. Радомисль-над-Санем (нині в Польщі), де він купував у місцевого ксьонза «пуд з невеликим сіна, трохи молока і картоплі», заплативши йому «1 руб. плюс 1 крону плюс 10 геллерів» [31, с. 58]. Це підтверджує факт, що на захоплених територіях Галичини в обігу знаходилися одночасно і російські, і австрійські гроші. Крім того, військовий лікар В.П. Кравков у своїх мемуарах, описуючи злиденне становище російського солдата, згадував про те, що «у зв'язку із запобіганням шлунковим хворобам головнокомандуючий дозволив до 1 листопада відпускати пляшку червоного вина на кожного нижнього чина армії <...> інтендантству наказано прискорити придбання і відпуск вина; надалі до відпуску вина натурою придбавати його з пред'явленням рахунків» [31, с. 51].

Цікаві спогади рядового солдата російської армії А. Пірейка, який свідчив про мародерство російських солдат у Галичині: «Це було у 1915 р. З мародерством не велося ніякої боротьби. Ніхто не цікавився питаннями, відкіля солдат бере гроші для того, щоб пересилати додому 300 - 500 руб.», «солдати-мародери забирали у галичан худобу під виглядом реквізиції, видаючи їм прості записки, за які ніде ніхто не платив. Таким чином довели завойований край до повного зубожіння не в інтересах армії, як такої, а просто в інтересах мародерів, які посилали додому по 300-500 рублів, будучи рядовими солдатами» [32, с. 22]. Автор спогадів наголошував на жорстокому поводженні російських військових з єврейським населенням, яких часто без причин звинувачували у шпигунстві. Окрім грабежів, в окремих військових підрозділах відбувалося відкрите фізичне насилля над євреями: полковник Барановський «віддав наказ озброїти 57-му етапну роту палицями і взагалі холодною зброєю і послав громити євреїв у місті» [32, с. 22]. Підтверджував бажання солдат «одурманити себе алкоголем» і що «не випадковим було те, що уряд припинив продаж вина під час війни» [32, с. 40]. Важко оцінити об'єктивність цих спогадів, написаних у пропагандистському стилі під редакцією відділу ЦК ВКП (б) з вивчення історії жовтневої революції і ВКП (б), основною метою якої було представить кришталево чистого робочого-більшовика А. Пірейка, котрого насильно мобілізували до царської армії і відірвали від партійної роботи, не пояснивши причини вступу Російської імперії у цю ганебну війну. В той же час архівні документи нашого дослідження підтверджують зазначені у спогадах факти.

Проблему обміну російських рублів описував у своїх споминах російський промисловець О.А. Могиленський, якого застав початок війни на лікуванні у Німеччині: «Як тільки була оголошена війна Німеччини з Росією, місцеві банки припинили платити по акредитивах російських банків і обмінювати російські гроші», згодом, лише через 10-12 днів розпочали «обмінювати російські паперові гроші, але за неймовірно низькими курсами: 180, 150 і навіть 130 корон за 100 рублів» [33, с. 14].

Про грабежі і погроми в Галичині згадували у своїх записках А. Марголін, який брав участь у переговорах представників українського руху з політичними і громадськими діячами держав Антанти у Парижі й Лондоні 1919 р. [34, с. 235]. Український громадсько-політичний діяч Микола Галаган, який у період Першої світової війни був полковим ад'ютантом і у жовтні 1914 р. разом з російськими військами увійшов у м. Львів, описував грабежі і безчинства, які чинилися російськими військами у Галичині, зокрема у м. Львові, а також згадував про те, що вже на початку 1915 р. відчувалася недостатність зброї і одягу для російських солдат [35, с. 157-158, 182-183].

Здебільшого, у своїх спогадах російські військові як офіцерського складу, так і рядового згадували про жорстокі бої на території Галичини, коли розбивалися вщент населені пункти, які знаходилися на лініях фронту, а між боями проводилися реквізиції майна і продуктів у місцевого населення; констатувалися факти про те, що при відступі російських військ відбувалося знищення місцевих жителів і їхніх посівів; побіжно згадувалися факти вживання (у різній мірі) алкогольними напоями військовими попри «сухий закон»; описувалося життя захоплених міст, в т.ч. торгівлю в магазинах та на базарах, в ресторанах та «цукернях» [36-38].

Михайло Лемке, історик за фахом, який служив у ставці Верховного головнокомандуючого російської армії, у своїх мемуарах «250 днів в царській ставці (25 вересня 1915 - 2 липня 1916)» «прискіпливо слідкував за всім, що відбувалося» і нотував у своєму щоденнику, який називав «живим історичним документом» [39]. Автор багато уваги приділяв військовим операціям російської армії (військовим схемам), у т.ч. і на Південно-Західному напрямку - окупації м. Львова [39, с. 76-79]. Поряд з тим, М. Лемке давав оцінку підготовчим заходам Російської імперії до війни, у т.ч. спробував охарактеризувати і її економічну готовність, зазначаючи, що в економічному плані уряд не вживав якихось особливих заходів, лише «перехід на золоту монету, залучення іноземного капіталу, позики у Франції, розвиток залізничних шляхів, ініціатива приватних підприємців і промислового життя країни відрізняли ці роки дещо більшим пожвавленням» [39, с. 65].

Певні відомості про російське захоплення Західної України в роки Першої світової війни, у тому числі й фінансові аспекти окупаційної політики, містяться у спогадах представників української діаспори. Зокрема, авторами згадуються грабунки та побори російськими «визволителями» галицького населення, паралельний грошовий обіг австрійської та російської валюти, не виплата російською владою пенсій місцевому населенню, закриття шкіл та ін.[40, 41, 42].

Таким чином, проблеми фінансової політики російського уряду в роки Першої світової війни знайшли певне відображення в наукових та публіцистичних працях сучасників тієї епохи. У мемуарній літературі автори згадують різні аспекти фінансової політики російського окупаційного режиму в Галичині й Буковині в роки Великої війни. В цілому, праці та спогади сучасників Першої світової війни є важливим історичним джерелом, яке дає дослідникам певне розуміння процесів у царині державних фінансів, які мали місце в ті роки як у Російській імперії, так і на окупованих нею теренах Західної України.

Список використаних джерел та літератури

війна контрибуція реквізиція

1. Великочий В.С. Перша світова війна і проблеми репресій та біженства в Галичині: українська історіографія. Вісник Прикарпатського університету. Історія. Івано-Франківськ, 2011. Вип. 19. С. 116-121.

2. Ільницький І. Проблеми історії Першої російської окупації Галичини (1914-1915 рр.) у сучасному науковому дискурсі. Проблеми історії України XIX - початку XXст. Київ, 2011. Випуск 19. С. 320-344.

3. Крвошина Б.М. Україна в Першій світовій війні: вітчизняна історіографія : автореф. дис. ... канд.. іст. наук: 07.00.06; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2004. 21 с.

4. Литвин М. Україна у Першій світовій війні : сучасна російська історіографія проблеми. Військово-науковий вісник. Львів, 2005. Вип. 7. С. 3547.

5. Реєнт О.П., Янишин Б.М. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз. Український історичний журнал. Київ, 2004. № 4. С. 3-33.

6. Боголепов М.И. Война, финансы и народное хозяйство. Петроград, 1914. 58 с.

7. Бернацкий М.В. Денежное обращение и займы / Военные займы: сборник статей. Петроград: тип. «Правда», 1917. С. 81-102.

8. Маслов П. Экономические причины мировой войны. Москва, 1915. 67 с.

9. Михайлов И.А. Государственные доходы и расходы России во время войны. Факты и цифры. Война и экономическая жизнь: очерки и материалы для характеристики народного и государственного хозяйства в связи с войной. Петроград: тип. «Правда», 1917. Вып. 5-7. 166 с.

10. Мигулин П.П. Двухмиллиардный заём. Новый экономист. 1916. № 11. С. 2-5.

11. Меньков Ф.А. Военные займы и частные эмиссии. Новый экономист. № 34. С. 6-9.

12. Мукосеев В.А. Военные займы России. Военные займы: сб. ст. Петроград: тип. «Правда», 1917. С. 142-194.

13. Прокопович С.М. Война и народное хазяйство. Москва, 1917. 214 с.

14. Соболев М.Н. Перестройка финансовой системы России в связи с введением подоходного налога и поимущественного налогов. Вопросы финансовой реформы в России. Москва, 1915. Т. 1. Вып. 1. С. 1-12.

15. Струве П. Б. Война и экономическая жизнь. Москва; Петроград, 1916. 45 с.

16. Твердохлебов В.Н. Влияние войны на городские и земские финансы. Вопросы мировой войны: сб. ст. Петроград, 1915. С. 443-465.

17. Туган-Барановский М.И. Откуда берутся деньги для войны. Петроград, 40 с.

18. Туган-Барановский М.И. Бумажные деньги и метал. Новый экономист. 1916. № 40, С. 3-6; № 42. С. 4-7.

19. Фридман М.И. Роль займов в финансировании войны. Военные займы: сб. ст. Петроград: тип. «Правда», 1917. С. 116-141.

20. Шингарев А. Финансы России во время войны. Петроград, 1917. 27 с.

21. Яснопольский Л. Военные выпуски кредитных билетов. Русские ведомости. 1916. № 56 (9 марта). С. 2.

22. Честухин А.А., Лукин Б.Я. Новые налоги и повышение существующих налогов. Москва: юридический книж. магазин «ПРАВО» Ф.В. Вусыгина, 1915. 32 с.

23. Левин С.М. Важнейшие законы, указы и распоряжения военного времени: сб. в 2-х т. Петроград: изд. Юридического книж. магазина Н.К. Мартынова, 1915-1916. Т. 1: июль 1914 г. - апрель 1915 г. 1915. 728 с.; Т. 2: апрель-декабрь 1915 г. 1916. 512 с.

24. Петрович І. (Крип'якевич І.) Галичина під час російської окупації. Серпень 1914 - червень 1915. Б.м.(Відень?): вид-во «Політична бібліотека», 1915. 116 с.

25. Орлик С. Проблеми фінансової політики Російської імперії в роки Першої світової війни в науковій спадщині М.І. Туган-Барановського. Український історичний журнал. Київ, 2017. № 1. С. 60-72.

26. Орлик С. Проблеми внутрішніх військових позик в Російській імперії в період Першої світової війни у науковій спадщині сучасників тієї епохи. Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України, 2016. Вип. 26. С. 366-380.

27. Брусилов А.А. Мои воспоминания. Москва: гос. изд-во; отд. воен. лит-ры, 1929. 249 c.

28. Милюков П.Н. Воспоминания. Москва: Политиздат, 1991. 528 c.

29. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє - минуле (1914-1920 рр.). Мюнхен : Укр. вид-во, 1969. 543 с.

30. Козельский О. Записки батарейного командира. Вып. 1. Петроград: изд. Б.А. Суворина, 191 5. 97 c.

31. Кравков В.П. Великая война без ретуши. Записки корпусного врача. Москва: Вече, 2014. 416 с.

32. Пирейко А. В тылу и на фронте империалистической войны. Воспоминания рядового. Ленинград: раб. изд-во «Прибой», 1926. 63 с.

33. Могиленский Е.А. Дневник заложника. 7 месяцев плена в Карлсбаде. Петроград: тип. «Двигатель», 1915. 226 с.

34. Марголин А. Украина и политика Антанты (записки еврея и гражданина). Берлин: изд-во С. Ефрон, 1922. 397 с.

35. Галаган М. З моїх споминів (1880-ті - 1920 р.): документально-художнє видання. Київ: вид-во «Темпора», 2005. 656 с.

36. Веверн Б.В. 6-я батарея 1914-1917 гг. Повесть о времени великого служения Родине: в 2-х т. Париж, 1938. Т. 1. 171 с.; Т. 2. 184 с.

37. Верцинский Э.А. Из мировой войны. Боевые записки и воспоминания командира полка и офицера Генерального Штаба за 1914-1917 годы. Таллин-Ревель, 1931. 167 с.

38. Бобринский Н.А. На Первой мировой войне. Из записок графа Николая Алексеевича Бобринского: изд-во «Дворянское собрание» (альманах), 1995. № 3. С. 179-190.

39. Лемке М. 250 дней в царской ставке (25 сент. 1915 - 2 июля 1916). Петербург: гос. изд-во. 1920. XVIII, 859 с.

40. [Без автора] Як виглядає в нашім ріднім краю тепер в часі війни. New York: Руська видавнича спілка, б. р. 27 с.

41. Д-р К.У. Перший напад Росії на Львів (1914). Нью Йорк. 1957. 105 с.

42. Сосенко-Острук Я. Аматорський театр в Коломиї. «Над Прутом у лузі...». Коломия в спогадах. Торонто. 1962. 431 с.

Размещено на Allbest.ru