Візуальний доробок приватних подорожей територією Північного Причорномор’я у 20-30-х роках XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)«18/19»

Візуальний доробок приватних подорожей територією Північного Причорномор'я у 20-30-х рр. XIX ст.

Філас В.М.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри дизайну, Хортицька національна академія (Україна, Запоріжжя), filasvn@gmail.com

Досліджено процес накопичення візуальних джерел російськими приватними мандрівниками. Зокрема зазначається, що основними учасниками цього процесу були 3. Волконська, П. Свіньїн, В. Жуковський та дружина Миколи U Олександра Федорівна, в роботах яких відобразилась здебільшого повсякденність північно-причорноморського регіону. Найбільш представницькими є зображення В. Жуковського, які по суті є своєрідним візуальним щоденником його перебування в Одесі, Надпорожжі та Криму. Візуальна діяльність мандрівників носила пізнавально-романтичний характер за виключенням робіт П. Свіньїна. Таке відособлення ставить під сумнів авторство робіт П. Свіньїна, що супроводжують його мандрівні нариси.

Ключові слова: візуальне джерело, Крим, малюнок, Одеса, приватна подорож.

мандрівник візуальний причорноморський романтичний

Filas V. M., Ph.D. in History,Associate Professor, Design Department, KhortytsiaNationalAcademy (Ukraine, Zaporizhzhia), filasvn@gmail.com

The visual enhancement of private travel by the Northern Black Sea coast in the 20-30's of the nineteenth century

The article investigates the process of accumulation of visual sources by Russian private travelers. In particular, it is noted thatthe main participants ofthis process -were Z. Volkonska, P. Svinin, V .Zhukovsky andwfe of Nikolai II Olexandra Fedorivna, whose 'work depicted mainly everyday life of the Northern Black Sea region. The most representative are V. Zhukovsky's works, 'which are essentially a kind of visual diary of his stay in Odesa, Nadporozhzhia and Crimea. The visual activity of the travelers was of a cognitive and romantic nature, except for the works ofP. Svinin. Such exception questioned the authorship of'works by P. Svinin, accompanying his travels essays.

Key-words: visualsource, Crimea, drawing, Odesa, private trip.

Після приєднання турецьких володінь у Північному Причорномор'ї, анексії Кримського ханства та скасування Запорізької Січі, регіон? окрім відроджених у великій кількість чиновників з різними державними завданнями, відвідували і приватні особи з культурно- естетичною та пізнавальною метою. Візуальний доробокприватних подорожей у внутрішньо-російському дискурсі починає фіксуватись з 20-х рр. XIX ст. До цього він наповнювався лише за рахунок наукових експедицій як приватного, так і державного характеру, а також за рахунок офіційних службових відряджень. Як згадку про свою подорож приватні вояжери фіксували її перебіг у вигляді нотаток, щоденників, листів та малюнків. Цих мандрівників об'єднувало те, що вони не переслідували службової, комерційної та наукової мети, їх мотивація зображати дійсність лежала виключно на перетині пізнання, вражень та інтересу. У результаті цього відклався досить широкий і унікальний спектр джерел, в тому числі і візуальних. Приватні подорожі, що мали внутрішньо-російський характер, а тим паче їх візуальний доробок були малопомітними на фоні історіографічних напрацювань дослідження мандрівних нарисів або тревеологів європейських вояжерів та науковців. Саме дослідження процесу формування візуальних джерел в рамках внутрішньо-імперських приватних подорожей є метою даної публікації.

Молода Одеса, яка за 25 років пройшла шлях від другорядного Хаджибею до одного з найголовніших міст Російської імперії, перетворюється на осередок культури та відпочинку, що робило її привабливою для відвідин знаті. У 1818-1819 р. Одесу відвідала княгиня, письменниця, співачка та композитор Зінаїда Олександрівна Волконська (Зинаида Александровна Волконская, 1789-1862 рр.) - одна з видатних фігур культурного життя імперії першої половини XIX ст. Поет К. Батюшков у листі до О. Оленіна про приїзд княгині до Одеси писав «...тут І. Муравйова та 3. Волконська приїхали для моря...» [1. с. 947], тим самим, зазначивши мету перебування 3. Волконської в Одесі. Невеликий одеський період життя княгині відкрив ще одну грань її таланту - малювання. Перебуваючи в Одесі, вона зобразила у 6 малюнках пером та 7 акварелях реалії весняної Одеси та бездоріжжя, які мала змогу спостерігати на власні очі. На полях французькою мовою, у формі віршів, подано коментар до сюжету цих малюнків.

У 1825 р. до Криму відправився відомий письменник, видавець, художник та історик Павло Петрович Свіньїн (Павел Петрович Свиньин, 1787--1839рр.). Він навчався у Благородному пансіоні Московського університету та у Академії мистецтв, був засновником та видавцем журналу «Отечественные записки». Перебуваючи на службі в Колегії іноземних справ, П. Свіньїн, водночас, був членом Академії мистецтв та Імператорської академії наук, а ще йому належав так званий «Російський музеум» - зібрання живопису, скульптури, антикваріату, рукописів, монет та мінералів [2, с. 283-285; 11, л. 2-3]. Після виходу на пенсію у 1824 р., він повністю присвятив себе науковій та літературно-видавничій діяльності й при цьому багато мандрував по країні. Перебуваючи у Криму, куди він потрапив через Тамань, П. Свіньїн відвідав Керч, Південний берег, Севастополь, Бахчисарай та Одесу. Намагаючись якнайкраще представити результати своїх подорожей, П. Свіньїн зібрав понад сотню одиниць ілюстративного матеріалу: як оригіналів, так і копій, в тому числі X. Гейслера та М. Іванова [9, с. 435-467]. Північно-причорноморський регіон презентовано у 21-й роботі, що приписують П. Свіньїну. Це зображення народів регіону (греків, циган, татар, євреїв), а також архітектури та краєвидів міст Криму, Миколаєва, Одесі. І. Делакруа, який готував матеріали П. Свіньїна до видання, досить емоційно охарактеризував інформаційну складову його малюнків: «І від того яка правда, яка істина дихає в його малюнках! У них помічені, схоплені не тільки найменші зміни в рисах різнорідних племен, що населяють нескінченне простори Царства Російського, але й різні відливи неба, і особливості місцевості; навіть фізіономії рослин збережені з дивовижною виразністю» [3, с. III].

Іншою значною фігурою культурного життя імперії XIX ст. був вчитель О. Пушкіна та ініціатор викупу Т. Шевченка з кріпосної неволі Василь Андрійович Жуковський (Василий Андреевич Жуковский, 1783-- 1852 рр.), який у 1837 р. теж відвідав Північне Причорномор'я. Він був позашлюбним сином тульського поміщика А. Буніна та його турецької полонянки Сальхі. Загальновідомо, що В. Жуковський увійшов в історію як поет та засновник романтизму в російській літературі. Одночасно він був і талановитим художником. Художній талант у В. Жуковського, за словами його племінниці та російської письменниці

Зонтаг, проявився ще в дитячі роки, коли він вперше намалював копію ікони [6, с. 272]. Навчаючись в Московському університетському пансіоні,

Жуковський відточував свої навички в живописі та графіці, копіюючи твори інших митців. Про своє захоплення малювати з натури В. Жуковський не один раз згадував у своїх щоденниках та листах. Так у листі від 1821 р. до великої княгині Олександрі Федорівні, він пише: «Тут повинен я зізнатися Вашій високості, що зі вступу мого в Швейцарію відкрилася в мені хвороба малювання: я малював скрізь, де тільки міг сісти на свободі, і у мене тепер в кишені майже всі озера Швейцарії, кілька долин і півдюжини високих гір» [10, с. 346-347]. Саме під час мандрування Німеччиною та Швейцарією склався реалістичний, наближений до «фотографічності» романтичний стиль В. А. Жуковського. В деякі моменти його творчої діяльності, захоплення графікою та живописом домінувало над поетичною творчістю [13, с. 74-75]. Історик літератури, академік і автор біографії поета

Веселовський писав «Жуковського--поета не можна уявити собі без олівця, де б він не був, куди б не з 'явився, він усюди брався за нього і малював, в Мішенському та Муратові, в Швейцарії, Римі, Швеції; місцями його щоденник ними ж був ілюстрований» [5, с. 457].

Перебування В. Жуковського у Північному Причорномор'ї було пов'язано із тим, що він супроводжував свого учня - майбутнього імператора Олександра II, у подорожі просторами Російської імперії.

Жуковський разом з ним приїхав до м. Вознесенська, в околицях якого повинні були розпочатись масштабні військові маневри. Віддавши вихованця до рук батька Миколи І, В. Жуковський вирішив скористатись паузою та відвідати Крим. Виокремлюють дві основні причини, що спонукали В. Жуковського до цієї подорожі. По- перше: В. Жуковський маючи романтичний поетичний склад натури, хотів відвідати саме ті місця, які надихнули його близького друга та учня О. Пушкіна на створення своїх найвідоміших творів «Евгєній Онєгін» в Одесі та «Бахчисарайський фонтан» в Криму. По-друге: напів-турецьке походження В. Жуковського не дозволяло йому оминути увагою інтерес до тюркської культуру Криму [7.с. 199-200].

Отже, В. Жуковський 27 серпня 1837 р. приїхав з Вознесенська до Одеси. В Одесі він затримався на чотири дні, зробивши декілька замальовок припортової частини міста. Збереглось три малюнки Одеси, виконаних його рукою й зроблених 29 серпня, про що було зроблено відповідний запис у щоденнику [4, с. 72]. В. Жуковський наводив найбільш значні та основні лінії зображених об'єктів. [8, с. 219-220]. З Одеси В. Жуковський вирушив 31 серпня та через Миколаїв і Херсон 2 вересня потрапив до Перекопу. У Криму митець перебував місяць. Підчас своїх подорожей він відвідав та зробив замальовки Сімферополя, Бахчисараю, Балаклави, Севастополя, Георгіївського монастиря. Також його увагу привернули панорами Південного узбережжя Криму - Гаспри, Алупки, .Ялти, Масандри, Гурзуфа, Партеніта, Кучук- Лампада. Не оминув В. Жуковський і внутрішні гірські райони Кримської гряди, такі, як Чатирдаг, Каралез, Дуванкой, Коккоз. Всього у Криму В. Жуковським було зроблено 93 малюнки, які було подаровано ним своєму вихованцю Олександру Миколайовичу. Після перебування у Криму В. Жуковський через Каховку та Кременчук відправився до Києва, а звідти направився до Новочеркаська, куди прибув імператор Микола І вирішувати питання переносу столиці Області Війська Донського з Новочеркаська до Аксаю. До Новочеркаська В. Жуковський їхав через Катеринослав та Олександрівськ. Мандруючи Надпорожжям поет відобразив його у трьох малюнках. Один малюнок зображує Громову скелю біля Катеринослава, а інші два - Кічкаську переправу в районі сучасного Запоріжжя.

Основну частину візуального спадку В. Жуковського поміж картин, віньєток, ілюстрацій, левову долю - близько 1500 малюнків, складають ескізи з натури. Під час своїх мандрівок В. Жуковський доповнював свої записи біглими замальовками, які, разом з текстом були складовою його щоденників. Ці малюнки відображають хід подорожі день за днем. Також слід відзначити, що малюнки, зроблені під час перебування В. Жуковського в Одесі, Криму та Надпорожжі, мають досить великий рівень відображення дійсності та за цим показником наближаються до фотографії. З фотографією їх ріднить те, що В. Жуковський намагався відобразити іноді один і той же об'єкт з різних сторін, демонструючи його різні види. Однак в сюжетах присутні деякі природні суб'єктивні властивості, а саме невідповідність пропорцій об'єктів та іноді підкреслення додатковими лініями сторін об'єкту, що вразив художника. Суб'єктивність, також проявлялась і у виборі ракурсу та об'єкту для відображення, що напряму залежало від уподобань В. Жуковського - людини, яка наскрізь була «просякнута» ідеями романтизму. Саме романтизм був домінуючою складовою вибору сюжетів малюнку. Одним із розповсюджених проявів романтизму є й зображення ним на передньому плані людину спиною, яка споглядає та насолоджується пейзажним або архітектурним видом, складовою якого можуть виступати місцеві жителі та тварини. На третині малюнків В. Жуковського присутній саме такий конструкт сюжету.

Свої візуальні спогади про перебування у Вознесенську та Криму залишила дружина Миколи І Олександра Федорівна (Александра Федоровна, уроджена Фредеріка Луїза Шарлотта Вільгельміна Прусська, Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preussen; 1798-1860pp.)7 яка вміла та любила малювати, її аристократичне походження само собою відводило малюванню значне місце у вихованні майбутньої принцеси. Творчий спадок Олександри Федорівни нараховує близько 200 малюнків. А. Сідорова, вивчаючи «пруський» альбом імператриці, зазначає, що різноманітність жанрів та манери виконання говорять про те, що малюнки до альбому могли бути зроблені декількома авторами [12].

Восени 1837 р. імператорська родина, що перебувала на військових навчаннях під м. Вознесенськом, після закінчення цих маневрів, відвідала Крим. Імператриця Олександра Федорівна відобразила у малюнках деякі аспекти цієї подорожі. Наразі відомо про 14 малюнків олівцем на папері, зроблених рукою імператриці. Це замальовки інтер'єру Воронцовського та Ханського палаців, а також апартаментів імператриці у Вознесенську. Її увагу привернули види на Ханську мечеть та альгамбру Воронцовського палацу, а також панорами Криму з вікон Воронцовського та Бахчисарайського палаців. Характерною рисою цих малюнків є їх незавершеність. Ця риса, а також манера виконання малюнків говорить про авторство однієї особи якою була Олександра Федорівна. З інформаційної точки зору малюнки слабо деталізовані, за виключенням деяких деталей інтер'єру.

Таким чином, коло виконавців з числа підданих Російської імперії, що внесли свій вклад у загальний візуальний доробок, який презентує Північне Причорномор'я першої половини XIX ст., досить невеликий. Однак, не дивлячись на невелике коло виконавців, візуалії несуть в собі унікальну інформацію про повсякденність населення, переважно Кримського півострову. Повсякденність передана з пізнавально- романтичного ракурсу. Особливо це відноситься до альбому В. Жуковського, який по суті є візуальним щоденником його подорожей. Пізнавально-романтичному ракурсу не відповідають лише малюнки П. Свіньїна, що носять більш науково-пізнавальні риси. Саме таке відособлення робіт П. Свіньїна говорить про формування їх не в рамках приватних подорожей автора, а намагання за рахунок більш ранніх робіт інших авторів та їх копій проілюструвати свої нариси.

Список використаних джерел

1. Белозерская Н. А. Княгиня Зинаида Александровна Волконская И Исторический вестник. - 1897.-Т.68.- №3. - С.939-972.

2. Григоров А. А. Из истории костромского дворянства. - Кострома: Костром, фонд культуры, 1993. - 472 с.

3. Делакроа И. Предисловие издателя // Картины России и быт разноплеменных ее народов из путешествий П. П. Свиньина / П. П. Свиньин. - Санкт-Петербург: типография Н. Греча, 1839. - Ч.1.-С. 1-Х.

4. Жуковский В. А. Полное собрание сочинений и писем. В 20 тт. / ред. кол. А. С. Янушкевич и др. - Москва: Языки славянской культуры, 2004. - Т.14.- 768 с.

5. Жуковский В. А Поэзия чувства и «сердечного воображения» / сост. А. Н. Веселовский. - Санкт-Петербург: тип. Ими. Акад. наук, 1904.-546 с.

6. Зонтаг А. П. Воспоминание о первых годах детства Василия Андреевича Жуковского // Русская мысль. - 1883. - Кн.2. - С.266-285.

7. Казарин В. П.,Ширинская Л. А., Батрак И. С. В. А. Жуковский в Крыму: в поисках второй родины // Світова література на перехресті культур і цивілізацій / ред: В. П. Казарін. - Сімферополь: Бізнес-Інформ, 2013. -Вип.7. -Ч.ІІ. -368 с.

8. Либман М. Я. Жуковский-рисовальщик // Античность. Средние века. Новое время. - Москва, 1977. -С.217-222.

9. Обозрение путешествия издателя Отечественных записок по России, в 1825 году, относительно археологии // Отечественные записки. - 1826. - 4.25. - №70. - С.435-467.

10. Письма Жуковского к вел. кн. Александре Федоровне из первого его заграничного путешествия в 1821 году // Русский архив.1902. - Т.110. - С.346-347.

11. Рукописный отдел Российской национальной библиотеки. Ф.679. - Оп.1. - Д.19. Отрывок из жизни Павла Свиньина. Автобиографический очерк. - Л.2-3.

12. Сидорова А. Рисунки из альбомов императрицы Александры Федоровны // Наше наследие. - 2008. - №87. - Режим доступу: URL: http://www.nasledie-rus.ru/print/phprint.php

13. Соловьев Н. В. Поэт-художник Василий Андреевич Жуковский // Русский библиофил. -1912.- №7-8. -С.41-88.

References

1. BelozerskajaN. A. Knjaginja Zinaida Aleksandrovna Volkonskaja // Istoricheskij vestnik. - 1897.- T.68.- №3. - S.939-972.

2. Grigorov A. A. Iz istorii kostromskogo dvorjanstva. - Kostroma: Kostrom. fond kul'tury, 1993. - 472 s.

3. Delakroa I. Predislovie izdatelja // Kartiny Rossii і byt raznoplemennyh ее narodov iz puteshestvij P. P. Svin'ina / P. P. Svin'in.

4. Sankt-Peterburg: tipografija N. Grecha, 1839. - Ch.l. - S. 1-Х.

5. Zhukovskij V. A. Polnoe sobranie sochinenij і pisem. V 20 tt. / red. kol. A. S. Janushkevich і dr. - Moskva: Jazyki slavjanskoj kul'tury, 2004.-T.14.-768 s.

6. Zhukovskij V. APojezija chuvstva і «serdechnogo voobrazhenija» / sost. A. N. Veselovskij. - Sankt-Peterburg: tip. Imp. Akad. nauk, 1904. -546 s.

7. Zontag A. P. Vospominanie о pervyh godah detstva Vasilija Andreevicha Zhukovskogo // Russkaja mysl'. - 1883. -Kn.2. - S.266-285.

8. Kazarin V. P., Shirinskaja L. A., Batrak I. S. V. A. Zhukovskij v Krymu: v poiskah vtoroj rodiny // Svitova literatura na perehresti kul'tur і cyvilizacij / red: V. P. Kazarin. - Simferopol': Biznes-Inform, 2013. - Vyp.7.-Ch.II.-368 s.

9. Libman M. Ja. Zhukovskij-risoval'shhik // Antichnost'. Srednie veka. Novoevremja. - Moskva, 1977. - S.217-222.

10. Obozrenie puteshestvija izdatelja Otechestvennyh zapisok po Rossii, v 1825 godu, otnositel'no arheologii // Otechestvennye zapiski. - 1826. - Ch.25. - №70. - S.435-467.

11. Pis'ma Zhukovskogo k vel. kn. Aleksandre Fedorovne iz pervogo ego zagranichnogo puteshestvija v 1821 godu//Russkij arhiv. - 1902.-T.U0.-S.346-347.

12. Rukopisnyj otdel Rossijskoj nacional'noj biblioteki. - F.679.

13. Op.l. - D.19. Otryvok iz zhizni Pavla Svin'ina. Avtobiograficheskij ocherk. -L.2-3.

14. Sidorova A. Risunki iz al'bomov imperatricy Aleksandry Fedo- rovny ll Nashe nasledie. - 2008. - №87. - Rezhim dostupu: URL: http:// www.nasledie-rus.ru/print/phprint.php

15. Solov'ev N. V. Pojet-hudozhnikVasilij Andreevich Zhukovskij // Russkij bibliofil. - 1912. - №7-8. - S.41-88.

Размещено на Allbest.ru