Діяльність Київського товариства сільського господарства з опису маєтків українських губерній (кінець XIX - початок XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова (Україна, Харків)

Метою статті є вивчення діяльності Київського товариства сільського господарства. У ній використовуються проблемно-хронологічний та історико-системний методи дослідження. У науковій розвідці характеризується ініціатива членів аграрної громадської організації з опису маєтків. Автору вдалося розкрити і систематизувати маловідомі факти щодо латифундій Правобережжя. Поступово важлива справа поширилася на інші українські губернії і в цілому на країну. Опис маєтків служив не тільки «рекламою» зразковим господарствам, а й був стимулом для розвитку інших економій. Автор звертає увагу, що найбільш важливі роботи провели у Подільській, Волинській та Київській губерніях. Вони були слабо вивчені у статистичному і економічному відношенні на той період. Описи сприяли ознайомленню з передовим досвідом, допомозі держави, підвищенні культурного рівня населення, особливо дрібних селян--власників. На основі архівних документів і опублікованих джерел автором зроблено висновок про необхідність і корисність даної діяльності.

Ключові слова: Київське товариство сільського господарства, Російська імперія, українські губернії, сільське господарство, опис маєтків.

Annotation

The purpose of the article is to study the activities of the Kiev Society of Agriculture. The problem-chronological and historical-system research methods are used. The initiative of the members of the agrarian public organization from the description of the estates is characterized in the work. The ideas of this organization were analyzed and supported by the agricultural department, the Free Economic Society (FES), and landowners. Propositions were not directly conditioned by fiscal or other state interests in the province. The author managed to disclose and systematize tittle-known facts about the large latifundiya of the Right Bank. A certain role in distribution of progressive changes was played by foreign experience, especially Great Britain. Gradually important issue has extended to other Ukrainian provinces and in general to the country. The description of estates served not only to «advertise» model farms, but also to stimulate the development of other estates. The author pays attention to the fact that the most importantworks -were carried out in the Podolsk, Volyn and Kiev provinces. They -were poorly studied in the statistical and economic relation for that period. Later, the commissions of the Kiev Society of Agriculture developed the conditions for awarding prizes in competitions between different estates. In the future, descriptions became more diverse {on separate branches of economy). They promoted acquaintance with the best practices, the state assistance, and raising the cultural level of the population, especially small peasant proprietors. On the basis of archival documents and the published sources the author has drawn a conclusion on need and usefulness of this activity.

Keywords: Kiev Society of Agriculture, Russian Empire, Ukrainian provinces, agriculture, description of the estates.

Ліберальні реформи 1860-1870-х рр. в Російській імперії заохочували заснуванню громадських організацій, у тому числі аграрних. Вони сприяли проведенню реформ у сільському господарстві країни, підтримці місцевої ініціативи, впровадженню новітніх досягнень у галузь. Одним з найбільш видатних об'єднань вважалося Київське товариство сільського господарства. Територіальні рамки дослідження охоплюють українські губернії Правобережної України, хронологічні обумовлені термінами проведення описів маєтків: кінець XIX - початок XX ст.

Метою дослідження є аналіз діяльності Київського товариства сільського господарства (далі КСГТ) з опису маєтків.

Історія сільськогосподарських товариств (далі СГТ) є малодослідженою темою в історичній науці. У дореволюційний період з'явилися перші роботи з історії аграрних громадських об'єднань. їх авторами стали члени СГТ, земці, землевласники, чиновники [9; 14; 19]. У радянський період діяльність даних громадських організацій висвітлювалася поверхово. Після 1991 року СГТ вивчаються сучасними дослідниками. Низка робіт з аграрної проблематики належить В. А. Вергунову [2]. Деякі аспекти функціонування СГТ висвітлені у дисертаціях [10; 16]. Однак в цілому діяльність КСГТ з опису маєтків не знайшла достатнього висвітлення в історичній науці.

Автором статті використані архівні документи і опубліковані джерела. До перших необхідно віднести фонд Державного архіву Одеської області [22]. Серед опублікованих документів матеріали з'їздів сільських господарів, звіти СГТ, постанови Міністерства землеробства [4-7; 14; 15]. Перспективою подальших досліджень у даному напрямку може стати діяльність КСГТ в роки І Світової війни по допомозі державі та армії.

Одним з ефективних засобів вирішити аграрне питання в Російській імперії були сільськогосподарські товариства. КСГТ стало одним з найбільш відомих в українських губерніях. У досліджуваний період вищеназвана аграрна організація проводила активну діяльність, в тому числі із скликання з'їздів сільських господарів.

Комісія з опису маєтків виникла за ініціативою Першого Київського обласного з'їзду сільських господарів. Він звернув увагу на відсутність точних статистичних даних про стан різних галузей сільського господарства у краї. І на неможливість, в силу цього, при розробці досить багатьох технічних і економічних питань знайти міцну основу для суджень і висновків. Виходячи з цих міркувань надійшла пропозиція організувати комісію з опису маєтків і видання «Трудов». Ця пропозиція була з розумінням зустрінута як з'їздом, так і КСГТ. Була відразу створена комісія у складі: голова князь В. Н. Рєпнін, віце голова В. І. Піхно, секретар і скарбник Б. І. Ханенко, члени С. М. Богданов та ін. З огляду на те, що не всі члени КСГТ проживали у Києві, був обраний редакційний комітет, який і приступив до роботи [18, с. 21].

Сам захід проводилося гласно і відкрито. Комісія виявила проблеми і окреслила шляхи їх вирішення. В район діяльності спочатку входили шість українських губерній: Київська, Подільська, Волинська, Полтавська, Чернігівська та Харківська. Особлива увага приділялася губерніям Правобережної України, які щодо господарського становища мали недостатньо статистичних даних. Для надійної постановки справи комісія визнала необхідність попередньо ознайомитися з наявними програмами з опису маєтків і самими описами. Для виконання цієї роботи був запрошений видатний краєзнавець І. П. Новицький, який зібрав необхідну літературу.

Паралельно комісія приступила до іншої роботи, теж підготовчої. Її учасниками був вироблений короткий опитувальний листок, розісланий потім землевласникам. Аналіз опитування наведено у доповіді Б. І. Ханенка, надрукованому у «Земледельческой газете» [7, с. 9]. У листку питання стосувалися короткої характеристики маєтку, якщо власник погоджувався проводити опис за складеною комісією програмою. Опитування враховувало бажання землевласника, щоб було більше користі і давалися правдиві відповіді. Передбачалося, що буде проведено обстеження маєтків різних типів. аграрний громадський латифундія правобережжя

Внаслідок новизни справи відповідей на анкети надійшло тільки 95. Серед них з Київської губернії 24, Подільської 26, Волинської 7, Полтавської 28, Чернігівської 6, Харківської 4. Хоча відповідей було мало, вони використовувалися для складання звіту. Ці відповіді стали джерелом для вибору маєтків і доповнення відомостей при аналізі описів.

Одночасно комісія працювала над складанням програми опису маєтків. Вона була визнана однією з кращих в країні. Крім загальної характеристики маєтку програма розглядала цілу низку інших питань. Серед них: виробничі сили та організація господарства, питання для технічного опису різних робіт, обчислення вартості господарських операцій та отримання господарських результатів, збут продуктів, рахівництво. Вивчалися як основні сільськогосподарські виробництва (рільництво, лісівництво, скотарство), так і спеціальні: хмелярство, тютюнництво, баштанництво . У програмах 1890-х рр. маєтки описувалися вже по розширеному плану. У них входили такі питання як історія господарства, економічні умови регіону, податки і кредит тощо [20, с. IV]. В цілому інформація викладалася стисло, тому що комісія не ставила собі за мету їх глибоке дослідження. Питання висвітлювалися послідовно і в системі. Схема опису маєтків відповідала на найважливіші економічні і технічні питання аграрної галузі.

Сам опис маєтків здійснювався двома способами. По-перше, деякі великі і відомі в краї маєтки проводили опис власними силами. До таких маєтків відносився Смілянський маєток графів Бобринських Протягом декількох десятиліть граф О. О. Бобринський багато працював, досяг успішних результатів і був прикладом для землевласників сусідніх маєтків [13, с. 6].

Решту маєтків описував В. Г. Ротмістров. Йому було надано такі інструкції. «1. Опис повинен ґрунтуватися на документальних та інших даних. 2. Всі здобуті В. Г. Ротмістровим відомості при особистому огляді маєтків повинні бути повідомлені власникам або управляючому маєтком. 3. Самі описи до їх публікації повинні бути представлені власникам маєтків або уповноваженим від них особам (щоб не розкривати комерційну таємницю або інші питання, не бажані для оприлюднення); з іншого боку, власник міг внести корисні поправки і цікаві доповнення» [17, с. 10]. Ці правила були встановлені комісією з метою надати точність і об'єктивність описам. Успіх роботи комісії цілком залежав від співчуття і сприяння власників маєтків. Хоча деякі описи мали свої недоліки (статистика, неповне обстеження без технічних виробництв).

Перші спроби з опису були пов'язані з серйозними труднощами і втратою часу. Уповноваженому від комісії довелося один і той же маєток відвідувати декілька разів (щоб зібрати інформацію,що не завжди була у наявності і щоб не надто перевантажувати адміністрацію маєтків, відволікаючи її від інших робіт у гарячий літній час). З іншого боку, звітність маєтків не завжди була досить повного, щоб відповідати на всі запитання програми. Нарешті, деякі поїздки виявилися безрезультатними з тієї причини, що хоча власники дали згоду на їх опис, але в цьому році з різних причин не могли виконати свою обіцянку і запропонували відкласти роботу. До цих зовнішніх перешкод потрібно додати відсутність досвіду у цих роботах. Досвід набувається тривалою практикою. Але разом з тим комісія заявила, що власники і управляючі маєтками, опис яких складено, поставилися з повним співчуттям до справи, відкрили всю бухгалтерську документацію і присвятили багато особистої праці, щоб дати необхідні дані і пояснення уповноваженому комісії. Лише завдяки їх співчуттю і енергійному сприянню В. Г. Ротмістрову вдалося виконати покладене на нього доручення. Більш того, робота комісії була істотно полегшена допомогою управління Південно-Західних залізниць. Воно надало у розпорядження комісії для її уповноваженого безкоштовний квиток I класу для проїзду по всіх лініях залізниці [20, с. V].

У подальшому В. Г. Ротмістров відвідав близько 20 маєтків Київської, Волинської та Подільської губерній. Причому в одних їм були тільки передані програми, в інших зібрані неповні дані і подальша робота була припинена. У чотирьох маєтках отримані всі відомості, що давали можливість зробити опис. Перший маєток Л. Ф. Валькова представляв собою насіннєве господарство. Маєток барона А. А. Маса - різнобічне і зразкове у технічному відношенні господарство з насіннєвим виробництвом, дослідним полем, новітньою для тих часів сільськогосподарською хімічною лабораторією, племінним скотарством і цукровим заводом. Б. І. Ханенко вів зернове господарство з виробництвом коренеплодів і вирощуванням лугових рослин. Нарешті, маєток Н. К. фон Мекка був прикладом рідкісного в краї молочного скотарства.

Результатом проведеної роботи став перший випуск «Трудов» комісії. У них увійшли:

1) витяг зі звіту про діяльність комісії;

2) програма для опису маєтків, складена уповноваженим комісії В. Г. Ротмістровим;

3) опис Смілянського маєтку графів Бобринських, складений управляючим Смілянського маєтку;

4) опис Калинівського маєтку В. Л. Валькова;

5) опис Деребчинського маєтку барона А. А. Маса. Два останніх описи складені уповноваженим комісії В. Г. Ротмістровим і редаговані віце головою комісії професором В. І. Піхно [21, с. 3].

Згодом комісія КСГТ самостійно або за допомогою СГТ провела описи маєтків в інших українських губерніях [1; 3]. Значну допомогу надало Харківське СГТ. Його дослідження стосувалися насамперед маєтків, розташованих у Харківській губернії [8; 11; 12]. Найбільш відомими в регіоні були маєтки Л. Є. Кеніга, П. І. Харитоненка, І. К. Грищенка. Перші два відносилися до великих багатогалузевих господарств.

Маєток І. К. Грищенка «Українка» знаходився в шести верстах від харківського товарного вокзалу. Він розташовувався серед хуторів, населених українцями, колишніми державними селянами, порівняно добре наділеними землею і заможними. Господарство в маєтку вів власник, відомий у Харкові громадський діяч І. К. Грищенко, технік за спеціальністю. Йому допомагали два сина. Один з агрономічними освітою, отриманою у Німеччині, а інший - фахівець з броварництва [9, с. 29].

З точки зору російського масштабу маєток представляв собою дрібне землеробське господарство, поєднане з великим заводським виробництвом. Влаштована в маєтку броварня у технічному та економічному відношенні характеризувала загальну картину господарювання. В економії розташовувалися хмільник, виноградник, вирощували зернові культури та кормові трави, займалися конярством і тваринництвом. В хорошому стані знаходилося лісорозведення. Господарем був закладений великий фруктовий сад. І. К. Грищенко поставив перед собою завдання об'єднати промислове садівництво з дослідним помологічними садом. Досліди дали комерційний ефект, у тому числі і по винограднику. Посадковий матеріал для саду господар брав з власного розсадника. Ряд порід домашніх тварин виписувався з-за кордону (коні, корови, свині). Вирощували і декоративні рослини. Городи в маєтку існували виключно для постачання овочами своїх працівників.

Головним джерелом прибутку «Українки» була броварня. У технічному відношенні побічні продукти виробництва пива забезпечували корм худобі. Завдяки стабільно високим доходам господар мав можливість раціонально покращувати господарство. Броварня виробляла на рік 240.000 відер. Весь товар відвозили до Харкова, причому попит перевищував пропозицію. Своїм працівникам чоловікам І. К. Грищенко на вихідні і у свята видавав по дві пляшки пива. Виробництво пива у технічному відношенні мало сучасне на той період обладнання. Власник маєтку ретельно стежив за вдосконаленнями у броварництві не тільки із спеціальної літератури, а й постійно цікавлячись практикою в Баварії. Він раз у раз здійснював поїздки в Баварію, оселявся там по сусідству з відомими броварнями, спостерігаючи виробництво.

В. Ф. Левитський так характеризував свої загальні враження від огляду маєтку «Українка». «Направляясь из Харькова по грунтовой дороге в имение, вы видите по обеим сторонам пути сначала запущенные земли городского управления, затем жидкие засоренные крестьянские хлеба. Но переехав границу «Украинки» вы сразу попадаете в плодородный оазис. Вся растительность в нем имеетпышный вид... По сравнению с крестьянскими полями кажется, что все это растет на другой почве или в другом климате. Ваше впечатление от этой картины роскошных хлебов заканчивается превосходным видом сада, лесонасаждений и благоустроенного пивоваренного завода. При этом ничего показного, бьющего на внешний эффект, включительно до дома и домашней обстановки самого хозяина. Но зато соблюдается строгая согласованность между разными отраслями в имении и на всем лежит отпечаток благоустройства и демократичной простоты» [9,с. 35].

Опис маєтку увійшов в серію видань про господарства Харківської губернії. Воно було досліджено членами Харківського СГТ А. А. Голубєвим у 1899/1900 рр. [15] і В. Ф. Левитським у 1906 році [9].

На рубежі ХІХ-ХХ ст. крім описів маєтків КСГТ стало проводити конкурси між зразковими господарствами. До організації цих заходів долучилися Міністерство землеробства, Вільне Економічне Товариство (ВЕТ) та інші СГТ. Спільно виробили правила преміювання. Був проаналізований і взятий до відома зарубіжний досвід подібних конкурсів (перш за все у Великій Британії). Умови конкурсу піддавалися коригуванню, особливо у період проведення реформ П. А. Столипіна. Так, у 1901 і 1909 рр. Державне управління землеробства і землеустрою видало циркуляри для фахівців з сільського господарства [22, арк. 4].У них пояснювались вимоги до проведення конкурсів.

Необхідно згадати і про труднощі, з якими стикалася комісія. Про них писали міністерський чиновник В. В. Черняєв і член BET І. О. Левитський [22, арк. 7]. Складність полягала у розмаїтості умов (сприятливих і ні) та різних типах господарств. Розподіл на нечорноземну, чорноземну і степову частини вважався невірним. Маєтки відрізнялися за кліматичними та економічними умовами. Конкурс безглуздо було організовувати у великому районі. На думку фахівців, краще було обмежитися губернією або декількома губерніями. Видавалися премії з окремих галузей, наприклад, з технічних виробництв. Члени конкурсної комісії порівнювали звіти з реальним станом справ у маєтку (наприклад, наскільки добре доглядали худобу).

На кожний новий конкурс обиралася інша комісія з членів ВЕТ, КСГТ і місцевих землевласників. У Великій Британії в подібну комісію входили три фахівці: по типу маєтку, сільськогосподарського машинобудування та галузі сільського господарства. Вивчення стану маєтків тривало три роки. В умовах Російської імперії деякі процедури склалися по-іншому. Найважливішими вважалися результати діяльності маєтків. Рекомендувалось преміювати і декілька господарств. Відсталі господарства мали стимул до покращення свого становища. Фахівцями відстежувалася динаміка змін.

Таким чином, КСГТ здійснювало корисну і успішну роботу з опису маєтків українських губерній. їм були складені програма і конкурсні умови для преміювання. Досліджувалися економії різних типів. Найкращі господарства стали зразком для землевласників. У подальшому опис маєтків проводився і в інших регіонах країни.

Список використаних джерел

1. Васильев В. А. Хозяйство Э. К. Бродского, землевладельца Екатеринославской губернии. - Екатеринослав: Тип. губ. земства, 1913.-72 с.

2. Вергунов В. А. Розвиток сільського господарства Полтавщини в період скасування кріпацтва. - К.: Норапринт, 1998. - 144 с.

3. Заборинский А. И. Описание имения А. И. Заборинского Ко- белякского уезда. - Полтава: Изд-во Полтавского СХОД882. - 56 с.

4. Киевское общество сельского хозяйства. Деятельность в 1897 году. Отчет по устройству съездов сельских хозяев и сельскохозяйственной и промышленной выставке. - К.: Тип «Киев, слова», 1898. - 89 с.

5. Киевское общество сельского хозяйства. Отчет о Харьковском областном съезде. - К.: Тип. Г. Л. Францкевича, 1886. - 20 с.

6. Краткие сведения о некоторых русских хозяйствах. - СПб.: Тип. В. Киршбаума, 1901. - Вып.2. - 544 с.

7. Краткий обзор 35-летней деятельности Киевского общества сельского хозяйства. - К.: Тип «Киев, слова», 1912. - 18 с.

8. Краткое описание Пархомовского имения П. И. Харитоненко / Сост. Я. Жуков. - К.: Тип «Киев, слова», 1889. - 118 с.

9. Левитский В. Ф. К вопросу об экономическом значении крупных и мелких заводско-земледельческих хозяйств. - Харьков: Тип. А. Дарре, 1907. - 36 с.

10. Лобко О. А. Поміщицькі маєтки Правобережжя в умовах соціально-економічної трансформації: за матеріалами володінь графів Потоцьких: автореф. дис. ... канд. іст. наук / О. А. Лобко; Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - Київ, 2008.-20 с.

11. Описание Гутянского имения Л. Е. Кенига. Часть 1. - Харьков: Тип. А. Дарре, 1897. - 332 с.

12. Описание Дмитриевского имения графа М. М. Толстого Харьковской губернии. - Сумы: б.и., 1914. - 74 с.

13. Описание Смелянского имения графов Бобринских. - К.: Тип. Г. Л. Францкевича,1884. - 208 с.

14. Осадчий Т. Киевское общество сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности: краткий очерк. - К.: Тип. П. Барского, 1901. -63 с.

15. Отчет Харьковского общества сельского хозяйства за 1899/1900 гг. - Харьков: Тип. губ. земства, 1900. - 192 с.

16. ПавлюкВ. В. Вплив шляхетських родів Волині на соціально- економічний та культурний розвиток краю в XIX ст..): автореф. дис. ... канд. іст. наук / В. В. Павлюк; Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2000. - 20 с.

17. Программа для описания хозяйств Киевской и смежных губерний. -К.: Тип. К. Н. Милевского, 1881. -14 с.

18. Программа для описания хозяйств / Сост. В. Ротмистров. - К.: Тип. П. Барского, 1892. - 24 с.

19. Стенбок-Фермор И. В. О настоящем положении и задачах крупно-владельческого хозяйства в степной полосе южной России // Труды ВЭО. - 1878. - №6. - С.282-296.

20. Труды I Всероссийского сельскохозяйственного съезда в Киеве 1-10 сентября 1913 г. -Вып.1. - б.м.и г. - 45 с.

21. Труды комиссии по описанию имений, состоящей при Киевском обществе сельского хозяйства. - Вып.1. - К.: Тип. П. Барского, 1893. -5 с.

22. Державний архів Одеської області (ДАОО). - Ф.22. Імператорське товариство сільського господарства Півдня Росії. - Оп.1. -Спр.284.

Размещено на Allbest.ru