Діяльність спеціалізованої сільськогосподарської мережі "Добробут" щодо підвищення селянської культури тваринництва в Україні 1920-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля (Україна, Черкаси)

Кафедра суспільних наук

Розкрито заходи, які здійснювалися Всеукраїнською спілкою скотарської і молочної кооперації «Добробут» з метою подолання агрономічної та кооперативної необізнаності селянства, підвищення його агрокультури, зокрема культури скотарства. Показано суперечливі умови розвитку тваринництва Української СРР 1920-х рр. Визначено шляхи інтенсифікації сучасної вітчизняної м'ясо-молочної галузі з урахуванням історичного досвіду.

Ключові слова: кредитна кооперація, кредитне товариство, селянське господарство, нова економічна політика, сільськогосподарська мережа «Добробут», скотарство, інтенсифікація сільського господарства.

Annotation

The article describes the activities carried out by the All-Ukrainian Union of Cattle and Dairy Cooperatives «Dobrobut» with the aim of overcoming the agronomic and cooperative ignorance of the peasantry, increasing its agricultural culture, in particular, cattle-breeding culture. Contradictory conditions for the development of animal farming in the Ukrainian SSR of the 1920's are shown. The ways of intensifying the modern domestic meat and dairy industry are determined taking into account historical experience.

Keywords: credit cooperation, credit society, agriculture, new economic policy, agricultural network «Dobrobut», cattle breeding, intensification of agriculture.

В другій половині 1920-х рр. актуальним завданням економіки Української СРР була інтенсифікація тваринницького сектору. В цій площині перед галуззю стояв ряд завдань: підготовка племінного матеріалу в кількості, достатній для потреб народного господарства; вирішення кормової бази тваринництва; організація ветеринарно-санітарної справи; комплектування економічних районів відповідними породами худоби і законодавче оформлення цього процесу; підготовка кадрів та реорганізація вишів для потреб сільського господарства [4, с. 6].

Серед шести центрів спеціалізованої сільськогосподарської кооперації, які функціонували в Україні періоду нової економічної політики («Кооптах», «Добробут», «Плодоспілка», «Бурякоспілка», «Укрсільцукор» і «Товариство насінництва»), основне завдання досвідно-технічної роботи відділів «Доброботу» визначалося як «вишукування в умовах українського сільського господарства шляхів для підвищення продукції сільськогосподарських тварин, поліпшення якості продуктів та одночасно з цим зниження вартості виробництва» [12, с. 4]. скотарський молочний кооперація агрокультура

В сучасній українській історіографії конкретно і глибинно тема діяльності в доколгоспний період Всеукраїнської спілки скотарської і молочної кооперації «Добробут» не досліджувалась. Побіжно до функціонування в згаданий вище період м'ясо-молочної галузі в своїх дослідженнях звертались такі сучасні дослідники-аграрники як С. Биченко [2], О. Дулгерова [6], В. Лазуренко [8-9], В. Марочко [11], А. Морозов [13], В. Паскаленко [15], Ю. Раку [16].

Метою даної статті є аналіз заходів, які здійснювалися Всеукраїнською спілкою скотарської і молочної кооперації «Добробут» в роки нової економічної політики з метою подолання агрономічної та кооперативної необізнаності селянства, підвищення його агрокультури, зокрема культури скотарства.

Завдання дослідження. Відповідно до мети поставленні наступні завдання, зокрема, розкрити заходи, які здійснювалися Всеукраїнською спілкою скотарської і молочної кооперації «Добробут» з метою подолання агрономічної та кооперативної необізнаності селянства, підвищення його агрокультури, зокрема культури скотарства; показати суперечливі умови розвитку тваринництва Української СРР 1920-х рр.

Спілка «Добробут» була зареєстрована в липні й почала роботу в жовтні 1924 р. В її статуті зазначалося, що спілка ставить перед собою завдання поліпшення і розвитку м'ясомолочного тваринництва Шляхом організації племінної справи, збуту і переробки продуктів тваринництва, постачання членів спілки всім необхідним для успішного ведення господарства [7, с. 51]. Членами «Добробуту» могли бути союзи як спеціалізовані, так і універсальні й змішані, що вели подібну роботу. З метою найбільш повного залучення селянства до участі в роботі «Добробуту» статут дозволяв і безпосереднє членство в ньому великих спеціалізованих сільськогосподарських товариств, що налічували більше 250 членів. Ще один центр спеціалізованої сільськогосподарської кооперації почав роботу 13 серпня 1924 р. - Всеукраїнське спеціалізоване товариство збуту й експорту продуктів птахівництва «Кооптах».

Система м'ясомолочної кооперації «Добробут» відзначалася кваліфікованим персоналом, виробничим досвідом, глибоким знанням сутності тих чи інших господарських проблем, організовуючи, таким чином, максимально продуктивне використання кредитних коштів кооперованих ними селянських господарств.

А. Г. Морозов наводить приклад, коли селянин, який був одночасно і членом скотарсько-молочного товариства, отримуючи в кредитному товаристві кошти для придбання корови, отримував від спеціального, скотарсько-молочного, товариства допомогу у придбанні дійсно племінної тварини, зоотехнічну, ветеринарну допомогу. До його господарства прикріплювався спеціальний технічний персонал у вигляді контроль-асистентів. Вони навчали найбільш раціональним прийомам утримання і догляду за худобою, допомагали сформувати правильні раціони, навчали правильній годівлі тварин. Нерідко скотарсько-молочні товариства ще до купівлі тварини аналізували перспективи її економічної рентабельності, слідкували за цим під час її утримання [13, с. 195].

Для подолання агрономічної та кооперативної необізнаності селянства, підвищення його агрокультури, в т.ч. культури скотарства, «Добробутом» здійснювалися такі заходи.

Організація досвідно-зоотехнічної роботи шляхом створення мережі станцій по аналогії з рільничими. Перші відділи скотарства виникли перед Першою світовою війною, однак були змушені згорнути свою роботу. Агрономами 1920-х рр. відзначається високоефективна робота Полтавської та Носівської досвідних станцій [20, с. 4].

Створення мережі кооперативних відгодівельних пунктів, спираючись на ресурс кооперативних цукрозаводів.

Страхування коней та великої рогатої худоби. Відзначаючи піонерський характер і перспективність такої практики, І. Личко доводив, що державне страхування, на відміну від «Добробутського», є вкрай недосконалим. Так, відшкодування, що видавалося Держстрахом у 1927 р., становило лише 1/7 від ринкової вартості тварини [10, с. 33]. Натомість, «Добробут» покривав повну вартість втраченої, внаслідок стихійного лиха, чи епізоотій, худоби при щорічному тарифі 12 крб. (напр. середня вартість коня становила 150 крб.).

Популяризація. змагальності в тваринництві .Широке розповсюдження одержали різні конкурси й виставки. В системі «Добробуту» в ході таких конкурсів проводились показові годування, дойки, демонструвались раціональні прийоми догляду за худобою і її утриманням. Для їх проведення виділялись значні кошти, що направлялись виключно на виробничі цілі. Так, за наслідками конкурсу маслоробів, проведеного Малинським молокозаводом в червні 1925 р., спеціалізовані сільськогосподарські товариства-переможці конкурсу буди премійовані 6 племінними биками [19, с. 42].

Сільськогосподарська просвіта. Організація курсів для підготовки молодшого агроперсоналу, маслоробів, сироварів, контроль-асистентів. Видавалась спеціальна література. Спеціального дослідження потребує питання наскільки сприйнятливим було селянство до таких заходів, адже, як показав В. М. Лазуренко, «Агрономічна пропаганда, за небагатьма винятками, носила характер вмовляння селянства у перевагах ведення господарства у відповідності з вимогами науки» [8, с. 273]. Цікавим є думка цього ж дослідника про те, що на перших кроках своєї діяльності радянська агрономія мало чим відрізнялася від земської [8, с. 273]. Причини цього зрозумілі: діяльність земств у цьому відношенні була відносно успішною, а немало її подвижників продовжили свою діяльність у якості вже радянських агрономів.

Розробка спеціалістами «Добробуту» норм годівлі та правил утримання худоби для колективних господарства.

Створення кооперативних пасовищ для хоча б часткового розв'язання проблеми кормової бази тваринництва (про це детальніше йтиметься далі).

Поширення практики контрактації. Стимулюючими факторами для цього стали рішення X з'їзду КП(б)У (листопад 1927 р.) і XV З'їзду ВКП(б) (грудень 1927 р.) щодо поширення практики контрактації, а також ініціатива «Добробуту» перенести практику контрактації із рослинництва у тваринництво [17, с. 3]. Основними напрямками, у яких здійснювалася контрактація селянських господарств, стали: контрактація племінного зоотехнічного матеріалу; контрактація беконних свиней; контрактація відгодівлі великої рогатої худоби.

Організація мережі злучних пунктів з метою популяризації племінної справи та масового покращення тваринного поголів'я. В цьому контексті також здійснювалася контрактація племінного матеріалу свиней, корів та коней [17, с. 8]. Сума витрат на племінну справу лише по системі «Добробут» виросла з 60 тис. крб. в 1924/25 р. до 403 тис. крб. в 1926/27 р. [13, с. 240]. Для залучення до цього процесу бідняцьких господарств «Добробутом» було організовано пільгову програму, а контрактаційні аванси видавалися у збільшеному розмірі. Водночас до останніх висувалися більш суворі критерії: бідняцькі господарства, які підписувалися на контрактацію, забезпечувалися інструкторами, однак підлягали частим інспекціям [17, с. 7].

Ветеринарне обслуговування кооперативів співробітниками агрономічних дільниць при Всеукраїнському товаристві «Добробут».

З огляду на вищесказане, не можна погодитися з думкою Л. Грушевського, що «до цього часу (кінець 1929 р. - прим, авт.) у царині тваринництва провадилась робота головним чином у напрямку кількісного вибудовування...» [4, с. 4].

Ефективність вищеназваних заходів, ініційованих товариством «Добробут», підтверджується динамікою виробництва і експорту м'ясо-молочної продукції. За даними річних господарських звітів 1924-1927 рр., її обсяг зріс таким чином: переробка молока зросла на 333%; масла - на 480%; бекону - на 833%; яєць - на 350%[21,с.3;3,с. 7].

Аби уникнути односторонності, маємо констатувати ряд проблем, які в основному залишилися поза увагою «Добробуту», або не були якісно вирішені ним. По-перше, на низькому рівні залишалося обслуговування досвідними станціями конярства [12, с. 4], а відтак - неефективна робота щодо удосконалення порід коней. По-друге, зростання обсягів експорту молочної продукції, зокрема масла, випереджало науково-технічне забезпечення цієї галузі [12, с. 4]. По-третє, неналежна система кормопостачання скотарства, перегляд якої міг би, окрім іншого, створити перспективи для інтегрування бідняцьких господарства у систему кооперативного господарювання [21, с. 10]. Дописувачі журналу «Українське скотарство» одностайні у тому, що недоліки годівлі худоби спричинені браком поживних речовин у раціоні, відсутністю зелених і соковитих кормів, одноманітність годівлі з перевагою грубих кормів [21, с. 5].

Крім того, агрономами 1920-х рр. відзначається ряд несприятливих для розвитку українського скотарства факторів, які не залежали від товариства «Добробут», однак мали місце впродовж майже всього періоду непу. Сюди належать: недостатній обсяг вирощування кормових культур; бідність харчового раціону тварин, зокрема на білкові речовини, що погіршує ефективність міксування інших кормів; вивіз із республіки концентрованих кормів - макухи, висівок тощо; велика залежність тваринницького сектору від природних кормових площ, пасовищ, врожаїв сіна і ярих зернових; брак кормових резервів (наприклад, скотарство Російської імперії напередодні Першої світової війни передбачало дворічний запас корму); розв'язання зернової проблеми за рахунок розорювання природних кормових площ для скотарства [18, с. 12].

Висновки. Отже, Всеукраїнська спілка м'ясо-молочної кооперації «Добробут», спираючись на міцний фундамент своїх постійно зростаючих доходів, розгорнула широку й багатосторонню роботу щодо інтенсифікації м'ясо-молочної галузі, залучаючи в цей процес бажаючі селянські господарства. Організаційно-господарські заходи, ініційовані «Добробутом», передбачали: організацію виробництва та постачання концентрованих кормів, контрактацію бугаїв, корів і свиней, закупівля за кордоном високопорідних плідників, пряме кредитування селянських господарств, ут.ч.в товарній формі - у вигляді молодняка худоби.

Іншим напрямком підвищення культури ведення скотарства селянами стало контрольно-асистентське обслуговування, облік і ведення продуктивних якостей потомства наявних плідників, організація виставок-конкурсів, курси годування і облаштування тваринницьких дворів і кооперативних приміщень, силосних ям тощо, конкурси на чистоту молока, республіканські та місцеві конкурси майстрів масло- і сировиробництва.

Широкого розмаху набула освітня діяльність «Добробуту». З цією метою організовувалися чисельні курси і школи для господарів дворів, курси контроль-асистентів, з'їзди по тваринництву, публікація інструкцій, плакатів, брошур тощо.

Список використаних джерел

1. Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні /1. Ба- тюк. - Харків: Книгоспілка, 1925. - 136 с.

2. Биченко С. М. Внесок сільськогосподарської кооперації у зміцнення добробуту селянства України (1921-1929 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук. - К., 2010. - 20 с.

3. Відчит Українського союзу с/г кооперації «Сільський господар» за 1926-1927 операційний рік. - X., 1928. - 68 с.

4. Грушевський Л. Завдання та напрямок реконструкції скотарства на Україні / Л. Грушевський // Українське скотарство. - №11,- листопад 1929. - С.3-7.

5. ДешкоЕ. Кооперація на Україні/Е. Дешко. -X., 1927. - 100 с.

6. Дулгерова О. М. Культурно-освітня діяльність сільськогосподарської кооперації України в добу НЕПу: автореф. дис... канд. іст. наук. - Черкаси, 2006. - 20 с.

7. Кооперація на Україні в 1925/26 році. -X., 1929. - 79 с.

8. Лазуренко В. М. Українське фермерство: злет і падіння (1921--1929 рр.) / В. М. Лазуренко. - Черкаси: ЧДТУ, 2013. -474 с.

9. Лазуренко В. М. Український фермер в добу НЕПу / В. М. Лазуренко, В. Є. Паскаленко. - Черкаси: Вертикаль, видавець КандичС. Г., 2016.-346 с.

10. Личко І. Кооперативне страхування с.-г. худоби /1. Личко // Українське скотарство. -№7. - липень 1927. -С.32-36.

11. Марочко В. І. Українська селянська кооперація. Історико- теоретичний аспект (1861-1929) / В. І. Марочко. - К.: М. Р. Kots Publishin, 1995.-216 с.

12. Машура С. Новим шляхом / С. Машура // Українське скотарство. - №8-9. - серпень-вересень 1928. - С.3-5.

13. Морозов А. Г. Сільськогосподарська кредитна кооперація в Україні (1921-1929) / А. Г. Морозов. -Черкаси: Вертикаль, видавець КандичС.Г.,2016.-362 с.

14. Огій Я. Нова організаційна побудова та виробничі завдання скотарської кооперації / Я. Огій // Українське скотарство. - №12. - грудень 1929. - С.8-12.

15. Паскаленко В. С. Заможне селянство в сільськогосподарській кооперації України (1921-1924 рр.): соціально-економічний аспект: автореф. дис... канд. іст. наук. - Черкаси, 2006. -20 с.

16. Раку Ю. Г. Українська сільськогосподарська кооперація в м'ясо-молочному експорті України в роки непу / Ю. Г. Раку // Український селянин: збірник наукових праць. - Черкаси, 2008. - Вип.11. -С.262-265.

17. Свашенко П. Контрактація в галузі скотарства та її роля в усуспільненні с.-г. виробництва / П. Свашенко // Українське скотарство. - №7. - липень 1928. - С.3-8.

18. Селицький Е. Стан скотарства України за даними весняного опиту 1929 року та заходи до його відновлення / Е. Селицький // Українське скотарство. -№11. -листопад 1929. -С.8-17.

19. Сільський господар. - 1925. - №15/16. - С.42.

20. Уман Ю. Наші підсумки / Ю. Уман // Українське скотарство. -№1,- січень 1928. - С.3-7.

21. Уман Ю. Шляхи колективізації селянського скотарства / Ю. Уман // Українське скотарство. - №4. - квітень 1928. - С.3-7.

22. Шліхтер О. П'ятирічний план розвитку сільського господарства України та його завдання / О. Шліхтер // Українське скотарство. - №5. - травень 1929. - С.1-8.

Размещено на Allbest.ru