Аналіз злетів і падінь освіти і науки Німеччини в оптиці вибору парадигм для розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз злетів і падінь освіти і науки Німеччини в оптиці вибору парадигм для розвитку

кандидат педагогічних наук, доцент заступник декана факультету іноземних мов Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя м. Ніжин, Україна

Анотація

У статті продовжений аналіз дослідження причин і наслідків виникнення і розвитку з німецьких земель релігійної Реформації, яку ми вважаємо одним з головних чинників прискорення руху всієї Західної Європи до становища світового лідера, яке раніше належало Китаю. Мета дослідження - проаналізувати на основі новітньої наукової інформації особливості формування німецькомовної частини індоєвропейського світу та виявити ті вирішальні фактори впливу, які зумовили рух німців до Реформації і подальших загальновідомих успіхів. Методи дослідження: історичний. Звернута увага на те, що ще в долітописні часи у ролі локомотивів цивілізаційного прогресу у західній частині Євразії виступали нащадки винахідників землеробства, серед яких особливо великий внесок (одомашнення коня, винахід колеса та ефективної металургії міді) належить пращурам українців з теренів Трипілля і Великого Трипілля. Автор робить наголос на еволюції світоглядних, релігійних та інших парадигм на теренах Німеччини після розпаду Священної Римської імперії, які визначили розвиток нації на наступні сотні років. Підкреслено релігійні та філософські парадигмальні витоки тих унікальних рис культури та освіти, які впродовж ХІХ ст. вивели Німеччину на позицію наукового й технологічного лідера світу. Досліджено конкуренцію кількох важливих парадигм в освіті сучасної Німеччини і наведено висновки з німецького досвіду для України.

Аннотация

В статье выполнен анализ изучения причин и последствий возникновения и развития на немецких землях Реформации, которую мы считаем одной из основных причин ускорения движения всей

Западной Европы до позиции мирового лидера, ранее принадлежавшего Китаю. Цель исследования - проанализировать на основе новейшей научной информации особенности формирования немецкоязычной части индоевропейского мира и выявить те решающие факторы влияния, которые обусловили движение немцев к Реформации и последующих общеизвестных успехов. Методы исследования: исторический. Обращено внимание на то, что в долетописные времена в роли локомотивов цивилизационного прогресса в западной части Евразии выступали потомки изобретателей земледелия, среди которых особенно большой вклад (одомашнивание коня, изобретение колеса и эффективной металлургии меди) принадлежит предкам украинцев, освоившие земли Триполья и Большого Триполья от Карпат до Западной Сибири. Автор исследует влияние на эволюцию мировоззренческих, религиозных и других парадигм на немецких землях после распада Священной Римской империи, которые определили развитие нации на сотни лет вперёд. Подчёркиваются религиозные истоки тех уникальных черт культуры и образования, которые на протяжении 19 столетия вывели Германию на позицию научного и технологического мирового лидера. Исследована конкуренция нескольких важных парадигм в образовании современной Германии, сделаны выводы из немецкого опыта, которые могут стать полезными для Украины.

Abstract

The actuality of the research topic is that for the successful development of Ukraine it is necessary to take into account the globalization together with the information revolution has created new conditions for all types of life. The author continues to analyze the study of the causes and consequences of the emergence and development of the German lands of the religious Reformation, which is considered to be one of the main factors accelerating the movement of the whole of Western Europe to the position of the world leader, which previously belonged to China. The purpose of the study is to analyze, on the basis of the latest scientific information, the peculiarities of the formation of the German-speaking part of the Indo-European world and to identify those decisive factors of influence that predetermined the movement of the Germans to the Reformation and the subsequent well-known successes. Objectives of the study is to find the main reasons for the indisputable scientific, educational, cultural and economic success of the German people in the nineteenth century, to prove the deep affinity between the German and Ukrainian peoples as parts of the great Indo-European family. Among the methods of research the main is historical, but modified taking into account the latest data, which with the help of precise sciences have already accumulated archaeologists. New facts are useful for methods of synergetics, philosophy, sociological and psycho-pedagogical sciences. In article attention was drawn to the fact that the descendants of the inventors of agriculture, such as the domestication of the horse, the invention of the wheel and the efficient metallurgy of copper, belonged to the ancestors of Ukrainians from the territories of Trypillya and the Greater Trypillya. The author emphasizes the evolution of ideological, religious and other paradigms in the territory of Germany after the collapse of the Holy Roman Empire, which determined the development of the nation for the next hundred years. The religious and philosophical paradigmatic origins of those unique features of culture and education that during the nineteenth century were emphasized. brought Germany to the position of the scientific and technological leader of the world. The competition of several important paradigms in the education of modern Germany has been investigated and conclusions from the German experience for Ukraine are presented.

Вступ

Існує виразна аналогія між розвитком лінії життя кожної особи та еволюцією народів і націй в аспектах впливу подій на їх початковій стадії - імпресингу, нещасть і катаклізмів. Дослідивши період Реформації, ми розширили межі аналізу і помітили надходження в останні роки великої хвилі цілковито несподіваних відкриттів в археології, антропології та в тих точних науках, які вивчають людину ([3; 2] та ін.). Розуміння сучасності виявляється значно глибшим, якщо врахувати подібну новітню інформацію, яку ми вважаємо виключно корисною для освітян України та всіх співгромадян. Звернемо основу увагу на ті елементи спорідненості між німецьким та українським народами, яких не могли помітити раніше через брак відкриттів. Це ми вважаємо особливо корисним, адже Федеративна Республіка Німеччина (надалі - Німеччина) розвивається успішніше від інших держав Заходу і вже стала головною опорою Європейського Союзу, частиною якою так прагне стати й Україна. У даному контексті Указ Президента України №357/2016 «Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації» є своєчасним і корисним [7], шкодуючи про те, що несприятливі для мирних наукових досліджень умови неоголошеної комбінованої війни Росії проти нашої Вітчизни не дали змоги перетворити тему «500 років Реформації» в пропульсивний культурний і політичний фактор.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незаперечним є факт загострення тих труднощів, які зазнала наша держава після відновлення незалежності в момент пошуку свого місця в світовому розподілі праці й обміну різними виробами. Світ не просто «не чекав нас» і не запропонував підтримку, а створив додаткові перешкоди тим, що несподівано поринув у вир глобальних криз і негараздів, який фахівці з синергетики визначають як «точка біфуркації». Так, теоретики розвитку надскладних систем називають момент започаткування не трьох (характерних для казок) шляхів, а незрівнянно більшої кількості можливих траєкторій подальшого цивілізаційного розвитку, які через їх множинність і вплив наукових відкриттів неможливо передбачити на тривалий період. Вкажемо, що кілька відомих у світі спроб подібних прогнозів ([1; 5] та ін.) зазнали фіаско саме через ігнорування можливості несподіваних явищ - розпаду СРСР (це не врахували французи), стрімкого розвитку Китаю до рівня єдиного серйозного суперника США (ця помилка характерна для американських науковців).

Варто відзначити, що в Німеччині особливо успішно проаналізували всі сучасні події й обрали найкращий для країни шлях економічного і політичного розвитку. Українські педагоги зі зрозумілих причин недостатньо цікавляться цим феноменом, досліджуючи переважно стан і еволюцію освітніх систем США, Великобританії, Франції і великих держав Сходу, тому кількість дисертацій з німецької тематики незначна і зменшується, якщо порівнювати з 1990-ми роками. Мета дослідження - проаналізувати на основі новітньої наукової інформації особливості формування німецькомовної частини індоєвропейського світу та виявити ті вирішальні фактори впливу, які зумовили рух німців до Реформації і подальших загальновідомих успіхів.

Завдання дослідження полягають у пошуках головних причин незаперечних наукових, освітніх, культурних та економічних успіхів німецького народу в ХІХ столітті, доведенні факту глибокої спорідненості між німецьким та українським народами як частинами великої індоєвропейської сім'ї, дослідженні характерної зміни освітніх та інших парадигм на теренах Німеччини, які зумовили і успіхи, і невдачі цієї країни. Ми сподіваємося використати отримані результати для формулювання уточненої парадигми освітньо-культурного розвитку України в ХХІ столітті.

Серед методів дослідження основним є історичний, але модифікований з врахуванням тих новітніх даних, які за допомогою точних наук вже накопичили археологи. Нові факти з цієї сфери примушують по- новому трактувати головні віхи минулих тисячоліть й більш ефективно використовувати методи синергетики, філософії, соціологічних і психолого-педагогічних наук.

Виклад основного матеріалу

німеччина успіх реформація індоєвропейський

Слід зауважити, що обсяг новітніх відкриттів ще недостатній для цілковито точного відтворення дат та місць формування попередників тих народів, яких ми зараз називаємо «німцями», «французами», «росіянами» чи «українцями». Та подібних фактів все ж цілком достатньо для уведення поняття «нооісторія» [4] як сукупності точних датувань з генетичним дешифруванням викопних решток - і нових, і розміщених у сховищах та музеях. У даній статті обмежимося лише вказівкою на їх швидке накопичення і великий внесок в ці досягнення науковців Німеччини.

Наведемо приклад одного з відкриттів, що зрушує всі підвалини попередніх уявлень про початки індоєвропейської цивілізації: дослідження кільцевих сакральних споруд на сході Туреччини. Розкопки горба Гьобеклі-Тепе, важливість якого першим відкрив німецький археолог Клаус Шмідт (1953-2014), навіть визнані найвагомішим досягненням світової археології в 2017 році. Добре, що подібні дослідження привернули увагу українських фахівців [3]. Нам дуже важливо вказати на той факт, що знахідки у Туреччині у точності відтворюють ідею Стоунхенджа та інших подібних астрогеодезичних конструкцій, що були важливими для племен з протоаграрним чи аграрним способом життєзабезпечення.

Особливе значення серед інших новітніх фактів з нооісторії слід надати тому, що майбутні «німці» одразу пішли ближче до Атлантики й досягли теренів Німеччини 7-8 тисяч років тому, потіснивши місцевих мисливців. Пращури українців до того часу устигли заселити дельти Дунаю, Дністра і Дніпра, а після заповнення Чорного моря солоною водою з Мармурового моря змушено переселитися на північ і генетично злитися з мисливцями-аріями, сформувавши народ і цивілізацію Трипілля. Відкриття 2о05-2015 років засвідчили, що підвалини індоєвропейського світу і відомої усім мовної сім'ї заклали наші пращури в процесі розширення Трипілля у велику економічну зону «Великого Трипілля» (пропозиція назви належить К.Корсаку) між Карпатами і Західним Сибіром.

У період IV-II тисячоліть до н.е. на вказаних теренах відбулося одомашнення коня і його використання в рільництві, винайдення колеса і створення ефективного у степах гужового транспорту, виявлення практично невичерпного родовища багатих мідних руд на півдні Уралу та велике удосконалення процесу плавлення і обробки металів. Швидко надходять усе нові датування й докази того, що з Великого Трипілля посланці усіх тогочасних народів запозичували назви речей і технологій, які й сформували основний блок слів і понять, що становлять загальновідому спільність в індоєвропейській мовній родині. З часом на культурно-цивілізаційне поширення наклалися набагато гірші явища, зумовлені розпадом Великого Трипілля після утворення кількамісячної «пилової зими» унаслідок вибуху вулкану на острові Санторін в Егейському морі.

Зникнення з небосхилу Сонця викликало міграцію населення Великого Трипілля. Східна частина полишила і шахти, і ферми й переселилася в Персію та Індію (це усім відомий «похід аріїв»). Дуже ймовірно, що частина великотрипільців з теренів України двома потоками обійшла Карпати і створила основу майбутніх південних і північних слов'янських народів. Як відомо, слов'янський світ дістався Ельби, багато поселень у Східній Німеччині мають «наші» за звучанням назви, та й серед німецьких прізвищ чимало подібних до старовинних українських. У подальшому ті з наших пращурів, хто не покинув Вітчизну, довго страждали від багатьох навал «кіннотників» зі Сходу, але все ж не відмовлялися від чорноземів, хоч і змістилися на північ й розпочали захищатися мало ще дослідженими Змійовими валами.

Не будемо розглядати перебіг подій з часів утворення Київського та інших князівств через їх відомість, а повернемося до розвитку подій на німецьких землях. Адже зі зрозумілих обставин вони опинилися на північній окраїні успішної в багатьох аспектах Римської імперії. Сталося так, що героїчний опір німців навалі римських легіонів виключив їх вступ в склад імперії, оскільки вони визнали свободу ціннішою від очевидних культурних та економічних переваг від запозичення римських технологій та інших досягнень. Вони пізніше дісталися народам Середземномор'я, які й стали розвиватися швидше від інших.

Тогочасною точкою світової культурної та економічної біфуркації ми вважаємо зникнення Візантії й повне припинення будь-яких контактів Європи з Китаєм та Індією. Зникла дуже вигідна для усіх учасників і сформована за тисячі років система обмінів товарами та культурою (вкажемо, що новітні факти з нооісторії свідчать про те, що «шовковий шлях» діяв не півтори-дві тисячі років, а удвічі довше). Є ймовірним, що саме ця подія негативно вплинула не тільки на європейців, але й на Китай, який завдяки «шовковому шляху» мав розширене світоглядне бачення та усвідомлював, що він став не тільки «центром», а й технологічним лідером світу. На початку XV ст. він мав великий морський флот з сотень вітрильників, що у різному складі здійснив сім великих експедицій аж до Африки і морів Близького Сходу. А от надалі, як можна припустити, переконавшись у неможливості відновлення активної торгівлі з Європою і Північною Африкою, китайці відмовилися від експансії і на сотні років майже заклякли у технологічному розвитку, задовольняючись уже досягнутим раніше.

Розташовані на західній окраїні Римської імперії молоді Португалія та Іспанія сповна використали спадщину досягнень Римської імперії. Вони на той час мали досвід не тільки мореплавання, а й діяльності університетів та інших навчальних закладів, що й допомогло здійснити так звані «великі географічні відкриття», створити перші колоніальні імперії й подати цим приклад іншим колонізаторам - Нідерландам, Франції і Великобританії. У гіршому становищі опинилися німці. Якби не вплив Гольфстріму, клімат їх біднуватих земель був би подібним до клімату Уралу. Це ми й вважаємо головною причиною того, що німці помітно відстали від усіх південних європейських народів у розвитку письменності та поширенні серед громадян вміння читати і писати.

Світоглядно-культурним фундаментом появи і розвитку сучасної системи освіти Німеччини слід вважати процес, який отримав назву «Реформація» - бурхливі події у лоні католицької церкви, що неподільно визначала релігійні погляди німців та інших народів Західної Європи. За тисячоліття з моменту отримання «офіційного» статусу християнське вчення на тих європейських землях, що були весь цей час захищені Візантією від нашестя ісламістів, перетворилася не лише в «систему духовності», а в цілком матеріальну і впливову ієрархічну структуру, яка піклувалася і про душі мирян, і про власне благополуччя. Вирішення другого завдання можливе лише у разі надходження від селян і ремісників продуктів їхньої праці, адже серед професійних духовників все менше і менше ставало тих, хто сам себе забезпечував їжею і надавав пастирські послуги усім і безкоштовно. Тому за століття розвитку католицизму «церква» стала грандіозною міжнародною установою на чолі з римським папою, яка мала багато рівнів і залучала на них усе більше і більше професійних посередників між мирянами і Богом. За кожен свій порух і жест вони чекали оплати, переконуючи селян і ремісників, що тільки так і можна рятувати свою душу і сподіватися на її кращу долю після смерті.

Так поступово зростав розрив між церквою і мирянами. Особливо несправедливим став розподіл багатств у Німеччині, де формування індустрії книгодрукування у середині XV ст. створило передумови для масового поширення Біблії та інших видань і текстів. Тому серед німців виникло бажання «повернутися до витоків» і добровільно об'єднатися навколо вчення Ісуса Христа. Нова релігійна парадигма виходила з переконання у тому, що благочестя полягає не в слухняності перед жадібними попами, а у справжній і глибокій набожності, єдиним і надійним джерелом чого є «Закон Божий» і «Святе Письмо». Отже, реформатори, лідером яких виявився німець Мартін лЮтер (1483-1546) з його відозвою (на латинській мові) від 25 жовтня 1517 року, запропонували і стали обстоювати антиавторитарну концепцію церкви, яка повинна була обходитися без професійно-ієрархічного духовенства.

Як відомо, радикально-реформаторські погляди викликали більш ніж неприхильне ставлення з боку римського папи. Ворожість додатково посилювалася тим, що протестанти запропонували категоричну заборону байдикування і вимогу вславлення Бога через продуктивну працю на користь себе, рідних і громади. Кожен «справжній християнин» зобов'язаний був особисто читати Святе Письмо і переконатися в тому, що саме сказав у ньому Бог. Досить швидко вміння читати стало розглядатися як ознака «справжнього християнина», який піклується про використання того спадку, який полишив Христос та всі інші джерела Слова Божого.

Посилення світської ієрархічності в Німеччині і процес злиття князівств супроводжувався, як пропонував М.Лютер і його прихильники, розвитком освіти на основі її державної організації та включення у навчальні плани шкіл того, що можна назвати «елементами релігійних учень». Хоч колискою нових освітніх поглядів виявилася «найбільш протестантська» Саксонія, пізніше лідером на німецьких землях стала Пруссія, з якою найчастіше і пов'язують створення «класичної німецької гімназії» та дуже успішної системи освіти.

Пруссія перебувала під владою «освічених» монархів, які вважали більш доцільним кероване ними ж навчання всіх дітей і молоді, а не утримання їх у мороці незнання чи на рівні читання по складах. Вони, звісно, не заперечували проти тих загальних поглядів, які пропонувала реформована і підпорядкована їм церква: доля людини визначена в час її земного буття наперед Вищою Силою. Хоч кожна особа є «природно і безповоротно гріховна», але своєю індивідуальною активністю вона може наблизитися до спасіння (чи й досягти його), якщо буде діяти раціонально і за 10-ма заповідями.

На наш погляд, саме ці морально-етичні і світоглядно-духовні основи і були закладені в систему народної освіти Німеччини в часи Реформації, зміцнювалися пізніше через винайдення і використання парадигми неогуманізму і в своїх головних аспектах продовжують визначати головні особливості системи освіти сучасної Німеччини. Німці й досі згодні з припустимістю диференціації учнів ще у віці 10 років, бо це не суперечить вченню реформаторів про вищі визначальні чинники шляху людини в її бутті. Реформована релігія виразно акцентувала принцип інтелектуальної й моральної автономії особистості. Від кожного християнина вона чекала «пробудження розуму в людині», тому що віра, як запозичені від когось уявлення чи пророцтва, не містить у собі ніякої запоруки істинності. Реформація проголошувала «діяльнісну віру», формування якої йде через свідоме і тривале ознайомлення з Біблією, через міркування, глибоку рефлексію, через зусилля власного інтелекту.

«Реформаторський нюанс» припав до смаку і більшості керівників тогочасних німецьких держав, адже він виправдовував їх вимогу до своїх підвладних вивчати природні і штучні матеріали та використовувати їх в щоденному житті і під час створення засобів нападу і оборони. Воєн у той час було аж надто багато - досить пригадати засновану на релігійних протиріччях 30-річну бійню 1618-1648 років, що торкнулася практично всієї Європи й проходила саме у Німеччині, в багатьох землях якої вижило менше третини населення. Тому не дивно, що дуже високо цінувалося ремісництво та увесь інженерно-технологічний прогрес. Саме він став у Німеччині основою позитивних сподівань, що зумовило спершу створення спеціалізованих воєнних вищих закладів, а пізніше (1810 р.) - винайдення кращої й цілком успішної навіть зараз моделі «берлінського дослідницького університету».

Та через недосяжність ідеалу і змінність технологій німці постійно вдосконалюють свою систему освіти, вдало обираючи пріоритети для концентрації фінансових та людських ресурсів. Траплялися і помилки, коли тактичні завдання оцінювалися як стратегічні. Прикладом є політика залучення зарубіжної робочої сили не з християнського, а з мусульманського світу. Їх розглядали як тимчасових гостей, а натомість вони стали постійним та усе більш впливовим фактором. Створена для теоретичного пояснення цієї ситуації наукова гіпотеза «мультикультурного суспільства» виявилася хибною, що й визнали керівники Німеччини. Там зникли мрії про тихе життя в «мультикультурному суспільстві». Німці формують усе досконалішу систему правничих, культурних та освітніх впливів на прибульців з метою досягнення, як мінімум, не надто конфліктного співжиття й формування такої економіки, яка б достатньо успішно використовували і німецькі, і «зарубіжні» руки і голови. За словами освітніх урядовців, в сучасній Німеччині працюють не тільки мільйони іммігрантів з Близького Сходу і Африки з невисоким рівнем освіти, а й кваліфіковані фахівці. У системі вищої освіти Німеччини в 2015 р. науковців-іноземців рівня PhD і вище було понад 43 тис. осіб, серед яких виявилося аж 3 100 професорів. Багато з них прибули у Німеччину з України.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Висловимо нетрадиційне міркування, яке полягає в тому, що іммігрантська хвиля в своєму світоглядно-парадигмальному деструктивному впливі все ж поступається західному потоку, який ми назвемо «соціально-ліберальним». З його численних проявів виділимо тільки три - пропаганду перенесення в освітню сферу взірців американського способу життя і активне вславлення аномальних шлюбів за участю одостатевих осіб.

Перша тенденція помітна насамперед у поширенні академічного ступеня бакалавра, тобто диплому, якого ніколи не існувало в системі вищої освіти Німеччини. Його введення вимагають ініціатори і прихильники Болонського процесу, а на думку практично всіх роботодавців Німеччини навчальний план для бакалаврів настільки короткий і теоретичний, що у результаті з ВНЗ виходить «напівфахівець», яких вони мають з надлишком завдяки появі імміграційної хвилі. Тому Німеччина виразно повільно виконує головну вимогу Болонського процесу - перехід на академічні ступені бакалавра, магістра і PhD. Німці з ідеї цього процесу використовують тільки те, що вважають безсумнівно корисним для себе. Ми пропонуємо освітнім керівникам України використати німецьку практику уведення тільки доцільних інновацій.

Третій потік негативних «західних тенденцій» - вславлення осіб з неприродною соціальною орієнтацією. Німеччина в цьому питанні не є лідером в ЄС, але інші держави все категоричніше вимагають від України законодавчої підтримки осіб «невизначеної статі».

Науковці надали цілком незаперечні докази того, що в аномальних родинах зростають особи з різноманітними збоченнями, які не бажають і не можуть стати розвиненими та ефективними членами складних сучасних суспільств. Ми пропонуємо використати подібну інформацію в системі освіти та в законодавчих структурах для захисту всього українського народу й забезпечення його світлого майбутнього.

Список використаної літератури

1. Gaudin Th. 2100 recit du prochain siecle. - Paris : Editions Payot, 1990. - 600 p.

2. Harari Y. Sapiens. A Brief History of Humankind / YHarari. - London: Harvill Seeker, 2014. - 444 p.

3. Король Д.О. Гьобеклі-Тепе і Норте-Чіко - структурний монументалізм та протоцивілізаційні прояви докерамічних суспільств / Д.О.Король // Магістеріум. Культурологія. - 2015. - Вип.59. - С.66-77.

4. Корсак К.В. Вступ у нооісторію і нова Українська національна ідея - ХХІ // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / «Видавництво ЗДІА», 2017. - Вип. 68. - С. 68-77

Размещено на Allbest.ru