Історико-релігійні дослідження Сергія Мельгунова та їх роль у вітчизняній історіографії історії релігії та церкви ХІХ - початку ХХ ст. (джерелознавчий аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 27«18/193»]:930.2:001.8

Полтавський музей авіації і космонавтики

Історико-релігійні дослідження Сергія Мельгунова та їх роль у вітчизняній історіографії історії релігії та церкви ХІХ - початку ХХ ст. (джерелознавчий аналіз)

Владлен Орлов

кандидат історичних наук, науковий співробітник (Україна)

Анотація

мельгунов релігія церков імперія

Ключові слова: джерелознавчий аналіз, західні християни, історіографія, релігія, Російська імперія, церква.

Аннотация

В этой статье предложен обзор научно-исторических трудов Сергея Мельгунова по истории религии, опубликованных в имперский период. Они подробно иллюстрируют широкое фактологическое поле в исследованиях С.Мельгунова по истории религии. В них обозначены особенности понятийно-терминологического аппарата по изучению церквей западных христиан, которые функционировали в Российской империи в XIX - начале ХХ в., в частности в украинских этнических землях. Охарактеризована имеющаяся библиография трудов С.Мельгунова по истории религии и церкви имперского и эмиграционного периодов.

Ключевые слова: источниковедческий анализ, западные христиане, историография, религия, Российская империя, церковь.

Abstract

This article presents an overview of the scientific and historical works of Sergei Melgunov on the history of religion, which were published in the imperial period. They illustrate in detail the broad factual field in the studies of S.Melgunov on the history of religion. They identify the complexities of the conceptual-terminological apparatus in relation to the churches of Western Christians, which functioned in the Russian Empire in the 19th and early 20th centuries, in particular in the Ukrainian ethnic lands.

Sergey Melgunov is a well-known Russian historian of Ukrainian roots, whose scientific potential is not properly evaluated. He is known as a researcher in the history of the Russian Revolution of the 1917, the Bolshevik Revolution, and the «Red Terror». Sergey Melgunov laughed about his work «How the Bolsheviks seized power». In addition to these scientific studies, S.Melgunov was known as a researcher in the history of religion. The existing bibliography of S.Melgunov's works on the history of religion and the church of imperial and emigration periods is described.

The problem of historical biography and the study of religion and church by famous historians is a rather interesting area of research. In Soviet historiography, the systematic study of the history of religion and of the church, in particular from the 19th - early 20th centuries, was almost non-existent, the study of this problem was carried out solely from the standpoint of atheistic dominant methodological approaches. In the post-Soviet period there is a real reconstruction in studies on the history of religion and church at the general theoretical and methodological levels. The number of works devoted to the history of individual religions and churches in Ukraine is growing significantly, and the historic-regionalist approach to studying the history of religion is actively developing today. However, should further study of the personalities of leading historians, whose names are linked to the development of historical and religious studies.

Key words: source study analysis, Western Christians, historiography, religion, Russian empire, church.

Проблема історичної біографістики та студіювання релігії та церкви відомими істориками є достатньо цікавим напрямом дослідження. У радянській історіографії системне дослідження історії релігії та церкви, зокрема ХІХ - початку ХХ ст. , майже не відбувалось, вивчення цієї проблематики здійснювалося виключно з позиції атеїстичних пануючих методологічних підходів. У пострадянський період відбувається справжня реконструкція, своєрідний «ренесанс» у дослідженнях з історії релігії та церкви на загальнотеоретичному і методологічному рівнях. Значно зростає чисельний склад праць, присвячений історії окремих релігій та церков в Україні, на сьогодні активно розвивається історико-регіоналістичний підхід у студіюванні історії релігії. Однак потребують подальшого вивчення персоналії провідних істориків, з іменами котрих пов'язаний розвиток історико-релігійних досліджень.

Метою статті є огляд праць Сергія Мельгунова з історії релігії й окреслення їх ролі у вітчизняній історіографії історії релігії та церкви ХІХ - початку ХХ ст.

Сергій Мельгунов є відомим російським істориком українського коріння, науковий потенціал котрого не оцінений належним чином. Дослідження постаті історика, його політичних поглядів відображено в сучасній історіографії у працях доктора історичних наук Ю.Ємельянова. Саме кропіткій праці Ю.Ємельянова ми завдячуємо повторному відкриттю наукової спадщини Сергія Мельгунова як історика та громадсько-політичного діяча останнього десятиліття ХІХ - першої половини ХХ ст.

Сергій Петрович Мельгунов (1879/1880 - 1956) відомий як дослідник історії Російської революції 1917 р., більшовицького перевороту, «червоного терору». Наприклад, як в російській емігрантській, так і в сучасній пострадянській історіографії важливе (хоча й неоднозначне) місце посідає його праця «Как большевики захватили власть» [2]. Однак, варто зауважити, що окрім цього наукового фарватеру С.Мельгунов був знаний як і дослідник історії релігії. Цей менш вивчений період його наукового життя потребує подальшого детального аналізу.

Варто закцентувати увагу, що Сергія Петровича цікавив широкий спектр історико-релігійних проблем. Як засвідчує бібліографія праць науковця, Сергій Петрович Мельгунов звернув свою увагу на історико-релігійну тематику в 1900 р. Саме у цьому році було опубліковано його першу працю «Арабы и Магомет» [1, с. 197]. Наступним дослідженням, яке мало дотичність до історико-релігійної тематики була стаття «Арабская вера», опублікована у виданні «Народное благо» (1903 р., №38) [1, с. 197].

Першою публікацією, присвяченою історичній ретроспективі західного християнства в умовах Російської імперії є стаття «Штундисты или баптисты? (По поводу судебного преследования сектантов по 29 ст. Уст [ава] о наказании])», опублікована у виданні «Русская мысль» (1903 р., №11) [1, с. 197; 6].

Поряд із аналізом проблем коректного використання ідентифікаторів та самоідентифікаторів баптизму до кола досліджень С.Мельгунова належать й проблеми релігійної політики, особливо у контексті Указу Миколи ІІ 1905 р. «Про віротерпимість». Реакцію на подібні зміни, які вплинули на конфесійну політику та ставлення до наявної ієрархічної релігійної структури тогочасної Російської імперії загалом та в українських губерніях зокрема, є опублікована у виданні «Народное дело» 16 квітня 1906 р. [1, с. 197]. У цій публікації відображено власну реакцію автора на спробу формування нової моделі комунікації по-лінії: «держава - релігійні об'єднання».

Зацікавлення зауваженою вище проблематикою продовжується і в наступні роки. Наприклад, у 1907 р. ця тематика постає на вістрі наукового вивчення та науково-публіцистичних напрацювань С.Мельгунова. До цієї когорти належать його праці: «Церковь и государство в России (К вопросу о свободе совести)», «Старообрядчество и сектантские общества», «Великий подвижник протопоп Аввакум», «Старообрядцы и вопросы совести (Исторический очерк)» [1, с. 197-198; 5].

Після періоду так званого «третьочервневого перевороту» 1907 р. та згортання здобутків революції 1905 - 1907 рр. у Росії автор активізує свою роботу зі студіювання та розширює хронологію дослідження історії релігії і церкви. Тобто, вивчення не лише історії релігії ХІХ - ХХ ст. (часу наближеного до сьогодення історика), а й проблем релігійності та вітчизняної конфесійної політики XVII - XVIII ст. , про що засвідчують його праці: «Религиозно-общественные движения русского народа в XVII в.» та логічне продовження цієї праці, щостосувалася виключно XVIII ст. [1, с. 199].

Поряд зі студіюванням релігійної політики вкрай актуальною була проблема історико- релігійної біографістики в академічній та науково-публіцистичній діяльності історика Сергія Мельгунова. Наприклад, вивчення ролі митрополита Філарета тощо [1, с. 199].

У період революційних змін початку Російської революції 1917 р. проблема трансформацій відносин між релігійними інститутами і новими органами державної влади вплинула на активізацію досліджень з історії релігії та церкви XIX - початку XX ст. Упродовж 1917 р. було опубліковано брошуру «Церковь в новой России». Паралельно з брошурами, С.Мельгуновим було видрукувано серію актуальних для революційних подій 1917 р. праць, котрі ілюструють вузлові проблеми в комунікації держави і релігійних інституцій, наприклад, проблема використання земельних ресурсів монастирями тощо. Подібні проблеми були відображені й описані С.Мельгуновим упродовж 1917 р. в роботах: «Как создавалась в России государственная церковь?», «Москва и старая вера. Очерк из истории религиознообщественного движения на рубеже XVII - XVIII вв.», «Наши монастыри. К вопросу о секуляризации монастырских земель», «Великий подвижник протопоп Аввакум», «Старообрядцы и вопросы совести (О необходимости для старообрядцев отделения церкви от государства). Исторический очерк», «Из истории религиозно-общественных движений в России XIX в.» [1, с. 200-201].

У постреволюційний період відбувається перевидання його історико-релігійних праць у вигляді єдиної монографії «Религиозно-общественные движения XVII - XVIII вв. в России» у 1922 р. [1, с. 201].

Загалом із 1120 віднайдених та узагальнених Ю.Ємельяновим праць С.Мельгунова, можна зауважити, що 185 праць (монографій, брошур, наукових статей, рецензій, науково- публіцистичних праць) стосуються різних проблем з історії релігії та церкви [1; 7]. Тобто, за власними підрахунками від загальнонаукового спадку історика і публіциста праці з історичної ретроспективи релігії та церкви становлять 16,52% від загальної чисельності (див. мал. 1). Варто зауважити, що політичні події 1905 - 1907 рр. у Російській імперії спонукали до активізації історико-релігійних досліджень. Максимумом активності С.Мельгунова зі студіювання історико-релігійної тематики є 1909 - 1910 рр., другий етап зацікавлення історією релігії і церкви пов'язаний з революційними змінами 1917 р., що вплинуло на діяльність соціального інституту церкви (наприклад: [3; 4]). Також, можемо констатувати, що у період перебування С.Мельгунова в еміграції, історія релігії не була пріоритетним напрямом дослідження вченого. Так, лише три публікації 1926, 1930, 1933 рр. кореспондувалися з історією релігії. Остання розвідка зазначеного спрямування - «Встречи со старообрядцами: (Интересные и курьезные этюды)» - була опублікована у латвійському виданні «Сегодня» від 18 лютого 1933 р. [7, с. 349].

Мал. 1. Чисельність наукових і науково-популярних праць С.Мельгунова з історії релігії та церкви. Складено за: [1; 7].

Можемо констатувати, що активізація досліджень з історії релігії С.Мельгуновим відбувається в імперський період та на початку утвердження радянської влади. За період перебування в еміграції з наявних 185-ти історико-релігійних робіт лише 3 - присвячені історії релігії, що засвідчує зменшення інтересу вченого до цієї проблематики і переорієнтації на інші питання вітчизняної і всесвітньої історії.

Отже, історико-релігійний спадок науковця досить різноплановий і стосується:

1) історичної ретроспективи світових конфесій на російському релігійному ґрунті (починаючи з XVII ст. );

2) історико-релігійної біографістики діячів православної церкви;

3) проблем використання поняттєво-термінологічного апарату щодо західно-християнських релігійних об'єднань (наприклад, коректності у послуговуванні понять «штундизм» і «баптизм», використання дефініції «сектантство» тощо);

4) вивчення на той час «менш перспективної» проблематики, що стосувалася історії західно-християнських релігійних громад, а особливо так званого «сектантства» і старообрядництва (на відміну від домінуючого в Російській імперії православ'я);

5) дослідження комунікації між релігійними інституціями та органами державної влади;

6) релігійної політики у Російській імперії, корегування законодавчих і нормативно-правових актів щодо окремих конфесій загалом та західних християн зокрема.

Академічні дослідження у царині історії релігії та церкви ХІХ - початку XX ст. Сергія Мельгунова потребують подальшого усебічного студіювання, зокрема, першочерговості аналізу історико-релігійних праць, опублікованих у період трансформаційних процесів на теренах Росії 1917 - початку 1920-х рр.

Джерела та література

1. Биобиблиография трудов С.П. Мельгунова (сост. Ю.Н. Емельянов). История и историки, 2002: Историографический вестник / Отв. ред. А.Н. Сахаров. Москва: Наука. 2002. С.194-222.

2. Мельгунов С. Как большевики захватили власть. Париж: La Renaissanse, 1953. 391 с.

3. Мельгуновъ С.П. Изъ исторіи религюзно-общественныхъ движеній въ Россіи ХІХ в. Старообрядчество. Религіозньїя гоненія. Сектантство. 2-е изд. Москва: Типографія кооперат. т- ва печатн. и издат. дЪла «Задруга», 1919. 238 с.

4. Мельгуновъ С.П. Какъ создалась въ Россіи государственная церковь. Москва: Тип. Т-ва «Задруга», 1917. 15 с.

5. Мельгуновъ С. Церковь и государство въ Россіи (Къ вопросу о свобод^ совести): Сб. статей. Вып. 1. Москва: Изданіе Т-во И.Д. Сытина, 1907. 194 с.; Мельгуновъ С. Церковь и государство въ Россіи (Въ переходное время): Сб. статей. (1907 - 1908 гг.). Вып. 2. Москва: Типографія Т-во И.Д. Сытина, 1909. 320 с.

6. Мельгуновъ С. Штундисты или баптисты? (По поводу судебнаго преслЪдовант сектантовъ по 29 ст. Уст. о нак.). Русская Мысль. Москва, 1903. Кн. ХІ. С. 159-166.

7. Сергей Петрович Мельгунов (1879/80 - 1956). Биобиблиография трудов. Окончание. (сост. Ю.Н. Емельянов). История и историки, 2003: Историографический вестник / Отв. ред. А.Н. Сахаров. Москва: Наука. 2003. С. 340-355.

Размещено на Allbest.ru