Джерела до вивчення соціальної політики радянської влади в Україні 20-х рр. ХХ ст.

The article provides a brief analysis of archival and published documents important for the study of Soviet social policy in Ukraine in the 20's of the 20th century. The division of sources into separate groups is made, their brief description is given, it is established that there are sufficient documents for the study of the main components of the Soviet social policy during the 1920's.

In order to better understand contemporary social processes, it is important to study the history of social policy development. A comprehensive and objective study of the main aspects of the social policy of Soviet power in Ukraine involves the use of a wide range of documentary material containing a large body of information that reflected the state's activities in this area. The attitude to the period in history and to its key events, in particular the 1920's, was determined by the socio-political situation in which the society was located and the means of solving the problems.

After the proclamation of Ukraine's independence, scholars were given access to previously prohibited archival documents, which made it possible reproduce the certain historical events. Understanding of the Soviet historical experience causes discussions among scholars. The purpose of the article is to study a source base that reveals the main measures of Soviet power in the social sphere during the 1920's.

To find out a variety of social problems, one must rely on reliable sources, since together they represent the main medium of information. Their competent processing makes it possible to provide a comprehensive analysis of a particular research object, as well as to provide a description of the various structural elements of social policy.

З метою кращого розуміння сучасних соціальних процесів важливе значення має вивчення історії розвитку соціальної політики. Комплексне та об'єктивне дослідження основних аспектів соціальної політики радянської влади в Україні передбачає використання широкого кола документальних матеріалів, що містять значний масив інформації, де відображено діяльність держави в зазначеній сфері. Ставлення до періоду в історії та до його ключових подій, зокрема 1920-х рр., визначається соціально-політичною ситуацією, в якій знаходилося суспільство, та способами вирішення назрілих проблем.

Після проголошення незалежності України, науковці отримали доступ до раніше заборонених архівних документів, що дало можливість повною мірою висвітлити певні історичні події. Осмислення радянського історичного досвіду викликає дискусії серед науковців. Метою статті є дослідження джерельної бази, що розкриває основні заходи радянської влади у соціальній сфері впродовж 1920-х рр.

Для з'ясування різного роду соціальних проблем необхідно опиратися на достовірні джерела, оскільки разом вони являють собою головного носія інформації. Їх грамотне опрацювання дає можливість забезпечити комплексний аналіз певного об'єкта дослідження, а також надати характеристику різних структурних елементів соціальної політики.

Загалом, джерельна база являє собою сукупність неопублікованих та опублікованих документів. Першу групу складають архівні матеріали, які не введені до наукового обігу. Це, насамперед, фонди радянських та партійних органів, програмні та директивні документи комуністичної партії. Основний масив матеріалів, що стосуються питань соціальної політики радянської влади в Україні у 1920-х рр., зосереджений у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). Основну частку джерел для дослідження цієї проблематики становлять документи архівного фонду Наркомату соціального забезпечення УРСР (НКСЗ), де зберігаються матеріали з лютого 1919 р. до 1933 р. Ці матеріали містять інформацію про структурні підрозділи центральних і місцевих органів собезу, зокрема, там вміщено протоколи засідань відповідного керівництва; документи, що визначають функції і структуру відділів Наркомсоцзабезу УСРР; матеріали щодо пенсійного забезпечення. Архівний фонд НКСЗ УРСР містить джерела, що відображають головні складові системи соціального забезпечення: Положення про Наркомсоцзабез УСРР, його структурні підрозділи, місцеві установи; документи про налагодження роботи Наркомсоцзабезу УСРР і підвідомчих йому організацій; документи про організацію роботи Наркомсоцзабезу УСРР, місцевих органів, кооперативів інвалідів. Матеріали містять основний масив інформації про початок функціонування системи соціального забезпечення протягом 1920-30-х рр.

З переходом до політики непу основною формою соціального захисту робітників та службовців постало соціальне страхування. Матеріали про діяльність відповідних органів вміщені у фонді Головного управління соціального страхування (Ф.2851 ЦДАВО України). Документи містять інформацію про встановлення, відміну чи пільговий режим страхових тарифів, стан та контроль їх сплати, заходи із ліквідації заборгованостей сплати страхових внесків державними, а також, приватними підприємствами. Основні аспекти соціальної політики в цьому напрямку відображено у стенографічних звітах з'їздів і нарад страхових працівників (Спр. 272, 1052).

Основні аспекти охорони здоров'я відображені у фонді Народного комісаріату охорони здоров'я УСРР (Ф. 342). Тут вміщено різноманітні директиви та інструкції за 1922-1929 рр., результати діяльності лікарсько-контрольних комісій (Спр. 1413, 2010), інформація про надання санаторно-курортної допомоги застрахованим (Спр. 1441,2033, 2657, 2665).

Головні питання, що стосувалися соціальної політики, приймалися керівництвом всесоюзних або республіканських страхових органів. Згідно з документами фонду ЦК КП(б)У (Ф.1) Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) є можливість простежити дискусії щодо основних форм та методів здійснення соціальної політики.

Значний масив документальних джерел містять справи фондів державних архівів Вінницької та Хмельницької областей. Діяльність місцевих органів влади в галузі охорони здоров'я представлена у фонді Подільської губернської інспектури охорони здоров'я подільського губернського виконавчого комітету ради робітничих селянських і червоноармійських депутатів (Ф.777), де зосереджено документи за 1920-1925 рр. Основний масив складають постанови, розпорядження Наркомату охорони здоров'я УСРР, протоколи засідань президії губернської інспектури, лікувально-контрольної комісії. Також у фонді вміщено плани роботи, звіти повітових відділів, відомості про стан медичних установ та аптек, медичне обслуговування громадян, інформація про епідемічний стан у регіоні. Окремо виділено акти обстежень лікувальних установ та дитячих будинків. Містяться листування із Наркоматом охорони здоров'я УСРР та повітовими відділами щодо покращення стану охорони здоров'я в губернії. Дані щодо процесів, які відбувалися на рівні повітів містяться у фондах Брацлавського (Ф.Р. 2839), Вінницького (Ф.Р. 775), Гайсинського (Ф.Р. 2659), Жмеринського (Ф.Р. 772), Літинського (Ф.Р. 776) та Ямпільського (Ф.Р. 2658) відділів, де зосереджено протоколи засідань президій, з'їздів лікарів, санітарних комітетів, а також вміщено інформацію про забезпечення медичним обладнанням, ліками, стан фінансування. У 1923 р. були створені окружні інспектури охорони здоров'я, що здійснювали керівництво медико-санітарними закладами. Детальна інформація про діяльність відповідних організацій зосереджена у фондах Вінницької (Ф.Р. 774), Гайсинської (Ф.Р. 2643), Могилів-Подільської (Ф.Р. 1136) та Тульчинської (Ф.Р. 3499) окружних інспектур.

Детальне вивчення питань безробіття передбачає опрацювання фондів Подільського губернського (Ф.Р. 1599), Вінницького (Ф.Р. 1598) та Тульчинського окружного (Ф.Р. 1600) комітетів боротьби з безробіттям, де містяться документи за період з 1924 до 1930 рр. Тут вміщено дані про організацію громадських робіт, надання матеріальної допомоги безробітним, діяльність місцевих органів влади з приводу працевлаштування населення, проведення культурно-масової роботи серед жінок та підлітків. Зосереджено плани роботи відповідних комітетів, листування з Народним Комісаріатом праці УСРР, Подільським губернським відділом з питань асигнування коштів на громадські роботи, організація охорони праці та соціального забезпечення.

Важливе значення для дослідження проблем соціальної політики на Поділлі є опрацювання документів Державного архіву Хмельницької області. У фондах Планової комісії Кам'янецького (Ф.Р.956) та Проскурівського (Ф.Р.2658) окружних виконавчих комітетів Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів знаходяться накази, протоколи засідань, постанови, звіти і доповіді, які дають можливість змалювати більш повну картину стану сільського господарства, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення населення.

До другої групи відносяться союзні та республіканські нормативні акти, що регулюють відносини в сфері соціального забезпечення та страхування, статистичні матеріали, збірники документів і матеріалів, тогочасна періодика - журнали, газети, бюлетені. Так, загальні тенденції радянської соціальної політики 1920-х рр. можна з'ясувати завдяки законодавчим актам вказаного періоду. Тому важливим є вивчення документів, що вміщенні у таких виданнях як “Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського уряду України» [4], «Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917-1967гг.)» [6]. Вони відображають основні принципи регулювання соціально-економічних відносин у державі.

Основні аспекти радянської політики в галузі охорони здоров'я (постанови партії, резолюції, нормативні акти) вміщено в тематичних збірках «Охорона здоров'я в УСРР. Основні закони та урядничі розпорядження» [5], «Десять лет советского здравоохранения на Украине. Тезисы для доклада» [3], де представлена інформація про правові засади становлення радянської системи охорони здоров'я та особливості боротьби з дитячою безпритульністю.

Окрему групу джерел становлять матеріали офіційної статистики. Найбільш впорядкованими та системними вважаються статистичні звіти Головного управління соціального страхування, що публікувалися протягом 1924-1928 рр. [8]. Існували спеціалізовані видання, що відображали різні аспекти трудових відносин (оплата праці, матеріальне становище робітників, службовців та членів їх сімей, принципи та методи боротьби із безробіттям), а також питання санітарного становища в державі та особливості надання медичної допомоги населенню [7]. Статистика цього часу не вирізнялася науковою об'єктивністю, приховувала негативні факти та явища, тому такі збірники вимагають глибокого критичного аналізу. Проте вони вміщують вагомий кількісний матеріал.

Діяльність радянської влади в галузі соціального захисту населення регулювалася низкою нормативних актів, що мали як союзне, так і республіканське значення. Основну масу становлять підзаконні акти, що видавалися наркоматами праці та соціального забезпечення, в окремих випадках - за спільним рішенням РНК та ВУЦВК. Найважливіші документи публікувалися в офіційному виданні «Собрание законов СССР», а нормативні акти відомчого характеру, зазвичай, були внесені до фахових періодичних видань народних комісаріатів («Вестник социального обеспечения», «Вопросы страхования», «Бюллетень ГУСС») або профспілок («Вісті», «Вестник профдвижения Украины») [2].

Особливості управління соціальним захистом партійними та профспілковими органами вміщені у спеціальних збірниках документів та стенографічних звітах профспілкових, радянських та партійних з'їздів [1]. Активний розвиток системи соціального страхування став поштовхом до проведення кодифікації відповідного законодавства та видання збірників у 1923, 1926 та 1929 роках [9]. Нерідко нормативні акти видавалися окремими брошурами, що слугували практичними посібниками для працівників цієї галузі.

Важливим джерелом для дослідження питань соціальної політики зазначеного періоду є періодичні видання. Серед них виокремлюють відомчі видання наркоматів праці та соціального забезпечення. Ці джерела містять значний масив інформації про діяльність різних соціальних структур в окремих регіонах та в конкретних установах та організаціях. З-поміж них найбільш важливим виступає журнал «Вопросы страхования», який упродовж 1920-х рр. щотижнево видавався як офіційний орган ЦУСС в Москві. Джерело містить окрему рубрику щодо практичної діяльності страхових органів. Відомчим періодичним виданням був «Вісник соціального забезпечення», що видавався з 1921 р. У ньому основна увага приділялася забезпеченню пенсіонерів та інвалідів. Цінними для дослідження є також видання республіканського наркомату праці. Серед них виділяються: «Питання праці на Україні», «Вестник народного комиссариата труда на Украине», «Бюллетень управления уполномоченного Наркомтруда РСФСР при Совнаркоме УССР», «Известия управления уполномоченного Наркомтруда РСФСР при Совнаркоме УССР», «Вісті народного комісаріату праці УСРР». Питання соціального захисту робітників та службовців вміщено у виданнях «Вестник труда», «Вопросы труда», «Гигиена труда». Різноманітна інформація про повсякденне життя подільського регіону вміщена в місцевих часописах: «Вісти», «Известия», «Робітнича газета», «Рабочий подросток», «Праця кличе!», «Проскурівський пролетар», «Червоний кордон», «Червоний край», «Червоний козак». Проте видання носили не лише інформаційний зміст, а й виступали засобом пропаганди політики партії.

Таким чином джерельна база дослідження радянської соціальної політики в Україні у 1920-х рр. є досить насиченою та різноплановою. Використання значної кількості неопублікованих документів дає можливість більш об'єктивно висвітлити соціальні процеси в Україні.

Джерела та література