"А все таки Криворівня надить": Карпати і Прикарпаття в житті Михайла Коцюбинського

1. Франко вперше приїхав у Криворівню лише 1901 р. Родина Франків відпочивала там майже щоліта аж до початку Першої світової війни, за винятком 1905 і 1908 рр. Згодом відкрив для себе Криворівню і М. Гоушевський. Він придбав у селі будинок і майже кожного року відпочивав там з сім'єю. У нього часто гостювали родичі дружини, брат Олександр. [12, с. 420; 9, с. 72].

Саме завдяки В. Гнатюку відкрив для себе Карпати і М. Коцюбинський. Хоча в Галичині Михайло Михайлович бував і раніше. Вперше він приїхав до Львова влітку 1890 р. Познайомився з представниками української інтелігенції - І. Франком, І. Белеєм, О. Барвінським, В. Шухевичем тощо, налагодив літературні контакти Через жорстку політику цензури у виданнях на території Російської імперії публікувати у них україномовні твори було доволі складно, а іноді й неможливо. Тому наддніпрянська літературна інтелігенція активно публікувалася за кордоном - у львівських і віденських україномовних часописах та видавництвах.. У наступні роки його твори активно публікували такі галицькі часописи як «Дзвінок», «Правда», «Зоря», «Життє і слово» [13, с. 7].

Знайомство В. Гнатюка з М. Коцюбинським було заочним і приводом для нього стало святкування 25-ліття літературної творчості І. Франка. З нагоди ювілею комітет, що займався приготуваннями до урочистостей, вирішив видати збірку творів українських письменників. Упорядником видання призначено В. Гнатюка. Саме він запросив до участі у випуску збірника М. Коцюбинського. Михайло Михайлович надіслав оповідання «В путах шайтана», правда із запізненням, і воно так і не потрапило до збірника. Згодом В. Гнатюк, як секретар Наукового товариства імені Шевченка (далі - НТШ) та головний редактор Українсько-Руської Видавничої Спілки Українсько-Руська Видавнича Спілка - акціонерне товариство, засноване 1899 р. у Львові,з метою організувати систематичний випуск творів українських письменників та перекладів зі світової літератури., організував у Галичині видання окремою книгою оповідань М. Коцюбинського. З цього часу між діячами почалося тривале листування. У наступні роки В. Гнатюк періодично публікував твори Михайла Михайловича як у виданнях НТШ, так і окремими збірками [14].

Особиста зустріч видавця і письменника відбулася навесні 1905 р., коли, їдучи на консультацію до лікаря в Берлін, а згодом - на відпочинок в Італію, М. Коцюбинський завітав до Львова. Вона була дуже бажаною й очікуваною. У листі до В. Гнатюка М. Коцюбинський з неприхованою радістю зауважив: «Дуже тішуся, що доведеться мені особисто познайомитися з Вами, шановний добродію! Я так давно вже бажаю побачити Вас» [15, с. 10]. Щоб показати гостю специфіку місцевого життя, В. Гнатюк та І. Франко на сам Великдень повезли його в с. Яйківці Тепер с. Антонівка Жидачівського району Львівської області. Варто зауважити, що сам І. Франко у Яйківцях бував неодноразово. Поблизу села протікала невелика, але багата на рибу річка, а Іван Якович, як завзятий рибалка, любив там порибалити. Жидачівського повіту до місцевого пароха, давнього Франкового приятеля о. Северина Бурячка. На жаль, не відомо скільки гостював М. Коцюбинський у Яйківцях. Лише збереглася письмова згадка В. Гнатюка про те, що час провели «дуже приємно» [8, с. 75]. Та й самому Михайлові Михайловичу перебування у Львові й на селі дуже сподобалось, про що він неодноразово наголошував у своїх листах І. Франкові та В. Гнатюкові [15, с. 17-18, 24-25].

З цього часу ще тіснішою стала дружба М. Коцюбинського з В. Гнатюком. Вона яскраво відображена у їхньому листуванні. Саме завдяки львівському колезі у Михайла Михайловича з'явився такий великий інтерес до Карпат. А спільний відпочинок з родиною В. Гнатюка у с. Криворівня ще більше зміцнив їхню дружбу, породив нові ідеї, творчі задуми, плани. Листування між колегами упродовж 1905-19І3 рр. стосується не лише професійної діяльності, воно сповнене щирою турботою про здоров'я один одного, про долю членів сім'ї.

М. Коцюбинський відпочивав у Карпатах кілька разів. Він не встояв перед описами чарівного світу гуцульського життя і систематичними запрошеннями В. Гнатюка відвідати Криворівню. Перше з них зафіксоване у листуванні письменника й В. Гнатюка у травні 1905 р. М. Коцюбинський, розповідаючи про своє повернення з закордонної подорожі Через погіршення здоров'я у травні 1905 р. М. Коцюбинський відпочивав на півдні, в Італії. Повертаючись додому через Швейцарію, побував у Мюнхені, Відні, Львові., з прикрістю зауважив, що брак часу не дозволить прийняти запрошення львівського етнографа і завітати у Карпати [8, с. 73-75]. Однак вже в листі 30 червня жалкував про своє рішення: «От зараз сиджу у себе і уявляю собі Вас у Криворівнї. І так мені хочеть ся бути разом з Вами серед гір, над річкою, разом грітися на сонці і спокійно про щось розмовляти. Почути часом серед розмови цікаву, орігінальну коломийку і Ваш сміх. Побачити, як Ви погладшали й засмалилися на сонці, як поздоровшали та як обходитесь без всякої книжкової премудрости» [8, с. 76].

У березні 1906 р. В. Гнатюк писав М. Коцюбинському: «Сього року Ви маєте приїхати до нас із родиною і разом їдемо на літо в Гуцульщину, де маєте купатися в зимнім Черемоші, вигріватися на сіні до сонця, їздити на дарабах, балакати, писати поезії і ходити на прогулки» [16, с. 39]. Ця пропозиція дуже вабила письменника, але водночас стримувала скрутна фінансова ситуація [15, с. 56; 17, с. 306-307]. В. Гнатюк продовжував запрошувати його в Карпати, всіляко описуючи принади гуцульського краю та переваги такої подорожі для самого М. Коцюбинського. Наприклад, в одному з листів львівський етнограф змальовуючи свій відпочинок у Криворівні, розповідав як з Г. Хоткевичем вони читали книгу Ф. Ніцше «Так казав Заратустра», грали на бандурі, співали [7, с. 16]. Більше того, В. Гнатюк, щоб ще більше заінтригувати письменника карпатським колоритом, надіслав йому літературу про край - дослідження «Гуцульщина» В. Шухевича, «Матеріали до гуцульської демонології» А. Онищука, твори Ю. Федьковича, а також кілька томів «Етнографічного збірника», який видавало НТШ [16, с. 40]. Листування двох інтелектуалів свідчить про неприховану цікавість до краю М. Коцюбинського. Останній у низці листів у грудні 1908 - березні 1909 р. ділився з В. Гнатюком своїми думками про відпочинок у Криворівні [8, с. 110, 112]. Найбільшою перешкодою у здійсненні цих задумів був острах письменника перед можливою дощовою погодою і браком сонця в Карпатах [15, с. 106, 111]. Навіть перебуваючи у червні 1909 р. на півдні Італії, М. Коцюбинський писав: «А все таки Криворівня надить» [8, с. 114]. З подальшого листування можна дізнатися, що у серпні 1909 р., повертаючись з відпочинку на о. Капрі Популярний морський курорт у Тірренському морі (південь Італії)., письменник таки вирішив заїхати у с. Криворівню [8, с. 115]. Однак завадила дощова погода, що супроводжувала його усю дорогу з Флоренції до Львова, відсутність теплого одягу й острах занедужати. Дізнавшись, що в Карпатах майже усе літо було сонячним і погожим, М. Коцюбинський з прикрістю відповідав на лист В. Гнатюка: «А Ви пишете, що в Криворівні була чудова погода, і тільки жалю мені завдаєте. Так мені досадно, що перо не хотіло до рук лізти, через те і не писав» [17, с. 307]. Взимку, навесні і в червні наступного року думки про карпатський відпочинок знову не полишали письменника [8, с. 119, 121-122].

У 1910 р. М. Коцюбинського у Криворівню неодноразово запрошував і М. Грушевський. У своїх листах він детально описував маршрут до села і давав необхідні вказівки, як краще доїхати [18, с. 458-460].

Врешті-решт, у серпні 1910 р., повертаючись з відпочинку на о. Капрі, письменник таки приїхав у Криворівню [8, с. 12; 13, с. 8]. Про це він згадував у листах до М. Могилянського. Спершу ще сумнівався, тому й у листі від 3 липня 1910 р. зауважив, де опиниться після о. Капрі = чи в Швеції, чи в Карпатах, - й сам не знав [19, с. 231]. А вже 11 липня у листі до дружини М. Коцюбинський остаточно повідомив про свій намір відвідати Карпати: «З 29-30 с [ього] м [ісяця] пиши мені на адресу: [...] Австрія, Галіція. Osterreich, Galizien, Jassenow Gorny - Ясенів Горішній, Криворівня, [...] для мене» [20, с. 58]. Однак подорож затягнулася Зі Львова М. Коцюбинський вирушив залізницею до Ворохти (присілок села Микулчин). Зазвичай, з Ворохти добратися до Криворівні можна було лише підводою, яку відпочивальники заздалегідь замовляли телеграфом. У Ворохті М. Коцюбинського спіткали неприємності - замовленої підводи він так і не дочекався. Також його затримала місцева українська інтелігенція, влаштувавши з приїзду відомого письменника ціле торжество з вітальними промовами, співами і танцями. Тому М. Коцюбинському довелося переночувати у готелі, і лише наступного дня він приїхав у Криворівню., і письменник приїхав у Карпати 1 серпня [20, с. 67]. Відпочинок у горах тривав близько 10 днів [8, с. 123]. Зупинився письменник в домі біля помешкання М. Грушевського У 1907 р. М. Грушевський за посередництвом О. Волянського придбав у Криворівні у місцевого поміщика В. Пшибиловського гарну віллу з городом. Обладнав інтер'єр будинку в гуцульському стилі і щоліта до 1914 р. відпочивав там з дружиною і донькою.. Гуцульський колорит і гори були чимось новим, дуже незвичним і цікавим. Вони так зачарували М. Коцюбинського, що він ще довго не міг позбутися справжнього захоплення ними. У листі до М. Горького письменник щиро зізнався, що зовсім не жалкував про своє рішення замість Швеції поїхати в Карпати [20, с. 69].

М. Коцюбинського настільки вразили краєвиди і спосіб життя селян, що він повернувся в Криворівню влітку 1911 р. Письменник відпочивав у горах майже місяць - з 19 липня по 15 серпня [20, с. 121, 135]. Він зупинився в помешканні дяка М. Мосейчука, яке заздалегідь орендував для нього В. Гнатюк. У листі до дружини зазначав, що влаштувався дуже чудово, має спокійну і чисту кімнату. Снідав, обідав і вечеряв у Гнатюків, які мешкали поруч. Найбільше турбувало і навіть викликало почуття незручності у Михайла Михайловича те, що подружжя Гнатюків навідріз відмовилося брати у нього будь-яку плату за харчування і за винайм помешкання [20, с. 123].

Відпочинок у Карпатах був різноманітним: піші прогулянки, подорожі «верхи», дощові дні й вечори в товаристві інтелігенції, бесіди на різні теми, жарти, ігри тощо. У листах до О. Аплаксіної М. Коцюбинський підкреслював, що місцеві селяни про нього всіляко піклуються, навіть влаштували ніби якесь змагання по задоволенню його примх і побажань [21, с. 182, 183]. Навіть скаржився, що погладшає, адже годують 4-5 разів на день. М. Коцюбинський захоплено розповідав про лісові ягоди, якими щедро пригощали гуцули. Описував свої подорожі в сусіднє с. Жаб'є [21, с. 185, 225].

Письменник вивчав географію місцевості, спосіб життя селян, їхні звичаї, вірування, фольклор, сімейний і громадський побут та все детально занотовував. В одному з листів до О. Аплаксіної письменник навіть зауважив, що він приїхав у Карпати не відпочивати, а працювати [21, с. 224]. Разом з учителем Л. Гарматієм здійснив прогулянку у с. Голови, а звідти на полонину Скупову, де ночував з вівчарями при ватрі, їв просту їжу - кукурудзяний хліб, молоко, бринзу - і навіть спробував бануш Бануш - традиційна гуцульська страва з кукурудзяного борошна і сметани, заправлена бринзою, шкварками, грибами тощо. [21, с. 183; 22, с. 149]. У с. Голови письменник став свідком незвичного для Наддніпрянщини гуцульського поховального обряду [21, с. 182-183]. М. Коцюбинський мав намір ще здійснити кругову подорож до с. Буркут (через Жаб'є, Бистрець, Зелене, до Буркута, а звідти повернутись через Гриняву, Довгополе, Устеріки, Ясеново) та прогулянку дарабою Дараба - пліт із дерев'яних кругляків, що використовувався для сплаву гірськими річками деревини. Катання на дарабах також було одним іх видів екстремального відпочинку відпочивальників. до м. Вижниця, але його намірам перешкодила дощова погода [22, с. 149-150].

У Криворівні М. Коцюбинському довелося стати свідком того як через повінь розливається р. Чорний Черемош. Кілька днів відпочивальники були «відрізані від світу». Та врешті допомогла винахідливість. Студенти, що відпочивали тоді у селі, змайстрували «штучну пошту»: перекинули через річку довгий дріт, почепили на нього кошик і так переправляли газети, листи, хліб, тютюн і навіть курку, «... причім була незвичайна втіха, коли посилка [...] дійшла щасливо» [22, с. 150].

Вільний від подорожей час товариство проводило у безконечних розмовах допізна, жартах. Одного разу навіть вигадали гру в «настоящих русских» - називали себе іменами російських письменників і розмовляли російською мовою [22, с. 150]. Організатором культурного життя товариства був місцевий парох О. Волянський, який завжди радо приймав відпочивальників. Українські інтелігенти сходились у домі священика і теплими або й дощовими вечорами вели розмови на різні суспільно-політичні, культурні і навіть побутові теми, ділилися враженнями про побачене, планували спільні подорожі.

М. Коцюбинський із захопленням досліджував місцеву флору. Йшов на прогулянку лісом чи полониною і повертався із оберемком квітів, назви яких потім випитував у місцевих селян. Взагалі полюбляв розмовляти з гуцулами, все детально занотовував [22, с. 149].

Вражень, іноді незвичних і навіть дивних, у Михайла Михайловича було вдосталь. Мальовнича, і водночас дика, неприборкана природа, часом незрозумілі для наддніпрянця звичаї і традиції, ментальність горців. Дуже яскраво свої враження від перебування в Карпатах М. Коцюбинський описав у листі до Є. Чикаленка: «Якби Ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою. Нарід скрізь поганський, що живе серед різнорідних злих духів, з якими веде боротьбу од пелюшок до смерті. Первісні номади, вони так тісно зв'язали своє життя з худобою (маржиною), що творять одну сім'ю. Само християнство послужило, здається, їм на те тільки, щоб закрасити культ поганства. Очевидячки, за такий короткий час годі зрозуміти як слід таке оригінальне життя, але що можна, те роблю і сподіваюся трохи використати свої враження» [20, с. 130].

М. Коцюбинському так сподобалося перебування у Криворівні, що він вирішив придбати у селі земельну ділянку і побудувати там хату для літнього відпочинку. Навіть приглядів місце - на пагорбі над капличкою. Будинок задумав споруджувати спільно з В. Гнатюком, на дві сім'ї. Кожній відводилося б по дві кімнати й кухні. Як згадував В. Гнатюк, у будинку обов'язково мала бути велика веранда, «... на якій ми могли би урядити собі робітню, із галерією довкола хати, щоб на випадок сльоти можна було по ній проходжуватися» [22, с. 148]. М. Коцюбинський настільки серйозно поставився до цієї ідеї, що його не дуже хвилювала фінансова сторона справи. Він навіть накреслив план будівлі, план городу і визначив, «.які цвіти й дерева мають бути в нім засаджені» [22, с. 148].

Перебування в Карпатах стало дуже плідним для Михайла Михайловича як письменника. Він зібрав чимало матеріалів про автентичне життя гуцулів, що згодом лягли в основу його повісті «Тіні забутих предків» [20, с. 144]. Вперше твір опубліковано у 1912 р. у двох перших числах «Літературно-наукового вісника» [23; 24].

Наступного року М. Коцюбинський також відпочивав у Карпатах. Він приїхав у Криворівню 21 червня разом з старшим сином Юрієм та приятелем, адвокатом з Петербурга, М. Могилянським [8, с. 152-154]. Замешкали вони, як і минулого року, в домі дяка. Письменник приїхав у Криворівню з далекоглядними планами зібрати якомога більше матеріалів для подальших літературних творів, тому одразу ж поглинув у роботу. Та чи не найбільше задоволення відпочинок приніс Юрію, який був щиро захоплений гірськими краєвидами. Його майже ніколи не було вдома - чи у сонячну погоду, чи в дощову, - разом з М. Могилянським або з дітьми В. Гнатюка він оглядав довколишні ліси й гори. А ще більше юнакові смакувала їжа гуцулів: мамалига, кисле молоко, гриби, суниці, чорниці, мед [20, с. 245]. В одному з листів до дружини М. Коцюбинський навіть зауважив, що Юрко «.їсть за двох і спить, як забитий» [20, с. 243].

Для самого ж Михайла Михайловича того року відпочинок не був настільки вдалим як минулого - літо видалося дощовим, холодним. Лише кілька днів після приїзду в Криворівню погода була теплою. Згодом майже щодня падав дощ, а температура знижувалася до 6-7° С, навіть доводилося розпалювати в печі [20, с. 242-243]. Погана погода завадила планам письменника відвідати довколишні села і поспілкуватися з гуцулами. Він неодноразово скаржився дружині на байдикування і марну трату часу. Постійні дощі дуже дратували М. Коцюбинського, адже перешкодили його намірам зібрати матеріал для написання нової повісті з гуцульського життя, яку письменник планував назвати «Годованці». Цей твір мав стати продовженням «Тіней забутих предків» і принести ще більшу популярність автору [14].

Не маючи змоги подорожувати по селах і збирати матеріал, з середини липня М. Коцюбинський навіть домовлявся з місцевими мешканцями, щоб ті приходили до нього, і він записував їхні розповіді [20, с. 249]. Попри погодні негаразди, у Криворівні письменник заприятелював з галицькими інтелектуалами, що також там відпочивали: з істориком І. Крипякевичем, педагогами А. Кушельницьким, Є. Бохенською, Й. Роздольським тощо.

Після Криворівні письменник планував поїхати з сином на Буковину, але під час однієї з подорожей «верхи» змок і занедужав на бронхіт. Це призвело до загострення астми і дало ускладнення на серце, тому вже 22 липня М. Коцюбинський змушений був перервати свій відпочинок і повернутися додому [20, с. 250-251]. Проблеми з транспортом та інші неприємності по дорозі з Криворівні до Львова значно погрішили самопочуття письменника. Прибувши до Чернігова, він місяць лікувався удома. Однак недуга прогресувала. Навіть лікування в університетському шпиталі в Києві не дало жодних результатів. Та думки про Карпати не полишали М. Коцюбинського майже до кінця життя. В одному з останніх листів до В. Гнатюка, усвідомлюючи свою близьку смерть, письменник з розпачем написав: «Нема мені долі. Не то гуцульське життя, а весь світ забудеш, який він» [20, с. 279].

Карпати і Прикарпаття відіграли важливу і водночас трагічну роль у житті й творчості М. Коцюбинського. Завдяки контактам і дружнім відносинам з галицькими літераторами та видавцями, а особливо В. Гнатюком, він мав змогу публікувати свої твори і тим самими покращити матеріальне становище родини. Саме під впливом галичан і їхнього захопленням етнографією, етнотуризмом у письменника виник неприхований інтерес до карпатського краю. А такий багатий новими знайомствами, емоціями і враженнями літній відпочинок в горах у 19101912 рр. дав наснагу для подальшої творчості. Традиції гуцулів і місцевий фольклор розпалили уяву письменника і спонукали до написання одного з найкращих його творів «Тіней забутих предків». Карпати породили у М. Коцюбинського чимало нових ідей і задумів - від бажання придбати там будинок для відпочинку до написання нової повісті про життя гуцулів. Та водночас мінлива гірська погода вплинула на здоров'я письменника. Подорож в Карпати влітку 1912 р. стала однією з обставин, що передчасно обірвали життя талановитого українця.

Джерела та література

1. Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. 152 с.

2. Возняк М. До зв'язків М.М. Коцюбинського з Галичиною // Записки історичного та філологічного факультетів Львівського державного університету ім. І. Франка. Львів, 1940. Т. І. С. 149-202.

3. Бурдуланюк В. Михайло Коцюбинський і Галичина (До 100-річчя від дня смерті письменника) // Галичина. URL: http://www.galychyna.if.ua/publication//mikhailo-kocjubinskii-i- galichina/.

4. Райківський І. Гуцульщина - місце відпочинку й творчості видатних українських діячів з підросійської України на початку ХХ ст. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: історичні науки. Луцьк, 2015. Вип. 7 (308). С. 26-32.

5. Мисак Н. Карпати і Прикарпаття як об'єкти туристичних зацікавлень і відпочинку української інтелігенції з Наддніпрянщини наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Історико-культурні пам'ятки Прикарпаття та Карпат - важливі об'єкти в розвитку туризму: зб. матер. !V Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 25 березня 2016 р.). Львів: ЛІЕТ, 2016. С. 89-93.

6. Волянський О. Мої спомини про Івана Франка // Спогади про Івана Франка / Упорядк., вступ. ст. і примітки М. Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С. 491-501. URL: http://lib.if.ua/franko/1250972010.html.

7. Галушка М. Творча співпраця Володимира Гнатюка і Михайла Коцюбинського // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. Тернопіль, 2011. Вип. 32. С. 16-20.

8. Коцюбинський М. Листи до Володимира Гнатюка. Львів: Накладом Видавничої Спілки «Діло», 1914. 169 с.

9. Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком / Упоряд. та коментарі В. Наулка, Н. Руденко, О. Франко; редкол.: П. Сохань (відп. ред.)... [та ін.]. Львів; Київ: [б. в.], 2001.214 с.

10. Панькова С. Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні // Український археографічний щорічник. Вип. 12. Київ: Наукова думка, 2007. С. 826-833.

11. Волянський О. Мої спомини про Івана Франка // Іван Франко у спогадах сучасників. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956. С. 487-500.

12. Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття. Вид. 2-ге, доп. Т. ІІІ. Івано- Франківськ: Нова Зоря, 2004. 464 с.

13. Коцюбинська К. Зв'язки М. Коцюбинського з західно-українськими письменниками // М. Коцюбинський і Західна Україна: Збірник 2 / Впорядкував Х. Коцюбинський. Чернігів: [б. в.], 1940. С. 7-37.

14. Коцюбинський І. Взаємини Михайла Коцюбинського з Володимиром Гнатюком (До 140- річчя від дня народження Володимира Гнатюка) // URL: http://kotsubinsky.org/news/vzaemini_mikhajla_kocjubinskogo_z_volodimirom_gnatjukom_do_140_ric hchja_vid_dnja_narodzhennja_volodimira_gnatjuka/2011 -05-12-158.

15. Коцюбинський М. Твори в семи томах. Т. 6: Листи (1905-1909). Київ: Наукова думка, 1975. 310 с.

16. Айзеншток І. Гуцульські повісті М.Коцюбинського // М. Коцюбинський і Західна Україна: Збірник 2 / Впорядкував Х. Коцюбинський. Чернігів: [б. в.], 1940. С. 38-57.

17. Коцюбинський М.М. Твори в трьох томах. Том третій. Київ: Дніпро, 1979. 388 с.

18. Горинь В. Листи М. Грушевського до М. Коцюбинського // Український історик. Том ХХХІХ. №1-4 (152-155). Нью-Йорк - Київ - Львів - Торонто - Париж: [б. в.], 2002. С. 458-460.

19. Бардаш О. Листування Михайла Коцюбинського з відомими українськими діячами наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть // Сіверянський літопис. 2010. №2-3. С. 226-232.

20. Коцюбинський М. Твори в семи томах. Т. 7: Листи (1910-1913). Київ: Наукова думка, 1975. 415 с.

21. Листи М.М. Коцюбинського до О.І. Аплаксіної / Ред., втуп. ст. і коментарі І.І. Стебуна. Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. 341 с.

22. Гнатюк В. Із спогадів про М. Коцюбинського // М. Коцюбинський і Західна Україна: Збірник 2 / Впорядкував Х. Коцюбинський. Чернігів: [б. в.], 1940. С. 147-151.

23. Коцюбинський М. Тіни забутих предків // Лїтературно-науковий вістник. 1912. Річник ХV. Том LVII. Кн. І. С. 4-33.

24. Коцюбинський М. Тіни забутих предків // Лїтературно-науковий вістник. 1912. Річник ХV. Том LVN. Кн. ІІ. С. 209-226.

Размещено на Allbest.ru