Інвентар міста Острога 1724 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвентар міста Острога 1724 року

Анотація

острог місто економічний архітектура

У статті проаналізовано інформативний потенціал інвентаря частини Острога 1724 р., зроблено спробу з'ясувати обставини його створення. Місто належало до середніх міських поселень Правобережжя. Тут мешкали представники різних національних громад - українці, євреї, поляки, татари. Острог, розділений на дві частини, поступово відроджував свій економічний та демографічний потенціал, що прослідковується за матеріалами опублікованого документу. Джерело доповнює відомості про економіку, культуру, релігію, топографію та архітектуру міста та регіону в цілому

Ключові слова: інвентар 1724 р., міщани, Острог, Волинь.

Аннотация

В статье проанализировано информационный потенциал инвентаря части Острога 1724 г., сделано попытку выяснить обстоятельства его создания. Город принадлежал к средним городским поселениям Правобережья. Здесь жили представители разных национальных общин - украинцы, евреи, поляки, татары. Острог, разделенный на две части, постепенно возрождал свой экономический и демографический потенциал, что прослеживается за материалами опубликованного документа. Источник дополняет ведомости о экономике, культуре, религии, топографии и архитектуре города и региона в целом.

Ключевые слова: инвентарь 1724 г., мещане, Острог, Волынь.

Annotation

The article analyses the information potential of the 1724 inventory of the part of Ostroh and also tries to determine the circumstances of the inventory's creation. The town belonged to the middle urban settlements of Right-bank Ukraine, where the representatives of different national communities, including Ukrainians, Poles, and Tatars, lived. Being divided into two parts, Ostroh has been steadily reviving its economic and demographic potential, which can be traced in the published document. The source complements the data about the economy, culture, religion, topography, and architecture of the town and the region as a whole. The characteristic features of the urban development of Volyn Province have been supplemented.

Key words: the inventory of1724, bourgeoisie, Ostroh, Volyn.

У соціально-економічних процесах на теренах Волинського воєводства у XVIII ст. значну роль відігравали міста та містечка. В цей період їх загальна кількість коливалася в межах понад сто [6, с. 71]. Переважна їх більшість в краї становила приватну власність магнатів та шляхти, друга група, значно менша, належала до королівщин (державна власність), а третя рівнозначна попередній - це духовні володіння. Усі вони відповідно виступали адміністративними центрами повітів, ключів та волостей, відігравали роль осередків торгівлі та військової справи, релігійного життя, культурних процесів та просвіти. Упродовж всього XVIII ст. Острог у складі Луцького повіту Волинського воєводства продовжував залишатися розділеним на дві частини. Поділ, основи якого відповідним документом заклав ще при житті, у березні 1603 р., князь Василь-Костянтин Острозький (1526 - 1608) між синами Янушем (1554 - 1620) та Олександром (1571 - 1603)Акт поділу володінь князів Острозьких 1603 р. уперше докладно проаналізовано у публікації проф. М. Ковальського

[14; 15, с. 112-127], цей документ добре відомий укладачу інвентаря Острога 1724 р., виявився, на наш погляд, своєрідним стримуючим фактором у повсякденному житті мешканців княжої резиденції в майбутньому, враховуючи й факт гострої політичної боротьби за ці добра [18, с. 687-688]. Тим не менше, впродовж всього століття Острог формувався, за висновками істориків, як промисловий центр з розвинутою торгівлею [7, с. 77], а за класифікацією міських поселень Правобережжя, критерієм якої обрано кількість димів, він увійшов до сімки середніх містЗа відсутністю даних про кількість димів всього міста ранішого часу можемо їх почерпнути лише з тарифу подимного за 1775 р., де вказано достатньо поважну цифру, що включала обидві частини міста - 765 димів [29, s. 171; 20, арк. 244 зв.]. регіону [8, с. 81].

Про власників обох частин міста у XVII - XVIII ст., їх черговість та проблеми успадкування написано чимало [2; 10; 11], хоч не всі аспекти з'ясовано задовільним чином, зважаючи на брак документальних свідчень. На досліджуваний період ординатська частина Острога належала подружжю Юзефі-Марії з Любомирських (1693 - 1729) та Павлу-Каролю Сангушку (1680 - 1750).

У цій публікації йтиметься про ординатську частину Острога, на котрій зусиллями князя Януша Острозького було впроваджено ординацію (майорат)Сейм Речі Посполитої 1609 р. видав конституцію про право Я. Острозького заснувати ординацію в майбутньому. Вона вступила в дію ще при житті фундатора, який помер у 1620 р., проіснувала до кінця 1753 р., коли останній острозький ординат уклав Колбушівську трансакцію, яка передбачала розподіл ординації між впливовими магнатами.. Аристократ не мав прямого нащадка по чоловічій лінії, а тому висунув як одну з важливих умов успадкування його маєтностей - неподільність усього комплексу володінь. Одна з норм ординації зобов'язувала її власника виставляти для військових потреб 300 кіннотників і 300 піхотинців. Така модель мала гарантувати зміцнення оборони Речі Посполитої. За деякими оцінками істориків, число населених пунтків, включених до приватної устави, могло дорівнювати 24 містам та 592 селам, проте точної цифри ще не встановлено [13, с. 40; 19, с. 24; 29, s. 159]. До цього числа входила й половина Острога, на якій документ зафіксував імена офіцерів Острозької ординації. Її військовий контингент, головним чином, був зосереджений у фортеці міста Дубна, тому Острозька ординація у XVIII ст. сучасниками йменувалася ще й «дубенською». Історія другої половини міста, неординатської, у XVIII ст. фактично не задукоментована, а пошук джерел в окресленому хронологічному та географічному напрямку потребує ще значних зусиль фахівців.

Актові книги Острога, тобто документація судово-адміністративних установ (судові, замкові, гродські, підкоморські, міські книги тощо), що могли б серйозно посприяти дослідженню міського повсякдення та інших важливих проблем, для означеного часу не збереглися. Єдиним винятком може виступати фрагмент міської книги за 1662 - 1703 рр., виявленої проф. П. Кулаковським у Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарновського [22, с. 13]. Цікавим та важливим джерелом з історії міста XVIII ст. можна впевнено назвати Акти (хроніку) Острозького фарного костелу [9, с. 11-12; 24]. Свій наратив залишили для нащадків й острозькі капуцини. Як перше, так і друге та третє джерела хоч відомі дослідникам, проте потребують детального аналізу та введення до наукового обігу шляхом аналітичних оглядів та публікації.

У ситуації загибелі основного масиву актових міських джерел виникає необхідність звернутися до аналізу описово-статистичних документів. Відтак, маємо набагато ширші можливості вивчити, на жаль, лише ординатську частину Острога за допомогою низки інвентарів першої третини XVIII ст.: 1708, сумаріушу 1714, 1724 та 1728 рр. Перший та останній на сьогодні вже опубліковані [27; 5]. Тепер постала необхідність увести до наукового обігу інвентар 1724 р. Названі документи перебували у полі зору українських дослідників. В цьому сенсі необхідно назвати вартісні дослідження Йосипа Новицького [27], Миколи Ковальського [14; 15], Тараса Вихованця [11], Миколи Бирука [3; 4] та ін.

Інвентар ординатської частини Острога 1724 р. зберігається у Національному архіві міста Кракова у Польщі [23]. Він перебуває у складі архіву Сангушків, інформаційний потенціал якого ґрунтовно проаналізував М. Ковальський [16]. Документ зброшурований у книгу, написаний старополь- ською мовою з вкрапленнями латини. Пагінація аркушів інвентаря всієї Острозької волості у книзі розпочинається номером 372 і закінчується зворотом 402-го аркушу (всього 62 аркуші зі зворотами). Важливо звернути увагу до структури всього документу. Розпочинається він описом ординатської частини міста Острога та його замку [23, k. 372 - 389]. До структури джерела входить опис приміського села - Бельмажа [23, k. 389 - 390], містечка Межиріча [23, k. 390 v. - 394 v.], опис фільварку та осілості села Хорова [23, k. 395-398], села Грем'яче [23, k. 398 v. - 399], села Белашова та осілість слободян в урочищі Дерев'янче [23, k. 399 - 401], сумаріуш річних прибутків Острозького ключа [23, k. 401v. - 402], засів Острозького ключа 1724 р., поданий полковнику військ його королівської милості Янові Роттаріушу [23, к. 402 v.]. Наступні матеріали цієї книги стосуються ординатської частини Острозького ключа у 1728 році.

У сучасній історичній науці вже склалася добра традиція трактувати інвентарі як справжню скарбницю вивчення історії приватновласницьких міст Волині XVIII ст. Вони споряджалися в силу різних обставини, серед яких - зміна власника міста шляхом передачі у спадок, продаж, оренда чи застава, судові суперечки тощо. Стан їх збереженості різний для різних міських поселень, а кожен такий документ дає вагомі підстави для розкриття найважливіших сторін повсякденного життя волинського соціуму. Отже, на перший погляд, найважливіше питання - це причина створення інвентаря саме у 1724 р. Пряму відповідь на це питання отримати поки що не вдалося, проте варто уважніше у цій ситуації проаналізувати питання успадкування добр Острозької ординації. Справа у тому, що 14 листопада 1720 р. помер без нащадків сандомирський староста, п'ятий острозький ординат Олександр-Домінік Любомирський (1693 - 1720), тому постало питання про чергового ордината. Всі шанси ним стати відразу мав Павло Кароль Сангушко, адже його дружина Юзефа Марія Любомирська, рідна сестра покійного ордината. У справу втрутився король Август ІІ (1670 - 1733), який розпорядженням 16 грудня того ж року передав маєтки Острозької ординації у дворічну адміністрацію люблінському воєводі Янові Тарлові (1684 - 1750) і генералові королівських військ Станіславові Понятовському (1676 - 1762). 7 червня 1721 р. було домовлено про те, що останні двоє відступають П. Сангушкові свої права на виняткову адміністрацію ординацією [10, с. 239; 26, s. 498]. Угода мала бути затверджена на найближчому сеймі, однак його зірвання затягнуло вирішення справи. Остаточний вердикт на користь П. Сангушка був винесений трибуналом [26, s. 498]. Новому власнику, шостому острозькому ординату, П. Сангушкові довелося ревізувати ординатські володіння. На наш погляд, завдяки цим черговим перипетіям боротьби навколо Острозької ординації з'явився інвентар Острозького ключа, споряджений у лютому 1724 р.

Досить важливо було б з' ясувати імена упорядників джерела, адже інформація про них відсутня, не доводиться констатувати окремих версій з цього приводу і в спеціальних публікаціях джерелознавчого характеру [3; 4]. З цього приводу можна лише висловити припущення стосовно поки що однієї особи. Безпосередню участь у створенні інвентаря Острозької волості 1724 р. міг брати полковник, венденський підкоморій (з 1723) Ян Вільгельм Роттаріуш (+1728) [28, s. 269; 33, s. 239; 31, s. 154], ім'я якого виокремлено в кінці документу при записі засіву ординатських сіл Острожчи- ни («zasiew klucza Ostrogskiego in a[nn]o 1724 podany w dzierzaw? w[ielmozneg]o i[ch] m[osci] panu Rottaryuszowi, pulkownikowi woysk jego kr[olewskiej] m[ilos]ci») [23, k. 402 v.]. Додатковим аргументом на користь висловленого припущення може слугувати факт спорядження у 1708 р. інвентаря ординатської частини Острозького ключа. Документ засвідчений підписом цього військового діяча і водночас адміністратора на Острожчині [27, s. 179, 226]. Власник нерухомості в Острозі, державця сіл на Острожчині, Ян Вільгельм Роттаріуш станом на першу чверть XVIII ст., на наш погляд, мав вже достатній досвід створення такого виду документів.

Інвентар 1724 р. вкрай важливий деталізованим описом острозького замку, що ми зустрічаємо для XVIII ст. уперше, адже ані попередній інвентар 1708 р., ані наступний - 1728 р. не зафіксували специфіки фортифікації Острога. Отже, зустрічаємо опис Дубенської брами, яка втратила минулу велич і могутність - ворота відсутні, накриття немає - все це наслідки подій Північної війни, коли в її ході московські війська «порядкували в краї». До речі, цей складний період в історії Острога вартий спеціальної уваги фахівців, бо окрім загальних висловлювань про втрати та руйнівні наслідки історики не мають у своєму розпорядженні більших деталей. В аналогічному стані, як видно з документу, перебувала й брама на Зарванській вулиці тощо. Укладачі інвентаря зафіксували стан Замкової гори, мури якої також зазнали руйнувань і перебували в незадовільному стані. Богоявлен- ський храм прийшов у запустіння, а його дзвін, вагою двісті сорок чотири з половиною камені, був проданий до Києва. Цікаво, що цей факт був задокументований не лише в офіційних паперах архіву Сангушків, як у нашому випадку, а про це було добре відомо власникам неординатської частини Острога, князям Яблоновським. З посиланням на їх архівні колекції трактує факт продажу і вивезення дзвону та його вартість Станіслав Кардашевич [25, s. 149]. Досить важливе значення має опис вежі та будинків на дитинцю, внутрішньої їх специфіки, елементів екстер'єру тощо.

Ратуша, що перебувала у спільній власності обох магнатів, нагадувала руїну, а проведення судових засідань у ній вже було небезпечним. При центральній міській адміністративній будівлі були наявні ознаки економічного поступу, до яких варто віднести функціонування ваги та семи склепів тощо.

Острожани утримували заїджі будинки/корчми, броварі, солодовні та винниці, млини. Окремі з них позначені як «пусті», інші - «новозбудовані». Кожне з означених підприємств підлягало оподаткуванню, хоч натрапляємо на вільні від сплати податків винниці та солодовні, що свідчить про певний інтерес до цієї галузі міського господарства. Інші галузі продовжують перебувати у занепаді, як от випалення вапна, адже «ніхто його не робить» [23, k. 387].

У документі зафіксовано осілість частини міста християнську та єврейську роздільно, адже такий підхід притаманний джерелам цього виду і періоду, що, зокрема, було пов'язано з фіскальною практикою Речі Посполитої. Відповідна структура джерела дає змогу з'ясувати чисельність національних громад міста. Цілком правдободіні якісні та кількісні показники можливо отримати лише про єврейську громаду ординатської частини міста. Фіксація православних, католиків та уніатів та представників інших конфесій в спільній графі «доми християнські» не дає шансів виокремити українців, поляків, росіян чи татар тощо. Трактування патронімів (прізвищ/прізвиськ) з точки зору національної приналежності у нашому випадку не забезпечить однозначних результатів. Тим не менше, за матеріалами документу цінним буде співвідношення християнського та єврейського населення міста, яке у 1724 р. виглядало наступним чином: християни (40%), євреї (60%) [23, k. 386 v.].

Усі домогосподарства класифіковані відповідно до перспектив їх прибутковості на «платні», «вільні» та «пусті». Документ дає розуміння життя і побуту князів, магнатів, шляхти, духовних осіб та релігійних інституцій, міщан тощо. Вагомою складовою інвентаря можна назвати його правові аспекти, з' ясувавши які можна дійти висновку, що усі найважливіші сфери життя міста перебували під фактичним контролем власників та їх адміністраторів («замкова зверхність»).

Документ цінний для вивчення міської мережі вулиць (топографії), оскільки відомий точний перелік вулиць та власників домогосподарств. В інвентарі засвідчено роль Острога як центру волості, його господарські зв'язки з навколишніми селами та містечками, насамперед Бельмажем, Межирі- чем, Хоровом тощо.

У документі регламентовано повинності острозьких міщан, яких залучали до відбування панщини. На жаль, за браком джерел не можливо встановити період та кількісні об'єми її збільшення в Острозі. Достатньо чітко вдалося простежити залученя міщан до панщини О. Барановичу за матеріалами міста Вишнівця, що в сусідньому Кременецькому повіті. За його даними, цей процес розпочався з середини XVIII ст., до того вишнівчани таких повинностей не знали, а міщани, котрі мали власні поля були переведені з грошової на відробіткову ренту [1, с. 304, 305]. У випадку острозьких міщан варто звернути увагу на те, що при регламентації повинностей міщан-ремісників вказано на те, що «нові роботи»/повинності мають бути відповідним чином узгоджені [23, k. 387 v.].

Інвентар частини Острога 1724 р. містить і нормативні елементи, що регламентували окремі напрямки повсякдення острожан. Цілком справедливо про цей аспект інвентарів Правобережної України XVIII ст. відзначила Валентина Маркіна. На її переконання, інвентарі часто «показують те, що повинно бути, але чого в дійсності не було» [21, с. 11].

Скупі відомості, незначні епізодичні вкраплення зустрічаємо у документі про неординатську частину міста, тому не можливо скласти повне уявлення про цілий Острог, його демографічний потенціал, міський господарський комплекс, релігійну та освітню сфери.

Перша чверть XVIII ст. стала часом відновлення продуктивних і виробничих сил Волині, про що можна дізнатися з матеріалів опублікованого нижче інвентаря 1724 р. Водночас продовжують залишатися відчутними наслідки попередніх епох. Введення до наукового обігу інвентарів волинських міст сприятиме якісному осмисленню урбаністичних процесів на Волині.

Список використаних джерел та літератури

1. Баранович А. И. Фольварки Вишневецкого ключа во второй половине XVIII в. Академику Б. Д. Грекову ко дню 70-летия. Москва, 1952. С. 303 -310.

2. Бирук М. Власники Острозької волості в кінці XVII - першій третині XVIII ст. Актуальні питання модерної історії України. Україна і світ: збірник матеріалів Другої регіональної наукової конференції. Острог, 2011. Вип. 1. С. 11 - 13.

3. Бирук М. Інвентарі Острожчини першої чверті XVIII ст. як джерело вивчення господарського стану Острозької волості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог, 2009. Вип. 14. С. 71 - 84.

4. Бирук М. Інвентарні описи Острозької волості кінця XVII - першої третини XVIII ст. як історичне джерело. Актуальні питання історії України. Україна і світ: зб. матеріалів Третьої регіональної наукової конференції. Острог, 2012. Вип. 2. С. 276 - 283.

5. Близняк М. Інвентар міста Острога 1728 року. Наукові записки Національного університету «Острозька Академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2017. Вип. 26. С. 5 - 23.

6. Брянцева Т.П. Генеральний перепис 1795 - 1798 рр. про міста Волині. Вісник Київського університету. Серія історії. Київ, 1975. № 17. С. 69 - 76.

7. Брянцева Т.П. Про соціально-економічний розвиток міст Волині наприкінці XVIII ст. Вісник Київського університету. Серія історії. Київ, 1976. № 18. С. 75 - 81.

8. Брянцева Т.П. Соціальна структура населення міст Волині наприкінці XVIII ст. Вісник Київського університету. Київ, 1981. № 23. С. 79 - 83.

9. Вихованець Т. Акти (хроніка) Острозького парафіяльного костелу. Острозька академія XVI - XVII ст. Енциклопедія. Острог, 2011. С. 11 - 12.

10. Вихованець Т. Матеріали з історичної топографії Острога першої третини XIX ст. Острозький краєзнавчий збірник. Острог, 2012. Вип. 5. С. 226 - 257.

11. Вихованець Т.В. Інвентар Острога та частини Острожчини від 1708 року як джерело з історичної топографії міста. Вісник Нетішинського краєзнавчого музею. Нетішин, 2003-2004. Вип. 2 - 3. С. 28 - 33.

12. Герасименко Н.О. Камінь, міра ваги. Енциклопедія історії України. Київ, 2007. Т. 4: Ка - Ком. С. 49 - 50.

13. Жаронкін В. Ординатська спадщина князів Заславських. Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції 21 - 22 грудня 2006року. Ізяслав; Острог, 2006. С. 39 - 41.

14. Ковальский Н. Акт 1603 года раздела владений князей Острожских как исторический источник. Вопросы отечественной историографии и источниковедения. Сборник научн. работ. Днепропетровск, 1975. Вип. 2. С. 113 - 137.

15. Ковальський М. Етюди з історії Острога: Нариси. Острог, 1998. 286 с.

16. Ковальський М.П. Документи родинного фонду Сангушків Краківського державного воєводського архіву як джерела з соціально-економічної історії України XVI - XVIII ст. Архіви України. 1983. № 3. С.60 - 63 .

17. Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. Київ, 1963. 388 с.

18. Кулаковський П. Острозька ординація. Енциклопедія історії України. Київ, 2010. Т. 7: Мі - О. С. 687 - 688.

19. Кулаковський П. Острозька ординація: задум фундатора і практика функціонування. Острозька давнина. Науковий збірник. Остріг, 2015. Вип. 4. С. 20 - 34.

20. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 494.

21. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины. Конец XVII - 60-e годы XVIII ст. Киев, 1971. 175 с.

22. Поліщук В. Актові книги. Острозька академіяXVI-XVII ст. Енциклопедія. Острог, 2011. С. 12 - 15.

23. Archiwum Narodowe w Krakowie. Zespol Archiwum Sanguszkow. Sygn. 461. Inwentarz miasta Ostroga.

24. Hoffman J. Akta kosciola farnego ostrogskiego od 1622 r., co wazniejsze wydal. Rocznik Wolynski. Rowne, 1934. T. III. S. 192 - 214.

25. Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Materialy do historyi Wolynia. Bialy Dunajec; Ostrog, 2013. 292 s.

26. Marcinek R. Pawel Karol Sanguszko (1680 - 1750). Polski Slownik Biograficzny. Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1992-1993. T. XXXIV. S. 497 - 500.

27. Osiadlosc miasta Ostroga anno 1708 / Wyd. J. Nowicki. Rocznik Wolynski. Rowne, 1938. T. VII. S. 179 - 228.

28. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej ze zbiorow S. Hr. Uruskiego i materialow archiwalnych / Opr. przez A. Wlodarskiego. Warszawa, 1931. T. XV. S. 269.

29. Rzemieniecki K. Sumariusz podatkow dobr dawnej Ordynacji ostrogskiej z 1775 roku. Острозька давнина. Науковий збірник. Остріг, 2015. S. 159 - 173.

30. Slownik j^zyka polskiego przez M. S. B. Linde. Warszawa, 1814. T. VI: U - Z. 1080 s.

31. Urz^dnicy Inflanccy XVI - XVIII wieku. Spisy. Oprac. K. Mikulski, A. Rachuba. Kornik, 1994. T. IX. 292 s.

32. Urz^dnicy wolynscy XIV - XVIII wieku. Spisy / Oprac. M. Wolski. Kornik, 2007. 190 s.

Размещено на Allbest.ru