Київське місцеве управління Товариства Червоного Хреста та його Марийська громада сестер милосердя

Размещено на http: //www. allbest. ru/

ДУ "Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України”

Київське місцеве управління Товариства Червоного Хреста та його Марийська громада сестер милосердя

О.М. Ціборовський, В.М. Сорока



Анотація

Мета - показати роль Товариства Червоного Хреста та його Маріїнських громад сестер милосердя в лікувальній та санітарно-профілактичній діяльності в ХІХ - на початку ХХ ст. на прикладі київських організацій.

Матеріали: звіти Київського місцевого управління Товариства Червоного Хреста і Маріїнської громади сестер милосердя, нормативні документи, енциклопедії, довідники, календарі.

Методи: системного підходу, контент-аналізу, порівняльно-історичний, статистичний.

Результати: показано,що Київське місцеве управління Червоного Хреста та його комітети в повітах на добродійній основі створювали лічниці для медичної допомоги незаможному населенню, а також проводили санітарно-профілактичну роботу з благоустрою та оздоровленню населених пунктів. Маріїнська громада сестер милосердя в м. Києві, створена 1 жовтня 1878 р., надавала безкоштовну медичну допомогу і видачу ліків у тих закладах, де навчалися і працювали ці сестри, а в 1881 і 1884 рр. створила власні дві лічниці та в 1879 р. - лікарню, де більшість пацієнтів теж лікувалися безкоштовно.

Висновок: товариство Червоного Хреста, одним з основних завдань якого була підготовка сестер милосердя для надання допомоги під час війни і стихійних лих, на добродійних засадах надавало медичну і медикаментозну допомогу незаможному населенню безкоштовно.

Ключові слова: Червоний Хрест, Маріїнська громада сестер милосердя, добродійність, безкоштовна медична і медикаментозна допомога.

Відомості про авторів

Ціборовський Олег Михайлович - к.м.н., с.н.с., керівник сектору історії медицини ДУ "Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України". Пров. Волго-Донський, 3, м. Київ, 02099, Україна.

Сорока Володимир Михайлович - асистент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ПВНЗ "Міжнародна академія екології і медицини". Пров. Волго-Донський, 3, м. Київ, 02099, Україна.

червоний хрест лікувальний добродійний



Аннотация

Киевское местное управление общества Красного Креста и его Мариинская община сестер милосердия

О.М. Циборовский, В.М. Сорока ГУ "Украинский институт стратегических исследований МЗ Украины"

Цель работы - показать роль Общества Красного Креста и его Мариинских общин сестер милосердия в лечебной и санитарно-профилактической деятельности в XIX - в начале XX в. на примере киевских организаций.

Материалы: Отчеты Киевского местного

управления Общества Красного Креста и Мариинского общества сестер милосердия, нормативные документы, энциклопедии, справочники, календари.

Методы: системного подхода, контент-анализа, сравнительно-исторический, статистический.

Результаты: Показано, что Киевское местное управление Красного Креста и его комитеты в уездах на благотворительной основе создавали лечебницы для медицинской помощи малоимущему населению, а также проводили санитарно-профилактическую работу из благоустройства и оздоровлению населенных пунктов. Мариинское общество сестер милосердия в г. Киеве, созданная 1 октября в 1878 г., оказывала бесплатную медицинскую помощь и выдачу лекарств в тех заведениях, где учились и работали эти сестры, а в 1881 и 1884 гг. создала собственные две лечебницы и в 1879 г. - больницу, где большинство пациентов лечилось бесплатно.

Выводы: Общество Красного Креста, одним из основных заданий которого была подготовка сестер милосердия для предоставления помощи во время войны и стихийных бедствий, на благотворительных принципах оказывало медицинскую и медикаментозную помощь малоимущему населению бесплатно.

Ключевые слова: Красный Крест, Мариинское общество сестер милосердия, благотворительность, бесплатная медицинская и медикаментозная помощь.Kiev local department of the Red Cross society and its



Annotation

Mariinsky Society of Sisters of mercy

O.M. Tsiborovsky, V.M. Soroka PE “Ukrainian Institute of Strategic Researches MHC of Ukraine”, Kyiv, Ukraine

The purpose of the work is to show the role of the Red Cross Society and its Mariinsky Society of Sisters of mercy in health and preventive activities in the 19th and early 20th centuries. on the example of Kiev organizations.

Materials: Reports of the Kyiv local department of the Red Cross Society and the Mariinsky Society of Sisters of Mercy, normative documents, encyclopedias, reference books, calendars.

Methods: system approach, content analysis,

comparative-historical, statistical.

Results: It is shown that the Kyiv local department of the Red Cross and its committees in the counties on a charitable basis created clinics for medical assistance to low-income population, and also carried out sanitary and preventive work from improvement and improvement of settlements. The Mariinsky Society of Sisters of mercy in Kiev, established on October 1 in 1878, provided free medical care and dispensing of medicines in the institutions where these sisters studied and worked, and in 1881 and 1884, created its own two hospitals and in 1879 - a hospital where most patients were treated for free.

Conclusions: The Red Cross Society, one of the main tasks of which was the training of nurses to provide assistance during the war and natural disasters, provided charitable and medical assistance to poor people for free.

Key words: the Red Cross, the Mariinsky Society of Sisters of mercy, charity, free medical and medicament help.



В Російській імперії за ініціативою фрейліни М.С. Сабініної, до якої приєдналися баронеса Фредерикс та лейб-медики Ф.Я. Карель і П.А.Наранович, у 1867 р. було створене Товариство піклування про поранених і хворих воїнів, яке у 1879 р. було перейменовано у Російське товариство Червоного Хреста [3].

За статутом Товариства, затвердженого у 1889 р., зміненого та доповненого у 1893 р., воно мало сприяти військовій адміністрації в догляді за пораненими та хворими воїнами під час війни. У мирний час Товариство було зобов'язано: а) активно забезпечувати заходи щодо задоволення своїх потреб під час війни; б) надавати допомогу пораненим та інвалідам; в) допомагати постраждалим від громадських лих, вживаючи для цього спеціально зібрані кошти [1-3].

Мета роботи - показати роль Товариства Червоного Хреста та його Маріїнських громад сестер милосердя в лікувальній та санітарно-профілактичній діяльності в ХІХ - на початку ХХ ст. на прикладі київських організацій.

Матеріалами були звіти Київського місцевого управління Товариства Червоного Хреста і Маріїнської громади сестер милосердя, нормативні документи, енциклопедії, довідники, календарі.

Були використані методи системного підходу, контент-аналізу, порівняльно-історичний, статистичний.

Результати дослідження та їх обговорення

Під час війни Товариство Червоного Хреста мало переважно займатися такими видами діяльності: 1) забезпечення військово-санітарних закладів санітарним персоналом, особливо жіночим; 2) поповнення військово- лікарських закладів перев'язувальним матеріалом, медикаментами, хірургічним інструментарієм, білизною, одягом, теплими речами, посудом тощо; 3) участь у забезпеченні продовольством і харчуванням поранених і хворих, які перебували у шпиталях і лазаретах; 4) участь у евакуації поранених і хворих, постачанні санітарних потягів, пароплавів та збірних пунктів сестрами милосердя та іншим персоналом, додатковим інвентарем та продовольством; 5) піклування про евакуйованих в тил покалічених воїнів, забезпечення шпиталів, лазаретів та збірних пунктів засобами, яких бракувало, а також створення власних лазаретів.

Під час війни між іноземними державами Товариство мало право надавати допомогу й іноземним арміям.

Кошти Товариства складалися з одночасних пожертвувань, різних зборів і постійних членських внесків.

Товариство складалося з почесних членів, благодійників, дійсних членів, членів-змагальників та членів-співробітників.

Справами Товариства відало Головне управління в Санкт-Петербурзі, яке функціонувало під керівництвом опікунки - імператриці, двох її товаришів, які змінювалися кожні два роки, і шести членів, які мінялися через шість років. У віддалених територіях існувало шість окружних управлінь - варшавське, східносибірське, кавказьке, приамурське, степове і туркестанське, а в кожній губернії - 80 місцевих управлінь, які керували 187 комітетами (дані 1894 р.). Окружні та місцеві управління складалися з 8 - 16 дійсних членів.

З усіх грошових надходжень до окружних і місцевих управлінь 10% щорічно переводилося до Головного управління для потреб Товариства. З решти 90% за винятком витрат на власні потреби дві третини відраховувалися у запасний капітал на потреби війни, а одна третина витрачалася на допомогу покаліченим воїнам.

Київський відділ Товариства Червоного Хреста складався з Київського місцевого управління і 13 місцевих комітетів: Бердичівського, Білоцерківського,

Васильківського, Городищенського, Звенигородського, Канівського, Київського, Липовецького, Радомишльського, Сквирського, Таращанського, Уманського та Черкаського. Тобто комітети існували у всіх повітових містах, крім Чигирина, і в двох містечках - Білій Церкві і Городищі [1,5].

У Київському місцевому управлінні було: почесних членів - 9; дійсних (постійних) - 4; дійсних - 62 (разом 75).

У Київському відділі Київського місцевого Управління Червоного Хреста (крім Київського комітету Марийської громади сестер милосердя) було: почесних членів - 15; дійсних (постійних) - 14; дійсних - 268; змагальників - 100 (разом - 397).

Про важливість справ Червоного Хреста свідчить склад почесних членів Київського місцевого Управління, до якого входили високі особи, які постійно надавали моральну і матеріальну допомогу Товариству:

1. Митрополіт Київський та Галицький Іоанікій (з 1892 р.);

2. Дружина генерала Катерина Василівна Козлянінова (з 1893 р.);

3. Дружина генерала Марія Олександрівна Дрентельн (з 1879 р.);

4. Світліша княгиня Ольга Валеріївна Лопухіна- Демідова (з 1879 р.);

5. Граф Володимир Олексійович Бобринський (з 1879 р.);

6. Таємний радник Микола Артемович Терещенко (з 1879 р.);

7. Генерал граф Олексій Павлович Ігнатьєв (з 1889 р.);

8. Генерал Михайло Іванович Драгомиров (з 1889 р.);

9. Микола Карпович Фліге (з 1891 р.);

10. Генерал Віталій Миколайович Троцький (з 1896 р.) [1, 5].

Правління місцевого управління складалося з 14 членів, серед яких були:

голова - генерал Андрій Іванович Косич (з 1895 р.); товариш голови - камергер Анатолій Вікторович Гудим-Левкович (з 1895 р.);

скарбник Олександр Григорович Власов (з 1894 р.);

кандидат скарбника - Лаврентій Антонович Гайдуков (з 1891 р.).

члени: гофмейстер, князь М.В. Репнін (з 1897 р.); директор Київського промислового банку В.А. Рубінштейн (з 1890 р.) та інші [1,5].

Враховуючи недостатню медичну допомогу в Південно-Західному неземському краю, Київське місцеве управління вирішило спрямувати свою діяльність і діяльність комітетів не лише на лікування хворих, але й на профілактику захворювань шляхом поліпшення санітарних умов населення, на оздоровлення населених пунктів [1, 5].

Особливу увагу було приділено найбільш антисанітарному міста краю - Бердичеву, а також Білій Церкві (голова комітету - графиня М.О.Браницька).

Надавалася допомога при спалаху тифу та віспи в с. Вишнеполі Уманського повіту і тифу в місті Липовцю.

Надходження до Київського місцевого управління становили: у 1896 р. - 54400 крб 23 коп., 1897 р. - 24467 крб 57 коп., 1898 р. - 1235 крб 26 коп.: 1899 р. - 2038 крб 64 коп., з них від Києва - 881 крб 75 коп., від повітів - 1256 крб 89 коп. (23 з 57 благочинних округів).

Основні витрати Київського місцевого управління йшли на допомогу (1899 р.):

відставним військовим чинам - 509 крб;

колишнім сестрам милосердя - 142 крб;

родинам відставних військових та іншим особам - 552 крб;

Київському губернатору для постраждалих від пожежі на Подолі - 200 крб.

притулку для дітей незаможних воїнів - 1000 крб;

Київській громаді сестер милосердя - 750 крб;

Канівському комітету Червоного Хреста - 4000 крб;

Київському військово-санітарному товариству - 320 крб.

Крім того, з квітня 1898 р. збиралися пожертви для постраждалих від неврожаю (Самарська, Пермська, Казанська, Саратовська губ.): було зібрано - 43496 крб 27 коп.; витрачено - 43274 крб 68 коп.; залишалося на 1 січня 1900 р. - 221 крб 59 коп.

Велика увага приділялася так званій спеціальній (власне медичній) діяльності [1, 5].

Так, у Бердичівському комітеті було організовано безкоштовну медичну допомогу і видачу медикаментів. Було зроблено 5087 відвідувань, на ліки і перев'язувальний матеріал витрачено 381 крб 49 коп.

За добродійністю братів Рукавишникових в центрі міста було подаровано 600 кв. сажнів землі для будівництва амбулаторії.

У Білоцерківському комітеті в будинку, наданому графинею М.О.Браницькою, було прийнято безкоштовно 1754 хворих. 605 хворим безкоштовно було видано ліки та перев'язувальні матеріали, на що було витрачено 282 крб 50 коп.

У Канівському комітеті, крім лічниці, яка з 1898 р. функціонувала в міст. Таганчі, відкрито ще три лічниці - в м. Каневі, селі Степанцях і міст. Козині.

У Таганчі було прийнято 2750 хворих. 174 крб 45 коп. було витрачено на ліки (лікарі - граф. Бутурлін і Жиловський).

У Каневі було зроблено 2217 відвідувань хворих. 255 крб 89 коп. було витрачено на ліки (лікарі - Бількевич і Гуревич).

У с. Степанцях було зроблено 271 відвідування хворих. 188 крб 42 коп. витрачено на ліки (лікар Брук).

У міст. Козині було зроблено 387 відвідувань хворих. 131 крб 94 коп. було витрачено на ліки (фельдшериця - сестра милосердя Червоного Хреста Є. Мелехіна).

У веденні Канівського комітету були 4 лікаря, 3 фельдшера і одна сестра милосердя. Крім згаданих амбулаторій, вони виїжджали до 5 медичних дільниць, куди також висилали гроші на ліки.

У Радомишльському комітеті лічницю відвідали 2364 хворих, витрачено 88 крб на ліки. У веденні комітету був лікар І. Шабліовський і фельдшер.

В Уманському комітеті до лічниці було зроблено 2966 відвідувань,а лікарем - 121 виїзд до тяжкохворих. 39 особам було зроблено щеплення проти віспи, 74 введено протидифтерійну сироватку.

Всього було зроблено 7063 відвідання, на ліки витрачено 296 крб 16 коп.

На боротьбу з дифтерією, скарлатиною, віспою до повіту було вислано 4 санітарних загони, на що витрачено 120 крб У веденні комітету були лікар і фельдшер.

У Липовецькому комітеті на боротьбу з епідемією тифу було витрачено 375 крб.

З часом найважливішим завданням Товариства стала підготовка сестер милосердя (сестер-жалібниць). Громади сестер милосердя мали метою підготовку та утримання сестер милосердя для догляду хворих та поранених воїнів під час війни. Створення таких громад в Російській імперії прийшлося на 1854 рік - тяжкий рік Кримської війни Велика княгиня Олена Павлівна доручила організацію роботи сестер милосердя під час війни М.І. Пирогову.

Перша громада таких сестер виникла у 1854 р. в Петербурзі під назвою Хрестовоздвиженська. У 1860 р. за Київським військовим шпиталем було закріплено 12 сестер милосердя із закладу сестер, відкритого в Києві "Товариством бідних". У 1871 р. військовим міністром було затверджено правила для сестер милосердя, працюючих у військових шпиталях [2, 3].

Сестри милосердя чудово проявили себе під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Вже тоді Товариство Червоного Хреста мало в своєму розпорядженні сім громад, які складалися з 279 сестер. Звичайно їх булло недостатньо, і тому було вирішено створити курси для їх підготовки. Такі курси було створено і Київським місцевим управлінням Червоного Хреста.

2 серпня 1878 р. Головне управління Товариства Червоного Хреста видало циркуляр, яким запропонувало місцевим управлінням створювати громади сестер милосердя. На цей заклик у наступні 2,5 роки і імперії було створено 8 таких громад (в С.-Петербурзі - Олександрівська, у Києві, Одесі, Варшаві, Ризі, Нижньому Новгороді, Вятці та Симбірську). З часом сестер милосердя стали допускати і в цивільні лікарні (за правилами, затвердженими Міністром внутрішніх справ 31 січня 1875 р.) [2, 3].

Громади (общини) сестер милосердя (сестер- жалібниць) Російського товариства Червоного Хреста, які одержали назву Маріїнських, в своїй організації та діяльності керувалися спеціальним Статутом. Він кілька разів змінювався (1885, 1891, 1914 рр.), весь час удосконалюючись [4].

За цим Статутом сестри милосердя мали виконувати свою справу з любовіо і лагідністю, не гребувати з пов'язаною з нею чорною роботою. Вони мали суворо дотримуватися встановлених інструкцій і правил співжиття. Служба сестер була безкоштовною, бо вважалася першою умовою християнської доброчинності.

Як сестри, так і випробувані, знаходилися повністю на утриманні громади, забезпечувалися приміщенням, харчами, одягом і отримували на дрібні витрати невелику суму, яка визначалася Опікунською Радою.

При всіх відрядженнях та обслуговуванні приватних осіб плата за їх працю вносилася до каси громади, проте незаможних хворих дозволялося обслуговувати безкоштовно.

У 1894 році налічувалось 49 таких громад, у т.ч. у Києві, які були переведені до складу Товариства Червоного Хреста. На 1 січня 1894 р. у цих громадах налічувалося 1074 сестри милосердя і 744 випробуваних. Крім того, 1262 сестри знаходилося у запасі.

Поступово громади сестер милосердя виникли не лише в губернських містах, а й у повітових і навіть у селах. У 1913 р. їх налічувалося 109 з 3442 сестрами (2438 хрестовими і 1004 випробуваними) [2].

На підготовку цих сестер витрачалося більше половини коштів Товариства Червоного Хреста. Громади сестер милосердя за першою вимогою готові були передати Головному управлінню Товариства 355 сестер.

Для організації Київської громади сестер милосердя велику роботу провів Дамський комітет при Київському місцевому управлінню Товариства Червоного Хреста, створений у 1868 р. на чолі з дружиною губернатора Л.І. Безак [2].

Уже в 1869 р. після видання Положення про військові шпиталі Дамський комітет мав під своєю опікою шість сестер, одна з яких була призначена старшою. У 1871 р. вони брали участь у догляді за холерними хворими. Крім того, у 1873 р. Дамський комітет мав під своїм керівництвом кілька сестер у Кирилівській лікарні. З 1874 р. у шпиталі та лікарні проводилася підготовка сестер одним з лікарів за окрему плату. На ці обидві групи сестер було використано близько 700 крб Оскільки грошей вистачало лише на навчання, то сестер, які провчилися два роки, довелося звільнити.

Під час війни 1877-1878 рр. Дамський комітет мав у своєму розпорядженні лише вісім сестер. Але вже в 1876 р., коли споряджався лазарет до Сербії, вияснилося, що у Києві було багато бажаючих присвятити себе догляду за пораненими.

Тому Київське місцеве управління Червоного Хреста разом з Товариством Київських лікарів, спорядивши мобільний лазарет сестрами, вирішили організувати постійні курси для сестер. Велику роботу для цього провів колишній професор Університету св. Володимира, товариш голови, а потім і голова Київського місцевого управління Червоного Хреста, голова Товариства київських лікарів, директор Олександрівської лікарні Юлій Іванович Мацон. З цією метою всі заклади, очолювані ним, виділили необхідні засоби: Київське місцеве управління - кошти; Товариство лікарів - викладачів, лікарня - приміщення та пацієнтів, необхідних для навчання.

19 лютого 1878 р. війна закінчилася, і 2 серпня 1878 р. Головне управління Товариства Червоного Хреста видало розпорядження про закриття лазаретів і запропонувало місцевим управлінням організувати громади сестер милосердя.

3 вересня 1878 р. цей циркуляр було заслухано на засіданні Київського місцевого управління і за пропозицією голови Дамського комітету Марії Олександрівни Дрентельн цю справу було доручено Комітету. В свою чергу М.О. Дрентельн звернулася до Київського місцевого управління з проханням надати для цієї мети барак, побудований на території Олександрівської лікарні для лазарету. Київське місцеве управління дало згоду на це і зобов'язалося забезпечити водопостачання та опалення за свій рахунок, а також допомагати громаді, якщо вона залишиться у його підпорядкуванні.

19 вересня 1878 р. відбулися збори Дамського комітету під головуванням М.О.Дрентельн за участю А.Ф. Фліге, Є.Н. Карпової, Н.А. Бурмейстер, К.А.Ліхтенштейн, В.Н. Краснокутської, Є.І. Дехтерьової, Є.В. Допельмейстер і П.І. Терещенко. Вони постановили заснувати громаду спочатку на 22 сестри, а для керівництва нею створити комітет у складі присутніх із включенням додатково Є.Г. Попової, Е.І. Пригари, М.І. Вейс і Шульгіної.

1 жовтня 1978 р. громаду було відкрито і до її складу прийнято 15 сестер милосердя. Цей день - день Покрова Пресвятої Богородиці - був визнаний її річним святом.

Таким чином, фактичним засновником громади сестер милосердя, який турбувався про необхідні матеріальні засоби, опрацювання статуту, побудову приміщень, заснування лікувальних закладів для підготовки сестер та курсів для теоретичної підготовки їх, був Дамський комітет Київського місцевого управління Російського товариства Червоного Хреста [2, с.16-18].

Всю поточну роботу громади очолював Дамський комітет на чолі з опікункою, якими були:

Дрентельн Марія Олександрівна - 1.10-25.10.1878 р.;

Леман Марія Михайлівна - 25.10. 1878 р. - 11.04. 1879 .;

Карцева Катерина Миколаївна - 11.04. 1879 р. - 27.04. 1882 р.

Дрентельн Марія Олександрівна - 27.04. 1882 р. - 31.08. 1888 р.

Радецька Серафима Петрівна - 6.11.1888 р. - 15.10. 1889 р.;

Драгомирова Софія Абрамівна - 15.10.1889 р. -

11.11.1903р.;

Сухомлинова Єлісавета Миколаївна - 15.02. -10,10,1904р.;

Маврина Віра Василівна - 27.11.1904 р. - до 1913 р. і далі.

Таким чином, найдовше працювали і залишили найбільший слід в роботі громади К.М. Карцева, М.О. Дрентельн, С.А. Драгомирова і В.В.Маврина [2].

До перших жертвувателів на громаду, які виділили для громади на 10 років (а Ф.К. Попандопуло і Е.І. Пригара - пожиттєво) такі суми:

1. Києво-Печерська Лавра - 600 крб.

2. Митрополит Київський та Галицький Філофей - 400 крб;

3. М.А. Терещенко - 300 крб.

4. І.М. Бродський - 300 крб.

5. Ф.А. Терещенко - 2000 крб;

6. М.П. Дехтерьов - 1000 крб;

7. Барон Р.В. Штейнгель - 100 крб;

8. І.Ф. Попов - 100 крб.

9. Єпископ Чигиринський Іоан - 100 крб.

10. М.Я. Гребінь - 100 крб.

11. Я.В. Тарновський - 100 крб;

12. Ф.К. Попандопуло - 100 крб;

13. Барон М.В. Штейнгель - 50 крб;

14. В.А. Суботін - 25 крб;

15. І.А. Хижняков - 25 крб;

16. Е.І. Пригара - 25 крб (разом 2625 крб.).

Ці кошти забезпечили перші часи існування громади. Але вже у перший рік було витрачено чотири з половиною тисячі крб Проте щорічні пожертви не обмежували грошові надходження. З першого року існування громада стала одержувати від Головного управління Товариства Червоного Хреста субсидію у 3000 крб щорічно [2].

Крім щорічних пожертвувань надходили і одноразові. Прибуток давали і добродійні заходи громади (у перший рік - 2122 крб.). Надходила в касу і плата за службу сестер (у перший рік - 718 крб.). Всього за перший рік існування до громади надійшло 11 076 крб 68 коп. Після покриття видатків у касі залишилося 6 612 крб 34 коп.

Після введення в дію Положення про військово- лікувальні заклади 1879 р. служба сестер стала оплачуватися внеском до каси громади з розрахунку 25 крб в місяць за старшу сестру і 15 крб у місяць за молодшу. З 1879 р. ці надходження стали складати 2100 крб в місяць.

Уже в 1882 р. число хворих досягло 24264 особи, на що було витрачено 3000 крб За цю допомогу незаможним киянам Київське міське самоврядування призначило комітету субсидію в розмірі 1000 крб щорічно.

В 1889 р. Дамський комітет створив при громаді безкоштовну лічницю для прихожих хворих з безкоштовною видачею ліків. Поступово зростали як видатки громади, так її прибутки. За 35 років до її каси надійшло 1 798 165 крб 22 коп., з них за період 1.01.1904 р. - 1.10.1913 р. - 823 636 крб 41 коп., тобто 46% [2, с. 21-23]Серед окремих джерел слід відзначити субсидії від Міської думи, які від 1000 крб на рік з 1911 р. зросли до 6000 крб., а також надходження з 1911р. 1000 крб від Київського губернського земства.

З 1909 р. новим джерелом прибутків став церковний збір у церквах. Києва, а також влаштування лотерей. Прибутки від них становили: у 1910 р. - 8 640 крб 59 коп.; у 1911 р. - 17 553 крб 54 коп.; у 1912 р. - 60 933 крб 75 коп.; у 1913 р. - 260 000 крб. [2, с.41-42].

1 липня 1880 р. до голови Дамського комітету звернулися п'ять лікарів - завідувач хірургічного відділення Київського шпиталю А.К.Флейшер, асистент терапевтичної госпітальної клініки Університету Н.Н. Подрізан, консультант військового шпиталю доктор медицини Н.В. Сперанський, окружний окуліст Київського військового округу доктор медицини К.О.Румшевич і колишній асистент акушерської клініки Університету Е.Ф.Функе, до яких згодом приєднався професор Є.І. Афанасьєв, з пропозицією відкрити в центральній частині Києва лічницю, де вони будуть працювати без винагороди, якщо громада візьме на себе всі витрати на влаштування і утримання закладу. Дамський комітет дав згоду, і лічницю було відкрито того ж року в найманому приміщенні на Мало-Володимирській вулиці, 32 (нині вул. Олеся Гончара). Через півроку вона перейшла до більшого приміщення на розі Великої Васильківської та Жилянської вулиць.

Уже в перший 1881 рік відбулося 12 397 відвідувань, а в 1884 р. - 55012. Популярність лічниці зростала не лише серед населення, а й серед лікарів. Число членів співробітників стали невпинно зростати: якщо 1січня 1881 р. разом із лікарями - засновниками їх було 18, то 1 січня 1885 р. їх налічувалося 52. У 1888 р. кількість амбулаторних хворих лічниці становило половину таких у всій Київській губернії [2, с. 51-53].

У 1882 р. почалося будівництво власних приміщень громади, де передбачалися місця і для лічниці, а 3 січня 1884 р. завдяки допомозі Ф.А.Терещенка і М.П. Дегтерьова було відкрито філіал на Подолі, який утримувався за рахунок Ф.А. Терещенка.

Про розміри допомоги, наданої лічницями громади свідчить число відвідувань і виданих ліків до 1 жовтня 1913 р.:

число відвідувань - 1 753 219;

число виданих ліків - 1 099 575

Невпинно зростало з роками і середнє число відвідувань на день (табл.1) [2, с. 63; 6-16].

Весь час лічницями завідували висококваліфіковані спеціалісти, зокрема, Марийською лічницею:

1878- 1890 рр. - лікарі-засновники;

1890 - 1896 рр. - проф. В.В. Підвисоцький;

1904-1913 рр. - головний лікар громади М.Ф. Миловидов та ординатор В.К. Крамаренко.

Подільську лічницю очолювали:

1884 - 1890 рр. - лікарі засновники;

1890 - 1894 рр. - проф. П.І. Морозов;

1894-1902 рр. - приват-доцент

М.Г. Черняховський;

1902 - 1904 рр. - проф. Ф.Г. Яновський;

1904 - 1913 р. - головний лікар громади

М.Ф. Миловидов і ординатор А.В. Горячковський.

Середнє число відвідувань на день лічниць Марийської громади медичних сестер в м. Києві (1882-1912 рр.)

Проте для занять з медсестрами було необхідно мати лікарню, хоча вони мали можливість навчатися догляду за хворими в Київському військовому шпиталі, Олександрівській та Кирилівській лікарнях. Проте це було не зовсім зручно. Тому Дамський комітет 13 листопада 1879 р. прийняв рішення про використання трьох кімнат у приміщенні громади для використання його, як маленької лікарні для незаразних хворих жіночої статі. Плату за розміщення та догляд у двох кімнатах було встановлено по 30 крб на місяць, а в третій, меншій - 10 крб на місяць. Бідні хворі приймалися безкоштовно [2, 6-16].

Але цього приміщення і ліжок було недостатньо. Тому було вирішено у новій будівлі громади влаштувати лікарню на 12 ліжок. Вдова М.І. Пирогова - Олександра Антонівна внесла 6000 крб на забезпечення двох безкоштовних ліжок, Парасков'я Олександрівна Лупандіна - 15000 крб на п'ять безкоштовних ліжок для чоловіків. Варвара Миколаївна Ханенко, Пелагія Григорівна Терещенко і Єлисавета Михайлівна Терещенко внесли по 3000 крб для утримання трьох ліжок. У новому приміщенні 10 безкоштовних ліжок розташувалися у двох великих кімнатах -в одній для жінок, у другій - для чоловіків. Дві окремі кімнати були для платних хворих.

Лікарня поступово розросталася. У 1885 р. Олена Петрівна Демідова, княгиня Сан-Донато, внесла 7000 крб на утримання двох ліжок. Тому всі ліжка стали безкоштовними У 1885 р. опікунка громади почала збирати кошти для будівництва в садибі громади нової будівлі - спеціально для лікарні. У 1886 р. М.А.Терещенко пожертвував 30 000 крб., з них спеціально для лікарні 10000 крб., 9000 крб для придбання сусідньої ділянки землі і 11000 крб для будівництва.

Нова лікарня була побудована в 1889 р. Будівництво обійшлося в 15000 крб Необхідні кошти 4000 крб знову поповнив М.А. Терещенко. Нова будівля була розрахована на 22 безкоштовних ліжка, а зверх того було дві кімнати для платних хворих. Того ж року лікарня поповнилася ще двома безкоштовними ліжками: одним в честь М.А. Дрентельн, другим - за рахунок М.А. Терещенка в честь його доньки (8000 крб.)

У 1890 р. при Подільському відділенні лічниці було відкрито приймальний покій на два безкоштовних ліжка за рахунок М.А. Терещенка (6000 крб.).

Таким чином число ліжок у 1899 р. досягли 24 ліжок, у 1900 р.- 25 ліжок, у 1901 р. - 28 безкоштовних ліжок і одне платне.

1902 рік було відзначено побудовою нового 2,5 поверхового кам'яного приміщення лікарні, яка обійшлася в 61 000 крб., в які включено витратні капітали громади і 13 000 крб., які заповів Н.Д. Амосов. Нове приміщення складалося з палат, двох їдалень для хворих, операційної, стерилізаційної, перев'язувальної, 4 кімнат для сестер тощо. У цьому приміщенні розмістилися 28 безкоштовних і 12 платних ліжок. Ціна за повне утримання становила 3 і 5 крб на добу.

У 1905 р. було додано ще одне безкоштовне ліжко на честь Єлисавети Миколаївни Сухомлинової. Зросли надходження за лікування в платних палатах: у 1907 р.- 2032 крб., у 1908 - 2679 крб; у 1909 р.- 3585 крб; у 1910 - 3657 крб; у 1911 р. - 4873 крб; у 1912 р. - 5701 крб.

У 1905 р. лікарня була поповнена 20 ліжками для евакуйованих з Далекого Сходу поранених солдатів. У 1905 р. через лікарню пройшло 477 осіб, а за весь термін існування до 1 жовтня 1913 р. - 5919 осіб.

Лікарню очолювали:

1881- 1890 рр. - лікарі-засновники;

1890 - 1892 р. - проф. П.І. Морозов;

1904 - 1913 р. - головний лікар громади М.Ф. Миловидов і ординатор М.С. Черьомухін.

Детально описуючи медичну діяльність Марийської громади сестер милосердя у Києві, ми не маємо права не зупинитися на виконанні її основного завдання - підготовка сестер милосердя [2, 6-16].

Згідно з програмою, затвердженою Головним управлінням Червоного Хреста 19 лютого 1882 року, вони проходили дворічний курс з таких предметів:

1. Духовні бесіди.

2. Елементарна та госпітальна гігієна.

3. Догляд за хворими.

4. Популярна анатомія та фізіологія людини.

5. Короткі поняття про хворобливі процеси взагалі і про окремі хвороби як внутрішні, так і зовнішні.

6. Короткі відомості про вагітність та гігієну вагітних.

7. Правила догляду за новонародженими дітьми.

8. Десмургія, тобто мистецтво перев'язування ран.

9. Короткий опис різних поранень.

10. Мала хірургія, під якою розумілося використання п'явок, банок, розтин наривів, спринцювання тощо.

11. Приготування найважливіших ліків.

12. Вимірювання температури хворих, дослідження пульсу, дихання, спостереження за мокротою, сечею, випорожненнями, кров'ю тощо.

13. Надання першої допомоги при нещасних випадках.

14. Рукоділля.

Навчання здебільше проводилося біля ліжка хворого. Умови навчання і життя сестер проводилися за Статутом, описаним нами раніше.

За весь час існування громади у ній перебувало певне число штатних сестер милосердя і випробуваних (табл. 2) [2, с.84; 6-16]. Воно поступово зростало, але різке збільшення спостерігалося лише в 1905 - 1906 рр. у зв'язку з російсько-японською війною.

Склад сестер за освітою, віком та тривалістю служби характеризують дані за 1913 рік [2, с. 86-87].

Більшість сестер одержали домашнє виховання. Середню освіту мали лише 6,5% з них, а 17,4% закінчили від 4 до 6 класів середніх навчальних закладів.

За віком серед сестер переважали молоді віком 2025 років (34,8%), та віком старше 40 років менше 20%.

Переважна більшість сестер прослужила в громаді 10 років, а вийшла з неї за сімейними обставинами (вийшли заміж - 51,8%), а 14,0% вислужили пенсію, 9,6% перейшли на приватну службу, 6,1% продовжили навчання на акушерських і вищих жіночих курсах.

Значна кількість сестер милосердя Київської громади в різний час була відряджена до інших лікувальних закладів. Їх число в мирний час навіть зменшувалося, оскільки в громаді їх було більше, ніж треба. Деякі з них, як найкращі, переходили до інших Маріїнських громад, як сестри-доглядачки або старші сестри.

У 1910 р. при Київській громаді було влаштовано притулок для сестер милосердя, які вийшли у відставку через хворобу і втрату працездатності до вислуги ними пенсії. Будівля для нього була споруджена в Святошині - двоповерховий будинок з кімнатами на одну або дві сестри, їдальнею, верандою. Це будівництво обійшлося в 13 596 крб 36 коп. У 1913 р. в ньому проживало 17 сестер, з них 13 колишніх сестер Київської громади, а 4 місця було виділено для Головного управління Червоного Хреста для сестер із інших громад. За це Київська громада одержувала від Головного управління субсидію розміром 1500 крб щорічно.

Усі сестри мешкали в цьому притулку на повному утриманні, отримуючи не лише харчування, але й одяг та білизну. Склад Марийської громади сестер милосердя у м. Києві (1878-1913 рр.)

Рік	Штатні сестри милосердя	Випробувані сестри та учениці	Загальне число
До 1 жовтня
1878 року	15	-	15
1879 року	25	-	25
1880 року	26	1	27
До 1 січня
1881 року	26	1	27
1882 року	28	2	30
1883 року	22	5	27
1884 року	33	8	41
1885 року	33	8	41
1886 року	33	5	38
1887 року	33	9	42
1888 року	40	1	41
1889 року	39	3	42
1890 року	33	9	42
1891 року	40	9	49
1892 року	38	14	52
1893 року	47	15	62
1894 року	55	18	73
1895 року	55	18	73
1896 року	56	15	71
1897 року	56	23	79
1898 року	56	22	78
1899 року	58	24	82
1900 року	60	33	93
1901 року	66	41	107
1902 року	61	34	95
1903 року	65	35	100
1904 року	60	27	87
1905 року	93	39	132
1906 року	93	45	138
1907 року	82	29	111
1908 року	78	20	98
1909 року	76	25	101
1910 року	74	30	104
1911 року	76	34	110
1912 року	85	32	117
1913 року	92	26	118



Висновки

1. У 1867 р. в Російській імперії було засновано Товариство піклування про поранених і хворих воїнів, яке в 1979 р. було перейменовано в Російське товариство Червоного Хреста.

2. За Статутом Товариства у Київській губернії, як і в інших, було створено Київське місцеве управління Червоного Хреста, яке керувало комітетами Червоного Хреста, організованими майже у всіх повітах і деяких містечках губернії.

3. Крім основних завдань Товариства Червоного Хреста, Київське місцеве управління та його комітети на добродійній основі створювали лічниці для медичної допомоги незаможному населенню і видачі йому безкоштовних ліків, а також проводили санітарно- профілактичну роботу з благоустрою та оздоровленню населених пунктів.

4. Поступово одним з основних завдань Товариства стала підготовка сестер милосердя (сестер-жалібниць) для догляду поранених і хворих воїнів під час війни та постраждалих під час стихійних і громадських лих. З цією метою створювалися громади сестер милосердя (перша - в 1854 р.), які згодом одержали назву Маріїнських і з 1894 року були переведені у відомство Товариства Червоного Хреста.

5. Однією з таких громад була Маріїнська громада у м. Києві, створена в 1878 році Дамським комітетом Київського місцевого управління Товариства Червоного Хреста.

6. Сестри милосердя Марийської громади перебували на повному утриманні Товариства під час навчання та служби і безкоштовно надавали допомогу хворим в тих лікувальних закладах, де вони навчалися і працювали, а також приватним особам.

7. На основі добродійності Київська громада створила дві лічниці (амбулаторії) і лікарню, де більшість хворих отримували безкоштовно медичну допомогу.

8. Сестри милосердя Київської громади часто відряджалися на театр воєнних дій, місця стихійних лих та епідемій, де їхня діяльність одержала високу оцінку.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням історії розвитку системи медичної допомоги населенню в м. Києві.



Література

1. Годовой отчет Киевского местного управления и подведомственных ему комитетов Российского общества Красного Креста за 1897 год.- К.: Тип. Петра Барского, 1898. - 175 с.[Україна. ..

2. Киевская Мариинская община сестер милосердия: Исторический очерк, составленный С.М. Иваницким- Василенко. - К.: Тип. А.И. Гросман, 1913. - 101 с.

3. Красный Крест. - Энциклопедический словарь. - Том XVI а / Издатели Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. - СПб: Типолитография И.А. Ефрон, 1895. - С. 561-562.

4. Нормальный устав общин сестер милосердия Российского общества Красного Креста. - К.: Тип. штаба Киевского военного округа, 1914. - 48 с.

5. Отчет Киевского местного управления и подведомственных ему комитетов Российского общества Красного Креста за 1899 год. - К.: Тип. А.О. Штерензона, 1900. - 208 с.

6. Отчет Киевской Мариинской общины сестер милосердия за 1911 год (34-ый год существования). - К.: Тип. Окружного Штаба, 1912. - 112 с.

7. Отчет Мариинской общины Российского общества Красного Креста за 1891 год. - К.: Тип. штаба Киевского военного округа, 1892. - 40, 38 с.; табл.

8. Отчет Мариинской общины Российского общества Красного Креста за 1892 год. - К.: Тип. штаба Киевского военного округа, 1893. - 38, 28 с.; табл.

9. Отчет Мариинской общины Российского общества Красного Креста за 1893 год. - К.: Тип. штаба Киевского военного округа, 1894. - 46 с.; прилож. табл.

10. Отчет Мариинской общины Российского общества Красного Креста за 1894 год. - К.: Тип. штаба Киевского военного округа, 1895. - 116 с.; табл.

11. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1905 год. - К.: Тип. Окружного Штаба, 1906. - 100 с.

12. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1906 год. - К.: Тип. Окружного Штаба, 1907. - 91 с.

13. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1907 год. - Киев: Типография Окружного Штаба, 1908. - 77 с.

14. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1908 год. - К.: Тип. Окружного Штаба, 1909. - 77 с.

15. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1909 год. - К.: Тип. Окружного Штаба, 1910. - 71 с.

16. Отчет о деятельности комитета Киевской Мариинской общины сестер милосердия Российского общества Красного Креста за 1910 год. - К.: Тип. Окружного Штаба, 1911. - 85 с.

Размещено на Allbest.ru

...