Декілька джерел до топографії Луцька початку XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Декілька джерел до топографії Луцька початку XVII століття

міський вулиця будинок топографія

Вивчення домодерної міської топографії входить до ключових питань уявлення та репрезентації простору. Як пише Мирон Капраль, історії міста в українській історіографії приділяють відносно мало уваги. Зазвичай хоч якась інформація міститься в колективних монографіях чи науково-популярних виданнях [1]. Також питаннями топографії цікавляться здебільшого археологи, але в них ідеться про давніші часи, як те дозволяє археологічний матеріал [3; 4]. Більше того, історія в таких працях не центрує погляду на місті як окремому об'єкті дослідження, а радше - як політичній одиниці держави. Це, безумовно, не розкриває навіть частини потенціалу, який можуть надати нам джерела про місто. Натомість дуже показовим і якісним виданням варто вважати збірник статей під редакцією Альбрехта Классе - на «Urban Space in the Middle Ages and the Early Modern Age» (2009), присвячений міському простору середньовічних та ранньомодерних європейських міст, що може служити модельним дослідженням для українських істориків [7].

Утім якщо для історії Львова допоки існує відносно мало урбаністичних розвідок чи фундаментальних праць, то у випадку з Луцьком існує ще й проблема джерел, адже самих міських книг залишилося в десятки разів менше. Більше того, специфіка актового джерела зазвичай не є повноцінним, орієнтованим на місто, свідченням. Інформація про простір у таких джерелах є достатньо рідкісною та нерозлогою. Проте будь-які згадки про вулиці, річки, шляхи, назви власників будинків, їхнє розташування є дуже корисними для розуміння міського простору. Судячи з віднайдених джерел, розташування чиєїсь власності було загальновідомим для ранньомодерних громадян міста, тому можна було згадати лише ім'я господаря чи господарки, щоб зафіксувати місце події.

Слід зазначити, що джерела з інформацією про топографію Луцька XVI ст. вже видавалися у збірнику «Українське повсякдення ранньомодерної доби. Волинь» [5, с. 203-206, 334-337, 401-402, 421-422, 478-480, 505-506, 543-550, 613-615, 621]. Пропоновані нижче читачу документи за 1606 р. мають як інформацію про окремі місця у Луцьку, так і деякі особливості розташування будівель у верхньому замку [6]. Найкраще, коли у випадку з контроверсійною інформацією про ту чи ту подію, ми маємо версії з обидвох точок зору, адже спільні місця в джерелі, очевидно, свідчитимуть про найбільш реальні речі, як-от у перших двох документах. Третій та четвертий документи цікаві тим, що містять інформацію, як мало виглядати місце шляхетського ув'язнення в замку, а також до яких хитрощів вдавалася шляхта, щоб створити собі комфортніші умови відбування покарання. Останніх два документи мають свідчення про розташування будинку відомої в тогочасному Луцьку аптекарки Марти Войтехової. Наведені документи є лише дрібною частинкою для реконструкції, але в комплексі з нововіднайденими документами можуть служити додатковим матеріалом для створення історичного атласу міста [2].

Документи

№1

1606 р., травня 9. Луцьк. - Скарга слуги Станіслава Жолкевського То - маша Липинського (Любинського) до луцького ґродського уряду на луцьких міщан Марка Кушніра, Котляревого зятя, Стефана Любанського, і Куниць - кого, слугу Марка Жоравницького, які зчинили на нього напад у місті, та визнання возного Станіслава Янковсько - го про огляд завданих тілесних ушкоджень

Протестацыт пна Любинского про - тивко розным ю[с] обамЪ //

Року тисєча шєстсот шостого мсца мат дєвттого днга

На літері «с» пляма.

Пришєдши на вртд кгродскин в замокъ его королевское млсти Луцкин до мене, Степана Дворєцког[о], намесника подстароства Л8цког[о], 8 рожоньш панъ Томашъ Липинским, сл8га его млсти пана Жолкєвского, юбътежъливе и жалосне светъчил и протестовал противко Марку К8шнер8, Котлтревом8 зттю, месчанину л8цкому, и Сте&ан8 Любанском8 тко принципалом 8 чинку нижен помененого, и помонником их К8ницкого, сл8гу пана Марка Жоравницъкого, и инных, которых юни имена и прозвиска лепен ведаютъ и знаютъ.

«Приспособивши собе до килку их, кгды-м рок8 теперешнег[о] тисеча шестъсотъ шостог[о] мсца мат юсмого днт в месте Луцкомъ по потребах панских бавилемсе и речи никоторые к8повал, и кгды-мъ южъ ишол з места до господы свое тко чоловекъ споконнын, ником8 ничог[о] не винънын, правом и покоемъ посполитым юбъварованын, и ничог[о] се злого такъ ютъ них самыхъ, тко и ют кого иного не сподеваючым, праве кгды-мъ сходилъ з мост8, называемог[о] Глушецког[о], пропомневши права посполитог[о], не югледаючисе на вины, в праве посполитом юписаные, и на покон посполитым, не ведати тким 8 мыслом б8д8чи 8 веденые, перентвши мене на до - броволнон дорозе, без жадное причины с тыми то помонниками своимн, юкрыкъ 8 чинивши, юскочивши мене, до господы и дом8 своег[о] 8 волокли. Там же ме били, мордовали, ют которог[о] збитът ран килка задали, жє-м заледве с там - тол 8 шол, и пнзи, которые-мъ мелъ ютъ пана своего длт к8повант никоторых потребъ тридцат золотых, при том бытъю взтли.

А еще мало на том маючи, // хотечи свон замыслъ до конца пополнитъ стыми вышъпоменеными помощниками своими, им имена знаемыми, а есче се лепем приготовавши, нашедши на господ8 мою, котор8ю-м мел 8 стелмаха Вомтєха, там же ме знову шаблшми безброннног[о] (!) били, мордовали и ран килканадцатъ задали, лт которых ран не ведати, если жив б8д8. При котором збитъю взшли 8 господе моем конш подданого пана моего, которым подводою мене привез. Мкожъ и вознымъ енералным, лт 8ршд8 приданымъ, то все лказати и лбъвести не занехал».

Которым то возным енералным шлшхетъным Станислав Мнъковъским за приданем вршдовым ку записаню до книг кгродских луцких созналъ, ижъ:

«Юн року тепер ид8чог[о] тисеча шестсот шостог[о] мсца маш девштог[о] днш лгледал раны на помененом пан8 Липинскомъ. То естъ на правом р8це ранъ крывавых шестъ, на нозе левом рана крываваш лдна, всш твар, голова побиташ: крывавые и синие раны, варкги поп8хлые, которых ранъ и лик8 немаеш, на левом лопатце рана тшташ, плечи вси побитые кривавые синие. И меновал собе шкоды лт тых помененых лсобъ, при том збытю побраных, готовых грошем панских взштых золотыхъ тридъцатъ и конш шерстю сивог[о]».

Которое жъ то лповедане, такъже и сознанє возного за принштъем моимъ до книг кгродских л8цкихъ естъ записано.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 76, арк. 450 зв. - 451 зв.

№2

1606 р., травня 9. Луцьк. - Скарга слуги Марка Жоравницького Стефана Любанського до луцького ґродського уряду на слугу Станіслава Жолкевсько - го Томаша Липинського, який побив і пограбував його

Юповеданье пна Любаньского про - тивко пн8 Липиньском8

Року тисеча // рокУ тисеча шестьсотъ шостого мсца маш девштог[о] днш

На вршде кгродском л8цъком передо мною, Стєоаном Дворецким, намесником подстароства л8цъкого, присылал сл8жебник его млсти пна Марка Жоравницкого шлшхетным Стеоанъ Л8банским жалоб8 и лповедане свое чинил в тые слова, иж:

«Днш вчорашнего над заходомъ слонъца, лтпровадивъши его млсти пна своего в дорог8 до Люблина, през Стыр рек8 ехалом з Л8цка до Подгаецъ, и переехавъши мостъ Гл8шецъким, лбачил мш вршдникъ его млсти пна Жолкевъског[о] боремецким нешким Липинским, подобно маючи злым 8 мыслъ шкимсь противко мене, 8 просил мш до господы своее в дом Клима Котелника, где мел бесед8. Тамъ же тотъ 8 ршдникъ боремецким, кромъ данъш жадное причины моее, торгн8въши на мене словы, 8 цтивости моее дотыкаючими, и до брони незвыклое зрадецки, зле, не такъ, шко сш цнотливом8 гордило (!), брони звыклое шабли не добываючи, ножемъ мш шкодливе пробил, и маючи мене по воли своем въ броненю, 8 хо ми лежачом8 8к8сил. За которымъ зраненемъ моимъ лмешкалем потребъ панских пнзи, которые ми былъ его мл. дал на потребы свое домовые розные килканадцат золотых, меновите лсмънадцет згин8ло».

Которое то лповеданъе до книгъ кгродских л8цъких естъ записано, m. p.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 76, арк. 451 зв. - 452.

№3

1606 р., травня 16. Луцьк. - Визнання возних Станіслава Янковського

Офанаса Романовського, які разом зі слугою Павла Монвида Дорогостай - ського Григорієм Фурсом питали в Петра Лещинського, слуги луцького бург - графа, якого розміру в луцькому замку вежа для засуджених

Сознанье возныхь в справе пна Павла Дорогостамског[о]

Рок8 тисєча шестьсот шостог[о] мсца маш шостог[о] надцат днш

На вршдє кгродскомъ в замк8 его кр. млсти Л8цко[м] передо мною, Сте&аном Дворецким, наместником подстароства // роства Л8цъкого, постановившеє ючєвисто, возные енералные воєводства Волынъского шлшхетные Станиславъ Мнъковским а Ю&анас Романовским к8 записанъю до книг кгродских л8цъкихъ сознали, иж:

«Рок8 теперешнего тисеча шестъсотъ шостого мсца маш шостого - надцат днш зъ сл8жебником 8 рожоного его млсти пна Павла Монвида Доро - гостамского шлшхетнымъ Григоремъ 08 рсом были т8тъ в замк8 тутошнем вышнемъ Л8цъком, а не заставши пна б8ркграбего т8тошнего л8цъкого самого в замк8, толко сл8г8 его, которым ют него в замк8 естъ зоставленъ, пна Петра Лещынъского, пыталисмо его, где бы т8тъ в замк8 т8тошнемъ Л8цъком вежа на голов ники дванад - цати локтем в земли была. Которым то Лещинъским намъ, возным, 8 казал веж8 в бок8 брамы замковое вым8рован8ю. Котор8ю мы, возные, при собе рос - казали зараз вымерати, але ее болшем немашъ, толко вгл8бъ на чотыри локти ют юкна, которымъ вп8щаютъ, а вшир в одномъ местц8 на два локти, а въ др8гомъ местц8 и на полтора локтш, не ест широка. А ю гл8бшом вежы, если бы мела быти, не повєдил, але и ювшемъ поведил, же:

«Єє немаешъ».

А сл8жебникъ его млсти пна Доро - гостамского нами, возными, юсветчилъ и просил, абы тое сознанъе возных до книг кгродскихъ л8цъких записано было».

Што ш записати казал.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 76, арк. 508 зв. - 509.

№4

1606 р., червня 4. Луцьк. - Оповідання слуги Павла Дорогостайського Яна Желенського, який із возними Матисом Славогурським і Офанасом Ро - мановським оглядав місце ув'язнення Шимона та Криштофа Харлинських, які відбували покарання не у вежі, а у збудованому примурку башти

Протестацыш ют его млсти пна Дорогостамског[о] противко паномь Харьлиньскимъ

Року тисеча шестсотъ шостого мсца июннш четвертог[о] днш

Пришедши на вршд кгродским в замок господарским Л8цъким до мене, Адама Юлшамовского, б8ркграбего и наместника подстароства Л8цкого, сл8жебникъ его млсти пна Павла Монвида Дорогостамског[о] Мнъ Желенским именемъ пна своего на их млстъ пна подкоморого пна Шимона а Криштооа Харлинскихъ протестовал // и юповедал, иж што:

«Их млтъ припадал терминъ водле декрет8 королш его млсти межи его милостъю пномъ моимъ в рок8 нинешнемъ тисеча шестсот шостом на сомме прошломъ варшавъском ю несл8шное юбвинене его млсти пна моего ю забите небожчика пна Щасного Харлинского 8 чиненого дншвчорашнего третего мсца июни т8т в Л8цк8, в замк8, 8 вежи на дне, в праве юписаном, засест под виною инаамии, ико ю томъ в декрете меновите по достатку юписано. Чом8 их млстъ пнове Харлинъские досыт не чинечи, а спротивными декретови короли его млсти, пна нашог[о] милостивого, б8д8чи, 8 вежы 8 местц8 таким, ико имъ седет наказано, не засели и том8 досыт не 8 делали. За чим под вин8 инъаамии подлегли. И ачъ ркомо заседене икоесъ т8т в замк8 чинит, нижли не в местц8 и в вежи таком, где седет повинни и ико им наказано, але сами, 8 чинивши собе над землею алкерыкъ икис, прим8рованъе местъца к8 вежи, котораи стоит к8 реце Стыр8, до дверем склеп8 мешъкани пна б8ркграбего, в которомъ юкъно в тыл замк8 на Стыр над склепом пивничнымъ, где пите замковое в местц8 добре звыш над землею замковою, и там в ономъ склепе засели».

И захов8ючи // и захов8ючи сл8жебникъ вышпомененым его млти пн8 своем8 с паны Харлинскими волное мовенъе, ю то на юных ю не8чиненъе досыт декретови короли его млсти и ю незаседанъе 8 вежи, въ праве и в декрете юписаном, именем его млсти пна своего протестовал.

Мкож ют мене 8рид8 просил ю приданъе возных сл8жебник его млсти пна Дорогостамского на югледанъе того седенъи их млсти пновъ Харлинскихъ.

На што ем8 придано з 8рид8 дв8х возных енералныхъ шлихетных Матыса Славокгорского а Ш&анаса Романовского, которые возные, там бывши и юное вежы за юказанемъ сл8жебника его млсти пна Дорогостамского югледивши, ставши ючевисто до книг кгродскихъ л8цкихъ, тыми словы сознали, иж:

«Рок8 теперешнего тисеча шестсотъ шостого мсца июни третего дни были есмо на справе и потребе его млсти пна Павла Монвида Дорогостамского за приданъемъ вридовым з сл8жебником его млсти пномъ Мномъ Желенскимъ в замк8 Л8цкомъ. Там же видили есмо при вежи давном к8 Стыр8 прим8рокъ на кшталтъ комина до м8р8 давног[о] прим8ровано. Которого примурку албо комина аундамент юдно лежитъ на пришимку и склепе // пивничномъ. Тот прим8рок закрываетъ юд надвори двери до склепу. Которым прим8рок вьзвыш виведеным есть на два кган - ки, и с того др8гого кганку вышнего вхожене до того примурку албо при - коминку, с которого зас вхожене тыми дверми закрытыми до склепу великого. В котором склепе юкно в тыл замку ку Стырови.

Гд е есмо видели в том склепе седечи и похожаючисе их млти панов Харлин - ских, што нами возными и шлихтою, при нас буд8чою, паном Станиславом Кореневъским а паном Павлом Три - нашковичом, служебник его млти пана Дорогостамског[о] светчил».

И просил именем пана своего, абы таи протестации и ючевистое сознане возных до книг кгродских луцкихъ было записано.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 76, арк. 569-570 зв.

№5

1606 р., грудня 18. Луцьк. - Скарга Лавріна Дворецького до луцького ґродського уряду на Івана та Василя Свищовських, які поранили до смерті його брата, луцького підписка Стефана Дворецького, та визнання возного Матиса Славоґурського про огляд завданих тілесних ушкодженьукрдїнознавство

Протєстацьш пна Лаврина

Дворецкого на пнов Свисчовъских

Рок8 тисєча шестсотъ шостого мсца дєкабра юсмогонадцєт днш

Пришєдши ючєвистє на врюд кгрод - ским в замок короли его мл. Л8цъким до мене, Крыштооа Сємашка, намесника подстароства Л8цъкого, шлюхетным Лаврин Дворецъким именем

шлюхетного Стєоана Дворецкого, подписка кгродског[о] л8цъкого, брата своего рожоного, жалосне с плачем юсведчалсе и юповедал на 8 рожоных Ивана и Василю Тихновичов Свисчов - ских в тые слова, иж:

«Юни, меновите Zh албо Иванъ Свисчевским юко принципал а Василем Свисчовским юко помощник, дню нинешнего юсмнадцетого декабра ледво полгодины том8, маючи з собою сполное пороз8мене и намов8 на выполненъе 8чинк8 нижем меномваного, принципал преречоным, б8д8чи т8т на лежи пор8чником в рот пна Холоневског[о], до которог[о] Василем Свисчовским, брат, з сл8гамм вєдлє намови прибыл, и доброе мысли б8д8чи в дом8 Пєрєтютковоє з 8 рожоным Василем Воютинским.

Кгды юж преречоным 8 рожоным Василем Воютинским з Л8цка ютехал, тот то Zh албо Иван Свисчовским зъ сл8гами брата своего Василею Свисчовског[о] и своими, собе имены и назвиски знаемыми, а Василем Свисчовским, пот тот час в господе з др8гими сл8гами и товариством в посилок зо - ставши, с тою громадою през 8лиц8 преречоног[о] пна Воютинъского про - вадил. В которым час праве шлюхетным Стєоан Дворецким, брат мом, з рынк8, где был в певных потребах его мл. пна писаровых и своих, юко чолов - къ спокомным, правом и покоем посполитым юбварованым, ничого се злого ни ют кого не сподеваючи, толко сам шол до замк8. Преречоным Василем Свисчовским, // постерегши его на мсти, даючм знат за братом Иваном Свисчов - ским в 8лиц8, которым пна Воютинского выпроважал, послал. Которым за данем знат, заверн8вшисе праве перед домом пнее Вомтеховое, аптыкарки л8цкое, в котором мешкает Матыюш Цыр8лик, поткал се з братом пном Стеоаном Дворецким, и не зседаючи с коню, на приютелск8ю розмов8 просил. С которым се привитавши, хотел брат мом ютымти до замк8, лен его за р8к8 держал, просечи, жебы се не квапил. А потом почал ем8 се юоеровати быт завше приютелем. За то кгды ем8 дюковал, юн притюгнул его до себе, и кгды ют него ничог[о] так злого се не сподеваюнм, голов8 склонил, под тот час, препомнювши боюзни Божое и срокгости правноє, держачи его юдною р8кою, др8гою палаша добывши, в тыл головы нелитостиве, тыранске безбронного смертелне аж до мозг8 ранил. Ют которог[о] раз8, кгды пал, реклъ:

«А то ж тобе позовки, што-с на ютца моег[о] писывал».

Потом, спадши с коню, на сл8ги почал волат, жебы его добилм, лен на колюнах, не мог8чи се поднести, 8мкн8лсе до дом8 Матыюша Цир8лика. За чим єг[о] господар сн замкн8 л. И теперъ добываетсе до дом8 преречоного, хотечи его добити».

И просил, абы то юповедане его было принюто. А на югледане преречоног[о] Стєоана Дворецкого, брата своего зраненог[о] просил ю придане возного и длю напомненю, жебы се ют предсевзютю гамовал.

Z с повинности 8ршд8 моего, тое юповєданє приншеши, на юглєданє ранного придалом возного шлшхєтног[о] Матыса Славокгорског[о]. Который, звєрн8вшисє с тамтол и 8 ршд свои ютправ8ючии, юбличнє перед вршдом и книгами нинешними стоєчи, зєзнал, же:

«Ран8 вєлик8ю в тыле головы долш8ю ниж на пшд, же аж мозкгъ з нєи шол, 8 шлшхєтного Стєоана Дворецкого ви - дил и югледалъ. J которое зранене своє протиеко 8 рожоным Иванови шко прин - ципалови а Василеви шко помочникови Свисчовским свєдчилсє.

А што се дотыче напомненш, иж пна б8ркграбєг[о], котором8 то належало, на тот час в замк8 не было, до его мл. пна Холонееског[о], ро[т] мистра⁵ его кр. мл., просечи, слалем, жебы ют таког[о] пред се взштш погамовал и цоон8тисє роска - зал. Леч его в господе не застано».

А так ш, то юповєданє и сознане возного приншеши, до книг кгродских л8цких записат казалем.

И ест записано, m. p.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 76, арк. 1095-1095 зв.

№6

1607 р., жовтня 1. Луцьк. - Декрет луцького ґродського уряду про дозвіл арешту позваного, який не з'явився на рочки, у справі між Лаврином Дворецьким та Іваном і Василем Свис - човськими щодо вбивства ними брата Лаврина Стефана Дворецького

Зыскъ вывоженш шкр8тєниєи пна Дворецкого на пн8 Свисчовском

Рок8 тисєча шестсотъ сємого мсца юктєбра первого днш

На рочках с8довых кгродских л8цъких, днш двадцєт сємого мсца сєнтєбра в року теперешнем ⁵ Текст пошкоджено при прошнуровуванні книги.

вышеименованомъ припалых и с8довне ютпраеоват зачатых, передо мною, Миколаєм Сємашком на Х8пковє, кашталшномъ браславским, старостою и ключником л8цъким, кгды се приточила справа з рєєстр8 с8дового за приволанъемъ возного шлшхєтного Трохима Сосновского межи

шлшхетнымъ Лавриномъ Дворецкимъ, поводом, з одноє, а шлшхетными Иваном, принципаломъ, а Василемъ, помоч - ником 8чинк8 нижємєнованого, Свис - чоескими, братю рожоною, позваными, з др8гоє стороны, за позвомъ кгродскимъ л8цъкимъ ют повода по позваного, на рочки теперешние вынесенымъ, которые то позв аные, б8д8чи прєз помєнєного в оз - ного к8 прав8 по трикрот приволываны, а иж не стали и жадное вдомости ю собе мне и стороне поводовои не дали, теды сторона поводоваш юных шко несталых и права непосл8шных на8пад в зыск8 вывоженш шкр8тени8мъ за позволенемъ моим з волным юднак арештом до звыклое годины вздала на позое свои, который так се в собе мает:

«Миколаи // Миколаи Семашко на Х8пкове, кашталшн браславскии, староста и ключник л8цъкии.

Шлшхетнымъ Иванови, принъци - палови, а Василеви, помочникови, 8чинк8 нижємєнованого Свисчоескимъ, брати рожонои.

Зверхностю его кр. млсти а вла - дзою моєю старостинскою з особы и вшелшких добръ в. мс. лежачих и р8хомых приказ8ю:

Абы-сте в. мс. передо мною самымъ, а в небытности моеи, ино перед с8домъ моимъ кгродским в замк8 Л8цкомъ на рочках кгродских л8цких, которые в рок8 теперешнемъ тисєча шестсот'країнознавство семомъ мсца сєнтєбра двадцєт сємого днш припасти и с8жоны быти мают, сами юбличнє шко на рок8 завитомъ стали на жалоб8 и правноє попиранє шлшхєтного Лаврина Дворецъкого зошлого Стєоана Дворецкого, прєз вас юкр8тнє забитого и замордованого, брата рожоного, которым своимъ и др8гое брати свое именемъ, то ест шлшхєтного Абрама, хорого, а Миколаш, лет немаючого, Дворецкихъ, в. мс. позываетъ до присл8ханш вывоженш шкр8тєни8 м, которым против ко в. мс. прєз люде зацные, того 8чинк8 в. мс. добре ведомые, выводит б8дєт ю то, иж:

«В. мс. днш юсмогонадцєт мсца дєкабра рок8 прошлого тисєча шєстсот шостого, взшвъши пред себе злое прєдсєвзштш и шкимси нєхрєстишнским 8 мыслъ противко прєрєчоном небожчикови Стеоанови Дворецком8, не ютъповедивъши ем8 // шко се людем стан8 рыцерского годило ю жадном непришзни своем, в. мс пне Иване Свисчовским, выпровадивъши дорог8 8 рожоного Вацлава⁷ Воютинского, с которымъ того днш в месте Л8цком в дом8 Перетштковъскомъ доброе мысли заживали, ед8чи назад до господы, маючи зъ собою громад8 немал8ю сл8гъ своих и в. мс., пне Василем, которых в. мс. на то 8 мыслне послалес, добре перед тымъ ю то зъ собою намовивъши и сполне пороз8мевъши, в. мс. самымъ лєпєм знаемых, где теж преречоным Стеоан Дворецким, з места до замък8 ютправивши, никоторые потребы пна своего и свои в месте шко чоловекъ спокомным правомъ и покоемъ посполитымъ і безпечоным, ничого сезлого ни ют кого поготовю и ют в. мс. не сподваючи, шол, и кгды южъ т8ю господ8 в. мс. помин8 л и праве противъко дом8 Вомтєховоє, аптекарки л8цъкое, был.

Тамъ же его в. мс., пне Иване Свисчовъским на приштелск8ю розмов8 просил, и привитавшисе залоты ютправовалес, инъшим маючи в за - критю 8 мыслъ свом, юоєр8ючисє ем8 быти приштелемъ, и так 8бєзпєчоного пришзню за р8к8 тримаючи его, палаша добывъши, юкр8тне в голов8 ранилес. Ют которого зраненш зъ днш тридцетого на ден тридцет первым мсца дєкабра з соботы на неделю вночи могла быти година передо днем с того св - та смертю зъшол. И такъ тымъ способом вышъпомененымъ // вышпомененымъ презъ в. мс. есть забитъ и юкр8тне замордованым, изъ живого мертвым 8 чиненъ, ю чом протєстациє релшцио возныхъ, по животе его засвежа скоро по зраненю шко по зостю зъ сего света ютъ того зраненш до вршд8 донесеные, ширем сведчатъ».

Хотечи теды повод того таковог[о] 8чинк8 на в. мс. вшелшкими доводами довести и поконати, иле справа належати б8детъ, до присл8ханш вывоженш шкр8тени8 м своего в. мс. симъ позвомъ позываетъ и припозывает, абы-сте теды в. мс. на рок8 верх8юзначономъ стали, того шкр8тени8мъ его сл8хали и свою, еслибы-сте собе потребн8ю быти роз8мели, заразомъ за симъ же позвомъ, на свом позов не ютзываючисе, выводил и юном8 во всем се наконецъ ск8тєчнє 8 справедливили.

Писан на замък[8] Л8цъком року тисеча шестьсот сємого мсца авг8ста юсмогонадцеть днш». Которого взданш, кгды позваньшє (!) ю године звыклом, арештомъ назна - чоном, б8д8чы прєз помєнєного возного до арешту тое справы приволывани, не арештовали и арештовати не хотели, а сторона поводоваш далшого пост8пк8 домавшласе на них.

Прото ш за домовенемъ се и правъными пост8пками стороны поводовое а за нестанъемъ позваных, прихилшючисе в томъ до права посполитого, доп8стивши // позваныхъ шко несталыхъ и права непосл8шныхъ стороне поводовом на 8 пад в зыск8 вздат, а въ далшомъ тое справы пост8пк8 в способъ зыск8 шкр8тени8мъ стороне поводовом выводити и на ставенъе сведковъ присег8 водле констит8цыи выконати наказалъ есми.

Котором8 декретови сторона поводоваш досыт чинечи, присег8 водле констит8цыи на ставене сведъковъ выконала и сведковъ до выдаванъш сведецтва ставила. Которых ш, кождого зособна на юсобливости высл8хавъши и сведецътва их поршдне в одно месце списавъши, печат свою приложивши и р8кою своею подписавъши, стороне поводовом в завартомъ рот8ле ютъдал есми.

Література

1. Капраль М. Європейський атлас історичних міст: концепція, реалізація й український контекст. Український історичний журнал. Київ, 2014. №4. С. 147-160.

2. Капраль М. Стан та перспективи дослідження історії міст України: приклад пізньосередньовічного та ранньомодерного Львова. Україна: культурна спадщна, національна свідомість, державність. 2011. Вип. 20. С. 313-323.

3. Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна і його округи в X-XVIII ст.: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: історичні науки - 07.00.04. - археологія. Луцьк, 2016. 261 с.

4. Терський С. Новий погляд на історичну топографію Володимира-Волинсько - го (X-XIV ст.) у світлі розкопок 1999-2000 років. Матеріалм і дослідження з археології Прмкарпаття і Волмні. 2007. Вип. 11. С. 256263.

5. Українське повсякдення ранньомо - дерної доби: збірник документів. Випуск І. Волинь XVI ст. (наук. ред. І. Ворончук). Київ, 2014. 739 с.

6. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. Ф. 25: Луцький ґродський суд. Оп. 1, спр. 76, 79.

7. Urban Space in the Middle Ages and the Early Modern Age (ed. by A. Classen). 2009. VII+757 pp.

Размещено на Allbest.ru