Всеукраїнський круглий стіл "Читання пам’яті Івана Бойченка - 2017. "Людина. Історія. Господарство", 27 жовтня 2017 р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ЧИТАННЯ ПАМ'ЯТІ ІВАНА БОЙЧЕНКА - 2017. ЛЮДИНА. ІСТОРІЯ. ГОСПОДАРСТВО», 27 ЖОВТНЯ 2017 Р.

Юрій Вільчинський

Наукові читання розпочалися із виступу докт. філос. н. Віталія Ляха (Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України) - «Модернізація і вплив владних відносин на суспільний розвиток». Ключовий концепт виступу - модернізація - розглядається в контексті розвитку країн, які хочуть наздогнати передові країни світу, тобто йдеться про «модернізацію навздогін». Визначаються чинники, що сприятимуть такому розвитку, серед них виокремлюється такий чинник, як вплив влади. Також у контексті концепції Д. Норта про два типи соціальної організації - за принципом «порядку обмеженого доступу» та «порядку вільного доступу», вказується на те, що просте запозичення успішних інститутів, характерних для суспільств «вільного доступу» не веде автоматично до успіху, адже необхідне також розвинуте громадянське суспільство та система переконань, які підтримують «порядок вільного доступу». Як стратегія орієнтирів для успішного переходу від модерну до постмодерну пропонуються секулярно- раціональні цінності і цінності самореалізації, відображені в концепції Р. Інглхарта.

Докт. філос. н. Олена Яковлева (Київський інститут бізнесу та технологій) у виступі «Багатомовність як запорука успішності сучасної бізнес-освіти» наголосила, що для сучасної людини багатомовність постає імперативом, і особливо актуальним це стає у сфері бізнес- освіти. Саме бізнес-освіта стала тією моделлю, яка відповідає на освітні запити у сучасному світі, готуючи не кабінетного теоретика, а менеджера, практика, який здатен проявляти винахідливість, сміливість у пошуку неординарних рішень у різних, часто непередбачуваних ситуаціях. Це передбачає перегляд навчальних дисциплін, оновлення способу і стилю викладання не лише в бізнес- освіті, а й для багатьох інших напрямків сучасної освіти. При цьому однією з найважливіших складових бізнес- освіти є комунікативні навички, які, за умов глобалізації економіки, передбачають знання іноземних мов, щонайменше англійської. Багатомовність розглядається як базова компетентність у бізнес-освіті, не менш важлива, ніж економічна чи управлінська компетентність. Наголошуючи на необхідності трансформації освіти, авторка при цьому застерігає від небезпек як консерватизму, так і радикалізму.

Як приклад розширення мовної компетентності в бізнес- освіті наводиться досвід КІБІТ, зокрема випуск наукових видань із англомовними статтями, запрошення англомовних спікерів, проведення студентських міжнародних стажувань, виступи на міжнародних конференціях та інших науково- навчальних заходах.

Докт. філос. н. Юрій Вільчинський (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) у своєму виступі «Про взаємозв'язок історії, держави і господарювання» зазначив, що основною проблемою української екзистенції завжди буде пошук відповіді на запитання: хто ми і куди йдемо? На теоретичному рівні цю проблему можна сформулювати так -«філософія національної ідеї» чи «філософія національної поразки»? Українська культура - це культура збіжжя. Її прасимвол сам собою ніколи не постає у чистому вигляді, проте завжди виявляється у всіх її елементах. Культура збіжжя органічно пов'язана з ідеєю власності. Усе, що вільно рухається у просторі, позбавлене ідеї власності. Власність - швидше правідчуття, ніж поняття. Власність у безпосередньому її значенні - це земельна власність, а прагнення перетворити все нажите на земельну власність і ґрунт завжди є свідченням людини доброї породи.

Докт. філос. н. Віктор Зінченко (Інститут вищої освіти НАПН України) присвятив свій виступ питанню «Еволюції управлінських моделей в економіці у контексті впровадження принципів де ліберативності».

Підкресливши, що в сучасному суспільстві держава стала невід'ємним елементом функціонування економіки, автор зазначає зміни, які відбулись в теорії управління, зокрема перехід від «тейлористської» моделі до «менеджменту людських ресурсів». Хоча методи жорсткого адміністративного управління залишаються ефективними при вирішенні певного типу проблем, однак у сучасному світі дедалі більшу роль відіграє налагодження партнерських взаємовідносин, ініціативність тощо. Тому необхідне формування нової стратегії. Розглядаються «акціонувальні» економіко-соціальні моделі, які передбачають наділення учасника взаємовідносин можливістю отримання частки суспільного чи виробничого прибутку, однак при цьому вони не дають можливості брати участь в системі управління і контролю, тож це не сприяє подоланню відчуження від влади. Натомість «менеджмент людських ресурсів» сприяє поліпшенню ситуації, а наступним кроком є деліберативна модель «комунікативного менеджменту». Її метою є участь працівників чи громадян в структурах управління, перехід контролю до безпосередніх учасників виробництва, створення системи спільних стимулів і спільної зацікавленості. В результаті рішення мають формуватись в результаті компромісу чи консенсусу між усіма зацікавленими учасниками. В політичному житті ця концепція відома як «деліберативна демократія», яка поступово втілюється у життя у ряді неоіндустріальних країн.

У виступі канд. Філос. н. Олександра Шморгуна (Інститут всесвітньої історії НАН України) аналізуються потенційні загрози, пов'язані з теперішньою програмою діяльності МВФ. Так, знаменита тріада: масова приватизація, максимальна лібералізація зовнішньої торгівлі та фінансова стабілізація, на думку автора базуються на хибному постулаті про те, що збільшення золотовалютних резервів і стискання грошової маси з метою придушення інфляції буцімто дозволить стабілізувати грошову одиницю, а це, своєю чергою, сприятиме зниженню процентних ставок по кредитам і дозволить банкам фінансувати бізнес, максимально сприяючи розвитку економіки. Однак насправді це веде до негативних наслідків: паралізації ділової активності, шкоди експорту і натомість стимуляції імпорту, скорочення споживання і купівельної спроможності населення. Розглядається небезпека, пов'язана зі штучним підтриманням валютного курсу, що веде до відтоку капіталу. Збереження перманентної економічної кризовості «недієздатних держав» веде до знецінення їхніх національних валют і зміцнення долара США. Світові фінансові установи розглядаються як виразники інтересів міжнародних фінансових гравців, адже з ними, на думку автора, пов'язані новітні механізми глобальної неоколоніальної надексплуатації країн-позичальниць. Поляризація доходів розглядається як факт, що свідчить про деструктивність загальносвітового «позичкового» тренду. Наприкінці розглядається проблема втрати базових європейських світоглядних цінностей, до наслідків якої автор відносить нещодавнє рішення німецького Бундестагу про підтримку одностатевих шлюбів або офіційний дозвіл канадської влади не вказувати батькам стать восьмимісячної дитини. Автор згадує праці П. Б' юкенена, С. Хантінгтона і Т. Сарацина, де ця проблема розглянута детальніше.

Докт. філос. н. Сергій Таранов (Центр гуманітарної освіти НАН України) тему свого виступу сформулював так: «Екзистенційна герменевтика історії». Автор вважає, що проблема самопізнання є головною метою як герменевтики, так і історичного пізнання. За політичними, економічними, соціальними зрізами історії важливо вбачати її смисл, який проявлено в людині як суб'єкті, інтенційно спрямованій істоті. Інтерпретатор, міркуючи про історію, міркує водночас про власні можливості. Смисл і значущість історичної події визначено смислом і значущістю для «історика», ширше - для людини зацікавленої. Герменевтика ж намагається реалізувати ідею окреслення різних способів бути. Історія постає як неперервно триваюча спроба подолання стану відчуження. Далі автор звертається до пошуку вірних методологічних підходів щодо цієї проблематики, пропонуючи використовувати в якості методології онтологічно та екзистенційно орієнтованої історичної герменевтики регресивно- прогресивний метод, який запропонував Жан-Поль Сартр, та та метод кореляції, що маніфестував Пауль Тілліх. Зрештою, розглядаючи історичну діяльність людини, зокрема господарську діяльність, автор вважає можливим, та іноді й необхідним зміщення акцентів з модного поняття «людського або соціального капіталу» в бік терміну «людського потенціалу».

Докт. філос. н. Михайло Бойченко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) говорив про «Ризики напівосвіти для сучасної освіти (на прикладі бізнес-освіти)». Він наголошує на відмінності напівосвіти і справжньої освіти. Спираючись на Т. Адорно, напівосвіта характеризується як фіксація на окремих елементах освіти як її фетишах - при втраті досвіду освіти як цілого і постійного руху у самоудосконаленні при збереженні цього цілого. І в результаті напівосвіта веде до впевненості без компетентності. Зрештою це призводить до того, що відірвавшись від реальності, від практики, такі напівосвічені науковці не просто творять химери свідомості, а засвідчують у колективному визнанні їхню нібито істинність. Тож тут виникає дуже важливе питання: як визначити критерій, згідно з яким можна було би відрізнити колектив самозакоханих неадекватів від колективу новаторів? На думку автора, справжні новації несуть реальний і стабільний успіх уже в недалекому майбутньому не лише для їх авторів, а й для суспільства. Тоді як несправжній успіх спирається на ефект піраміди в межах «секти» однодумців, використовуючи імітацію. Коли йдеться про освіту, то радикальне зло полягає не у скороченні обсягів отриманої освіти, а у фіктивності, імітації освіти. Оскільки в сучасному суспільстві освіта триває впродовж життя, то вона не може бути відокремленою від суспільного життя, замкненою в собі сферою. Бізнес-освіта отримала за останні півстоліття таке вражаюче поширення по всьому світу саме завдяки тому, що вона подає реальний приклад успішності подолання протиставлення практик освіти усім іншим суспільним практикам. Хоча іноді бізнес-освіту розглядають як напівосвіту, але якраз навпаки, справжня бізнес-освіта завдяки своєму зв'язку з реаліями життя вказує реальну можливість уникнути напівосвіти.

Темою виступу канд. філос. н. В'ячеслава Артюха (Сумський державний університет) було «.Минуле як об 'єкт практичного використання». Під «практичним використанням» автор розуміє не лише його протилежність «теоретичному», але й як те, що працює на певний емпіричний «результат». Через призму цього поняття розглядається використання образів минулого масовою свідомістю, для якої характерне розмивання меж між минулим і сучасним, інтерес лише до тих подій минулого, які можна пов'язати із теперішньою діяльністю. Натомість при науковому підході існує вимога розрізнення вимірів теперішнього і минулого, розгляду історичної події обов'язково лише у зв'язку зі своїм неповторним соціальним, політичним чи культурним контекстом. На практичному ж рівні сприйняття історичних подій неодмінно навантажене світоглядними оцінками. При такому підході до історії основними є виправдальна й легітимізуюча функції. Політика пам'яті та історична політика спираються саме на настанову практичного ставлення до минулого.

Канд. філос. н. Вікторія Березіна (Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика) говорила про кризу класичної раціональності і перевідкриття етичного виміру знання. В контексті феноменологічної герменевтики зазначається про неусувність етичного виміру будь-якого обміну знаннями, якими б науково доведеними вони не були. У філософській герменевтиці рефлексія розуму, який визнає свою обмеженість, є рушієм здорового глузду, де її первинна мета - не критика, а пошук взаєморозуміння з приводу самої справи. Розвиток рефлексії відбувається не за допомогою наукового методу, теоретичного знання, а шляхом «утворення/освіти» (Bildung). «Екзистенційне» поняття Bildung постає у Ґадамера принципом мислення, заміняючи таким чином класичне поняття «пізнання», так що об'єктивність відповідає тут нормам обґрунтування (для тверджень, пій), які ми відкриваємо у собі.

Доктор філос. н. Наталія Бойченко (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика) торкнулась проблеми «Мораль та етика в постіндустріальному суспільстві». Хоча у традиційному суспільстві мораль інтегрує суспільство, а в постіндустріальному диференціюється, однак функція символічної системи тут зберігає своє значення не лише для окремих соціальних груп, але і для суспільства в цілому. Особливо важливими постають різновиди моралі, які виробляються представниками соціальних груп, що за своєю специфікою мають високий рівень рефлексії щодо власної діяльності загалом, і зокрема - щодо моральних засад такої діяльності. На прикладі П. Бурдьє розглядається висока моральна ефективність академічної мережі. Доповідачка торкнулась питання про зворотний зв'язок між професурою та представниками не-університетських спільнот, який може здійснюватися як незалежно від академічного процесу, так і в ньому самому. Особливу роль в цьому відіграє спілкування зі студентами.

Студент магістратури Київського національного університету імені Тараса Шевченка Златислав Дубняк у своєму виступі «Бізнес-аналогія і справжня місія університету» розглядає точку зору С. Коліні, за якою сьогодні університетська діяльність починає розумітися в економічному ключі, як виробництво товару (знань, навичок, дипломованого людського капіталу, технологій), який можна порахувати і використовувати. Кінцевою метою за такого підходу є «прибуток», вклад в економіку країни, забезпечення навичками. Однак університетська науково- освітня діяльність не може бути адекватно виражена в економіко-бюрократичних поняттях, адже розуміння світу, критичне мислення чи фантазію неможливо кількісно оцінювати, підраховувати. Якщо вважати ці риси другорядними, це може спричинитися до примітивізації людей. Тож із поширенням бізнес-аналогії варто враховувати подібні зауваги.

Олена Жигилевич (Київський інститут бізнесу і технологій) у виступі «Ціннісний підхід та функціональний аналіз у освітній комунікації при наданні бізнес-освіти» стверджує, що для пояснення закономірностей функціонування організації слід спочатку виявити ті цінності, які є визначальними для її успішності. Це передбачає використання інтерпретативних методів, адже ціннісні зв'язки відрізняються від функціональних. Коли йдеться про освіту, то вона має готувати водночас фахівця і громадянина. Дослідження освітніх практик у бізнес-освіті має спиратись на застосування функціонального і ціннісного аналізу у їхньому взаємозв'язку.

Старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ Олександр Кіхно свій виступ означив як «Діалектика духовного та соціо-господарського чинників у цивілізаційній концепції Шрі Ауробіндо Гхоша» У концепції Шрі Ауробіндо Гхоша йдеться про символічну, типову, умовнісну і індивідуалістичну стадії розвитку соціуму. На першій стадії домінує релігійний світогляд, на другій - соціальні ідеали, на третій - зовнішні і ритуали, а четверта стадія є віком індивідуалізму і раціоналізму, віком бунту проти застиглих старих культурних форм. Однак ця стадія є перехідною до пробудження суб'єктивного, внутрішнього життя, до суб'єктивного періоду людства, коли людина повинна повернути, знову набути своє втрачене глибинне Я. Попереду, на думку індійського мислителя, має бути Духовний Вік. Простежується подібність між концепцією Шрі Ауробіндо Гхоша і поглядами поглядами М. Вебера, М. Бердяєва, С. Булгакова, які підкреслювали визначальне значення духовного чинника для господарського розвитку.

Наталія Коваленко (Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика) у виступі «Екологічна тематика в контексті постіндустріалізму» провела стислий аналіз концепцій постіндустріального суспільства з погляду на екологічну проблематику, а також чинників зростання екологічних проблем і ризиків, пов'язаних з переходом від індустріального до постіндустріального суспільства. Спираючись на концепції Д. Белла, Ж. Бодріяра, У. Бека, авторка намагається виявити чинники, що визначають характер взаємодії людини з довкіллям.

Канд. філос. н. Оксана Кожем'якіна (Черкаський державний технологічний університет) виступила на тему «Феномен довіри в філософії господарства». Сучасне господарське життя доби глобалізації та інформатизації демонструє тенденції відмови від жорстких форм гарантій та необхідність звернення до гнучких соціокультурних детермінант економічної взаємодії. Специфіка довіри зумовлена її унікальною здатністю уможливлювати соціальну взаємодію в ситуації комплексності, невизначеності та нестабільності. Розглядаються різні аспекти концепту довіри: інституційна довіра, довіра як ставка на майбутні можливі дії інших, етична складова довіри. Також обмірковується оптимальне співвідношення довіри та недовіри.

Ольга Кушнір (перший проректор Київського інституту бізнесу та технологій) назвала свій виступ «Цінності як основа мотивації в бізнес-освіті». Завданням навчального закладу та передусім його керівництва є виявити можливості концептуалізувати ціннісні структури студентства та викладачів як основних соціальних груп ВНЗ. Ціннісні структури особистості розглядаються у зв'язку з концепціями систем релевантності А. Шюца (тематична, інтерпретативна, мотиваційна релевантність). Виокремивши ці три форми, їх не можна розглядати окремо, хоча вони мають різні характеристики, але діють усі разом. Як тематична, так і інтерпретативна, так і мотиваційна релевантність кожна зокрема може викликати зміни у інших двох формах релевантності. Проблема визначення якості бізнес-освіти якнайкраще відповідає характеристикам «кінцевої області значень». Однак це така кінцева область значень, яка набуває свої соціальної значущості лише за умови, що вона стає спільною (при усіх припустимих відмінностях у інтерпретації) для доволі значної частини суспільства, в усякому разі - характерною для життєсвіту певної комунікативної спільноти (тих, хто отримує бізнес-освіту), яка поділяє спільні цінності (сфери бізнесу).

Марія Лігус аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка розглянула «Теоретичні аспекти вивчення комунікації (трансмісійний та ритуальний підходи)». Спираючись на концепцію Дж. Кері, який виділяв два підходи до вивчення комунікації: трансмісійний та ритуальний, доповідачка аналізує специфіку кожного з них.

Докт. філос. н. Ярослав Любивий (Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України) у виступі «Самоорганізація та конструювання соціальних мереж» відмітив зміну поглядів на роль і значення соціальних мереж у структурі суспільства. Радикальна пере- конфігурація соціальної структури на користь соціальних мереж зумовлена масштабними технологічними інноваціями, а також зростанням ролі творчого потенціалу людини та автономізації її продуктивних здатностей у сучасному високотехнологічному виробництві. В сучасному світі, поряд із «офіційною» капіталомісткою патенто- та ліцензійно-орієнтованою економікою великих транснаціональних корпорацій, формується низьковитратна високотехнологічна та екологічно орієнтована альтернативна економіка з мережевим відкритим кодом та відкритим доступом, що спирається на краудфандінг. Поряд та паралельно з існуючою світовою фінансово-технологічною олігархією формується мережево-конституйована та демократично орієнтована світова меритократія. На зміну суспільствам, у яких високий рівень насильства та, відповідно, економічної експлуатації, де людина не може в повній мірі реалізувати свій творчий потенціал приходять екологічно орієнтовані соціуми з розгалуженою мережею горизонтальних взаємозв'язків, енергетичною демократією та суттєво скороченими підставами для різних форм соціального насилля.

Доповідь канд. філос. наук Олександра Найдьонова (Університет сучасних знань) «Рух до суспільства знання як рух до інтелектуалізації й інформатизації суспільства» присвячена ролі інформаційно-комунікаційних технологій в суспільстві знань. Наголошується на необхідності інтелектуалізації життя і розвитку соціальної інформатики. Розглянуті декотрі проблеми, пов'язані із суспільством ризику, простежується еволюція демократичних процесів в «суспільствах знань». Навчання у суспільстві знань набуває безперервного характеру, підкреслюється роль новітніх знань для конкурентоспроможності країни.

Канд. філос. наук Віталій Нечипоренко (Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України) виступив на тему «Ліберальна парадигма філософії господарювання ХХІ століття: занепад чи відродження?», торкнувшись інтелектуальної полеміки щодо претензій на універсальність західної моделі соціального устрою і ліберальної парадигми її легітимації. Здійснено спробу осмислення балансу переваг та недоліків ліберальної парадигми в соціально-економічному аспекті.

Анна Одинець (аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка) назвала свій виступ «Проблема трансформації свідомості у віртуальній реальності», зупинившись на питаннях ідентичності особистості у цифровому світі.

Ярослав Петік (аспірант Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України) розглянув «Динамізм в епістемічній логіці», зосередивши увагу на динамічній епістемічній логіці DEL і новій формальній системі на базі DEL - частковій динамічній епістемічній логіці, ParDEL.

Докт. філос. н. Олександр Поліщук розкрив «Значення цінностей у житті індивідів та в діяльності менеджера». Підкреслено роль цінностей для менеджерів суспільно- політичної сфери, адже саме ці менеджери вибирають вектор розвитку, спрямовують суспільство на ті чи інші цінності, саме вони творять загальну систему цінностей, яка виступає у вигляді ціннісних орієнтацій. Основне завдання політичних менеджерів - спрямувати колективну дію не лише на досягнення матеріального блага, а й на духовний розвиток індивідів. Підкреслюється роль свободи як принципової цінності. У екзистенційному аспекті ідея свободи актуалізує два протиправні вектори, що визначають загальну скерованість існування людини: вектор визволення і вектор відповідальної причетності.

Марія Предеїна (старший викладач Таврійського національного університетуім. В. І. Вернадського) виступила на тему «Надії і побоювання індустрії 4.0», аналізуючи відмінність «індустрії 3.0» та «індустрії 4.0» з точки зору виробничих сил, виробничих відносин, смерті держави, міжнародної панорами. «Індустрія 4.0» відкриває два образи майбутнього: утопічний і антиутопічний.

Канд. філос. н. Тамара Солдатська (Київський університет права НАН України) у виступі «Самовизначення людини у цифрову епоху» розглянула основні виклики, пов'язані з глобалізацією, що можуть слугувати загрозою для культурної ідентичності, спираючись на концепцію У. Бека щодо руйнації державно- центристської світової моделі та появу «розщепленої» ідентичності. Розглядаються конструктивні і деструктивні аспекти патріотичного почуття.

Поліна Хрульова (аспірантка Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України) розглянула «Знання як спільний ресурс постіндустріального суспільства». Аналізуються проблеми оптимального використання спільних ресурсів та роль спільнот.

Канд. філос. н. Едуард Юрченко (Національний транспортний університет) виступив на тему «Темне просвітництво: раціоналізований футуристичний ультратрадиціоналізм», розглянувши неореакцію як нову школу в сфері політичної філософії, простежуючи її історію та основних представників.

Канд. філос н. Валентина Якубіна (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) у виступі «Постіндусттальні контексти репрезентації історичності у сучасній філософії історії» розглянула трансформацію поняття історичності. Сьогодні історію варто розуміти інтерактивно, як гіпертекстуальну гру наративів, де зустрічається віртуальне й реальне, вигадка, здогадка й згадка, і найкращою аналогією тут є кіно. Опісля «культурального повороту», на сучасному етапі досліджень, цілком доречним буде поєднання та аналітика таких культурних явищ, як історія, філософія, кіно - через термінологічно-методологічні засоби філософії історії із філософією кіно.

Размещено на Allbest.ru