Запозичення з романських мов у північноукраїнських пам'ятках XVI-XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОЗИЧЕННЯ З РОМАНСЬКИХ МОВ У ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКИХ ПАМ'ЯТКАХ XVI-XVII СТ.

В.М. Титаренко, кандидат філологічних наук, доцент, Житомирський державний університет імені Івана Франка

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано запозичення з романських мов, котрі функціонували в північноукраїнських пам'ятках XVI--XVII ст. ділового стилю. Описано тематичні групи лексики, наповнені аналізованими іншомовними елементами, виявлено семантичні процеси, що відбувалися в цих словах (розширення, звуження, переінтеграція семантики), простежено їх подальший розвиток в українській мові загалом й північноукраїнському наріччі зокрема.

Ключові слова: пам'ятка, запозичення, етимологічне джерело, лексико-семантичний варіант, романізми, румунізм.

АННОТАЦИЯ

Annotation

Аналіз досліджень і публікацій. Запозичена лексика української мови неодноразово ставала об'єктом вивчення, зокрема проникнення іншомовних слів у староукраїнський період досліджували Л. Гумецька, М. Рогаль, В. Русанівський, І. Шаровольський, Д. Шелудько, С. Грабець, М. Карплюк, B. Курашкевич, Т. Лер-Сплавинський, М. Лесів, Й. Сятковський, С. Урбанчик С. Гриценко та багато інших. Вплив романських мов принагідно чи спеціально висвітлювали І. Огієнко, С. Дель Гаудіо та ін. Більш детально ознайомитися зі списком літератури з цієї проблематики можна в монографії C. Гриценко [1: 334-412].

Мета статті - проаналізувати запозичення з романських мов, які функціонували в північноукраїнських пам'ятках ділового стилю XVT-XVTI ст., виявити тематичні групи, наповнені романізмами, з'ясувати їх семантичні особливості та простежити подальший розвиток в українській мові.

Виклад основного матеріалу. У північноукраїнських актових книгах XVT-XVTI ст. функціонували запозичення з багатьох мов, різних тематичних пластів, використовувалися іншомовні назви як на позначення предметів, відповідників яким не було в українській мові, так і з'являлися дублети питомим номерам. За нашими спостереженнями, найбільший вплив на староукраїнські тексти ділового стилю північноукраїнського наріччя мали польська, латинська, німецька мови, відчутними також були тюркські, чеська, грецька. У невеликій кількості представлені запозичення з романських мов, зокрема з італійської, французької, які потрапляли до староукраїнських пам'яток переважно через посередництво інших мов, зокрема польської, німецької; по одній лексемі засвідчено в студійованих джерелах з іспанської та румунської.

Запозичення можна аналізувати за історичним (з якої мови безпосередньо потрапило слово до мови- реципієнта) та етимологічним (у якій мові слово утворилося) джерелами. У наших студіях характеризуємо за етимологічним джерелом, який перебачає врахування мови-джерела запозичення та мов-посередниць, тому лексеми, запозичені через посередництво польської мови з інших, відокремлюються від власне полонізмів, наявність польського, чеського тощо відповідника свідчить про можливий, але не єдиний шлях проникнення цих слів до української мови.

Вибираючи слова романського походження, зіткнулися з проблемою розмежування італізмів і слів, запозичених з французької мови, а також не завжди є чітка межа між романізмами та латинізмами, зумовлено це тим, що багато слів мають спільний корінь і форму в латинській і французькій та італійській мовах, оскільки саме латинь у минулому була основою цих мов.

Найбільшу кількість досліджуваних слів віднесли до назв тканин і виробів з них, різних видів одягу, прикрас та оздоблення до нього, взуття. Це назви речей, які переважно належали представникам заможних верств населення, одяг був всіляких видів, виготовлений із різної тканини, різноманітно оздоблений. Еволюція таких лексем на північноукраїнських землях була різною: одні вийшли з ужитку разом із реалією, яку вони позначали, інші функціонують і нині в поліських говірках, а частина почала позначати інші реалії, від окремих слів засвідчено похідні утворення. Із проаналізованого матеріалу випливає, що в становленні аналізованої тематичної підгрупи велику роль відігравали запозичення з різних мов, зокрема й романських. До слів італійського походження належить ко(л)дра: ... побра(л) и кгва(л)то(в)не пограби(л) ... посте(л) - подушо(к) атласовы(х) три, престира(д)ло ру(б)ковое зъ фа(р)ботами, ко(л)дру - тая по(с)те(л) ко(ш)товала золоты(х) по(л)ски(х) се(м)десятъ (Житомир 1605, ДМВН: 47); (Житомир 1650, ДМВН: 193) (п. koldra, свн. kolter, іт. coltm [2: ІІ: 482]) 'ковдра', звукова зміна ltr > ldr відбулася на польському ґрунті [3: 245]. У студійованих пам'ятках слово виявлено з одним значенням, хоч у XVl-XVII ст. воно було полісемічним: крім зазначеного, мало семантику 'білизна для спання', 'простирадло' [4: 14: 173]. Лексема без семантичних змін успадкована українською мовою, але в подальшому в слові відбулися фонетичні процеси відповідно до законів мови-реципієнта. Один раз у текстах ужито назву саянъ: Скрыню великую чорную з шатами, в которой дей было: саянов оксамитных чотыри: оден чорного оксамиту рытого з трема брамами злотоглавовыми (Володимир 1573, АрхЮЗР 8 / ІІІ: 245) (п. sajan, іт. sojone [5: 294]) 'жіночий плащ', лексема зі зміненою семантикою функціонує в сучасних поліських говірках: саян 'картата домоткана вовняна спідниця, андарак', 'спідниця зі смугастої матерії' [6: 145]; 'домоткана вовняна спідниця', 'домоткана полотняна спідниця' [7: 179]. Засвідчено одиничний випадок уживання номена чамара: чамара бруна(т)ная фалє(н)дьшовая, шлямами по(д)шитая, которая, дє(и), коштовала злоты(х) соро(к) (Житомир 1609, ДМВН: 125) (п. czamara, ісп. camarra, іт. cimarra [8: I: 214]) 'верхній чоловічий одяг подібний до куртки', лексема з розширеною семантикою функціонує в середньополіських говірках: чемара 'теплий одяг на ваті', 'довгий чоловічий одяг у вигляді свити з брижами в стані' [6: 169], а в західнополіських виявлено похідне демінутивне утворення чемерка 'різновид верхнього одягу з овечого сукна (свити), що розрізнявся кроєм', 'верхній довгий одяг із тканини фабричного виробництва' [7: 34, 181]. Із італійської або французької походить номен пасаманъ: ... сукня бєлоголо(в)ская с пасамано(м) оксамитны(м) (Житомир 1650: 194) (п. pasamon, іт. passamano 'позумент', фр. pasamon 'тс.' [2: IV: 303-304]) 'тасьма для обшивання одягу'. У поліських говірках назва вживається зі значенням 'смуга на шкірі від удару батогом або палицею; подряпина' [9: ІІ: 29]. Лексема се(р)вета: штуку полотна, тбрусъ, тузин серветъ, звєрцадло и парурукавицъ дадутъ... (Володимир 1635, ТУ: 303) (п. serweta, іт. servito [10: 486]) 'серветка' зберігається в західнополіських говірках із значенням 'настильник' [9: ІІ: 141]. Італійського джерела сягають слова, які в подальшому вийшли з активного вжитку: буратикъ: патрхилев два буратику злоткового (Луцьк 1621, АрхЮЗР 1/6: 502) (стп. burat, фр. burat, іт. buratto [4: 3: 97]) 'узорчаста декоративна тканина'; манєля: ... в трете(м) деяме(н)то(в) чески(х) ки(л)ка, манеле, в которы(х) было камене(и) рубино(в) осмь и пере(л) шесна(д)ца(т) (Володимир 1599, ТУ: 231) (п. manela, іт. maniglia [10: 321]) 'жіночий браслет'; товалня, тувалня: тува(л)ня ру(б)ковая з ли(ш)твами, куплена за по(л)третя золото(г)[о] по(л)ского (Житомир 1605, ДМВН: 36, 47) (п. towalja, tuwalja, іт. tovaglia [10: 574]) 'широкий рушник'; феритъ: ... одданъя и веръненъя презъ вашу милостъ поводовой стороне тканъки перъловое, старосвъицъкое, зъ феритами счиро золотыми (Володимир 1638, АрхЮЗР ІІІ/1: 364) (п. feret, іт. feretto [5: 336]) 'пряжка'; штаметъ: о(т) поставу штамету - гроше(и) двана(д)ца(т) (Луцьк 1569, ТУ: 141) (п. sztamet, іт. stame/stamento [10: 555]) 'ґатунок шерстяної тканини'.

Із французької до цієї групи належить частовживане боты / бути: А на другомъ возе зна(и)шли: ... боты сафиновык похожалык... (Луцьк 1565, ТУ: 112); (Житомир 1590, АЖГУ: 53; Житомир 1605, ДМВН: 58; Житомир 1650, ДМВН: 193) (п. buty, bot, стч. bot, фр. botte [3: 48]) 'чоловіче й жіноче взуття, боти', номен активно використовується в поліських говірках, зокрема в середньополіських: боти 'високе гумове взуття, яке взувають на черевики в негоду або взимку', 'гумові чоботи', 'гумові чоботи з короткими халявами', 'жіночі гумові чоботи з короткими халявами, з каблуками, часто збоку застібнуті на кнопку', 'високі гумові калоші', 'обшите хутром невисоке гумове взуття', 'черевики', 'важкі теплі чоботи', 'дитячі або жіночі напівчеревики', 'короткі шкіряні чоботи', тут засвідчено також похідні утворення ботик, ботинки [6: 22] та західнополіських: бути 'дерев'янки: взуття на дерев'яній підошві зі шкіряним верхом' [7: 170]. Французької сягає слово гарусъ: о(т) штуки гарусу - гроше(и) десе(т) (Луцьк 1569, ТУ: 142) (п. haras/garasz, свн. (h)arraz, від фр. особової назви Arras [8: I: 518-519]) 'ґатунок кольорової шерстяної тканини, виготовленої в м. Арряс (суч. Франція)', яке не успадкувалося в українській мові.

Виявлене одне запозичення з іспанської мови: фарботы: прєстира(д)ло ру(б)ковоє зъ фа(р)ботами (Житомир 1605, ДМВН: 47) (стп. farbot, forbot, ісп. farpado [10: 125]) 'бахрома' у подальшому вийшло з активного лексикону української мови.

У текстах пам'яток уживаються романські запозичені назви їжі, напоїв. Використовується одна лексема давньоіталійського походження - ма(л)мазєя, ма(л)мазыя: о(т) куфы му(ш)кателу, ма(л)мазе(и) и вина - по злотому че(р)леному (Луцьк 1569, ТУ: 141); (Володимир 1624, ТУ: 273) (п. malmazja, діт. malvasia [8: II: 131]) 'ґатунок грецького та італійського вина' та одна румунського - брынъдза: брынъдзы кунъvы 6vu узєли (Житомир 1635, АЖГУ: 161) (стп. bryndza, рум. brinza [10: I: 83]) 'овечий сир', останній номен зберігається в сучасній українській мові без зміни семантики, у літературному варіанті відбулося спрощення звукосполуки ндз ^ нз (бринза, діал. бриндза) [11: 1: 236].

Військова лексика теж поповнювалася запозиченнями з італійської та французької мов, зокрема до цієї групи віднесли італізм ко(р)нетъ: панове поручники оденъ козацкое а другий дракганское компании, тотъ зъ хорогвою Польскою, а овъ зъ корнетомъ Немецкимъ, скочивши до брамы и браму выбивши, вуйшли (Володимир 1645, АрхЮЗР 3/І: 392); (Житомир 1646, АрхЮЗР 6/І: 541-542 [Цит. за: 4: 15: 22]) (п. kornet, франц. cornet, іт. cornetta [8: I: 797]) 'корнет: загін кінноти'. Згодом у слові відбулася переінтеграція семантики: 'у царській армії - перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий' [11: 4: 294], нині номен належить до пасивного словника нашої мови. Виокремлено кілька слів на позначення вогнепальної і холодної зброї, її деталей: французького джерела сягають слова карабинъ: ...кгва(л)то(в)не пре(з) челя(д)ника свое(го) вытя(г)ну(л)... у Петра Сторожа - карабинъ, купены(и) за золоты(х) пя(т)на(д)це(т) (Володимир 1628, ТУ: 285) (п. karabin, нім. karabin(er), франц. carabine [8: I: 630]) 'рушниця з коротким стволом' (у сучасному вжитку перебуває без зміни семантики 'гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом' [11: 4: 99]). Лексема пєта(р)да: ...тєпєрєшниє протє(с)туючиє... мєли и(м) а(р)мату и(х) воє(н)ную всю, то є(ст): ді(л) дєсє(т) оправи(т), пороху и олову до нєє да(т), такжє пєта(р)дьі уроби(т) (Житомир 1618) [12: 107] (п. petarda, фр. petarde (з прованс. petarrada) [8: II: 533-534]) 'гармата для розбивання стін' зазнала розширення семантичних варіантів і на сучасному етапі є багатозначною: 'старовинний розривний снаряд у вигляді металевої посудини, наповненої порохом', 'сигнальний розривний снаряд, який кладуть на колію, щоб зупинити поїзд у разі небезпеки', 'наповнений порохом паперовий снаряд, що використовується для феєрверку' [11: 6: 343]. Поширеним в аналізований період був номен пистолєтъ: При которомъ збитъю, зморъдованъю... сутъ побраные и кгвалътовне погърабълєныє, а меновите: ... писътолетовъ пару за золотыхъ тридъцетъ (Володимир 1627, ТУ: 279); (Житомир 1635, АЖГУ: 136) (п. pistolet, фр. pistolet є демінутивною формою від pistole 'пістолет' [2: IV: 416]) 'пістолет', який без значних семантичних змін уживається в сучасній українській мові. Запозичення рапира: ... теды выше(и) помененые при(н)ципалове с помощниками своими... кгва(л)товне и поту(ж)не в ки(л)кадеся(т) чоловека з розными бронями, шпадами и рапирами, и килефами напа(д)ши, оны(х)... побили... (Володимир 1638, ТУ: 309) (нім. Rapier, франц. rapiere [2: V: 27]) 'зброя з довгим і гнучким клинком та держаком' у процесі розвитку не зазнало відчутних семантичних змін: 'колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні' [11: 8: 452]. З італійської мови запозичено номени дарда: вс-хъ зъ оружемъ розмаитымъ вахтарскимъ, то естъ зъ шефелинами, зъ усписами, зъ дардами // зъ рогатинами... безъобронного чоловіка... збили (Володимир 1598, АрхЮЗР 3/І: 142-143) (стп. darda, dard, фр. dard, іт. dardo [10: 85]) 'дарда: спис на дерев'яному держаку', який згодом став архаїзмом, та мушкетъ: ...з великою гаръматою, з ділами, з гако(в)ницами, з ручницами, з мушкетами, сага(й)даками, с копіями, рогатинами, а з и(н)шими бронами... (Житомир 1609, ДМВН: 161); (Житомир 1635, АЖГУ: 128, 179; Київ 1643, ДМВН: 237) (п. muszkiet, іт. moschetto [2: ІІІ: 544]) 'мушкет', який перейшов на периферію, оскільки позначає 'старовинну ґнотову рушницю великого калібру' [11: 4: 834].

Усі з вищепроаналізованих лексем романського походження відсутні в Словнику староукраїнської мови XIV-XV ст., що свідчити, що вони проникали в XVI-XVII ст. разом із предметами, які позначали.

ВИСНОВКИ

Проаналізований нами матеріал засвідчив, що слів романського походження в староукраїнських пам'ятках ділового стилю, писаних на Поліссі, порівняно з полонізмами, латинізмами, германізмами, тюркізмами не багато. Наповненість тематичних груп обмежена, насамперед, це побутова лексика (назви тканин й виробів із них; прикраси, поодиноко взуття), військова лексика (назви зброї), спорадично назви їжі та напоїв (вина). Запозичення з цих мов представлені конкретною лексикою, що свідчить про те, що проникали вони разом із реалією, яку позначали. На основі лексикографічних джерел установлено, що з'являлись ці номени переважно через посередництво інших мов (польської, німецької тощо). Потрапивши в староукраїнську мову, адаптовані романізми зазнавали тих само процесів, що й питома лексика, зокрема активно вживані слова розширювали, звужували семантику; після зникнення реалії, відходили на периферію (архаїзувались), частина з певними семантичними змінами нині зберігається в північноукраїнському наріччі.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ

АКЖГУ - Акти Житомирського гродського уряду : 1590 рік, 1635 рік / Підгот. до вид. В. М. Мойсієнко. - Житомир, 2004. - 256 с.

АрхЮЗР - Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов. - К., 1859 - 1914.

ДМВН - Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. док. / Підгот. до вид. В. В. Німчук, В. Русанівський та ін. - К. : Наукова думка, 1981. - 316 с.

ТУ - Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. ; упор. В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. - К. : Наукова думка, 1990. - 408 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Гриценко С. П. Динаміка лексикону української мови XVI-XVII ст. / Світлана Павлівна Гриценко. - К. : ККМ, 2017. - 936 с.

2. Етимологічний словник української мови: / За ред. О. С. Мельничука: В 7-ми т. - К., 1982 - 2012. - Т. 1-6.- Borys W. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego / Wieslaw Borys. - Krakow : Wydawnictwo Literackie, 2005.863 s.

3. Словник української мови XVI - I половини XVII ст. - Вип. 1-16. - Львів, 1994-2013.

4. Булыка А. М. Даунія запазьічанні беларускай мовы / А. М. Булика. - Мінск : Навука і тэхника, 1972. - 384 с.

5. Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок / Г. Гримашевич. - Житомир, 2002. - 184 с.

6. Пономар Л. Г. Назви одягу Західного Полісся / Л. Г. Пономар. - К.: 1997. - 182 с.

7. Bankowski A. Etymologiczny slownik j^zyka polskiego / А. Bankowski. - Warszawa, 2000. - T.1-2.

8. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: у 2-х тт. / Григорій Аркушин. - Луцьк : Редакційно- видавничий відділ "Вежа" Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000.

9. Brukner A. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego / А. Brukner. - Krakow : Wiedza Powczesna, 1957. - 806 s.

10. Словник української мови : В 11 -ти т. - К., 1970-1980. - Т. І-XI.

11. Білоус Н. О. Нове джерело до історії взаємовідносин київських ремісників замкової та магістратської юрисдикцій / Н. О. Білоус // Архіви України. - 1997. - № 1-6. - С. 101-107.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Hrytsenko S. P. Dynamika leksykonu ukrainskoi movy XVI-XVII st. [Dynamics of Ukranian Lexicon of the XVI- XVII Centuries] / Svitlana Pavlivna Hrytsenko. - K., 2017. - 934 s.

2. Etymolohichnyi slovnyk ukrayins'koi movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] / Za red. O. S. Melnychuka : V 7-my t. - K., 1982 - 2012. - T. 1-6.

3. Borys W. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego [Dictionary Etymological of the Polish Language] / Wieslaw Borys. - Krakow : Wydawnictwo Literackie, 2005. - 863 s.

4. Slovnyk ukrains'koi movy XVI - I polovyny XVII st. [Dictionary of the Ukrainian Llanguage of the XVI - I Half of the XVII Century]. - Vyp. 1-16. - L'viv, 1994-2013.

5. Bulyka A. M. Dauniya zapazychanni belaruskay movy [Old Borrowings in Belarusian Languages] / А. M. Bulyka.- Minsk: Navuka i tekhnyka, 1972. - 384 s.

6. Hrymashevych H. Slovnyk nazv odyahu ta vzuttia seredn'opolis'kykh i sumizhnykh hovirok [Dictionary of Clothes and Shoes of Middle Polissya and Adjacent Dialects] / H. Hrymashevych. - Zhytomyr, 2002. - 184 s.

7. Ponomar L. H. Nazvy odyahu Zakhidnoho Polissya [Names of Clothes in Western Polissya] / L. H. Ponomar. - K. : 1997. - 182 s.

8. Bankowski A. Etymologiczny slownik j^zyka polskiego [Etymological Dictionary of the Polish Language] / А. Bankowski. - Warszawa, 2000. - T. 1-2.

9. Arkushyn H. Slovnyk zakhidnopolis'kykh hovirok : u 2-kh tt. [Dictionary of Western-Polish Dialects: in 2-t] / Hryhorii Arkushyn. - Luts'k : Redaktsiyno-vydavnychyy viddil "Vezha" Volyns'koho derzhavnoho universytetu im. Lesi Ukrainky, 2000.

10. Brukner A. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego [Dictionary Etymological of the Polish Language] / А. Brukner. - Krakow : Wiedza Powczesna, 1957. - 806 s.

11. Slovnyk ukrayins'koyi movy: V 11-ty t. [Dictionary of the Ukrainian language: In the 11th century]. - K., 19701980. - T. I-XI.

12. Bilous N. O. Nove dzherelo do istorii vzaiemovidnosyn kyivs'kykh remisnykiv zamkovoi ta mahistrat-s'koi yurysdyktsiyi [A New Source for the History of Relations between Kyiv Artisans of the Castle and Magistrates' Jurisdictions ] / N. O. Bilous // Arkhivy Ukrainy [Archives of Ukraine]. - 1997. - № 1-6. - S. 101-107.

Размещено на Allbest.ru