Вплив аграрної реформи 1848 року в Австро-Угорщині на розвиток бухгалтерського обліку в Західній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 657 (075.8) 9

Вплив аграрної реформи 1848 року в Австро-Угорщині на розвиток бухгалтерського обліку в Західній Україні

Даньків Йосип Якимович, к.е.н., професор, завідувач кафедри обліку і аудиту,

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»;

Остап'юк Мирослав Ярославович, к.е.н., професор кафедри обліку, аудиту і фінансів,

Карпатський інститут підприємництва;

Галушко Наталія Йосипівна, к.е.н,доцент, бухгалтер-експерт фірми «Тер-аудит», м. Тернопіль

Починаючи з середини ХІХ століття в Європі формуються свої бухгалтерські школи. Основними школами стають італійська, французька та німецька.

Забігаючи вперед, можна сказати, що частина України (Галичина, Буковина, Закарпатська Україна) перебувала під впливом німецькомовної школи, вона входила до складу тодішньої Австро-Угорської імперії.

Для італійської та французької шкіл були характерні відповідно юридичний та економічний напрями. Концепція німецькомовної школи полягала в підході до бухгалтерського обліку не ззовні, тобто в пошуках облікового змісту бухгалтерії інших науках. Його шукали в самій бухгалтерії, в самій процедурі облікового процесу. Тому і напрям німецької школи називається процедурним.

Найбільш відомими представниками німецької школи були Ф. Скубіц, Ф. Лейтер, Б. Пендоф, Е. Шмеленбах, І.Ф. Шер, А. Кальмес та ін. Слід зазначити, що німецька школа у своєму історичному розвитку значно поступалась італійській і французькій. Тільки в середині ХІХ ст. на основі праць Гантигіля, Г. Курцбауера, Г.Д. Аугшпурга зароджується теорія бухгалтерського обліку і поступово формуються німецька щкола та на наукова думка.

Постановка завдання. Враховуючи багатонаціональний склад Австро-Угорської імперії, її культурне і наукове надбання, наслідки аграрної революції 1848 р. для окремих територій Західної України, основним завданням статті на цьому етапі є поряд з характеристикою еволюційного поступу бухгалтерської науки в цій імперії, визначити також і внесок наших співвітчизників до неї.

Виклад основного матеріалу

На протязі 1772-1774 р.р., спочатку Галичина, а згодом Буковина та Закарпаття опинилися під владою Австро-Угорської імперії. Наприкінці XVIII ст. -- першій половині XIX ст. центрами господарського життя у Галичині, Буковині, Закарпатті були великі поміщицькі маєтки разом з фільварками і прилеглими до них селами, містечками, містами, промисловими підприємствами, млинами, корчмами, шпихлірами, ярмарками, торгами і базарами. Поміщицькі господарства виробляли товарний хліб, відгодовували на продаж худобу, переробляли сільськогосподарську сировину. Поступово тут виділялись райони, що спеціалізувалися на виробництві хліба, та окремих культур, вирощуванні та відгодівлі худоби, виготовленні ремісничих і промислових виробів з місцевої сировини. Загалом західноукраїнські землі були відсталим аграрним регіоном зі слабкою промисловістю. Однак в умовах розвитку товарно-грошових відносин спостерігалась певна спеціалізація в окремих господарських регіонах, кожний край мав чітко окреслену свою соціально-економічну специфіку. імперія бухгалтерський облік

Поміщицьке господарство все більше втягувалось у товарно-грошові відносини, адже його основною функцією було виробництво заради грошей. Джерелами прибутку панських маєтків були: відробітня (панщина) і грошова (чинш), ренти, натуральні данини, орендні платежі. Грошовий вираз цих селянських повинностей становив дохід, за яким звичайно визначалась капітальна вартість маєтку.

Перетворення натуральних данин, передусім панщини, у гроші потребувало не аби якої господарської ініціативи і підприємницької спритності. Тепер поміщик-дворянин поєднував в собі і власника, і підприємця, і економіста (бухгалтера), і торговця. Це звичайно, більшості з них, не було під силу. Тому необхідно було змінювати товарно-грошові відносин. Об'єктивно під впливом економічно-політичних процесів в Західній Україні в 1848 р. Австро-Угорщина ліквідовує кріпосне право (що на 13 років скоріше чим в Росії-- у 1861 р.). Це відкривало дорогу розвиткові нових капіталістичних відносин, особливо у поміщицьких господарствах. Важливою ознакою утвердження капіталізму в сільському господарстві було зростання товарності його продукції. У цей час посилюють експорт хліба й худоби за межі Західної України. Негативним наслідком розвитку капіталістичних відносин стала значна пролетаризація західноукраїнського селянства, що викликало масову міграцію селян до Америки.

Проведені Австро-Угорщиною селянські реформи у 1848 році, у тому числі у Галичині, на Буковині і Закарпатті, створили певні умови для скасування кріпосного права та і для розвитку капіталістичних відносин у промисловості, але зацікавленість колоністів у продукції сільського господарства для своєї метрополії зберігала домінуючу частку сільськогосподарського виробництва в загальній його структурі.

Становлення фабрично-заводської промисловості відбулося в останній чверті ХІХ ст. Важливим моментом став розвиток нафтової промисловості, в яку інтенсивно проникає іноземний капітал: французький, англійський, американський, німецький. Але у промисловості кваліфікованими робітниками були здебільшого поляки. Українців практично не допускали до освоєння провідних професій чи до найму на державну службу.

Підвищення товарності виробництва стимулювало розвиток торгівлі, важливими формами якої були ярмарки та базари. Водночас почали формуватися ринки капіталів. У той час було засновано ряд економічних установ, почала створюватись розвинена система кредитних товариств. Взагалі Західна Україна мала всі необхідні умови для розвитку промисловості, у тому числі природні умови і вигідне економічне розташування, та, проте, розвивалася дуже повільно через колоніальний характер своєї економіки. Австрійський уряд створив у ній ринок збуту продукції австрійської промисловості та перетворив її на сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили своєї метрополії.

Особливістю економіки Галичини того часу було переважання іноземного капіталу. Іноземні підприємці створювали банки, акціонерні товариства, володіли основними галузями промисловості - нафтовою і озокеритною. Найшвидше розвивалася нафтова промисловість. Наприкінці ХVІІІ ст. державний капітал уже повністю панував у соледобувній, тютюновій і значною мірою у залізорудній промисловості у Західній Україні. В зв'язку з економічними і військово-комунікаційними потребами Австро-Угорщини, виняткового розвитку набуло будівництво в цілому і зокрема шосейних доріг.

Однак численна армада австрійських чиновників-бюрократів разом з армією охороняла «недоторканість» східних кордонів Габсбурзької монархії. Це гальмувало розвиток внутрішнього ринку, перешкоджало зовнішній торгівлі, а разом з низькою енергоозброєністю Західної України, в порівняні з метрополією, засвідчувала її колоніальний стан.

Незважаючи на перелічені недоліки, потрібно відмітити, що аграрна реформа 1848 р. в цілому сприяла розвитку економіки, розчистила шлях для інтенсифікації сільського виробництва.

Отже, Галичина, Буковина, Закарпаття в господарському розвитку відставали від інших держав, що входили до імперії, і в цілому від передових країн світу. Економіка мала чітко визначений аграрний, а згодом аграрно-індустріальний характер. Незважаючи на наступ австрійського та іноземного капіталу на західноукраїнські землі (лише Австро-Угорський емісійний банк мав у Західній Україні 12 філій), національна економіка, перебуваючи в імперській залежності, не занепала. В Україні, особливо в другій половині XIX ст., почали значну увагу приділяти економічному бокові життя: створювали позичкові каси; кооперативно-кредитні товариства, зокрема такі як "Народна торгівля", "Дністер", "Краєвий союз кредитовий", "Краєвий союз ревізійний", "Земельний банк іпотечний"; значного розвитку набувало готельне та шинкарське обслуговування. Для українців - галичан і буковинців організовували фінансово-господарські та професійні курси, видавали економічну літературу з метою заохочення до активної економічної та господарської діяльності. Облік вступав на новий щабель розвитку.

Під час імперського колоніального панування в Україні Австро-Угорської імперії на заході суттєвий вплив на здійснення бухгалтерського обліку в Галичині, Буковині та Закарпатті мала німецька бухгалтерська школа, яка об'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину та німецькомовну частину Швейцарії. Автори статті більш детальніше зупиняться на її видатних вчених, які зробили багато нововведень в бухгалтерську науку.

Перш за все відзначимо внесок відомого в Німеччині комерційного училища в Герліці, його директора Ф. Скубіца, який у своїх працях дає визначення бухгалтерського обліку як діяльності, що в типовій формі виражає і відображає весь хід господарської діяльності підприємства. За Ф. Лейтером, бухгалтерія -- це хронологія відображення господарських операцій, їх систематизація у певному причинному зв'язку. Все в ній підпорядковано безпосередній процедурі ведення бухгалтерського обліку. Враховуючи це, Ф. Скубіц виділяє в бухгалтерії два напрями (види): споживчий і продуктивний: у сучасних умовах - бюджетний і госпрозрахунковий. Далі розвиваючи погляди Ф. Скубіца, Б. Пендофа, Е. Шмеленбаха, чеський вчений Готшальк продуктивний вид бухгалтерії поділяє на торгову і виробничу бухгалтерію. Це була одночасна спроба виокремлення господарських процесів: постачання, збуту, як сфери торгової (зовнішньої) бухгалтерії і виробництва, як сфери виробничої (внутрішньої) бухгалтерії та несміливого поділу обліку на фінансовий і управлінський.

Відомий вчений-бухгалтер Європи, найбільший прихильник процедурної концепції був І.Ф. Шер (1846-1924). Цей швейцарський вчений розглядав облікову процедуру як мету, предмет і метод бухгалтерії. За Шером, бухгалтерія є історіографією господарського життя, викладеною за законами систематизації. Предметом бухгалтерії можуть бути тільки здійснені господарсько-правові факти як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. В основу обліку І.Ф. Шер поклав не рахунки, а баланс. Тому його теорію часто називають балансовою теорією Шера. Баланс в І.Ф. Шера - це альфа і омега бухгалтерії: все починається з балансу і все закінчується ним. І до сьогодні майже всі підручники з теорії бухгалтерського обліку при вивченні методу бухгалтерського обліку починають з балансу, а не з рахунків.

Тобто в німецькій школі вивчення бухгалтерського обліку розпочиналося не від рахунків до балансу, як в італійській і французькій, а навпаки.

Подвійний запис пояснювався не об'єктивними господарськими процесами, а з урахуванням балансової рівності. Отже, баланс формував подвійний запис як його математичний наслідок. Шер, побудувавши рівняння А = П (актив = пасиву), назвавши за балансом рахунки активними і пасивними, поклав початок алгоритмізації обліку. Крім того, будучи позитивістом, він зважав, що його трактування подвійного запису дійсно наукове, а не метафізичне, як пояснювали італійська та французька школи.

Процедурна концепція підійшла до самого опису бухгалтерського обліку у вигляді математичних формул, що в майбутньому мало позитивний вилив на використання в практиці обліку обчислювальної техніки. Тому німецька бухгалтерська школа має великі заслуги в її розвитку, створенні карткових форм обліку, поширенні математичних і статистичних методів, уніфікації плану рахунків.

Під впливом дедуктивного методу І.Ф. Шера - від балансу до рахунків, бухгалтерія у 20-х роках XX ст. поступово трансформується в балансовий облік (балансоведення).

Дотримуючись в обліку принципів німецької бухгалтерської школи, економісти і підприємці Західної України зробили певний внесок у ведення бухгалтерського обліку в кооперативах взаємного кредиту (кредитних спілках), банках, торгових товариствах, готельному господарстві тощо.

Завдяки працям відомого українського політика та громадського діяча Кості Левицького (в перших числах листопада 1918 р. він сформував тимчасовий уряд Західноукраїнської Народної Республіки і був його головою), можна отримати інформацію, можливо, і не повну, про найвідоміших наших економістів і підприємців часів Австро-Угорської імперії, зокрема про наступних: Кості Левицького, Володимира Барвінського,Володимира Навроцького, Василя Нагірого, Теофіла Кормоша, Тита Войнеровського, Романа Залозецького та інших.

Сам К. Левицький, як секретар Головного відділу "Просвіти", брав безпосередню участь у пожвавленні економічно господарського життя нашого краю. У праці "Українські політики. Сильвати наших давніх послів і діячів" він згадує цих видатних людей.

Українська економічна газета "Діло" була заснована 1-го січня 1880 р. у Львові, як громадсько-політичний часопис, групою народовців на чолі з Володимиром Барвінським. Економічну рубрику в ній вів Володимир Навроцький, відомий на той час економіст-теоретик, який з 1883 р. проводив економічно-статистичні дослідження.

Найбільш діяльний економіст і підприємець цього часу, Василь Нагірний, у 1883 р. заснував першу українську торгову установу "Народна торгівля", як товариство з обмеженою відповідальністю, і був його головою, а також товариство ремісників "Зоря" у Львові. У 1891 р. він став засновником товариства взаємних забезпечень, у 1898 р. - головою товариства "Руська ремісничо-промислова бурса", у 1899 р. - засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Народна Гостиниця", а в 1901 р. заснував жіночу промислову спілку "Труд". В. Нагірний організував навчання української молоді з вивчення кредитування, ведення обліку в готельному, шинкарському, кав'ярному промислі, а також видав кілька посібників з ведення бухгалтерського обліку.

Теофіль Кормош - відомий організатор кооперативів для взаємного кредиту. У 1895 р. заснував першу кредитову спілку "Віра" в Перемишлі. У 1905 р. в Перемишлі він заснував Українську щадницю (ощадний банк). У 1909 р. Т. Кормош стає основним засновником акціонерного земельного іпотечного банку, головою Надзірної ради, автором багатьох статутів цих кооперативів, а також кооперативного закону. Значну увагу у своїй діяльності Т. Кормош приділяв обліковим засадам створених ним установ.

Tит Євген Войнеровський -- відомий український економіст -- займався банківською справою та банківським обліком. Будучи засновником та організатором парцеляційного товариства "Земля", згодом президентом Крайового господарського товариства "Сільський господар" у Львові, він приділяв багато уваги розвиткові обліку в сільському господарстві.

Роман Залозецький з 1904 р. - почесний британський консул у Львові, де обстоював інтереси англійських і французьких нафтових фірм. Після Євгена Олесницького, засновника "Сільського господаря", він став президентом товариства. Основна заслуга Р. Залозецького полягає в заснуванні з його ініціативи і за його допомоги "Торговельної школи" при товаристві "Просвіта" у Львові, метою якої була підготовка спеціалістів з організації торгівлі, банківської справи, бухгалтерського обліку. Він і був першим директором цієї школи.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі.

Внесок німецької школи в розвиток європейської і світової бухгалтерських шкіл вагомий, хоча вона, як і італійська та французька багато чого не могла пояснити. Ідучи від загального до часткового, вона часто не знала, що вважати загальним. Однак всі три школи (французька, італійська та німецька) незалежно одна від одної в умовах взаємної критики, конкуренції взаємодоповнювали одна одну і значно розвивали бухгалтерську наукову думку.

Незважаючи на подвійний тиск з боку австро-угорського уряду та польських урядовців на місцях у Західній Україні, розвивалася українська національна промисловість, торгівля, банківська справа та інші сфери економічної діяльності, а з ними відповідно і бухгалтерський облік. А найголовніше - налагоджувалася підготовка відповідних кадрів. Безперечно, німецька бухгалтерська школа в нашому регіоні набула і самобутніх національних рис -- через підготовку кадрів, публікацію місцевих праць, інструкцій, статутів підприємств тощо. Автори і надалі будуть всесторонньо досліджувати історію формування української бухгалтерської науки і вносити свій скромний вклад для його удосконалення на сучасному етапі розвитку економіки України.

Список використаної літератури

1.Даньків Й.Я. Світовий економічний розвиток та його вплив на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні / Й.Я. Даньків, М.Я. Остап'юк.- Науковий вісник Ужгородського університету: Серія “Економіка”. Випуск 6, Ужгород, 2000. -С.206-208.

2.Даньків Й.Я. Бухгалтерський облік в Україні на шляху входження до Європейської спільноти / Й.Я. Даньків, М.Я. Остап'юк.- Науковий збірник статей Пряшівського університету (Словаччина): “Clovek v suradniciach multidimenziбlnej spoloиnosti. - Preљov: ManaCon, 2001. - С.188-191.

3.Даньків Й.Я. Господарство і облік в Західній Україні від княжої доби до совєтської окупації (короткий історичний екскурс) / Й.Я. Даньків, М.Я. Остап'юк, І.П.Шинкар -- Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: Проблеми теорії, методології, організації: Збірник наук. праць націон. акад. статистики, обліку та аудиту, №1(8). - К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2014. -С.33-43.

4.Даньків Й.Я., Остап'юк М.Я. Історичні нариси обліково-правової культури: Європа і Україна (від зародження до наших днів): монографія / Й.Я. Даньків, М.Я. Остап'юк - Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2015 - 160 с.

5. Dankiv Y.Y. The financial and economic situation in ukraine in the austro-hungarian and russian empires at the end of the 18th century and the beginning of the 20th century / Y.Y. Danki, M.Y. Ostapyuk, Y.Y. Dankiv, N.I. Tsenkler/ - Perspektives: journal on economic issues. - №2. -2015/ - C.134 - 144.

6. Мошинський С.З. Фінансові центри України та ринок цінних паперів індустріальної епохи / С.З. Мошенський. - London, Xlibris, 2014. - C. 170-200.

7. Початок зародження облікової культури в Європі - трипільська цивілізація, стародавня Греція / Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: Проблеми теорії, методології, організації: Збірник наук. праць націон. Акад. статистики, обліку та аудиту, №1(8) // Даньків Й.Я., Остап'юк М.Я. - К.: Бізнес Медіа Консалтинг, 2012. - С. 28-36.

8.Задорожний В.Є. Товарне виробництво і торгівля на Західно-українських землях (кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.) / В.Є. Задорожний. - Львів: Вища шк. Вид-во при Львівському університеті. 1989. - 152с.

9.Остап'юк М.Я. Історія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / / М.Я. Остап'юк, М.Р. Лучко, Й.Я. Даньків, - . - 2-ге вид., виправл., і доповнене. - К.: Знання, 2009. - 278с.

Размещено на Allbest.ru