Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза

Десь в районі Капітанівки, поблизу якої існувало велике поселення з потужним культурним шаром [Орлик, 1981], сучасні дорогі розгалужуються, що, мабуть, відповідає напрямкам давніх шляхів. Автострада повертає в напрямку Пастирське-Сердюківка-Сміла, до місцевості, яка майже не досліджена. Для скіфських часів можемо простежити дорогу лише до Пастирського городища. Залізнічна колія, прокладена, мабуть, по трасі давньої дорогі, для якої було обрано найоптимальніший маршрут, повертала на Буда-Макіївку і Макіївку. Від Макіївки можна припускати існування шляхів скіфського часу в північному напрямку до долини Мідянки, вздовж якої проходив шлях від Сміли до Поросся. Ці шляхи могли проходити повз Ташлик -Куцівку-Матусів -- важливі транспортні вузли доби бронзи і скіфського часу, виходячи з концентрації курганних могильників, великих курганів і майданів. Так звані майдани зафіксовано поблизу сіл Рот- мистрівка, Носачів, Куцівка, Ташлик, Ковалиха. Вони могли бути розкопаними курганами- лідерами або святилищами скіфських часів, а отже об'єктами якщо не осілості, то принаймні осереддями місцевого соціуму [Бойко, 2009], які мали передумовою певну осілість. Кургани-лідери знаходилися поблизу сіл Куцівка, Ташлик, Теклине. Друга гілка від Новомиргорода повертала, певно, на північний захід -- на Шполу--Звенігородку--Лисянку й далі до Поросся. Цей маршрут міг проходити повз с. Журовка верхів'ями Гептурки на Лебедин і далі -- вздовж долини р. Шполка і паралельно околиці Лебединського лісу -- на Шполу. На цьому шляху відомі такі індикатори як поховання з імпортом архаїчного і пізньоскіфського часів в уроч. Даріївка між Шполою і с. Василіїв- ка [Онайко, 1966, № 289; 1970, № 813], а також амфори другої чверті V ст. до н. е. в курганах уроч. Колонтаївка на околиці Шполи [Онайко, 1966, № 221--222] 18, великий дружинний могильник Неморож (рис. 2, 20), невелике городище Водяники без виразного культурного шару (вартовий пост?) 19 вздовж Гнилого Тикича.

Щодо південної гілки південно-західного відгалуження Ольвійського шляху (рис. 2, ІІІ), про яку вже йшлося, то на протилежному правому березі Великої Висі вона маркована городищем-майданом і 8 курганами поблизу с. Ярошівка (рис. 2, 10), в одному з яких виявлено багате поховання V--IV ст. до н. е. з бронзовим казаном і античними імпортами (дзеркало, намистини, золоті бляшки і сережка) [Антонович, 1895, с. 127; Петренко, 1967, с. 98; Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 162]. Продовження цього шляху в північно-західному напрямку -- на Катеринопіль -- марковане курганним похованням VI--V ст. до н. е. між сіл Петраківка й Ромейкове (рис. 2, 11), де виявлено грецькі бронзові кнеміди й шолом [Галанина, 1966, с. 20, № 9 ; Петренко, 1967, с. 98 № 58; Ковпа- ненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 162]. Далі йде сучасна дорога до Гнилого Тикича, яка тягнеться паралельно його річищу в меридіональному напрямку на Звенігородку--Неморож--Лисянку. Ця зручна дорога, скоріше за все, дуже давнього походження. Показово, що навпроти сс. Петраківка й Ромейкове, на протилежному березі Гнилого Тикича, в місцях колишніх бродів (?), знаходяться села з красномовними назвами Гуляйполе і Бродецьке.

В деяких публікаціях Ольвійський шлях [Sramko, 1992, Abb. 1] і відповідна йому ділянка східного відгалуження Чорного шляху [Кордт, 1910, табл. III; Русов, 1876, мапа], обминаючи Тясминську луку із заходу, сягають Поросся, перетинаючи Рось приблизно в районі Богуслава, і спрямовані на переправи в районі Канева--Трахтемиріва. На цій ділянці вони фактично співпадають з гіпотетичним субши- ротним шляхом доби пізньої бронзи, що проходив з Нижнього Дунаю повз басейн Синюхи й Поросся -- «південним лісостеповим шляхом» [Лысенко, 2002, рис. 1]. Частина цієї трасі, від Гнилого Тикича до Дніпра в районі Канева, можливо, співпадала зі шляхом скіфського часу (див. нижче). На ньому є досить виразні індикатори -- величезне городище Журжинці зі слабким культурним шаром [Болтрик, 2009, с. 385], поблизу ще велике городище Комарівка [Назаров, 2004, с. 56], а також скупчення курганних могильників і селищ поблизу с. Медвін з імпортами ранньоскіфських і пізньоскіфських часів (рис. 2, 21, 22). Як вже згадувалось, імпортів саме часів розквіту ольвійської торгівлі в Пороссі обмаль, це переважно знахідки другої половини V -- IV ст. до н. е. Проте, навряд чи можна сумніватися, що дорога вздовж Гнилого Тикича існувала протягом всього скіфського періоду. Для V--IV ст. до н. е. тут проходив караванний шлях до Східної Подолії, що засвідчують курганні могильники у верхів'ї Гірського Тикича, де знайдено, зокрема, кістяки двох верблюдів [Болтрик, 2009, с. 385] Щоправда, кістяки верблюдів (один молодий) знайдено в жіночих похованнях, разом з дітьми [Бес-сонова, 1994, с. 15] і це може бути свідченням осідання східних номадів вздовж торговельних шляхів.. Цей напрямок шляху співпадає з трасою Чорного шляху на мапі Боплана, який від Лисянки проходив повз Медвин і повертав на північний захід вздовж верхів'їв Гнилого Тікича -- на с. Кошовата (Koczowa) Таращанського Судячи з усього, траса не була прямою лінією, на ній був заворот до району Таращі, де знаходилося велике городище ранньоскіфського часу [Бессонова, Романюк, 2004], а також численні поселення і кур-гани на схід, південь і південний захід від нього. Лише поблизу с. Володимирівка (колиш. Миколаїв-ка) відомі 5 поселень (розвідки В.В. Романюка), а також кургани з імпортними речами [Антонович, 1895, с. 76]. В околицях Таращі знайдено ольвійський асс початку ІІІ ст. до н. е. [Скорый, Зимовец, 2014]. району -- Ставище й далі. На ньому позначено також відгалуження на Богуслав і Стеблів [Кордт, 1910, табл. ІІІ].

Таким чином, відтінок Чорного шляху в межиріччі Росі й Синюхи (її притоки Гнилого Тикича) має дуже значне співпадіння з трасою скіфських часів. Від району Лисянки відгалуження шляху повертали, мабуть, до переправи на Росі в районі с. Стеблів (дружинні кургани V--IV ст. до н. е.) [Скорый, 1997], повз городища Журжинці чи Комарівка (місця перепочинку або торгівлі?), або повз Медвин в районі Богуслава і далі на канівські переправи. Головною (найзручнішою), зважаючи на рельєф місцевості, була саме дорога на Канев від Богуслава [Фіалко, Болтрик, 2003, с. 86]. Інший шлях до Поросся можна орієнтовно позначити від району Сміли повз Костянтинівку--Орловець--Городище на переправу в районі Корсуня (рис. 2, IV). Цей шлях, виходячи зі знахідок імпортів, найактивніше використовувався в кіммерійські й пізньоскіфські часи.

Скупчення археологічних пам'яток у межиріччі Гептурки й Разливаної потребує окремого розгляду. Це курганні могильники Журовської групи (рис. 3, 16) -- біля сс. Журовка--Турія-- Капітанівка, Листопадове, Иосипівка, розташовані вздовж давніх доріг. Всі досліджені кургани цієї групи споруджені в часи, коли встановлюються торговельно-обмінні стосунки з античними містами. До кінця VII -- VI ст. до н. е. належать 7 поховань в районі с. Журовка й 12 поховань поблизу с. Турія. Пізніше, у V й особливо IV ст. до н. е. тут, а також біля сусіднього с. Капитанівка утворилося найбільше у правобережному Лісостепу курганне кладовище. Така концентрація могил вже є ознакою виключної «цінності» території й певної осілості, що нерідко спостерігається поблизу великих торжищ.

Північніше курганних могильників, на відстані приблизно від 10--12 до 20 км (по прямій), знаходився Пастирсько-Макіївський поселенський осередок (рис. 3, 12--15). За 2 км на південь від Пастирського городища в другій половині VI ст. до н. е. було споруджено Шарпівське городище -- своєрідний форпост на підступах до головного поселення мікрорегіону. На Пастирське городище античний імпорт починає надходити з другої половини VI і особливо на початку V ст. до н. е. [Онайко, 1966], в похованнях курганного некрополя уроч. Галущине (100--300 м від валів Пастирського городища) він зафіксований з другої половини V ст. до н. е. У VI--V ст. до н. е., судячи з усього, були засновані також два інші городища -- Будянське і Макіївське, віддалені лише на 4-- 5 км від двох попередніх. Існує думка, що чо- тирі городища Пастирсько-Макіївського куща збудовані спеціально для захисту Мотронинського городища -- центру ранньодержавного утворення -- з боку Дніпро-Бузького вододілу [Павленко, 1994, с. 146]. Як форпост на шляху до глибинних територій Потясминня сприймають ці пам'ятки 22 й інші дослідники. На наш погляд, спорудження чотирьох городищ на відносно обмеженій території пов'язане з проходженням тут важливих шляхів, сусідство з якими було водночас і небезпечним і вигідним. Можливо, городища мали різні функції, в тому числі вартових постів (Макіївське і Будянське), і їх населення забезпечувало контроль за проходженням товарів з боку античних міст і скіфського Степу, організацію супроводу і охорони. Ці два городища розташовані по різні боки сучасної авто -- і залізничної трас, які, принаймні на цьому відрізку, мали співпадати з напрямком давнього шляху. Безсумнівно, що рухливі скотарі, які залишили в межиріччі Гептурки-Разливаної курганні «дружинні» могильники від VII до ГУст. до н. е., володіли шляхами цього стратегічного напрямку. О.О. Бобринський, який проводив розкопки цих курганів, не мав сумніву щодо приналежності поховань в журовських курганах завойовникам-скіфам, які підкорили місцеве осіле населення і зимові стійбища яких знаходилися тут [Бобринский, 1911, с. 45] -- поблизу степового порубіжжя, де у верхів'ї Гептурки багато балок між високими вододільними мисами, що першими висихають з початком весни. Літопис кінця XII ст. повідомляє, що половці після набігів на Русь ховалися «по Висем», тобто по берегах Висі, звідки, надавши кіням перепочинок, здійснювали нові напади на Поросся [Грушевський, 1991, с. 13; Ипат., с. 450]. У скіфські часи тип взаємовідносин рухливих скотарів і осілого населення був інший і ґрунтувався на постійному пануванні військової верстви свого або прийшлого панівного племені. Але, як і в давньоруські часи, долини Великої Висі і її приток були базою для перебування войовничих дружин напівномадів. Звідсі можна було контролювати зручні шляхи на північ -- на всьому степовому коридорі межиріччя Тясмину і Великої Висі -- або вздовж Синюхи. Стратегічне значення місцевості в козацькі часи засвідчує наявність монастиря в околицях Лебедині (неподалік Журовки).

Найбільше курганів журовської групи було споруджено саме наприкінці VI -- у першій половині V ст. до н. е., в період розквіту ольвійської торгівлі з лісостеповими племенами. Декілька курганів «царського» рангу було зведено також в IV ст. до н. е., тобто цей напрямок активно функціонував протягом всього скіфського періоду, навіть коли у Потясминні спостерігається занепад поселенських структур. Щоправда, Пастирсько-Макіївської поселенської структури це стосувалося меншою мірою ніж округи Мотронинського городища. Так, на Пастирському і Шарпівському городищах про- стежено шари IV ст. до н. е., в курганних могильниках поряд з цими городищами, а також з Макіївським, переважали поховання кінця V -- IV ст. до н. е. Поховання кінця VI -- першої половини V ст. до н. е. поодинокі [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 154--155]. Тобто, в ранньоскіфський і середньоскіфський періоди імпортні античні речі потрапляли, окрім городищ, насамперед в курганні поховання, розташовані на порубіжжі зі степом. Незалежно від етнокультурної приналежності воїнів, похованих в курганних могильниках журовської групи, це була соціальна спільнота (окреме плем'я або верства) рухливих скотарів, яка ще у VII ст. до н. е. заволоділа дорогами, а отже і пасовищами цієї стратегічно важливої території. Ця спільнота, якій належала вирішальна роль в організації торгівлі з античними містами, посідала панівне становище в місцевому соціальному утворенні скіфського часу, в тому числі по відношенню до поселенських осередків Пастирсько-Макіївського куща. Важливим джерелом збагачування для них було, мабуть, стягування «в'їзного мита», а також, організація супроводу і охорони торгових караванів. Цікаво, що серед курганів журовської групи зафіксовано найбільшу для Потясминня кількість курганів-лідерів, які є індикаторами підвищеної вартості місцевості. Поблизу с. Журовка таких курганів було 7 (з них 1 ранньоскіфський, 3 середеньоскіфські, 2 пізньоскіфські, 2 невідомого часу), поблизу Капітанівки -- 2 (з них 1 пізньоскіфський), Турії -- 1 пізньоскіфський [Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 162--164].

Значна кількість античного імпорту, виявлена на великих поселеннях і в курганах дружинних могильників, є насамперед свідченням високого рівня соціальної консолідації племен басейну Тясмину і тісних (не лише торговельних) зв'язків з античними містами. Правляча племінна верхівка використовувала особливості географічного розташування Потясминня для отримання всіх зисків від транзитної торгівлі. На сучасному рівні знань можна вважати, що наприкінці VII -- на початку VI ст. до н. е. вже діяли як північний напрямок ольвійського шляху (античні імпорти Мотронинського городища, Жаботинського поселення), так і західний, принаймні його південне відгалуження (курган Мартоноша). З другої половини VI ст. до н. е. імпорт надходить по обох напрямках вже в значній кількості. Окрім городищ всередині Тясминської луки (насамперед Мотронинського) і Пастирсько-Макіївського «куща», головним осередком, де «осіли» імпортні речі, були кургани журовської групи, що вказує на важливість саме північно-західного відгалуження Ольвійського шляху. Не виключено, що десь в районі курганів знаходилися одне або декілька торговищ, звідки імпорт надходив в глибинні райони Потясминня. Цікаво також, що дружинні поховання цього часу поки що не виявлені в курганах північної частини Тясминської луки -- у великих гуляйгородському і тенетинківському могильниках. Майже всі вони були сконцентровані на порубіжні зі Степом. У другій половині V -- IV ст. до н. е. значна частина античних імпортів, як і раніше, проходить через «журовське прикордоння», яке контролювало потужне угруповання номадів. У той же час, у V--IV ст. до н. е. імпортні речі в більшій кількості потрапляють до Поросся по шляхах, які можна вважати продовженням західного відгалуження ольвійського. Відкритим залишається питання, чи можна вважати ці імпорти ольвійськими чи боспорськими? У всякому разі, античні імпорти в курганах Східного Поділля трапляються разом із такими «східними ознаками», як кам'яні плитки і кістяки верблюдів [Бессонова, 1994, с. 15], що засвідчує потрапляння на цю територію східного кочового населення по субширотним торговельним шляхам, якими пересувалися також товари з античних причорноморських міст.

Література

Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии. -- К., 1895.

Бессонова С.С. Курганы лесостепного Побужья // Древности скифов. -- К., 1994. -- С. 3--33.

Бессонова С.С. Кургани ранньоскіфського часу на Київщині // Археологічні пам'ятки Фастівщини. -- Фастів, 2001. -- С. 67--69.

Бессонова С.С. Каменные изваяния в контексте этнополитической истории Скифии // Stratum plus. -- 2009. -- № 3. -- С. 14--93.

Бессонова С.С., Недопако Д.П. Скіфський однолезо- вий меч з околиць Мотронинського городища // Археологія. -- 2013. -- № 1. -- С. 113--122.

Бессонова С.С., Романюк В.В. Поселення скіфського часу на території м. Тараща // Археологія. -- 2004. -- № 2. -- С. 90--102.

Бобринский А.А. Курганы и случайные археологические раскопки близ местечка Смелы. -- СПб., 1901. -- Т. 3. -- 174 с.

Бобринский А.А. Отчет об исследованиях в Черкасском и Чигиринском уездах Киевской губернии в 1909 году // ИАК. -- 1911. -- Вып. 40. -- С. 43--61. Бойко Ю.Н. О функциональном назначении некоторых майданообразных сооружений украинской Лесостепи // Древности. -- Харьков, 2009. -- Вып. 8. -- С. 24--35.

Бокій Н.М. Нові пам'ятки скіфського звіриного стилю з Кіровоградщини // Археологія. -- 1970. -- Т. ХХХІІІ. -- С. 182--189.

Бокий Н.М. Скифские курганы в басейне р.Большая Высь на Кировоградщине // Скифы и сарматы. -- К., 1977. -- С. 200--207.

Бокий Н.М. Отчет Кировоградского педагогического института о раскопках в пгт Петрово и г. Светловод- ске // НА ІА НАН України. -- № 1983/175.

Бокий Н.М. Греко-варварские связи в Причерноморском регионе (по материалам правобережноднепровского пограничья степи и лесостепи VIII--III вв. до н. э.) // Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в средние века. -- Ростов-на-Дону. -- 1986. -- С. 3--14.

Бокій Н.М. Курган ранньозалізного віку біля с.Івангород на Кіровоградщині // Від Кіммерії до Сарматії. -- К., 2004. -- С. 15--17.

Бокий Н.М., Горбул Г.П., Отрощенко В.В. Киммерийские захоронення на Кировоградщине // СА. -- 1991. -- № 1. -- С. 173--183.

Бокій Н.М., Могилов О.Д. Перший сезон робіт на Світловодському могильнику // Феномен Більського городища. -- Київ; Полтава, 2014. -- С. 26--29. Болтрик Ю.В. Об одном из вероятных торгових трактов Скифии // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР. -- К., 1981. -- С. 59--60.

Болтрик Ю.В. Сухопутные коммуникации Скифии (по матеріалам новостроечных экспедиций от Приазовья до Днепра) // СА. -- 1990. -- № 4. -- С. 59--60. Болтрик Ю.В. Основной торговый путь Ольвии в Днепровское Лесостепное Правобережье // РА. -- 2000. -- № 1. -- С. 121--130.

Болтрик Ю.В. Шляхи сполучення Скіфії-України // Воєнна історія. -- 2003. -- № 1. С. 45--56. Болтрик Ю.В. Древние пути сообщения Правобережной Украины // С.Н. Бибиков и первобытная археология. СПб., 2009. С. 381--392.

Бруяко И.В. Ранние кочевники в Европе X-V вв. до Р. Х. Кишинев, 2005. 368 с.

Галанина Л.К. Греческие поножи Северного Причерноморья // АСГЭ. -- 1966. -- Вып. 7. -- С. 5-- 27.

Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. -- К., 1991. -- 560 с.

Граков Б.М. Чи мала Ольвія торговельні зносини з Поволжжям і Приураллям в архаїчну і класичну епохи? // Археологія. -- 1947. -- Т. І. -- С. 23--38. Даниленко В.Н. Археологические исследования 1956 года в Чигиринском районе // КСИАУ. -- 1959. -- Вып. 8. -- С. 13--22.

Иессен А.А. Греческая колонизация Северного Причерноморья. -- Л., 1947. -- 90 с.

Ильинская В.А. Раннексифские курганы в басейне р. Тясмин. -- К., 1975. -- 224 с.

Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII-- IV вв. до н. э. -- К., 1983. -- 380 с.

Исмагилов Р.Б. Скифская легенда и раннесарматские царства // ПССАСП: Тез. докл. -- Запорожье, 1994. -- Ч. II. -- С. 69--71.

Кириков С.В. Человек и природа восточноевропейской лесостепи в X--XIX вв. -- М., 1979. -- 184 с. Клепатский П.Т. Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. -- Одесса, 1912. -- 137 с. Клочко В.И. Новые аспекты связей Северного Причерноморья с Восточным Средиземноморьем в позднем бронзовом веке // Мир Ольвии. -- К., 1996. -- С. 129--131.

Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів // Геолог України. -- 2011. -- № 3--4. -- С. 173--179. Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской епохи Днепровского лесостепного правобережья. -- К., 1989. -- 336 с.

Кордт В. Материалы по истории русской картографии. -- К., 1910. -- Вып. 2. -- 31 с., 45 карт.

Кракало І.В., Кулатова І.М. Кинджал з Кременчуч- чини // АЛЛУ. -- 1998. -- № 1--2. -- С. 168.

Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Истоки и вершины восточнославянской цивилизации. -- М., 2008. -- 519 с. Кулатова И.Н. Некоторые находки киммерийского времени с территории Полтавщины. Приложение // Скорый С.А. Киммерийцы в Украинской Лесостепи. -- К., 1999, С. 1--2.

Кулатова І.М, Скорий С.А., Супруненко О.Б. Кургани поблизу с. Волошине в пониззі Псла. -- К., 2010. -- 160 с.

Куштан Д.П. Населення південної частини Лісостепового Подніпров'я за доби пізньої бронзи: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 2007.

Лысенко С.Д. К вопросу о локализации коммуникаций поздней бронзы в Правобережной Лесостепи // Матеріали між нар. наук. конф.: Секц. «Археологія» (17--18 травня 2002 р., Луганськ). -- Луганськ, 2002. -- С. 104--111.

Ляшко Ю.Ю.Скіфський кинджал із околиць Мотро- нинського городища // Чигиринщина: історія і сьогодення: ІІІ наук.-практич. конф. (30 вересня -- 1 жовтня 2010 р., Чигирин). -- Доповідь.

Максимович Н.И. Днепр и его бассейн. -- К., 1901. -- 370 с.

Мозолевський Б.М. Кургани вищої скіфської знаті і проблема політичного устрою Скіфії // Археологія. -- 1990. -- Вип. 1. -- С. 122--138.

Моця О.П., Халіков А.Х. Нові дослідження шляху з Булгара в Київ (попередне повідомлення) // Археологія. -- 1989. -- № 4. -- С. 143--149.

Назаров О.В. Нововиявлені пам'ятки скіфського періоду // Від Кіммерії до Сарматії. 60 років Відділу скіфо-сарматської археології (матеріали Міжнародної наукової конференції). -- К., 2004. -- С. 56--57. Ольховский В.С., Евдокимов Г.Л. Скифские изваяния VII--III вв. до н. э. -- М., 1994. -- 188 с.

Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в VII--V вв. до н. э. -- М., 1966. -- 214 с. (САИ. -- Вып. Д1--27).

Онайко Н.А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV--II вв. до н. э. -- М., 1970. -- 214 с. (САИ. -- Вып. Д1--27).

Орлик А.П. Поселение скифского времени у с. Ка- питановка // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР. -- К., 1981. -- С. 55--56.

Орлик О.П. Поселення ранньоскіфського часу Любомирка-1 у верхів'ї р. Тясмин // Археологія. -- 2007. -- № 2. -- С. 31--36.

Орлик О.П. Звіт про археологічні розвідки в 2013 році на території Олександрівського та Олександрійського районів Кіровоградщини // НА ІА НАН України. -- № 2014/[б. н.].

Орлик О.П. Поселення ранньоскіфського часу в верхів'ях річок Інгул, Інгулець та Тясмин // Актуальні проблеми археології та історії раннього залізного віку: Наук. зап. Серія: істор. науки. -- Кіровоград, 2014а. -- Вип. 21. -- С. 174--181.

Островерхов А.С. Ольвия и торгове пути Скифии. // Древности Северо-Западного Причерноморья. -- К., 1981. -- С. 84--94.

Отрощенко В.В. Пути обмена -- пути миграций // Эпоха бронзы Доно-Донецкого региона. -- Капита- ново, 1995. -- С. 18--19.

Отрощенко В.В. Система шляхів сполучень за доби бронзи на теренах Північного Причорномор'я // Miedzy Baltykiem a Morzem Czarnym. Szlaki miedzymorza IV--I tys. przed Chr. -- Poznan, 2011. --S.441--451.

Павленко Ю.В. Предісторія давніх русів у світовому контексті. -- К., 1994. -- 400 с.

Петренко В.Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V--III вв. до н. э. -- М., 1967. -- 210 с. (САИ. -- Вып. Д--14).

Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния. -- М., 1974. -- 200 с. (САИ. -- Вып. Е4--2).

Полтавець В.І., Білецька О.В., Легоняк Б.В. Шолом кубанського типу в Правобережному Лісостепу // Археологія. -- 2000. -- № 1. -- С. 147--149.

Полтавець В.І. Археологія Кременчуцького «моря» // Пам'ятки України. -- 2003. -- № 4. -- С. 40--51. Полтавець В.І. Броди і перевози скіфського часу на Тясмині // Феномен Більського городища. -- Київ; Полтава, 2014. -- С. 115--117.

Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. -- Біла Церква, 2009. -- 418 с. Рассадин С.Е. Украшения подгорцевского типа // Проблемы археологи Северного Причерноморья. -- Херсон, 1991. -- С. 110--116.

Русов А.А. Русские тракты в конце XVII и начале XVIII в. -- Киев, 1876.

Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поро- сье. -- К., 1997. -- 174 с.

Скорый С., Зимовец Р. К проблеме товаро-денежных отношений у населения Восточноевропейской Лесостепи в скифскую эпоху // Актуальні проблеми археології та історії раннього залізного віку: Наук. зап. Серія: істор. науки. -- Кіровоград, 2014. -- Вип. 21. -- С. 141--156.

Скорый С.А., Хохоровски Я. Мотронинский проект украинских и польських археологов // Від Кіммерії до Сарматії. -- К., 2004. -- С. 75--79. Сребродольский Б.И. Янтарь. -- М., 1984. -- 112 с. Суботін Л.В., Черняков І.Т. Новотроянівський скарб та питання обміну металом в добу пізньої бронзи // Археологія. -- 1982. -- Вип. 39. -- С. 15--22. Тереножкин О.І. Розвідки і розкопки 1949 р. в північній частині Кіровоградської області // Археологія. -- Т. VII. -- 1952. -- С. 110--135.

Тереножкин А.И. Предскифский период на Днепровском Правобережье. -- К., 1961. -- 247 с.

Цвек Е.В., Озеров П.И. Отчет о разведке археологических памятников в Новомиргородском районе Кировоградской области в 1987--1989 гг. // НА ІА НАН України. -- 1987--1989/40б.

Черняков И.Т. Племена Северо-Западного Причерноморья в позднем бронзовом веке: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. -- К., 1975. -- 29 с.

Членова Н.Л. Предистория «торгового пути Геродота» (из Северного Причерноморья на Южный Урал) // СА. -- 1983. -- № 1. -- С. 60--73.

Шилик К.К. Географические аспекты сообщения Геродота о горьком источнике на Гипанисе // XIV Междунар. конф. античников социалистических стран. -- Ереван, 1976. -- С. 325--326.

Шилик К.К. Влияние природных условий на выбор трасс древних транспортних путей // Взаимодействие общества и природы в процессе общественной эволюции. -- М., 1981. -- С. 178--187.

Шостопал А.В. Скарби Черкащини. -- Черкаси, 2007. -- 120 с.

Фабриціус І.В. Тясминська експедиція // АП УРСР. -- 1949. -- Т. ІІ. -- С. 80--111.

Фабриціус І.В. До питання про топографізацію племен Скіфії // Археологія. -- 1951. -- Т. V. -- С. 50-- 80.

Фіалко О., Болтрик Ю. Напад скіфів на Трахтеми- рівське городище. -- К., 2003. -- 150 с.

Хохоровски Я. Экологический «стресс» в Западной Сибири и «культурный шок» в Карпатской котловине в конце бронзового века. «Terra Scythica» // Материалы междунар. сим поз. «Terra Scythica». -- Новосибирск, 2011. -- С. 319--336.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків у трьох томах. -- К., 1990. -- Т. 1. -- 592 с.

Chochorowski J. Ekspansija kimmeryjska na tereny Europy Srodkowej. -- Krakow, 1993. -- 328 р. Gimbutas M. Bronze Age Cultures in Central and Eastern Europe. -- Paris, 1965. -- 228 з.

Sramko B.A. Die Osteuropдische Steppe und Waldsteppe in ihren wechselb eziehungen wдhrened der frьhen Eisenzeit // Archeologische Mitteilungen aus Iran. Herausgegeben vom Deutschen archдologischen Institut Abteilung Teheran. -- 1992. -- B. 25. -- S. 47--63.

Размещено на Allbest.ru