Давньоруський меч з округи Глухова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Давньоруський меч з округи Глухова

Ю.О. Коваленко

Анотація

У статті вперше вводиться до наукового обігу знахідка каролінгського меча ІХ-ХІ ст. з округи Глухова. Старожитності цього часу є досить рідкісними на території Глухівщини, оскільки, згідно письмових джерел, державна колонізація регіону відбувалася дещо пізніше.

Ключові слова: каролінгський меч, дол, руків'я, перехрестя, навершя.

Аннотация

В статье впервые вводится в научный оборот находка каролингского меча ІХ-ХІ вв. из округи Глухова. Древности этого времени достаточно редки на территории Глуховщины, поскольку, согласно письменных источников, государственная колонизация региона происходила несколько позже.

Ключевые слова: каролингский меч, рукоять, перекрестье, навершие.

Annotation

In article thefind of a Carolingian sword of the IX-XIth centuries from Hlukhiv district is for the first time introduced for scientific use. Antiquities of this time are rather rare in the territory of Hlukhiv district as, according to written sources, the state colonization of the region happened a bit later.

Key words: Carolingian sword, handl, crosshairs, pommel.

Місце знахідки меча з Глухівщини розташоване неподалік відомої археологічної пам'ятки - Будищанського городища, хронологія існування якого вкладається у рамки від періоду раннього заліза до розвиненого середньовіччя. Прилегла до городища місцевість носить назву Довбилин. Ще у ХІХ ст. тут знаходився курганний могильник. Населення окільних сіл пов'язувало виникнення курганів з подіями «смутного часу» та періодом перебування у м. Путивлі Лжедмитрія І (Григорія Отреп'єва) у 1605 р. [1, с. 70]. Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Філарет (в миру Д.Г. Гумілевський) у своїй праці «Историко-статистическое описание Черниговской епархии» цитує розповідь селянина с. Ховзівки, розташованого неподалік, записану місцевим священиком: «Коли хочете, я вам роскажу, як мени моуй дыд росказував. Не свое воун міни говорив, а тож чутее от стариков. Самозванців у нас було, казав воун, як собак; да не один не упекав нам як Гришка Отрепьев. Его, кажуть, и тепер проклинають по церквам. Воун, кажуть, у Путивли и царство приняв. Ви бачили по холопковскому шляху, коло Довби- лина, бугри: ото, кажуть, усе похавани ти люде, що воун окаянній побив на войни» [2, с. 337]. Зі знахідок давньоруського часу як на самому городищі, так і на прилеглій до нього ділянці нам відома давньоруська гончарна кераміка ХІІ-ХІІІ ст., бронзовий хрест, який знайшов місцевий житель під час оранки, хрест- енколпіон з поля неподалік городища. Вірогідно, що у ХІІ-ХІІІ ст. на цій території знаходився давньоруський посад. Серед випадкових знахідок неодноразово траплялися і предмети озброєння: різні типи наконечників стріл, вістря сулиці [3, с. 39].

У меча, знайденого на березі р. Клевені, відламана частина леза, а сам він зігнутий. Збережена загальна довжина становить 58 см, довжина клинка - 50 см, його найбільша ширина біля перехрестя - 6 см, довжина перехрестя - 8 см, товщина перехрестя - 1,5 см. Посередині леза знаходиться дол шириною приблизно 3 см. Клинок у перерізі лінзоподібний. Навершя руків'я меча складається з двох частин - основи та голівки. Воно має трикутну форму та розміри 6,5 х 3,2 х 1,2 см. За типологією меч відноситься до каролінгських, час використання яких припадає на ІХ - першу половину ХІ ст.

Давньоруський меч IX - XI ст. з округи Глухова

Для датування середньовічних мечів ще на початку ХХ ст. Я. Петерсеном була розроблена хронологічна таблиця, актуальна до цього часу. Відповідно до неї меч з Глухівського району можна віднести до типу Н, який об'єднує в собі ранні форми з прямою гардою та трикутним навершям. Крім цього характерними особливостями такого типу є нешироке пряме перехрестя, відсутність ребра. У відсотковому відношенні до інших мечі типу Н становлять переважну більшість знахідок на території Норвегії, Швеції Прусії та Русі [4, с. 119]. Такі мечі зустрічаються майже у всіх районах історичних земель останньої. Сам Я. Петерсон датував даний тип VIII - серединою Х ст., але серед археологічних комплексів на історичних давньоруських землях, де знайдені мечі типу Н, датованих раніше Х століття невідомо [5, с. 147]. Особливо багато мечів типу Н знайдено на півночі Європи. Деякий час скандинавські археологи вважали їх походження північним, тобто вони були віднесені до старожитностей вікінгів. Але пізніше з'ясувалося, що вони мають рейнське виробництво, а їх приналежність визначена за написами на клинках. Та й у Європі вони були знайдені у місцях, де вікінгів ніколи не було [6, с. 26].

Уявлення про меч у середньовіччі викликає у нас асоціацію з феодалом-лицарем або зі знатним воїном-дружинником, адже така зброя не була масовою, а індивідуальною і досить рідкісною. Кількість знайдених мечів у порівнянні з іншими видами зброї невелика, а найбільше їх ранніх типів (ІХ-Х ст.) походить з території Скандинавії, особливо з Норвегії (бл. 2500 екз.). Звідси, ще на початку вивчення та систематизації середньовічних мечів, вони отримали назву скандинавських або норманських. За висновками А.М. Кірпічнікова, мечі, знайдені у межах історичного ареалу давньої Русі, датуються більш пізнім часом, ніж скандинавські знахідки [7, с. 71].

На відміну від тієї кількості середньовічних мечів, що походять з території Західної Європи, на історичних землях Київської Русі їх знайдено в рази менше. Те, що меч - імпортна зброя, котра різними шляхами потрапляла із Західної Європи на Русь, підтверджується її появою тут як нового явища у матеріальній культурі тільки в останній чверті І тис. н. е. Знахідки мечів різних типів сконцентровані у декількох регіонах, що складають історичний ареал давньої Русі: Південно-Східне Приладожжя, район Смоленська, землі Ярославля, Новгорода, Києва, Чернігова, давнього Плеснеська [6, с. 18-22].

Переважна більшість знайдених мечів походить з поховань. Це й не дивно, бо періодом їх побутування є ІХ-ХІ ст. - час, коли на давньоруських землях загальноприйнятою релігією було язичництво. За віруванням давнього населення України померлому у потойбічному житті могли знадобитися предмети, котрими він користувався за життя. Обов'язковим атрибутом у похованнях воїнів була їх зброя. Часто вона виявляється пошкодженою навмисно. Мова йде про так зване ритуальне «вбивство» предметів озброєння. Відомими у цьому відношенні є знахідки зламаних та зігнутих мечів з курганного могильника у Гньоздові [8, с. 68], Михайлівського некрополя, що поблизу Ярославля [9, с. 33]. У меча з Глухівщини також відсутня частина леза, а сам він зігнутий. Не виключено, що меч знаходився у зруйнованому похованні. На жаль, обставини його знахідки невідомі.

Слід згадати про інші мечі, виявлені на Глухівщині та суміжних з нею територіях. Один з них ще на початку ХХ ст. потрапив до фондів Конотопського музею. Згідно реєстру, складеного завідувачем музею М.Г. Вайнштейном у травні 1925 р., під інвентарним номером 496 значиться «меч залізний давньослов'янських часів, знайдений в с. Червоний ранок» [10, с.140-141]. За іншою версією, викладеною у статті О. Євтушенка, меч був віднайдений та занесений до книги надходжень при відновленні музею у вересні 1943 р., а зі спогадів музейних працівників старшого віку його разом із двома давньоруськими сокирами знайшли у м. Конотопі під час оранки одного з городів на лівому березі р. Єзуч, де зараз знаходиться один із цехів Конотопського електро-механічного заводу [11, с. 172]. О. Євтушенко відносить його до групи каролінгських мечів з деякими ознаками романських [11, с. 175]. Але, на нашу думку, точний тип меча з'ясувати неможливо, оскільки відсутнє руків'я, котре якраз є головним фактором для визначення типу і датування у типології Я. Петерсена. З огляду на параметри збережених частин даної холодної зброї, зокрема ширини леза, вужчої ніж у відомих зразків каролінгських мечів, його дещо вигнуту форму, ця зброя є швидше палашем, ніж мечем. каролінгський меч глухівщина колонізація

Фрагмент одного з типів каролінгських мечів знаходиться у фондах Державного історико-культурного заповідника у м. Новгороді-Сіверському. Однотипний з глухівською знахідкою меч зберігається у Желєзногорському краєзнавчому музеї (Росія). Напочатку 1960-х років він був знайдений неподалік села Гнань Желєзногорського р-ну Курської області.

Невелика кількість виявлених мечів на теренах Глухівщини підтверджує думку про те, що вони були зброєю не широкого використання, а, так би мовити, елітарною. Подібні знахідки можуть бути пов'язані з похованнями знатних дружинників чи втратою ними зброї або навіть загибеллю під час бойових зіткнень, сліди яких відмічено на ряді давньоруських поселень округи Глухова [12, с. 341]. Досить рідкісним саме для інтерпретації розвитку історичних земель Глухівщини є датування меча (ІХ-ХІ ст.). Більшість відомих досліджених пам'яток округи Глухова давньоруського періоду відноситься до ХІІ-ХІІІ ст. Звичайно, подібна зброя могла використовуватися протягом тривалого часу, але знахідка саме такого типу меча у межиріччі Десни та Сейму розширює наші уявлення про історичний розвиток регіону у ІХ-ХІ ст.

Література

1. Карамзин Н.М. Полное собрание сочинений. Т 10. - Петроград, 1915. - 120 с.

2. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 7. Стародубский, Мглинский, Новозыбковский, Глуховский и Нежинский уезды. - Чернигов, 1873. - 436 с.

3. Коваленко Ю.О. Археологічні дослідження Будищанського городища // Путивльський краєзнавчий збірник. - Вип. 2. - Суми, 2005. - С. 37-51.

4. Андрощук Ф.А. От Рагнара Лодброка до Видгаутра // Ладога и Глеб Лебедев. Восьмые чтения памяти Анны Мачинской - СПб., 2004 - С. 109-140.

5. Каинов С.Ю. Каталог мечей из собрания Государственного исторического музея, составленный В.В. Арендтом // Военная археология. Сборник материалов семинара при Государственном историческом музее. - М., 2008. - С. 145-155.

6. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Вып. 1. Мечи и сабли ІХ-ХІІІ ст. // Свод археологических источников. Археология СССР. - Е 1-36. - М.-Ленинград, 1966. - 176 с.

7. Андрощук Ф. А. Мечи и некоторые проблемы хронологии эпохи викингов // Краеугольный камень. Археология, история, искусство, культура России и сопредельных стран. - Т. 1. - СПб. - М., 2009 - С. 71-93.

8. Кирпичников А.Н., Каинов С.Ю. Меч с рельефными украшениями рукояти из раскопок гнездовского могильника // Археологический сборник. - М., 2001. - С. 68-72.

9. Каинов С.Ю., Зозуля С.С. Меч из раскопок кургана 1/1902 Михайловского некрополя // Военная археология. - Вып. 3. - М., 2014. - С. 29-46.

10. Пудовкіна А. С. Археологія в Конотопському округовому музеї та у долях його завідувачів впродовж 1920-х - на початку 1930-х рр. // Конотопські читання. Вип. 1. - Конотоп, 2010. - С. 139-147.

11. Євтушенко О. В. Зразки давньоруської зброї в колекції Конотопського краєзнавчого музею // Сумська старовина. - Суми, 2009. - №№ ХХУІ-ХХУІІ. - С. 172-176.

12. Коваленко Ю.О. У пошуках давньоруського Глухова // Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи. Збірник наукових праць, присвячений 1100- літтю першої літописної згадки про Чернігів. - Чернігів, 2007. С. 339-355.

Размещено на Allbest.ru