Часопис "Радикал" як джерело вивчення діяльності русько-української радикальної партії (1895-1896)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Часопис «Радикал» як джерело вивчення діяльності русько-української радикальної партії (1895-1896)

Юрій Якоєлєє



Здійснено спробу висвітлити організаційні засади та основні напрями діяльності заснованої в жовтні 1890 р. Русько-Української радикальної партії (далі -- РУРП) на основі матеріалів вміщених у часописі «Радикал». Останній із жовтня 1895 р. до березня 1896 р. виходив у Львові під редакцією одного з провідних діячів РУРП -- В'ячеслава Будзиновського. Насамперед актуальність теми визначається тим, що автор намагається розкрити значення даного періодичного видання як джерела для вивчення основних напрямів діяльності радикальної партії на протязі зазначеного часового проміжку. Передусім звернуто увагу на обставини появи та умови видання названого часопису. Водночас здійснено загальну характеристику змістового наповнення часопису «Радикал» і визначено ту основну тематику, що була висвітлена на сторінках цього періодичного видання (різні прояви суспільно-політичного життя та їх критичний аналіз, висвітлення різноманітних соціально-економічних питань тощо). Під час аналізу змісту часопису «Радикал» головна увага була звернена на специфіку подання та власне тематику матеріалів, що безпосередньо стосуються діяльності РУРП. Наголошено, що часопис «Радикал» був призначений для більш підготовлених у теоретичному плані читачів.

Ключові слова: Русько-Українська радикальна партія, часопис «Радикал», В'ячеслав Будзиновський, «молоді" радикали, преса, Галичина.



It is attempted to enlighten the organizational principles and basic directions of activity of Russ-Ukrainian Radical Party (farther -- RURP), which was founded in October 1890, on the basis of materials contained in a magazine «Radikal» («The Radical»). This periodical was published in Lviv during October 1895 -- March 1896 by the edition of Vyatcheslav Budzynovskyi, the one of the leading figures of RURP. First of all the actuality of issue is caused by the author's task to show the value of this magazine as a source for the studies of basic directions of activity of radical party during the determined sentinel interval. Foremost it is illustrated the circumstances of creation and conditions of edition of this periodical. At the same time it is represented general description of the magazine's thematic content, which was published on the «Radikal's» pages (some aspects of social and political life and the profound analysis of them; illumination of various socio-economic issues, etc.). It is investigated the maintenance of periodical «Radikal», and main attention it is focused on the specific of presentation and actually subject of materials constrained with the activity of RURP directly. It is marked that magazine «Radikal» was intended for readers well- informed theoretically.

Key words: Russ-Ukrainian Radical Party, magazine «Radikal», Vyatcheslav Budzynovskyi, radicals, periodicals, Galicia (Galychyna).



Невід'ємною складовою історії підавстрійської Галичини кінця ХІХ ст. є тогочасна преса. Вона, фактично, була тоді найважливішим джерелом інформації. Останню читачі мали можливість отримувати за допомогою вміщених на шпальтах часописів різноманітних публікацій, коротких повідомлень, оголошень, реклами тощо. Враховуючи це, галицька преса також була головним джерелом поширення важливої суспільно-політичної інформації. Водночас організаційний статус преси партійно-політичного спрямування був трохи іншим. Передусім ці видання були пов'язані з певним суспільним рухом і мали зберігати політичну залежність від нього. Відповідно до намірів видавців і в контексті програмних завдань партій, часописи повинні були асоціюватися з певним напрямком політичної думки.

В цьому контексті значний інтерес становлять періодичні видання Русько-Української радикальної партії (далі -- РУРП), заснованої на початку жовтня 1890 р. у Львові. Матеріали вміщені в пресі РУРП дають змогу досліднику висвітлити та проаналізувати основні напрями діяльності партії. Враховуючи вищесказане, для вивчення даного питання важливим джерелом інформації є також і часопис «Радикал». Останній виходив у Львові з початку жовтня 1895 р. до кінця березня 1896 р. за редакцією діяча РУРП -- В. Будзиновського.

Заявлена нами тема висвітлена дуже стисло. Передусім це неопубліковані матеріали, що знаходяться в відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. Мова йде про недатований покажчик змісту часопису «Радикал» за 1895 р., складений відомим галицьким бібліографом І. Левицьким. А також бібліографічний опис часопису, здійснений І. Шендриком. Водночас кількість опублікованих досліджень, у яких подано характеристику часопису «Радикал», на сьогодні також досить незначна. Матеріал про часопис вміщено в історико-бібліографічній праці В. Ігнатієнка, а також у роботі дослідника української преси А. Животка. Стосовно вітчизняних радянських дослідників галицької преси, то передусім варто згадати публікацію П. Ящука.

Також необхідно зауважити відповідний параграф у «Історії української дожовтневої журналістики».

Водночас бібліографічний опис із оглядовою анотацією змісту часопису міститься в історико-бібліографічних дослідженнях «Українські часописи Львова» й «Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст.». Короткі відомості про часопис «Радикал» вміщено в «Українській Загальній Енциклопедії» та «Енциклопедії українознавства».

Зрештою аналіз стану наукової розробки проблеми свідчить про те, що вона вивчена недостатньо. До того ж чимало її аспектів залишаються ще фактично недослідженими. Звідси мета пропонованої розвідки полягає в тому, щоб на основі матеріалів вміщених у часописі «Радикал» -- висвітлити основні напрями діяльності РУРП. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період із початку жовтня 1895 р. до кінця березня 1896 р.

Поява часопису «Радикал» саме у Львові була зумовлена низкою причин і мала свою власну передісторію. Після заснування РУРП у жовтні 1890 р. її органом став часопис «Народ» (виходив у Львові з січня того ж року). В квітні 1891 р. РУРП налагодила у столиці Галицького краю випуск газети «Хлібороб». Із грудня газета виходила вже в Коломиї. А з жовтня 1892 р. діяч РУРП М. Павлик також розпочав там і видання часопису «Народ». Влітку 1893 р. було вирішено змінити підзаговок «Народу» із «орган Русько-Української радикальної партії» -- на «русько-українська радикальна часопись». «На мене то б при сім пригоді перемінити тітул зовсім, викинувши ш Народ, -- а назвати: Поступ, або Радікал» -- стверджував М. Драгоманов у листі до М. Павлика від 22 липня 1893 р. І додавав: «Звісно, треба сказати, шчо всі абоненти (передплатники. -- Авт.) Народа получать Радікала». Також «знаходьучи нові вигоди» пропонував та наполягав змінити назву часопису «Народ» на «Радикал» і давній приятель М. Драгоманова -- М. Ковалевський'.

Проте М. Павлик на зміну назви часопису не погодився. Натомість лише замінив підзаголовок «Народу». 24 липня 1893 р. М. Павлик писав до М. Драгоманова, що «такоші радикальноші переміни з титулом газети: «Радикал» чи шак -- тепер зробити годі». Про труднощі пов'язані з перейменуванням «Народу» на «Радикал» М. Павлик також писав у іншому листі до М. Драгоманова (лист від 18 листопада 1893 р.). Водночас у листі від 11 грудня 1893 р. він звертався до М. Драгоманова: «Мені ж треба від Вас відповіди на те, чи непремінно переставати видавати “Народ”, переміньашучи шего в “Радикала”?». Натомість М. Драгоманов узагалі втратив інтерес до цієї справи: «До “Радікала” і т.[акого] и.[ншого] ша тепер індеферентниш» (лист до М. Павлика від 16 (28) листопада 1893 р.).

На початку листопада 1894 р. М. Павлик із редакцією часопису «Народ» знову повернувся у Львів. «Тутешні молоді (представники групи т. зв. “молодих” радикалів. -- Авт.) хочуть тут видавати хлопску газету (“Громадський голос”. -- Авт.), -- біда тілько, шчо нема грошем. Юа не можу брати на себе, бо м так уже “Хліборобом” зарізав “Народ”», -- писав він М. Драгоманову 16 січня 1895 р. І додавав: «Хиба би Украмінці згодилисьа давати субвенцімі “Народа” на хлопску газету. Тоді ма перестав би видавати “Народа” і став видавати “Радикала”. Та на таке Украмінці не згодьатьсьа». Зрештою 20 березня 1895 р. М. Павлик відмовився від редагування новозаснованої газети «Громадський голос» на користь В. Будзиновського. Навесні 1895 р. видавничий центр РУРП, по суті, було знову переміщено назад до Львова. Виняток становила лише газета «Хлібороб», що надалі виходила в Коломиї. Останнє число газети вийшло на початку вересня 1895 р.. Восени того ж року з'явився також і останній номер «Народу», датований 20 серпня.

В. Будзиновський згодом із цього приводу зазначав: «Після смерти Драгоманова (помер улітку 1895 р. у Софії. -- Авт.), коли я видавав і редагував радикальний «Громадський Голос», Ковалевський приїхав до Львова і, хоч особисто не знав мене, зажадав від мене, щоб замість припиненого «Народа» я видавав і редагував нову газету «Радикал». На моє питання, чому не Франко або Павлик, він відповів, що про Франка не хоче чути. За причини подав справи політичні і його ролю як кореспондента «Народу». Про Павлика сказав, що то наївна дитина. Ковалевський передав гроші на кошти «Радикала» й на інші цілі». Таким чином, київські драгоманівці за посередництвом М. Ковалевського передали В. Будзиновському редакцію ще одного видання РУРП -- часопису «Радикал».

Водночас у останньому числі «Народу» з'явилася стаття М. Павлика «Від редактора», датована 15 вересня 1895 р. У публікації між іншим зазначалося наступне: «Через смерть небіжчика М.П. Драгоманова, головної підпори моєі і “Народа”, а також через мою недугу, -- я отсе мушу перестати видавати “Народ”, намісць котрого основуєся нова часопись, під редакцією д. В. Будзиновского, -- “Радикал”, котру я й рекомендую Ш.[ановним] Землякам на стілько, на скілько вона буде йти в тім самім напрямку і держатися тих самих основних прінціпів, що “Народ”. І додавав: «Вкупі з основанєм “Радикала”, призначеного для інтелігенціі рускоі в Австро-Угорщині і в російскій Украіні, розширюєся популярна часопись “Громадський Голос”».

Отже, «Радикал» мав відстоювати ідейні погляди свого попередника -- часопису «Народ». Основу читацької аудиторії «Радикала» мала становити українська інтелігенція по обидва боки кордону, що відділяв Авст- ро-Угорську та Російську імперії. Крім того, М. Павлик у вже згаданій статті «Від редактора» зазначив наступне: «цілорічні передплатники “Народа”, т.[о] є.[сть] ті, що заплатили за него до кінця с.[ього] р.[оку] получатимуть до того часу “Радикала” даром». Повідомлення про припинення виходу «Народу» і початок видання з жовтня 1895 р. В. Будзиновським «Радикала» були вміщені, зокрема, на сторінках газет «Кицег lwowski», народовського «Діла» та органу русофілів -- газети «Галичанин».

Перше число «Радикала» вийшло у Львові 5 жовтня 1895 р. Проміжок між появою останнього випуску «Народу» та виходом першого номера «Радикала» становив лишень неповний місяць. Звідси деякі матеріали, призначені для «Народа», були очевидно вже надруковані в «Радикалі». Головним редактором і видавцем часопису був В. Будзиновський. Необхідність заснування «Радикала» в вступній статті часопису аргументувалася тим, що для селян лише «Громадського голосу» було недостаньо. Тому на думку редакції «Радикала», очолюваної В. Будзиновським, «треба було сотворити часопись о висшім стилю, котра би глубше трактувала справи, порушувані в агітациї, орган, котрий би організував і вироблював практичних діячів і зискував між інтелігентною частею суспільности, нових приклонників, нових ширителів радикалізму. Тій ціли має служити “Радикал”. “Радикал” буде редагований відповідно цілям, які поставила собі радикальна партия».

Водночас редакція часопису відстоювала національну єдність українського народу. Часопис було проголошено органом і підросійських українців, котрі прямували до тих цілей, що й РУРП. Водночас передбачалося вміщення на сторінках часопису матеріалів усіх політичних організацій Російської імперії, що «мають з Українцями одні інтереси і погляди, хочби вони по другим точкам програми ріжнили ся від них». Однак завжди редакція часопису мала виступати проти тих політичних об'єднань «котрі неґуючи (нехтуючи. -- Авт.) нашу самостійність национальну, домагають ся такої системи державної, котра несучи за собою обрусіниє довела-б Україну до остаточної денационалізациі».

Викладена у вступній статті програма та напрям нового видання, з визначенням його мети й завдань, засвідчувала відстоювання редакцією «Радикала» національних пріоритетів. У середині 1890-х рр. в РУРП сформувалася група діячів (В. Будзиновський, В. Охримович та ін.), яка пропонувала переглянути блок національних вимог. Вони намагалися реформувати існуючу партійну програму в національному напрямку. Це в свою чергу визначало насамперед тематику статей «Радикала», його ідейну спрямованість, а також пріоритети та засади редакційної політики часопису.

Крім В. Будзиновського -- редактора та видавця «Радикала»*, склад редколегії часопису нам невідомий. Однак припускаємо, що серед членів редакції були приятелі та однопартійці В. Будзиновського -- Ю. Бачинський, В. Охримович, Л. Турбацький, І. Франко та ін. Водночас автори більшої частини матеріалів часопису віддавали перевагу анонімності. Звідси статті в «Радикалі» здебільшого друкувалися без підписів. Виняток становлять публікації В. Гнатюка, В. Щурата48, Р. Шилера, П. Тучапського (підписана криптонімом Е.С.) і діячів РУРП І. Франка, А. Шмігельського (одна з статей підписана псевдонімом Яндрульський) та Ю. Бачинського. Натомість двох авторів встановити не вдалося.

Перший номер «Радикала» з'явився після завершення виборів до Галицького сейму у Львові. Сеймові вибори від IV (сільської) курії відбулися 25 вересня 1895 р. З цього приводу в вступній статті часопису підкреслювалося: «Найліпшим доказом, що лиш програма радикальної партиї зможе збудити мужика з політичної дрімоти -- єсть сегорічний рух виборчий. Кажемо виразно -- рух виборчий, а не результат виборів. Сам результат не много ще доказує». Виборчі кампанії у Галичині, як правило, супроводжувалися численними зловживаннями. До того ж РУРП вперше взяла участь у виборчій кампанії до Галицького сейму. Зважаючи на це, у вступній статті наголошувалося, що «ми (РУРП. -- Авт.) не мали навіть певности, що при сегорічнім террорі виборчім одержимо в наших повітах хочби 10% голосів. Тимчасом -- результати були ліпші, як наші надії !».

У згаданій статті було вказано кількість голосів отриманих на виборах кандидатами РУРП і діячами котрих підтримувала партія. Вибори звичайно супроводжувалися численними порушеннями й тиском на виборців із сторони місцевої влади. З цього приводу в «Радикалі» була вміщена стаття про вибори на Тернопільщині. Там кандидував селянин- радикал П. Думка з с. Купчинці. В повідомленні йшла мова про зловживання місцевого тернопільського старости. Як наслідок перемогу здобув кандидат польського Центрального виборчого комітету граф Ю. Коритовськш.

Водночас, як дізнаємося з «Радикала», перемогу на виборах здобули підтримувані РУРП кандидат т. зв. Незалежного народовського комітету радикал Т. Окуневський (Коломийський повіт). А також і кандидати від повітових виборчих комітетів -- радикал-селянин С. Новаковський (Перемишльщина) та селянин Д. Остапчук (Збаражчина). Натомість у Городенківському повіті кандидатом від РУРП був С. Данилович. Але через відмову священиків голосувати за нього, С. Данилович зняв свою кандидатуру на користь В. Шухевича (кандидат т. зв. Головного руського виборчого комітету). Натомість перемогу здобув поляк А. Теодорович, набравши 108 голосів. А його опонент В. Шухевич отримав лише 62 голоси. За цей вчинок С. Данилович у вступній статті «Радикала» був звинувачений в тому, що він «зрадив радикалізм!». У статті також додавалося: «Думаємо, що се запечатало єго кариєру в нашій партиї!». Інформувала про це читачів і стаття «Резигнація д-ра Даниловича».

Результатам сеймових виборів була присвячена й стаття «Вибори до сойму». Між іншим в ній зазначалося, що РУРП у цілому здобула понад 557 голосів. Останні могли забезпечити відносно чисельне представництво радикалів у сеймі -- мінімум шість депутатів (підрахунки були здійснені редакцією газети «Kurjer lwowski»). Зрештою на сторінках часопису також було висвітлено окремі аспекти діяльності представництва РУРП у Галицькому сеймі.

Очевидно, що появу часопису «Радикал» читачі зустріли доволі прохолодно. Так, діяч РУРП Т. Окуневський у листі до І. Франка від 16 жовтня 1895 р. писав: «Громадскі[й] Голос мині до вподоби за то в Радикалі спостеріг я так що форми як і змісту leider einen Rьckgang (на жаль занепад. -- Авт.)». Натомість деякі читачі виявляли певний інтерес до часопису. Так, примірники «Радикала», за посередництвом М. Павлика, отримувала Л. Драгоманова, вдова вченого. В листі до М. Павлика від 8 (20) жовтня 1895 р. вона писала: «Радикала» дістала 2 №№, другого ще не читала, а перший мені сподобався, якщо він продолжатиме в цім напрямі то ще нічого».

Часопис «Радикал»* виходив у світ в львівській друкарні В. Манєцького -- разом із «Громадським голосом» і низкою інших видань. Традиційно перший номер «Радикала» було розіслано серед потенційних читачів «на показ». З цього приводу в часописі зазначалося: «Се число «Радикала» розсилаємо на показ. Хто не схоче запренумерувати (передплатити. -- Авт.), зволить нам єго звернути. Хто не заплатить предплати, тому 2-го числа не пішлемо. Видавництво «Радикала» запевнене на цілий рік. Єсли зголосить ся 400 предплатників, будемо єго видавати 3 рази в місяць». Водночас тираж часопису встановити не вдалося. Можливо, що наклад «Радикала» на протязі його існування був досить невеликим. Водночас третій номер видання інформовував читачів: «всі ті, що домагають ся, щоби висилати їм «Радикал»-а безплатно на тій підставі, що они заплатили вже цілорічну предплату за «Народ» повідомляємо, що ми до тепер, обовязку того на себе не взяли».

В. Будзиновський стверджував, що редагував часопис «Радикал» без оплати. Також невідомо чи отримували платню інші працівники редакції. Разом із тим гроші потрібні були за друк «Радикала». Очевидно, що він виходив за кошти, зібрані серед підавстрійських прихильників часопису. Передплата на рік складала -- 3 гульдени, а окреме число коштувало 15 кр. На жаль, про кількість передплатників часопису докладних відомостей немає. Важко сказати чи «Радикал» мав постійних передплатників. Але вочевидь вони все ж таки були. Так, В. Будзиновський у недатованому листі до свого товариша та однопартійця В. Охримовича писав: «Можебусь намовив свого Меценаса (Є. Олесницького. -- Авт.), або ще кого, щоби запренумерував (передплатив. -- Авт.) Радикала».

Інше джерело фінансування становили прихильники часопису по той бік кордону -- підросійські українці. Редакція часопису «Радикал» розраховувала на матеріальну підтримку наддніпрянців. До того ж у програмній статті часопису зазначалося, що він буде органом всієї України. Про це свідчать надіслані з Наддніпрянської України матеріали для публікації в «Радикалі». Передусім це «Заява групи молодих українців радикалів», початок статті П. Тучапського «Про російські воєнні порядки» та ін.

Вартість річної передплати «Радикала» для читачів із Російської імперії становила 6 руб.. Очевидно, що в Наддніпрянській Україні збір коштів для «Радикала» організовував М. Ковалевський. Найбільш ймовірно, що гроші надходили до В. Будзиновського через львівського адвоката Р. Бубера (приятеля М. Ковалевського). Проте кошти приходили не завжди вчасно. Так, у листі до Л. Драгоманової від 11 березня 1896 р. зі Львова М. Павлик писав: «Радикал» опізниться, бо через брак грошей (Г.П.Г. (М. Ковалевський. -- Авт.) не посилає обіцяних г[ульденів] 20 у місяць) треба печатати підзвітний». Очевидно, що редакція часопису «Радикал» часто потерпала від браку коштів.

М. Ковалевський очевидно допомагав розповсюджувати часопис «Радикал» не лише в Російській імперії, але й далеко за її межами. Зберігся недатований (не раніше січня 1896 р.) лист М. Ковалевського (підписаний криптонімом Г.П.Г.) до невідомого адресата. В листі між іншим містилося прохання негайно надіслати у Лондон, до редакції польського соціалістичного часопису «РгсеёвшЬ)* із приміткою «передать Васильчуку**» (Л. Василевському. -- Авт.) чи «для Васильчука» 15 прим. «Радикала» кожного номеру, починаючи з першого. Водночас у листі додавалося: «Впредь также, тотчас же по виході новых номеров «Радикала» и [«]Громадскаго Голосу» высылать в том же количеств экземпл.[яров] по тому же адресу».

Редакція часопису майже в кожному номері «Радикала» інформувала читачів про діяльність РУРП. «Як широко розрослася радикальна партия. Кілька повітів, маємо вже в руках, [...] а нема вже такого повіту, де-б ми не мали вже рішучих приклонників», -- зазначалося в зверненні «Товариші радикали!». Між іншим у статті наголошувалося на необхідності організаційного зміцнення та розбудови структури РУРП. В першу чергу передбачалося скликати черговий з'їзд радикальної партії. У зверненні між іншим наголошувалося, що «найважнійші справи, котрі ждуть полагодженя (на з'їзді. -- Авт), є орґанізация, і програма партиї».

У листопадовому номері «Радикала» (1895, № 3) було вміщено повідомлення «З'їзд радикальної партії». Там зазначалося, що «з'їзд радикальної партиї відбудеся в грудни, близший термін подамо пізнійше». В часописі навіть була присвячена окрема стаття майбутньому з' їзду

РУРП. В публікації автор окреслив ряд питань, котрі потрібно було вирішити на IV з'їзді партії. Це передусім необхідність реорганізації РУРП, створення т. зв. «екзекутивного» (виконавчого) комітету з центром у Львові. Також потрібно було визначитися з офіційним друкованим органом партії. «Зїзд буде мусів або порозуміти ся з видавцями “Громадського Голосу” і “Радикала”, або заснувати новий, партийний орган», -- зазначалося в статті. Важливими, на думку автора, були перегляд і зміна окремих положень («ревізія») партійної програми та ін..

Зрештою в черговому номері часопису було вміщено оголошення, де зазначалося, що «Четвертий зїзд радикальної партиї відбуде ся [...] дня 29 грудня 1895 в великій сали “Робітничого дому” в “Пасажу Гавсмана”. Наради зачнуть ся точно о годині 8-ій рано». І додавалося, що «нашим передплатникам (часопису “Радикал”. -- Авт.) запрошень не розсилаємо, просимо відобрати собі їх у Львові в нашій редакциї». Повідомлення підписали: С. Новаковський, І. Франко та В. Будзиновський.

Детальний опис IV з'їзду РУРП було надруковано в № 7 часопису від 5 січня 1896 р.. Також у «Радикалі» була опублікована нова програма РУРП, прийнята на з'їзді партії. В часописі також було вміщено статтю «Організація радикальної партії». Згідно з рішенням з'їду РУРП органом партії стала газета «Громадський голос»*.

Вже в наступному номері часопису (1896, № 8) було надруковано статтю діяча РУРП Ю. Бачинського «Пару слів в відповідь “Ділу” і “Галичанинові”». У статті автор зазначив, що «хочемо показати шан.[овним] Редакціям їх “ясність” що-до розуміня теорій соціялістичних в загалі, а теоріі “наукового соціялізму”, спеціяльно, і розсьлідити, чи справді показала ся партія так не консеквентною (непослідовною. -- Авт), задержуючи на дальше свою давну назву, як се йі закидують ред.[акції] “Діла” і “Галичанина”». Також у згаданому номері часопису було вміщено інформацію про вихід праці Ю. Бачинського «Україна irredenta».

На початку 1896 р. у «Радикалі» було надруковано ґрунтовну рецензію (без підпису) на працю єзуїта-католика о. Я. Бадені «Radykali ruscy». Остання вийшла як передрук («відбитка») з краківського часопису «Przegl^d powszechny»*. Також у часописі з'явилася рецензійна стаття І. Франка «Ян Бадені о Радикалах». Між іншим письменник навів у своїй статті ряд фактичних неточностей, численні спотворювання фактів допущені Я. Бадені. Зрештою в «Радикалі» було опубліковано також і «Пісню руських хлопів радикалів» І. Франка -- своєрідний гімн РУРП.

На 31 жовтня 1895 р. в зв'язку зі смертю депутата А. Тишковського були призначені додаткові парламентські вибори від ІУ(сільської) курії у виборчому окрузі Перемишль -- Мостиська -- Добромиль. Від РУРП свою кандидатуру погодився висунути І. Франко. Про це читачів «Радикала» інформувала коротка замітка. Між іншим у ній зазначалося, що «наш кандидат (І. Франко. -- Авт.) представив ся вже виборцям з Перемиского і в Мостисках. В М.[остиськах]* і в Добромили** розбили жандарми виборців». Зважаючи на численні зловживання під час виборів депутатом парламенту був обраний не І. Франко, а П. Тишковський. Невтішним для РУРП результатам виборів у «Радикалі» була присвячена стаття «Радикальна кандидатура». «Виступаючи з нашою кандидатурою, -- зазначалося в публікації, -- хотіли ми використати передвиборчий час [...]. Ми однак грубо помилили ся. Результат показав, що булибисьмо побідили, єслиб цілі правибори і самі вибори не були одним довгим ланцухом ґвалтів і нелєґальностий, очевидно, з кривдою нашого кандидата».

Водночас у «Радикалі» було вміщено статтю з критичними заувагами щодо тенденційності львівської газети консервативної орієнтації «:Б2Іеп- пік роІБкі». Між іншим автор публікації звертався до редакції газети чому вона не стала на захист І. Франка, який був незаконно заарештований у Перемишлі. Чи на захист селянина-радикала О. Муштука, заарештованого в Добромилі. Зрештою «ані словечка обуреня на те, що Будзиновского арештували в Мостисках за те, що він оперся власти за надужитє власти?», -- між іншим наголошувалося в публікації.

15 листопада 1895 р. у Львові передбачалося провести віче, що мало «запротестувати против сегорічним виборам до Сойму краєвого», -- зазначалося в «Радикалі». Проте віче було заборонено поліцією Львова. Натомість оргкомітет віча скликав збори за запрошеннями -- т. зв. «довірочні збори» (на них не потрібно було дозволу влади). За даними «Радикала» кількість учасників зборів досягала майже 600 осіб. Головував о. І. Озаркевич. Виступали Є. Олесницький, Іскрицький, діячі РУРП І. Франко й Т. Окуневський та ін.

Зрештою, як підсумовував «Радикал» «збори ухвалили резолюцию поставлену» Є. Олесницьким. «В резолюциї референта, -- зазначалося в «Радикалі», -- протестує ся против способови переведеня сегорічних виборів, заявляє ся, що Русини уважають Сойм за нелєгальний і ухва- люєся вислати з усіх повітів Галичини депутацию до цісаря, з просьбою о розвязанє галицкого сойму». В львівській консервативній «:Оа2ЄІ:-і пагобо'ій» вищезгаданим зборам було присвячено статтю «^аіпу 2,ш'о1; w Брга'ме гшкіф. Натомість у «Радикалі» з'явилася стаття під однойменною назвою -- « Важний зворот в руській справі». У публікації було спростовано ряд неправдивих фактів вміщених кореспондентом «Оа2е1-и пагобо'ої».

Зрештою 12 грудня 1895 р. чисельна делегація галицьких українців (за даними «Радикала» понад 200 селян й близько 40 інтелігентів) виїхала зі Львова до Відня. Даній темі в «Радикалі» було присвячено статтю «Депутація русинів у Відні». Там між іншим зазначалося, що РУРП виступила проти поїздки згаданої делегації. Натомість участь радикалів у складі делегації дала їм змогу для налагодження контактів із селянами з різних повітів Галичини. Зрештою стаття завершувалася словами: «Авжеж ніхто небув так радий з результату тої поїздки, як радикали. Більше, писати нам не вільно». Очевидно редакція часопису побоювалася конфіскації. Однак В. Будзиновський не подавав часопис до цензури, принаймні ми не маємо такої інформації. Проте редакція «Радикала» завжди пам'ятала про це: «Над нами висить обєктивний і субєктивний меч прокуратора, і вічно грозить пересіченєм пасма жизни кождого Ч.[исла] нашої часописи».

Стосовно періодичності виходу часопису, то від самого початку «Радикал» мав виходити як двотижневик. Але раз на два тижні часопис виходив тільки два перші місяці. Проте вже 5-тий номер «Радикала» вийшов із місячною затримкою не 5-ого, а 20-ого грудня 1895 р. Затримка пояснювалася так: «5[-]те число (№ 5-6 від 20.ХІІ. -- Авт.) “Радикала” не вийшло в означенім часі, з причин від редакциї не зависимих. Цілий персонал редакцийний нашої часописи виїхав до Відня разом з хлопскою депутациєю. Предплатників наших винагородимо в той спосіб, що сьлідуючі числа Радикала вийдуть в більшім обємі, як звичайно». Наступне число «Радикала» з'явилося 5 січня 1896 р. (№ 7). Однак незабаром виявилося, що витримати заявлені терміни знову буде неможливо. Л. Драгоманова в листі до І. Франка від 12 січня 1896 р. писала: «Юак мені прикро, шчо пропав “Народ”, не можу сказати вам. Чиж то він пропав дльа того, шчоб народившішсьа післьа мого “Радикал” шак нашскорше скінчив своше житьтье і сліда не оставив! Чула моша душа, шчо воно так вишде».

Черговий номер часопису «Радикал» з'явився лише на початку наступного місяця (№» 8 від 5.ІІ.1896 р.). Місячна затримка сталася через брак у львівських друкарнях складачів. Оскільки на протязі січня-лютого 1896 р. відбулися страйки робітників 17 друкарень Львова. Тому «з причини загального страйку зецерів у Львові видаєм отсе число в обємі о половину меншім, як було постановлено», -- зазначалося в «Радикалі». Так, галичанин В. Щурат у листі до І. Франка від 8 лютого 1896 р. із Відня запитував: «Що з “Радикалом”? Чи він може теж поляг буйною головою? Щось його не видко». Зрештою видавцям так і не вдалося відновити регулярний вихід часопису. 22 лютого 1896 р. вийшов черговий номер «Радикала» (№ 9), майже без суттєвого збільшення загальної кількості сторінок. Натомість 25 березня з'явився останній, здвоєний номер часопису (№ 10/11).

Не залишалася поза увагою «Радикала» тема непорозумінь РУРП і представників течії народовців. Це статті «Як народовці розуміють “консолідацію” та публікація “Quae mutatio rerum!”». Водночас станом на середину 1890-х років, попри численні непорозуміння, тривала тісна співпраця РУРП із Соціал-демократичною партією Галичини (далі -- СДПГ). Даній темі в «Радикалі» була присвячена стаття «Конгрес галицької соц. [іал] демократії». Мова йде про IV з'їзд СДПГ, що відбувся 2829 вересня 1895 р. у м. Новий Сонч. На з'їзді були присутні як гості представники РУРП В. Будзиновський і депутат Галицького сейму -- С. Новаковський. Перший із них навіть виступив із доповіддю (реферував про селянське питання). Зрештою, як інформував часопис «на разі будуть соц.[іал-] дем.[ократи] агітувати між хлопами постулятами, які подає програма Б[удзиновськ]-ого».

РУРП акцентувала значну увагу на роботі серед українських селян Галичини. Підтвердження цього -- матеріали надруковані у «Радикалі». Передусім це текст виступу селянина-радикала А. Шмігельського, виголошений ним 26 грудня 1895 р. на віче в Збаражі. При цьому редакція часопису зазначала, що «наскілько очитані вже суть деякі мужицькі члени нашої партиї». І наголошувала, що «реферат сей випрацював Ш.[мігельський] без чиєї небудь помочи». В часописі також було надруковано його статтю «Хлопські приятелі».

Відомо, що з початку 1890-х рр. група націонал-радикалів намагалася усунути з програми РУРП положення про автономію Галичини. Так, в статті «Відособленє Галичини», вміщеній у «Радикалі», мова йшла про поділ краю за національною ознакою: на українську (східну) та польську (західну) частини. З цією вимогою В. Будзиновський виступив ще на І з'їді РУРП у 1890 р.. «Мої внесеня провалилися голосами старших участників зїзду, вихованих під впливом Драгоманова», -- зауважував пізніше В. Будзиновський. Але під час навчання в Львівській гімназії він також перебував під значним ідейним впливом М. Драгоманова й навіть листувався з ним. Проте на початку 1890-х років В. Будзиновський зневірився в авторитеті вченого.

Водночас у кількох перших номерах «Радикала», очевидно за наполяганням М. Павлика, було вміщено наприклад оголошення, що закінчується набір праці М. Драгоманова «Про волю віри» та інші матеріали. В «Радикалі» також було надруковано початок звіту про вечір товариства «Січ» у Відні, присвячений пам'яті М. Драгоманова. Захід відбувся 5 лютого 1896 р.. М. Павлик у листі до Л. Драгоманової від 3 березня 1896 р. писав: «Вас, певне, звіщали з Відня, що 5 мин[улого] міс[яця] були поминки за М[ихайла] П[етрови]ча, устроєні Січовиками. Я витребував від них промови, котрі й получив цими днями і дав до «Радикала». Буд[зиновськ]ий зразу не хотів печатати, та потім згодився. Вийде цими днями.

Діячі РУРП (передусім М. Павлик) також підтримували взаємини із заснованим у квітні 1890 р. англійським «Товариством друзів російської свободи» («Society of Friends of Russian Freedom») в Лондоні. Так, у 1895 р. редакція часопису «Радикал» відгукнулася на перевидання товариством окремою брошурою статті Дж. Кеннана «Російський кримінальний кодекс» («The Russian Penal Code»*). Повідомлення в часописі супроводжувалося анотуванням змісту видання. Водночас у першому числі «Радикала» була передрукована кореспонденція «Избіеніе духоборцевъ», опублікована в т. зв. «Летучих листках»** (1895, № 24 від 15 вересня). В іншому номері часопису було вміщено рецензію на перший випуск спогадів політичного діяча та публіциста В. Дебогорія-Мокрієвича. Мова йде про працю «Воспоминанія. Вл. Дебогорія-Мокріевича» (Париж, 1894).

Загалом часопис «Радикал» був призначений для більш підготовлених у теоретичному плані читачів. Редакція часопису намагалася інформувати своїх читачів про найважливіші політичні події не лише в Австро-Угорщині, але й за її межами. При цьому висвітлюючи різноаспектну проблематику. Достатньо згадати статті: «Угода з Угорщиною», «Вибори у Відні», «Тюремна статистика в Росії», «Справа аграрної програми німецьких соціал-демократів», «Антисемітизм у Відні», «Маніфест чеської модерни», «Граф Таафе», «Вибори до Сойму в Чехах», «Спільна армія», «Австрійський парламент», «Пролетаріат сільський в Галичині і в Австрії», «Реформа виборча» та ін.

Звідси часопис «Радикал» очевидно не мав великого успіху серед читачів. А це вказувало на існування певних недоліків у плануванні його змістової політики. Так, член РУРП В. Стефаник у листі до М. Павлика від 2 березня 1896 р. писав: «Радикал» дуже слабонький. Осим однако не хочу звалювати вини на т. Будзиновского, ані казати, що при іншім чоловіці ті часописи були би ліпші. Чи «Народ» чи «Радикал» -- без статей Драгоманова були би слабонькі, а мужицка газета аж тоді буде добра, як буде мати редактора і співробітника і буде мочи їх удержати. Поки що треба ждати».

Останнє число часопису вийшло у Львові 25 березня 1896 р. У вихідних відомостях «Радикала» фігурує вказана дата. Натомість повідомлення про припинення виходу часопису було вміщено в львівській «Зорі» аж на початку липня 1896 р.. Зрештою з огляду на скрутне матеріальне становище В. Будзиновський був змушений припинити видання часопису «Радикал». Також він передав І. Франку редагування газети «Громадський голос». З цього приводу М. Павлик у листі до Л. Драгоманової від 18 травня 1896 р. писав зі Львова: «Я, бачу, вже писав Вам, що Б[удзиновський] перестав видавати «Радикала», а тепер приходиться написати ще сумніше: Б[удзиновський] усе покидає і через 11 днів їде в Чернівці на Буковину; там єму прихильники Б[удзи- новськ]ого -- дали посаду в касі». Наприкінці травня 1896 р. В. Буд- зиновський переїхав до м. Чернівці, де працював діловодом товариства «Руська каса».

Наступником «Радикала» став, по суті, часопис «Житє і слово». Останній у 1894-1897 рр. виходив під редакцією І. Франка. Так, у четвертому томі «Житя і слова» (1895) письменник між іншим зауважив наступне: «ми й зважили ся, по упадку «Радикала» обняти, що так скажемо, єго спадщину, т.[о] є.[сть] зреформувати «Житє і Слово» в такий спосіб, що б воно не тратячи свого дотеперішнього наукового характеру, розширило свойі рамки також на справи політичні». Тобто «Радикал», по суті, об'єднався з часописом «Житє і слово». Відповідно суттєво вплинувши на його змістове наповнення. В зв'язку з такими змінами часопис «Житє і слово» почав виходити з підзаголовком «Вістник літератури, політики і науки». З цього приводу М. Грушевський у недатованому листі до О. Кониського писав: «Житє і Слово» виходитиме реформованим, замінивши собою й «Радикала», часописею політ[ично]- літерат[урно] науковою».

Отже, є підстави твердити, що часопис «Радикал» є важливим джерелом для вивчення діяльності РУРП. Водночас період його виходу в світ був відносно нетривалим -- лише з початку жовтня 1895 р. до кінця березня 1896 р. Натомість видання часопису співпало з періодом організаційного зміцнення радикальної партії. Очевидно, що головне завдання часопису зводилися до: 1) інформування читачів про основні напрями діяльності РУРП і відповідно 2) поширення та популяризації ідей радикальної партії передусім у середовищі української інтелігенції. На сторінках часопису було вміщено ряд матеріалів, що загалом висвітлювали поточний перебіг діяльності РУРП у Галичині. Це в першу чергу об'ємна кореспонденція про IV з'їзд радикалів 29-30 грудня 1895 р. у Львові, нова редакція програми партії тощо. Разом із тим змістове наповнення видання яскраво свідчило про відстоювання його редакцією саме національних вимог. Також слід підкреслити, що часопис «Радикал» був призначений для більш підготовлених у теоретичному плані читачів. А це в свою чергу суттєво впливало на його читацьку аудиторію.



References

партія часопис радикал

1. (1896). Avstryiskyi parlament. Radykal, (9), 98-99 [in Ukrainian].

2. (1895). Anhliis'ke Tovarystvo Pryiateliv Voli v Rosyi.... Radykal, (1), 12 [in Ukrainian].

3. (1895). Antysemityzm u Vidny. Radykal, (4), 37-38 [in Ukrainian].

4. Arkusha, O. (1996). Halyts'kyi seim: vyborchi kampanii 1889 i 1895 rr. L'viv [in Ukrainian].

5. Bachyn'skyi, Yu. (1896). Paru sliv v vidpovid' "Dilu" i "Halychanynovy". Radykal, (8), 80-83 [in Ukrainian].

6. Bolotova H., Butych I., Hrabova N., Kupchyns'kyi O., Pel'ts D., & Soroka H. (Comps.). (2001). Mykhailo Drahomanov. Dokumenty i materialy 1841-1994. L'viv [in Ukrainian].

7. Budzynovs'kyi, V. (1925). Ishly didy na muky. (Vvedenie v istoriiu Ukrainy). L'viv: Z drukarni Stavropih. Instytuta u Lvovi [in Ukrainian].

8. Budzynovs'kyi, V. (1930). Smishne v povazhnim. Novi shliakhy, (8), 177-181 [in Ukrainian].

9. Budzynovs'kyi, V. (1937). Yak cholovik ziishov na pana. Avtobiografiia avtora. L'viv [in Ukrainian].

10. Burlaka, H. (1994). Lysty M. Hrushevs'koho do O. Konys'koho. Ukrainskyi istoryk, 31(120-123), 117-134 [in Ukrainian].

11. Burlaka, H. (2010). Lystuvannia rodyny Okunevs'kykh. Vyznachni postati Ukrainy: Andrii Chaikovs 'kyi ta Teofil Okunevs 'kyi: Zbirnyk naukovykh prats prysviachenykh 150-richchiu vid dnia narodzhennia Andriia Chaikovs'koho (2007) ta Teofila Okunevs'koho (2008). L'viv: Afisha, 201-226 [in Ukrainian].

12. (1895). V obokh poperednykh chyslakh R.[adykala].... Radykal, (3), 36 [in Ukrainian].

13. (1895). Vazhnyi zvorot v ruskii spravi. Radykal, (4), 45 [in Ukrainian].

14. (1895). Vybory v Peremyshly. Radykal, (2), 24 [in Ukrainian].

15. (1895). Vybory do soimu. Radykal, (1), 5-7 [in Ukrainian].

16. (1895). Vybory do Soimu v Chekhakh. Radykal, (5 y 6), 53 [in Ukrainian].

17. (1895). Vybory do Rady derzhavnoi v okruzi Peremyshlia, Mostyska, Dobromyl'. Hromadskyi holos, (9), 63-64 [in Ukrainian].

18. (1895). Vybory u Vidny. Radykal, (1) 10 [in Ukrainian].

19. (1895). Vyishla knyzhka.... Radykal, (4), 48 [in Ukrainian].

20. (1895). Vid redaktsyi. Radykal, (5 y 6), 60 [in Ukrainian].

21. (1892). Vid Redaktsii. Narod, (15-18), 206 [in Ukrainian].

22. (1895). Vidozva do vsikh Tovaryshiv radykaliv i vsikh ruskykh selian Haly- chyny i Bukovyny. Khliborob, (13-17), 1-3 [in Ukrainian].

23. (1895). Vidosoblenie Halychyny. Radykal, (5 y 6), 45-48 [in Ukrainian].

24. Vozniak, M. (1948). Vyborche bezzakonnia proty Ivana Franka. Ivan Franko: Statti i materialy. L'viv, (1), 65-87 [in Ukrainian].

25. Vozniak, M. (1926). Ivan Franko v dobi radykalizmu, Ukraina, (6), 115-163 [in Ukrainian].

26. (1895). Vsenarodne viche.... Radykal, (3), 36 [in Ukrainian].

27. (1895). "Vospomynaniia" Debohoriia Mokrievycha. Radykal, (5 y 6), 53-54 [in Ukrainian].

28. Halushko M. V., Romaniuk M. M., & Snitsarchuk L. V. (Comps.). (2009). Ukrains 'ka presa v Ukraini ta sviti XIX-XX st.: Istoryko-bibliohrafichne doslid- zhennia, (Vol. 2). L'viv [in Ukrainian].

29. Hnatiuk, V. (1895). Deshcho pro Rus' uhorsku. Radykal, (2), 14-19 [in Ukrainian].

30. Hnatiuk, V. (1895). Deshcho pro Rus' uhorsku. (Kinets). Radykal, (3), 26-30 [in Ukrainian].

31. Hrytsak, Ya. (1991). "Molodi" radykaly v suspil'no-politychnomu zhytti Halychyny. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Pratsi Istoryko- filosofs'koi sektsii, (CCXXII), 71-110 [in Ukrainian].

32. (1895). "Hromadskyi Holos".... Radykal, (4), 48 [in Ukrainian].

33. (1895). Graf Tafe. Radykal, (5 y 6), 49-50 [in Ukrainian].

34. Dashkevych Ya., Kupchyns'kyi O., Kravets M., Pel'ts D., & Sysetskyi A. (Comps.). (1998). Volodymyr Hnatiuk. Dokumenty i materialy (1871-1989). L'viv [in Ukrainian].

35. Denysiuk, I. (1997). Lysty Mykhaila Pavlyka do rodyny Drahomanovykh. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Pratsi Filolohichnoi sektsii, (CCXXXIV), 452-542 [in Ukrainian].

36. (1895). Deputatsyia Rusyniv do Vidnia. Hromadskyi holos, (12), 90-92 [in Ukrainian].

37. (1895). Deputatsyia Rusyniv do Vidnia. Radykal, (5 y 6), 59-60 [in Ukrainian].

38. (1895). Dovirochni zbory Rusyniv u Lvovi 15. s. m. Radykal, (4), 40 [in Ukrainian].

39. (1896). Dopys' z Ukrainy. Radykal, (9), 99-100. [in Ukrainian].

40. E. S. (1896). Pro rosiiski voienni poriadky. Radykal, (10 i 11), 110-113 [in Ukrainian].

41. Zhernokleiev, O. S. (2006). Natsional'ni sektsii avstriiskoi sotsial-demokratii v Halychyni i na Bukovyni (1890-1918 rr.). Ivano-Frankivs'k: Vydavnycho- dyzainerskyi viddil TSIT. [in Ukrainian].

42. Zhyvotko, A. (1937). Narys istorii ukrains'koi presy (Kurs lektsii). Podiebrady: UTHI [in Ukrainian].

43. (1896). Z prychyny.... Radykal, (8). 87 [in Ukrainian].

44. (1895). Zaiava hrupy molodykh Ukraintsiv radykaliv. Radykal, (5 y 6), 54-58 [in Ukrainian].

45. (1895). Zizd radykal'noi partyi. Radykal, (3), 36 [in Ukrainian].

46. (1895). Yzbienie dukhobortsev. Radykal, (1), 11-12 [in Ukrainian].

47. Ihnatiienko, V. (1930). Bibliohrafiia ukrains'koi presy 1816-1916. -- Kharkiv; K.: Derzhavne vyd-vo Ukrainy [in Ukrainian].

48. (1983). Istoriia ukrains'koi dozhovtnevoi zhurnalistyky. L'viv: Vyd-vo pry Lvivs'komu derzh. un-ti Vyd-ho Obiednannia "Vyshcha shkola" [in Ukrainian].

49. Kakovs'kyi, K. H. (1970). Na shliakhu do Velykoho Zhovtnia. Straikovyi rukh v Halychyni kintsiaXIX--pochatkuXXst. L'viv [in Ukrainian].

50. (1895). Kinchyt'sia drukuvaty knyzhka.... Radykal, (1), 12 [in Ukrainian].

51. Kozak L. (Comps.); Mel'nyk Ya. (Ed.). (2013). Frankiiana Vasylia Shchurata: lysty, statti, spohady. L'viv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

52. (1895). Kongres halytskoi sots.[ial-]demokratsyi. Radykal, (1), 9-10 [in Ukrainian].

53. Kravets', M. M. (1957). Do pytannia pro Rus'ko-Ukrains'ku radykal'nu partiiu u Skhidnii Halychyni v 90-kh rokakh XIX st. Z istorii zakhidnoukrains'kykh zemel', (2), 124-140 [in Ukrainian].

54. Kravets', M. M. (1960). Robitnychyi rukh u Skhidnii Halychyni naprykintsi XIX st. (1892-1900 roky). Z istorii zakhidnoukrains'kykh zemel', (4), 40-65 [in Ukrainian].

55. Kravets', M. M. (1964). Selianstvo Skhidnoi Halychyny i Pivnichnoi Bukovyny u druhiipolovyniXIXst. L'viv: Vyd-vo Lvivskoho un-tu [in Ukrainian].

56. Lehkyi, M. (2009). Ivan Franko ta Viacheslav Budzynovs'kyi: shtrykhy do vzaiemyn na tli doby. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Pratsi Filolohichnoi sektsii, (CCLVII), 134-146 [in Ukrainian].

57. (1895). Lyteratura y yskustvo. Hazetka "Narod".... Halychanyn, (207 y 208), 2 [in Ukrainian].

58. Makaiev, V. (1968). Robitnychyi klas Halychyny v ostannii tretyni XIX st. L'viv [in Ukrainian].

59. (1895). Manifest cheskoi moderny. Radykal, (4), 42-44 [in Ukrainian].

60. (1895). Mishchan'ska revoliutsyia 48 roku..., Radykal, (1), 1-5 [in Ukrainian].

61. M. L. (1900). Lev Turbats'kyi. (Posmertna zghadka). Hromadskyi holos, (2), 16 [in Ukrainian].

62. (1895). Na vyrazne zhadane d. M. Pavlyka.... Hromadskyi holos, (1), 1 [in Ukrainian].

63. (1895). Nam peredano z redaktsyi "Naroda".... Radykal, (1), 10-11 [in Ukrainian].

64. (1895). Narodne viche.... Radykal, (4), 48 [in Ukrainian].

65. (1896). Novynky. Tovaryshchestvo "Ruska kasa" v Chernovtsach.... Halychanyn, (116), 3 [in Ukrainian].

66. (1895). Novynky. Chasopys' "Narod".... Dilo, (206), 3 [in Ukrainian].

67. (1896). Novi knyzhky.... Radykal, (8), 87 [in Ukrainian].

68. (1891). Opovistka. Narod, (6), 96 [in Ukrainian].

69. (1896). Organizatsyia radykalnoi partyi. Radykal, (7), 68-70 [in Ukrainian].

70. Pavlyk, M. (1895). Vid redaktora. Narod, (17), 277-278 [in Ukrainian].

71. Pavlyk M. (Comps.). (1910). PerepyskaMykhaila Drahomanova zMykhailom Pavlykom (Vol. 6). Chernivtsi [in Ukrainian].

72. Pavlyk M. (Comps.). (1911). Perepyska Mykhaila Drahomanova zMykhailom Pavlykom (Vol. 7). Chernivtsi [in Ukrainian].

73. Pavlyk M. (Comps.). (1911). Perepyska Mykhaila Drahomanova zMykhailom Pavlykom (Vol. 8). Chernivtsi [in Ukrainian].

74. Peremys'kyi. (1896). Z "Ivanovoi Khaty". Hromadskyi holos, (6), 42-46 [in Ukrainian].

75. (1895). Perepyska redaktsyi. Radykal, (3), 36 [in Ukrainian].

76. (1895) Politseiskyi dnevnyk.... Radykal, (2), 23-24.

77. (1896). Pomynky M. P. Drahomanova u Vidny. Radykal, (10 i 11), 102-105 [in Ukrainian].

78. (1895). Poslidnymy chasamy. . Hromadskyi holos, (8), 61 [in Ukrainian].

79. (1895). Predvyborovoe sobranie v Mostyskach. Halychanyn, (221 y 222), 4-5 [in Ukrainian].

80. (1896). Prohrama rusko-ukrain'skoi radykal'noi partyi.... Radykal, (7), 7071 [in Ukrainian].

81. (1896). Prolietariiat sil'skyi v Halychyni i v Avstrii. Radykal, (10 i 11), 105106 [in Ukrainian].

82. (1998). "Radykal". In Entsyklopediia Ukrainoznavstva, (Vol. 7, p. 2445). Lviv [in Ukrainian].

83. "Radykal". In Rakovs'kyi, I. (Ed.). ([b. r.]), Ukrainska Zahal 'na Entsyklopediia (Vol. 2, p. 1187). Lviv-Stanyslaviv-Kolomyia: Vydannia kooperatyvy "Ridna shkola" [in Ukrainian].

84. (1895). Radykal'na kandydatura. Radykal, (3), 30 [in Ukrainian].

85. Rasevych, V. (2000). Zasady politychnoi nezalezhnosti Ukrainy u prohrami Ukrains'koi natsional'no-demokratychnoi partii. Ukraina: kul'turna spadshchyna, natsional'na svidomist', derzhavnist', (7). 229-242 [in Ukrainian].

86. Rasevych, V. V. (1996). Ukrains'ka natsional'no-demokratychna partiia (1899-1918 rr.) (Extended abstract of Candidate's thesis). Lviv [in Ukrainian].

87. Redaktsiia "Zhytia i Slova". (1895). Opovistka. Zhytie i slovo, (Vol. IV), 485488 [in Ukrainian].

88. (1895). Rezygnatsyia d-ra Danylovycha. Radykal, (1), 7-8 [in Ukrainian].

89. (1895). Rezul'tat vyborov do soimu z menshykh poselostei.... Delo, (206), 1 [in Ukrainian].

90. (1896). Referat A. Shmigel'skoho.... Radykal, (7), 76 [in Ukrainian].

91. (1896). Reforma vyborcha. Radykal, (10 i 11), 116 [in Ukrainian].

92. Romaniuk, M. M., & Halushko M. V. (2001). Ukrains'ki chasopysy Lvova 1848-1939 rr.: Istoryko-bibliohrafichne doslidzhennia, (Vol. 1). L'viv: Svit [in Ukrainian].

93. (1895). Se chyslo.... Radykal, (1), 12 [in Ukrainian].

94. (1895). Se chyslo "Radykala".... Radykal, (1), 12 [in Ukrainian].

95. Snitsarchuk, L. V. (2007). Rozvytok presy ukrains'kykh radykaliv v ostannie desiatylittia XIX st. Visnyk Sums'koho derzhavnoho universytetu. Seriia Filolohichni nauky, (2), 49-54 [in Ukrainian].

96. (1896). Soim. Radykal, (8), 84-86 [in Ukrainian].

97. (1896). Spil'na armiia. Radykal, (8), 77-80 [in Ukrainian].

98. (1895). Sprava ahrarnoi programy nimetskykh sotsyial-demokrativ. Radykal, (2), 19-21 [in Ukrainian].

99. Stefanyk, V. (1954). Povne zibrannia tvoriv, (Vol. 3). Kyiv: Vyd-vo Akademii Nauk Ukrains'koi RSR [in Ukrainian].

100. (1895). Tovaryshi Radykaly !. Radykal, (1), 8 [in Ukrainian].

101. (1895). Tiuremna statystyka v Rosyi. Radykal, (1), 11 [in Ukrainian].

102. (1895). Uhoda z Uhorshchynoiu. Radykal, (1), 8-9 [in Ukrainian].

103. Ukrainets'. (1896). Poltava 6 hrudnia. Radykal, (8). 83-84 [in Ukrainian].

104. (1896). Falshovanie publychnoi opinii. Radykal, (8), 86-87 [in Ukrainian].

105. Franko, I. (1895). Pisnia rus'kykh khlopiv radykaliv. Radykal, (4), 40-41 [in Ukrainian].

106. Franko, I. (1896). Yan Badeni o Radykalakh. Radykal, (10 i 11), 101-102 [in Ukrainian].

107. Khymka, Zh.-P. (1979). Ukrains'kyi sotsiializm u Halychyni (do rozkolu v Radykal'nii Partii 1899 r.). Journal of Ukrainian Graduate Studies, 4(2), 33-51 [in Ukrainian].

108. (1891). Khliborob.... Narod, (23), 324 [in Ukrainian].

109. (1896). Khronika. Lukych V. * "Radykal".. Zoria, (13), 260 [in Ukrainian].

110. (1895). Chasopys "Radykal".... Hromadskyi holos, (7), 54. [in Ukrainian].

111. (1896). Chetvertyi zizd radykal'noi party[i]. Radykal, (7), 61-68 [in Ukrainian].

112. (1895). Chetvertyi zizd radykal'noi partyi, vidbude sia s. r. v pershu nediliu soimovoi sesyi. Radykal, (4), 46-48 [in Ukrainian].

113. (1895). Chetvertyi zizd radykalnoi partyi.... Radykal, (5 y 6), 60 [in Ukrainian].

114. Shilier, R. (1895). Remisnyk. Radykal, (5 y 6), 50-53 [in Ukrainian].

115. Shmigel'skyi. (1896). Bratia khlopy !. Radykal, (7), 71-75 [in Ukrainian].

116. Shchurat, V. (1895). Holechchyna. Radykal, (4), 44-45 [in Ukrainian].

117. Shchurat, V. (1896). Zahadka do rozviazky. Radykal, (7), 75-76 [in Ukrainian].

118. (1895). Yak narodovtsi rozumiiut' "konsolidatsyiu". Radykal, (4), 46 [in Ukrainian].

119. Yandru-l's'kyi. (1896). Khlopski pryiateli. (Dopys'). Radykal, (10 i 11), 106-110 [in Ukrainian].

120. Yashchuk, P. Y. (1980). Hazeta "Radykal". Visnyk Lvivs'koho universytetu. Seriia zhurnalistyky. Vyp. Zhurnalistyka i zhyttia, (11), 34-43 [in Ukrainian].

121. Kennan, G. (1888). The russian penal code. The century magazine, 6 (XXXV), 880-886 [in English].

122. (1896). Quae mutatio rerum !. Радикал, (10 і 11), 113-116 [in Ukrainian].

123. (1896). "Radykali ruscy". Радикал, (9), 89-94 [in Ukrainian].

124. (1895). Teatr, literatura i sztuka. "Narod".... Kurjer lwowski, (268), 5 [in Polish].

125. Tomczyk, R. (2007). Galicyjska Rusko-Ukrainska Partia Radykalna w latach 1890-1914. Szczecin [in Polish].

126. (1895). Wazny zwrot w sprawie ruskiej. Gazeta narodowa, (321), 1 [in Polish].

127. z. x. y. (1895). Ostatnym chasom.... Radykal, (2), 21-23 [in Ukrainian].

128. (1895). Zgromadzenie wyborcze w Mosciaskach. Kurjer lwowski, (286), 2-3 [in Polish].

129. (1896). Zupelnie legalnie.... Радикал, (7), 76 [in Ukraine].

130. (1895). IV. Zjazd socyalno-demokratycznej partyi galicyjskiej w Nowym S^czu. Naprzod, (40), 2-3 [in Polish].

...