Діяльність громадських організацій півдня України зі збереження історичної спадщини в 1960-х - на початку 1990-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність громадських організацій півдня України зі збереження історичної спадщини в 1960-х - на початку 1990-х років

Політичні та економічні потрясіння першої половини XX століття на території України спричинили руйнування значної кількості пам'яток історії та архітектури, решта знаходилась у незадовільному стані; відсутність цілеспрямованої роботи серед населення з формування відповідального ставлення до пам'яток минулого поставили під загрозу збереження історичної спадщини в країні - надбання її матеріального та духовного спадку. Для розв'язання проблем, які виникли, потрібно було об'єднати зусилля науковців і широких кіл громадськості. Тому в 1960-х роках виникла потреба в організації, яка взяла б на себе функції виявлення, охорони і використання пам'яток історії та культури, що стало передумовою створення Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури. Особливо важливим такий крок був для Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, тому що на їх території знаходиться велика кількість пам'яток скіфської культури, античності, козацької старовини та ін., збереженню та вивченню яких до того часу не надавалось належної уваги.

Провідною темою даного дослідження є визначення головних напрямків діяльності Одеської, Миколаївської та Херсонської обласних організацій Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (далі - УТОПІК) у 1966 - на початку 1990 рр. на тлі історичних процесів, які відбувались у даний період.

Таким чином, метою дослідження є аналіз діяльності Одеської, Миколаївської та Херсонської обласних організацій Українського товариства охорони пам'яток історії та культури як складової краєзнавчого руху на півдні України в 1966 - на початку 1990 рр. на основі наявних монографічних, архівних та публіцистичних матеріалів.

Об'єктом дослідження виступає історія створення, структура, організаційна та пропагандистська діяльність, науково-дослідницький доробок членів Одеської, Миколаївської та Херсонської обласних організацій Українського товариства охорони пам'яток історії та культури в 1966 - на початку 1990 рр.

Сутність діяльності та науковий доробок членів організації в 1960-1980-х роках достатньо докладно було проаналізовано в статті Н. Щербини «Діяльність Одеської обласної організації УТОПІК зі збереження історико-культурної спадщини (60-80-ті рр. XX ст.)» [1]. Історію Одеської обласної організації УТОПІК з часу заснування до 2007 року досліджено у збірнику В. І. Голованя «Збережена спадщина (Українському товариству охорони пам'яток історії та культури 40 років)» [2]. Історіографічний аналіз доробку миколаївських краєзнавців розглядався у роботах В. П. Шкварця «Миколаївці: видатні історики минулого» [3], «Хронологія та бібліографія Миколаївщини. Історико- краєзнавче дослідження» [4], досвід роботи УТОПІК висвітлений у шеститомному виданні 1989 року «Охорона, використання та пропаганда пам'яток історії та культури в Українській РСР». Основним джерелом дослідження стали матеріали Державних архівів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.

Після прийняття Радою Міністрів УРСР у серпні 1965 р. постанови «Про організацію республіканського добровільного Товариства охорони пам'яток історії і культури Української РСР» ініціативна група організувала установчий з'їзд Товариства. 21 грудня 1965 року було прийнято рішення про організацію цієї громадської організації.

Обласні організації, які делегували своїх представників на з'їзд Товариства, було створено переважно в листопаді 1966 року, серед них: Одеську Миколаївську і Херсонську організації. Цікавим є той факт, що дві з цих обласних організацій очолили жінки: головою правління Одеської обласної організації було обрано відомого вченого, краєзнавця 3. Першину [5], Миколаївської - кандидата історичних наук В. Фураєву [6, арк. 7]. Серед основних завдань обласних організацій Товариства визначено громадський контроль за охороною, використанням, ремонтом і реставрацією пам'яток історії та культури і широку пропаганду збереження культурних цінностей. При обласних організаціях Товариства було створено секції: історико-революційну, архітектури і будівництва, громадську інспекцію з охорони пам'яток, секцію юних дослідників та ін. [6, арк. 15].

Організації розпочали свою роботу із залучення широкої громадськості до охорони і збереження пам'яток, які мали наукову, історичну, культурну та художню цінність, діяльність з вивчення і популяризації історичних, археологічних пам'ятників, пам'яток архітектури, мистецтва. За сприяння Одеської організації Товариства в 1960-х роках споруджено 37 пам'ятників, установлено 25 меморіальних дошок, упорядковано сотні братських могил, до 25-річчя звільнення Одеси відкрито музей «Партизанська слава» [7, арк. 2].

Члени Миколаївської організації вже в 1960-х роках активно піднімали питання щодо збереження заповідника Ольвія, історичної пам'яті Гардівського острова, визначення 5 пам'ятних місць Запорізького козацтва на Миколаївщині, проведення дослідження скіфських курганів, обговорювали питання увічнення пам'яті про повстання козаків 1817року таін. [6,арк. 10].

У 70-х роках XX століття організації півдня України працювали з упорядкування пам'ятників історії та культури. Одеською обласною організацією спільно з одеськими музеями було видано «Каталог пам'ятників історії та культури області», складено карту розташування пам'ятників культури на території Одеської області, підготовлено рішення міського виконавчого комітету про встановлення або заміну меморіальних дошок на будинках, де жили і працювали в Одесі військові діячі та видатні особистості науки і культури [7, арк. 21]. Миколаївською організацією складено список пам'ятників архітектури Миколаївської області місцевого значення з визначенням технічного стану кожної споруди; до виконавчого комітету міської ради надано перелік старовинних будинків міста Миколаєва, які мають архітектурно-художню цінність, та пропозиції щодо їх реставрації [8, арк. 12]. Науковцями, які входили до складу організації, проводилась науково-дослідницька робота з тем: «Пам'ятні місця флотського Миколаєва», «Запорізькі козаки на Миколаївщині», «Памятники и памятные места революционного прошлого Николаевщины», «Декабристы на Николаевщине» тощо [8, арк. 8]. Члени секції археології спільно з громадською інспекцією з охорони пам'яток обстежували пам'ятники археології в районах області і надсилали листи про порушення Закону «Про охорону пам'яток історії і культури» в державні організації районів для вжиття необхідних заходів [8, арк. 2-6].

Секція археологічних пам'яток Одеської обласної організації УТОПІК проводила експедиції (наприклад, експедиції до Ширяївського, Кодиського, Біляївського, Овідіопольського районів області 1980-1982 рр.), охоронні розкопки давніх пам'яток, вносила пропозиції щодо забезпечення їхньої збереженості [9, арк. 12].

Члени археологічної секції Херсонської обласної організації УТОПІК у 1970-1980-х роках долучались до пошукових розкопок стоянки пізнього палеоліта біля с. Дмитрівка Каховського району, Ягорлицького античного поселення (Голопристанський район), розкопок скіфського царського кургану Огуз - одного з найбільших Грунтових курганів Європи, давньої козацької фортеці Тягін (Бериславський район), Каменської Запорізької Січі та ін. [10].

Члени обласних організацій Українського товариства охорони пам'яток історії і культури взяли активну участь у підготовці видань «Історія міст і сіл УРСР». Том «Одеська область» видано в 1969 році, томи «Миколаївська область» і «Херсонська область» - 1971 року, і, незважаючи на те, що тексти цих видань не були вільні від певної тенденційності, їх можна вважати явищем унікальним.

Товариство охорони пам'яток опікувалося також громадськими музеями: обласні організації півдня України надавали методичні рекомендації, готували кадри («Массовая научно-краеведческая работа общественных музеев») [11]. Наприклад, в 1967 р. на Херсонщині діяли вже 12 народних музеїв [12, арк. 3], кількість їх значно зросла до кінця 1980-х років. У Одеській області у середині 1980-х років діяло 234 громадські музеї; 9 музеїв мали звання «народний музей» [13, арк. 18]. У Миколаївській області в 1986 році на державному обліку перебувало 178 музеїв і музейних кімнат, які діяли на громадських засадах. їхню діяльність висвітлено у нарисах «Хранить и приумножать традиции: из опыта работы музея истории завода им. 61 Коммунара», «Трудовая летопись корабелов: из опыта работы народного музея истории Николаевского судостроительного завода «Океан» [14, арк. 12-15].

В межах діяльності Товариства діяли народні університети охорони та популяризації пам'ятників історії та культури, які займались підготовкою лекторів; перед ними було поставлено завдання сприяти здійсненню заходів з охорони пам'ятників історії та культури, виховувати у слухачів повагу до культурних цінностей. До народних університетів висувались певні вимоги: наявність кваліфікованих лекторів і викладачів, постійний склад слухачів та робота за навчально-тематичними планами, «які дають системні знання і забезпечують зв'язок теорії та практики». Для підвищення ефективності роботи народних університетів при них створювались ради, до складу яких входили як викладачі, так і слухачі. Навчальні плани народних університетів та лекції розробляла та затверджувала рада науково-методичного кабінету, який було створено при обласній організації.

Найбільша кількість народних університетів працювала в Одесі. Наприкінці 70-х - на початку 80-х рр. в Одеській області налічувалось 394 народних університети, в яких навчалося близько 169 тисяч слухачів. В роботі університетів брали участь на громадських засадах близько 11 тисяч викладачів, з яких 800 мали вчені ступені докторів і кандидатів наук [15]. Народний університет пропаганди пам'яток історії і культури м. Одеси під керівництвом ректора П. Каришковського було визнано найкращим в республіці в 1972-1973 навчальному році [16, арк. 31-34]. При Миколаївській обласній організації в той же період діяло 26 народних університетів, досвід роботи кращих з них було узагальнено [14, арк. 14]. Херсонською обласною організацією УТОПІК та районними організаціями на початку 1980-х років року організовано роботу 24 народних університетів, на базі яких діяло 62 лекторія та кінолекторія.

Важливим напрямком роботи обласних організацій УТОПІК півдня України була пропаганда пам'ятників історії та культури та спрямування громадської думки щодо їх збереження. Архівні документи Херсонської обласної організації УТОПІК свідчать, що в місті Херсон було відкрито Будинок пропаганди, при якому працювали народний університет, кінолекторій для школярів, проводились Дні охорони та пропаганди пам'ятників, під час яких виступали лектори - учені- історики, археологи, ветерани, партійні працівники та ін. В кінці 1980-х років таких лекторів налічувалось 200 осіб [12, арк. 9].

У місті Одесі та області - в містах Ізмаїлі, Білгород- Дністровському, Рені, Болграді, Кілії, Котовському у 1970-х роках були створені бюро пропаганди, які популяризували пам'ятники історії та культури, проводячи лекції, виступаючи у періодичній пресі, по радіо і телебаченню. Тільки у 1971 році лекторською групою бюро пропаганди при обласному правлінні (налічувала 100 осіб) було прочитано 1117 лекцій [5].

У бюро пропаганди при Миколаївській організації в 1983 році працювало 99 лекторських груп кількістю від 5 до 15 лекторів. Організацією проводились Дні лектора, усні журнали, агітпробіги лекторів тощо [17, арк. 15].

Обласні організації Одеси та Миколаєва опікувались друком літератури з краєзнавства. Тільки у 1970-х роках завдяки діяльності Одеської організації вийшли друком такі видання, як «Одесский оперный театр - памятник архитектуры и искусства», «Зеленый пояс Славы», брошури «Памятники героического революционного прошлого Одессы и Одесщины», «Исторические памятники Центрального района г. Одессы» та ін. [16, арк. 34] У місті Миколаєві було підготовлено до видання книги з історії міста: «Корабелы живут над Бугом», «Дорогами бессмертия», «Город, где рождаются корабли», «Сыновняя верность Отчизне», фотоальбом «Николаевщина» тощо [17, арк. 21].

З метою виявлення та опрацювання документальних пам'яток, що зберігались у населення, у 1970-х роках при Одеській обласній організації Товариства була створена секція документальних пам'яток [1, с. 177]. У 1980-х роках такі ж секції з'являються при Миколаївський та Херсонській обласних організаціях. До їх складу входили викладачі вищих навчальних закладів, працівники державних архівів та їх філіалів у районах, співробітники партійних архівів, бібліотек і музеїв [17,арк. 14].

Крім того, у діяльності обласних організацій УТОПІК півдня України було багато інших спільних рис: вони здійснювали громадський контроль за охороною, використанням, ремонтом пам'яток, розробляли заходи щодо реставрації і консервації пам'яток, видавали проспекти, афіши, буклети, розробляли екскурсійні маршрути, цикли лекцій, проводили обласні огляди; співпрацювали із засобами масової інформації. Тільки у 1980-і роках в Миколаївській області активісти організації вели у газетах 27 тематичних рубрик з краєзнавства і 14 сторінок, які висвітлювали історико- культурне надбання. Одеська обласна організація Товариства видавала інформаційно-методичний бюлетень «Пам'ятки України», який виходив щоквартально.

На сторінках періодичних видань піднімалися гострі питання охорони, реставрації, збереження пам'яток історії та культури. Так, у бюлетені «Пам'ятки України» №2 за 1987 р. було опубліковано «Відкритий лист голові Одеського облвиконкому А. Печерову», в якому було порушено питання про недоліки у справі охорони пам'яток в області [9, арк. 14]. З метою привернення уваги громадськості міста Миколаєва до проблеми збереження архітектурної неповторності центра міста в 1970-х роках членами Миколаївської організації товариства була ініційована дискусія на сторінках періодичних видань «Кому нужны эти старые дома» [18].

У першій половині 80-х рр. при обласних організаціях півдня України виникли нові секції: в Одеській організації - секція етнографії, побуту, народної архітектури, секція фольклору та етнографії, секція пам'ятників театру, музики й кіно, секція науки і техніки. У Миколаївській організації - секція літератури, фольклору та етнографії, секція пропаганди науки та техніки. Крім того, діяли секції юних дослідників, у 1980-і роки тривалий час активно діяли пошукові загони «Прометей» та «Пошук» [8, арк. 28].

Кількість первинних організацій УТОПІК та їх членів постійно зростала: у 1983 році в Одеській області діяло 3125 первинних організацій (808 264 членів) [5], у Миколаївській - 2290 первинних організацій (392 360 членів) [14, арк. 15], у Херсонській - 1973 первинних організації ( біля 300 тис. членів, а в 1986 році - 401,5 тис.) [19, арк. 6].

Аналіз архівних матеріалів показав, що якщо наприкінці 1960-х років на конференціях, засіданнях президії, бюро, секцій обласних організацій УТОПІК висвітлювались переважно проблеми охорони пам'яток історії та культури, розроблялась стратегія з питання їх вивчення, пропаганди тощо, то починаючи з середини 1980-х років переважає «гонитва» за цифрами і показниками. Так, у звіті Херсонської обласної організації УТОПІК від 22 квітня 1986 року зазначалось, що на державну охорону взято 7391 пам'ятник, з них другої світової війни - 11921, археології - 4984, архітектури - 29 та ін. [19, арк. 3].

В протоколах засідань секцій Одеської обласної організації Товариства наприкінці 1980-х років було визначено окремі недоліки в роботі, які є спільними для всіх організацій Товариства: не всі секції вели видавничу діяльність, не здійснювалось належного керівництва секціями в районних організаціях Товариства, окремим членам Товариства не вистачало кваліфікації для об'єктивної оцінки й обліку пам'яток історії та культури.

У 1980-і роки діяльність Товариства охорони пам'яток історії і культури була значно заполітизована, що заважало ефективній діяльності. Крім того, відбувалось скорочення кількості первинних організацій і їх штатної чисельності у зв'язку зі скороченням і реорганізацією підприємств та установ.

Саме ці проблеми та недоліки не дозволили свого часу в повній мірі оцінити важливу роль Товариства, зокрема Одеської, Миколаївської, Херсонської організацій у виявленні, охороні і використанні пам'яток історії та культури; адже головне те, що членами цих організацій був зроблений вагомий внесок у вивчення та популяризацію історії краю. Та найголовніше завдання, яке виконало Товариство, - об'єднання науковців, працівників архівів, музеїв та громадськості для цієї важливої справи. Крім того, в період 1960-х - 1980-х років у колі наукових інтересів учених-істориків та аматорів, які входили до складу Товариства, з'являються теми і проблеми, дослідження яких викликає інтерес наших сучасників.

Список використаних джерел

український товариство історія культура

1. Щербина Н. Діяльність Одеської обласної організації УТОПІК зі збереження історико-культурної спадщини (60-80- ті рр. XX ст.) // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - Одеса, 2006. -№5.

2. Головань В. І. «Збережена спадщина (Українському товариству охорони пам'яток історії та культури 40 років». - Одеса, 2007.

3. Шкварець В.П. Миколаївці: видатні історики минулого / Про минуле заради майбутнього. Підручник для вищих навчальних закладів. - Миколаїв: Видавництво МДГУ, 2005 Шкварець В. П., Гузенко Ю.І. Хронологія та бібліографія Миколаївщини.

4. Історико-краєзнавче дослідження. - Миколаїв: Видавничий відділ МНШ ОНУ ім. 1.1. Мечникова, 2009.

5. Присяжнюк О. М. Становлення і розвиток системи охорони культурної спадшцни Одеської області (1944-2009 рр.) /О.М. Присяжнюк; Автореф. дис. канд. іст. наук: 26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство; НАН України, Укр. т-во охорони пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства. -К., 2010. - 20 с.

6. Державний архів Миколаївської області. - Ф.Р.5642. - Оп.1. -Спр.8.

7. Державний архів Одеської області. - Ф.Р.7935. - Оп.1. - Спр.21.

8. Державний архів Миколаївської області. - Ф.Р.5442. - Оп.1. - Спр.16.

9. Державний архів Одеської області. - Ф.Р.7935. - Оп.1. - Спр.347.

10. Оленковский Н. Семь исторических чудес Херсонщины. - Херсон: Айлант, 2013. - 54 с.

11. Массовая научно-краеведческая работа общественных музеев: методические рекомендации. - Николаев, 1985. - 13 с.

12. Державний архів Херсонської області. - Ф.Р.1323. - Оп.З. -Спр.143.

13. Державний архів Одеської області. - Ф.Р.7935. - Оп.1. - Спр.348.

14. Державний архів Миколаївської області. - Ф.Р.5642. -Оп.1. -Спр.487.

15. Раковский М., Сизяков А. Совершенствовать деятельность народных университетов // Знамя коммунизма. - 1978. - 17 августа. -С.2-3.

16. Державний архів Одеської області. - Ф.Р.7935. - Оп.1. - Спр.81.

17. Державний архів Миколаївської області. - Ф.Р.5642. -Оп.1. -Спр.515.

18. Соломатин П. Самое ценное надо сохранить. Обсуждаем статью Р. Молчанова «Кому нужны эти старые дома» / П. Соломатин // Южная правда. - 1977. -21 июня.

19. Державний архів Херсонської області. - Ф.Р.1323. - Оп.З. -Спр.145.

References

1. Shherbyna N. Dijal'nist' Odes'koi' oblasnoi' organizacii' UTOPIK zi zberezhennja istoryko-kul'turnoi' spadshhyny (60-80- ti rr. XX st.) // Naukovyj visnyk. Odes'kyj derzhavnyj ekonomichnyj universytet. Vseukrai'ns'ka asociacija molodyh naukovciv. - Nauky: ekonomika, politologija, istorija. - Odesa, 2006. -№5.

2. Golovan'V. I. «Zberezhena spadshhyna (Ukrai'ns'komu tovary- stvu ohorony pam'jatok istorii' ta kul'tury 40 rokiv». - Odesa, 2007.

3. Shkvarec' V.P Mykolai'vci: vydatni istoryky mynulogo / Pro mynule zarady majbutn'ogo. Pidruchnyk dlja vyshhyh navchal'nyh zakladiv. - Mykolai'v: Vydavnyctvo MDGU, 2005 Shkvarec' V. P, Guzenko Ju. I. Hronologija ta bibliografija Mykolai'vshhyny.

4. Istoryko-krajeznavche doslidzhennja. - Mykolai'v: Vydavnychyj viddil MNSh OHU im. 1.1. Mechnykova, 2009.

5. Prysjazhnjuk О. M. Stanovlennja і rozvytok systemy ohorony kul'tumoi' spadshhyny Odes'koi' oblasti (1944-2009 rr.) / О. M. Prysjazhnjuk; Avtoref. dys. kand. ist. nauk: 26.00.05 - Muzeje- znavstvo. Pam'jatkoznavstvo; NAN Ukrai'ny, Ukr. t-vo ohorony pam'jatok istorii'ta kul'tury, Centrpam'jatkoznavstva. -K., 2010. -20 s.

6. Derzhavnyj arhiv Mykolai'vs'koi' oblasti. - F.R.5642. - Op.l. -Spr.8.

Размещено на Allbest.ru