Становлення і розвиток українського сокільського спортивно-гімнастичного руху в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО СОКІЛЬСЬКОГО СПОРТИВНО-ГІМНАСТИЧНОГО РУХУ В КІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

молодіжний сокіл сокільський рух

На основі аналізу документальних матеріалів, архівних документів, спеціальної літератури та їхнього узагальнення, в статті висвітлено концепцію становлення та розвитку українського гімнастично-спортивного сокільського руху у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Представлені організаційно-методичні засади діяльності молодіжної організації "Сокіл", визначено мету та завдання сокільського руху, показано роль товариства у згуртуванні молоді для відстоювання національних державних інтересів.

Ключові слова: спортивно-гімнастичний рух, молодіжні організації, гімнастика, сокільський рух, історія розвитку.

Аннотация

Л. П. Ярославская, В. В. Загородний

Формирование и развитие украинской Сокольского спортивно-гимнастического движения в конце ХІХ - начале ХХ в.

На основе анализа документальных материалов, архивных документов, специальной литературы и их обобщения, в статье освещены концепции становления и развития украинского гимнастическо-спортивного сокольского движения во второй половине XIX - начале ХХ в. В работе представлены организационно-методические основы деятельности молодежной организации "Сокол", определены цели и задачи сокольского движения, показана роль молодежного общества в объединении молодежи для отстаивания национальных государственных интересов.

Ключевые слова: спортивно-гимнастическое движение, молодежные организации, гимнастика, сокольское движение, история развития.Серія: ІСТОРИЧНІ НЛуКИ L. Yaroslavska, V. Zagorodniy

Annotation

The formation and development of Ukrainian Sokil sports and gymnastics movement at the end of the 19^th - the beginning of the 20^th century

Concepts of the formation and development of Ukrainian gymnastics and sports movement of Sokils (Ukrainian youth organization) at the end of 19^th - the beginning of 20^th centuries is shown in the article, based on the analysis of documentary materials, archival documents, literature and their generalization. Organizational and methodological principles of the activities of "Sokil" youth organization are represented, the aim and tasks of Sokil movement are determined, the role of this society in the consolidation of young people to defend national state interests is shown.

Key words: sports and gymnastics movement, youth organizations, gymnastics, Sokil movement, history of development.

Виклад основного матеріалу

Щодо висвітлення теми сокільського руху, спортивно-гімнастичного руху існує низка досліджень, в яких розглядається історія виникнення, періоди розвитку, організаційна діяльність, наводяться історичні та статистичні дані. Наразі майже вся інформація, зміст джерельної бази висвітлюється в окремому територіальному адмініструванні - на західноукраїнських землях, отже, залишається маловивченою на території всієї України і вимагає детальнішого аналізу наукових праць історіографії СРСР.

Метою нашої роботи є вивчити особливості становлення та розвитку сокільського спортивно-гімнастичного руху в Україні. Саме тому завданнями дослідження є:

1. Виявити закономірності становлення розвитку сокільського спортивно-гімнастичного руху.

2. Вивчити стан сокільського спортивно-гімнастичного руху на різних етапах історичного розвитку української держави та показати його основні проблеми та перспективи.

Об'єкт дослідження: сокільський спортивно-гімнастичний рух в другій половині ХІХ на початку ХХ століття.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел та документів, хронологічний, порівняльно-історичний.

Спортивно-гімнастичний рух в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ століття, порівняно з європейськими традиціями, розвивався досить незвичайно. Він був своєрідним проявом культури, освіти, національного самоствердження, національно-культурного пробудження, важливим чинником військової справи та тісно поєднувався з національно-визвольним рухом, з підготовкою молодого покоління для боротьби за незалежність (національну, державну), а отже вирішував питання створення здорової української нації - і фізично, і морально стійкої та загартованої.

На теренах українських земель, і як найяскравіше це на західноукраїнській території, сконцентрувалися світові тенденції фізичної культури та спорту - широкого розповсюдження набули структури на кшталт спортивно-гімнастичного руху у вигляді товариства "Сокіл", скаутські організації "Пласт", суто національні "Січ", "Луг", "Каменярі". Про діяльність та напрями роботи цих молодіжних організацій, клубних об'єднань та спорту взагалі, на своїх сторінках висвітлювали українські спеціалізовані журнали та часописи, безпосередньо, "Сокільські вісті", "Спортові вісти", "Вісті з Запорожа", "Змаг", "Готові", "Спорт", "Світ молоді", "Вісти з Лугу", "Вогні та інші".

Розвиток фізкультурно-спортивно руху, спорту в Україні відбувався за національною ознакою. В низці молодіжно-спортивних товариств виразно декларувалась національна приналежність (поєднання виховання, традицій українців з метою збереження мови, історії культури краю), аніж спортивний напрям роботи. Залежно від географічного розташування, надавалася перевага фізичному вихованню (тіловихованню) за шведською, німецькою, чеською системою. Так, на Галичині існувала мережа польських, українських, єврейських, німецьких, чеських спортивних організацій, клубів та товариств. Серед найвідоміших, наприклад, у Львові були польські клуби "Чарні", "Погонь", "Лехія"; українські - "Україна", "Богун", "Тризуб"; єврейський - "Гасмонея", німецький - "Віс". Подібна картина спостерігалася і в інших містечках Галичини. Наприклад, у Перемишлі, нині місті Польської Республіки, в період з 1908 до 1914 року серед інших діяли польські клуби "Полонія" (1909), "Бялі" (1912), "Чарні" (1912); український спортовий клуб "Сянова Чайка" (1909); Перемиський єврейський спортивний клуб (1914); спортивний клуб "Літва" (1912) та ін. У міжвоєнний період, в роках 1918-1939, серед 36 спортивних клубів у Перемишлі в різні роки функціонували 8 єврейських клубів: "Кадіман" (1920), "Хагібор" (1921-1939), "Гашахар" (1921), "Лабор" (1921-1939), "Ютженка" (1922-1935), "Сіон" (1935), "Хапоель" (1936-1939), "Нордіан" (1936-1939) та 5 українських - "Сянова Чайка" (1909-1939), "Спартанка" (1928-1935), "Сян" (1929-1939), "Беркут" (1929-1932), "Союз" (1937) [4,5]. Така особливість спрямовувала діяльність спортивних клубів у більш політичне, ідеологічне русло, аніж спортивне. Змагання подекуди набирали не стільки спортивного характеру, скільки національного протистояння.

Варто відзначити, що у гімнастичних організаціях і товариствах Російської імперії в середині ХІХ ст. не було єдиної системи гімнастики, адже керували у цих об'єднаннях переважно закордоні фахівці (німці, чехи, поляки, шведи, австрійці, американці). Доказом є відкриття німцями в Одесі у 1861 році першого гімнастичного (руханкового) товариства. Трохи згодом у 1863 році засновано у Петербурзі гімнастичне товариство "Пальма". Після створення у Москві Московського гімнастичного союзу у 1868 році, роком пізніше у Петербурзі організовано Петербурзьке гімнастичне товариство [13]. Поступово виникають гуртки любителів спорту в Харкові, Юзівці (Донецьку), а також в Києві, Полтаві [15, с. 177].

Такі гімнастичні товариства створювались і в інших містах Росії. У наступні роки, поряд з німецькими з'являються і сокільські гімнастичні товариства: "Сєвер" у Петербурзі, а пізніше, у 1900 році, - товариство "Сокіл". Сокільська гімнастика частково культивувалася в американському товаристві Маяк, яке було організоване у 1903 році, а також у шведському товаристві "Богатир" (1904 р.). Поряд з німецькими і сокільськими товариствами в Росії створюються гімнастичні організації за безпосередньою участю і керівництвом вітчизняних спеціалістів. Так, у травні 1881 року на Страстному бульварі в будинку Редліха було відкрито перший у Москві гімнастичний зал і на його базі у 1882 році організовано Російське гімнастичне товариство. У травні 1883 року затверджено статут цієї першої в Росії вітчизняної гімнастичної організації. Серед організаторів товариства були російські письменники А. П. Чехов, В. О. Гіляровський, які надавали великого значення питанням фізичної культури. В. О. Гіляровський протягом багатьох років був головою Російського гімнастичного товариства. Особливо вагому роль у розвитку гімнастики відіграло товариство "Сокіл". Щоб залучити молодь до гімнастичних гуртків ініціатори влаштовували масові гімнастичні свята, на яких демонструвалися вільні вправи та вправи на гімнастичних приладах. Молодь охоче відвідувала заняття з сокільської гімнастики. Сокільська система поклала початок спортивному напрямку гімнастики і набула популярності. Товариства "Сокіл" створювалися майже в усіх великих містах Росії [13].

Провідну роль у становленні та розвитку спортивно-гімнастичного руху відіграла Словаччина. Завдяки засновнику професору історії і естетики Празького університету Мірославу Тирішу у лютому 1862 р. виникло перше товариство "Сокіл" і, так званий, сокільський рух, як форма національно-визвольної боротьби чехів проти австро-угорського пригнічення разом із фізичним вдосконаленням людини. Назва цієї організації символізувала спритність, сміливість та розум, що властиві цій пташці. За ідеологічну основу чеські "Соколи" взяли суспільно-політичну течію панславізм, який проголошував ідею політичного об'єднання усіх слов'ян [11, с.114].

Залучення до гімнастичних вправ (вправи на брусах, колоді, перекладині, коні) під музичний супровід, складні переходи з одного положення в інше, точність виконання вправ - перетворювали сокільські вправи у захопливе, цікаве видовище, що спонукало до підвищення емоційного стану, інтересу молоді, зацікавленості та залученню її до систематичних, регулярних занять гімнастикою. У 30-х роках ХХ ст. чеський "Сокіл" нараховував понад 6 млн. членів [17]. З 1877 року у Чехословаччині почали проходити перші змагання з гімнастики, у Німеччині - з 1880 р., у Росії - з 1885 р., що спонукало до розвитку гімнастики у всьому світі. Гімнастику включено до програми І Олімпійських ігор у 1896 р., а з 1903 р. почали проводити чемпіонати світу, які тепер відбуваються через кожні чотири роки [14].

Наступне польське спортивно-гімнастичне товариство "Сокіл", яке діяло у Львові, засноване Клеменесом Жукотинським та Людвіком Гонтельталем у 1866 році. До його складу якого входило 125 членів польського походження та з роками кількість прихильників цієї організації збільшувалась і станом на 1892 рік вже нараховувало понад 1000 осіб [11. С. 114].

До 1884 року польський "Сокіл" діяв лише у Львові і тільки пізніше почав засновувати свої осередки по всієї Галичині. Саме чехи дали духовний поштовх для заснування українського гімнастичного товариства "Сокіл". Адже у 1894 році понад 1500 осіб взяли участь у ІІ Великому здвизі [11. С. 114].

Незабаром на загальних зборах членів товариства у будинку Бесіди 11 лютого 1894 р. було створено перше на Галичині українське товариство "Сокіл", як прототип чеського та польського сокільництва [3, 19]. Серед піонерів українського спортивно-гімнастичного руху потрібно відзначити імена Володимира Лаврівського, Василя Нагірного, Івана Боберського, Олександра Тисовського, Степана Гайдучка І. Кулачковського, С. Яричевського, Левка Лепкого та ін., які стояли у витоків створення українського "Соколу". Відповідно до статуту, "Сокіл" мав власний прапор (лев на синьому полі), гімн (Соколи, соколи, вставайте в ряди, написаний Я. Ярославенком (справжнє прізвище - Вінцковський)) і гасла - кличі (Усі вперед - усі разом, У здоровому тілі - здоровий дух, Де сила - там воля) [1, с.4; 11, с. 114].

Щодо подальшого розвитку та територіального розширення організації, то згодом на Тернопільщині завдяки зусиллям Клима Жмури та Павла Думки у сільській місцевості в селі Купчинах було також створено товариство "Сокіл". Але процес залучення нових членів та створення таких товариств по Україні відбувався повільно, адже українське населення, особливо селянство, не розуміло, що "Сокіл" зможе активізувати народ до зростання громадської активності та до національного, політичного, духовного піднесення. Українське селянство ставилось з недовірою, протестувало проти насаджування, на його думку, польського слова сокіл.

"Сокіл" стає провідною ланкою українського спортивно-гімнастичного руху, носієм ідеї всебічного фізичного, психічного виховання української молоді. Одним із основних акцентів діяльності було виховання молоді фізично міцною, духовно здоровою. Основними напрямами та метою роботи українського товариства "Сокіл" було: зміцнення духовності та фізичного розвитку молодого покоління українців, які сприяли розвитку серед них національної свідомості, безпосередньо через залучення молоді до загально-фізичних вправ, занять різними видами спорту (стрільба, руханка, туризм (мандрівництво), фехтування, велосипедний спорт (наколесництво), лижний спорт (лещетарство), ковзанярський спорт, хокей (гаківка), волейбол (відбиванка), баскетбол (кошиківка), бокс (стусан), веслування тощо), ліквідація неписьменності, проведення антиалкогольної та антинікотинової пропаганди, читання лекцій з історії України та краю, організація гуртків художньої самодіяльності, вечорниць, влаштування тематичних вечорів.

Отже, важливим в діяльності "Сокола" було навчання гімнастичним руховим діям, які розподілялись на чотири групи:

1. Вправи на приладах (перекладина, бруси, кінь) та з предметами (палиці, булави, хустини, макети зброї та інші).

2. Без приладів та інвентаря - вільні вправи.

3. Групові (акробатичні та вежі).

4. Бойові (елементи фехтування, боротьба, тощо).

Навчання гімнастичним рухам проводилось за певно визначеною схемою, де кожна частина заняття мала конкретні завдання, а саме початок, виконання вправ на приладі та їх завершення тощо [2,с.214].

Осередки Соколів поряд з руханковими чи спортивними секціями, організовували та опікували гуртки музики, співів, аматорські театри. Гаслом українського Сокола було: Гартуємося! Одиниця ніщо - цілісність усе! На думці Батьківщина, в серці відвага, у раменах сила [10, с.100].

Членами товариства "Сокіл" здебільшого були студенти, молода українська інтелігенція, ремісники, юнаки та дівчата, яким виповнилось 18 років. Проте при деяких гніздах організовували секції доросту Молодих Соколів, де проводили заняття окремі керівники (вихователі). Членів доросту називали учениками. Основна мета Молодих Соколів полягала у тому, щоб бути добрим громадянином України, знати історію свого народу, краю, роду [16].

Щоб залучити якнайбільшу кількість українського населення до занять фізичними вправами у 1902 році був створений жіночий руханковий відділ.

Важливе значення для вдосконалення фізкультурно-просвітницьких заходів та національної консолідації мали сокільські зльоти (здвиги), які у довоєнний період проводилися майже щорічно. [9].

З 1909 р. львівський "Сокіл" став центром сокільського руху краю під назвою Сокіл-Батько. Його рішення та постанови стають обов'язковими для виконання усіма сокільськими та січовими філіями. Вони повинні були звітувати перед Соколом-Батьком, виконувати одержані доручення та інструкції. Зв'язковою ланкою між Соколом-Батьком і периферійними осередками були обласні та окружні старшини [8, с.70; 11, с.116].

Найвищим органом "Сокола" були загальні збори членів, які скликались один раз на рік. Кожен член товариства щомісяця сплачував членські внески та мав можливість три рази на тиждень займатися у гімнастичних, спортивних залах та брати участь у культурних та спортивних заходах.

З діяльністю "Сокола" пов'язані зародження і розвиток спортивної періодики, науково-методичної думки в галузі тіловиховання, відкриття гуртка для підготовки інструкторів руханки (гімнастики) [7, с. 10; 11, с.116]. Адже, на початку свого становлення та розвитку товариства "Соколів" відчували труднощі, що проявлялись у нестачі кваліфікованих фахівців, підготовлених інструкторів, потрібного навчально-методичного забезпечення з питань тіловиховання. Велика заслуга у вирішені цих проблем належить І. Боберському, який з жовтня 1908 року очолив українське сокільське товариство та розробив термінологію, описи вправ для сокільських виступів та виклав у своїх працях. На середину 30-х років "Сокіл" видав понад 130 назв творів наукової літератури, у тому числі підручників, посібників. Серед них заслуговують на увагу книги спортивно-педагогічного спрямування, зокрема, підручник І. Боберського "Рухові ігри та забави" (1904-1905), "18 м'ячевих ігор" (1904), "Легка атлетика" (1905), "Їзда на лещетах" (1905), "Копаний м'яч" (1906), "Значення руханкових товариств " (1909), "Нові шляхи до телесного виховання" (1911), Тараса Франка "Історія і теорія руханки", перший своєрідний сокільський підручник С. Горука На соколиних крилах: порадник для "Соколів і Січей" (1909), "Прилюдні вправи" (1909), підручник А. Будзиновського "Туристка" [19]. Щороку С. Горук видавав "Сокільський календар", з 1910 року видаються як двосторінковий додаток до Нового слова періодичні видання "Сокільські вісті" та "Вісті з Запоріжжя", а з січня 2011 року - як самостійний місячник руханкових і пожежних товариств з додатком "Пластовий табор" [12, с.25].

На Наддніпрянщині (території нині українських земель, що входили до складу Російської імперії) було створено декілька товариств російського "Соколу" - у Києві, Одесі, Юзівці, Харкові, Полтаві, Катеринославі, Чернігові, до складу який входили і українці. Найбільш численним товариство було у м. Київ. На початку Першої Світової війни в Києві діяли чотири спортивні гуртки [15, с.177].

На Поділлі активне становлення фізкультурно-спортивного руху розпочалося в кінці ХІХ ст. В місті Кам'янець-Подільському існував єдиний спортивний клуб "Сокіл", в якому нараховувалося 50 членів, серед яких були і жінки. Товариство мало свій статут, форму, емблему із зображенням соколу, що тримає гирю в кігтях. Заняття проводилися з гімнастики, фехтування, легкої атлетики, тенісу за чеським принципом сокільської гімнастики. Відбуваються перттті змагання, з'являються перші чемпіони. [6,с.22; 9].

Отже, сокільський рух в Україні був частиною і одночасно формуючим чинником української національної культури. Застосування сокільської гімнастики вплинуло на її впровадження у освітню та військову галузі. Таким чином, поступово до 20-х років ХХ століття сокільських рух перетворюється у масову організацію. Гасло про здорове тіло і здоровий національний дух стало кредом для багатьох представників українського молодого покоління. Так, станом на лютий 1913 р. лише на західно-українських теренах діяло 880 місцевих осередків сокільських товариств, тоді як на початок 1914 р. - 974, які об'єднували представників інтелігенції, студентства, селянства, робітничого класу та духівництва [11, с.118].

З початком Першої світової війни український "Сокіл", разом з січовими та пластовими організаціями Західної України, був співзасновником та становив ядро Легіону українських січових стрільців. "Соколи" були залучені до мобілізації та брали участь у бойових діях на фронті. Що призвело до значного зросту найвищої чисельної кількості товариств у 1914-1915 рр. Згодом у 1917 р. їхня кількість значно зменшилась, а з 1923 року відбулася заборона та ліквідація товариства "Сокіл" у СРСР. Одначе, соколи мали значний вплив та важливу роль у розвиток спорту, спортивного руху протягом 20-30-х рр. у СРСР. І лише в незалежній Україні рух сокільництва відроджується та розвивається.

Висновки

В Україні в кінці ХІХ на початку ХХ ст. склалися сприятливі умови для зародження спортивно-гімнастичного товариства "Сокіл", яке в своїй діяльності керувалося статутами, де викладені завдання і головні форми роботи. Теоретичною основою діяльності та методики фізичної підготовки молоді стали праці І. Бобринського та інших лідерів сокільського руху. З 1912 року фізичне виховання (руханка) набуває військового спрямування, що пізніше визначилось як основа для національних збройних формувань.

Отже, діяльність молодіжного спортивного товариства "Сокіл" відігравала вагому роль у національно-патріотичному вихованні українського населення, сприяли виявленню в молодого покоління прагнення до освіти, знань, а їхня культурно-просвітницька робота була спрямована на збереження української духовної спадщини. Сокільська система виховання заохочувала українців своєю демократичністю, гармонійним поєднанням духовності й тілесності, сприяла національному самоутвердженню.

У перспективи подальших досліджень планується здійснити комплексне вивчення діяльності усіх національних спортивно-гімнастичних товариств України протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ ст.

Список використаних джерел

1. Бережинський В. Галицькі військово-спортивні організації / В. Бережинський. К., 1997. С. 4 - 5.

2. Блажкевич Н. Педагогічний аспект фізичного виховання молоді у школах і громадських організаціях на західноукраїнських землях 1900-1939 рр. / Н. Блажкевич // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: наук. зб. праць. Випуск 29. Умань: Жовтий, 2009. С. 213-217.

3. Боберський І. Українське сокільництво (1884-1939) / І. Боберський. Львів, 1939.

4. Вацеба О. Книга польських колег - як відображення унікальності спортивногімнастичного руху в Галичині початку ХХ століття / О. Вацеба // Теорія та методика фізичного виховання, 2009. № 2, С. 48-50.

5. Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні / О. Вацеба. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. С. 188.

6. Волков О. О. Жіночий фізкультурно-спортивний рух на Поділлі (1900-1939 роках) / О. О. Волков // Зб. матер. наук. досліджень студентів. Кам'янецьПодільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2011. Випуск 3. С. 21-25.

7. Герцик М. С. Вступ до спеціальностей галузі Фізичне виховання і спорт: навч. посіб. / М. С. Герцик, О. М. Вацеба. Вид. 3-е. Харків: ОВС, 2004. 176 с.

8. Дем'янюк О. Український молодіжний рух Західної України: від зародження до боротьби за Українську державність: Монографія / О. Дем'янюк. Луцьк, 2007. С. 70.

9. Записки українського пластуна. Ч. 8. / Зібрав, узгіднив і зредагував Петро Ісаїв. Львів, 1927.

10. Леник В. Українська організована молодь: молодечі організації від початків до 1914 р. / В. Леник. Мюнхен-Львів, 1994. С. 100-112.

11. Папенко Є. Український сокільський рух у східній Галичині (1894-1914 рр. ) / Є. Папенко // Етнічна історія народів Європи. К.: КНУ, 2013. Вип. 40. С. 114-119.

12. Сокіл-Батько спортивно-руханкове товариство товариство у Львові. Альманах 1894 - 1994 / за ред. І. Гургула. Львів, 1996. С. 12-25.

13. Солом'яний О. М. Теорія і методика викладання гімнастики: Гімнастика в буржуазних гімнастичних товариставх і організаціях [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://studopedia. org/6-77180. Html.

14. Солом'яний О. М. Теорія і методика викладання гімнастики: Гімнастика в другій половині ХІХ і на початку ХХ ст. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://studopedia. org/6-77177. Html.

15. Степанюк С. І. Історія фізичної культури за блочно-модульною системою: методичний посібник / С. І. Степанюк, О. О. Гречанюк, І. В. Маляренко. Херсон: ХДУ, 2006. 234 с.

16. Ступарик Б. Шкільництво Галичини (1772 - 1939 рр. ) / Б. Ступарик. ІваноФранківськ Прикарпатський університет, 1994. 114 с.

17. Товариство Сокіл (Україна) [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk. wikipedia. org/wiki/.

18. Трофим'як Б. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з початку 30х років ХІХ ст. до 1939 рр. ) / Б. Трофим'як. К., 1997. С. 72.

19. Юзик О. Освітньо-виховна діяльність молодіжних товариств Галичини у 20-30-х роках XX ст. / О. Юзик // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. Вип. 17. С. 214-223.

Размещено на Allbest.ru