Система повноважень повітових комісарів у ЗУНР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система повноважень повітових комісарів у ЗУНР

Луцький М.І.

У статті висвітлюється законодавча база діяльності повітових комісарів Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), а також їх повноваження. За результатами дослідження автор дійшов висновку, що у законодавчих та під- законних актах ЗУНР на належному рівні було сформовано засади діяльності органів місцевої державної влади в особі повітових комісарів, а також юридично закріплено їх взаємодію з центральною державною владою ЗУНР При цьому повітовим комісарам надавалось значне коло повноважень, до яких належать представницькі повноважен-ня, гарантійні повноваження, контрольні повноваження, повноваження у матеріально-фінансовій сфері, продоволь-чі повноваження, повноваження у сфері охорони здоров'я, військові та надзвичайні повноваження.

Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), законодавство ЗУНР, органи влади ЗУНР, повітові комісари, система повноважень, повноваження повітових комісарів.

В статье освещается законодательная база деятельности уездных комиссаров Западноукраинской Народной Республики (ЗУНР), а также их полномочия. По результатам исследования автор пришел к выводу, что в законо-дательных и подзаконных актах ЗУНР на должном уровне были сформированы основы деятельности органов местной государственной власти в лице уездных комиссаров, а также юридически закреплено их взаимодействие с центральной государственной властью ЗУНР При этом уездным комиссарам предоставлялся значительный круг полномочий, к которым относятся представительские полномочия, гарантийные полномочия, контрольные полно-мочия, полномочия в материально-финансовой сфере, продовольственные полномочия, полномочия в сфере ох-раны здоровья, военные и чрезвычайные полномочия.

Ключевые слова: Западно-Украинская Народная Республика (ЗУНР), законодательство ЗУНР, органы власти ЗУНР, уездные комиссары, система полномочий, полномочия уездных комиссаров.

The article highlights legal basis of activities of county commissioners of West Ukrainian People's Republic (WUPR), as well as their powers. According to study author concluded that laws and regulations of WUPR at appropriate level have been formed basis of activities of local government in face of county commissioners, as well as their legally enshrined cooperation with Central power of WUPR. At same time county commissioners provide significant terms of reference, which include executive powers, guaranteeing authority, control authority powers in financial and logistic sector, food authority, powers in field of health care, military and emergency powers.

Key words: West Ukrainian People's Republic (WUPR), legislation of WUPR, state bodies of WUPR, county commissioners, system of powers, powers of county commissioners.

Актуальність теми. Проблема системного під-ходу до визначення та реалізації повноважень ор-ганів державної влади ЗУНР має важливе значення, оскільки, по-перше, дає можливість визначити їх спрямованість; по-друге, дозволяє встановити ха-рактер взаємодії центральних та місцевих органів державної влади; по-третє, сприяє оцінці ефектив-ності роботи вищевказаних суб'єктів. Варто заува-жити, що особлива роль тут належить саме систем-ному підходу до розуміння повноважень повітових комісарів ЗУНР, до вивчення характеру їх взаємодії з Державним секретаріатом, а також у питаннях оцін-ки ефективності їх діяльності на повітовому рівні.

Питання системи державного апарату ЗУНР, по-вноважень окремих державних органів неодноразо-во висвітлювались у історичній та історико-правовій літературі. Значну увагу цим питанням приділяли П.П. Гай-Нижник, М.В. Костицький, В.С. Кульчиць- кий, П.А. Кульчицький, М.М. Мацькевич, М.І. На- стюк, В.Я. Савочка, І.А. Смогоржевська, Б.Й. Тищик та інші дослідники. народний республіка повітовий комісар

Разом із тим питання системного аналізу ді-яльності повітових комісарів ЗУНР, а також про-блема деталізації їх повноважень залишились поза увагою науковців та потребують додаткового до-слідження.

Враховуючи вищенаведене, метою даної статті є дослідження системи повноважень повітових комі-сарів ЗУНР.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слід зауважити, що система центральних та місцевих ор-ганів державної влади ЗУНР та правова база їх діяль-ності формувалася дедуктивно, тобто у традиційний спосіб. Спочатку формувались органи центральної влади, а вже потім визначалась організаційно-право-ва основа функціонування місцевих органів держав-ної влади ЗУНР.

Початок формуванню органів державної влади ЗУНР було покладено 13 листопада 1918 року, коли Національна Рада визначила конституційні засади новоствореної держави, прийнявши Тимчасовий основний закон «Про державну самостійність укра-їнських земель колишньої Австро-Угорської монар-хії» [1, с. 328]. За даним нормативно-правовим ак-том найвищим органом влади мали стати Установчі збори ЗУНР, а до їх обрання вся повнота законодав-чої влади належала Національній Раді, виконавчої - Державному секретаріатові [3, с. 49].

Протягом наступних днів було прийнято ще де-кілька важливих законів, які стосувалися процесу організації державно-політичної системи Західноу-країнської Народної Республіки, включаючи і місце-ві органи державної влади. Так, 16 листопада на засі-данні Української Національної Ради був прийнятий Закон «Про тимчасову адміністрацію областей За-хідноукраїнської Народної Республіки» [4, с. 177]. Він став правовою основою діяльності уряду ЗУНР та нижчестоящих органів управління. Згідно із § 1 на території Західноукраїнської Народної Республі-ки залишилось у силі попереднє австрійське законо-давство, якщо воно не суперечило інтересам, суті і цілям Української держави. У законі вказувалось, що всі службовці і «державна служба бувшої Австрій-ської держави, котрі зложать письмове приречення» чесно служити Українській державі, залишаються на своїх місцях. Всі адміністративні органи і власті на території Західноукраїнської Народної Республіки «підлягають Державному секретаріату», який є най-вищим органом виконавчої влади держави.

Того ж дня, 16 листопада, на виконання Закону «Про тимчасову адміністрацію областей Західно-української Народної Республіки» і з метою його конкретизації було видано розпорядження Держав-ного секретаріату «Про державну адміністрацію» («Про адміністрацію Західноукраїнської Народної Республіки»). У ньому вказувалося, що всі державні службовці колишньої Австро-угорської держави, які складають письмову обіцянку чесно служити Захід-ноукраїнській Народній Республіці, залишаються на своїх місцях. Всі органи виконавчої влади на місцях підлягають Державному секретаріатові і відповід-ним галузевим секретарствам. Керівним органом державної адміністрації в повіті є державний пові-товий комісар, «якого іменує й усуває Державний секретар внутрішніх справ» [2, с. 7].

Зберігаючи попередній адміністративно-тери-торіальний поділ, закон встановлював, що у повіті адміністративна влада належить повітовому комі-сару, який призначався державним секретарем вну-трішніх справ. При комісарі шляхом виборів, у яких приймало участь населення повіту, утворювалася т. зв. повітова національна рада з дорадчим голосом. Міських комісарів призначав держсекретар вну-трішніх справ, а у містечках і селах (містечкових і сільських громадах) громадських комісарів призна-чали повітові комісари. При міських, містечкових і сільських комісарах діяли т. зв. «прибічні ради», які обиралися населенням. Закон докладно врегульову-вав компетенцію місцевих органів влади і управлін-ня, які у всій своїй діяльності підпорядковувалися урядові. Тимчасово, через відсутність нових законів, залишалося чинним австрійське законодавство. Усі попередні службовці державного апарату, пошт, за-лізниці і т. д., незалежно від національності, могли залишатися на державній службі й надалі, якщо вони склали письмове зобов'язання чесно служити Укра-їнській державі [1, с. 329].

У повіті представником і основним органом державної адміністрації є український державний повітовий комісар. Повітових комісарів призначає і звільняє Державний секретар внутрішніх справ (§ 5). їх основним правом і обов'язком є «берегти ін-тереси української державності і протидіяти всяким способам, скерованим проти неї». Повітові комісари призначали у селах і містечках громадських коміса-рів, якщо такі ще не були обрані населенням. Вони також мали право оголосити розпущеними місцеві «прибічні громадські ради», призначати до них нові вибори (§10) [1, с. 329].

Повноваження і обов'язки таких комісарів були 1 грудня 1918 р. ретельно зазначені в окремому «Обіжнику Ради державних секретарів до держав-них повітових комісарів про їх обов'язки та права» (далі - Обіжник) [5, с. 26-27]. Аналіз змісту даного документа дозволяє систематизувати повноваження повітових комісарів наступним чином:

1) представницькі повноваження. Відповідно до п. 1 Обіжника, «державний повітовий комісар є най-вищим органом української власті на повіті, і як та-кий він покликаний в першій мірі стояти на сторожі обов'язуючих законів, примінювати їх точно і спра-ведливо супроти всіх горожан держави без виїмку народності, віроісповідання і стану» [6, арк. 38 зв];

2) гарантійні повноваження. Відповідно до п. 2 Обіжника, «одним із перших обов'язків державно-го комісара повітового є берегти ладу, спокою, без- печенства життя і майна всіх мешканців, живучих у повіті» [6, арк. 38 зв];

3) контрольні повноваження. Згідно з п. 6 Обі-жника, «державний повітовий комісар обов'язаний подбати про те, щоби всі державні уряди повітові фунгували правильно і згідно з інтересами держави. Урядників, які відкажуться від зложення приречен-ня, що служити мають вірно Західній Українській Народній Республіці та берегти її інтереси, треба увільнити з уряду та замкнути їм службові побори. Для суддів буде уложене окреме приречення, якого текст буде поданий до відома президентів окружних судів, щоби вони, або уповновласнені ними особи, відібрали від суддів згадане приречення. До того часу дійсно урядуючих суддів треба полишити на їх дотеперішніх становищах. Функціонарів, ділаючих на шкоду держави, державні комісари повітові за- висять в урядованні і донесуть про те Державному секретаріатові, прекладаючі звіти про причини сво-го зарядження. Зокрема, треба наладити правильну діяльність карних судів, щоби в краю не ширилися злочини і анархія» [6, арк. 38 зв];

4) повноваження у матеріально-фінансовій сфе-рі. Вони регламентовані у п. п. 7 та 8 Обіжника. За п. 7 Обіжника, «повітові комісаріати прекладати ма-ють Державному секретаріатові кожного місяця ви-каз доходів і видатків свого повіту та пороблять за-ходи, щоби виказати касову надвижку та переказати її Державному секретаріатові на покриття видатків центральної управи. Інструкції про стягнення зале- глих податків та зплату воєнних причинків є помі-щені в обіжнику Краєвої дирекції скарбу з 13 падо-листа 1918 р.». У п. 8 даного документа «Державні повітові комісари зладять негайно інвентуру всього державного майна, яке находиться в повіті, зокре-ма, майна, полишеного австро-угорським військом, з поданням вартості майна; при тім треба взяти, між іншим, під увагу майно всяких бувших державних і краєвих фундацій, державних лісів, салін, нафтових закопів та будівельних експозитур. До тих виказів слід долучити предложення про евентуальне ужиття дотичного майна і надіслати їх до 15 грудня с. р. Дер-жавному секретаріатові» [6, арк. 38 зв];

5) продовольчі повноваження. За п. 9 Обіжника, «щоби кожний повіт був заосмотрений рівномірно нафтою і сіллю, треба подати до відома Державно-го секретаріату кількість місячного запотребування тих артикулів, а Державний секретаріат перекаже відповідну кількість артикулів дотичному повітові» [6, арк. 38 зв];

6) повноваження у сфері охорони здоров'я. Згід-но з п. 10 Обіжника, «Для збереження народного здоровля державні комісари повітові доложать вся-ких зусиль, щоби в кожнім повіті було відповідне число лікарів. Про стан здоровля в повіті треба пре- кладати Державному секретаріатові місячні звіти» [6, арк. 38 зв];

7) військові та надзвичайні повноваження, які закріплені у п. п. 3 - 5 Обіжника. Зокрема, за п. 3 «Ділами цивільної адміністрації повіту завідує ви-ключно державний повітовий комісар і в тих ділах не видають ніяких заряджень ні рішень військові власті, до яких належить нова виключна компетен-ція у військових справах. Обі власті - цивільна і вій-ськова - мають обов'язок співділити в удержуванні ладу і публічного безпеченства в повіті». Згідно з п. 4, «Як найвищий орган цивільної адміністрації має право державний повітовий комісар уживати помочі війська для виконання своїх заряджень, а військовий комендант обов'язаний йому ту поміч дати». Відповідно до п. 5 Обіжника, «в першій мірі подбає державний повітовий комісар, щоби в по-віті була переведена правильна військова бранка, до якої обов'язані явитись всі мущини, уроджені в р. 1901, а в граничних східних повітах, в яких Ав-стрія рекрутів ні ополченців не брала, -- всі мущи-ни, уроджені в р.р. 1883--1901. У тій цілі в кожнім повіті має бути зложена державним повітовим ко-місаром в порозумінні з військовою повітовою ко-мандою асетерункова комісія, яка в случаї потреби при військовій асистенції в кожній громаді пере-веде бранку всіх пописових мущин української на-родності. Коли би на місці не було можна скласти повної асетерункової комісії, то державний повіто-вий комісар віднесе ся до окружної військової ко-манди, щоби вона ту комісію доповнила. Припиль-нує також державний повітовий комісар, щоби всі мущини, уроджені в р.р. 1883--1901, які служили в австро-угорській армії, негайно зголосилися до українського війська» [6, арк. 38 зв].

Разом із тим, крім значного обсягу повнова-жень, у порядку п. 11 «Обіжника Ради державних секретарів до державних повітових комісарів про їх обов'язки та права» на повітових комісарів по-кладався обов'язок «Дня 10 кожного місяця повітові державні комісари прекладати мають Державному секретаріатові окремими посланцями або поштою точні звіти про політичне положення та про адміні-страцію в повіті» [6, арк. 38 зв].

Висновки. Таким чином, у законодавчих та під- законних актах ЗУНР на належному рівні було сфор-мовано засади діяльності органів місцевої державної влади в особі повітових комісарів, а також юридично закріплено їх взаємодію з центральною державною владою ЗУНР Слід також зауважити, що повітовим комісарам у цій сфері надавалось значне коло повно-важень, у системі яких доцільно виокремити пред-ставницькі повноваження, гарантійні повноваження, контрольні повноваження, повноваження у мате-ріально-фінансовій сфері, продовольчі повноважен-ня, повноваження у сфері охорони здоров'я, військо-ві та надзвичайні повноваження.

Список використаних джерел

1. Гай-Нижник П.П. Формування органів державної влади та управління ЗУНР (1918-1920 р.р.) / П.П. Гай-Нижник // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2009. - Вип. ХХІІІ. - С. 326-348.

2. Збірник законів, розпорядків та обіжників, проголошених Державним секретаріатом Західноукраїнської Народної Республіки. - Станіслав, 1918. - С. 5-7.

3. Костицький М.В. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923) / М.В. Костицький, Б.Й. Тищик. - Л., 1992. - 98 с.

4. Кульчицький В.С. Історія держави і права України [Текст]: навч. посібник / В.С. Кульчицький, М.І. Настюк, Б.Й. Ти-щик. - Львів: Світ, 1996. - 296 с.

5. Тищик Б.Й. Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923 р.р. / Б.Й. Тищик, О.А. Вівчаренко. - Коломия, 1993. - 120 с.

6. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України). - Ф. 2192. - Оп. 2. - Спр. 3. - Арк. 38-38 зв.

Размещено на Allbest.ru