Процес розширення професійної середньої освіти на півдні України, зокрема в Одесі в другій половині ХІХ століття, в першу чергу був зумовлений зародженням капіталістичних відносин та пожвавленням торгівлі. Він був зосереджений в декількох напрямках: розвиток комерційних гімназій та училищ, створення торгових шкіл, організація спеціалізованих класів та окремих курсів. Проте влада почала виявляти підтримку відповідним навчальним закладам лише в кінці ХІХ століття до того ж лише номінально, фактично діяльність комерційних навчальних закладів підтримувалась виключно з боку приватних осіб.

Постановка проблеми: дослідити особливості та внесок міської влади в заснування першого державного комерційного навчального закладу в Одесі в другій половині ХІХ століття.

Діяльність комерційних навчальних закладів в Одесі в кінці ХІХ на початку XX століття й досі залишається маловивченою в вітчизняній історичній науці. Beлиховский Л.Н., Кандаурова Т.Н. своїх статтях висвітлюють лише фрагментарно питання створення комерційних училищ в Російській імперії загалом. Шиханов Р.Б. здебільшого розглядає внесок біржових комітетів південної України у розвиток комерційної освіти. Найбільш повноцінним дослідженням становлення системи комерційної освіти на даній території можна вважати статтю Трикоз В. А, проте воно торкається окремих аспектів комерційної освіти, а не розглядається проблема в цілому.

Аналіз досліджень з окремих питань розвитку комерційної освіти та ставлення міської влади щодо організації комерційного училища показав, що її історичний аспект представлений досить фрагментарно й потребує більш детального дослідження.

Цілі статті: проаналізувати основні етапи становлення першого Одеського комерційного училища другій половині ХІХ століття; дослідити політику міської влади стосовно процесу заснування навчального закладу; визначити основні ознаки процесу становлення професійної освіти.

У другій половині ХІХ століття комерційні училища Російської імперії підпорядковувалися Міністерству народної освіти, а загальне керівництво покладалося на Піклувальну раду, до складу якої входили представники місцевих купецьких та біржових товариств. В більшості випадків ініціаторами відкриття комерційних навчальних закладів виступали підприємці та купці, розуміючи гостру необхідність кваліфікованих спеціалістів в промисловості та торгівлі. Яскравим прикладом стало перше комерційне училище в Москві засноване виключно на кошти місцевого підприємця та мецената П.А. Демидова в 1772 році. Дещо пізніше в 1804 році був закладений фундамент Імператорському комерційному училищу в Москві, проте кошти на його утримання та розширення виділяло знову ж таки московське купецьке товариство [1, с.115-116].

Першою спробою створення комерційного навчального закладу на півдні Україні слід вважати відкриття у 1804 році Одеської комерційної гімназії з нижчим та середнім відділеннями. Проіснувала вона до 1817 року, коли за планом відомого педагога абата Ніколя Одеська комерційна гімназія була об'єднана з Одеським шляхетним інститутом і 7 січня 1818 року перетворена на Рішельєвський ліцей. Наступним кроком стало відкриття у 1849 році в Одесі 4 - класного приватного училища В.Д. Новицького з додатковим відділенням для комерційних наук, де крім загальноосвітніх предметів, викладалася бухгалтерія та іноземні мови. Причому, з 75 вихованців цього училища 40 належали до купецького стану [2, с.3].

Варто зазначити, що єдиного офіційного статуту для функціонування комерційних училищ до кінця ХІХ століття вироблено не було. Лише завдяки активним клопотання харківського, київського, а за ними й інших купецьких товариств, які підтримали Міністр фінансів С.Ю. Вітте та директор Департаменту торгівлі й мануфактур В.І. Ковалевський, 15 квітня 1896 року з'явилось "Положення про комерційні заклади", за яким комерційні навчальні заклади з відання Міністерства народної освіти були перейшли до юрисдикції Міністерства фінансів (з 1906 року ці повноваження перейшли до Міністерства торгівлі та промисловості) [3, с.49]. Таким чином, до цього часу всі комерційні навчальні заклади в своїй діяльності керувалися на основі індивідуально розроблених статутів та розпоряджень.

В 1851 році Одеське купецтво на загальних зборах склало акт про затвердження в Одесі на кошти купців "высшего в крае специального коммерческого училища для доставления коммерческого образования детям торгового сословия, что могло бы иметь сильное влияния на развития промышленности и торговли здешнего края и Бессарабии" [4, с.14].

Цього ж року Одеський міський голова Д. Кортаци передав відповідний акт на розгляд міністру внутрішніх справ Л.О. Перовському. На початку 1852 року на ім'я Д. Кортаци була надіслана відповідь в якій міністр погодився на пропозицію купецтва на щорічний збір необхідної суми для створення училища, а також наказав таємному раднику О.І. Казначеєву проконтролювати процес затвердження проекту статуту майбутнього училища [5]. Щодо фінансування навчального закладу, то міністр наголосив, що: "при настоящем положении дел, город не может принять участия в расходах" [6].

Варто зазначити, що важливою перешкодою в грошовій підтримці стала Кримська війна (1853-1856 років). Ситуація склалася на 1854 рік досить важко, оскільки Одеса найбільш близько була розташована до військових дій: порт був закритий, торгівля майже припинилась, а частина жителів котрі займались комерційною діяльністю взагалі залишили місто [4, с.17].

З метою залучення якомога більшої кількості представників купецьких гільдій не тільки Одеси, але й інших міст півдня України, Д. Кортаци розпорядився опублікувати в місцевій газеті повідомлення про відкриття комерційного училища [4, с.18].

Наступним важливим питанням стало вироблення проекту училища. В 1853 році міський голова Д. Кортаци особисто наказав повідомити йому про перебіг ситуації з утвердженням статуту училища. Крім того, за зразок порадив взяти статут Санкт-Петербургського та Московського комерційних училищ [7]. Спеціальною комісією було виділено трьох осіб: А.О. Скальковського, Логінова, Гвоздоновича, яким було доручено офіційно займатись розробкою статуту. Однак на цьому комісія припинила свої засідання у зв'язку з воєнно-політичною ситуацією в Одесі. В 1855 році міська влада знову виявила ініціативу зібрати нову комісію в складі: статського радника Скальковського; комерційного радника Логінова; почесного громадянина Посохова, Бєлого; купців першої гільдії Посохова, Гуровича; купця другої гільдії Шилямова, Токарєва та купця третьої гільдії Гвоздоновича [4, с.22].

Остаточний результат був оприлюднений в 1856 році, однак у наступні роки був докорінно перероблений за пропозицією відомого педагога М.І. Пирогова, який вважав, що до комерційного училища слід брати дітей не тільки купецького стану, але й вихідців з інших верств населення. При цьому слід орієнтуватися на тих, хто виявив потяг то торговельної справи та комерційних наук, а виявити такий нахил можна лише у дітей, які вже мають певну загальноосвітню підготовку хоча б обсязі 4-х класів гімназії. Допрацьований з урахуванням пропозицій М.І. Пирогова проект училища було розглянуто і затверджено Державною Радою у листопаді 1861 року. Статут та відповідні штати вводилися у дію терміном на п'ять років [8].

Закінчивши роботу спеціальна комісія направила лист на затвердженню статуту до одеського градоначальника. Вже грудні 1861 року було прийняте рішення: "учредить одеському купечеству учредить в городе Одесса коммерческое училище для специального образования лиц посвящающих себя торговли" [4, с.17]. Офіційне відкриття першого комерційного училища в Одесі відбулося в серпні 1862 року. Випускники отримували звання особистого почесного громадянина, а ті що закінчували з відзнакою, - звання кандидата комерції.

міська влада одеське комерційне училище

Висновки