Переяславські козаки на Переяславській раді 1654 р.

Козацькій раді, що відбулася у Переяславі у січні 1654 р., як одній із «священних корів» радянської історіографії, завжди приділялось багато уваги. На сучасному етапі інтерес дослідників до цієї історичної події також не вщухає. Їй присвячено численні статті й монографії, проводяться конференції, кожні п'ять років відзначаються «ювілейні» дати на кшталт нещодавнього 355-річчя чи зовсім свіжого 360-річчя [10; 11].

Однак, незважаючи на такий потужний (особливо в останні 60 років) розвиток «переяславорадознавства», багато питань, пов'язаних з цією подією, не отримали належного висвітлення у сучасній історичній науці. Як зазначає з цього приводу дослідник генеалогії українського козацтва В.В. Кривошея, «Навколо подій, що відбулися у 1654 р. в Переяславі, сотні років точилися дискусії, різні аспекти подій мали безліч трактувань. Документальному з'ясуванню багатьох питань заважала неповна актуалізація джерельної бази власне присяги, яку склали козаки і міщани перед емісарами на чолі з боярином В. Бутурліним, у Переяславі та в деяких інших містах Гетьманщини» [9, с. 3].

Важко не погодитись із даним твердженням фахівця, яким зроблено величезний внесок у дослідження генеалогії української козацької старшини [1; 3; 4; 5; 6; 7; 8]. Дійсно, лише після публікації власне присяжних списків 1654 р. з'явилась можливість детальної розробки багатьох важливих питань, одним із яких є окреслення того досить вузького кола осіб, які були задіяні у цій історичній події, та їх максимально повна локалізація.

Метою статті є спроба порівняльного аналізу двох антропонімічних джерел - «Реєстру всього Війська Запорозького» 1649 р. та присяжних списків 1654 р.

Як відомо, у Переяславі присягнуло московському цареві 284 чоловіки, переважну більшість яких становила козацька старшина [13, с. 181]. Незважаючи на фіксацію їх імен у присяжних списках переважно на московський взірець, є можливість ідентифікувати значну частину цих людей, виявивши серед них тих осіб, які залишили свій слід в історії й відображені в інших джерелах. Найближчим по хронології до присяжних списків 1654 р. антропонімічним джерелом, у якому відображена (на український взірець) більшість імен учасників козацької ради у Переяславі, є «Реєстр всього Війська Запорозького» 1649 р. Цей унікальний антропонімічний документ, що містить у собі імена, прізвища та прізвиська 40477 козаків з 16- ти полків України, є джерелом першочергової ваги, яке має величезний джерелознавчий потенціал.

Оскільки «Реєстр» було укладено у проміжку з кінця жовтня 1649 р. до середини лютого 1650 р. [12, с. 10-16; 13, с. 143], то його створення відділяють від часу складання присяжних списків всього лише 4 роки. Зрозуміло, що протягом 1650-1654 рр. якась певна частка козаків з «Реєстру» загинула в боях, хтось потрапив у полон чи був у цей час поза межами України. Також за чотири роки до лав козацтва увійшла певна кількість козацької молоді, чиї імена теоретично могли потрапити до присяжних списків. Однак, не підлягає сумніву, що переважна більшість тих, хто присягав у 1654 р. в Переяславі, мали бути записані у «Реєстрі» 1649 р. серед козацької старшини чи серед рядових козаків, які зробили за ці чотири буремні роки певний кар'єрний стрибок.

Аналіз інформативних можливостей присяжних списків 1654 р. було розпочато В.В. Кривошеєю з метою розширення і уточнення персонального складу козацької старшини. Дослідником було локалізовано цілу групу антропонімів з присяжних списків як козацько- старшинських імен з «Реєстру» 1649 р. Це стосується багатьох відомих в історії осіб, серед яких є переяславські полковий обозний та писар, 8 сотників Переяславського полку, 3 колишніх та один майбутній переяславські полковники, а також майбутній наказний гетьман та кілька інших представників військового товариства Переяславського полку.

Проведений В.В. Кривошеєю попередній аналіз присяжних списків дозволив виявити невідомі раніше факти у біографії багатьох історичних осіб, встановити факт чи розширити період їх перебування на старшинських посадах, простежити походження частини старшини з козаків певної сотні. Подібна інформація є надзвичайно важливою у просопографічній характеристиці історичних осіб й дозволяє робити різноманітні подальші висновки.

Так, В.В. Кривошея локалізує згаданого у присязі обозного переяславського (першого з відомих) «Остафея Стасеева» як Остапа Стасевича, який вийшов із козаків Яготинської сотні. На думку дослідника, це міг бути яготинський сотник Остап Лисовець (1637 р.), другий осавул військовий у збройних силах Б. Хмельницького [9, с. 10].

Не викликає проблем і локалізація переяславського полкового писаря «Василея Євтифеева» (1654 р.) як Войтенка Василя Євтихійовича (1658 р.) чи Василевського Василя Євтихійовича (1657, 1659 рр.) [Там само, с. 10]. Оскільки сумнівно, щоб за 4 роки він вибився на свою посаду з рядових козаків, то його слід шукати серед старшини «Реєстру» 1649 р. У Переяславському полку тут фігурує «Васил Гоголєвскьіи сотнык», який, на нашу думку, і є тим Василем Войтенком (Василевським) 1654-1658 рр. [12, с. 338].

В.В. Кривошея відзначає у присяжних списках також трьох колишніх полковників переяславських - Федора Лободу (Федор Лобода), Степана Сулиму (Степан Сулеменокъ) та Андрія Романенка (Андрей Романов) [9, с. 12]. Всі вони фігурують на старшинських посадах у «Реєстрі» 1649 р.

Багато уваги названим дослідником приділено також сотникам Переяславського полку. З їх числа В.В. Кривошея вказує на присутність у «Реєстрі» 1649 р. таких осіб як: Гнат Сезонович - козак сотні полкової Переяславської (1649), він же Игнатей Созонав (1654); Остап Дашкович з Переяславської сотні Оверка Сидоровича (1649) - Остафей Дашков (1654); козак сотні Івана Коваленка Іван Ященко (1649) - Іван Яцкой (1654); син Кирила Хворостини Юхим Хворостиненко з Гельм'язівської сотні (1649) - Еуфим Хворостиненокъ (1654). Не викликає заперечень також визначення козака Биківської сотні Охріма Засядченка (1649) як сотника Биківського на ім'я Ефремъ Быковской (1654), оскільки інших Охрімів у цій сотні у 1649 р. не було. І навпаки - 18 козаків на ім'я Іван у невеликій Вороньківській сотні (1649) не дають можливості ідентифікувати її сотника Івана Воронкувского (1654). Феодосей Береженко (1654), на думку В.В. Кривошеї, очолював сотню в Березані. На нашу думку, його прізвище не пов'язане з ойконімом Березань - у «Реєстрі» 1649 р. цей козак записаний у сотні Романенковій під ім'ям Фєско Бєрєжинскьіи. Сотник Никифор Омелянов (1654) - це козак Ничипор Царєнко (1649) або Царенко Ничипір Омелянович - сотник басанський (1653-1657), отаман басанський (1679). Цікава ситуація вимальовується з двома Дорогоненками - Лукою та Леонтієм. В.В. Кривошея вказує на місцеве коріння роду щонайменше з 30-х рр. XVII ст. Він зазначає, що така форма написання прізвища дозволяє виявити ще одного представника роду у «Реєстрі» 1649 р. - переяславського козака Івана Дорогонця [9, с. 12-13]. На нашу думку, сам Иванъ Дорогонєць (Вороньківська с., 1649) записаний у присяжних списках як Іван Левонтъев перед своїми двома синами, меншого з яких він назвав на честь свого батька. Старший син - Лукъян Дорогоненко (1654) - очевидно, це Лукянъ Иваньчєнько з сотні Чикменя (1649) [12, с. 323].

Добре відомий за численними джерелами також Яков Илинь (1654) - козак Яготинської сотні Яцько Пекулєнько (1649), Пекулицький Яків Ілліч [9, с. 13]. Проведене В.В. Кривошеєю порівняння присяжних списків 1654 р. та «Реєстру» 1649 р. дозволило встановити сотенну приналежність окремих козаків. Для зручності їх імена було зведено у таблицю.

На нашу думку, існує можливість доповнити цю таблицю іменами ще деяких Переяславських козаків, сотенну приналежність яких можна встановити. В удосконаленому вигляді ця таблиця виглядає таким чином (послідовність дана за присяжними списками):

У якості коментаря зазначимо, що є можливості для подальшої роботи з цією таблицею. Так, Захарка Подпоринський, чиє ім'я московський писар спотворив до незрозумілого «Захар Сподпо(рнецъ)риннецъ», як свідчить його прізвисько (ад'єктонім), походив із нині затопленого старого с. Циблі, куток якого Подпоринці зараз розташований власне на березі Канівського водосховища, неподалік від сучасного с. Циблі [2, с. 255].

Степан Василевъ (1654) міг бути не лише Степаном Василенком (Козелецька сотня), але й Степаном Ващенком (сотня Івана Коваленка). Іван Яковлев (1654) може ототожнюватись не лише з Іваном Якубенком (сотня Чикменя), але й Іваном Ященком (сотня Івана Коваленка).

Крім козаків, що присягнули 8 січня, присяжні списки містять імена й козаків, що присягали 10 січня, яких приводив до присяги окольничий та намісник муромський Іван Васильович Алфер'єв. Серед них є два переяславських козака Іван Гладкой та Федор Іванов (1654), які легко ідентифікуються як Иванъ Гладкый (полкова сотня) [12, с. 315] та Фєско Иванович (сотня Івана Бабича) (1649) [12, с. 326].

Серед козаків та міщан, що приймали присягу у Києві 17 січня, є й невелика кількість переяславських козаків, їх полкова чи сотенна приналежність у присяжних списках у кожному випадку зазначається окремо. Кілька з них фіксуються у «Реєстрі» 1649 р. Це Семен Іванов (1654) - Семен Іващенко (сотня Івана Коваленка) (1649), Іван Гордунов - Іван Гордієнко з цієї ж сотні, Карпъ Фоминъ - Карпо Хоменко (Бориспільська сотня), та Михайло Яцкович - Мисько Яценко (Гоголевська сотня).

Із числа бориспільських козаків, які присягали у Києві 17 січня, привертають увагу Анисим Демидов (1654), якого ми ототожнюємо з Ониськом Пузієм (Бориспільська сотня), та Василей Трофимов - Васько Трохименко з тієї ж сотні (1649). Далі у списках фігурує ще одна невелика група переяславських козаків, серед них ідентифікуються Василей Іванов (1654) - Василь Іваненко (Березанська сотня) або Васько Іванович (Козелецька сотня), та Василей Максим - Басил Максименко (сотня Івана Коваленка). Ще один колишній борисполець, який присягав 18 січня у Києві - Іван Федоров (1654) - на нашу думку, це Иванъ Барышъполчєнко з Бориспільської сотні [12, с. 334]. У присяжних списках зазначено, що Іван Федоров «(Перешол) з Барышъполя» [9, с. 93].

Отже, навіть перші спроби порівняльного аналізу цих двох антропонімічних джерел - присяжних списків 1654 р. та «Реєстру» 1649 р. - дозволяють встановити низку невідомих раніше фактів, пов'язаних з діяльністю названих у цих документах осіб. В.В. Кривошея однозначно встановив, що такі дані свідчать про представницький характер списку козаків Переяславського полку: «Враховуючи, що увесь полк складав присягу пізніше, вважаємо, що його репрезентанти в перший день складання присяги - це військове товариство полку. На користь цього свідчить як знаходження попередньо цих козаків на високих урядових посадах (до полковника включно), так і представництво від сотень полку» [9, с. 14]. Поглиблене ж вивчення цих джерел, без сумніву, дасть можливість виявити нову історичну інформацію, значно збільшивши джерелознавчі можливості інших джерел - антропонімічних, топонімічних, картографічних.

військо запорозький переяславський рада

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Аброскін П. Київщина козацька: люди і долі / П. Аброскін, В. Кривошея, О. Стасенко. - К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. - 183 с.

2. Колибенко О. Топоніми та топооснови Переяславщини у «Реєстрі всього Війська Запорозького» / О. Колибенко, О. Колибенко // Історико-географічні дослідження в Україні. Збірка наукових праць. - К.: Інститут історії України НАНУ, 2006. - Число 9. - С. 252-261.

3. Кривошея В.В. Генеалогія українського козацтва: Нариси історії козацьких полків / В.В. Кривошея. - К.: Стилос, 2002. - 396 с.

4. Кривошея В.В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк / В.В. Кривошея. - К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. - 418 с.

5. Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини (Персональний склад і генеалогія. 16481782 рр.) / В.В. Кривошея, В.М. Орел. - К.: ІПіЕНД НАНУ, 1998. - Ч. І. - 269 с.

6. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч. 1. Урядники гетьманської адміністрації: Реєстр / В.В. Кривошея. - К., 1997. - 103 с.

7. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч. 2. Синодики як джерело до козацько-старшинської генеалогії / В.В. Кривошея. - К., 1998. - 83 с.

8. Кривошея В.В. Українська шляхта напередодні визвольної війни середини XVII століття (історико-географічні та історико-генеалогічні матеріали) / В.В. Кривошея. - К.: ІПіЕНД НАНУ, 2000. - 139 с.

9. Переяслав. 1654 р. / Упор. В.В. Кривошея, С.М. Горобець, Б.О. Вакка. - К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2012. - 148 с.

10. Переяславська рада 1654 року: історичне значення та політичні наслідки: Збірник наукових статей / Редкол. А.М. Гуржій, В.С. Журавський, І.Ф. Курас та ін. - Переяслав- Хмельницький, 2004. - 350 с.

11. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. - К.: Смолоскип, 2003. - ХХ + 890 с.

12. Реєстр Війська Запорозького 1649 року: транслітерація тексту / Відп. ред. Ф.П. Шевченко, підгот. О.В. Тодійчук. - К.: Наукова думка, 1995. - 592 с.

13. Смолій В.А. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.) / В.А. Смолій, В.С. Степанков. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru