Матеріали Кролевецької сотенної канцелярії (фонд 64 ЦДІАК України)
Огляд матеріалів 64 фонду ЦДІАК України, присвячених історії Кролевецької сотні Ніжинського полку. Зібрання архівних копій справ, що фіксують продаж, обмін, взяття під заставу, передачу у спадок, повернення за борги земельних угідь, "пляців" тощо.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.11.2018 |
| Размер файла | 27,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Матеріали Кролевецької сотенної канцелярії (фонд 64 ЦДІАК України)
І.Ю. Тарасенко
Анотації
У статті зроблено огляд матеріалів 64 фонду ЦДІАК України, присвячених історії Кролевецької сотні Ніжинського полку. Також наведено декілька цікавих документів з цього фонду.
Ключові слова: джерела, козацтво, Кролевець.
Тарасенко И.Ю. Материалы Кролевецкой сотенной канцелярии (фонд 64 ЦДИАК Украины)
В статье сделан обзор материалов 64 фонда ЦДИАК Украины, посвященных истории Кролевецкой сотни Нежинского полка. Также приведено несколько документов из этого фонда.
Ключевые слова: источники, казачество, Кролевец.
Tarasenko I. Yu. Materials of Krolevets hundreds chancellery (64 Fund оf Central State Historical Archives of Ukraine)
The article gives an overview of the materials of the 64 Fund оf Central State Historical Archives of Ukraine, devoted to the history of the Krolevets Hundreds of the Nizhyn Regiment. There are also some interesting documents from this fund.
Key words: sources, Cossacks, Krolevets.
Кролевецька сотня - одна з 55 сотень Ніжинського полку з сотенним містом Кролевець - знаходилась близько 130 км від полкового міста і пролягала увздовж річки Реті [1, с. 362]. Головні населенні пункти цієї сотні - Кролевець, Алтинівка, Любитов, Райгородок. За час існування сотні 1654-1782 рр. та сотенної канцелярії накопичилась маса документів, що розкриває різні аспекти життя населення міста і навколишніх сіл. У фонді № 64, де об'єднані матеріали сотенних канцелярій Лівобережної України, зберігаються документи і Кролевецької сотні (справи № 532-541). Це не найбільша колекція документів, але все ж таки краща, ніж у сусідньої Коропської сотні, представленої 2-ма одинцями зберігання.
Розглянемо справи 64 фонду по Кролевецькій сотні, які охоплюють період 1728-1779 рр. Здебільшого вони стосуються саме середини XVIII ст. Так тут є дві об'ємні справи - "Книга запису купчих, актів передачі у спадщину, уступочних, духівниць та інші документи старшини, козаків, міщан" [2]. Датування документів припадає на 1728-1765 та 1743-1750 рр., причому більшість за 1747-1749, 17601762 рр. і без хронологічного порядку. Вони підтверджують законність торговельних угод. Головним предметом купівлі-продажу, цінністю в будь-які часи була земля. Загалом більшість справ так чи інакше стосуються купівлі, продажу, захоплення землі чи майна. І справи Кролевецької сотенної канцелярії це яскраво ілюструють.
У книгах зібрані копії справ, що фіксують продаж, обмін, взяття під заставу, передачу у спадок, повернення за борги земельних угідь, "пляців" тощо. Так, наприклад, цікаві у цьому конетексті документи, пов'язані між собою, - купча та уступочний документ від 18 серпня 1749 р. Житель кролевецький Іван Кішка (Кішкін), син настоятеля Преображенської кролевецької церкви Олексія Кішки, "уступил" свої рідній сестрі Анастасії Карповій за 20 руб. "пляц з двома колодязями, состоящий при городі Кролевец на подворках неподалече церкви Преображення Господня над шляхом главним глуховским". Вже за два місяці Анастасія Карпова уступила цей же пляц "во вічност" як сплату боргу в 25 руб., "которие крайне не имея чим заплатити" товаришу сотні Кролевецької Опанасу Макаренку [2, арк. 2-4]. історія кролевецький сотня
У лютому 1761 р. кролевецька козачка Параска Яковлева (в дівоцтві Різниченко), вже удова того самого Опанаса Макаренка, передавала всі права на свій власний млин, що був поставлений ще її прадідом козаком Іваном Різниченком на річці Реті, своєму зятю, кролевецькому отаману Івану Зубасі. Як пояснює вона сама у документі, "по підступно виправленим у бувшого гетмана изменника Мазепи Ивана Скоропадского и Данила Апостола", частина прибутків млина пішла на кролевець- ку ратушу - "то як предки мої и я сама не могла того надання отискати". Зрозумівши, що так ані вона, ані її сини і не знайдуть доказів, стверджуючих право власності на половину свого млина, удова передає всі права зятю, сподіваючись, що він "как правной человек может совершенно того доискатся" [2, арк. 4-5].
В цій же книзі є копія купчої від 21 лютого 1761 р., якою оформлено угоду між удовою генерального підскарбія Марфою Скоропадською з її дочкою Ганною Чернишовою та майоршею Софією Єремієвою, дочкою Сичевською. Скоропадська продала свою власну "дворовую" землю на Подолі в місті Києві "близ братства лежачую", що високомонаршею грамотою була стверджена в 1718 р. за 100 рублів. Як вона пояснює в купчій "яко она ныкакой прибыли не приносит нам, так единственно чрез то про- далы" [2, арк. 6-6 зв.] Також серед багатьох подібних документів є і розписки про прийом грошей по закладній за землю (1761 р.), монастирської казни (240 руб. 73 коп.), зібраних шафарем у Дубогаєвській волості (1755), 180 руб. та малодівицьким пресвітером Симеоном (1757 р.) тощо.
У другій книзі зібрані справи 1715-1748 рр. Є, наприклад, запис про зміну в тестаменті значкового товариша Захарія Калістратовича Калиновського (колишній кролевецький сотник) на користь свого сина Никифора, одночасно обвинувачується зять Леонтій Грановський, суддя полковий ніжинський, що намагається сфальсифікувати заповіт і присвоїти млин на Замко- вищі (1747 р.). Тут же подано і сам тестамент на кількох аркушах від 4.08.1747, який Калиновський просить конфірмувати [2, арк. 77 зв. 78; 86-96].
Слід зауважити, що судилися не тільки козаки чи міщани. Досить часто були суди й позови на духовних осіб. Так, наприклад, кролевецький отаман городовий Іван Зубаха судився з кролевецьким священиком Олексієм Федоровим за батьківські землі, які ще у 1728 р. священик захопив у матері позивача. І хоча мати Зубахи зверталася і до світського, і до духовного суду, так нічого і не отримала, окрім збитків. Вся судова тяганина розписана на 7 аркушах [2, арк. 107 зв. 114].
Нашу увагу привернули справи про різноманітні порушення закону. Наприклад, Ян Глущенко подав протест проти захоплення його власної сіножаті погребинським старостою і генеральним осавулом Валькевичем. У 1749 р. бунчуковий товариш Федір Діаковський подав протест на розбійницькі дії реутинських Забіл - Петра, Данила, Семена, які у 1748 р. напали на "дідизний і от- чеський" сінокіс і забрали 150 копиць сіна. Справа тяглася вже рік, а Забіли, не очікуючи рішення суду, викосили сіножать. Позивач звернувся до сотенної кролевецької канцелярії [2, арк. 163-163 зв.] Ще одне "доношення" надійшло від військового товариша Федора Михайловського на дії Пашинського, архімандрита Гамаліївського Харлампієва монастиря, котрий без всякої причини і суду знущався над дядьком Михайловського, постриженцем монастиря Акинфом Костровським, посадивши його в підземелля [2, арк. 57 зв. 58].
У книзі записів зафіксовано і важливі документи щодо відомого міжнародного Семенівського ярмарку (тривав протягом вересня місяця). Тут є копії чолобитних жителів Кролевця до імператриці Єлизавети щодо перенесення часу ярмарку з 1 вересня на грудень, лаконічно і по-діловому обґрунтовується непродуманість такого кроку, що несе збитки і як місту Кролевцю, так і казні в цілому. Склав цю чолобитну Антін Руденко у 1749 р. Крім того тут же є чолобитна і в правлячий сенат [2, арк. 171-176 зв.].
Наступна справа, невелика за обсягом, містить всього три аркуші (1740 р.). Це - чолобитна на ім'я імператриці Анни Іоанівни від кролевецького протопопа і священика Свято-Покровської церкви Федора Калиновсько- го про захоплення його сіножаті та майна значковим товаришем Григорієм Огієвським з дружиною. Йдеться про спадок Федора Калиновського після смерті його рідного брата Микити - орні і сінокосні землі, двори, "лавки в городі Кролевці й за городом". Протопіп скаржиться, що дружина Огієвського Марія Карпіковна, "начавши невідомо для чего владіт без жадной урядовой купчой", що "наїхала кгвалом з многолюдством" у володіння Калиновського, забрала скошеного сіна 150 копиць і "нікоторие ниви веліла позасівати житом". Огієвські ж доводять, що купили ці землі і мають всі права на них. Очевидно, що це тільки початок затяжної судової справи, яка тяглася протягом двадцяти років між двома заможними і впливовими землевласниками [3].
Подібна до попередньої справа за спадок між жительками Колевецької сотні Параскою Назарихою та Ганною Кобизькою (1743 р.) [4]. Ганна Назариха, андріївська козачка, скаржиться на свою тітку. Ще у 1721 р. після смерті її батька Петра Кобизького його майно перейшло до дядька Прокопа. Сама ж позивачка була ще малолітньою і її дід Фесько Хоменко подавав чолобитну кролевецькому сотнику для виділення їй належного спадку (3-я частина двору, з коморою, пекарнею, світлицею, 9 овець, жупан "тузинковий", поля орного, також третя частина в лісах і гаях і т. д.). Але дядько не віддавав цього майна до самої своєї смерті, а по смерті його жінка дотримувалася тієї ж лінії поведінки. Було вчинено розгляд справи і з'ясувалося, що позивачка або її матір взяла частину овець, а шкури продала; що й тітки її брали якусь частину того спадку для організації поминальних обідів і ще на якісь потреби, а третя частина двору стоїть в пустці і ніхто його не займає. А ще тітка заплатила позивачці гроші. Тут же на кількох сторінках подано витрати дядька на організацію похорон Петра і Стефана Кобизького і поминальні обіди на 9 і 40 днів. У кошторисах враховано всі витрати до копійки від ладану до плати кухарці і дяку (вказано, що одна кухва горілки була своя власна, а не куплена, ціни на булки, рибу, олію, мед, пиво, м'ясо і т. д.)
Ще одна справа стосується захоплення гаю комісаром Григорієм Пікусом у священика Олексія Федоровича (1744-1759 рр.), що разом зі справою Калиновського і Огієвського підтверджує про постійні конфлікти між духовною і світською владою [5]. Тут судилися ще з 1742 р. за ліс Лоловщина, в якому Пікус рубав дерева. І за рішенням Кролевецької сотенної канцелярії Федоровський начебто домігся заборони Пікусу пустошити ліс. Та Пікус продовжував робити своє і у 1757 р. справу було поновлено та послано козаків від сотенної канцелярії на місце злочину, що було зроблено і складено "доездное доношениє" (протокол), де пораховано кількість і сорти порубаних дерев (разом 41 пень - дуб, береза, осика, ясен), зафіксовано цього року ще й побита трава на сіножаті. Та Пікус подав зустрічний позов на Федоровського - начебто йому чинять образи, відбирають ґрунт, коней, а кролевецька канцелярія не чинить справедливо. Він просив передати розгляд його справ до Воронізької сотенної канцелярії. Судячи з документів, переданих до Вороніжа, з Пікусом судилися і мали претензії багато кролевчан.
Об'ємна справа № 537 (71 аркуш) стосується суперечок за землю в селі Обтові між жінкою бунчукового товариша І. Забіли та жителями сіл Лукнів, Райгородок та Бужанка Коропівської сотні. У липні 1749 р. удова бунчукового товариша Івана Забіли Параска подала чолобитну до Кролевецької сотенної канцелярії на козаків і підданих генеральної артилерії, що нібито захопили її землі у селі Обтові (всього близько 50 козаків). Відповідачі не з'явилися на перше ж слухання справи. Як вони пояснили, "за домашними нуждами отлучится и ходит не можна" і доручили відповідати у суді Михайлові Кисловсько- му від імені Тараса Цілка, Семена Грищенка, сина його Івана, Грицька Солодкого, Романа Грищенка, Гордія та Федора Солодких, Іллі Куценка, Захарія Самоділка, Івана Костенка та інших. Позивачка прохала кролевецького сотника Григорія Огієвського викликати відповідачів прямо на місце - у поле, яке вимагає розмежувати до початку зими. Але в ході справи козаки з Райгородка дають впевнені відповіді хто, коли і у кого придбав землю, через яку з ними судиться Забіла. Так Тарас Цілок купив свою землю в козака і жителя Райгородка Дідика ще 1737 р., і ця земля була зайнята ще батьком і дідом того Дідика не менше ста років, на що маються і свідоцтва. Іван, син Семена Грищенка, володіє нивою з березняком, куплену ще покійним дідом, в кого він її купив не знає, але по цій землі не було ні з ким суперечки вже 60 років. Роман Грищенко володіє нивою, як і його батько, вже сто років і ніколи спору за цю землю не було. Гордій Солодкий показав, що цю землею зайняв ще його батько, родина володіє нею близько ста років, і він не купував її у підданого Забіли, як заявляє позивачка. Федір Солодкий хоч і купив у підданого позивачки, але "завладіл токмо так от умерших истициного свекра ніжинского полковника Стефана и мужа еї Ивана Забіли яко і от неї спору где тридцат год не было". Врешті козаки склали чолобитну на ім'я імператриці Єлизавети, де виклали по пунктах своїх кривди і безпідставні обвинувачення з боку Параски Забіли [6].
Справа № 539 дотична до попередньої і стосується порубки козаком Вороніжа Сукманом лісу бунчукового товариша Івана Забіли (1760-1761 рр.) На жаль, перші сторінки справи зіпсовано, але хід справи можна відновити по наступних документах. Взимку 1760 р. бунчуковий товариш Іван Забіла подав скаргу на козака Воронізької сотні Івана Сукмана (Сухмана) за те, що він вирубав багато дерева в лісі, в урочищі Дідовщині, що йому належать. Почалося слідство, вручення козаку Сукману повісток з викликом до сотенної канцелярії для розгляду справи. Але, незважаючи на повістки, відповідач не з'явився і не прислав замість себе повіреного. Судячи з тексту "доношения" І. Забіла не очікував такої зневаги ("я имею волокиту и убыток!") і вимагав повторного виклику відповідача, а за неявку - стягнення грошей. В березні 1760 р. було складено "доездное доношение" огляду порубаного лісу Забіли, де виявлено "березини на дрова годячой в едном містце возов на 30, да еще саженей на 15 от той возов на 10...". З'ясувалося, що пуща знаходиться у 12 верстах від Обтова "по той стороні річки Есмані" і Сукман придбав її у козака Левченка у 1740 р., а той раніше у козачки Піскунки. Ще довідалися, що Сукман рубав дерева і не таївся, що він спокійно володів цим лісом і сам рубав, і другим людям давав. Але вже в середині справи є "доношения" самого Сукмана в сотенне правління Воронізької сотні про порядок подій. 8.01.1760 р. Сукман для вирубки дров у винокурню найняв 13 возів з людьми і разом з Василем Якименком поїхав до лісу. Там нарубали дров, поскладали на вози і вирушили назад. Сам він з сином поїхав уперед, а на вози напав господар хутору І. Забіли разом з робітниками. Найнятих людей жорстоко били без причини, а Якименка вбили і завезли невідомо куди. Крім того схопили з возів 5 сокир, та ще й погрожували розправою, коли зустрінуть самого Сукмана. Є і "доноше- нія" від удови Якименка - його тіло знайшли у хуторі Забіли. Далі йдуть допити робітників, але хто вбив Яки- менка - ніхто не бачив і не зізнався. Врешті Забілі присудили сплатити удові Якименка Євдокії 100 рублів та 13 рублів козаку Якову Піскуну "за рани", а посполитому Сергію Свистуну - 2 рублі. Також слідство довело, що Сукман рубав дерева "не в собственном лісі Забіли", але "за поруб в оном доношении иску ніт" [7].
У 540 справі (1763-1779 рр.) йдеться про захоплення землі у козака с. Реутинці Федора Закоморного. Вже військовий товариш Семен Данилович Забіла захопив орні землі та 2 сіножаті. Зрозуміло, що представники давнього роду Забіл мали значні маєтки, гроші, зв'язки, велику владу і почувалися справжніми господарями. Вони не зупинялися навіть перед фізичною розправою і не боялися ніякого суду [8].
Справа 541 - це відомість про кількість грошей, волів та зброї, зібраних з козаків сотні для армії у 1769 та 1773 рр. Досить великий документ (30 арк.) складається цілком зі списків козаків по селах, списків власників волів, опису худоби, її масті, особливих прикмет. Ця справа, насичена інформацією про майновий стан населення Кролевецької сотні, також буде цікава філологам і етнографам, бо містить багато прізвищ [9].
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що розглянутий фонд хоча і не є повним зібранням матеріалів Кролевецької сотні, тим не менш має досить потужний інформаційний потенціал. Незважаючи на те, що документи охоплюють досить невеликий період (близько 50 років), вони проливають світло на соціально-економічну сферу життя, правову систему Гетьманщини XVIII ст.
Додатки
№ 1
1749, січня 17 (6). - Кролевець. - Дарча.
"Тисяща седмсот сорок девятого году генвара, шостого числа.
Ми, нижеподписавшиеся старшина сотенная кроле- вецкая, також товариство, атамани и козаки Кролевецкой сотні, занятие ктиторами соборной кролевецкой вновь состроенной каменной Рождества Бци церкви Алексіем Ка- мінским, Корніем Никитовим и Прокопом Котлярем на строение оной церкви, с козачей суми денги от Афанасия Макаренка сто тридцат чотири рублі да от атамана городового Ивана Зубахи тридцят рублей, итого сто шістдесят чотири рублі всі обще на оную каменую соборную Рождества Бци церков уклад подарили, вовся и впред оних на показанной церкві и ктиторах доправлят не иміем, для чего и сей наш общий доброволний приговор в книгу урядовую в сотенной кролевецкой канцеляриї от слова до слова вписат и показанних атамана Зубаху и Афанасия Макаренка в оних денгах (якових содержаниї били) кому надлежит, квітоват позволяем, в том и подписуемся. В подленном подпис таков:
Сотник кролевецкий Григорий Огиевский Товариш сотні Кролевецкой Онисим Стефанов Товариш сотні Кролевецкой Васил Николаенко Асаул сотенний кролевецкий Стефан Кобизкий подписался
Сотенний писар Клим Мосціпанов Товариш сотні Кролевецкой Алексій Камінский Атаман алтиновский Лаврін Кошовий и козаки Есиф Ваще[н]ко, Яков Савинец, Мойсій Оболоник, Алексій До- роженко, Матвій Бурдій, Савка Мулявка, Иван Сніжко, Федор Горкуша, Иван Федченко, Дмитро Тарасенко, Иван Иванов Кру(...)*, Павел Кобзар, Иван Паламаренко, Иван Лисман, а вмісто их неграмотних, по их прошению козак и жител кролевецкий Никита Рева подписался.
Атаман добротовский Афанасий Булах и козаки Грицко Малко, Грицко Паламаренко, Павел Грищенко, Иван Корда, Опанас Бондар, Иван Шутка, Васил Мирочниченко,
Грицко Дряпка, а вмісто их неграмотних по их прошению и за себе козак добротовский Иван Корпец подписался.
Атаман андріевский Каленик Кусий и козаки Семен Бутенко, Иван Сергиенко, Антон Возняк, Мирон Уласенко, Мирон Сурмаченко, Федор Яковенко, Сайко Кошовенко, Игнат Хоменко, а вмісто их неграмотних по их прошению козак и жител андріевский Стефан Ленко руку приложил".
(ЦДІАК України, ф. 64, оп. 1, спр. 534, арк. 152зв.-153)
№ 2
1749, січня 17 (6). - Кролевець. - Рішення кроле- вецької старшини щодо призначення сотенним канцеляристом Семена Шарого.
"Тисяча сімсот сорок девятого году генвара шестого дня.
Ми, нижеподписавшиеся старшина сотення кроле - вецкая також и товариство сотенное, атамани сілские и козаки всей сотні общесогласно канцеляристу сотенно кролевецкого Семена Шарого відая яко он чоловік по- стоянний и при канцеляриї сотенной от тисяча семсот сорокового года по сей семсот сорок девятий год обріта- ючис поручаемиї ему діла исправлял добропорядочно и неліностно и нам всім бил послушним, приговорили на містцу сотенного писара Клима Мосціпанова сотенним кролевецким писарем и должен он, Шарий в том званиї находитис честно и діла в сотенной канцелярії по званию его под[л]ежащие исправлял вірно, добропорядочно и неліностно и нам в писанні бит послушним и подлежащую чест по должности его нам отдават и канцеляристов сотенних и подписков обучат канцелярських порядков должен же також ими его, Шарого за сотенную старшину признават и почитат, иміем наш товариство и козаки сотні Кролевецкой за тот его труд согласно и добровільно опреділяем кромі у казни на него надлежащих денег для содержания канцелярист двох и подписков со всякого нашого козачого и козачих подсусідков диму сов сей сотні по дві копійки в год собрат и в дачи тих денег спорит не иміем в том на селі нашем обществі приговор согласно подписуется.
Сотник Григорий Огіевский
Товариш сотні Кролевецкой Семен Стефанов
Товариш сотні Кролевецкой Иван Кобизкий"
(ЦДІАК України, ф. 64, оп. 1, спр. 534, арк. 153 зв.)
№ 3
1749, травня 27(16). - Кролевець. - Рішення кроле- вецької церковної громади щодо призначення нових керівників воскобійні.
"Тисяча сімсот сорок девятого году мая 16 дня.
Ми, нижеподписавшиеся духовного и мирского чина люде согласно всі обще приговорили в Кролевцы воскобійню изстари церковную от жителя кролевецкого Грицка Воскобойника, яко он приходи чрез несколко десят годов на себе приватно употреблял без всякого вида, а у церкви приходов не давал отобрат, а опреділит козакам и жителям кролевецким Остапу Волочаю и Грицку Дубовику, ко- торие ту воскобійню в добром своїм порядки и смотре- ниї содержат и воск всяким обывателем забивает (...)*за уволнене их от общенародних повинностей и от походов яко то им діло ползу Бжиюх церков определяется, за всякий же забой воску иміют они взимат по пяти копіек и с тіх денен за силу прежнего обыкновения и ради крайнебо их убожества определяем им Волочаю и дубовику за труд их от забою по дві копейки, а ті приходние по три копійки денги собирая погодно содержат в цілостиі без малій- шей утайки и по окончаниї года иміем відат по равной части в церкви Бжие Преображенскую соборную Рождества Богородици, Покровскую и Николскую на церковние потреби и аби сей наш общий сотенний приговор могл в своїй силі ненарушито всегда состоят для того оний от слова до слова вписат в сотенной кролевецкой канцелярии в крепостную книгу и таких чтири листа написат за підписом рук наших видат для впред будущого знания во всякую церков, что и впред не могл хто другой таких приходов церковних приватно похитит сим предостері- гаем и в том подписуемся.
В подліном подпис таков:
Протопоп кролевецкий Федор Каліновский, пресвітор свтониколский, кролевецкий
Алексій Федоров, пресвітер соборний
Соборний кролевецкий Яков Маковский
Сотник кролевецкий Григорий Огіевский
Бунчуковий товариш Федор Диаковский"
(ЦДІАК України, ф. 64, оп. 1, спр. 534, арк. 160 зв.)
Посилання
1. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 2. Полк Нежинский. - К. 1893. - 521 с.
2. ЦДІАК, ф. 64, оп. 1, № 532.
3. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 533.
4. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 535.
5. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 536.
6. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 537.
7. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 539.
8. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 540.
9. ЦДІАК ф. 64, оп. 1, № 541.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.
учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015Підняття питання про створення археографічної комісії під час Собору Руських Вчених 1848 р., результати. Документальні матеріали, що видавала Комісія у "Жерелах до історії України-Руси". Особливості редакторського опрацювання та видавничого втілення.
реферат [36,6 K], добавлен 19.03.2012Подорож сторінками одного з найславетніших періодів в історії України – Козацькою ерою. Перебування України під імперською владою. Боротьба української нації за своє самовизначення у XX столітті. Огляд основних подій після здобуття незалежності.
практическая работа [78,4 K], добавлен 29.11.2015Часопис "Волынскія Епархіальныя Вдомости" в контексті історико-краєзнавчого руху на Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Відомості про авторів нарисів, присвячених дослідженню православної та унійної доби в історії монастирів Волині.
курсовая работа [62,6 K], добавлен 22.05.2012Розклад феодально-кріпосницької системи як основний зміст соціально-економічного розвитку України першої половини XIX століття. Загальна характеристика основ економічної історії України. Причини падіння кріпосного права в Росії. Розгляд реформи 1861 року.
дипломная работа [82,2 K], добавлен 25.05.2015Слід видатних особистостей в історії України. Президенти незалежної України. Лідерство як запорука досягнення успіху в організаційному управлінні. Теорія м'якої сили та її трансформація у концепцію управління. Портрет сучасного керівника України.
реферат [54,9 K], добавлен 25.03.2011Дослідження основних періодів в всесвітній історії та історії України: первісний і стародавній світ, середньовіччя, новітні часи. Характеристика головних понять фізичної, економічної, соціальної географії України та світу. Предмет теорії держави та права.
книга [672,3 K], добавлен 18.04.2010Давньогрецькі автори, які залишили відомості про українські землі та про народи, котрі їх заселяли. Джерела до історії, історичної географії та етнографії Північного Причорномор'я. Основні народи України в "Історії" Геродота. Головні ріки Скитії.
реферат [26,6 K], добавлен 16.06.2014Наступ царизму на автономні права України під час Північної війни. Запровадження губернського адміністративного устрою на початку XVIII ст. Скасування гетьманства, двовладдя: функціонування Генеральної військової канцелярії і Малоросійської колегії.
контрольная работа [39,4 K], добавлен 21.11.2011Історичний огляд виникнення й розвитку державності, починаючи з VI-VII ст.н.е.: зародження слов'янських та європейських держав, аналіз їх основних історичних подій, які впливали на течію загальної історії та, зокрема, на становлення української держави.
шпаргалка [622,9 K], добавлен 04.06.2010Аналіз колекції матеріалів про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації України, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства.
статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017Успіхи княгині Ольги в господарюванні, політиці, розбудові держави та міжнародних контактах. Коротка історична довідка з життя Ганни Ярославни. Жінка в суспільному житті України за козацької доби. Постать Анастасії Лісовської, Роксолани, в історії країни.
реферат [28,3 K], добавлен 24.06.2014Дослідження джерелознавчого потенціалу публікацій журналу "Архіви України" за 1947—2015 рр. Висвітлення окремих фактів із біографії М. Павлика, інформація про його літературний доробок. Огляд матеріалів, що розкривають суспільно-політичні взаємини діяча.
статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017Проаналізовано документи фондів інституту червоної професури при ВУЦВК, оргбюро, секретаріату, політбюро ЦК КП(б)У та ін. Центральний державний архів (ЦДА) громадських об'єднань України та ЦДА вищих органів влади.
статья [17,3 K], добавлен 15.07.2007Історія України як наука, предмет і методи її дослідження. періодизація та джерела історії України. Етапи становлення, розвитку Галицько-Волинського князівства. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Запорізька Січ.
краткое изложение [31,0 K], добавлен 20.07.2010Історія Народного Руху України з 1989 по 2009 рік. Довідка з історії Народного Руху за перебудову. Причини та передумови створення Львівської регіональної організації Народного Руху України, початок її роботи. Коментарі щодо теперішньої ситуації.
реферат [44,3 K], добавлен 29.04.2011Національний архівний фонд України. Основні групи документів. Організаційні, науково-методичні і практичні заходи щодо встановлення критеріїв визначення унікальних документів. Порядок включення до Державного реєстру національного культурного надбання.
лабораторная работа [26,2 K], добавлен 16.12.2014Походження та структура роду Симиренків, його соціальна динаміка, а також суспільно-політична і культурно-інтелектуальна діяльність. Чинники, що сприяють накопиченню і трансляції культурних надбань нації поколіннями роду. Аналіз архівних матеріалів.
статья [28,4 K], добавлен 17.08.2017Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012Місто Острог як всеукраїнський інтелектуальний центр на зламі XVI–XVII ст. Значення діяльності Острозького культурно-освітнього центру в історії України. Тема самопізнання в тодішніх книжках, його значення для процесу духовного становлення людини.
реферат [29,2 K], добавлен 13.05.2011
