Громадсько–політична, інформаційна та видавнича діяльність осередків "Смолоскип" у Франції і США (1950–1980-ті роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ім. М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Громадсько-політична, інформаційна та видавнича діяльність осередків «Смолоскип» у Франції і США (1950-1980-ті роки)

07.00.02 - всесвітня історія

Омельковець Олександр

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі «Зарубіжних джерел з історії України» Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Даниленко Василь Михайлович,

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, відділ «Зарубіжних джерел з історії України», провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

Євтух Володимир Борисович,

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Інститут соціології, психології та управління, директор

доктор історичних наук, професор

Трощинський Володимир Павлович,

Національна академія державного управління при Президентові України, кафедра соціальної і гуманітарної політики, завідувач

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Висвітлення діяльності осередків «Смолоскип» у Франції і США та їх взаємин з міжнародними й національними громадськими організаціями на теренах країн Заходу має важливе значення для цілісного розуміння культурних і духовних форм суспільного розвитку людства. Феномен осередків «Смолоскип» полягає в тому, що вони стали складовою одночасно національної української і західної політичної культури. Перебуваючи в правовому полі інших країн і народів, ці осередки протидіяли тоталітарній комуністичній ідеології і відстоювали пріоритети загальнолюдських духовних цінностей.

Відновлення української державності, потреби цивілізаційного вибору, з одного боку, складні процеси міжетнічних та міжнаціональних відносин світової історії, з іншого боку, висувають перед українською історичною наукою нові завдання. В нових соціально-економічних та суспільно-політичних умовах вони спрямовуються на формування національної свідомості українського народу шляхом відтворення його багатовікових прагнень до свободи, розбудови власної держави й культури. Одним із важливіших завдань є пошук у спадщині українського народу духовно-естетичних витоків, які б служили стрижнем його розвитку. Для конкретної історіографічної практики це означає, зокрема, відкриття нашим сучасникам імен діячів, які, використовуючи інструменти демократії західних держав, працювали на майбутню незалежну Україну. Завдяки сподвижникам в Україні і за кордоном світ дізнавався про окремішність Українського народу, у просторі і часі не переривався зв'язок поколінь, які бачили свій народ у колі вільних європейських демократичних держав. Науково-пізнавальна функція історичної науки вимагає осмислення подій і явищ на основі визнання багатовекторності й генетичної взаємообумовленості історичних чинників, актуалізації ролі особистостей, які відігравали визначну роль у соціальному й культурному житті народів.

Громадсько-політична, інформаційна та видавнича діяльність осередків «Смолоскип» до сьогодні не була предметом спеціального дослідження. Інформація, наявна у енциклопедичних виданнях, публіцистичних статтях та інтерв'ю, становить значний науковий інтерес, проте є фрагментарною і не вичерпує суті зазначеної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідного тематичного плану Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України «Архівно-документальна спадщина українських зарубіжних громадсько-політичних та культурних діячів ХХ століття» (державний реєстраційний номер 0113U003098).

Мета дослідження - розкрити обставини створення, громадсько-політичну, інформаційну та видавничу діяльність осередків «Смолоскип» у Франції і США, показати процес їх усамостійнення та взаємодію з національними й міжнародними організаціями у 1950-1980-х роках.

Для досягнення мети поставлено такі наукові завдання:

висвітлити стан вивчення проблеми в українській та зарубіжній історіографії, забезпеченість документальними джерелами, обґрунтувати обрані методи дослідження;

виявити передумови заснування й організаційно-тематичні засади молодіжної сторінки та журнального варіанту «Смолоскип»;

дослідити інформаційно-пропагандистську та правозахисну діяльність Української інформаційної служби «Смолоскип», взаємини із всесвітньою неурядовою правозахисною організацією «Міжнародна амністія» та Міжнародним олімпійським комітетом;

розкрити обставини заснування, громадсько-політичну та культурно-просвітницьку роль видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка як завершального етапу усамостійнення осередків;

показати протидію осередків та провідників «Смолоскипу» намаганню радянських спецслужб дискредитувати громадсько-політичну і правозахисну діяльність українців за кордоном та посіяти суперечності;

з'ясувати роль особистостей у формуванні ідеології національних політичних і культурних осередків у країнах Заходу.

Об'єктом дисертаційного дослідження є політичні, громадські й міжнародні організації, які діяли в країнах Заходу, осередки «Смолоскип» - молодіжна сторінка «Смолоскип» у тижневику «Українське слово», журнал української молоді «Смолоскип», Українська інформаційна служба «Смолоскип», видавництво «Смолоскип» імені В. Симоненка.

Предметом дослідження є причини та умови створення осередків «Смолоскип», їх громадсько-політична, інформаційна, правозахисна та видавнича діяльність протягом 50-80-х років ХХ ст., чинники співпраці з представниками міжнародного правозахисного й олімпійського руху, опір ідеологічному тиску на «Смолоскип» з боку закордонних націоналістичних центрів, а також урядових і громадських організацій СРСР та країн Східної Європи.

Методи дослідження базуються на основоположних принципах історичної науки - історизму, наукової об'єктивності та всебічності. Для того, щоб розв'язати наукову проблему, використано передусім загальнонаукові методи: аналізу - для систематизації й докладного структурування дослідження на основі вивчення віднайдених у архівах та опублікованих документів; синтезу - для узагальнень і висновків стосовно системоутворюючих ланок дослідження. При викладенні його результатів автор опирався на проблемно-хронологічний, структурно-функціональний та історико-генетичний методи, які дозволили розкрити тему в логічній послідовності і у взаємозв'язку із завданнями, що їх ставили перед собою й вирішували у той чи інший спосіб осередки «Смолоскип». У кожному з розділів важлива роль відводилась описовому й фактографічному методам. Дотримання антропоцентричного підходу до висвітлення проблеми зумовило акцентування уваги на ролі особистостей у визначенні форм і напрямків діяльності осередків «Смолоскип» у процесі їх усамостійнення, взаємодії з національними громадськими й міжнародними організаціями, що функціонували в країнах Заходу. Конкретно-історичний метод зумовив трактування подій у визначених хронологічних і територіальних межах, з урахуванням особливостей об'єктивно існуючих історичних обставин.

Джерельна база дослідження представлена документами і матеріалами, виявленими за темою дисертації у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБ України), Архіві ОУН у м. Києві, Музеї-архіві українського самвидаву та документації. Фонди останніх двох формувалися українцями за кордоном і перевезені в Україну вже в роки незалежності. Цінну інформацію почерпнуто у періодичних друкованих виданнях та матеріалах, оприлюднених у мережі Інтернет.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1950-1980-ті роки. Нижня межа обумовлена появою молодіжної сторінки «Смолоскип» на шпальтах тижневика ОУН (м) «Українське слово» 29 січня 1950 р. Піднесення національно-демократичного руху в Україні у другій половині 1980-х років змусило владу згорнути політичні репресії і повернути із заслання в'язнів сумління. В Україні стали доступними багато раніше заборонених видань і керівництву «Смолоскипу» необхідно було теж вносити зміни до форм і засобів реалізації своїх громадсько-політичних і видавничих проектів. Зрештою постало питання про перенесення центру організації видавничої діяльності та культурних програм для молоді із США в Україну, що й визначило верхню хронологічну межу дисертації.

Територіальні межі. Молодіжна сторінка «Смолоскип» вперше побачила світ у Парижі в Першій українській друкарні. Українська інформаційна служба «Смолоскип», видавництво «Смолоскип» імені Василя Симоненка були створені в місті Балтимор, США. Їхня діяльність була пов'язана з поширенням самвидаву, нелегально доправленого з радянської України, розповсюдженням через світові агенції матеріалів про українських політв'язнів та актуальні проблеми комуністичної дійсності в УРСР. Крім Франції і США, окремі події розвивалися в Німеччині, Канаді, східноєвропейських та інших країнах, території яких в добу «холодної війни» стали місцем ідейно-політичного протиборства двох світових систем.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що у ній вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджуються засновані у Франції і США осередки «Смолоскип». Праця ґрунтується на документах міжнародних і національних громадських і політичних організацій, епістолярній спадщині з особистих фондів видатних громадсько-політичних діячів, які працювали в другій половині ХХ ст. на теренах західних держав. Широке залучення різноманітної інформації, що міститься в архівних джерелах, дозволило реконструювати діяльність молодіжної сторінки «Смолоскип» у тижневику «Українське слово», Української інформаційної служби «Смолоскип», видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка та показати їх взаємодію з політичними організаціями й всесвітньою неурядовою правозахисною організацією «Міжнародна амністія», а також використання можливостей міжнародного Олімпійського комітету у відстоюванні загальнолюдських цінностей і підтримці національно-демократичного й культурно-просвітницького руху в Україні в 1950-1980-х роках через національну ідентифікацію в галузі культури і спорту. Вперше в українській історіографії розкрито політичні погляди і міжнародні зв'язки провідників осередків «Смолоскип», ідейні розходження в еміграційному середовищі, шляхи переправлення на Захід українського самвидаву, протиборство із операціями радянських органів державної безпеки та спецслужб східноєвропейських країн.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати проведеного дослідження можуть бути використані при підготовці спеціальних видань і лекційних курсів з історії ідейно-політичної та визвольної боротьби, міжнаціональних і міжетнічних відносин під час «холодної війни», довідково-біографічних праць, науково-методичних посібників.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (Одеса, 2013), ХХХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання суспільних наук: соціологія, політологія, філософія, історія» (Новосибірськ, 2014), VIII Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк, 2014), а також на засіданні відділу «Зарубіжних джерел з історії України» Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені у 10 статтях, у тому числі 7 - у фахових наукових виданнях, з них 2 - у виданнях іноземних держав.

Структура дисертаційного дослідження обумовлена її метою, поставленими завданнями, предметом та об'єктом дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які, у свою чергу, поділяються на підрозділи, загальних висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг основного тексту дисертації - 187 с., загальний обсяг - 215 с. Перелік джерел і літератури становить 313 найменувань.

Основний зміст Дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність і наукову новизну дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, хронологічні й територіальні межі, теоретичне та практичне значення, джерельну базу та використані методи дослідження, зазначено зв'язок роботи з науковим планом, що має державну реєстрацію, зазначено форми апробації результатів дисертаційного дослідження.

Перший розділ «Історіографія та джерельна база дослідження» присвячений стану наукового опрацювання проблеми та характеристиці джерельної бази дослідження.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблеми» розглянуто ступінь вивчення проблеми науковцями в Україні і за кордоном. З'ясовано, що осередки «Смолоскип» не були об'єктом спеціального історичного дослідження, проте є низка праць, які мають важливе пізнавальне, методологічне та науково-практичне значення для вирішення поставлених у дисертації завдань.

Так, українські вчені С. Віднянський, В. Євтух, А. Попок, В. Трощинський Віднянський С. В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині : Український вільний університет (1921-1945 рр.) / С. В. Віднянський; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. - К., 1994. - 82 с.; Євтух В. Б. Зберігаючи українську самобутність / В. Б. Євтух, Є. Є. Камінський, О. О. Ковальчук, В. П. Трощинський. - К. : Інтел, 1992. - 100 с.; Трощинський В. П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище / В. П. Трощинський. - К. : Інтел, 1994. - 259 с.; Євтух В. Б. Закордонне українство / В. Б. Євтух, А. А. Попок, В. П. Трощинський. - К. : ВІК, 2005. - 308 с.; Трощинський В. П. Українці в світі / В. П. Трощинський, А. А. Шевченко // Україна крізь віки : в 15 т. Гол. ред. В. А. Смолій - Т. 15. - К. : Альтернативи, 1999. - 351 c. / у своїх ґрунтовних працях не звужували історію української еміграції до національних рамок, а розглядали її як невід'ємну частину світової історії й міжнародних відносин. Завдяки цьому стало можливим дослідження особливостей етнонаціонального розвитку людства, конкретно-історичних форм національно-культурного буття, еволюції ідейно-політичних засад діяльності, соціальних комунікацій і самоорганізації закордонних українців, їх взаємодії зі світовою спільнотою.

На новітньому теоретичному фундаменті вибудовувався значний масив оригінальних публікацій і дисертаційних досліджень. Виявлення й опрацювання в Україні та за кордоном нових історіографічних і архівних джерел дозволило істотно розширити коло досліджуваних аспектів проблеми української еміграції, яку автори розглядали як суто національне явище, так і в поліетнічній площині, як суб'єкт міжнародних відносин. Українська вітчизняна й зарубіжна історіографія поповнилася монографічним дослідженням політичної еміграції В. Піскун Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття) / Валентина Піскун. - К. : МП „Леся”, 2006. - 672 с., працями Я. Калакури про діяльність істориків діаспори Калакура Я. Внесок істориків діаспори у збагачення національних традицій української історіографії / Ярослав Калакура // Українці : світова нація перед викликами ХХІ століття. - К. : Смолоскип, 2006. - С. 38-55., В. Губарця, Л. Саєнко, Ю. Тернопільського, В. Чекалюк про українську етнічну пресу Губарець В. Українська етнічна преса США і Канади : історія і сучасність / Василь Губарець // Наук. записки Ін-ту журналістики. - 2006. - Т. 22. - С. 60-68; Саєнко Л. І. Видавнича діяльність української діаспори в Австралії (1948-2008 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук / Л. І. Саєнко. - К., 2009. - 18 с.; Тернопільський Ю. Л. Українська преса з перспективи 150-ліття / Ю. Л. Тернопільський. - Джерзі Сіті, 1974. - 175 с.; Чекалюк В. В. Преса діаспори українців (1939-2005) США як комунікативний чинник формування ідентичності українців (1939-2005 рр.) : автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунікацій / В. В. Чекалюк. - К., 2008. - 20 с. (у продовження наукового доробку Л. Винара Wynar L. The Study of the Ethnic Press in the United States / Lubomyr Wynar // Unesco Journal of Informtion Science, Librarianship and Archives Administration. - 1979. - Vol. 1. - № 1 - P. 56-62; Wynar L. Guide to the American Ethnic Press. Slavic and East European Newspapers and Periodicals / Lubomyr Wynar. - Kent, Ohio : Center for the Study of Ethnic Publications. School of Library Science. Kent State University, 1986. - 280 p.).

Краща забезпеченість джерелами зумовила те, що більшість авторів зверталася до тематики міжвоєнного періоду. З фактологічної точки зору актуальними для дослідження стали праці, в яких розкрито громадсько-культурне життя українських емігрантів та роль їхніх організацій у збереженні національної ідентичності українців (О. Даниленко, В. Михальчук Даниленко О. В. Український громадський комітет у Чехословаччині (1921-1925) : автореф. дис. … канд. іст. наук / О. В. Даниленко. - К., 2004. - 18 с.; Михальчук В. З українського громадсько-культурного життя у Франції. Нарис історії Українського народного союзу, Української національної єдності, організації української молоді «Українське слово», Першої української друкарні / Василь Михальчук - Париж : Перша українська друкарня, 2002. - 592 с.), процеси в молодіжному еміграційному середовищі - ідейно-політичний розкол академічного руху, культурно-освітня діяльність студентів (О. Дуднік, О. Гуменюк Дуднік О. Я. Український студентський рух в еміграції (Центрально-Східна Європа, 20-ті роки XX ст. : автореф. дис. ... канд. іст. наук / О. Я. Дуднік. - К., 2003. - 20 с.; Гуменюк О. А. Культурно-освітня діяльність українських студентів у країнах Центрально-Східної Європи в 1920-1939 рр. : автореф. дис. ... канд. іст. наук / О. А. Гуменюк. - К., 2011. - 17 с.).

Розгортання в країнах Заходу боротьби за права людини і у зв'язку з цим деякі факти видавничої та правозахисної діяльності осередків «Смолоскип» висвітлили Ю. Недужко, О. Сімків, А. Татарко Недужко Ю. В. Боротьба української діаспори країн Заходу за права людини в Україні (сер. 70 - поч. 80-х pp. ХХ ст.) [Електронний ресурс] / Ю. В. Недужко. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua /portal/ soc_gum /Mandriv/ 2007_6/ Neduzhko.pdf; його ж. Боротьба української діаспори США за відродження державної незалежності України (кінець 50-х - початок 60-х рр. ХХ ст.) / Юрій Недужко // Мандрівець. - 2006. - № 4. - С. 55-61; Сімків О. Реакція світової громадськості на порушення прав людини в УРСР (1976-1985 рр.) / Олег Сімків // Український визвольний рух : Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, ЦДВР. - Львів, 2013. - Зб. 18. - С. 228-251; Татарко А. Видавництво «Смолоскип» : специфіка діяльності в період еміграції / Аліна Татарко // Український інформаційний простір : наук. журнал Ін-ту журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв / Гол. редактор М. С. Тимошик. - Ч. 1, част. 2. - К. : КНУКІМ, 2013. - C. 255-260.. Розсекречення документів і розширення доступу до них зумовили популярність історичної публіцистики та документальних книжкових видань з історії дисидентського руху та самвидаву (В. В'ятрович, В. Даниленко, Б. Захаров, О. Обертас, Л. Тарнашинська В'ятрович В. Україна. Історія з грифом «Секретно» / Володимир В'ятрович. - Харків, 2014. - 512 с.; Даниленко В. Український національно-демократичний рух і влада : нерівне протиборство / Політичні протести й інакодумство в Україні. 1960-1990 : Документи і матеріали. Упоряд. В. М. Даниленко. - К. : Смолоскип, 2013. - 736 с.; Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956-1987) / Борис Захаров; Харківська правозахисна група. - Х. : Фоліо, 2003. - 144 с.; Обертас О. Український самвидав : літературна критика та публіцистика (1960-і - початок 1970-х років) / Олесь Обертас ; [передм. М. Коцюбинської ; післямова О. Зінкевича]. - К. : Смолоскип, 2010. - 300 с.; Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво : профілі на тлі покоління (історико-літературний та поетикальний аспекти) / Людмила Тарнашинська. - К. : Смолоскип, 2010. - 632 с. T).

Проте найбільший внесок у формування історіографії осередків «Смолоскип» належить їх організатору й незмінному очільнику Осипу Степановичу Зінкевичу. Редаговані ним видання, упорядковані збірники документів, численні публікації в Україні і за кордоном Зінкевич О. З генерації новаторів : Світличний і Дзюба / Осип Зінкевич. - Балтимор ; Торонто : Смолоскип, 1967. - 243 с.; Zinkewych O. Ukrainian Olympic Champions / Osyp Zinkewych. - Baltimore ; Toronto, 1972. - 45 p.; Українська Гельсінська Група 1978-1982 : документи і матеріяли / Упоряд. Осип Зінкевич. - Торонто ; Балтимор : Смолоскип, 1983. - 998 с.; Рух опору в Україні : 1960-1990. Енциклопедичний довідник. Гол. редактор Осип Зінкевич. // К. : Смолоскип, 2012. - 896 с. становлять вагому частку новітньої історіографії масштабної проблеми культурно-цивілізаційного поступу й взаємовідносин країн і народів.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження» документи структуровано й проаналізовано відповідно до основних етапів становлення, розвитку та напрямів діяльності осередків «Смолоскип». Використані документи поділено на 6 тематичних груп, з яких перша висвітлює передумови заснування та організаційно-тематичні засади молодіжної сторінки в тижневику «Українське слово», друга допомагає з'ясувати генезис журнального варіанту «Смолоскипу», його жанрове наповнення та громадсько-політичне спрямування, третя розкриває інформаційно-пропагандистську та правозахисну діяльність Української інформаційної служби «Смолоскип», взаємини з «Міжнародною амністією» та Міжнародним олімпійським комітетом, четверта представлена документами, які розкривають обставини заснування, громадсько-політичну та культурно-просвітницьку роль видавництва «Смолоскип» імені В. Симоненка, п'ята висвітлює взаємини провідних діячів «Смолоскипу» з українськими національними центрами за кордоном, шоста розкриває протидію «Смолоскипу» намаганню радянських органів державної безпеки та спецслужб східноєвропейських країн нейтралізувати громадсько-політичну і правозахисну діяльність інформаційної служби та видавництва «Смолоскип», розколоти український національний рух за кордоном і зіткнути його зі світовою громадськістю.

У кожній із зазначених тематичних груп виділено такі види писемних джерел:

1) документальні джерела (діловодні матеріали, заяви, звернення, інформаційні й спеціальні повідомлення, довідки, протоколи, обіжники, інструкції тощо);

2) наративні джерела (матеріали видань осередків «Смолоскип», ОУН, міжнародного правозахисного руху, американських і канадських англо- та україномовних газет, журнальних і книжкових видань, спогади І. Дзюби, Г. Костюка, Д. Шумука);

3) джерела особового походження (матеріали ділового та приватного листувань А. Жуковського, О. Зінкевича, Д. Квітковського, З. Книша, А. Кобилка, В. Лазовінського, А. Маркевича, В. Мулика, І. Сілецького, О. Штуля-Ждановича).

Другий розділ «Становлення часопису “Смолоскип” під егідою ОУН (м) та “Українського слова”» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Молодіжна сторінка “Смолоскип” у тижневику “Українське слово”» досліджено виникнення першого «смолоскипівського» осередку у Франції в умовах політичної конфронтації між закордонними ОУН (м) та ОУН (б). Оскільки група молодих ентузіастів на чолі з О. Зінкевичем належала до мельниківської фракції ОУН, першою ініціативою «смолоскипівців» було створення молодіжної сторінки на шпальтах пресового органу ОУН (м) «Українське слово», головним редактором якого був член Проводу українських націоналістів та його майбутній Голова О. Штуль-Жданович.

За підтримки молодіжних кіл та особистого сприяння О. Штуля-Ждановича сторінка «Смолоскипу» швидко розширювалася за рахунок долучення молодих літераторів та нової генерації українських націоналістів. О. Зінкевич і його соратники мали на меті консолідувати український національний рух за кордоном, декларуючи аполітичний український націоналізм, метою якого була широка громадська та просвітницька діяльність у західних країнах і безпосередньо серед молоді радянської України.

Бачення активістами «Смолоскипу» українського націоналізму мало особливості, які загалом можна назвати «творчим підходом», або ж, висловлюючись сучасним терміном, - «креативізацією» національно-визвольного руху.

Подібне ставлення до націоналізму та «української визвольної справи» не могло не викликати резонанс серед більшості консервативних націоналістів, а тому стало причиною майбутніх підозр та посиленої критики на адресу «Смолоскипу». 1957 р. «Смолоскип» перестав бути молодіжною сторінкою при партійному органі мельниківської ОУН «Українське слово» і почав виходити як окремий журнал.

У підрозділі 2.2 «Розбудова журнального варіанту “Смолоскипу”» йдеться про становлення часопису «Смолоскип» під егідою ОУН (м) та «Українського слова». Висвітлено проблеми, пов'язані з матеріальним забезпеченням, постійною нестачею коштів в умовах необхідності розширення часопису, його модернізації та заохочення нових кадрів. Акцентовано увагу на проблемі налагодження стосунків із видавництвами, підлеглими Проводу українських націоналістів, які, з огляду на політичну заангажованість старшого покоління партійців, намагалися стримувати молоду генерацію в її прагненні до аполітичного патріотизму, що, вочевидь, було пов'язано з побоюванням мельниківців нового «бунту молодих» та чергового розколу або принаймні масового виходу з лав партії молоді, котра з кожним роком ставала все більш зневіреною у прогресивності націоналістичної ідеології. Потреба суворого контролю за молоддю наростала у зв'язку з активізацією молодіжних об'єднань, котрі мали власне бачення націоналізму й намагалися вести автономну діяльність. «Смолоскип» заявив про відходження від позицій націоналістичної партійності та почав збирати довкола себе все більше зацікавленого юнацтва.

У реаліях західного світу громадськість мало цікавилася популістськими гаслами й суперництвом обох ОУН. Малочисельна група ентузіастів, зайнятих розвитком «Смолоскипу», опинилась у скрутному становищі, без перспектив на подальшу роботу над часописом. Виняткова стійкість та невідступність від власних ідеалів, а також дипломатичний хист дозволили О. Зінкевичу, А. Кобилку та їхнім однодумцям не лише не покинути розпочату справу, але й зберегти часопис і розбудувати власне видавництво «Смолоскип».

Третій розділ «Українська інформаційна служба та видавництво “Смолоскип”» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Інформаційно-пропагандистська та правозахисна діяльність УІС» досліджено виникнення та подальшу роботу Української інформаційної служби «Смолоскип», її зв'язки з правозахисними та громадськими організаціями.

Українську інформаційну службу «Смолоскип» із осередком у Балтиморі та представництвами в Парижі, Вашингтоні й Торонто створено у 1967 р. за ініціативи О. Зінкевича. Її головними завданнями було інформувати світову громадськість, насамперед емігрантів та українців у СРСР, про події в радянській Україні: арешти, репресії, перебування політв'язнів у концентраційних таборах, вихід у світ творів самвидаву. За перший рік своєї діяльності УІС «Смолоскип» випустила 36 пресових повідомлень українською мовою та 14 повідомлень англійською. Значна частина пресових повідомлень УІС «Смолоскип», а також окремі інформації та матеріали про події в Україні з'являлися, крім англійської, також французькою, німецькою та іспанською мовами. На базі інформацій «Смолоскипу» виходили статті в таких відомих американських та канадських виданнях, як «New York Times», «Washington Post», «Baltimore Sun», «New York Tribune», «Edmonton Journal», «Toronto Sun».

«Смолоскип» установив контакти із всесвітньою неурядовою правозахисною організацією «Міжнародна амністія» («Amnesty International»), яка на той час вже отримала статус консультанта при ООН, Раді Європи та ЮНЕСКО. Попри намагання координувати інформаційну та правозахисну роботу із закордонними філіями «Міжнародної амністії», її керівництво упереджено поставилося до УІС «Смолоскип». Іноземні правозахисники з «Міжнародної амністії», не знаючи, як слід, політичного становища в радянських національних республіках, не змогли належно оцінити ініціативи УІС в інформаційній та правозахисній сферах. Незважаючи на це, О. Зінкевич та його колеги зробили вагомий внесок у справу захисту прав людини, підтримки та визволення українських політв'язнів в СРСР, в тому числі із використанням досвіду впливової організації «Міжнародна амністія».

З грудня 1968 р. плідні зв'язки розвивалися між «Смолоскипом» і емігрантською організацією «Білоруський видавничо-мистецький клуб». Завдяки одержаним від клубу матеріалам, світ дізнався про письменника Василя Бикова, який впав у немилість влади після публікації своїх творів «Мертвим не боляче» і «Проклята висота». Білоруський клуб надавав українським правозахисникам різноманітну інформацію про події у Білорусі, в тому числі «захалявні» матеріали, а в «Смолоскипі» готували численні статті про білоруський опозиційний рух.

У підрозділі 3.2 «Заснування та діяльність видавництва “Смолоскип” імені Василя Симоненка» показано, що ідея заснувати власне видавництво з'явилася у 1965 р., коли в «Смолоскипі» почали готувати до друку англійською мовою твори М. Вінграновського, І. Драча, В. Коротича, Л. Костенко, В. Симоненка. Наприкінці листопада 1967 р. з О. Штулем-Ждановичем було погоджено надання майбутньому видавництву «Смолоскип» імені Василя Симоненка, а вже в наступному році вийшла з друку перша книжка «З генерації новаторів: Світличний і Дзюба», автор якої О. Зінкевич написав у передмові, що представники нової генерації намагаються «вирвати українську літературу з провінційного стану й вивести її на широкі шляхи кращих зразків світової літератури».

Для використання документів і творів українських авторів міжнародними й урядовими організаціями, донесення правди про Україну до світової громадськості «Смолоскип» подбав про видання англійською мовою багатьох праць. Опубліковано, зокрема, збірку свідчень на Сахаровських слуханнях у Копенгагені 1975 р. («The International Sakharov Hearing»), матеріали Руху опору в УРСР В. Мороза («A Chronicle of Resistance in Ukraine»), «Український вісник» (6, 7-8 випуски), документи Української Гельсінської групи («The Human Rights Movement in Ukraine»), «Інформаційні бюлетені» УГГ та брошури з серії «Документи Українського Самвидаву». Завдяки видавництву «Смолоскип» світова спільнота знайомилася з творами українських дисидентів, шістдесятників та правозахисників.

Відкриття для світу українського самвидаву переконливо засвідчило незаперечний факт піднесення в Україні Руху опору, очолюваного молодим поколінням літераторів і митців, твори яких стали викликом радянській тоталітарній системі. Загалом до середини 1980-х років видавництво «Смолоскип» випустило і розповсюдило у західних країнах понад півсотні творів українського самвидаву та заборонених у радянській Україні книг, наклад кожної з яких становив від 500 до 3 тис. примірників. Важливе місце у діяльності видавництва посідала співпраця з Першою українською друкарнею у Франції та її директором В. Лазовінським.

Четвертий розділ «Взаємини “Смолоскипу” з Проводом ОУН(м) і провокативна роль радянських спецслужб» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1 «“Смолоскип” і Провід ОУН(м): від співпраці до конфронтації» йдеться про наростання суперечностей між «смолоскипівцями» та окремими представниками ПУН, яких намагався згуртувати проти «Смолоскипу» Генеральний суддя мельниківської ОУН З. Книш. журнальний смолоскип політичний громадський

Перебуваючи тривалий час у формальному підпорядкуванні ПУН, «смолоскипівці» змушені були уникати прямих розходжень і конфліктів із мельниківцями. «Смолоскип» стояв на позиціях того ж українського націоналізму, однак намагався нейтралізувати негативні моменти партійності, пропагуючи доцільність консолідації всіх українських сил і як один із засобів досягнення цього проголошення аполітичності національного руху. Така позиція впливової серед громадськості Заходу сили не подобалася багатьом членам Проводу. 11 квітня 1976 р. на засіданні ПУН у Нью-Йорку після основної дискусії вирішено було сповістити, що «Смолоскип» є самостійною організацією і не має відношення до ОУН. Остання відмовлялася надалі нести відповідальність за діяльність та публікації «Смолоскипу», а ПУН доручив членству ОУН (м) та Ідеологічно Споріднених Націоналістичних Організацій припинити будь-які організаційні зв'язки зі «Смолоскипом».

У підрозділі 4.2 «“Смолоскип” під прицілом органів КДБ» висвітлено протидію «Смолоскипу» координованим заходам радянських органів державної безпеки та країн Східної Європи, спрямованим проти політичних емігрантів із соціалістичного табору. Внаслідок активності представників «Смолоскипу» було розкрито тактику радянських спецслужб, напрацьовано інструкцію для тих, хто відвідував СРСР. Організований продуманий опір чинив «Смолоскип» радянській пропаганді в міжнародних і національних громадських організаціях в західних країнах, серед об'єднань емігрантів, а також заходам, затіяним з метою дискредитації Руху опору на теренах УРСР і підриву довіри до українського національного руху за кордоном. Особлива увага зверталася на намагання різними шляхами і способами поширювати на Заході сфальшовані матеріали самвидаву, посіяти суперечності між представниками емігрантських угруповань та викликати конфронтацію зі «Смолоскипом». Нерівні сили, фінансові й матеріальні труднощі не зупиняли «смолоскипівців» у боротьбі за світову громадську думку, виданні й розповсюдженні заборонених комуністичною владою творів та поширенні правди про становище народів СРСР. У своїх публікаціях за кордоном, листівках та відозвах представники «Смолоскипу» викривали ворожі дії КДБ, вселяючи віру в неминуче падіння радянського тоталітарного режиму.

У висновках викладено результати дослідження та основні положення, що виносяться на захист.

Встановлено, що від 1990-х років дослідження проблем політичної еміграції в українській та зарубіжній історіографії займає чільне місце. Учені в Україні та за кордоном (переважно ті, хто має українське коріння) доклали чимало зусиль, щоб вивчити і зберегти для нащадків вагомі результати багаторічної наукової, освітньої, культурної праці емігрантів. Вимушені покинути рідну землю, багато вихідців з України з позицій західного світу дбали про здобуття Україною незалежності. Незважаючи на це, поза увагою науковців незаслужено залишилася діяльність низки українських національних центрів та їх очільників, які спрямовували свої зусилля на підтримку національно-визвольного й демократичного руху в Україні, використовуючи для цього міжнародні й громадські організації в країнах проживання. До таких належали осередки «Смолоскип», створені у Франції і США в 1950-1980-х роках. Їх активна роль у громадсько-політичному та культурно-освітньому житті політичної еміграції, правозахисна й видавнича діяльність заслуговує всебічного висвітлення як актуальна, науково й практично важлива тема новітньої української історіографії.

Показано, що однією з головних причин недостатнього висвітлення в українській історіографії проблем всесвітньої історії є недоступність або обмеженість необхідних історичних джерел. До таких проблем донедавна належала діяльність осередків «Смолоскип» у західних країнах. Постання незалежної України і нова конфігурація суб'єктів міжнародних відносин призвели до подолання інформаційної блокади довкола громадсько-політичних, наукових, освітніх та інших інституцій закордонних українців, зокрема, перенесення до Києва архіву українського самвидаву й українського правозахисного руху, який протягом багатьох років формувало видавництво «Смолоскип» імені Василя Симоненка. Водночас стали доступними для науковців архівні фонди радянських органів державної безпеки, що відкрило можливість для дослідників скористатися унікальними інформаційними ресурсами розсекречених документів. Виходячи із специфіки джерел та визначених структурою дисертації напрямків дослідження, автор дійшов висновку, що досягненню поставлених завдань найкраще відповідають методи проблемно-хронологічний, структурно-функціональний, фактографічний та історико-генетичний.

З'ясовано, що створення осередків «Смолоскип» пов'язане із хвилею післявоєнної української еміграції. На той час у західноєвропейських країнах, насамперед, Бельгії, Великобританії, Франції, виникла сприятлива атмосфера для поширення різноманітних ідеологічних течій і груп, серед яких виділялися організації українських націоналістів - бандерівців та мельниківців. Своє становище вони намагалися закріпити, активізувавши довоєнні засоби впливу на громадськість країн Європи. Для мельниківців значний авторитет мала створена у 1949 р. в Парижі організація Українська Національна Єдність, яка продовжила справу довоєнного Українського Національного Союзу, вела культурно-освітню діяльність, надаючи особливого значення роботі з молоддю. Публікація в тижневику «Українське слово» статті 23-річного О. Зінкевича і його активна життєва позиція зацікавили Провід ОУН(м) і визначили подальшу долю як самого автора, так і розпочатої ним справи.

Організаційно-тематичні засади діяльності «Смолоскипу» окреслювались етапами його розвитку - спершу молодіжна сторінка на шпальтах тижневика «Українське слово», потім виокремлення її у самостійний журнал, далі створення Української інформаційної служби «Смолоскип» й видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка. Молодіжній сторінці та однойменному журналу «Смолоскип» належить видатний внесок у відродження прогресивних творчих ініціатив молодого покоління закордонних українців, широке залучення їх до просвітницької діяльності в емігрантських колах Європи та США, де громадське та культурне життя політизувалося протиборчими націоналістичними організаціями. Активісти молодіжної сторінки та часопису «Смолоскип» пропагували ідею надання молодій генерації патріотів чільної ролі в українському національному русі за кордоном, мобілізації прогресивно мислячої громадськості усього світу на підтримку антитоталітарного опору в УРСР, невпинно еволюціонували у бік визнання пріоритетів консолідації української нації й утвердження загальнолюдських цінностей.

Завдяки документам, вперше введеним до наукового обігу, реконструйовано унікальні особливості видавництва «Смолоскип». У його розпорядження твори українського самвидаву потрапляли виключно нелегально за участі громадян багатьох країн, у тому числі соціалістичного табору. Основними каналами зв'язку були: перевезення контейнерів у багажі туристів, які не викликали підозри у радянських спецслужб та митників; через спортсменів, членів олімпійських збірних, з якими контактували діячі осередків «Смолоскип» як журналісти; за допомогою громадян, які мали контакти з радянськими моряками чи працювали на митниці. Видавництво «Смолоскип» підтримувало тісні контакти з учасниками Руху опору в Україні, популяризувало за кордоном їхні наукові й публіцистичні праці, літературну творчість, доносило до світової громадськості правду про українських в'язнів сумління, окремішність українців як нації, яка заслуговує на власну державність. Опублікований на Заході українською, англійською та іншими мовами самвидав переконував світову громадськість у національній самобутності Українського народу і справедливості його визвольної боротьби.

Доведено, що Українська інформаційна служба «Смолоскип» вела постійний пошук союзників серед національних та міжнародних громадських організацій, дбала про налагодження плідних взаємовідносин із «Міжнародною амністією». УІС «Смолоскип» поширювала інформацію про переслідування інакодумців в УРСР та всьому Радянському Союзі, доносила її до відома прогресивної світової спільноти, правлячих кіл та перших осіб багатьох європейських країн, США та Канади. Завдяки УІС «Смолоскип» світ дізнавався про політв'язнів, репресованих комуністичною владою в радянській Україні. Це дало змогу частині українських дисидентів та правозахисників визволитись із радянських таборів та виїхати за кордон. «Смолоскипівці» на засіданнях Міжнародного олімпійського комітету вперше порушили українське питання, а починаючи від Олімпійських ігор у Мельбурні (Австралія, 1956 р.), у Римі (Італія, 1960 р.), Мехико (Мексика, 1968 р.), Мюнхені (Німеччина, 1972 р.), Лос-Анжелесі (США,1984 р.), постійно привертали увагу світової громадськості до антинаціональної політики радянського спортивного керівництва та до прав українських спортсменів-олімпійців із СРСР. Опрацьовані джерела засвідчують товариські взаємовідносини членів осередків «Смолоскип» із представниками білоруських патріотів на еміграції, зокрема «Білоруським літературно-мистецьким клубом», а також протидію «смолоскипівців» прорадянським організаціям США і Канади.

Визначено передумови усамостійнення осередків «Смолоскип» та розриву з ОУН(м). Ними послужили серйозні розходження в розумінні завдань і ролі націоналістичної ідеології в умовах стрімких цивілізаційних змін на користь демократії і гуманізму. Протягом свого існування осередки «Смолоскип» зіткнулися з внутрішніми та зовнішніми проблемами своєї діяльності.

До внутрішніх відноситься праця ентузіастів на чолі з О. Зінкевичем у 1950-х роках над виокремленням молодіжної сторінки «Смолоскип» у самостійний журнал і як наслідок - їх перші розбіжності з Проводом українських націоналістів; незгода консервативних старих партійців ОУН (м) із солідаристською та аполітичною платформою «Смолоскипу»; гальмування Проводом видавничої діяльності «Смолоскипу» та втручання в роботу видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка; боротьба за вплив на молоду генерацію українських націоналістів, заангажовану партійним устроєм ОУН(м); намагання окремих представників ПУН очорнити діяльність осередків «Смолоскип» та ідеї О. Зінкевича.

Серйозною зовнішньою проблемою для осередків «Смолоскип», як і інших закордонних національних центрів, що становили загрозу комуністичній ідеології, було те, що вони піддавалися постійному тиску з боку радянських органів державної безпеки, а також залежних від них спецслужб країн соціалістичного табору. За узгодженням і під контролем союзного керівництва КДБ УРСР проводилися численні оперативні заходи, спрямовані на дискредитацію керівників антирадянських національних центрів за кордоном, розпалювання між ними ворожнечі. Використовувалися різноманітні методи, які відігравали підривну й провокативну роль, - фабрикація справ проти учасників національно-демократичного й визвольного руху в Україні, інкримінування протиправних зв'язків з антирадянськими центрами за кордоном, відслідковування й перекриття каналів передачі на Захід українського самвидаву, підрив довіри з боку урядів і громадськості західних країн до «Смолоскипу» та його очільників. Осередки «Смолоскип» успішно протидіяли заходам радянських спеціальних служб і, виявивши винахідливість і наполегливість, зуміли зберегти й розширити контакти з патріотично налаштованою молоддю та творчою інтелігенцією на Заході та в радянській Україні.

Провідна роль у створенні, становленні та розвитку осередків «Смолоскип» належала Осипу Зінкевичу, який розробляв і особисто впроваджував ідеологію громадсько-політичної, інформаційної, правозахисної та видавничої діяльності очолюваних ним структур. Його опонентом виступав один із найвпливовіших представників старшого покоління членів ОУН Зиновій Книш. Історичний поступ довів правоту О. Зінкевича та його однодумців, які у своїх працях, опублікованих на шпальтах емігрантських видань, відстоювали національну консолідацію й єднання із визвольною боротьбою інших народів, засуджували ворожі дії антинаціональних сил, передбачали неминучий крах радянської моделі суспільного життя й утвердження незалежної Української держави.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Основні наукові результати дисертації

2. Омельковець О. «Смолоскип» на сторінках газети «Українське слово» (1950-1956) / Олександр Омельковець // Наукові записки. Зб. праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Т. 25. - К., 2013.- С. 578-585.

3. Омельковець О. Листування О. Зінкевича й А. Кобилка з питань організації діяльності журналу «Смолоскип» / Олександр Омельковець // Наукові записки. Зб. праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Т. 26. - К., 2013. - С. 648-660.

4. Омельковець О. Організаційні розбіжності та розрив між «Смолоскипом» та ОУН (м) у 1970-х рр. / Олександр Омельковець // Наукові записки. Зб. праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - Т. 27. - К., 2013. - С. 541-555.

5. Омельковець О. Поглиблення конфронтації між «Смолоскипом» та ОУН(м) у першій половині 1970-х років / Олександр Омельковець // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Історія. - Івано-Франківськ, 2014. - Вип. 25. - С. 215-220.

6. Омельковець О.Я. Співпраця видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка з Першою Українською Друкарнею у Франції наприкінці 1960-х - початку 1970-х років / О.Я. Омельковець. - Гілея : науковий вісник / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, ВГО Українська Академія Наук. - К. : Вид-во «Гілея», 2014. - Вип. 91 (12). - С. 101-106.

7. Омельковец А. Я. Информационно-пропагандистская и правозащитная деятельность Украинской информационной службы «Смолоскип» / А. Я. Омельковец // Региональный вестник Востока. - Усть-Каменогорск. - 2014. - № 3 (63). - С. 126-138.

8. Омельковец А. Я. Украинские организации «Смолоскип» во Франции и США в 1950-1980-е гг. ХХ в. / А. Я. Омельковец. - European Applied Sciences. - Stuttgart, 2014. - November-December. - С. 16-17.

9. Опубліковані праці апробаційного характеру

10. Омельковець О. Я. Діяльність Референтури преси і пропаганди на чолі з Осипом Зінкевичем у 1966-1968 рр. / О.Я. Омельковець // Современные направления теоретических и прикладных исследований `2013 : Сб. научных трудов по материалам междунар. научно-практ. конференции. - Одеса. - 2013. - Т. 48. - С. 64-68.

11. Омельковець О. Розбудова видавництва «Смолоскип» імені Василя Симоненка та його взаємовідносини з ОУН (м) наприкінці 1960-х рр. / Олександр Омельковець // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів «Молода наука Волині : пріоритети та перспективи досліджень». - Луцьк. - 2014. - Т. 2. - С. 71-73.

12. Омельковец А. Я. Роль инцидента вокруг издания воспоминаний Д. Шумука «За схидным обрием» в разрыве «Смолоскипа» и ОУН (м) / А. Я. Омельковец // Сб. статей по материалам ХХХІІІ Междунар. научно-практ. конференции «Актуальные вопросы общественных наук : социология, политология, философия, история». - Новосибирск. - 2014. - № 1 (33). - С. 137-143.

Анотація

Вперше в українській та зарубіжній історіографії досліджено обставини створення, громадсько-політичну, інформаційну та видавничу діяльність українських осередків «Смолоскип» у Франції і США. Висвітлено внесок діячів видавництва у відродження прогресивних творчих ініціатив молодого покоління закордонних українців, широке залучення їх до правозахисної діяльності в країнах Європи та США, до підтримки культурно-просвітницького та суспільно-політичного руху в Україні в 50-х-80-х роках ХХ ст. Проаналізована протидія «Смолоскипу» заходам радянських спецслужб, спрямованим на дискредитацію керівників антирадянських національних центрів за кордоном, розпалювання між ними ворожнечі. Встановлено, що провідна роль у створенні, становленні та розвитку осередків «Смолоскип» належала Осипу Зінкевичу, який ініціював і особисто впроваджував у життя різноманітні форми громадсько-політичної, інформаційної, правозахисної та видавничої діяльності очолюваних ним структур.

Ключові слова: «Смолоскип», Франція, США, еміграція, ідейні течії, міжнародний правозахисний рух, видавнича діяльність, етнокультурні зв'язки, О. Зінкевич.

В диссертации впервые исследованы обстоятельства создания, общественно-политическая, информационная и издательская деятельность украинских ячеек «Смолоскип» во Франции и США. Отображен вклад деятелей издательства в возрождение прогрессивных творческих инициатив молодежи, широкое привлечение эмигрантов к правозащитной деятельности в странах Европы и США, к поддержке культурно-просветительского и общественно-политического движения в Украине в 50-х - 80-х годах ХХ в. Проанализировано противодействие «Смолоскипа» мероприятиям советских спецслужб, направленных на дискредитацию руководителей антисоветских национальных центров за рубежом, разжигание между ними разногласий и вражды. Установлено, что ведущая роль в создании, становлении и развитии ячеек «Смолоскип» принадлежала Осипу Зинкевичу, который инициировал и лично внедрял в жизнь разнообразные формы общественно-политической, информационной, правозащитной и издательской деятельности возглавляемых им структур.