Освітня діяльність Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Канаді у 1903-1967 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Освітня діяльність Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Канаді у 1903-1967 роках

У статті висвітлюється педагогічна діяльність Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в українській діаспорі Канади у 1903-1967 рр. Розглянуто роль чернецтва, а саме Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у зародженні та розвитку українського шкільництва в Канаді на прикладі різнотипних навчальних установ, де працювали черниці. Представлені статистичні дані, які характеризують розвиток навчального процесу: подано типи навчальних установ і кількість учнів, які в них навчалися. Стаття містить нову та важливу інформацію про початки і становлення освіти українців в Канаді та роль церкви в цьому процесі.

У 1892 р. на заході сучасної України постала нова чернеча спільнота - Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (далі - ССН- ДМ). Думка заснувати таке згромадження виникла під впливом успішної діяльності Згромадження Сестер Служебниць Пренепорочної Діви Марії Непорочно Зачатої латинського обряду, що тоді вже мало багато своїх осередків на Галичині, працюючи серед польського й українського населення. Вагому роль у заснуванні і становленні гілки східного обряду згромадження відіграли священики Єремія Ломницький (1860-1916) Чину св. Василія Великого (далі - ЧСВВ) та Кирило Селецький (18351918) [3, с. 8-9]. Якщо о. Єремія Ломницький вважається основоположником нового чернечого згромадження, то о. Селецький був фундатором (ктитором) першого дому згромадження в Жужелі (зараз Жужеляни) біля Сокаля.

Першою монахинею згромадження стала Михайлина Гордашевська (1869-1919), яка народилася у Львові у 1869 р. У 1892 р. в церкві св. Онуфрія Василіанського монастиря у Львові вона першою склала обітниці й отримала нове^ чернече ім'я Йосафата [7, с. 9]. У 1902 р. Йосафата Гордашевська стала головною настоятелькою згромадження, що динамічно розвивалося. За період першого десятиліття свого існування воно налічувало 20 осередків і понад 100 монахинь на Галичині.

Доленосним для історії згромадження стало спільне рішення митрополита Андрея Шептицького та Йосафати Гордашевської відправити у 1902 р. черниць ССНДМ до Канади для праці з українськими емігрантами, кількість яких у цій країні постійно зростала. Українці Канади не лише відчували брак духовної опіки, бо на кілька десятків тисяч вірних УГКЦ було лише кілька священиків, але й потребували освіти рідною мовою, що було одним із обов'язків сестер, згідно з їхнім уставом [8, с. 333, 335].

Плідні результати місії в Канаді дозволили згодом розширити працю сестер на країни, де були поселення українців - греко-католиків: Югославію (190б), Бразилію (1911) та США (1938).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою становлення української освіти в Канаді і роллю Церкви, церковних діячів і чернечих згромаджень у цьому процесі займалися: М. Марунчак, О. Ковальчук, І. Машкова, І. Патарак, І. Франків, О. Сухобокова, І. Руснак, І. Шкварок, П. Божик та ін.

Вагомий внесок у дослідження та вивчення просвітницької діяльності монаших згромаджень у Канаді, зокрема ССНДМ, внесли вчені: А. Великий О. Балла, Н. Саварин, М. Соловій, О. Недавня, О. Мартинович, Й. Кізлик, І. Ломницький та ін. Чимало спогадів та праць залишили сестри ССНДМ, а саме: Є. Кассіян, А. Ленкевич, А. Левчишин, А. Мельник, К. Попович та ін.

Ці дослідження, що акцентують увагу на історії згромадження, дозволяють скласти певне уявлення про працю ССНДМ у галузі освіти українців у Канаді, однак не вичерпують усієї проблематики ролі згромадження у зародженні та розвитку українського шкільництва Канади.

Постановка завдання. Метою дослідження є висвітлення історії освітньої діяльності Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Канаді, аналіз їхньої педагогічної праці й освітніх інституцій, заснованих із їхньої ініціативи або за їх активної участі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перші сестри приїхали до Канади разом із ченцями-василіанами у листопаді 1902 р. Це були: сестра Амброзія-Маркелла Ленкевич (1876-1953) - перша настоятелька в Канаді, сестра Ісидора-Павлина Шиповська (пом. 1937 р.), сестра Емілі-я-Омеляна Клаповчук (1882-1937) і сестра Таїда-Олена Врублевська (пом. 1903 р.) [4, с. 111].

У 1903 р. з ініціативи о. Платоніда Філяса (ЧСВВ) (1864-1930) був збудований перший монастир для сестер у Мондері (штат Альберта). Згодом їхні монастирі й осередки поширилися по всій території Канади, де жили українці: 1905 - Едмонтон (Альберта), 1911 - Вінніпег (Манітоба), 1915 - Йорктон (Саскачеван), 1920 - Айтуна (Саскачеван), 1925 - Монреаль (Квебек), 1928 - Саскатун (Саскачеван); Дофін (Манітоба), 1935 - Сифтон (Манітоба), 1931 - Реджайна (Саскатун), 1936 - Портедж-ла-Прері (Манітоба), 1935 - Комарно (Манітоба), 1937 - Торонто (Онтаріо), 1939 - Віндзор (Онтаріо) [5, с. 74-76]. Кількість монастирів у Канаді, як і чисельність сестер, постійно зростала. Так, станом на 1938 р. у Канаді налічувалося 15 монастирів ССНДМ, у яких жили і працювали 119 сестер [2, с. 327]. Станом на 1952 р. було вже 20 осередків [2, с. 514], а в 1965 р. Канадська провінція налічувала 21 монастир та 265 сестер [2, с. 227].

Устав згромадження зобов'язував сестер працювати на ниві освіти і духовності [6, с. 47-48]. Тому праця сестер в українських поселеннях Канади була зосереджена у трикутнику: «школа - лікарня - катехизація». Проте, якщо у Галичині основне заняття сестер полягало у навчанні дітей у дошкільних дитячих закладах молитвам, катехизму, біблійній історії, виконанню різних робіт відповідно до їх віку, то в діаспорі Канади на перше місце вийшла шкільна праця серед молоді та катехизація серед загалу української спільноти. Серед освітніх закладів, у яких працювали сестри ССНДМ, можна виділити: школи (цілоденні, вечірні, недільні та вакаційні), інститути та дитячі садочки. Крім того, монахині опікувалися інтернатами та сиротинцями, де також навчали дітей загальноосвітнім предметам. Близько сорока років після прибуття до Канади ССНДМ працювали в школах на території п'яти штатів: Альберта, Квебек, Манітоба, Онтаріо та Саскачеван.

Таблиця 1. Цілоденні школи УГКЦ у Канаді, станом на 1941 р., у яких працювали ССНДМ

педагогічний діаспора шкільництво

Про значні досягнення сестер СННДМ в Канаді на ниві освіти свідчать дані з 1952 р. Тоді 370 сестер мешкали у 20 осередках і 39 місіях у Канаді. Монахині працювали у 24 щоденних школах (85 623 учнів) та 30 вечірніх (Рідні школи) (65 304 учнів). Крім того, викладали у 3 вищих школах (академіях) й опікувалися 3 сиротинцями, 4 інтернатами та 5 садочками. Також сестри проводили заняття у недільних школах, де мали 115 840 учнів,і вакаційних катехитичних школах - 287 068 учнів [1, с. 491]. Лише впродовж 1967 р. сестри-вчителі в цілоденних школах провели заняття для 2 340 дітей і курси української мови для 1 959 дітей. У музичних школах навчали 328 дітей. Катехитичні школи, якими опікувалися сестри, відвідало 4 057 учнів, а також близько 1 000 молодих людей були присутні на уроках сестер у різних молодіжних організаціях [7, с. 288].

Як випливає з наведеної статистики, найбільше учнів сестри ССНДМ мали у вакаційних школах, де допомагали єпархіальним священикам і ченцям ЧСВВ та Чину Найсвятішого Ізбавителя (далі - ЧНІ). Особливістю цих навальних закладів було те, що, окрім предметів, передбачених шкільною програмою, тут були додаткові уроки релігії й катехизму. Відомо, наприклад, що влітку 1935 р. сестри організували вакаційні школи у 101 колонії, де навчалися 5 078 дітей [7, с. 183].

У 1937 р. під час канікул сестри ССНДМ провели заняття у 85 українських колоніях, і їх відвідали 3 916 дітей. У 1941 р. лише в одному айтунському окрузі навчанням у вакаційних школах було охоплено 488 дітей [5, с. 34].

Значення освітньої праці сестер ССНДМ серед української діаспори Канади у згаданий період було важливе, зокрема, через проблеми з підбором педагогічних кадрів у школах. Школи, в яких навчалися українці, часто отримували від державного департаменту освіти вчителів пенсійного віку або студентів, які переважно після одного року праці звільнялися. Внаслідок цього багато українських шкіл протягом навчального року змінювали двох або й більше вчителів. Інколи українські школярі взагалі не мали вчителя впродовж певного періоду. Проте навіть наявність вчителя не завжди гарантувала якісну освіту, бо школярі українського походження часто зіштовхувалися з проблемою мови, адже англійську знала лише невелика кількість дітей, а англомовні вчителі, призначені державними органами, не мали необхідних знань української мови, культури тощо [7, с. 55].

Праця сестер була дуже цінною з огляду на низький рівень грамотності серед українських емігрантів в Канаді, зокрема, в перших десятиліттях XX ст. Проте, ССНДМ не обмежилися працею лише серед українців - вірних УГКЦ. Відомі, наприклад, випадки, коли сестри займалися навчанням дітей із сімей протестантів [7, с. 255].

Ще більш важливою була діяльність сестер на ниві протидії релігійній, а також мовній асиміляції українців. У спільнотах українських емігрантів сестри-служебниці, разом із представниками інших чернечих спільнот, виховували мовну, культурну й історичну пам'ять. Вагомість заслуг ССНДМ була неформально визнана ще у 1910 р., коли митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) з Галичини та прем'єр-міністр Канади Вільфред Лор'є (1841-1919) відвідали з офіційним візитом Мондер, де був заснований перший їхній осередок [4, с. 113].

Таблиця 2

Висновки

педагогічний діаспора шкільництво

Підсумовуючи, варто зазначити, що сестри ССНДМ, які прибули до Канади у 1902 р., відіграли важливу роль у становленні освіти українців у цій країні. Впродовж перших десятиліть після прибуття до Канади вони охопили своєю діяльністю майже всі території, де мешкали у значній кількості українці. Сестри працювали у різних типах шкіл (цілоденні, вечірні, недільні та вакаційні), інститутах та дитячих садочках. Найбільшу кількість їхніх занять відвідали учні вакаційних шкіл. Педагогічна діяльність сестер була цінною з огляду на низький рівень грамотності серед українських емігрантів в Канаді та проблеми з педагогічними кадрами, які б володіли українською мовою у державних школах.

Література

1.Лемішка К. Музей отців василіан (Мондер, Альберта, Канада). Західньоканадський збірник. Едмонтон - Острог, 2014. Т. XLVII. Ч. 7. С. 110.

2.Пропам'ятна книга з нагоди Золотого Ювілею Поселення Українського Народу в Канаді, 1891-1941. Йорктон (Саскачеван), 1941. 338 с.

3.Устави згромадження сестер служебниць Пресвятої Непорочної Діви Марії Греко-Руського обряду. Львів, 1933. 104 с.

4.Popowich С. То serve is to love. The Canadian story of the Sisters Servants of Marry Immaculate. Toronto, 1971. 355 p.

5.Pawliczko A. Ukraine and Ukrainians throughout the world. Toronto-Buffalo - London, 1994. 508 p.

Размещено на Allbest.ru