Профспілки України у політичній системі "диктатури пролетаріату" (20-30-х рр. ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З.Р. Вітенко

На основі архівних матеріалів комплексно досліджено процес становлення профспілок України після утворення Радянського Союзу. Виділено та розглянуто етапи реорганізації та розукрупнення профспілкового апарату протягом зазначеного періоду. Визначено наслідки впливу більшовицького керівництва на становлення профспілкового руху в Україні.

Ключові слова: реорганізація, розукрупнення, профспілка, губвідділ, райком, окрфілія, низові профосередки.

профспілка реорганізація більшовицький керівництво

В статье на основе архивных материалов комплексно исследован процесс становления профсоюзов Украины после образования Советского Союза. Выделены и рассмотрены этапы реорганизации и разукрупнения профсоюзного аппарата за указанный период. Определены последствия влияния большевистского руководства на становление профсоюзного движения в Украине.

Ключевые слова: реорганизация, разукрупнение, профсоюз, губотдел, райком, окрфилия, низовые профосередки.

In the article on the basis of archival materials a comprehensive study of the process of formation of trade unions of Ukraine after the formation of the Soviet Union. The stages of reorganization and unbundling of trade union apparatus during the specified period have been highlighted and considered. The consequences of the influence of the Bolshevik leadership on the formation of trade union movement in Ukraine were determined.

Keywords: reorganization, downsizing, union, the provincial department, district committee, grassroots unions.

Оцінюючи результати суспільного розвитку в умовах панування радянської влади, слід підкреслити, що командно-адміністративна система управління, панування беззаконня призвели до серйозних стратегічних прорахунків, деформацій і перероджень у суспільстві. Тому тільки реальна оцінка історичних процесів може забезпечити об'єктивне переосмислення ролі профспілок УСРР в 1920-х - 1930-х рр. ХХ ст.

Мета статті полягає у детальному вивченні становлення профспілкової системи в Україні після створення СРСР, та впливу комуністичного режиму на її розвиток.

Аналізуючи творчий доробок істориків, який на сьогоднішній день складає значний багаж узагальнюючих і монографічних досліджень, документальних і науково-популярних збірників, брошур і статей, присвячених становленню профспілок України під впливом тотальної більшовизації в 1920-х - 1930-х рр. ХХ ст., можна виділити праці таких істориків, як: О.П. Мовчан, М.А. Журби, С.М. Скляренка, П.П. Шаблія, К.В. Двірної та ін.

Впродовж 1920-х - 1930-х рр. ХХ ст. відбувалася реорганізація та розукрупнення спілок, причиною чого було, як зміна в адміністративній системі, а саме скасування поділу країни за губернським поділом у 1925 р., та створення в 1932 р. нових територіальних одиниць - областей, так і з метою зменшення їх суспільно-політичного значення. 1931 р. з'явилося 22 нові профспілки, в 1934 р. їх вже налічувалось 154, а у 1937 р. - 162. Розукрупненню в 1931 р. передувала чистка профспілкового апарату в 1929 р. в результаті якої багатьох членів профспілок було звинувачена в правому опортунізмі та шкідництві [1, с. 60].

Реорганізація профспілкової структури розпочалася із керівного центру ВЦРПС. В результаті постанов лютневого пленуму ВЦРПС «Про спрощення союзного апарату у відповідності з новою формою і методами роботи Южбюро». ВЦРПС обмежило представників у своєму відомстві тільки частиною ЦК, визначивши їх штат в залежності від масивності та значущості.

В залежності від значення в склад південного бюро входило 2 групи представників союзів. В першу групу входили ЦК металістів, Цукровиків, та Всеробітземлісу, до другої групи входили комітети Хіміків, Харчовиків та Радробітників. Також входила група уповноважених ЦК гірників без Донбасу, будівельників, медсанпраці та комунальних робітників.

Так при організації штатів Губвідділів основними і головними вимогами було найменше число робітників і найбільші досягнення в області організації виховання і згуртування союзних мас. Губвідділи поділялися на 3 групи, до першої групи входили об'єднання із значною кількість членів, до другої із меншою, до третьої із невеликою змішаною кількістю членів спілок.

Службовий апарат Губвідділу І категорії нараховував 8-10 чол., який складався із генерального секретаря, який направляв і керував роботою відділу, організаційного секретаря, який проводив інструкторську та культурно-просвітницьку роботу, тарифний секретар відповідав за економічні та фінансові справи, канцелярія. Губвідділи другої групи мали у своєму складі 2-5 чол., які виконували функції генерального секретаря, іструктора по тарифних питаннях та канцелярії. Губвідділи третьої групи складались із двох чоловік - секретаря та представника канцелярії [2, арк. 36, 41].

Згідно директиви ВУРПС «Про чистку профапарату» по спілках утворювалися комісії, для перевірки професійних організацій. Перевірка проходила під кутом зору виявлення й усунення з роботи в профспілковому апарату осіб, що на думку керівництва вороже ставляться до повсякденної роботи профспілкової лінії, та перешкоджають нормальному функціонуванні профспілковим організаціям. Перевірці підлягали співробітники всіх профспілкових організацій (ВУРПС, ВУКів спілок, ОРПС, окрфілій, райкомів, учпрофспілок, ФЗМК, шахткомів [3, с. 1, 4-5]. Перевірка профапарату розпочиналась 15 липня і тривала місяць до 15 серпня 1929 р. перевірки при окружних організаціях спілок організовувалися в складі 3-5 чол. з притягненням до складу комісії активних членів спілок, що працювали на виробництві.

Свою роботу комісія починала з того, що знайомилася з матеріалами кожного співробітника, що є в апараті, шляхом заполучення від керівних робітників даного профоргану писаних чи усних заяв, що могли надходити від різних органів та членів спілок і на підставі цих матеріалів приймали своє рішення і вирішувала його подальшу придатність до роботи в профорганах [4].

Протоколи записувалися лише стосовно до тих співробітників, які на думку комісії не могли бути залишені на роботі в цьому профоргані, або взагалі у профспілковому апараті. В кінці проводилися збори і огляд результатів перевірки.

Перевірку співробітників ВУРПС, ВУКів спілок, проводили безпосередньо комісії, що їх затверджувала президія ВУРПС. Всі інші профосередки перевірялися комісіями, що їх затверджувало правління окрфілій та райкомів. Загальне керівництво всією роботою з перевірки покладалося на комісію при ВУРПС.

Співробітники до яких ухвалювалися окремі постанови комісією, поділялися на 2 категорії. Перша - особи, що не можуть працювати не лише в апараті, а взагалі повинні бути вилученими та недопущеними до роботи в будь яких державних установах, а дані про них передавалися місцевим правоохоронним органам. Друга категорія - особи, які з різних мотивів мали бути усуненими з роботи в профспілковому апараті. Особи могли оскаржити постанови комісії через правління спілки, райком та ВУК своєї спілки. Рішення ВУКу було остаточним. Скарги могли подаватися протягом трьох тижнів з моменту оголошення рішення комісії [5, арк. 7].

Установи ВУРПС, щодо реорганізації системи спілкової роботи, мали такі основні положення. Максимальне його спрощення та здешевлення шляхом скорочення на 40-50% робітників. Створення мобільних бригад з індивідуальним керівництвом, що мало забезпечити швидкий та своєчасний зв'язок із місцями. Розгрузка працівників від неналежних функцій, зайвого представництва, засідань та комісій. Також проведення скорочення проміжних спілкових округових органів. Щодо зміни структури, відбулася ліквідація відділів та заміна їх на сектори. Так було утворено 8 секторів, організаційно-інструкторський, планово-економічний, виробничо-культурний, соціально-побутовий, сільський, міжнародний, наукових робітників, друку і зв'язку.

В основу реорганізації профспілок на Україні були покладені такі принципи, як пристосування його до нових завдань і функцій профспілок., максимальне наближення керівних профорганів до низових профосередків та перенесення роботи низових профосередків в гущавину членської маси - у цех, групу, бригаду. В усій роботі на підприємствах профорганізація максимально мала опиратися на актив добровольців, робітничих бригад, передовиків, за їх рахунок зменшувалась кількість платного апарату, скорочення казенних форм роботи, зменшення до мінімуму кількості засідань

Реорганізація ВУРПС проходила наступним чином, весь апарат ВУРПС був розбитий на наступні сектори: сектор кадрів, оргінструкторської роботи, роботи на селі, тарифний, соціально-побутовий, планово-економічний, підготовки каліфікованої робочої сили, політ пропаганди та культурно масової роботи, фізичної культури. Було виділено 4-х секретарів - Виросткова, Корнієвського, Ісаєва, Дягильця, на Чувиріна було поставлене загальне керівництво всієї роботи ВУРПС.

У семи промислових округах - Харківському, Дніпропетровському, Сталінському, Луганському, Артемівському, Київському, Одеському - відділи також були замінені на сектори, в кожному з яких їх було 6 секторів, а саме сектор організаційно - інструкторської роботи, кадрів, роботи на селі, побуту, планової економіки культроботи [5, арк. 10-11].

По іншому відбувалась реорганізація профспілки металістів, замість відділів створювались бригади. Її реорганізація проходила за принципом диференційованого обслуговування окремих підприємств і груп членів профспілки. Вищим органом на Україні для профспілки металістів являвся в період між з'їздами пленум ВУКу, а між пленумами Президіум. В основу побудови апарату ВУКу був використаний принцип обслуговування окремих галузей метало-електропромисловості, у зв'язку з цим в апараті було утворено 8 бригад. Бригада яка обслуговувала металургійні підприємства Югосталь, на яких працювало 130.388 тис. робітників, бригада, що обслуговувала підприємства загального машинобудівної і електропромисловості, обслуговувала 6 підприємств із 35.214 тис. робітників, бригада, що обслуговувала 15 підприємств сільгоспмашинобудування, бригада, що обслуговувала 12 підприємств масового виробництва, бригада, що обслуговувала підприємства військового будівництва, бригада, що обслуговувала підприємства місцевого машиновиробництва.

У Профспілці шкіряної промисловості були скасовані округи, робота була поставлена на профспілкові осередки на заводах, які працювали на добровільних засадах [6, арк. 30]. Згідно реорганізації профспілкового апарату 1930 р. ліквідовувалися окрпрофради. Реорганізація мала бути проведена протягом місяця. В містах утворювалися міські ради профспілок в районах районні. На міську раду профспілок в середньому припадало 5 відповідальних та 5 технічних робітників. Для Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси апарат складався із 15 чол. відповідальних та 5 технічних. Для Миколаєва, Маріуполя, Сталінно, Запоржжя, Макіївки, Луганська, 5 відповідальних та 2 технічних, для інших міст 2 відповідальних та 2 технічних

В районних радах профспілок число відповідальних працівників коливалося від 1 до 3 чол., у зв'язку від кількості членів профспілки.

Так за новою реорганізацією профспілкова сітка складалася з міських рад профспілок, районних рад, районних і міських комітетів. Міські ради професійних спілок керували роботою всіх місцевих профспілок і підлягали під керівництво ВУРПС та обиралися на один рік. Районні ради утворювалися в адміністративних межах району, та обиралися на один рік на районній конференції.

У зв'язку з реорганізацією профспілкової сітки відбулося об'єднання окремих спілок цукровиків з харчовиками, паперників з друкарями, робітників мистецтва з спілкою Робос [7, арк. 6, 8].

Структура Вука також змінювалась, замість існуючих відділів Президіума вводилися в обслуговування по секторам, організовувалось 6 секторів. Сектор промислових і професійних кадрів і підготовки кваліфікованої робочої сили., сектор організації інструкторської роботи, тарифно-нормативний, соціально-побутовий, планової економіки, політ-агітаційний, та культурно-масовій роботі. Замість 34 робітників по окружним відділам і ВУКу, встановлювалась така структура робітничого апарату. 1 голова, 6 керівників секторів, 1 інструктор, 2 працівника по вивченню досвіду роботи, 1 юрист, 2 працівника по контролю фінансами, 4 в управлінні справами. При кожному сектору керівник формував навколо себе бригади внештатних інструкторів по окремим галузям роботи із добровольців, через яких здійснювалась допомога в роботі на місцях [8, арк. 8, 40].

Разом із реорганізацією апарату ВУРПС, ОРПС та ВУКів спілок і перебудовою роботи низових профосередків, президія ВУРПС ухвалила ліквідацію по більшості спілок середні профланки між ВУКами та низовими профосередками - окрфілії та райкоми, які на її думку тільки дублювали накази вищих профспілкових органів. Так згідно реорганізації ліквідація окрфілій до 1 березня 1931 р. пройшла по таких спілках і округах:

- По спілках металістів, хіміків, шкіряників, цукровиків, текстильників, кравців, друкарів, деревообробників, народного харчування по всіх округах;

- По спілці будівельників по всіх округах крім Артемівської, Станіславської, Луганської, Вінницької, Дніпропетровської, Кременчуцької, Київської, Миколаївської та Одеської;

- По спілці колгоспників по всіх округах крім Артемівського, Вінницького та Миколаївського;

- По спілці медсанпраці окрфілії ліквідовуються у Вінницькому, Зінковському, Ізюмському, Гдухівському, Конотопському округах;

- По спілці гірників, залізничників та водників мережа профорганізацій реорганізовувалась за окремим планом;

- По спілці Радторгслужбовців, Робос, окрфілії залишалися по всіх округах за винятком Харківської та Вінницької окрфілії;

- По спілці паперників, медико-санітарних робітників, робітників освіти та робітників землі і лісу, які мали багато малочисельних і територіально розкиданих ячейок, мережа профорганізацій залишилась без змін [8, арк. 82].

Реорганізація мереж низових осередків профспілок виходила з потреби на краще налагодити обслуговування членів спілок після ліквідації окрфілії та зв'язок між ВУКами і низовими осередками. Детальні плани реорганізації низової мережі у кожному окрузі розроблялися відповідними ВУКами спілок по згоді з ОРПС та санкцій ВУРПС.

Основні принципи реорганізації низових профосередків мали такі положення. Статутний низовий осередок кожної спілки, як провело залишаються таким, яким він був до ліквідації окрфілії спілки. Механічне об'єднання в один низовий профосередок кількох підприємств чи установ, що мають право на самостійні осередки ніякому разі не припускалося.

Для однорідних підприємств що були розташовані на невеликій території в межах міста чи району, перебували у віданні єдиного господарського плану й мали спільні виробничі інтереси, до них припускалася виходячи з місцевих умов організація об'єднаного комітету цих підприємств.

Дрібні підприємства чи установи тієї чи іншої спілки, які не мали права на створення низових осередків, об'єднувалися за ознакою їх спорідненості. В разі недостатньої кількості членів спілки в дрібних установах чи підприємствах для організації відповідної групи припускалося організація груп змішаного типу.

Обслуговування членів спілок з ліквідацією окрфілії передавалося, як правило одному з групкомів, а в разі відсутності групкому - одному з фзмк невеликих підприємств [8, арк. 68].

Після проведення ВУВом та відповідними ОРПС підготовчої роботи до ліквідації окрфілії та реорганізації низової профмережі, скликався пленум окрфілії спілки з профактивом, а там де це було можливо проводилась міська конференція, на яких обговорювались плани ліквідації окрфілії та порядок реорганізації низової профмережі й затверджувалось оргбюро новоутворених одиниць об'єднаних комітетів групкомів [9, с. 83].

Всю роботу ліквідкомісія проводила у термін не більше двох тижнів, в результаті роботи комісія також перевіряла фінансову та господарську діяльність окрфілії і вразі виявлення зловживань, ставила питання про притягнення винних до відповідальності.

З моменту організації ліквідкому діяльність правління окрфілії припинялося й все керівництво фінансами, майном та господарством переходило до ліквідкому. Про умови ліквідації окрфілії повідомлялося пресі. В результаті реорганізації збільшилась кількість галузевих союзів із 23 до 47 [10, арк. 32].

Отже, зміна структури профспілкової системи супроводжувалась, чисткою профспілкового апарату, в результаті чого багатьох працівників було виключено із членства у профспілках, та заборонено займати державні посади. Саме розукрупнення головним чином ставило на меті зменшення кількості витрат на утримання працівників шляхом передачі виконання багатьох завдань на добровольців серед робітничого активу.

В 1934 р. розпочався новий етап реорганізації профспілкового апарату, головною метою якого було ліквідувати централізацію та укріплення ЦВ виробничих профспілок. Від так було прийнято рішення про скорочення відрахувань членських внесків в центральні апарати, такі, як ВЦРПС, ВУРПС та ЦВ спілок, до такого мінімума, який був необхідний для утримання невеликого апарату. Роль ВЦРПС була обмежена контролем та перевіркою виконання роботи. Реорганізація була задіяна також стосовно міжсоюзних організацій на місцях, які тепер мали виконувати виконавчу функцію. Так замість рад профспілок почали проводитись раз на місяць наради, на яких мали вирішуватись всі питання роботи профспілок. Як виконавчий орган такої наради був виборний президіум, куди входили керівники місцевих профспілкових організацій. Згідно децентралізації ЦВ втрачав свою значимість, а низові профланки набирали більшої самостійності. Фабзавкоми були перейменовані на місцеві правління союзу [11, с. 26-27].

Згідно постанови президії ВУРПС від 6-го червня 1934 р. «Про ліквідацію Вуків спілок», була створена комісія по ліквідації ВУВів у складі трьох представників ВУРПС Воваленка, Вравченка, Самохвалова, одного представника ВУВу, та представника ЦВ спілки. Ліквідвційна комісія почала свою роботу з 19 червня 1934 р.в результаті реорганізації ВУКів - їх ліквідовували, замість них створювали обласні комітети спілок, робітників ВУКів передавали на роботу в різні установи, таким чином відбувалося розукрупнення, замість одного ВУКу створювалось декілька обласних комітетів, їх кількісний склад залежав від регіону і розвитку в ньому даної промисловості.

Ліквідація ВУКів дала можливість скоротити профспілковий апарат, разом із тим зменшити грошові витрати на його утримання. Так наприклад ВУК металургів мав штат в 37 чол., при ліквідації Вука був створений обком союзів в Донбасі зі штатом в 15 чол, в Дніпропетровську 12 чол. по 1 представнику на кожному заводі. По всій території УСРР ВУК машинобудування мав штат у 60 чол. після реорганізації, кількість штату зменшилась майже в двічі, а поставлені завдання виконувались за рахунок добровольців на безоплатних засадах [12, арк. 1-11].

10 липня на засіданні ЦК союзу швейників було ліквідовано його ВУК та організовано замість нього 5 обласних комітетів, а саме Харківський, Київський, Одеський, Дніпропетровські та Донецький та уповноважених 2 чоловіка Цк союзу по Вінницькій області. 13 червня згідно постанови ВУРПС був ліквідований Вук кравців та цементно-керамічної промисловості, були створені їх обкоми у Одеській, Харківській, Донецькій, та Київській областях. 16 - 17 червня були ліквідовані ВУКи металургів, М.Т.С., союз кооперації і держторгівлі. Деякі союзи розукрупнились не тільки по галузевому, а й за територіальною ознакою. Так союз робітників чорної металургії розділився на три союзи - Півдня, Сходу і центральних районів, союз робітників кам'яновугільної промисловості - на самостійні союзи Донбасу, східних і центральних районів [13, арк. 8, 12].

В результаті реорганізації була скорочена кількість платних працівників із 20 393 тис. чоловік до 13 075 тис. чоловік, що становило 36 відсотків від загальної кількості працівників. А кількість діючих на Україні союзів збільшилась з 47 до 112 [14, с. 3, 11].

Головне завдання при реорганізації в даний період було поставлено на те, щоб робота була організована по всій діяльності профорганізацій, мав проводитись організаційний контроль роботи зі сторони обкомів, проводитись різноманітні перевірки. Вони мали забезпечити широке залучення в профспілкову роботу робітників та ретельно їх інструктувати при виконанні кожного контрольного завдання [15, арк. 2].

Таким чином, після втрати Україною державності, українські професійні спілки втрачають шанс на самостійну діяльність та попадають під вплив комуністичної партії перетворившись на командно - адміністративний придаток радянської системи. Профспілкова структура під впливами тоталітарної системи постійно змінювалася, сфери впливу були перенесені з гори до низу, в результаті чого зник один сильний центр, який контролював та керував робото всім профспілковим апаратом.

В результаті чого профспілки України були повністю трансформовані під потреби радянської влади, вели активну міжнародну політику задля популяризації Радянського Союзу закордоном.

1. Журба М. А., Свистович С. М. Громадські об'єднання України та зарубіжний світ (20-30-ті роки ХХ століття). Київ: МП Леся, 2010. 180 с.

2. Державний архів Київської області (далі - ДАКО). Ф. Р-708, оп. 1, спр. 294, арк. 219.

3. ДАКО. Ф. Р-708, оп. 2, спр. 139, арк. 378.

4. Робітник (Київ). 5 серпня 1929 р.

5. ЦДАВО України, ф. 2767, оп. 2, спр. 510. - 23 арк.

6. ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 2, спр. 782. 160 арк.

7. ЦДАВО України, ф. 2638, оп. 3, спр. 1155. 180 арк.

8. ЦДАВО України, ф. 2680, оп. 2, спр. 4. 389 арк.

9. Очерки истории професиональных союзов Украинской ССР. Киев: издательство политической литературы. 1983. 663 с.

10. ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 2, спр. 537. 45 арк.

11. Евреинов Н. О своеобразном кризисе профсоюзов и об их новых задачах. Москва: Профиздат. 1936. 30 с.

12. ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 4, спр. 331. 64 арк.

13. ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 4, спр. 353. 175 арк.

14. О перестройке профсоюзов. Москва: Профиздат. 1934. 36 с.

15. ЦДАВО України, ф. 2605, оп. 4, спр. 591. 37 арк.

Размещено на Allbest.ru