Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

імені М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

ШЛЯХЕТСЬКИЙ ГАЛИЦЬКИЙ РІД БЕРЕЗОВСЬКИХ У XV - XVIII СТ. ГЕНЕАЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Кіцелюк Володимир Васильович

Київ 2017

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: Кандидат історичних наук, доцент Целуйко Олександр Петрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра давньої історії України та архівознавства, доцент

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук Однороженко Олег Анатолійович, Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України, відділ теорії і методики археографії та джерелознавчих наук, старший науковий співробітник

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Томазов Валерій В'ячеславович, Інститут історії України НАН України, відділ спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів, сектор генеалогічних та геральдичних досліджень, завідувач

Захист відбудеться “30” січня 2018 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “23” грудня 2017 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. О. Песчаний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасній вітчизняній науці генеалогічні дослідження дрібної української шляхти поступово стають одним із пріоритетних напрямків історичних студій. У той час як по історії і генеалогії дрібної шляхти інших місцевостей Галичини вже маємо низку ґрунтовних напрацювань, то щодо представників шляхти саме Галицької землі віднаходимо хіба що скупі і уривчасті відомості у давніх польських гербівниках та працях істориків першої половини XX ст. Herbarz Polski. Cz. I: Wiadomoњci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / Uіoїyі i wydaі A. Boniecki. - Warszawa, 1899-1913. - T. 1-17; Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wкgrzech i Rusi Halickiej // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego.- R. 1931/32. - T. IX. - Krakуw, 1932; Semkowicz W. Wywody szlachectwa w Polsce XIV-XVII w. / Wі. Semkowicz. - Lwоw: Nakіadem Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, 1913. - 355 s. (Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. - T. 3). Завдяки збереженим матеріалам галицького гродського і земського судів дослідник має змогу доволі детально реконструювати родоводи більшості гілок місцевої дрібної шляхти, вивчити їх соціальне життя, побут, майнове становище, шляхи міграцій тощо. Такий матеріал заслуговує фундаментальних студій, а дослідників історії і генеалогії галицької шляхти чекає значний обсяг роботи по опрацюванню цих справ.

Для вивчення нами було обрано один з найчисельніших і найбільш розгалужених родів галицької шляхти - Березовських з Березова Колись єдине село Березів тепер становить села Вижній Березів, Середній Березів, Нижній Березів та Баня-Березівська Косівського р-ну Івано-Франківської обл. . Цей рід виводиться від трьох братів, які осіли в Березові на початку XV ст. Нащадки цих перших протопластів роду на кінець XVIII ст. становили більшу частину мешканіців чотирьох сіл, які виникли при поділі первісного поселення Берези чи Березова (орієнтовно близько 175 сімей) та велику кількість шляхетських родин, розсіяних по Галичині і всій Правобережній Україні.

Детальні студії над генеалогією родів дрібної шляхти дають нам надзвичайно багато матеріалу для розуміння історії їх становлення та поступової еволюції, збагачують наші знання щодо етно-соціальних, економічних, релігійних, політичних, військових та інших процесів, які протікали у їх середовищі.

Окрім того кропітка робота над реконструкцією історії родів дрібної шляхти Галицької землі потребує ще й вироблення і вдосконалення відповідних методичних засад. Іменний та прізвищевий критерії використовувані для систематизації генеалогічного матеріалу не завжди дають відповіді на всі питання. Часті помилки, неточності, перекручення, а то й фальсифікати документів, які містять земські і гродські книги вимагають обережного підходу. Поважне трактування актового матеріалу, його критичне осмислення мають велике значення у сучасних дослідженнях. Книги гродських і земських судів виступають основним, а часом й єдиним історичним джерелом для подібних студій, тому накопичення знань про особливості роботи із цим пам'ятками є вкрай важливим завданням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планових наукових тем «Західноукраїнські землі в період середньовіччя та ранньомодерного часу» (номер державної дисертації 0112U004039) та «Розвиток архівної справи, документознавства та спеціальних історичних дисциплін на західноукраїнських землях» (номер державної реєстрації 0112U004044), які виконуються на кафедрі давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імена Івана Франка.

Мета дослідження - Метою дисертаційної праці є реконструкція історії і генеалогії роду Березовських з Березова Коломийського повіту Галицької землі з XV - по кінець XVIII ст. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

- охарактеризувати стан досліджуваної нами проблематики в широкому історіографічному контексті, виділити основний доробок з історії і генеалогії шляхти на українських землях загалом, так з історії роду Березовських зокрема;

- залучити до дослідження якнайповнішу джерельну базу, попередньо вивчивши типи наявних джерел, їх склад, доступність та інформативність;

- розробити теоретико-методологічні засади для вивчення історії та генеалогії дрібної шляхти Галицької землі, проаналізувати проблематику таких досліджень та репрезентативність джерел, охарактеризувати специфіку та основні труднощі в роботі з історико-генеалогічними даними;

- охарактеризувати основні типи правових і майнових інтеракцій дрібної шляхти Галицької землі у XV-XVIII ст. зафіксованих в документах галицьких земського і гродського судів, окреслити загальні риси соціальних відносин дрібношляхетського середовища;

- реконструювати генеалогію роду Березовських починаючи від перших письмових згадок у XV ст. і до кінця XVIII ст., здійснити частковий просопографічний аналіз генеалогічних даних;

- систематизувати генеалогічну інформацію за прізвищевим критерієм, проаналізувати особливості використання прізвиськ представниками роду Березовських.

Об'єктом дослідження є еволюція дрібної шляхти Галицької землі у XV - наприкінці XVIII ст. березовські шляхта генеалогія галицький

Предмет дослідження - історія і генеалогія роду Березовських з Березова Коломийського повіту Галицької землі.

Методи дослідження. В основі проведеного дисертаційного дослідження лежать принципи системності, об'єктивності та історизму. Використано також загальнонаукові методи: системного аналізу, порівняння, синтезу, узагальнення, які разом з описовим, біографічним та історико-хронологічним методами дали змогу відтворити історію роду Березовських та реконструювати його генеалогію.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють початок XV ст. - кінець XVIII ст. Нижня хронологічна межа дослідження визначена часом перших письмових згадок про протопластів роду Березовських з Березова Коломийського повіту Галицької землі. Вибір верхньої хронологічної межі продиктований наявними джерелами.

Територіальні межі дослідження головно охоплюють територію Галицької землі Руського воєводства Речі Посполитої. В окремих випадках, коли йдеться про міграції дрібної шляхти, дослідження стосується й інших регіонів, як то Подільського та Київського воєводств Речі Посполитої.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана робота - це спроба вперше цілісно дослідити історію і генеалогію Березовських з Березова Коломийського повіту Галицької землі. На основі комплексу неопублікованого архівного матеріалу нами було систематизовано значний масив даних, які стосуються цієї родини. Це дозволило прослідкувати як еволюцію її соціально-економічних взаємодій, так і виділити за прізвищевим критерієм основні відгалуження роду, дослідити їх генеалогію, чисельність, шлюбні зв'язки, міграції тощо. Окрім того було проведено аналіз основних труднощів, з якими стикається дослідник при використанні давніх актових джерел для реконструкції історії і генеалогії дрібної шляхти.

Практичне значення одержаних результатів. Результати та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані як при написанні спеціальних наукових праць з історії шляхти Галичини, в роботах із загальної історії України і Польщі XV-XVIIІ ст., а окрім того - при укладанні довідкових генеалогічних видань, підготовці навчальних курсів для студентів університетів.

Особистий внесок здобувача. Викладені у роботі положення та висновки належать дисертантові одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та тези дисертаційної роботи було представлено у виступах на Третіх українських генеалогічних читаннях 3 - 5 червня 2016 р., звітній науковій конференція ЛНУ імені Івана Франка за 2014 рік (Львів, 2 - 3 лютого 2015 р.), XXIII науковій геральдичній конференції (Львів, 10 - 11 жовтня 2014 р.), XXIV науковій геральдичній конференції (Львів, 9 - 10 жовтня 2015 р.), XXV науковій геральдичній конференції (Львів, 7 - 8 жовтня 2016 р.), VI краєзнавчій конференції «Історичні пам'ятки Галичини» (Львів, 4 березня 2016 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено у 7 наукових статтях, з яких 6 опубліковано у фахових виданнях України в галузі історичних наук та 1- в зарубіжному історичному виданні.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Перший розділ містить аналіз джерел і історіографії досліджуваної теми, другий висвітлює особливості роботи з основним першоджерелом - актами галицьких земських і гродських книг, третій розділ дає відповідь на питання, що ж дослідник може знайти працюючи з судовими документами, які стосуються дрібної шляхти, четвертий безпосередньо розкриває історію та генеалогію роду Березовських у цілому та його основних відгалужень. Обсяг основного тексту дослідження складає 207 сторінок, перелік джерел і літератури становить 611 позицій. Загальний обсяг дисертації - 260 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об'єкт і предмет дослідження та його хронологічні рамки, формулюється мета і завдання, розкриваються методи дослідження, наукова новизна, практичне значення і апробація одержаних результатів.

У першому розділі «Джерела та історіографія проблеми» охарактеризовані джерела та з'ясований стан наукової розробки теми.

У першому підрозділі «Джерела» проаналізовано наявну джерельну базу дослідження. Всі джерела розбиті на дві групи - опубліковані і неопубліковані. Для нашого дослідження основою стали неопубліковані матеріали галицьких гродського і земського судів, які зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові. (Ф. 5. «Галицький гродський суд»; ф. 6. «Галицький земський суд»). Ці фонди являють собою порівняно добре збережений корпус документів, який складається із зібраних у окремі томи судових справ. Загалом у ф. 5 зібрано 901 справа, а у ф. 6 - 359 справ. З них нами опрацьовано 306 томів галицького гродського суду і 105 томів галицького земського суду.

Частина угод, які стосуються продажу своїх часток Березовськими великим землевласникам та магнатам за період з початку ХVII - по другу половину ХVIII ст. відклалася у ф. 134 («Колекція шляхетських документів») ЦДІАЛ. - Ф.134 (Колекція шляхетських документів). - Оп. 2. - Спр. 88, 89. . Це, переважно, оригінальні примірники договорів, які пізніше були облятовані в галицьких земському та гродському судах.

Окремим корпусом документів із генеалогії шляхти кінця XVII - початку XIX ст. є справи заявників на підтвердження шляхетства та книги вписів легітимацій, зібрані в фонді Краєвого комітету (ф. 165, оп. 3, 6а), а також протоколи заяв на підтвердження шляхетства, відкладені у другому описі ф. 575 (Становий комітет, м. Львів.). Зокрема, у фонді Краєвого комітету віднайдено 57 окремих справ про підтвердження шляхетства різними гілками Березовських ЦДІАЛ. - Ф.165 (Крайовий комітет, м. Львів). - Оп. 3. - Спр. 243 - 299, Оп. 6а. - Спр. 19 - 39..

Перелік власників окремих дрібношляхетських господарств за 1780-ті та 1820-ті рр. знаходяться відповідно у фондах Йосифінської (ф. 19, оп. 6, спр. 82, 84, 85) та Францисканської (ф. 20, оп. 11, спр. 130-132) метрик.

Дані про Березовських, котрі покинули своє родове гніздо і перебралися на Поділля, Київщину і Волинь, містяться в фондах дворянських депутатських зібрань. Зокрема 47 справ про підтвердження Березовськими дворянських прав у кінці XVIII - початку XIX ст. зберігається у фонді «Київського губернського дворянського депутатського зібрання» Державного архіву Київської області Державний архів Київської області (далі - ДАКО). - Ф.782. (Київське губернське дворянське депутатське зібрання). - Оп. 1. - Спр. 367-371, 391-433.. Ще п'ять таких справ знаходяться в фонді «Волинських дворянських депутатських зборів» Державного архіву Житомирської області Державний архів Житомирської області (далі - ДАЖО). - Ф. 146 (Волинські дворянські депутатські збори). - Оп. 1. - Спр. 813-817.. Більше двох десятків справ про підтвердження дворянських прав Березовських були надіслані в Центральну комісію для ревізії дій дворянських депутатських зібрань і, як наслідок, відклалися у відповідному фонді Центрального державного історичного архіву України, м. Київ Центральний державний історичний архів України, м. Київ (Далі - ЦДІАК). - Ф. 482( Центральна комісія для ревізій дій дворянських депутатських зібрань Київської, Подільської і Волинської губерній). - Оп. 1. - Спр. 65, Оп. 2. - Спр. 328, 491, 494, 584, 592, 597, 644, 889, 947, 1007, 1009, 1018, 1028, 1042, 1083, 1123, 1259, 1374; оп. 3. - Спр. 364, 745, 776, 1698..

Опубліковані джерела представлені декількома збірниками документів та серією класичних серійних видань. Насамперед, це XII і XIX томи виданих протягом ХІХ-ХХ ст. «Актів гродських і земських», які містять опубліковані судові записи найраніших збережених до сьогодні книг галицького земського і гродського судів (із 1438 по 1489 рр.), а також т. зв. сеймикові томи XX - XXV, котрі являють собою збірники ухвал місцевих сеймиків за 1572-1772 рр. Akta grodzkie i ziemskie z czasуw Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyсskiego we Lwowie w skutek fundacyi њp. Alexandra hr.Stadnickiego. Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydziaіu Krajowego / Wyd. K. Liske, A. Prochaska, W. Hejnosz (далі - AGZ). - Lwуw, 1868-1935. - T. XII, XIX, XX - XXV.. До найраніших опублікованих джерел слід віднести також матеріали «Коронної Метрики» (т. 2, 4) Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur / Ed. Th. Wierzbowski (далі - MRPS). - Varsoviae, 1912. - Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). Vol. 1- 2., а також опрацьовані геральдично-сфрагістичні нотатки Яна Замойського Halecki O. Z Jana Zamojskiego inwentarza Archiwum Koronnego. Materiaіy do dziejуw Rusi i Polski XV wieku // Archiwum Komisji Historycznej. - Krakуw, 1919. - T. XII. - Cz. 1; Piekosiсski Fr. Studia, rozprawy i materiaіy z dziedziny historji polskiej. - T. 7: Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. - Krakуw, 1907..

Важливим джерелом до генеалогії легітимованої шляхти кінця XVIII - початку XIX ст. є «Poczet szlachty galicyjskiej i bukowiсskiej» Poczet szlachty galicyjskiej i bukowiсskiej. - Lwуw, 1857., укладений під керівництвом М. Дзіковського на основі особових справ легітимованих осіб Галичини і Буковини, і який містить їх алфавітний перелік.

З українських опублікованих на початку ХХ ст. джерел, що стосуються Березовських, можна назвати хіба що «Жерела до історії України-Руси», у яких було вміщено два документи взятих із галицьких гродських книг Жерела до історії України-Руси. - Т. 5 - Львів, 1901. - С. 115-117..

У наші дні польськими істориками Р. Марцінеком та К. Слюсареком було видано перший том «Матеріалів до генеалогії галицької шляхти». Праця містить джерела з кінця XVIII - середину ХІХ ст., а в її основі лежать матеріали легітимації галицької шляхти Marcinek R., Њlusarek K. Materiaіy do genealogii szlachty galicyjskiej. - Czкњж I: A-K (Szlachta w Galicji w XVIII-XIX wieku), Krakуw: Towarzystwo Wydawnicze "Historia Iagellonica", 1996..

Другий підрозділ «Історіографія проблеми» присвячено працям істориків, які торкалися кола проблем, що стосуються нашого дослідження як в широкому сенсі висвітлення загального історичного тла та вивчення дрібношляхетського стану на теренах Речі Посполитої, так і безпосередньо роду Березовських, його історії та генеалогії.

Початки вивчення генеалогії галицької шляхти віднесемо до часу укладення перших польських гербовників Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane r. p. 1584. - Krakow, 1858; Niesiecki K. Korona Polska przy zіotey wolnosci staroїytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xiкstwa Litewskiego kleynotami naywyїszymi Honorami Heroicznym, Mкstwem y odwag№, Wytworn№ Nauk№ a naypierwey Cnot№, nauk№ Poboїnoњci№, y Swi№tobliwoњci№ ozdobiona Potomnym zaњ wiekom na zaszczyt y nieњmierteln№ sіawк Pamiкtnych w tey Oyczyџnie Synow podana. - Lwуw, 1728-1743. - T. 1-4.. Проте детальні, оперті не на припущеннях чи усній інформації, а на широкий джерельній базі дослідження почалися щойно із публікацією у кінці ХІХ - першій половині ХХ ст. найстаріших актів земських і гродських судів та Коронної Метрики AGZ. - Lwow, 1868-1935. - T. 1. - 25.; MRPS. - Varsoviae, 1912. - Pars IV: Sigismundi I regis tempora complectens (1507-1548). Vol.1 - 2.. Саме тоді побачили світ роботи польських істориків А. Бонєцького, А. Прохазки, В. Семковича, а далі - Л. Виростка Herbarz Polski. Cz. I: Wiadomoњci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / Uіoїyі i wydaі A. Boniecki. - Warszawa, 1899-1913. - T.1-17, Prochaska A. Ze џrуdeі do genealogii szlachty wojewњdztwa Ruskiego / A. Prochaska // Miesiкcznik heraldyczny. -- 1913. -- Rocznik VI. -- Nr 7-8. -- S. 97-101; nr 9-10. -- S. 137-142, Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wкgrzech i Rusi Halickiej // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego.- R. 1931/32. - T. IX. - Krakow, 1932.; Semkowicz W. Wywody szlachectwa w Polsce XIV-XVII w. / Wі. Semkowicz. -- Lwоw: Nakіadem Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie, 1913. -- 355 S. (Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie; T. 3)..

Студії з історії шляхти Галичини сучасних польських істориків зосереджені здебільшого на «австрійському» періоді з кінця XVIII і до середини XIX ст. Активно займаються дослідженням шляхти Галичини цього періоду К. Слюсарек, Р. Марцінек, С. Гужиньські Њlusarek K. Szlachta w Galicji Wschodniej na przeіomie XVIII i XIX wieku. Rozmieszczenie terytorialne i liczebnoњж // Studia Historyczne. - Z. 2, R. XXXIV. - 1991; Њlusarek K. Drobna szlachta w Galicji 1772-1848. - Krakуw, 1994.. Також окремо слід згадати доробок сучасних польських істориків медієвістів таких я Є. Сперка Sperka J. Pocz№tki osadnictwa rycerstwa њl№skiego na Rusi Czerwonej // Kняжа доба: історія і культура. - Львів, 2010. - Вип. 3. - С. 278-301; Idem. Zarys migracji rycerstwa њl№skiego na ziemie Rusi Koronnej w okresie panowania Wіadysіawa Jagieііy // Kняжа доба: історія і культура. - Львів, 2011. - Вип. 4. - С. 221-229; Idem. Z dziejуw migracji rycerstwa њl№skiego na ziemie Rusi Koronnej w koсcu XIV i w pocz№tkach XV wieku (wstкpne rozpoznanie) // Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejуw њredniowiecza i czasуw wczesnonowoїytnych / Red. W. Bukowski, T. Jurek. - Krakуw, 2012. - T. 1. - S. 519-548., А. Яначек Janeczek А. Udziaі szlachty w kolonizacji Rusi Koronnej: migracje rodуw i ich nowa wіasnoњж (XIV-XV w.). Prуba ujкcia syntetycznego. // Rody na Њl№sku, Rusi Czerwonej i w Maіopolsce: њredniowiecze i czasy nowoїytne. Stan badaс, metodologia, nowe ustalenia. - Rzeszуw 2010. - 264 s., Idem. Polska ekspansja osadnicza w ziemi lwowskie; w XIV-XVI w. // Przegl№d Historyczny. Tom 69: 1978, z. 4. - S.597-622. та М. Вілямовський Вілямовський М. Надвірна familia Пьотра та Анджея Одровонжа зі Спрови, воєвод і старост руських // Молода нація. К., 2001. № 3. - С. 85-148; Idem. Rejestr skarg ziemian samborskich na starostк Jana Odrow№їa. Nieznane џrуdіo do dziejуw konfliktуw spoіecznych na Rusi Czerwonej w drugiej poіowie XV wieku. // Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejуw њredniowiecza i czasуw wczesnonowoїytnych, ed. Waldemar Bukowski and Tomasz Jurek, Krakуw 2012, vol. II. - S.1365-1408..

Українська складова даного історіографічного контексту досі залишається доволі скромною. Розвідка Б. Барвінського про рід П. Конашевича-Сагайдачного Барвінський Б. Конашевичі в Перемиські землі в XV і XVI ст. Генеалогічно-історична монографія // ЗНТШ. Львів, 1930. - Т. 100. - Ч. 2. - С. 127-130., яка вийшла в «Записках НТШ» у 1930 р. і зібрані ним матеріали до генеалогії роду Барвінських, «Золота книга українського лицарства» М. Голубця Голубець М. Золота книга українського лицарства. - Львів, 1939. - Чис. 1. лише розпочали роботу у цьому напрямку. Однак довший час опісля подібні студії не провадились.

Зростання зацікавлення українських істориків даною темою спостерігається в останні часи. Зокрема маємо ряд дослідженнь української шляхти Волині і Центральної України з кінця XIV - до середини XVII століття здійснених Н. Яковенко Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV - до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. - Київ: Наукова думка, 1993. - 416 с.; вид. 2-ге, переглянуте і виправлене: Київ: Критика, 2008. - 472 с., І. Ворончук Ворончук І. Родоводи волинської шляхти ХVI - першої половини ХVII ст.: реконструкція родинних структур (методологія, методика, джерела). - К., 2009. - 511 с., Її ж. Населення Волині в XVI - першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники. - К., 2012 р. - 712 с., Її ж. Демографічна ментальність волинської шляхти в XVI-XVII ст.: шлюбна модель та її чинники // Шостий міжнародний конгрес україністів. - Донецьк-Київ, 2005. - С. 30 - 44, Її ж. Родинна термінологія актової документації ґродських і земських судів XVI-XVII cт. // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2006. - Т. ХІ. -С. 308 - 327, Її ж. Акты гродських и земских судов как источник генеалогических исследований (на примере Волыни XVI - XVII вв.). Матэрыялы Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі "Ягелоны: дынастыя, эпоха, спадчына". - Гальшаны - Навагрудак, 8-10 вересня 2006. - Мінск, 2007. - С. 51 - 73, Її ж. Дітність волинської шляхетської родини XVI - першої половини XVII ст. // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. № 22. Луцьк, 2010. - С. 139-148., В. Собчуком Собчук В. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV -- першої половини XVII ст. -- Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014. -- 508 с., В. Михайловським Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV - 70-х роках XVI століття. - К.: Темпора, 2012. - 450 с.. Маємо також дослідження генеалогії та демографії шляхти у Київській губернії, а зокрема в її Радомишльському і Васильківському повітах, проваджені Є. Чернецьким. Ці студії, щоправда переважно стосуються кінця XVIII - першої половини XIX ст Чернецький Є. Шляхта Васильківського повіту Київської губернії за сповідальними розписами православних храмів початку XIX ст. (Білоцерківщина, Васильківщина, Мотовилівщина, Рокитнянщина, Фастівщина). - Біла Церква: Мустанг, 1999. - 26 с.; Його ж. Формування і соціальне структурування шляхти Радомишльського повіту Київської губернії в кінці XVIII - першій третині XIX ст.: генеалогічний та історико-демографічний аналіз. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - Київ, 2010. - 18 с.; Його ж. Список білоцерківської шляхти. - Біла Церква: Видавництво ТОСК, 2001. - 78 с.; Його ж. Правобережна шляхта за російського панування (кінець XVIII - початок XX ст.). Джерела, структура стану, роди. - Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2007. - 176 с.; Його ж. Михалевські герба Корчак з Вовковинець та Олександрівки: легітимаційні документи (1733-1842 рр.). - Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2015. - 184 с.; Його ж. Фонди дворянських установ Російської імперії в архівах Білорусі, Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, України та Фінляндії. - Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2013. - Том І. - 176 с..

Поступово з'являються роботи, у яких ведеться вивчення генеалогії окремих родів чи, навіть, дрібної шляхти певних повітів Галичини. У цьому розрізі важливими і ґрунтовними є студії над історією та генеалогією шляхти Перемишльської та Сяноцької земель, які провадить І. Смуток. Перелік його праць та публікацій на цю тему доволі поважний та постійно збільшується Смуток І. Вступ до генеалогії шляхти Самбірського повіту XVI - початку XVII ст. - Львів, 2008; Його ж. Виникнення та використання прізвиськ серед шляхти Турківщини у XVI-XVIII ст. (На прикладі родів Ільницьких, Комарницьких, Височанських, Матківських тощо) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства - Львів, 2004. - Вип. ІV. - С. 23-32; Його ж. Початки родів Яворських, Турецьких, Ільницьких (XV-XVI ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Львів, 2006. - Вип. 5. -С. 55-64; Його ж. Достовірність даних історико-генеалогічних матеріалів легітимізації галицької шляхти кінця ХVІІІ-ХІХ ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства - Львів, 2007. - Вип. VІ. - С. 87-92; Його ж. Гродські і земські акти як джерело до генеалогії шляхетських родів православного (греко-католицького) віровизнання Перемишльської землі (XVI - XVIII ст.) // Мандрівець. Всеукраїнський науковий журнал гуманітарних студій. - № 2 (92). - Тернопіль, 2011. - С. 64-68; Його ж. Формування родів руської шляхти Перемишльської землі (XV-XVIII ст.) // Генеалогія. Збірка наукових праць. - Київ, 2013. - Вип. І. - С. 255-270; Його ж. Руська шляхта у Перемишльському повіті (XV-XVII ст.): географія землеволодіння // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Коло, 2012. - Вип. XVI. - С. 88-102; Його ж. Родовий склад шляхти Перемишльської землі у XV - на початку XVII ст. // Rocznik Lubelskiego Towarzystwa Genealogicznego. - Lublin, 2013 (2014). - Tom V. - S. 110-148.. У них він зачіпає зокрема питання витоків дрібної шляхти, її розселення та родинних пов'язань, детально розкриває проблематику утворення шляхетських прізвиськ та відгалуження нових родів від вже існуючих. В цьому ж напрямку працює російський історик С. Пашин, котрий досліджує історію формування та ранню генеалогію перемишльської шляхти Пашин С. Перемышльская шляхта второй половины XIV - начала XVI века. Историко-генеалогическое

исследование. - Тюмень, 2001; Его же. Генеалогический комментарий к копиям грамот князя Льва Даниловича //Исследования по русской истории. Сборник статей к 65-летию профессора И.Я. Фроянова / Отв. ред. В.В.Пузанов. - СПб.-Ижевск: Издательство Удмуртского университета, 2001. - С. 125-140; Его же. Червонорусские акты XIV-XV вв. и грамоты князя Льва Даниловича. - Тюмень, 1996. - С. 81-101; Его же. Шляхетство позднесредневековой Польши: сословные критерии и пути нобилитации (на примере перемышльских конюхов XV-XVI вв.) // Европа на этапе от классического средневековья к новому времени. Сб.научн. трудов. - Тюмень, 1991. - С. 40-47; Его же. Дрогобычская шляхта XV - начала XVI века // Европа. Международный альманах. - Тюмень, 2002. - Вып. II. - С. 68-78; Его же. Земяне из саноцкого села Добра в XV веке // Европа. Международный альманах. - Тюмень, 2003. - Вып. III. - С. 46-56, Его же. Самборские шляхтичи волошского происхождения во второй половине XIV?начале XVI века. // Материалы научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения проф. П. И. Рощевского, Тюмень 2003...

Говорячи про історіографію, яка стосується безпосередньо роду Березовських, мусимо відзначити, що вона здебільшого становить собою поодинокі згадки в різних наукових працях, гербовниках тощо Wiel№dko W. Heraldyka Czyli Opisanie Herbуw oraz Famile Rodowitey Szlachty Polskiey Y W.X. Litt. Z Ich Herbami. - Warszawa, 1794. - T.1, cz.3 - S. 402-403. ; Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiкkszony dodatkami z pуџniejszych autorуw, rкkopismуw, dowodуw urzкdowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. - Lipsk, 1839. - T. 2. - S. 106.; Dunin Borkowski J. Spis nazwisk szlachty polskiej. - Lwуw, 1887. - S. 18.; Herbarz Polski. Cz. I: Wiadomoњci historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / Uіoїyі i wydaі A. Boniecki. Warszawa, 1907. - T. 1. - S. 168. Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. - Warszawa, 1904. - T. 1. - S. 140..

Вперше спробу охопити загалом та реконструювати генеалогію Березовських від самих початків здійснив Л. Виростек, скориставшись для цього даними «Актів гродських і земських» Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wкgrzech i Rusi Halickiej // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. - R. 1931/32. - T. IX. - Krakуw, 1932. - S. 90-91, 121, 125, 152, 155.. Хоча йому й вдалось вибудувати певну послідовність кількох поколінь Березовських, все ж загалом ця робота лише заклала основу для вивчення їх генеалогії та не позбавлена сумнівних припущень.

В українській історіографії Березовські згадуються здебільшого в зв'язку з кількома повстаннями, що в них вони себе активно проявили. Інші поодинокі звістки стосуються участі представників цього роду в солеторгівлі та опришкуванні Жерела до історії України-Руси. - Том 5. - Львів, 1901. - С. 116-117.; Грушевський М. С. Історія України-Руси. Т. 6. - Київ-Львів, 1907. - С. 242, 245.; Крип'якевич І. З історії Гуцульщини. - Львів, 1929. - С. 10; Грабовецький В. Селянський рух на Прикарпатті в другій половині XVII - першій половині XVIII ст. - Київ, 1962. - С. 64, 75; Його ж.. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490-1492 років. - Львів: Видавництво при Львівському державному університеті видавничого об'єднання «Вища школа» 1979. - С. 21, 80, 118..

Деякі статистичні та етнографічні дані про Березовських знаходимо в дослідженні галицької шляхти Л. Сливки Сливка Л. Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772 - 1914 рр.). - Івано-Франківськ, 2009. - С. 59, 74, 92-96, 105, 111, 113, 173, 179..

У другому розділі «Методика й специфіка генеалогічних досліджень дрібної шляхти Галицької землі ХV - ХVIIІ ст.» розкрито особливості роботи історика з основним типом джерел для даного дослідження - актами гродських і земських судів та детально розглянуто головні проблеми, пов'язані з їх опрацюванням. Даний розділ поділяється на три підрозділи. В першому підрозділі «Труднощі із ідентифікацією осіб та інтерпретацією змісту судових документів» йдеться про складнощі із ідентифікацією особи чи осіб та інтерпретацією змісту судових документів. Зокрема розглянуто:

а). Відсутність шляхетських прізвиськ чи по-батькові поруч з іменами.

б). Плутаність переліків багатьох осіб.

в). Труднощі у встановленні ступеня родичання між фігурантами судових справ.

г). Часта зміна шляхетських прізвиськ та вживання одночасно кількох прізвиськ однією і тою ж особою.

д). Однакові або подібні шляхетські прізвиська у різних родів шляхти.

е). Однакові імена у різних представників однієї родини.

Другий підрозділ «Особливості критичного аналізу змісту документів» описує проблеми пов'язані із наявними в давніх актах помилками, описками, опущеннями та можливістю потрапляння в документи недостовірної інформації. Нами розглянуто наступні типові причини, які можуть бути перешкодами для генеалогічних досліджень:

а). Описки і помилки.

б). Упущення імен осіб у договорах, розписках, судових тяжбах тощо.

в). Неспівпадіння генеалогічних даних у різних документах.

Зрештою при дослідженні генеалогії дрібної шляхти Галицької землі є труднощі, які не пов'язані безпосередньо із змістом документів гродських чи земських книг, а джерелом яких погана збереженість документів, відсутність певного пласту документів, непропорційна частота представлень у актовому матеріалі різних шляхетських родів чи окремих осіб, мобільність дрібної шляхти, її часті міграції з родинних гнізд, тощо. Про це йдеться в третьому підрозділі «Труднощі, які не пов'язані безпосередньо із змістом документів гродських чи земських книг». Розглянуто наступні типові причини таких труднощів:

а). Погана збереженість документів.

б). Відсутність документів.

в). Розселення і міграція дрібної шляхти.

г). Краща репрезентація на сторінках актового матеріалу заможнішої та активнішої шляхти.

Третій розділ «Характеристика основних типів правових і майнових інтеракцій дрібної шляхти Галицької землі у XV-XVIII ст. зафіксованих в документах галицьких земського і гродського судів.» розкриває фактично дві протилежні сторони правових і майнових взаємодій дрібної шляхти, які умовно можна назвати «мирною» і «конфліктною». Звичайно, ці дві сторони відносин були пов'язані, одна з іншої випливали, мирні взаємини могли перейти в конфліктні, а конфлікт закінчувався примиренням. Характерною особливістю соціального життя дрібної шляхти у XV - XVIII ст. було те, що більшість взаємодій відбувалась в тісному колі собі подібних дрібних шляхтичів, часто в межах кількох розгалужених сімейств, котрі мешкали в одному шляхетському осередку. Інтеракції з магнатерією обмежувались продажем чи заставою їм земельних часток, а також взаємними нападами і захопленням землі і майна, в чому перевага зрештою була на стороні магнатів.

Нами детально розглянуто такі типи майнових інтеракцій як дарування, відписування або ж застави своїх часток під позику грошей, уступки прав на рухоме і нерухоме майно - т. зв. цесії, записи посагу дочкам з боку батька і матері, квитування з приводу отримання посагу, зречення дочок батьківських маєтків на користь братів і сестер після отримання належного посагу, записи чоловіками своїм дружинам певних сум, гарантованих на їх маєтках, взаємні записи майна і певних сум між чоловіком і дружиною, взаємні квитування і зречення між родичами, шлюбні угоди, заповіти.

Щодо конфліктної сторони правових відносин, яка представлена у актах гродського і земського судів, то нами в першу чергу охарактеризовано спори, які точилися поміж різними родинами дрібної шляхти. Члени таких родин утворювали між собою своєрідні групи чи клани, які протягом кількох поколінь спільно провадили справи. Як правило, за основу, яка ці групи єднала, були родинні зв'язки. Одночасно ці родові клани між собою ворогували. При цьому ворожнеча могла тривати протягом кількох поколінь. Конфлікти точилися із-за неподіленої землі, невідданих боргів, невиплаченого посагу тощо. В цьому розділі детально розглянуто декілька типових конфліктів між родинами Березовських, які точилися у XVIII ст. Окремо висвітлено питання ворожнечі між Березовськими і місцевими великими землевласниками та євреями-орендарями. Порушено питання участі дрібної шляхти, зокрема Березовських, в опришківському русі.

Четвертий розділ «Родоводи Березовських» власне розкриває генеалогію основних гілок цього великого та чисельного дрібно-шляхетського роду. Нами зроблено спробу реконструювати родовід Березовських починаючи від першої письмової згадки про трьох братів Шандра, Васька і Станка у 1419 р. і до кінця XVIII ст. На жаль через уривчастість даних рідко для якого відгалуження можна провести генеалогічну лінію впродовж цих чотирьох століть, переважно маємо справу із набором генеалогій чи їх фрагментів. Більш-менш вдається встановити родовід нащадків Васька і Шандра з Березова у XV - XVI ст., тоді як лінія третього брата Станка, з якої пізніше виокремились багато відгалужень шляхти Вижнього Березова, практично не піддається генеалогічній реконструкції. Дещо краща ситуація із встановленням походження гілок Березовських спостерігається в XVII ст. Тут уже деякі родини вдається поєднати спільними предками, і загальна картина розростання роду отримує чіткіші контури. У окремих підрозділах детально розглянуто родоводи наступних гілок:

1. «Білавичі Березовські». Родина Білавичів Березовських виокремилася в середині XVI ст. і походить від Юрка сина Гаврила та, можливо, від ще одного Гаврилового сина Семена. Гаврило приходився правнуком одному із трьох братів засновників роду Васькові. Загалом починаючи з 1540-их рр., відколи Білавичі Березовські вперше згадуються в документах, і до кінця XVIII ст. їх генеалогія нараховує до семи поколінь і відносно досить добре реконструюється. На початку XVII ст. з єдиного стовбура виділяються три окремі гілки, представники яких згодом отримують нові додаткові прізвиська такі як Кораб'як, Канючак, Братиняк, Диндюк. Протопласти двох з цих гілок переселилися з первісного осідку у Нижньому Березові у Вижній Березів і там осіли. То ж у XVII - XVIII ст. маємо одну Нижньо-Березвіську гілку Білавичів Березовських і дві Вижньо-Березівські.

2. «Бодруги Березовські». Родовід Бодругів Березовських з часу першої письмової згадки про них у 1561 р. по кінець XVIII ст. нараховує сім поколінь. До третьої чверті XVII ст. гілка була малочисельною, і в перших трьох поколіннях точно ідентифікованими є лише по одному представнику чоловічої статі. Натомість в другій половині XVIII ст. внаслідок різкого збільшення кількості чоловіків у кожному наступному поколінні генеалогія Бодругів Березовських піддається реконструкції лише частково. Окремі Бодруги Березовські користувалися зрідка особистими прізвиськами такими як Венгрин, Сіданюк, Сметанюк, Попівняк.

3. «Васкули Березовські». Родина Васкулів Березовських виводить своє коріння від Васкула Фіцича Березовського і, фактично, є одним із відгалужень від стовбура великої родини Фіцичів з села Нижнього Березова. Наявні генеалогічні дані з середини XVII ст. і до 1830-их рр. загалом вкладаються у 8 поколінь їх родоводу. Можна виділити два відгалуження, що походять від двох синів Васкула Фіцича Березовського - Нижньо-Березівське і Вижньо-Березівське. В свою чергу останнє розділилося у XVIII ст. на ще три дрібніші вітки. Представники Вижньо-Березівської гілки Васкулів Березовських відомі також як Дроняки Березовські, іншими додатковими прізвиськами були такі як Іскрук, Сабадюк, Креп, Грузд.

4. «Геники Березовські». Родина Геників Березовських хоча й згадується вперше у 1629 р., та достовірно реконструювати її родовід вдається лише з середини XVII ст. І то зробити це можна з певними заувагами, бо кровний зв'язок цього роду з Березовськими не є безсумнівним. Загалом починаючи з середини XVII ст. і до кінця XVIII ст. маємо згадки про представників всього чотирьох поколінь Геників, які більш-менш можна вкласти в одну генеалогічну схему. Генеалогічна інформація з останньої чверті XVIII ст. і за першу третину XIХ ст. вкрай заплутана, непослідовна і часом суперечлива. З додаткових прізвиськ Геників з XVIII ст. відомими є лише одне - Юрченко.

5. «Димидовичі Березовські». Родина Димидовичів Березовських з Вижнього Березова, котра вперше згадується в документах у 1626 р. Від тоді і до кінця XVIII ст. нараховуємо шість поколінь цього роду. Його генеалогія майже безпроблемно реконструюється, чітко відстежується виділення від Димидовичів окремої гілки - Томичів Березовських у середині XVII ст. Особливістю цього роду є те, що він повністю виемігрував з свого родового гнізда і не залишив там потомства по чоловічій лінії. На кінець XVIII ст. документи не фіксують Димидовичів у Вижньому Березові. Додаткових прізвиськ Димидовичі судячи з усього не вживали.

6. «Здечуки Лазаровичі Березовські». Родовід Здечуків Березовських, хоча й вкладається в якусь загальну схему, все ж реконструюється далеко не повністю. Починаючи від протопласта роду Петра на прізвисько Здец (перші документальні згадки у 1608 р.) і до кінця XVIII ст. нараховуємо до шести поколінь Здечуків Березовських. Проте встановити родинні зв'язки між великою кількістю представників даного роду немає змоги внаслідок браку точних генеалогічних даних. Найчисельніше відгалуження Здечуків, що походило від Лазара, отримало також нове прізвисько - Лазаровичі, яке зрештою стало для них основним. Іншими додатковими прізвиськами Здечуків були Шумеляк і Ганусяк.

7. «Малковичі Березовські». Генеалогію цієї родини вдається систематизувати в межах кількох родовідних схем, попри те, що деяка кількість сімей і окремих осіб залишається поза ними. Виділяються три основні великі гілки, родоводи котрих з часу перших згадок про Малковичів у 1560-их рр. і до кінця XVIII ст. нараховують до восьми поколінь. Зважаючи на велику кількість представників цього роду, знаходимо багато особових і внутрішньосімейних прізвиськ, яких вживали Малковичі, а саме: Карпович, Воронюк, Фошак, Сташчак, Якубишин, Касіянів, Івашович, Тарарага. Проте жодне з них не змогло витіснити родового прізвиська, і майже всі вони, крім двох (Воронюк і Фошак), функціонували досить коротко.

8. «Негричі Березовські». Ггенеалогія цієї родини значною мірою фрагментарна, а тому реконструювати вервицю близько семи поколінь, починаючи від братів Грицька і Степана, що згадані у 1570-их рр., не видається можливим. Більш-менш можна відтворити родовід лише однієї гілки - нащадків Василя Зубка, та й то не повністю. Негричі Березовські також фігурують в документах під такими додатковими прізвиськами як Демшич, Юркуч, Кручило і Зубко.

9. «Нергішовичі або Нергіші Березовські». Починаючи з перших відомих представників цієї гілки братів Івана й Ілька (вперше згадані у 1542 р.) до середини XVIII ст. нараховуємо сім поколінь Нергішовичів Березовських, котрі за деякими винятками можна вкласти в одну генеалогічну схему. Проте останні три покоління мешкали уже поза межами свого родового гнізда на чиншу і відомі виключно завдяки тестимонію від 1764 р. Додаткових прізвиськ, котрими користувалися б Нергішовичі Березовські, документи не фіксують.

10. «Перцовичі Березовські». Родовід цієї гілки Березовських досить добре реконструюється. Впродовж більш ніж двох століть (з 1589 р. по кінець XVIII ст.) налічуємо вісім поколінь Перцовичів Березовських, майже всі згадувані в документах особи цього роду вписуються в єдину генеалогічну схему. Перцовичі також користувалися двома додатковими прізвиськами - Степанкович (коротко в першій третині XVII ст.) і Герцик (в другій половині XVIII ст.).

11. «Романчичі Березовські». Гілка, котра виокремившись на початку XVII ст. з вижньо-березівського роду Косовчичів Березовських, до кінця XVIIІ ст. сформувала самостійний, доволі розгалужений і великий рід. За два століття нараховуємо сім поколінь у їхньому родоводі, котрий вдається реконструювати відносно добре. З додаткових особових і сімейних прізвиськ, якими користувалися Романчичі, в судових документах зафіксовані наступні: Фолосулець, Марін, Марков, Галюк.

12. «Телепани Березовські». Родина Телепанів Березовських була відносно небагаточисельною, і її генеалогію відповідно відтворити вдається досить повно. З початку XVII ст. по кінець XVIIІ ст. налічуємо сім поколінь у їх родоводі. На жаль, не вдається визначити представником котрої з нижньо-березівських гілок був протопласт роду Дем'ян Березовський. Саме прізвисько Телепан очевидно було спочатку особистим для його сина Івана, який також відомий з документів як Доманевич. В подальшому прізвисько Телепан закріпилось за нащадками Івана і стало вживатися як родове. Інші супутні прізвиська для представників цього роду невідомі. На кінець XVIIІ ст. у родовомі гнізді представників даної гілки Березовських судячи з документів не залишилось.

13. «Томичі Березовські». Родина Томичів Березовських на початку XVII ст. виокремилась від Димидовичів Березовських. Загалом її родовід починаючи від протопласта Томи Димидовича (вперше згаданий у 1608 р.) і до першої третини XIХ ст. нараховує сім поколінь. Виділяються кілька відгалужень: вижньо-березівське, середньо-березівське, нижньо-березівське та відгалуження, що у XVIIІ - XIХ ст. мешкало за межами родового гнізда. Генеалогія всіх цих гілок досить добре реконструюється завдяки збереженим даним. Окрім свого родового прізвиська одне з відгалужень цієї родини також використовувало сімейне патронімічне прізвисько - Самойлюк.

14. «Фіцичі Березовські». Родина Фіцичів Березовських, яка бере початок від Фичі з Нижнього Березова і, судячи з усього, виділилось ще на початку XVI ст. Генеалогія цього великого і чисельного роду доволі фрагментарна та розпорошена між багатьма відгалуженнями, філіаційні зв'язки між яким встановити проблематично. Але хоча зібрати в єдину схему родовід Фіцичів Березовських не вдається, все ж наявність багатьох згадок про них дає змогу говорити про певну кількість поколінь серед згадуваних осіб. За нашими підрахунками починаючи від Шандра Березовського і до кінця XVIII ст. згадуються представники дванадцятьох поколінь цієї родини Березовських, і це один з небагатьох випадків, коли можливо провести бодай умовну генеалогічну лінію від протопласта роду Березовських аж до кінця XVIII ст. Окрім свого основного родового прізвиська Фіцичі, зважаючи на їх чисельність, користувалися також багатьма іншими сімейними і особовими прізвиськами. Зокрема документи фіксують такі як Смажич, Олексійович, Лавров, Андруненко, Дубенко, Хлама, Микулець.

ВИСНОВКИ

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у висновках, які зводяться до наступних положень.

Історія роду Березовських - лише один з фрагментів у мозаїці багаточисленних дрібношляхетських родів Галицької землі, котрий задає загальні вектори до розуміння цілісної картини історії і генеалогії дрібної шляхти усього краю. Події та обставини, які впливали на життя представників цієї родини у XV - XVIII ст., є загальними для всієї Галицької землі.

1) В процесі роботи нами було охарактеризовано стан досліджуваної проблематики в широкому історіографічному контексті, виділено основний доробок з історії і генеалогії шляхти на українських землях загалом, так з історії роду Березовських зокрема.

2) Для даного дослідження було залучено широку джерельну базу, попередньо вивчено типи наявних джерел, їх склад, доступність та інформативність. Основним джерелом для вивчення генеалогії шляхти Галицької землі у XV - XVIII ст. є, беззаперечно, книги галицького гродського і земського судів, всі інші джерела виконують доповнюючу функцію;