Особливості становлення та розвитку газетної справи на території київського генерал-губернаторства в пореформений період (1861-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості становлення та розвитку газетної справи на території київського генерал-губернаторства в пореформений період (1861-1914 рр.)

У статті охарактеризовано умови розвитку української газетної справи. Виокремлено періоди розвитку газетної справи в пореформений період, дано оцінку змісту деяких газет. У дослідженнях формуються нові підходи, зумовлені впливом окремих явищ і процесів, які відбуваються в українському суспільстві. У статті виокремлено деякі аспекти станов-лення та розвитку періодичної преси на теренах Київського генерал-губернаторства в період реформ, які відбувалися з 1861 р. по 1914 р., вивчено їхнє значення в суспільно-полі-тичному житті українців.

Ключові слова: газета, Київське генерал-губернаторство, преса, періодика, пореформе- ний період.

Постановка проблеми. Питання розвитку та становлення української газетної справи на території Київського генерал-губернаторства в пореформений період досліджується й обговорю-ється в різних наукових напрямах. Дослідження в аспекті розвитку та становлення періодичної преси є вкрай актуальним, оскільки необхідне для формування сучасного наукового простору та вивчення походження української преси.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякими аспектами питання розвитку та станов-лення газетної справи на території Київського генерал-губернаторства цікавилися вчені, які зро-били внесок у формування знання щодо україн-ської періодичної преси. Зокрема, А. Животко [1] досліджував, як розвивалася українська періо-дика від зародження, тобто з козацьких часів, до Другої світової війни. Автор використав архівні матеріали української еміграції, ввів у науковий обіг багато імен творців, засновників та меценатів українських часописів, які були вилучені з вітчиз-няної історіографії.

Ґрунтовне визначення української преси сфор-мулював історик В. Ігнатієнко у своїх роботах «Бібліографія української преси (1816-1916 рр.)» (1930 р.) та «Українська преса (1816-1923 рр.): історико-бібліографічний етюд» (1926 р.), який зазначав: «<...> За українську пресу можна вва-жати всю пресу, що виходила на території України та по інших землях, заселених українцями, дру-ковану всіма українськими діалектами, говорами

та всіма правописами (ярижкою, фонетикою)» [2].

Постановка завдання. Мета статті полягає в дослідженні особливостей становлення газет-ної справи як окремого сегмента періодичної преси на теренах Київського генерал-губернатор-ства в період реформ, які відбувалися з 1861 р. по 1914 р., та їхня роль у суспільно-політичному житті українців. газетний пореформенний преса київський

Виклад основного матеріалу дослідження.

На становище газетної справи на території Київ-ського генерал-губернаторства в 1861-1914 рр. впливали події, що відбувалися в суспільному та політичному житті як Російської імперії, так і за її межами. Унаслідок реформ 60-х рр. ХІХ ст., які були проведені російським царизмом, склалися сприятливі умови для збільшення кількості газет, що стали видаватися на території Київського генерал-губернаторства. З'являються такі газети, як «Друг народа» (1867-1876 рр.) та «Перевіз» (1862-1870 рр.). Хоча це була консервативна преса, проте вищеназвані газети стали новим яви-щем у суспільному житті м. Києва та Південно- Західного краю.

Наприкінці ХІХ ст. революційний настрій охо-плює всі кола суспільства, і царський уряд, наля-каний постійними заворушеннями робітників і селян, зробив деякі полегшення, найважливішим було поширення преси [3, с. 142]. Виходять дру-ком ліберальні газети, що мали особливе значення в Україні. Звичайно, всі вони друкувалися росій-ською мовою, але виникла можливість обговорю-вати українські питання. 1898 р. в Києві почала виходити газета «Киевские отклики». Її видавали громадські діячі: професор І. Лучицький, В. Нау-менко, М. Василенко. Активно працювали в газеті в різні роки В. Антонович, С. Єфремов, В. Коро-ленко, А. Кримський, І. Стешенко, С. Петлюра,

С. Русов та інші. Газета була присвячена україн-ським питанням і мала, як на той період, великий тираж - до 25 000 примірників, які поширювалися серед різних верств населення.

Значно вплинув на подальший розвиток газетної справи на території Київського гене-рал-губернаторства початок російської револю-ції 1905-1907 рр. та «Именной высочайший указ правительствующему сенату о временных прави-лах о повременных изданиях» [3, с. 142], які були видані після Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Тим-часові правила на друк від 24 листопада 1905 р. ліквідували цензуру для всіх періодичних видань, які видавалися в містах.

Унаслідок цього з'явилася україномовна преса на території Київського генерал-губерна-торства, а також друковані органи різних полі-тичних партій як всеросійського, так і україн-ського спрямування.

На сторінках газет у період революції активно починається обговорення подальшої долі Росій-ської імперії. Україномовні газети критично обго-ворюють питання національно-культурного від-родження й автономії України.

Розвиток та становлення газетної справи на території Київського генерал-губернаторства в 1861-1914 рр. можна поділити на три періоди:

- І період - 19 лютого 1861 р. - 18 травня 1876 р.;

- ІІ період - друга половина травня 1876 р. - жовтень 1905 р.;

- ІІІ період - листопад 1905 р. - червень 1914 р.

Перший етап хронологічно починається зі ска-сування кріпацтва в Російській імперії 19 лютого 1861 р., а закінчується 18 травня 1876 р., коли Олександр ІІ у м. Ємсі (курорт поблизу м. Віс- бадена в Німеччині) підписав таємне розпоря-дження про заборону друку та поширення кни-жок українською мовою [4, с. 410]. У цей період у межах Київського генерал-губернаторства вихо-дило в різні роки лише 10 газет. З них 8 у Києві: «Киевские губернские ведомости», «Современная медицина», «Киевский телеграф», «Киевлянин», «Друг народа», «Паровоз», «Киевский вестник», «Киевский листок объявлений». У м. Жито-мирі - губернському місті Волинської губернії видавалися «Волынские губернские ведомости». У м. Кам'янець-Подільському - губернському місті Подільської губернії видавалися «Подоль-ские губернские ведомости».

Характерною особливістю першого періоду становлення та розвитку газетної справи на тери-торії Київського генерал-губернаторства були цензурні утиски преси національно свідомої укра-їнської мови. Вже через два роки після скасування кріпацтва, 20 липня 1863 р. під впливом реак-ційних сил, що звинувачували українські кола у зв'язках із російськими повстанцями, російський царизм видав Валуєвський циркуляр (автор - міністр внутрішніх справ П. Валуєв). Цим ганеб-ним документом було поставлено під сумнів саму можливість існування українського друку. Цар-ську адміністрацію особливо занепокоїло те, що «ныне приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и про-свещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п.» [4, с. 410]. Зрозуміло, що в таких умовах була неможлива поява україномовних газет.

Другий період становлення та розвитку газет-ної справи на території Київського генерал-губер-наторства починається з 1976 р., що хронологічно збігається з підписанням Ємського акта, а закін-чується в 1905 р., перед початком першої росій-ської революції 1905-1907 рр.

У зазначений період у Київському генерал- губернаторстві протягом різних років видава-лося 22 газети. З них продовжували виходити у Волинській губернії «Волынские губернские ведомости». У Київській губернії, зокрема в м. Києві: «Киевские губернские ведомости», «Киевлянин», «Друг народа», «Киевский листок объявлений». У Подільській губернії - «Подоль-ские губернские ведомости». Новими газетами для цього періоду були: у Волинській губер-нії - «Волынь» (м. Житомир). У Київській губернії, зокрема в Києві: «Киевский листок» (1878-1881 рр.), «Заря» (1880-1886 рр.), «Труд» (1881-1992 рр.), «Киевское слово» (1897-1905 рр.), «Телеграммы» (1904 р.), «Профессиональная школа» (1891-1898 рр.), «Жизнь и искусство» (1893-1900 рр.), «Рабочая газета» (1897 р.), «Рос-сия и Азия» (1897-1901 рр.), «Киевская газета» (1899-1905 рр.), «Киевский социал-демокра-тический листок» (1902-1903 рр.), «Киевские отклики» (1903-1907 рр.), «Рабочее слово» (1904 р.), «Спутник средней школы и экстерна» (1909-1910 рр.), «Вперед» (1897-1901 рр.), «Теле-фон» (1904 р.), «Уманский листок объявлений» (м. Умань, 1904-1905 рр.). У Подільській губер-нії - «Подольский листок» (м. Кам'янець- Подільський, 1881-1882 рр.).

Суттєвим явищем цього періоду була поява газет, які лояльно ставилися до української культури, зокрема до розвитку літературного процесу. Це такі газети, як «Киевский труд» (1881-1882 рр.), що виник на основі «Киевского листка» (1878-1881 рр.), «Заря» (1880-1886 рр.), Житомирська газета «Волынь» (з 1878 р.) та Кам'янець-Подільський «Подольский листок» (з 1881 р.).

Ще однією особливістю стала поява про-вінційних газет. Зокрема, «Уманского листка объявлений» (м. Умань, 1904-1905 рр.), «Подоль-ского листка» (м. Кам'янець-Подільський, 1881-1882 рр.), газети «Волынь» (м. Житомир, 1878 р.).

Третій період становлення та розвитку газет-ної справи на території Київського генерал-губер-наторства бере свій початок 2 листопада 1905 р., коли було видано «Именной высочайший указ правительствующего сената о временных пра-вилах о повремененных изданиях». Тимчасові правила на друк від 24 листопада 1905 р. «хотя и ограничивали свободу печати, но в сравнении с дореволюционным законодательством стали значительным шагом вперед на пути к демокра-тическому обществу» [5, с. 359]. Цими прави-лами була ліквідована попередня цензура для всіх періодичних видань, які видавалися в лис-тах, скасовано адміністративні стягнення, міністр внутрішніх справ позбавлявся права заборонити обговорення в пресі будь-якого питання, скасо-вано правила про застави для періодичних видань і деякі інші обмеження [6, с. 302]. Цей період був досить важливим для преси, бо на зміну прийшли революційні роки.

До того ж головні зрушення в газетній справі були пов'язані з кількістю газет, що виходили на території Київського генерал-губернаторства, яка збільшилася до 68 назв. Особливістю, яка якісно відрізняла третій період від першого та другого, стала поява україномовних та польськомов- них газет. Так, на третій період припадає поява таких україномовних газет: «Громадська думка» (1905-1906 рр.), «Боротьба» (1906 р.), «Рада» (1906-1914 рр.), «Слово» (1907-1909 рр.), «Село» (1909-1911 рр.), «Засів» (1911-1912 рр.), «Світова Зірниця» (1906-1913 рр.), «Маяк» (1912-1914 рр.), «Згода» (1914 р.). Ці газети стали рупором свідо-мого українства в боротьбі за свої національно- культурні права та впливали на формування національної свідомості українського населення Південно-Західної України.

Польськомовні ж газети, які виходили в Києві, а саме: “Glos Kijowski” (1906 р.), “Dziennik Kijowski” (1906-1914 рр.), “Slovo Boze” (1909 р.), “Lud Bozy” (1910-1911 рр.), “Gonies Kijowsky” (1914 р.), були друкованими органами польської громади, зокрема, м. Києва, і ці газети зосереджу-вали увагу в основному на проблемах поляків, які проживали в Україні.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна дійти висновку, що процес становлення та роз-витку газетної справи на території Київського генерал-губернаторства пройшов три періоди. Найбільша кількість газет виходила протягом тре-тього періоду, що показано в таблиці.

Найбільша кількість газет (майже 80%) вихо-дила в м. Києві, що є закономірним явищем, оскільки він був центром суспільно-політичного, культурного та наукового життя Київського гене-рал-губернаторства.

Спрямованість газет можна розподілити за ставленням до проблем українського суспільного та національного руху в підросійській Україні.

Перша група складається з монархічно охо-ронної преси, яку представляла газета «Киевля-нин» [7, с. 194]. З нею залишилася консервативна преса - «Друг народа» (1867-1876 рр.), «Паровоз» (1869-1870 рр.) [5, с. 193]. Ці видання виступали проти будь-яких проявів національно-культурного життя українців.

Окремо необхідно виділити ліберально-бур-жуазну пресу різних відтінків, як-от «Киевский телеграф» періоду 1859-1874 рр., «Киевский листок объявлений» (1872-1877 рр.), «Киевский листок» (1878-1888 рр.), «Труд» (1881-1882 рр.), «Заря» (1880-1886 рр.), «Киевский вестник» (1870-1871 рр.). Ці друковані органи, хоча і кри-тикували різні прояви національно-культурного життя українців, але ставилися до нього лояльно.

1897 р. бере свій початок на території Київ-ського генерал-губернаторства преса російської соціал-демократії, а саме: «Рабочая газета»

(1897 р.), газета «Вперед» (1897-1901 рр.), «Киевский социал-демократический листок» (1902-1903 рр.), «Юго-Западная неделя» (1905 р.).

Завданнями даних газет була роз'яснювальна робота й агітація серед пролетаріату, заклик на боротьбу проти російського самодержавства.

В Україні мали свої друковані органи й інші російські політичні партії. 1904 р. в Києві вихо-дила газета «Рабочее слово» - видання Київ-ського комітету соціалістів-революціонерів. Дру-кованими органами українських конституційних демократів були газети «Свобода и право» і «Сво-бодная мысль», які виходили в Києві 1906 р.

Інтереси ж українських політичних партій були представлені українськими україномов-ними газетами «Боротьба» (1906 р.) та «Слово» (1907-1909 рр.).

Так, соціал-демократичний орган «Бо-ротьба», редактором-видавцем якої був громад-сько-політичний діяч М. Стаховський, ставила на порядок денний соціально-економічні та політичні питання, що стосувалися життя укра-їнського населення.

Значним явищем в суспільно-політичному житті Київського генерал-губернаторства стала поява центрального друкованого органу Україн-ської партії соціал-демократів, що виходив про-тягом 1907-1909 рр. у Києві - газети «Слово», редактором-видавцем якої була журналістка

О. Корольова. Газета ставила своїм завданням «політичне і національне усвідомлення широкого кола читачів, вважаючи, що національна свідо-мість прийде разом із соціальною» [3, с. 142].

Газети на території Київського генерал- губернаторства поширювалися у два способи. Перший - це передплати помісячна, піврічна та річна: окрема кількість примірників надходила до продажу в газетні крамниці та продавалася через вуличних торговців газет, якими часто були неповнолітні діти. Решту газет, які видава-лися, неможливо було безкоштовно поширювати серед населення. Російські ж соціал-демократи свої нелегальні газети, кількість яких була над-звичайно мізерна, поширювали серед робітни-ків безкоштовно з метою агітації та пропаганди соціал-демократії.

Зауважимо, що встановити загальну кіль-кість газет за назвами, що виходили на терито-рії Київського генерал-губернаторства протягом 1861-1914 рр., точно неможливо. Досить часто газета, яка тільки вийшла із друку, вже була кон-фіскована поліцією. Деякі газети були набрані, але так і не вийшли із друку. Також необхідно зазна-чити, що в різних довідниках подається різна кіль-кість газет. Найповніше зібрання газетних фондів у наші дні міститься у відділі періодичних видань

Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернад-ського. У ній представлено найповнішу колекцію газет, що виходили на території Київського гене-рал-губернаторства з 19 лютого 1861 р. до початку Першої світової війни. У вказаний період на тери-торії Київського генерал-губернаторства вийшло із друку 130-140 газет.

За періодичністю газети розподілялись так:

Щоденні 59

Тричі на тиждень 9

Двічі - тричі на тиждень 1

Щотижневі 5

Двічі на місяць 21

Щомісячні 2

Двічі на день 1

Нерегулярні і без означення 2

Ілюстровані додатки (щотижневі) 10

Двічі на тиждень 5

Україномовні газети за періодичністю роз-поділилися так:

Щоденні 2

Двічі на тиждень 1

Щотижневі 5

За змістом газети Київського генерал-губер-наторства розподілялися так:

Політичні, економічні і літературні 74

Політичні та літературні 41

Економічні і літературні 5

Для селян і робітників 5

Для селян 4

Фахові 5

Серед них україномовні:

Політичні, економічні і літературні 3

Для селян і робітників 3

Для селян 2

Політичні 1

Від того, чиїм коштом видавалися газети і чиїми друкованими органами вони були, зале-жало і те, чиї інтереси такі видання відстоювали. За таким критерієм газети, що виходили на тери-торії Київського генерал-губернаторства, можна поділити на монархічно охоронну, партійну та народну пресу.

До монархічно охоронних видань належать «Губернские ведомости», які видавалися у Волин-ській, Київській та Подільській губерніях, «Киев-лянин» (з 1864 р.), «Друг народа» (1867-1876 рр.), «Паровоз» (1869-1870 рр.). Ці газети стояли на монархічно-самодержавних позиціях і виступали за «единую и неделимую Россию».

1897 р. бере свій початок історія партійної преси на території Київського генерал-губерна-торства. Партійна преса досить широко представ-лена періодичними виданнями різних політичних партій: РСДРП, Партії соціалістів-революціоне- рів, Конституційно-демократичної партії, Русской монархической партии. Інтереси ж українських національних політичних партій були представлені україномовними газетами «Боротьба» та «Слово».

1897 р., обстоюючи інтереси пролетарі-ату, газета київської групи соціал-демократів писала: «Русское рабочее движение теперь так выросло, что нужно подумать о постоянном общении русских рабочих между собою, о взаим-ной поддержке в борьбе, об их тесном братском союзе» [3, с. 148]. Своїм виданням газета пови-нна була «соединять всех русских рабочих для дружной однодумной общей борьбы с общими врагами» [8, с. 1]. Інтереси пролетаріату відсто-ювали і такі газети, як: «Вперед» (1897-1901 рр.), «Юго-Западная неделя» (1903-1904 рр.), «Южная неделя» (1905 р.), «Киевский социал-демокра-тический листок» (1902-1903 рр.), «Голос сол-дата» (1906 р.), «Железнодорожный пролетарий» (1908 р.), «Южный пролетарий» (1908 р.).

Серед вищезгаданих газет необхідно виокре-мити газету «Голос солдата» Київської воєнної організації, яка видавалася Київським комітетом РОДРП 1906 р. Газета мала за мету «объединение сознательных товарищей-солдат, и через посред-ство ее влияние на более широкие массы, чем это было до сих пор» [9, с. 4].

Інша партійна преса обстоювала потрійні інтереси своїх політичних партій. Газета «Рабо-чее слово» - видання Київського комітету соці- алістів-революціонерів, обстоювала інтереси соціалістів-революціонерів, газети «Свобода и право» (1906 р.) та «Свободная мысль» (1906 р.), будучи друкованими органами українських кон-ституційних демократів, обстоювали їхні пар-тійні інтереси.

Україномовна газета «Боротьба» - друкований орган українських соціал-демократів, редакто- ром-видавцем якої був український громадсько- політичний діяч М. Стаховський, що обстоював інтереси української соціал-демократії та укра-їнського народу. На таких же позиціях стояв цен-тральний друкований орган Української партії соціал-демократів, що видавався в Києві протя-гом 1907-1909 рр. - газета «Слово», редактором- видавцем якої була журналістка О. Корольова. Газета обстоювала інтереси українського проле-таріату та селянства і ставила своїм завданням політичне і національне усвідомлення широкого кола читачів, вважаючи, що національна свідо-мість прийде разом із соціальною [9, с. 4].

Інтереси українського пролетаріату, селян-ства й інтелігенції обстоювали також україно-мовні газети «Село» (1909-1911 рр.), «Засів» (1911-1912 рр.), «Маяк» (1912-1914 рр.) та «Рада» (1906-1914 рр.).

Що стосується фінансової бази видань, то вона залежала від багатьох чинників. Зокрема, всі газети, які видавалися на території Київського генерал-губернаторства протягом 1861-1914 рр., можна поділити на ті, що видавалися державним коштом чи на державну субсидію, і ті, що вида-валися на приватні кошти. Яскравим прикладом газет, що видавалися державним коштом, були Волинські, Київські та Подільські «Губернские ведомости», які видавалися коштом губернських правлінь. 1864 р. в Києві розпочато видання на державну субсидію газети «Киевлянин», яка сто-яла на охороні монархічних порядків.

Приватну пресу, або пресу, що видавалася не державним коштом, можна поділити на газети, що видавалися на кошти однієї особи, і ті, які видава-лися за рахунок групи осіб чи коштом політичних партій. Прикладом газет, що видавалися на кошти однієї особи, є «Киевский телеграф» у перший період свого існування (1859-1874 рр.), коли він видавався коштом свого засновника, відставного поручика А. Юнка. Приватних газет, що видава-лися коштом групи осіб, багато. Це той же «Киев-ский телеграф» на другому етапі свого існування (1874-1876 рр.), який у червні 1874 р. відкупила у вдови А. фон Юнка Я. Гогоцька, дружина профе-сора Київського університету. У цей час фактично на чолі газети стояв редакційний комітет із членів лівого крила «Старої громади» (М. Драгоманов, М. Вібер, Ф. Волков, М. Лисенко, П. Чубинський, П. Житецький, В. Антонович та інші). До приват-ної преси, що видавалася на недержавні кошти, належать також газети різних політичних партій, які діяли на території Південно-Західної України.

Видавництво в 1861-1914 рр. було дорогою справою і потребувало значних коштів. До того ж приватні газети не завжди прибутками покривали затрати на видання. Показовою щодо цього є укра-їномовна газета «Рада», в яку вкладав свої кошти відомий український діяч, член Української ради-кально-демократичної партії Є. Чикаленко, «щоб покрити постійні дефіцити, пересічна сума яких виносила річно 20 000 золотих рублів [8, с. 4]. Коли у 1909 р. потрібно було покрити дефіцит у 12 000 золотих рублів, батько Є. Чикаленка, заста-вивши дім, покрив дефіцит» [9, с. 1].

Значною статтею отримання прибутків і зміц-нення фінансової бази видань була пересилка газет за кордон її передплатникам. Не однаковим було і ставлення суспільства до газет, яке зале-жало насамперед від того, наскільки цікавою була газета, яку інформацію вона несла, які матеріали друкувала на своїх сторінка. Газети на зразок «Губернских ведомостей» не мали популярності серед різних верств населення, оскільки друку-вали лише офіційні повідомлення, що стосува-лися царської адміністрації, прибуття і відбуття різних офіційних осіб.

Широкої популярності серед різних про-шарків міського та незначної кількості сіль-ського населення набула газета «Киевский теле-граф», особливо в другий період свого існування (1874-1876 рр.). Причиною цього було обгово-рення на сторінках видання гострих проблем із різних сфер суспільного життя.

Під час революційних подій 1905-1907 рр. ціка-вість до періодичної праці значно зростає. Цьому сприяло проголошення Тимчасових правил на друк від 24 листопада 2015 р, якими ліквідована цензура, та політизація преси, завдяки тому, що на її сторінках висвітлювалися події 1905-1907 рр., преса активно долучилася до обговорення сус-пільно-політичних процесів у Російській імперії, на території Київського генерал-губернаторства.

Неоднаковим було ставлення населення і до україномовних газет, що видавалися в Київському генерал-губернаторстві. Із часом ставлення насе-лення до газет змінювалося. Прикладом є газета «Громадська думка», редактором-видавцем якої був відомий український діяч Є. Чикаленко. Спочатку газета зацікавила широкі кола громад-ськості. У першій половині 1906 р. вона навіть зібрала загалом 4 093 передплатників, але надалі їх кількість зменшилася до 500. Причиною стало те, що, з одного боку, газета була звинувачена в тому, що подає із запізненням відомості, з дру-гого - читач ще не звик до української газетної мови, термінології та фонетичного правопису, вимагаючи, щоб в газеті писалося так, «як у нас на селі говорять».

Широкої популярності серед української гро-мадськості набула газета «Рада» завдяки тому, що на своїх сторінках порушувала проблеми україн-ського суспільства, гостро критикувала тогочас-ний самодержавний устрій.

Популярними українськими друкованими орга-нами серед робітників і селян були газети «Село», «Засів», «Маяк». У простій доступній формі спів-робітники цих газет подавали матеріали на різ-номанітні теми політичного, суспільного життя, висвітлювали проблеми робітників і селян.

Висновки. Отже, на основі вищезазначеного можна дійти таких висновків. Розвиток газетної справи в межах Київського генерал-губернатор-ства протягом 1861-1914 рр. пройшов три пері-оди. Кожен період був якісно новим щодо попе-реднього, відрізнявся кількістю газет, появою нових видань, оновленням напрямів і типів. На становище газет впливали суспільно-політичні події, що відбувалися на теренах Російської імпе-рії протягом 1861-1914 рр.: скасування кріпацтва 1861 р., Російська революція 1905-1907 рр. Най-яскравішим був третій період розвитку газетної справи в межах Київського генерал-губернатор-ства (1905-1914 рр.), коли видавалося найбільше газет, сееред яких і видання українською та поль-ською мовами. До того ж м. Київ став центром розвитку газетної справи в межах Київського генерал-губернаторства, в якому видавалася най-більша кількість газет (понад 75%).

Размещено на Allbest.ru